На Всеукраїнський конкурс авторських програм практичних психологів і соціальних педагогів "Нові технології у новій школі"

Номінація «Профілактична програма»
















Назва програми:

«Я творець своєї долі»












Василів Степан Васильович,

соціальний педагог

Долинського ліцею №7

Долинської районної ради

Івано-Франківської області

тел.0505187808

s.vasiliw@ukr.net

























Якщо ви хочете, аби підліток прийшов до вас по допомогу, відкрив вам свою душу, - бережіть саме ті куточки його душі, дотик до яких він сприймає особливо хворобливо.


В. Сухомлинський

Обгрунтування програми

Девіантна поведінка - поведін­ка, яка не відповідає нормам і правилам, прийнятним у певній групі суспільства.

Девіантна поведінка (від лат. девіанто - відхилення) визначає певні способи поведінки, мислення, діяльності людини, які не відповідають встановленим в даному суспільстві нормам і цінностям (злочинність, проституція, аморальна поведінка, пиятика, наркоманія, самогубство тощо). У визначенні йдеться про "норми", які регулюють соціальну діяльність, поведінку людей (правові, моральні, етичні).

У цих дітей, як правило, низький рівень інтелектуального розвитку, підвищена навіюваність, копіювання, недорозвиненість етичних уявлень. Їм властива емоційна грубість, озлобленість, як проти однолітків, так і проти навколишніх дорослих. У таких підлітків спостерігається крайня самооцінка (або максимально позитивна, або максимально негативна), підвищена тривожність, страх перед широкими соціальними контактами, егоцентризм, невміння знаходити вихід з важких ситуацій, переважання захисних механізмів над іншими механізмами, регулюючими поведінку.

Мета профілактичної програми – підвищення загального рівня розвитку дитини; заповнення прогалин її попереднього розвитку і навчання, розвиток недостатньо сформованих вмінь та навичок, підготовка дитини до адекватного сприйняття навчального матеріалу.

Завдання:

  1. Формування навичок саморегуляції та самоконтролю.

  2. Підвищення самооцінки та відповідальності за свої вчинки і своє життя.

  3. Формування уміння вирішувати конфлікт за допомогою конструктивних альтернатив.

  4. Формування відповідальної поведінки та толерантного ставлення до оточуючих.

  5. Формування ціннісних орієнтацій та моральних уявлень.

Програма складається з 8 занять, які орієнтовані на учнів 7-9-х класів. Група учасників формується за згодою учнів, які за результатами діагностики схильні до девіантної поведінки. Рекомендована кількість учасників 8-15 осіб віком 12–15 років.

Впроваджувати програму може працівник психологічної служби, який досконало володіє ефективними формами і методами організації педагогічної роботи серед дітей, молоді, батьків, забезпечує соціально психологічний супровід навчально-виховного процесу. Постійно підвищує свій професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру.

Структура програми.

Кожне заняття складається з трьох частин:

  1. Вступна частина, завданням якої є створення сприятливого психологічного простору, налагодження зворотного зв’язку «учасник – група» та «група – учасник», створення ситуації рефлексії.

  2. Основна – оцінка рівня поінформованості щодо проблеми, актуалізації проблеми. Надання інформації та засвоєння знань, формування умінь та навичок.

  3. Завершальна – підбиття підсумків щодо процесу роботи, оцінка отриманого досвіду, налаштування учасників на атмосферу звичайного життя.



Зміст програми.

№

з/п

Тема заняття

Кількість годин

Кількість занять

1

Життя як цінність

1

1

2

Як поважати себе

1

1

3

Позитивний образ «Я»

1

1

4

Стереотипи та упередження

1

1

5

Спілкування – це здорово!

1

1

6

Як протистояти тиску або як сказати «НІ»

1

1

7

Я і конфлікт

1

1

8

Творець своєї долі

1

1


Всього

8

8


Матеріали та умови проведення занять: кімната площею 20-25м2, килимове покриття на підлозі, крісла, магнітофон, тренінгова дошка, мультимедійна дошка, проектор.

Строки та етапи реалізації програми:

Тренінговий курс складається з восьми занять тривалістю 1,5-2 години кожне. Заняття проводяться у зручний для підлітків час, які збираються один раз на тиждень, Можливе об'єднання занять у сесійні та проведення їх у канікулярний час.

Методи та прийоми, що використовуються на тренінгових заняттях:

• мозковий штурм;

• рольова гра;

• ситуативні вправи;

• обговорення та рефлексія поданої інформації.

Очікувані результати.

Як результат проведення занять передбачається позитивна динаміка в розвитку особових якостей, соціальних навичок і умінь кожної дитини; активізація соціальної активності, упевненості в діяльності, зниження рівня агресії. Даний факт повинен підтвердитися результатами повторного діагностичного обстеження, проведеного після закінчення циклу розвивальних занять.

Анотація авторської програми.

Ці заняття спрямовані на попередження соціально-небажаних вчинків підлітка. Робота у групі допоможе підлітку розвивати навички самоаналізу, самопізнання, поглибить знання про власне «Я», сформує позитивне ставлення до себе, впевненість у собі.

Усвідомлення власних сильних і слабких сторін розвинуть почуття самоповаги у дитини. Це стане найбільш дієвим чинником, що гальмує реалізацію асоціальних вчинків.

Працюючи з підлітками за програмою «Я творець своєї долі», соціальний педагог не тільки допомагає формувати життєві перспективи, систему цінностей та уявлень про світ дорослих, але й дає змогу дитині через активні форми та методи роботи розкрити і розвинути життєвий потенціал особистості.


ЗАНЯТТЯ 1

ЖИТТЯ ЯК ЦІННІСТЬ

Мета: визначення цінностей сучасних молодих людей, через призму неповторності кожної людини, усвідомлення ними цінності життя.

Завдання:

- Допомогти учням зрозуміти суть людського життя через розуміння власної неповторності, визначення сенсу свого буття.

- Сприяти вихованню в них людяності, чесності, працьовитості, відповідальності, любові до людей, до рідної землі; розвивати в учнів допитливість, інтерес до навколишнього життя.

Ключові слова: життя, цінність, неповторність, сенс буття.

Матеріали та обладнання: фліп-чарт, великі аркуші паперу, фломастери, маркери, аркуші формату А-4.

ПЛАН

  1. Вступне слово педагога (3 хв).

  2. Вправа – знайомство «Райський сад» (10 хв).

  3. Вправа «Прийняття правил роботи» (7 хв).

  4. Вправа «Аукціон» (20 хв).

  5. Притча «Життя - найцінніший скарб» (5 хв).

  6. Вправа «Я - подарунок для людства» (8 хв).

  7. Підбиття підсумків (2 хв).

ХІД ЗАНЯТТЯ

Вступне слово педагога (3 хв).

Педагог зазначає, людське життя, неповторне та звичне, радісне й сумне, сповнене глибоких переживань, солодке, як мед, і гірке, як полин. Люди, їх мільйони... усі вони зовсім різні й чимось неповторні. Вони, мов ті зорі на небі, що горять своєрідним світлом. Життя людині дається тільки раз і немає змоги повторно його прожити, змінити те, що вже було зроблено. Тому важливо цінувати кожну мить свого життя, використовувати ті можливості, які воно пропонує і, водночас, пам’ятати про те, що корисного ми можемо зробити для себе та людства.

Щодня перед кожним із вас постають запитання: хто я? Навіщо я прийшов у цей світ? Куди йде моє життя? Що залишу після себе? Чи хтось колись про мене згадає? Здається, це прості запитання, але дати відповідь на них стає все важче й важче.

Вправа – знайомство «Райський сад» (10 хв).

Ми працюємо у колективі і знаємо один одного. Але уявіть, що ви потрапили у Райський сад. Походжаючи в ньому, можна спостерігати велику кількість апельсинів, лимонів, мандаринів, різних сортів яблук, слив, груш, полуниці та суниці, ківі, авокадо тощо. Оберіть щось одне і дайте відповідь на запитання: «Який я фрукт?».

- Якби я був фруктом, то я був би ... .

Опишіть сорт, смак, стиглість, колір тощо (кожен асоціює себе з певним фруктом і розповідає який він).

От ми з вами краще познайомилися та більше дізналися один про одного.

Вправа «Прийняття правил роботи» (7 хв).

Мета: ознайомити групу з правилами роботи, створити робочу , доброзичливу атмосферу під час заняття.

Норми і правила поведінки встановлюють самі люди, а їхнє дотримання робить життя й спілкування людей гуманнішим, ефективнішим, зручнішим.

Пропоную вашій увазі вислів французького філософа, математика, фізика і письменника XVII ст. Б. Паскаля: «Правила доброї поведінки відомі з давніх-давен, річ за дрібницею — вміти користуватися ними». Звичайно, вжите слово «дрібниця» насправді означає дуже багато. Адже коли порушуються правила поведінки, етикет спілкування, створюються конфліктні ситуації, виникає конфлікт. Отож, щоб наше заняття пройшло без конфліктів, пропоную прийняти правили роботи в групі.

Вони у нас сьогодні закодовані. Кожному правилу відповідає українське прислів‘я.

    • Прислів’я

      • Правила

  • Вік живи – вік учись

  • Будь відкритий до нових знань, ідей

  • Як тут говорити, коли не дають і рота розкрити

  • Не перебивай, говори по черзі

  • Треба знати, що і де сказати

  • Не відхиляйся від теми обговорення

  • Не допікай іншим, бо найдуться такі, що й тобі допечуть

  • Не критикуй і не засуджуй жодних висловлювань учасників

  • Розкажи другу – піде по кругу

  • Дотримуйся конфіденційності роботи групи

  • Можна й жартувати, можна й діло робити

  • Працюй у доброму гуморі


Пропозиції учасників ........

Правила записуються тренером на аркуші і залишаються до кінця заняття на видному місці.

Вправа «Аукціон» (20 хв).

Перед початком вправи педагог роздає учням по 10 жетонів і просить їх написати на кожному з них своє прізвище. Далі він наголошує на тому, що жетон – це частинка кожного з учасників – одна десята їх часу, енергії, засобів, інтересів, індивідуальності. На час вправи ці жетони будуть рівнозначні сумі тих якостей та можливостей, які складають людську особистість.

Далі відбувається процедура «продажу». На аукціон педагог виставляє відразу два лоти. Завдання підлітків: вибрати один із них або не придбати жодного. Ні в якому випадку не можна купити два «товари» з однієї «пропозиції». За кожну покупку учасники повинні віддати педагогу певну кількість жетонів, натомість він дає їм відповідну картку із придбаним «товаром». Після того, як жетони закінчаться, учні більше нічого не зможуть придбати.

Додаткові умови:

1. Купити кожну річ можна тільки в той момент, коли вона виставляється на аукціон;

2. На останній жетон можна придбати будь-який із запропонованих лотів.

До уваги педагога

Педагог не повідомляє учасникам, яка кількість лотів виставляється на аукціон. Він може лише закликати бути виваженими та розсудливими, оскільки після того, як аукціон закінчиться, а жетони залишаться, учасники нічого не зможуть придбати або ж навпаки, потративши всі «гроші» спочатку, можна не купити необхідної речі.

Після того, як на аукціон буде виставлено два лоти: здорова сім’я та всесвітня слава, і учасники зроблять свій вибір, ведучому варто оголосити, що ті, хто обрав здорову сім’ю, отримують у нагороду два додаткових жетони.

