Крашанка

Кра́шанка (галунка) — один з чотирьох основних видів розписаних великодніх яєць, разом з крапанкою, дряпанкою, та писанкою (інколи писанками називають загалом всі розписані яйця). Кожен із цих видів має свою систему розпису.

Традиційна технологія виготовлення крашанки є дуже простою, в порівнянні з виготовленням всіх інших видів великодніх яєць. Вона не потребує використання воску, спеціальних фарб, чи писачка. Для отримання крашанок використовують круто зварене в лушпинні цибулі яйце, яке після цього набуває жовто-коричневого кольору різної інтенсивності. Іноді до них прив'язують листочки петрушки, які залишають на шкаралупі світлі відбитки. Найчастіше крашанки фарбують у червоний колір, символ кохання і вічного життя.

Згідно з церковною традицією, фарбують крашанки у Чистий четвер (четвер на Страсному тижні — останній тиждень Великого посту, безпосередньо напередодні Великодня). У Велику суботу крашанки разом з паскою несуть до церкви на освячення.

Спочатку крашанки фарбували в червоний колір. Зараз можна побачити крашанки різного забарвлення. Використовуючи відвари рослин, та залежно від мети, можна отримати наступні кольори:

Червоно-коричневий: лушпиння цибулі;

Рожевий: сік з буряку;

Світло-синій: ягоди чорниці;

Жовтий: куркума, листя берези, кора молодих яблунь і квітів календули;

Зелений: кропива, пагони молодого жита і листя барвінку;

Чорний або коричневий: кора дуба, вільхи чи оболонки волоських горіхів;

Фіолетовий: пелюстки темної мальви.

Гра навбитки (чи цокання або товкання)

Гра "навбитки" полягає в тому, що один тримає в руці крашанку, носком догори, а другий б'є носком свого яйця. Потім б'є другий по кушці, тобто по протилежному кінці. Чия крашанка розіб'ється з обох кінців, той програв: він віддає свою крашанку тому, хто виграв.

Гра «Відгадки»

Кладуть кілька шапок, під одну з них - крашанку. Хто відгадає, під котрою з шапок є крашанка, той виграв. Хто не відгадає - програв.

Гра «Крашанка на землі»

Кладуть яйце на землю. В десяти кроках від нього стоїть один з гравців, що хоче виграти яйце; йому зав'язують очі хусткою. З зав'язаними очима він відміряє десять кроків, розв'язує очі і має дістати до яйця, не сходячи з місця. Якщо дістане - виграв, не дістане - програв.

Гра «Чиє яйце довше крутиться»

Гравці розкручують свої крашанки. Той, у кого вона крутиться найдовше - переможець.

Гра «Скочування з горбочка»

Діти сідають над горбочком півколом і кожне спускає (котить) з горбочка свою крашанку. Котячись, крашанки "збігаються" і котрась з них, вдаряючись об другу, розбивається. Чия залишилася ціла, той забирає собі й "битку".

Вірш «Крашанка»

Крашанки, крашанки

Пофарбую залюбки.

Ось зелена, ось червона,

А ось жовта, он бузкова.

Писанки, писанки –

Кольорові, мов ляльки.

З журавлями і з півнями,

Із хрестами, з ластівками.

ЧАРІВНЕ ЯЄЧКО

Великдень

Знесла курочка яєчко -

Звичайнісіньке, просте.

На столі кладе скраєчку:

- Завтра з братиком з'їсте.

Я яєчко не розбила -

З нього писанку зробила.

Вже яєчко не просте -

А як сонце - золоте.

І мені сказала птиця:

- Ти, Оленко, - чарівниця!

Вірш «Великодні писанки»

Що за дивнії яєчка

Наша курочка знесла!

Намальоване гніздечко

Ще й пташиночка мала,

Навкруги – барвисті квіти,

Жовті, сині гілочки...

Чи здогадуєтесь, діти,

Що це? Певно – писанки!

Їх не курочка знесла,

Їх матуся принесла,

Ми гуртом розмалювали

Для святкового стола:

Сяють наші писанки, –

Як весняні квіточки!

Легенда про крашанку

Найперше великоднє яйце, як символ воскресіння з мертвих, Свята рівноапостольна Марія Магдалина принесла римському імператору Тіберію зі словами:"Христос Воскрес!" Тіберій не повірив і сказав: «Цього не може бути, так само, як і це біле яйце ніколи не буде червоним!" У ту ж саму мить яйце стало червоним. Так з’явилася перша крашанка.