Ще одна несподіванка для учасників. Ті, хто із двох «товарів» (п’ять років фізичної насолоди та повага й любов до вас зі сторони тих, кого ви більш за все цінуєте) обере перший, повинні будуть заплатити ще один жетон (якщо вони в них ще залишилися), оскільки є речі, за які людям іноді приходиться платити дорожче, ніж вони на це розраховують.

Запитання для обговорення:

1. Якою покупкою ви більш за все задоволені?

2. Чи шкодуєте ви за тим, чого не придбали? І за чим саме?

3. Які із правил гри вам би хотілося змінити?

4. Які висновки вам вдалося зробити після виконання цього завдання?

До уваги педагога

Після обговорення аукціону педагогу варто наголосити на тому, що те, як ми витрачаємо свій час, зусилля і можливості у реальному житті, дозволяє достатньо об’єктивно говорити про наші справжні цінності. І правила даної гри досить реалістично відображають людське життя, а саме: ми не можемо зробити двічі один і той самий вибір, як не можемо «відмінити» наслідки раніше прийнятого рішення; не можемо досягнути всього відразу чи скористатися всіма можливостями одночасно. Людина не знає наперед, з чого їй прийдеться вибирати в майбутньому. До того ж, завжди будуть обмежені час, можливості, гроші, інтереси. За все, що людина обирає, їй потрібно платити ціну, яка у багатьох випадках більша за ту, яка передбачалася. Тому жити потрібно сьогодні, використовувати можливості, які дарує життя, і робити все для того, щоб і тим людям, які поруч, теж було добре.

Притча «Життя - найцінніший скарб» (5 хв).

Педагог розповідає притчу про цінність людського життя і обговорює її з учасниками тематичного заняття (див. Інформаційні матеріали для педагога).

Запитання для обговорення:

  1. Як ви вважаєте, чиє життя можна назвати найціннішим скарбом? Чому?

  2. Яку цінність має життя старшого сина? Чому?

  3. Чому важливо берегти своє життя?

До уваги педагога

Педагогу слід наголосити, що людина має прожити своє життя з користю для себе та інших. А тому перш ніж ризикувати, варто подумати, чи виправданий такий ризик. Наражатися на небезпеку не потрібно, якщо є можливість її уникнути. Адже в такому випадку можна не встигнути зробити те, що планувалося.

Вправа «Я – подарунок для людства» (8 хв).

Педагог наголошує учням, що кожна людина - неповторна, унікальна, зі своїми почуттями, думками, здібностями. Тому кожен з нас може використати свої можливості, потенціал, який робить його несхожим на інших для того, щоб залишити свій слід на Землі. І в цьому - цінність нашого життя.

Далі він пропонує учням подумати над тим, у чому полягає їх унікальність, а значить і цінність, та аргументувати свої твердження, продовжуючи фразу: «Я- подарунок для людства, оскільки я...» Після відведеного на роздуми часу кожен з учнів за бажанням висловлюється.

Запитання для обговорення:

  1. Як ми ставимося до речей, які є для нас особливо дорогими (цінними)?

  2. Чому ми повинні цінувати своє життя?

До уваги педагога

Педагог має підвести учнів до висновку про те, що у кожного з нас є багато якостей, талантів, достоїнств, за які ми себе цінуємо. А тому потрібно берегти та примножувати те, що для нас є найдорожчим, і водночас те, що є найдорожчим для інших людей.

Підбиття підсумків (2 хв)

На завершення педагог говорить: «Римський імператор Марк Аврелій, котрий жив у II ст. до н. е., прославився не стільки тим, що був імператором і правив «вічним Римом», скільки своїми роздумами про життя, серед яких є й такий: «Живи так, немовби ти зараз повинен розпрощатися з життям, немовби час, залишений тобі, є несподіваним подарунком».


ІНФОРМАЦІЙНІ МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ПЕДАГОГА ПРИТЧА «ЖИТТЯ - НАЙЦІННІШИЙ СКАРБ»

В одного батька було двоє синів. І ось настав час, коли кожен з них мав піти власною дорогою. Покликав їх батько до себе і каже: «Віддаю я вам усе своє багатство. Кожному даю коштовності, землі та все, що є на цих землях. Розпоряджайтеся ними, примножуйте та пам’ятайте мою настанову: найвища цінність – це життя людини. Обіцяйте мені, що будете берегти життя, як найдорожчий скарб». Сини пообіцяли та й розійшлися своїми дорогами. Старший син, прийшовши у свої землі, одразу найняв собі найкращу охорону та велику кількість прислуги. Звелів побудувати найміцніший палац і не зводити з нього очей ні вдень, ні вночі, щоб його дорогоцінному життю нічого не загрожувало. Слуги приносили йому найкращу їжу та напої, виконували всі його забаганки. Відокремився він від усього світу, щоб ніяка хвороба чи тривожна звістка не турбували його життя – батькові ж обіцяв.

Молодший син часто обходив свої землі. Одного разу він побачив велике скупчення людей, що зібралися воювати між собою. Він запитав у них: «Чому ви вирішуєте свої проблеми насиллям? Ви ж маєте змогу все обговорити та домовитись». «А ми про це ніколи й не думали. Бійкою все вирішували наші батьки, діди і прадіди, тому й ми так робимо. А й справді, чому не домовитись»? Війна закінчилася, навіть не розпочавшись, а вдячні матері та жінки кинулись до ніг молодшого сина, дякуючи за збережене життя їхніх синів і чоловіків. Попрямував він далі. Незабаром його очам відкрилася жахлива картина. Змарнілі, обідрані люди жебракували на дорозі, ведучи за собою малих, немічних, голодних дітей. «Що змусило вас так жити?», - запитав їх. І люди розповіли, як жили вони колись у прекрасному місті, поряд з яким була повноводна ріка, зеленів чудовий ліс, повний різноманітної живності. Та сталось так, що для своїх потреб люди вирубали всі дерева. Кудись зникла вся живність, мисливці вже нічого не приносили з полювання. Згодом пересохла й річка, що витікала десь із лісу. На місто весь час налітав буревій, родючі землі перетворилися на пустир. Не стало ні їжі, ні води. Прекрасне місто почало перетворюватися на пустелю, в якій неможливо жити. «Спробуймо всі разом відродити ліс і річку, та і все місто!» - вигукнув молодший син. За його прикладом люди почали насаджувати дерева, пізніше туди повернулися тварини і птахи. Десь у глибині лісу задзюрчав струмок, поступово перетворюючись у річку, переповнену рибою. Ожила природа навколо міста; щедро обдаровуючи всіх своїми плодами. По вернулось до людей життя, не боялись вони вже за майбутнє своїх дітей.

З того часу в цих землях усі живуть у мирі, любові, достатку, бо молодший син й інших навчив батьківської мудрості. Докотилася звістка про долю синів до батька. «Лише один з моїх синочків правильно зрозумів мою настанову», - із жалем промовив він. А люди й досі в тих землях пам’ятають про життя одного із синів, ще й своїм дітям переказують, а про життя іншого й згадки не залишилося.

ДЕМОНСТРАЦІЙНИЙ МАТЕРІАЛ ДО ВПРАВИ «АУКЦІОН»

  • Здорова сім ’я (3 жетони).

  • Всесвітня слава (3 жетони).

  • Квартира або будинок (1 жетон).

  • Новий спортивний автомобіль (1 жетон).

  • Можливість поїхати на заробітки за кордон (2 жетони).

  • Повага та любов тих, кого ви цінуєте (2 жетони).

  • років фізичної насолоди (2 жетони).

  • Радість спілкування з родиною (2 жетони)

  • Чиста совість (2 жетони.)

  • Вміння досягати успіху в усьому (2 жетони).

  • «Чудо» для коханої людини (2 жетони).

  • Один справжній друг (2 жетони).

  • Можливість змінити будь-яку рису своєї зовнішності (1 жетон).

  • Можливість заново пережити будь-яку подію минулого (2 жетони).

  • Популярність в колі знайомих протягом 2 років

(1 жетон).

  • Оплачений відпочинок в будь-якій країні світу

(1 жетон).

  • Хороша освіта (2 жетони).

  • Підприємство, що приносить прибуток (2 жетони).


ЗАНЯТТЯ 2

ЯК ПОВАЖАТИ СЕБЕ

Мета: формування позитивного ставлення до себе, сприяти розвитку у підлітків поваги, самоповаги.

Завдання:

  • Ознайомити підлітків із поняттями «повага», «самоповага»;

  • Формувати позитивне ставлення до себе;

  • Розкрити основні складові самоповаги.

Ключові слова: повага, самоповага.

Матеріали та обладнання: заготовка для малюнка («Портрет у променях Сонця»), скринька паперова, текст «Декларація самоцінності», «Чарівна скринька» (скринька із дзеркалом усередині), кольорові олівці, фломастери, аркуші паперу А4.

ПЛАН

  1. Вступне слово педагога (2 хв).

  2. Творче завдання «Чому я заслуговую на повагу» (10хв).

  3. Інформаційне повідомлення «Повага» (6 хв).

  1. Вправа «Я пишаюся». (15хв).

  2. Гра «Струмочок» (5 хв).

  3. Підбиття підсумків (2 хв).

ХІД ЗАНЯТТЯ

Вступне слово педагога (2 хв).

Самоповага – основа людського щастя. Якими б рисами не володіла людина, їй комфортно жити лише тоді, коли вона сам себе поважає. Ставлення до себе виховується з дитинства, і багато в чому формується батьківськими постулатами.

Самоповага залежить в першу чергу від того, чи отримала дитина достатньо любові в період становлення себе як особистості, або ж ні. Часто люди, які не поважають себе, нещасливі, і намагаються уникати спілкування, щоб не стати предметом насмішок. Щоб навчитися поважати себе і досягти намічених цілей, відчути гармонію, важливо приймати себе, не порівнюючи з іншими, а відзначаючи динаміку поліпшень в порівнянні зі своїм «вчорашнім Я».

«Чому я заслуговую на повагу» (10 хв)

Педагог пропонує учням спробувати намалювати малюнок на тему «Мій портрет у променях Сонця» (див. Демонстраційно-ілюстративний матеріал), на якому навколо свого портрета, який слід розмістити у центрі малюнка, у кожному промінчику записати свої уміння, здібності, таланти, якості, тобто все те, за що кожен з учасників себе цінує, чим може пишатися та гордитися. Демонструючи свої малюнки, учні мають пояснити, чому вони заслуговують на повагу. У процесі обговорення педагог зазначає, що кожна людина має свої цінні якості: різні знання, уміння, здібності, таланти, досягнення. Усе це – основа для поваги і самоповаги. Визначаючи свої цінні якості, досягнення, людина творить підґрунтя поваги до себе, зміцнює і розвиває свою самоповагу.

Запитання для обговорення:

1. Що лежить в основі самоповаги? (Усвідомлення своєї унікальності, цінності, визнання власних достоїнств, тобто почуття особистої гідності).

2. Як ви вважаєте, чи впливає ставлення до самого себе на ставлення до інших людей?

  1. Як вливає самоповага на розвиток особистості?

Можливий висновок: «Тим, що я шанобливо ставлюся до своїх цінних якостей, зміцнюю і розвиваю їх, я визначаю своє покликання і стверджую значущість своєї особистості. Якщо я поважаю себе, мене будуть поважати інші. Якщо поважають мене, то я також буду шанобливо ставитися до цінних якостей інших людей, що, безперечно, сприятиме добрим стосункам, взаєморозумінню та взаємоповазі».

До уваги педагога

Необхідно звернути увагу дітей на те, що дуже важливо досліджувати свої можливості, розвивати позитивні якості своєї особистості як джерела самоповаги.

Інформаційне повідомлення «Повага» (6 хв)

Педагог пропонує підліткам дати визначення поняттю «повага». Учні називають свої визначення. Далі педагог пояснює значення терміна «повага», розповідає, що означає поважати, чому важливо поважати інших людей (див. Інформаційні матеріали для педагога).

Він цікавиться, чому так важливо поважати всіх людей, незалежно від того, подобаються вони нам чи ні. (Тому, що всі люди важливі. Тому, що до нас будуть ставитися так само, як ми ставимося до інших людей. Тому, що кожний заслуговує на те, щоб його поважали).

Вправа «Я пишаюся» (15 хв).

Заняття починається з обговорення фрази: «Дійсно впевнена у собі людина ставиться до себе з повагою».

Учасникам пропонується закрити очі, уявити собі лист паперу, подумки написати на ньому слова «Я пишаюся тим, що я ...», а потім закінчити цю пропозицію з використанням різних варіантів. Обговорюючи результати вправи, провідний вводить поняття самоповаги (самоприйняття). 

Гра «Струмочок» (5 хв)

Педагог запитує учнів, як, на їхню думку, можна виявити повагу (повага виявляється у наших вчинках); як люди виявляють повагу один до одного; які вчинки свідчать про те, що ми поважаємо себе, інших людей і навколишній світ. Після того, як діти відповіли, педагог зазначає, що для кожного з нас дуже важливі підтримка інших, наприклад, шкільного колективу, шанобливе ставлення однокласників.

Педагог об’єднує дітей у дві групи і пропонує стати парами один напроти одного на невеликій відстані, утворюючи коридор - «струмочок». Обирається ведучий.

Він повільно, можливо, під тиху музику, проходить по цьому коридору. Кожний з учасників висловлює схвалення, визнання дружнім поплескуванням по плечу, потиском руки, усмішкою, добрим словом.

До уваги педагога

Важливо, щоб через «струмочок» пройшов кожний учень. Якщо діти будуть соромитися, можливо, навіть сміятися, не знаходити слів для дружніх, добрих висловлювань, педагог має «рятувати» ситуацію, підказуючи учням, як діяти,допомагати формулювати фрази.

Під час вправи не можна допустити, щоб хтось із дітей був ображений.

Запитання для обговорення:

1. Як ви себе відчували?

2. Чому важливо вчасно висловлювати свою повагу, своє позитивне ставлення до когось?

3. Що було приємніше: висловлювати повагу до інших чи чути це на свою адресу?

Підбиття підсумків (2 хв).

Педагог звертає увагу учнів на те, що вправи, у яких вони брали участь, продемонстрували важливість для людини уміти цінувати себе, помічати та розвивати свої таланти та здібності. Повага до самого себе – це основа для поваги інших. Учням важливо знати, що самоповага має дві форми: повага до свого тіла і до своєї особистості.

Педагог зазначає, що турбота про свій зовнішній вигляд - це важливий вияв поваги до себе. Але ще важливіше поважати особисті почуття, думки, відповідно оцінювати свої вчинки, не дозволяти іншим зневажати їх, знецінювати, нехтувати ними.

Як це не парадоксально, але самоповага найбільш чітко виявляється у наших вчинках стосовно інших. Відомий німецький поет Гете вважав, що «ми несемо в собі відбиток тих властивостей, характеру і здібностей, які ми помічаємо в інших. Звеличуючи інших, ми хвалимо і самих себе». Для того, щоб надати учням можливість відчути повагу до себе, підкреслити свою неповторність та індивідуальність, педагог роздає кожному «Декларацію самоцінності» (див. Роздатковий матеріал).

Педагог пояснює, що самоповага допомагає нам зростати, ставати кращими освіченішими людьми, бути чесними, сприяє тому, щоб прожити своє життя гідно і плідно.


ІНФОРМАЦІЙНІ МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ПЕДАГОГА

Повага - позитивне ставлення оточуючих людей до людини, засноване на визначенні її чеснот. Поважати – означає своїми словами, вчинками чи поведінкою виявляти розуміння значущості, цінності кого-небудь або чого- небудь.

Важливо, щоб наша повага охоплювала три основні сфери:

  • повагу до себе;

  • повагу до інших людей, їхньої праці;

  • повагу до світу природи, навколишнього середовища, усього, що створено руками людини.

Поважати інших означає ставитися до них, навіть до тих, кого не знаємо, як до гідних і таких, які мають рівні з нами права. У цьому – суть золотого правила: «Чини з іншими так, як хочеш, щоб чинили з тобою».

Повага до всього розмаїття життя виключає жорстокість до тварин і закликає нас із турботою ставитися до навколишнього середовища, до крихкої екосистеми, від якої залежить життя. У цю сферу входить також повага до неживого світу – того, що створено природою і руками людей.



РОЗДАТКОВИЙ МАТЕРІАЛ ДЕКЛАРАЦІЯ САМОЦІННОСТІ

Я — це Я.

У цілому світі немає нікого такого самого, як Я. Є люди, чимось схожі на мене, але немає нікого точнісінько такого самого, як Я. Тому все, що виходить від мене, - це моє, адже саме Я вибрав (вибрала) це.

Мені належить все, що є в мені: моє тіло і все, що воно робить; моя свідомість і всі мої думки і плани; мої очі та всі образи, які вони можуть бачити; мої почуття, якими б вони не були, - тривога і задоволення, напруга, любов, роздратування, радість; мої уста і всі слова, які вони можуть промовляти: ласкаві чи грубі, правильні чи неправильні; мій голос, сильний чи тихий; усі мої дії, спрямовані на інших людей чи власне на мене. Мені належать усі мої фантазії, мої мрії, усі мої надії та мої побоювання. Мені належать усі мої перемоги і успіхи. Усі мої невдачі і помилки. Усе це належить мені. І тому Я можу дуже близько познайомитися із собою. Я можу полюбити себе і подружитися із собою. І Я можу зробити так, щоб усе в мені сприяло моїм інтересам. Я знаю, що дещо в мені непокоїть мене, і є в мені щось таке, чого Я не знаю. Але, оскільки Я дружу із собою і люблю себе, Я можу обережно і терпляче відкривати в собі джерела того, що турбує мене, дізнаватися все більше і більше цікавих речей про себе. Усе, що Я бачу і відчуваю, що Я говорю і що Я роблю, що думаю і почуваю у цей момент, це моє. І це дозволяє мені дізнаватися, хто Я і де Я.

Я можу відмовитися від того, що здається мені неприйнятним, і зберегти те, що здається дуже потрібним, а також відкрити щось нове у собі.

Я можу бачити, слухати, відчувати, думати, говорити і діяти. Я маю все, щоб спілкуватися з іншими людьми, щоб бути продуктивним (продуктивною), вносити сенс і гармонію у світ речей і людей навколо мене. Я належу собі, тому Я можу будувати себе. Я. маю все, щоб бути потрібного, цікавою іншим, щасливою людиною. Я – це Я, і Я – це чудово!






















ЗАНЯТТЯ 3

ПОЗИТИВНИЙ ОБРАЗ «Я»

Мета: Розвивати соціально – комунікативні навички, почуття власної значимості.

Завдання:

  • формувати правильну самооцінку;

  • формувати уявлення підлітка про позитивний образ «Я»;

  • сприяти виробленню адекватної самооцінки;

  • створювати способи ефективної взаємодії в колективі.

Ключові слова: позитивне ставлення, позитивні емоції.

Матеріали та обладнання: стікери, м’яч, кольорові олівці, фломастери, аркуші паперу А4.

ПЛАН

1. Гра-розминка «Емоції та ситуації» (15 хв).

2. Вправа «Репортер» (10 хв).

3. Вправа «Позитивчик» (7 хв).

4. Вправа «Перевтілення» ( 10) хв).

5. Вправа «Я — впевнена людина» (10 хв).

6. Вправа «Закінчіть фразу» (5 хв).

7. Вправа «Квітка побажань» (5 хв).

ХІД ЗАНЯТТЯ

Гра-розминка «Емоції та ситуації» (15хв)

Учасники стають у коло, кожен назве одну емоцію або почуття і запам’ятає, що він назвав. Педагог починає «Радість». Коли всі назвали по одній емоції і запам’ятали її, педагог продовжує вправу. А тепер кожен називає якусь ситуацію і кидає м’яча іншому учасникові, пропонуючи продовжити речення і назвати свою емоцію чи почуття. Наприклад: «Коли я працюю на роботі, то відчуваю радість!».

Гра закінчується, коли м’ячик побуває у кожного з учасників.

Вправа «Репортер» (10 хв).

Один з учасників групи бере інтерв’ю в інших членів групи, пропонуючи кожному сказати кілька слів про себе для святкової телепередачі на честь успішного завершення якоїсь важливої справи, в якій брали участь підлітки. Обговорення:

  • Як Вам було висловлюватися про себе?

  • Чи хотіли б зробити добру справу?

  • Для чого?

Вправа «Позитивчик» (7 хв).

Підліток сідає на стілець, що стоїть у центрі кола, і заплющує очі. Кожен учасник групи по черзі підходить до нього та пошепки промовляє кілька слів про його гарні риси, за які він його цінує і любить. Таке «бомбардування» позитивними емоціями отримує кожен учасник групи.

Вправа «Перевтілення» ( 10 хв).

Двоє учасників «обмінюються особистостями»: кожен вдає, що він – інший: для цього копіює його мову, жести, поведінку, висловлювання. Після того, як вони деякий час (5 хв) спілкуються в такий спосіб, кожен із двох розповідає, що він відчував, коли бачив своє зображення іншим. Як він вважає, це було справді схоже чи кумедно? Що він пізнав нового, коли побачив, як виглядає зі сторони тощо? Потім уся група обговорює побачене.

Підлітки роблять висновок, що вміння поставити себе на місце іншого – дуже важливий елемент навичок комунікацій. У цій вправі потрібно обов’язково дотримуватися правил: «Не роби навмисно нічого такого, що могло б неприємно зачепити почуття того, чию роль ти граєш».

Вправа «Я – впевнена людина» (10 хв).

Учасники по черзі називають пори року і відповідно об’єднуються в чотири групи. Кожна підгрупа отримує правило (і повинна його зобразити) формування особистості на аркуші А4 у довільній формі.

Правило 1

Уранці докладіть максимум зусиль, щоб вийти з дому в найкращому вигляді. Упродовж дня намагайтеся заглянути у дзеркало, щоб переконатися, що у вас привабливий вигляд. Перед сном потіштеся собою. Ви – найкращі.

Правило 2

Не загострюйте увагу на своїх фізичних вадах. Вони є у всіх. Адже більшість людей або не помічає їх, або не знає, що вони у них є. Що менше ви думаєте про них, то краще почуваєтеся.

Правило З

Не будьте надто критичні до інших. Якщо ви часто наголошуєте на вадах інших людей, і така критичність стала для вас звичкою — її треба якомога швидше позбутися. Інакше ви будете щоразу думати, що ваш одяг і вигляд — найкраща підстава для критики. Впевненості це не додає.