Дряпанка

Технологія виготовлення дряпанки цікава тим, що її можна зробити за відсутності писачка чи всіх фарб. Для її виготовлення вибирають яйце темного кольору і зафарбовують темним барвником. Олівцем наносять орнамент. Після цього гострим предметом (голкою, шилом чи цвяхом) продряпують намальований орнамент.

Техніка виготовлення дряпанки забирає досить багато часу. Спочатку потрібно взяти яйце – може бути куряче, качине або ж гусяче (останнє надається найбільше, бо має найміцнішу шкаралупу) ретельно помити у чистій теплій воді з порошком. Після миття яйце витирають сухою чистою ганчіркою. Тепер необхідно видути яйце (робимо невеликий (діяметр 3 мм) отвір у шкаралупі). Повторюємо це з іншого, протилежного кінця яйця. Потім тримаємо яйце двома руками над склянкою, дмухаємо в один із отворів, через інший витікатимуть білок і жовток (хоча зараз винайшли зручніший метод видування, за допомогою медицинської груші). Але перед фарбуванням отвори слід закрити теплим воском чи парафіном.

Дряпанки (шкрябанки) – однотонно забарвлене яйце, на якому візерунок прошкрябується металевим загостренням. Зазвичай шкрябанки фарбуються природними барвниками, так як харчові дуже сильно розмазуються при прошкрябуванні.

Виходячи з цієї дещо смішної назви, такі великодні яйця виготовляються шляхом видряпування візерунку на пофарбованій поверхні яйця.

Робота ця дуже тонка, вимагає зосередженості та вправності.

На вишкрябування складного малюнку може піти до кількох днів. Один необережний рух - і робота втрачає свою досконалість.

Пісня «Писанки писала»

1.Я до свята Великодня писанки писала,

Та й у Світле Воскресіння,/їх я дарувала./3

2.Ніжні квіточки весняні, я намалювала,

Щоб земля наша квітуча, свято зустрічала./3

3.Є на писанках яскравих, листочки дубові,

Щоб сто років всі жили ми, /в мирі і любові./3

4.Колосочки і зернята, людям до врожаю,

Щоб життя було в достатку, /я усім бажаю./3

5.Люди добрі поважайте, і шануйте Бога,

Буде радісна й щаслива /у житті дорога./3

Крапанка

Крапанки – це найпростіші писанки.

Запалену свічку трохи нахиляють над яйцем і накрапують віск. Коли воскові плямки застигають, яйце занурюють у фарбу. Як тільки фарба висохне, яйце нагрівають, розплавлений віск обтирають – на кольоровому яйці залишаються світлі крапки. Можна також використовувати техніку мальованки – наносити різнокольорові крапки пензликом.

Найменші писанкарі ставлять крапочки … пальчиками, вмочуючи у різні фарби.

Крапанки – яйце з однотонним фоном, на який гарячим воском нанесені плями, смужки, цяточки. Стародавні крапанки могли мати в основі не більше трьох кольорових поєднань.

Легенда про крапанку

На Гуцульщині оповідають, що Діва Марія писала писанки і дарувала їх Пілатові, щоб той змилувався над її Сином. Беручи до рук яйце, Мати Божа плакала і слізьми обливала свою роботу, і від тих крапаючих сліз з’являлися цятки. Так виникли крапанки.

Великодня гра

Стали діти у кільце.

В кожного в руках яйце.

Марті випало на славу

Розпочати цю забаву,

Дуже милу, престару

Великодню гру.

Ходить дівчина кільцем

І постукує яйцем...

Що не стукне – трісь і трісь, –

Яйця тріскають чиїсь...

Мартине – ціле, тверде, –

Марта рада далі йде...

Стук-стук-стук...

І раптом – хрусь!

Гру продовжує Петрусь.

Стукнув всього

Разів три

І так само вийшов з гри.

За Петром пішов Максим,

Декілька дівчат за ним...

В Олі писанка ціла,

Оля в грі перемогла!

А тепер, відомо всім,

Всі за стіл до Олі в дім

Їсти яйця, все що є...

Просить цей, що виграє.

Писанка

Писанки – це розписані бджолиним воском і фарбами сирі яйця, які дарують один одному на Великдень. Писанки – це один з найскладніших способів розфарбовування яєць. На сирому холодному яйці виводять візерунки гарячим воском за допомогою сталевого писачка. Зробивши узор, яйце кладуть в розведену холодну фарбу, починаючи з самої світлої, обтирають і роблять новий візерунок воском і знову кладуть в іншу фарбу. Коли всі візерунки виведені, треба обережно «стопити» віск з яйця – або над полум’ям, або над свічкою. Коли віск буде топитись, його треба витирати м’якою ганчірочкою.