Правило 4

Пам’ятайте, що людям понад усе подобаються слухачі. Вам не обов’язково промовляти багато дотепних реплік, щоб привернути увагу та викликати прихильність. Слухайте уважно інших, і вони поважатимуть вас. Говоріть переважно на тему, приємну для вашого співрозмовника, цікавтеся його справами та виявляйте щирий інтерес до його захоплень. Після закінчення підготовки кожна підгрупа презентує своє правило. Учасники обмінюються думками про те, наскільки ці правила притаманні для них.

Вправа «Закінчіть фразу» (5 хв).

Учасники по черзі говорять таке:

  • Сьогодні я дізнався про те, що я...

  • Мені було приємно, коли...

Вправа «Квітка побажань» (5 хв).

Для цієї вправи використовують квітучий вазон, кущик фіалки, які по черзі передають кожному учаснику тренінгу, передавши квітку, говорять побажання: «Я тобі бажаю...». Тренер дякує учасникам за щирість і співпрацю.




ЗАНЯТТЯ 4

СТЕРЕОТИПИ ТА УПЕРЕДЖЕННЯ

Мета: сприяти формуван­ню активної життєвої позиції, вихованню толерантності, взаємоповаги.

Завдання:

  • формувати уявлення про зміст понять «стереотипи»;

  • вміння аналізувати, висловлювати власну думку, застосовувати набуті знання та досвід в конкретних ситуаціях.

Ключові слова: стереотипи, толерантність, взаємоповага.

Матеріали та обладнання: папір формату А4, ватман, скоч, маркери, підготовлений на ватмані список пасажирів для вправи «Потяг».

ПЛАН

  1. Вступне слово педагога (3 хв).

  2. Вправа «Мандрівка» (20 хв).

  3. Інформаційне повідомлення «Стереотипи - це...», «Упередження – це...» (5 хв).

  4. Вправа «Дискусія мовчки про найпоширеніші стереотипи нашого життя» (12 хв).

  5. Вправа Розгляд ситуацій. (15 хв).

  6. Підбиття підсумків (5 хв).

ХІД ЗАНЯТТЯ

Вступне слово педагога (2 хв).

Легше вирішує й засуджує той, хто менше замислюється.

(Джордано Бруно, італійський мислитель XVI ст.)

Привчи свій розум до сумніву, а серце до терпимості!

(Георг Ліхтенберг, німецький учений і публіцист)

«Усі ми різні - усі ми рівні» та основні висновки. Продовженням цієї теми є тема «Стереотипи нашого життя».

Вправа «Мандрівка» (20 хв).

Педагог просить учнів уявити, що вони здійснюють подорож на потязі. У купе із ними їхатиме ще троє осіб. Далі він просить учнів визначитися, з ким із перелічених пасажирів вони б хотіли їхати в одному купе і чому саме? Присутність якої людини була б для них небажаною і чому? (навести аргументи).

Перелік пасажирів для вибору:

  • демобілізований з лав армії солдат;

  • чоловік зі значною сумою грошей;

  • турист із Зімбабве;

  • хлопець з вадами зору;

  • циганка з дитиною;

  • молодий чоловік, злегка напідпитку;

  • біженець;

  • дівчина з інтернату;

  • ВІЛ-Інфікована людина;

  • футбольний фанат;

  • чоловік, який повертається із заробітків.

Після виконання вправи педагог запитує учнів, чи було завдання важке і чому, заслуховує вибір учнів, їхні аргументи, критерії, якими керувалися учні стосовно обрання тих чи інших осіб. Педагог навпроти списку осіб на ватмані відмічає плюсами тих, кого обрали учні, мінусами тих, із ким би вони не хотіли подорожувати разом. Таким чином, навпроти кожної людини може опинитися певна кількість як плюсів, так і мінусів.

Запитання для обговорення:

  1. Проти кого з перелічених осіб найбільше плюсів? Чому?

  2. Проти кого з перелічених осіб найбільше мінусів? Чому?

  3. Чи є особи у списку, з якими б хотіли їхати всі? Чому?

  4. Чи є особи в списку, з якими б ніхто не хотів їхати? Чому?

Інформаційне повідомлення «Стереотипи - це...», «Упередження – це…» (5 хв).

Педагог робить коротке інформаційне повідомлення про стереотипи, використовуючи Інформаційні матеріали для педагога.

Вправа «Дискусія мовчки про найпоширеніші стереотипи нашого життя» (12 хв).

Педагог заздалегідь з’єднує за допомогою скотча два аркуші ватману. Утворений великий аркуш педагог кладе на столі в аудиторії і за допомогою маркерів в центрі аркуша пише великими літерами:


« СТЕРЕОТИПИ НАШОГО ЖИТТЯ»

Далі педагог пропонує підліткам подумати та навести приклади тих стереотипів (уявлень, ставлення, тверджень тощо), які вони знають. Педагог наводить кілька прикладів:

1. Чоловіки не плачуть.

2. Борщ і сало - улюблена їжа українців.

3. Німці - найпунктуальніші люди.

4. Цигани завжди обманюють.

5. Відмінники - зануди.

6. Жінки - пліткарки тощо.

Виконуючи завдання, потрібно дотримуватися таких правил:

1. Під час роботи всі вільно рухаються навколо ватману, дотримуються тиші. Для того, щоб висловити думку, її записують на великому аркуші. Писати можуть одночасно декілька осіб.

2. Не можна вголос коментувати, бажано не повторюватися у наведенні прикладів стереотипів.

3. Кожен може прочитати, що написали інші, та доповнити, дописуючи свої думки.

Таким чином розгортається справжня дискусія.

Коли всі підлітки висловили свої думки письмово, педагог пропонує разом підбити підсумки вправи. Педагог веде бесіду про походження уявлень (позитивних й негативних). Зазначає, що саме уявлення стають джерелом різноманітних стереотипів та упереджень.

Разом з учнями педагог визначає різновиди найбільш поширених стереотипів: культурні (національні, етнічні, расові), релігійні, психологічні, фізіологічні, соціальні, тендерні, вікові тощо.

Вправа Розгляд ситуацій. (15 хв).

Кожна група підготувала для інших одне завдання.

Умови виконання вправи. Педагог групи пояснює завдання. Всі інші групи повинні прослухавши його, визначити тип дискримінації та запропонувати шляхи вирішення. На столах ви можите знайти можливі варіанти відповідей. Коли відповідь знайдена, піднімаєте руку. Якщо відповідь вірна, то асистент листочок прикріпляєте до дошки і т. д.

Шляхи вирішення (пелюстки «квітки толерантності»)

  • співпереживання;

  • прощення;

  • повага прав інших;

  • співробітництво;

  • повага людської гідності;

  • прийняття інших такими як вони є;

  • терпимість;

  • милосердя.


Підбиття підсумків (5 хв).

Педагог підбиває підсумки заняття, запитуючи:

  • Що нового та цікавого ви дізналися на занятті?

  • Яка вправа тематичної виховної години була найцікавішою, найбільше сподобалася? Чому?


Ситуації: 1 група

Сценка.

Діалог.

Звучить телефонний дзвінок.

Ольга- Алло, слухаю!

Інна - Ти зібралась?

Ольга - Так, я вже зібралась. Але чекаю Любу.

Інна - Та, ти, що зовсім «хвора»?! Вона ж «селючка»! Вона нас зганьбить, над нами будуть сміятися.

Ольга - І що з того? Ми живемо в одній кімнаті. Вона добра, чуйна, весела. Мені з нею цікаво.

Інна - Ну, як хочеш, я з «цим селом не асфальтованим» на дискотеку не піду!

Ольга - Це твоя справа!

2 група

Рекламне оголошення

Оглошення про заміщення вакантної посади.

Національний лідер на ринку страхування життя оголошує відкриття вакансії на заміщення посади директора філії (агенції) – керівника активних продажів страхових та фінансових послуг фізичним особам. Вимоги до кандидата: чоловік, віком 30 – 45 років, з вищою профільною освітою та досвідом роботи на керівних посадах не менше 5 років, готовий вчитися; проживання в Києві – не менше 2 років; досвід роботи в страхових кампаніях необов’язковий.

ІНФОРМАЦІЙНІ МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ПЕДАГОГА СТЕРЕОТИП, УПЕРЕДЖЕННЯ.

Слово «стереотип» у перекладі з грецької означає «твердий відбиток». Стереотип - стійкий і спрощений образ чи уявлення про явище, подію, людину або групу людей.

Часто це впевненість у тому, що всім членам певної групи притаманні схожі якості. У своїй крайній формі стереотип ґрунтується на переконанні, що всі члени певної групи однакові й нічим не відрізняються один від одного. Припустимо, ви зустріли жителя Франції, який розмовляв із вами зухвало і зверхньо. Висновком, ґрунтованим на стереотипі, буде: «Усі французи - зухвалі і зверхні». Але чи всі французи невиховані та зухвалі, і чи все ви знаєте про інших декілька мільйонів жителів Франції? Напевне, ні. Ми зустрічаємося із стереотипами щодня. Стереотипи можуть виникати через недостатність інформації, під впливом певної ситуації, особистого досвіду й уявлень, прийнятих у суспільстві. Деякі стереотипи передаються із покоління в покоління, їх приймають на віру і не перевіряють. Часто вони є основою жартів та анекдотів про представників різних рас і народів. Ані ті, хто розказує, ані слухачі не замислюються над тим, що сміючись, вони створюють і поширюють неповагу, а інколи і нетерпимість до представників якоїсь групи чи нації тощо.

За змістом стереотипи поділяють на:

  1. Позитивні, ознакою яких є те, що позитивні риси одного чи кількох представників групи, національності, держави у перебільшеному вигляді переносять на всю групу, національність чи державу. Наприклад: у нашій школі найкращі учні, наша держава наймогутніша. Інколи ми використовуємо позитивні стереотипи стосовно групи, до якої належимо, щоб почуватися сильнішими і кращими за інших.

2. Негативні, коли негативні риси одного чи кількох представників групи, нації, держави переносяться на всю групу, націю чи державу (у сусідній школі немає нічого цікавого, у селі люди неосвічені, усі поляки гонорові, усі євреї - хитрі тощо).

3.Нейтральні, такий тип стереотипів ґрунтується на нейтральному (ані негативному, ані позитивному) враженні про різні категорії людей, речей.

Наприклад: усі українці люблять борщ, усі іспанці дивляться кориду, усі англійці п’ють чай тощо.

Стереотипи - це переконання, які впливають на нашу поведінку. Тому конче важливо навчитися критично аналізувати свої і чужі переконання і водночас бути терпимим і толерантним до переконань інших. Інакше вони можуть стати коротким шляхом до виникнення конфліктних ситуацій як у нашому особистому спілкуванні, так і на рівні суспільства.

Упередження – це судження, які ми маємо про іншу людину або групу людей, насправді не знаючи їх. Упередження можуть бути негативними або позитивними. Ми отримуємо упередження в процесі соціалізації, їх дуже важко модифікувати або викорінити. Тому дуже важливо усвідомлювати, що ми маємо упередження.

Передсуди – це зазвичай негативне відношення до людини чи до певної групи людей, про яких ми насправді нічого не знаємо. Також, це може бути негативне відношення на підставі не особистого знайомства з людиною, а через думку (стереотип) щодо групи, до якої ця людина належить. Зазвичай передсуди з'являються в нас через те, що вони є прийнятими в тій групі, до якої ми належимо. Існують різні види пересудів. Вони можуть бути пов'язані зі статтю, віком, національною приналежністю, релігією, походженням, рівнем доходу, сексуальною орієнтацією чи інвалідністю людини.

ЗАНЯТТЯ 5

СПІЛКУВАННЯ - ЦЕ ЗДОРОВО!

Мета: визначення, що таке «спілкування», від чого воно залежить і що потрібно робити, щоб спілкування було успішним, результативним і приємним.

Завдання:

  • формувати вміння розуміти інших;

  • сприяти усвідомленню важливості ефективного спілкування;

  • формувати навички ефективного спілкування.

Ключові слова: спілкування.

Матеріали та обладнання: стікери, м’яч, кольорові олівці, фломастери, аркуші паперу А4, пісочний годинник.

ПЛАН

1. Вступне слова педагога (2 хв).

2. Притча «Про рай і пекло» (5 хв).

3. Вправа «Ярлик» (15 хв).

4. Мозковий штурм «Спілкування - це...» (10 хв).

5. Інформаційне повідомлення «Спілкування» (10 хв).

6. Вправа «Передача інформації» (10 хв).

7. Творчий проект «Будуємо місто» (25 хв).

8. Вправа «Спілкування – це здорово» (10 хв).

9. Вправа «Комплімент» (5хв).

ХІД ЗАНЯТТЯ

Вступне слово педагога (2 хв).

Людські стосунки нерідко спричиняють проблеми:непорозуміння, суперечки, конфлікти. Щоб запобігти цьому, треба навчитись ладити з людьми. Ці вміння чи не найважливіші для всіх. Вонидопомагають зберегти душевний спокій, упевнено поводитись у будьякому товаристві, легкознайомитись і знаходити собі друзів, досягти успіху. Сьогодні ми зібрались із вами, щоб краще пізнати себе та своїх друзів. У цьому нам допоможуть сьогоднішні вправи.

Притча «Про рай і пекло» (5 хв).

Якось мудрець звернувся до Господа з проханням показати йому рай і пекло. Господь погодився і відвів мудреця до великої кімнати, серед якої стояв величезний казан з їжею, а навколо нього ходили і плакали голодні й нещасні люди. Вони страждали, бо не могли поїсти, хоча у них були ложки, а ручки у ложок були дуже довгі – довші за руки.

  • Так, це справді пекло, - сказав мудрець. Тоді Господь відвів мудреця до іншої, точнісінько такої кімнати. Посеред кімнати стояв такий самий казан із їжею, а люди тримали в руках точнісінько такі самі ложки, проте вони були ситі, щасливі й веселі.

  • Та це ж рай! – вигукнув мудрець.

Висновок: порозумітися, вирішити проблеми люди можуть, взаємодіючи одне з одним – спілкуючись.

Вправа «ЯРЛИКИ» (15 хв).

Оснащення: набори розрізаних картинок за кількістю груп, набори «корон». На кожній «короні» написаний один з поданих виразів:

- «Усміхайся мені».

- «Будь похмурим».

- «Корчи мені гримаси».

- «Ігноруй мене».

- «Розмовляй зі мною так, ніби мені 5 років».

- «Підбадьорюй мене».

- «Кажи, що я нічого не вмію».

- «Жалій мене».

Хід вправи

Педагог об'єднує учасників у групи по 5-7 осіб. Кожному він надіває на голову «корону» таким чином, щоб той не бачив, що на ній написано («корони» виготовляють з двох смужок білого паперу, склеєних по боках). Після цього кожній групі дається завдання протягом 10 хв скласти цілу картинку з розрізаних шматочків (типу «пазл»), але звертатися під час роботи до учасника своєї групи потрібно так, як написано на його «короні».

Через 10 хв усі учасники по черзі (не знімаючи «корон») відповідають на запитання тренера: «Чи сподобалось вам, коли з вами спілкувалися таким чином?»

Після того, як усі висловляться, тренер пропонує учасникам зняти «корони» і вийти із своїх ролей.

Запитання для обговорення

1. Чим у реальному житті можуть бути «корони»?

2. Як впливає наявність подібних ярликів на спілкування?

3. Як часто ми стикаємось із ситуаціями навішування ярликів?

4. Як ви почувалися у реальному житті, коли хтось навішував на вас ярлик?

5. Як можна змінити чиєсь уявлення про вас?

6. Звідки ми беремо наші уявлення про інших?

7. Чи легко позбутися ярлика, коли його вже навішено?

Мозковий штурм «Спілкування - це...» (10 хв).

Педагог запитує в учасників: «Як ви гадаєте, що таке спілкування?». Відповіді учасників записуються на дошці, після чого тренер усе підсумовує і зачитує інформаційне повідомлення «Спілкування».

Інформаційне повідомлення «Спілкування»

Спілкування - один із найважливіших процесів у житті людини, це процес розвитку контактів між людьми. Саме у спілкуванні (безпосередньому, за допомогою книжок, телебачення) ми можемо здобути необхідні знання й дізнатися про досвід інших людей. Спілкуючись, можемо реалізувати свої мрії і досягти мети. Лише під час спілкування людина стає особистістю.

Науковці виокремлюють три аспекти спілкування:

  • комунікативний - обмін інформацією між людьми;

  • інтерактивний - організація взаємодії між людьми;

  • перцептивний - процес сприймання партнерами зі спілкування одне одного та встановлення на цій основі взаєморозуміння.

Процес спілкування - не завжди задоволення, іноді це праця і пошук.

Конфлікти - невід’ємна частина взаємодії між людьми, тому що всі ми різні, і кожен із нас прагне свого. Конструктивне вирішення конфлікту - це теж частина спілкування, і дуже важлива.

Ефективне спілкування - шлях до успіху і реалізації задуманого, а тому навичками такого спілкування варто оволодіти. Ефективне спілкування передбачає, по-перше, урахування інтересів тих, із ким спілкуєшся, і, по-друге, зауваження можливих наслідків тих чи інших дій у процесі спілкування.

Вправа «Передача Інформації» (10 хв).

Педагог об’єднує учасників у дві підгрупи. Перша підгрупа виконує роль телефоністів, які передають важливе повідомлення, а друга - експертів. Телефоністи виходять за двері, їм зачитують повідомлення.

Потім вони по черзі заходять до кімнати і подають свою версію повідомлення. Експерти оцінюють, наскільки точно кожен із них передає зміст, потім групи можуть помінятися ролями.

Варіант повідомлення.

Сьогодні у нас незвична погода. Зранку я погано почуваюся, та й настрій поганий: болить голова, сумно, нічого не вдається. А в четвер у нас контрольна робота з математики, в неділю о десятій ми поїдемо на виставку котів, що у будинку за кінотеатром «Київ». Потрібно взяти три гривні й не запізнитися.

Обговорення:

- Чи важко було передавати інформацію і чому?

- Чи була інформація передана точно?

- Що заважало передавати інформацію достовірно?

- Чому інформація спотворювалася?

Творчий проект «Будуємо місто» (25 хв).

Педагог пропонує побудувати місто. Для цього кожен має вирізати з кольорового паперу свій будинок (із аркушу паперу формату А-4). Підлітки об’єднуються у три групи - три міста. Кожній групі видається ватман, маркери, клей, кольоровий папір тощо. Педагог наголошує, що на території міста можна розташовувати вулиці із будинків кожного учасника, громадські заклади, парки та ін. Нагадує, що між будинками мають бути різноманітні комунікації (соціальні зв’язки). Таким чином виникає місто, де всі разом живуть і взаємодіють.

До уваги педагога

Виконання даного творчого проекту потребує попередньої підготовки. Перед початком заняття педагог обирає трьох учнів-помічників. Вони мають під час створення творчого проекту відігравати роль осіб, які чинять тиск на інших (нав’язують свою думку, не погоджуються з груповим рішенням щодо концепції побудови міста тощо).

Запитання для обговорення:

1. Що допомагало при будівництві міста?

2. Що заважало? Чому?

3. Як ви думаєте, з якою метою ми виконували цю вправу?

Вправа «Спілкування - це здорово» (10 хв).

Педагог пропонує кожному учаснику індивідуально скласти перелік того, що повинен робити та яким має бути співрозмовник, щоб із ним було приємно спілкуватися. Тобто кожен складає власний список: «Мені приємно спілкуватися з людиною, коли...».

Психолог пропонує учасникам написати плакат: «Добре спілкуватися, коли співрозмовник...». На плакаті записуються лише ті пропозиції, які після обговорення приймаються всією групою.

Обговорення:

- Які із зазначених на нашому плакаті якостей і вмінь притаманні вам?

- Чи мають бути ці вміння та якості у вас?

- Що для цього потрібно робити?

Вправа «Комплімент» (5 хв).

Психолог пропонує зробити коло. Учасники кидають м’яча одне одному, говорячи компліменти.


ЗАНЯТТЯ 6

ЯК ПРОТИСТОЯТИ ТИСКУ АБО ЯК СКАЗАТИ «НІ»

Мета: формувати відповідальну поведінку, уміння сказати «ні», протистояти груповому тиску.

Завдання:

  • ознайомити з поняттям психологічних меж особис­тості;

  • формувати вміння протистояти тиску, приймаючи відповідальні рішення;

  • формування активної громадянської життєвої позиції.

Ключові слова: тиск, вплив, життєві цінності, відповідальна поведінка.

Матеріали та обладнання: маркери, ручки, олівці, блокноти, ватман, стікери, аркуші формату А4, зошити, ручки, фломастери, дошка, крейда, ножиці.

ПЛАН

  1. Вправа на активізацію «Ми йдемо полювати на лева»(3хв).

  2. Вправа «Наполегливість» (10 хв).

  3. Вправа «Мої життєві цінності як помічники у протидії тиску» (10 хв).

  4. Модельована ситуація « Цигарка» (5 хв).

  5. Інформаційне повідомлення «Ввічлива відмова» (5 хв).

  6. Рольова гра «Чи вмію я сказати «ні»» (20 хв).

  7. Інформаційне повідомлення "Кордони" (10 хв).

  8. Рольова гра "Проблемна ситуація" (20 хв).

  9. Підбиття підсумків (2 хв).

ХІД ЗАНЯТТЯ

Вправа на активізацію «Ми йдемо полювати на лева» (3 хв).

Усі стають у коло один за одним. Педагог промовляє слова, які супроводжує певними рухами, а всі учасники повторюють за ним:

  • Ми йдемо полювати на лева (Впевнений хід по колу).

  • Не боїмося ми нічого! (Заперечуючи рухи руками).

  • Ой, а це що? - Це болото! Чав! Чав! Чав! (Обережний хід, високо піднімаючи коліна).

  • Ой, а це що? - Це море! Буль! Буль! Буль! (Рухи, наче плаває).

  • Ой, а це що? - Це поле! Туп! Туп! Туп! (Гучне тупотіння).

  • Ой, а це що? - Це дорога навпростець! (Впевнений хід).

  • Ой, а це хто? Такий великий? (Показуємо який). Такий пухнастий? (Показуємо рухами, ніби погладжуючи).

  • Ой, то це ж лев! (Показуємо, як злякалися).

  • Побігли додому! Через поле! Туп! Туп! Туп!

  • Через море! Буль! Буль! Буль!

  • Через болото! Чав! Чав! Чав!

  • Прибігли додому! Двері закрили! Які ми молодці? (Показуємо мімікою).

  • Які ми хоробрі? (Показуємо мімікою).

  • Похвалимо себе! (Погладжуємо себе по голові).

Вправа «Наполегливість» (10 хв).

Педагог. Пропоную вам об’єднатися в пари. Один з вас щось вимагатиме (що саме – придумайте самі), а інший указує на причину, чому він вимушений відмовити. Гра закінчується тоді, коли одному учаснику вдасться переконати іншого.

Варіанти ультиматумів:

- зроби за мене домашнє завдання;

- давай збігаємо на уроці української мови в магазин;

- віддай мені свого хом’ячка;

- візьми гроші зі скарбнички на морозиво;

- спробуй покурити сигарету;

- подаруй мені свою улюблену книгу і т. д.

Інформація для педагога: нехай діти самі придумають си­туації, які їм ближчі, це можуть бути як випадки, що реально відбувалися з ними, так і вигадані прохання. Стежте за тим, що відбувається в кожній парі. Через деякий час, якщо ситуація зайшла в безвихідь, запропонуйте помінятися ролями.

Рефлексія.

Як ви почувалися, коли просили? Чи відчували ви можливість досягти згоди? Коли відчули, що переговори марні, чи докла­дали ви додаткових зусиль? Що ви відчували, коли вимушені були відмовити? Які висновки ви для себе зробили?

Важливим висновком може стати спостереження, що наполягати на чо­мусь складніше, ніж відмовити. Перемови вимагають великих ресурсів, умінь, винахідливості, тому що іноді людина нібито залежить від рішення свого опонента. А щоб відмовити, достат­ньо буває похитати головою.


Вправа «Мої життєві цінності як помічники у протидії тиску» (10 хв).

Цитата: «Знання надають людині вагу, а вчинки – блиск» (Т. Карлейль).

Педагог пропонує учням бланки, на яких представлені різні варіанти висловів, що мають примусовий характер стосовно особистості. Завдання кожного - з протилежного боку вислову написати ті цінності, які будуть порушені в разі погодження на дію, запропоновану у цьому вислові.


Вислів із пропозицією Мої цінності, які я

знехтую, прийнявши

запропоновану

пропозицію

Ти можеш отримати величезні гроші, якщо погодишся позувати оголеною або напівоголеною для відомого журналу.

Не соромся, це єдиний шлях пробити собі дорогу до зірок!

Я пропоную тобі нелегально влаштуватися на роботу за кордоном, адже легальне працевлаштування веде за собою дуже багато витрат, податків, а так ти матимеш високу зарплату, можливість вивчити мову та культуру, подивитися світ.

Ну, давай, доведи мені своє кохання. Якщо ти дійсно любиш мене, ти погодишся на статеву близькість, якщо ні, ти мене втратиш назавжди.

До уваги педагога

Потрібно звернути увагу підлітків на те, що кожна людина має право вибору у будь-якій ситуації. Ми маємо право сказати «Ні!» на будь-яку пропозицію. Перш, ніж погодитися, необхідно зважити всі «за» і «проти» і самостійно прийняти рішення. Якщо ви обираєте «Ні!», ваше поводження повинне демонструвати тверду відмову. Скажіть, що ваше рішення є остаточним, і не варто повторювати його знову. Ви можете пояснити своє «Ні!», а можете залишити його без пояснень. Фраза: «Якщо ти мене любиш, поважаєш, вважаєш своїм другом...» - говорить про спробу використати вас. Не дозволяйте іншим чинити на вас тиск. Якщо ваша відмова не приймається - йдіть геть. Відмова від «привабливої», але ризикованої пропозиції демонструє вашу зрілість і твердість характеру, адже тільки ви відповідаєте за власне життя, здоров’я і майбутнє. Наприкінці обговорення педагог підводить підлітків до думки, що у кожної людини в житті є цінності, і якщо вона нехтує ними, то втрачає частинку унікального себе. В основі всіх дій та рішень повинні бути самоповага та гідність.

Модельована ситуація « Цигарка» (5 хв).

Педагог запрошує одного з учасників і пропонує йому взяти участь у модельованій ситуації.

Модельована ситуація: "Зустрілися дві подруги. Одна з них розповідає цікаву історію про "чудо-сигарету", яку їй вчора пощастило отримати від однокласни­ка. Пропонує разом її спробувати, обіцяючи неймовірні відчуття і відкриття чогось нового й загадкового".

У розігруванні модельованої ситуації важливо якомога реальніше відтворити бажання вплинути, переконати, здійснюючи психологічний тиск на подругу і маніпулювання.

Запитання для обговорення:

  1. Чи важко було відмовити кращій подрузі? Чому?

  1. Які саме засоби маніпулювання були застосовані?

  1. Що допомогло у відстоюванні власної позиції?

Інформаційне повідомлення «Ввічлива відмова»(5 хв).

У житті ми стикаємося з різними проханнями. Бувають ситуа­ції, коли ми не хочемо або не можемо їх виконати. Як же відмови­ти так, щоб не образити? Існує декілька правил. По-перше, з’ясуй для себе, що саме тобі не подобається в ситуації, що склалася. Опиши словами, що саме тебе хвилює, розкажи про свої відчуття. («Мені не подобається, що….»). Запропонуй своє бачення ситуації («Я б хотів, щоб ти…»). Можеш прямо запитати, що він про це думає («Що ти скажеш на це? »). У будь-якому випадку, уважно вислухай співрозмовника, спробуй правильно зрозуміти його і подякуй йому, не зважаючи на результат розмови («Дякую за відвертість (увагу)».

Рольова гра «Чи вмію я сказати «ні» (20 хв).

Педагог об’єднує учнів у дві групи. Групи розміщуються у два кола, в середині кожного з яких стоїть вільний стілець. Групи отримують по 2 картки із ситуаціями. По черзі учасники групи сідають на стілець; а решта вмовляють їх на той вчинок, який описано в ситуації. «Об’єкт тиску» ж повинен відмовитися. Впродовж 10 хв деякі учасники можуть опинитися у ролі «об’єкта тиску» двічі.

Ситуації для рольової гри:

  1. Ти гарна, симпатична дівчина, маєш класну фігуру, модельне агентство пропонує тобі роботу за кордоном.

  2. Ти познайомилася з чоловіком 25 років по Інтернету. Він успішний бізнесмен, живе і працює на Кіпрі. Ви досить довго переписувалися, він просив тебе надіслати йому свої фото, ти це зробила, тепер він пропонує тобі відпочинок, витрати на дорогу та все інше він бере на себе.


Запитання для обговорення:

1. Якими засобами користувалися «об’єкти тиску», щоб сказати «ні!»?

2. Коли саме ви відчули що всі умовляння є марними і учасник/учасниця діалогу («об’єкти тиску») не погодяться на пропозицію?

3. Що саме у поведінці «об’єкта тиску» змусило вас повірити, що «ні!» дійсно означає відмову?

До уваги педагога

В обговоренні рольової гри важливо звернути увагу учасників перш за все на ризики прийняття даних пропозицій. Педагог зазначає, що кожен з нас несе відповідальність за свої рішення, прийняття яких не можливе без володіння повною інформацією, розуміння тих чи інших ризиків, встановлення власних моральних кордонів. Часткою цього процесу є вміння навчитися говорити «ні!». Якщо людина поважає саму себе та інших, вона ніколи не вдаватиметься до будь-яких дій, що можуть завдати шкоди. Визнавши свої моральні кордони, треба навчитися чітко роз’яснювати їх оточуючим. Далі ведучий пропонує учасникам навести приклади, як зробити так, щоб, відповідаючи «ні!», показати впевненість у своєму рішенні й прагнення цього рішення дотримуватись.Відповіді коротко записуються на дошці.

Запитання для обговорення:

  • Коли «ні!» дійсно означає «ні!»?

Педагог спрямовує дискусію в таке русло, щоб усі учасники висловили такі думки:

1. Для людини, якій відмовляють, слова «ні» має бути достатньо;

2. Людині, яка відмовляє, не варто думати, що її правильно зрозуміли, доти, доки вона не впевниться в тому, що друга сторона усвідомила її позицію.

Педагог презентує підліткам матеріал «Як сказати: «ні» (див. Інформаційні матеріали для педагога).

Інформаційне повідомлення "Кордони" (10 хв).

Педагог. Система зовнішніх кордонів дозволяє вирішувати питання дистанції, яку ми хочемо утримувати щодо світу та інших людей. Внутрішні кордони оберігають наші почуття, думки, цінності. Людині важливо ще з дитинства вчитися визначати кордони і дотримуватися їх.

Деякі наші "кордони" є від народження, а деякі формуються протягом життя. Вони необхідні кожному для збереження психічного та фізичного життя. Коли наші кордони порушуються, ми починаємо "боротьбу - захист" або хворіємо.

Кордони встановлюються для нашої безпеки, а також щоб лімітувати наші дії.

Поділяють кордони на:

Фізичні. Першим кордоном є людська шкіра, яка надає тілу характерний вигляд. Крім того, існують ще просторові кордони, які окреслюють можливу чи неможливу для прийняття фізичну близькість. Просторові кордони визначаються індивідуальними перевагами, ступенем близькості стосунків та культурними нормами.

Інтелектуальні. Здорові інтелектуальні кордони дозволяють нам вірити власним спостереженням. Завдяки ним ми можемо довідатись, чого прагнемо і чого потребуємо, а також чого ми хочемо і що для нас зайве. Завдяки здоровим інтелектуальним кордонам ми не плутаємо наші прагнення з прагненнями інших людей. Еластичні інтелектуальні кордони роблять можливим сприйняття нами інформації із зовнішнього світу, її аналіз та утвердження або сприйняття, її за "свою".

Духовні. Вони встановлюють для людини певні обмеження і одночасно вчать відповідальності. Здорові духовні кордони вимагають від людини постійного перебування на боці правди та постійної ауторефлексії стосовно ієрархії цінностей та системи переконань. Людина, яка не має здорових кордонів, не сприймає кордони інших.

Вплив "якості" кордонів на стосунки з іншими людьми можна символічно уявити наступним чином:

Непорушна система кордонів:

- свідоме налагодження стосунків;

- свідоме переживання близькості;

- задоволення від перебування з людьми;

- почуття безпеки, повага до чужих кордонів;

- вміння говорити "ні".

Брак кордонів:

- проблема у контактуванні з людьми;

- прийняття ролі агресора або жертви;

- порушення чужих кордонів;

- відчуття загрози і брак захисту;

- брак вміння говорити: "ні".

Пошкоджена система кордонів:

- провокування конфліктів;

- частковий захист;

- проблема з дотриманням кордонів інших людей (вторгнення);

- неповне почуття безпеки;

- вміння говорити "ні" іноді, в певних ситуаціях.

Мури замість кордонів:

Виникають в результаті попередніх ран (можливо, в дитинстві):

- почуття ізоляції;

- брак інтимності;

- самотність;

- говорити "ні" в будь-якій ситуації.

Таким чином кордони виконують дві функції: захищають і обмежують одночасно. Якщо ви не хочете, щоб вас били, ніколи нікому не дозволяйте себе вдарити. Якщо у вас недостатньо грошей, щоб позичати друзям, чи ви не бажаєте потім вести неприємні розмови з приводу повернення грошей, встановіть собі правило не позичати. Коли у вас попросять, потрібно пояснити це, і не буде ніякої незручності. Потрібно сказати з посмішкою: "Моя політика - не позичати гроші нікому", тема закрита. До вас не прийдуть ще раз і не попросять знову, тому що ви встановили кордони.

Фрази: "Я б хотіла, щоб ви не палили в моєму домі", або "Я не позичаю свої речі" не є образливими, але допомагають вам чітко окреслити власні кордони. Ви не зобов'язані надавати друзям звіт про свій щомісячний бюджет чи дозволяти комусь брати свій одяг. Все залежить від вас самих, і вам вирішувати, які потрібно встановити кордони, щоб захистити себе. Подумайте про те, чого хочете і чого не хочете в житті. Якщо у вас є набір певних правил, ви встановили свої власні кордони, вони вам будуть служити.

А тепер подумайте, які саме кордони ви хотіли б встановити, як далеко передбачаєте зайти?"

Обговорення.


Рольова гра "Проблемна ситуація" (20 хв).

Педагог, учасники об'єднуються в чотири групи. Кожній групі дається завдання придумати проблемну ситуацію взаємодії старшокласника з різними людьми. За допомогою рольової гри зобразити типову модель поведінки, якщо в нього:

- непорушна система кордонів;

- пошкоджена система кордонів;

- брак кордонів;

- мури замість кордонів.

Запитання для обговорення:

1. Які фактори впливали на поведінку головного героя?

2. Як поведінка головних героїв впливала на взаємостосунки з оточуючими?

3. Що сприяло впевненості у поведінці?

До уваги педагога

Даний матеріал доцільно роздати учням для глибшого самостійного опрацювання.

Підбиття підсумків (2 хв).

Педагог просить учнів визначити, що нового вони дізналися протягом даного заняття, які висновки зробили для себе, які вправи найбільше сподобалися, чому.

ІНФОРМАЦІЙНІ МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ПЕДАГОГА

ВИДИ ПОВЕДІНКИ У СИТУАЦІЯХ,

КОЛИ НЕОБХІДНО ВІДМОВИТИСЯ ВІД ПРОПОЗИЦІЇ


Вид поведінки

Характеристика

Типові дії

Слова

Жести

Пасивна

  • Дозволяє іншим порушувати свої права, нав’язувати власні погляди, думки.

  • Дозволяє себе експлуатувати заради того, щоб сподобатися іншим.

  • Точно не знає чого хоче.

Весь час вибачається, покірний, «сліпий» виконавець того,що скажуть інші, не здатний дати пряму відповідь.

Виглядає слабким, безсилим, метушливим, неспокійним, невпевненим, нерідко з благаючим поглядом

Агресивна

  • Порушує права інших, аби нав’язати свої думки і прагнення.

  • Втручається у будь-яку справу без дозволу.

  • Поводиться нетактовно, намагається весь час домінувати над оточуючими.

Часто звинувачує інших, а не себе, «вішає ярлики», може ображати і принижувати.

Пильно вдивляється в оточуючих, часто тримає «руки в боки» або стискає кулаки, має агресивний вигляд.

Відповідальна/гідна

  • Відстоює свої права та думки без порушень прав оточуючих.

  • Відверто виявляє свої почуття і потреби.

  • Вміє вести конструктивний діалог, поважає думки і гідність співрозмовника

Прямо і чесно висловлюється з того чи іншого питання, намагається конструктивно вирішувати проблему.

Тримає зоровий контакт, вільно і спокійно поводиться рухи тіла розкриті для відвертого спілкування.


ЯК СКАЗАТИ: «НІ!»

  1. Просто відмовся, нічого не пояснюючи! Впевнено скажи «Ні».

  2. Повтори ще раз, якщо твоє «Ні» не чують. Повтори неодноразово «НІ», «НІ», «НІ»!

  3. Пожартуй...

  4. Йди геть. Якщо хтось продовжує чинити на тебе тиск, скажи: «Вибач, мені пора!», «Я поспішаю!»

  5. Знайди вагому причину: «Ні, я не буду робити цього, тому що...»

  6. Краща тактика захисту - це напад. Якщо на тебе вперто хтось чинить тиск, спробуй у відповідь «напасти на нього» - наприклад, запитувати, запитувати, запитувати («А чому це ти до мене пристав? Навіщо це тобі? Яка тобі з цього користь? Чому це так важливо для тебе? Чому я повинен тебе слухати?»).

  7. Залучи союзника. Звернися до товариша чи людини, яка поруч:

  1. «Слухай, ну поясни йому, що я не буду», «Ти тільки послухай, що він мені пропонує...»

  1. Звернися до авторитету якоїсь людини чи видання: «Знаєш, я хочу бути схожим на..., а він не палить», «Я читав у журналі, що...», «Мені відомо,що...»

  2. Пошлися на стан здоров’я тощо: «Ти знаєш, у мене є проблеми зі здоров’ям», «Щось я сьогодні себе не досить добре почуваю».

  3. Застережи: «Якщо ти наполягатимеш, то я скажу... (закричу, напишу...)».

ЗАНЯТТЯ 7

Я І КОНФЛІКТ

Мета: формувати вміння та навички вирішувати конфліктні ситуації в учнівському середовищі.

Завдання:

- розглянути конструктивні стратегії розв’язання конфліктів в шкільному середовищі;

- розвивати толерантне ставлення учнів один до одного, поважати особисте «Я» кожної людини;

- напрацювати навички вирішення конфліктних ситуацій шляхом компромісу

- підвищити обізнаність персоналу та дітей школи щодо проблеми конфлікту.

Ключові слова: конфлікт, спілкування, емоції.

Матеріали та обладнання: аркуші формату А 4 (за кількістю підлітків).

ПЛАН

  1. Вступне слова педагога (3 хв).

  2. Вправа «Ми творимо» (7 хв).

  3. «Мозковий штурм» (10 хв).

  4. Вправа «Зустріч на вузькому містку» (15 хв).

  5. Вправа «Скринька непорозумінь» (30 хв).

  6. Вправа «Перетворення свинцю в золото» (10 хв).

  7. Підсумки заняття, перегляд відео ролика «Бумеранг» (10 хв).

ХІД ЗАНЯТТЯ

Вступне слова педагога (3 хв).

Відомий французький письменник Антуан де Сент-Екзюпері назвав людське спілкування найбільшою розкішшю на світі. Спілкування людей - тонкий і складний процес. Кожен із нас учиться цього все життя, здобуваючи досвід часто за рахунок помилок і розчарувань. На жаль, ми нерідко потрапляємо в ситуації, які визначаємо як конфліктні. Вони вносять напруження у стосунки, позбавляють спокою і радості, не дають можливості повноцінно працювати. Що менше виникає конфліктів, то краще можуть порозумітися люди, то тепліші й довірливіші їхні стосунки.

Вправа «Ми творимо» (7 хв).

Ведучий говорить, що потрібно робити, а учасники чітко виконують його інструкцію.

- Кожен з вас бере салфетку і чітко виконує мою інструкцію:

- Складіть салфетку в двічі.

- Складіть салфетку ще раз вдвічі.

- Відірвіть правий верхній кут.

- Складіть ще раз вдвічі і відірвіть ще раз правий верхній кут.

- Складіть ще раз вдвічі і відірвіть ще раз правий верхній кут.

- Закінчили. Розгорніть салфетку і подивіться, що у вас вийшло.

Запитання для обговорення:

1. Як могло таке статися?

2. З чим пов’язана така розмаїтість малюнків?

Завдання отримали одне, але кожен по різному виконав його. Ось і виходів із конфліктних ситуацій є багато.

А тепер пригадайте, причина конфліктів - це невміння керувати своїми емоціями.

- Згадайте, як ви почуваєтеся, коли сердитесь на когось?

- Як виглядає людина в такій ситуації?

«Мозковий штурм» (10 хв).

Дейл Карнегі писав: „У суперечці не можна перемогти. Якщо ви програли – значить програли, якщо перемогли – теж програли”.

Чому? (Обговорення) здобувши перемогу, ви почуваєтесь чудово. А ваш співрозмовник? Ви змусили його відчувати вашу перемогу. Ви зачепили його самолюбство. Він гнівається. Чи приємно вам про це згадувати?)

Якщо ти прагнеш чогось досягти у житті, ніколи не витрачай часу на сварки, які псують настрій. Єдиний спосіб виграти у суперечці – це уникнути її.

Щоб визначити причини конфліктів між учнями, ми задали наступне запитання: «Які, на вашу думку, причини виникнення конфлікту між учнями». (це запитання тренер адресує групі, перед тим як озвучити відповіді учнів) Учні висловили наступні погляди:

- Демонстрація лідерства;

- різні погляди на ситуацію;

- через лайливі слова;

- схильність до пліток;

- через зовнішній вигляд;

- неповага один до одного;

- невміння спілкуватися;

- доводять свою правоту у будь – який спосіб;

- соціальний статус;

- суперництво;

- неврівноваженість характеру;

- неприязнь;

- гонор.

Із висловлених причин, вони обрали найбільш поширені, які частіше всього трапляються серед однолітків. (демонстрація діаграми)

Вправа «Зустріч на вузькому містку» (15 хв).

Інструкція:

Двоє учасників стають на лінії, яку проведено на підлозі, обличчям один до одного так, щоб між ними була відстань біля 3м. Ведучий пояснює ситуацію: «Ви йдете назустріч один одному по дуже вузькому містку, перекинутому над водою. В центрі містка ви зустрілися, і вам потрібно розійтись. Місток – це лінія. Хто поставить ногу за нею – впаде в воду. Намагайтесь розійтись на містку так, щоб не впасти». Пари учасників підбираються випадково. Якщо велика кількість учасників, може одночасно функціонувати 2-3 містка.

Вправа проходить більш емоційно, якщо використовується не просто полоса ні рівній підлозі, а невелике підвищення (наприклад для цієї мети добре підходить перевернута гімнастична лавочка).

В контексті даного заняття вправа виступає моделлю конфліктної ситуації, і до нього можна повертатися при обговоренні стратегій поведінки в конфлікті. (Перегляд відео ролика з обговоренням)

Вправа «Скринька непорозумінь» (30 хв).

Учням пропонується інсценізувати ситуацію та розв’язати конфлікт вказаним способом. Решта учнів повинна догадатися, який це спосіб розв’язання конфліктів.

Ситуація 1

Ваш друг (подруга) звинувачує вас при інших учнях класу в тому, що ви відмовилися від чергування в класі робите це не вперше, хоч й знає, що у вас була поважна причина (спортивні змагання) (співпраця).

Ситуація 2

Ваш друг (подруга) звинувачує вас в тому, що ви не зуміли як слід організувати привітання вчителів зі святом, і він (вона) зробили б це краще. (суперництво)

Ситуація 3

Протягом всього уроку вам заважав сусід по парті, вчитель зробив вам через нього зауваження. Ви ображені і готові вибухнути, а ваш сусід по парті поводить себе, ніби нічого не трапилося (втеча).

Ситуація 4

Ваш однокласник, з яким ви в гарних стосунках , звинувачує вас у тому, що ви загубили його книгу, а вона йому зараз дуже потрібна (компроміс).

Висновок ведучого: серед звичок, які породжують конфлікти між людьми, особливо поширеними є надмірна емоційність, агресивність, вимогливість, неувага до потреб та інтересів інших, невміння вислухати інших.

Деструктивний спосіб мислення - розв’язання своїх проблем і конфліктів через насильство та агресію. Деструктивно мислити - означає працювати у напрямку самознищення, а не самовдосконалення. Якщо ви прагнете для себе миру і любові, то ваш шлях - це свідомий контроль негативних думок і вчинків.

Вправа«Перетворення свинцю в золото»

(10 хв).

- Конфлікти можуть викликати гнів, ненависть, ворожість, можуть призводити до насильства.

Деякі конфлікти закінчуються у залах суду або навіть війнами. Проте конфлікти несуть у собі потенціал численних сподіваних позитивних результатів.

Зараз кожен учасник звернеться до наступного зі словами: «Конфлікт – це погано ...». Той, до кого зверталися, відповідає: «Так, це погано, але ...» й намагається назвати якийсь позитив у конфлікті.

Ведучий підкріплює вправу плакатом.

«Що є позитивного у конфлікті?»

Конфлікти показують проблеми, які мають бути вирішені.

Конфлікти звертають увагу на те, що нам треба змінюватися.

Конфлікти розкривають наші прагнення і бажання.

Конфлікти з’ясовують, хто ми є, якими є наші цінності, а також допомагають нам зрозуміти іншу людину.

Конфлікти послаблюють нудьгу, звертають увагу на нові цілі, стимулюють інтерес.

Підсумки заняття, перегляд відео ролика «Бумеранг».

Скільки б конфліктних ситуацій ми не розглядали, істина полягає у тому, що універсальної поради не існує. Усе залежить від суспільного оточення, характеру дитини, масштабу проблеми. Найголовніше – бути самим собою, поводити себе природно, і пам’ятати золоте правило моралі: «Поводься з іншими так, як хочеш, щоб поводились з тобою».

Перегляд відео ролика «Бумеранг».


ЗАНЯТТЯ 8

ТВОРЕЦЬ СВОЄЇ ДОЛІ

Мета: довести до   свідомості учнів, що доля людини у першу чергу залежить від того, як вона вміє долати життєві перешкоди, обґрунтувати важливість цілепокладання у життєвому самовизначенні.

Завдання:

- формувати в учнів уміння визначати ресурси, необхідні для досягнення цілей, та перешкоди, які можуть завадити реалізації мети;

- розкрити сутність поняття «ціль», допомогти учням усвідомити роль цілей в життєдіяльності людини;

- учити підлітків планувати свої дії задля досягнення мети;

- формувати вміння визначати власні життєві плани.

Ключові слова: ціль, короткотривалі та довготривалі цілі.

Матеріали та обладнання: фліп-чарт, великі аркуші паперу, фломастери, маркери, аркуші формату А4.

ПЛАН

  1. Вступне слово педагога (5 хв).

  2. Вправа «Фізична метафора» (3 хв).

  3. Мозковий штурм «Ціль – це...» (8 хв).

  4. Вправа «План дій» (17 хв).

  5. Притча «Як жаба досягла своєї цілі» (10 хв).

  6. Підбиття підсумків (3хв).

ХІД ЗАНЯТТЯ

Вступне слово педагога (5 хв).

Педагог. Уміння людини ставити перед собою цілі є надзвичайно важливим для її благополучного життя. Певним чином життя нагадує річку, по якій ми пливемо в човні. Можна нічого не робити, а просто плисти за течією, потрапляючи при цьому в різні ситуації, прибиваючись до різних берегів. Іноді це буде цілком безпечним, а іноді... Сьогодні ми поговоримо про те, що нам потрібно, щоб наша життєва подорож була цікавою та безпечною...

А для цього слід оцінити власні можливості, розробити план, який допоможе наблизитися до мети і втілити його в життя. Варто пам’ятати: навіть якщо цілі у людей схожі, можливості та шляхи їх реалізації, безперечно, будуть різними. Реалізація наших життєвих перспектив залежить від цілей, що ми ставимо перед собою сьогодні.

Вправа «Фізична метафора» (3 хв).

Педагог просить підлітків встати, поставити ноги на ширині плечей, руки витягнути вперед паралельно до підлоги. Далі повернутися всім тілом назад і зафіксувати поглядом на стіні те місце, до якого вдалося повернутися. Після цього зайняти вихідне положення, закрити очі та уявити собі, що наступного разу вони зможуть повернути свій корпус значно більше. А тоді відкрити очі та спробувати виконати завдання. Далі педагог пропонує порівняти те місце в просторі, в якому учні опинилися зараз, з попередньою умовною відміткою. Це дасть їм можливість переконатися в реальній силі впливу поставленої перед собою мети. Педагог підводить учнів до розуміння значущості визначення власних життєвих цілей.

Мозковий штурм «Ціль – це...» (8 хв.)

Педагог пише на фліп-чарті або великому аркуші паперу слово «ціль» та просить учасників дати його визначення. У результаті учні мають прийти до такого тлумачення: «Ціль - це те, до чого прагнуть, чого намагаються досягнути». Педагог також може звернути увагу на те, що цілі бувають різними: індивідуальними – груповими, професійними - особистими, короткотривалими чи довготривалими тощо. Учні з допомогою педагога ілюструють цілі прикладами.

До уваги педагога

Варто наголосити, що не завжди, реалізовуючи мету, досягаючи цілі, ми отримуємо бажаний результат, і не завжди він є позитивним. Наприклад: в пошуках хорошого заробітку люди виїжджають за кордон, але не завжди вони потрапляють на роботу в хороші умови, іноді повертаються додому без грошей. Або ж, бажаючи мати щасливу сім’ю, дівчата виходять заміж за іноземців, виїжджають за кордон, після чого досить часто – не можуть повернутися додому, зазнають насильства тощо. В обох випадках ціль позитивна - заробити гроші, створити сім’ю, але наслідки для людини зовсім неприємні, іноді можуть бути й небезпечні. Далі педагог резюмує, що на шляху досягнення мети завжди варто передбачати усі можливі наслідки та пам’ятати про особисту безпеку.

Вправа «План дій» (17 хв).

Перед виконанням завдання педагог наголошує, що для досягнення мети недостатньо визначити необхідні ресурси, можливі перешкоди, варто подумати, які кроки і в який термін потрібно зробити, щоб досягнути мети. До того ж вони повинні бути досить детальні та конкретні. Залежно від того, наскільки близькою в часі є ціль, відповідно й дії будуть плануватися на день, тиждень, місяць тощо. Педагог рекомендує учням поглянути на ресурси, якими вони володіють, які їм ще потрібні, перешкоди, які можуть завадити, і спробувати скласти детальний план реалізації мети, враховуючи все вищезазначене. Для полегшення такої роботи розпочинати слід з кінцевого результату, а потім крок за кроком спланувати весь шлях аж до того, що вони зможуть зробити за цим планом уже сьогодні. Врешті-решт, як говорив Д. Карнегі, «усе, що в принципі ти можеш зробити в житті, ти можеш зробити тільки сьогодні».

Педагог радить учням, якщо вони невпевнені в тому, яким повинен бути цей план, то можуть знову себе запитати, що заважає їм уже сьогодні мати те, чого вони прагнуть. Можливо, відповіддю на це запитання буде щось, над чим уже зараз можна працювати, щоб змінити ситуацію. Вирішивши таке проміжне завдання, можна наблизитися до основної мети.

До уваги педагога

Перед виконанням завдання педагог може продемонструвати учням, які кроки потрібно зробити дівчині, приклад якої вони розглядали протягом двох занять. Наприклад:

- визначити з учителем час індивідуальних занять;

- спланувати відповідним чином свій режим дня, розклад на тиждень;

- кожного дня розв’язувати додатково три задачі з математики;

- відвідувати індивідуальні заняття;

- виконувати домашні завдання з математики та завдання, які пропонуються після індивідуальних занять;

- відпрацювати пропущені теми й ті, які були низько оцінені;

- на заняттях в школі більше виявляти бажання працювати біля дошки тощо.

Запитання для обговорення:

1. Чим може людині допомогти такий план дій?

2. Чому план дій для реалізації мети повинен бути дуже конкретним?

Притча «Як жаба досягла своєї цілі» (10 хв).

Педагог розповідає учням притчу. Якось зібралися декілька жаб і розговорилися.

  • Який жаль, що ми живемо в такому маленькому болоті. Ось би дістатися до сусіднього болота, там значно краще! – проквакала одна жаба.

  • А я чула, що в горах є чудове місце! Там чистий великий ставок, свіже повітря, і немає цих хуліганів-хлопчисько, – мрійно проквакала друга жаба.

  • А вам-то що з цього? – огризнулася велика жаба. – Все одно вам туди ніколи не добратися!

  • Чому не добратися? Ми, жаби, можемо все! Правда, друзі? – сказала жаба- мрійниця і додала: – Давайте доведемо цій жабі, що ми зможемо перебратися в гори!

  • Давайте! Давайте! Переберемося у великий чистий ставок! – заквакали всі жаби на різні голоси.

  • Так вони почали збиратися в дорогу. А стара жаба розповіла всім жителям болота про «дурну забаганку жаб». І ось коли жаби вирушили в дорогу, усі, хто за- лишився в болоті, в один голос закричали:

  • Куди ви, жаби, це ж неможливо! Ви не дійдете до ставка. Вже краще сидіти в своєму болоті!

Але жаби не послухали і вирушили вперед. Декілька днів вони йшли, багато хто вибивався з останніх сил і відмовлявся від своєї мети, тому й повертали назад в рідне болото. Усі, кого зустрічали жаби на своєму нелегкому шляху, відмовляли їх від цієї божевільної ідеї. І так їхня компанія ставала все меншою і меншою. І лише одна жаба не звернула зі шляху. Вона не повернулася назад в болото, а дійшла до чистого красивого ставка і поселилася в ньому.

Чому саме вона зуміла досягнути мети? Можливо, вона була сильнішою за інших?..

Як виявилося пізніше, ця жаба не була сильнішою і наполегливішою за інших. Просто була глуха! Вона не чула, що це «неможливо». Не чула, як її відмовляли, і тому вона легко дісталася до своєї мети.

Підбиття підсумків (3 хв).

Педагог підсумовує: «Легко чи складно уявити своє майбутнє? Думати про те, що з тобою трапиться через 10 років – марна трата часу? Можливо, й так...

Однак давайте поміркуємо: перед тим, як щось зробити, ми завжди собі це по- думки уявляємо, а вже потім починаємо діяти. Чому б нам не підготуватися до майбутнього – подумки уявивши, спрогнозувавши його? Адже не даремно го- ворять: кожна думка матеріальна, і рано чи пізно наші мрії, фантазії стають дійсністю, важливо цього дуже захотіти...»

Література

  1. Бровко Е. Б. Методы исследования жизненной перспективы старшеклассников / Е. Б. Бровко // Психология и школа. – 2006. – № 2. С. 48–58.

  2. Вагин И. Поднимись над толпой! : тренинг лидерства / И. Вагин, А. Глущай. – СПб. : Питер, 2002. – 192 с.

  3. Вірна Ж. П. Прогнозування життєвих перспектив в умовах психолого педагогічного супроводу розвитку дітей загальноосвітньої школи /Ж. П. Вірна, Т. К. Вінник, В. О. Ольхович // Практична психологія та соціальна робота. -2006. – № 2. – С. 1–4.

  4. Одолінський В. Г. Життєві перспективи старшокласників: мотивація та чіткість уявлення / В. Г. Одолінський // Практична психологія та соціальна робота. –2006. –№ 9. - С. 70–72.

  5. Психологические программы развития личности в подростковом и старшем школьном возрасте / под ред. И. В. Дубровиной. – 6-е изд. – М.: Академический проект, 2002. – 128с.

  6. Християнський Дитячий Фонд, Міжнародна волонтерська школа : робочі матеріали. – Київ, 2001.










‹
›