Легенда про писанку

Минув уже третій день, як помер Христос на хресті. Уже третій день журиться його мати Марія — не їсть і не п’є нічого. Жінки приходили до неї, хотіли потішити її, просили, щоб вона з’їла щось. Але Марія і далі не говорила, й нічого не їла…

Однією з тих, хто часто приходив до Матері Божої, була бідна Ганя. У неділю вранці, коли всі раділи, що Христос воскрес, Ганя взяла своє добро — кілька яєчок і пішла до Марії.

—Маріє! Не плач, не сумуй, — просила вона. — Хіба ти не знаєш, що Твій Син воскрес? Не сумуй, а радуйся, Маріє!

—Знаю, — відповіла Марія. — Мій Син з’явився мені у сні. Навколо нього була така ясність, що очі боліли від неї. Знаю, що мій Син воскрес.

Дівчина дала Марії свій подарунок — кошик із яєчками. Сльози радості потекли з її очей і впали на яйця.

І дивне диво сталося. Де впала сльоза з її святих очей, там на яйцях зацвілі чудові квіточки, гарні метелики, ясні зірочки. Усі яйця в кошику засяяли різними кольорами веселки! Марія зраділа і почала роздавати їх людям.

—Радуйся! — казала вона кожному, коли подавала яйце, — Христос воскрес! Христос воскрес!

Коли вже яєць не стало, вона з подякою віддала кошик дівчинці. Ганя взяла його і вийшла на вулицю. Раптом глянула у кошик, а він повний писанок. Зраділа дівчина, бігла вулицями Єрусалиму і кожному, кого зустрічала, давала писанку: — Радуйтесь! Христос воскрес!

Скільки Ганя не роздавала тих писанок, а кошик в неї завжди був повний. Люди, яким вона давала ці писанки, несли їх далі, давали іншим і вітали словами:

—Христос Воскрес!

Так за короткий час усі люди в місті знали, що Христос воскрес.

На пам’ять про це диво пишуть в Україні писанки. А на Великдень дарують їх рідним і друзям і шанують як великі скарби.

Легенда про писанку

«Далеко в горах, до високої стрімкої скелі залізними ланцюгами прикутий змій Ірод. І посилає він на світ

Божий своїх посланців. Коли гінці кажуть, що люди живуть бідно, сваряться, ворогують, заздрять, то змій радіє, сміється так, що аж гори трусяться, а ланцюги його слабнуть. Якщо ж посланці кажуть, що між людьми панує добро і злагода, мир і дружба, то ланцюги стискають його погане тіло.

Та найстрашніша для змія вістка, що люди пишуть писанки. Що вони не забули свого звичаю. Тоді Ірод заходиться від плачу, бо немає ще в нього сили і ладу на землі. Тож доки малюють писанки, доти й буде світ...»

Писанка Черкащини

Традиція розписування яєць до Великодня пройшла крізь віки й зуміла зберегти свою самобутність. Методика, колористика і символи у кожного регіону України свої.

Жителі Черкащини часто зображують на писанках схід сонця – символ нового життя. Зазвичай тут використовується солярна символіка, поєднана зі знаками води. Наприклад, квітка з грабельками. Серед писанок Черкащини виділяються писанки, виконані технікою "воскового письма"; як символ нового життя виразно читається мотив сходу сонця.

Писанка Прикарпаття

Мешканці Прикарпаття полюбляють жовті, оранжеві, червоні та чорні кольори. На місцевих писанках є багато різнобарвних елементів. Зокрема, можна зустріти зображення церков і хрестиків, свастики та розп’яття зі схематично зображеною людиною.

На Бойківщині різноманіття писанкових орнаментів чимале: тричвери, зірки, кривульки… Їх нараховується тут близько ста. Кожен зображений на писанці символ мав своє особливе значення. Наприклад, кривульки та спіралі асоціювалися з “ниткою життя”, вічністю сонячного руху. А свастика (арійський символ сонця) була насправді побажанням щастя і довголіття.

На Гуцульщині раніше надавали перевагу жовтогарячим барвам. Однак сьогодні гама доповнилась блакитними, червоними, рожевими та фіолетовими кольорами. Темні тони символізують святу землю; червоні – життя та силу, здоров’я і любов; білий колір – це чистота та праведне життя; жовтий – колір достатку та сонця, що захищає від темних сил; а зелений – весна та пробудження природи від зимового сну.

Гуцульська писанка вважається найскладнішою для розуміння, адже переважно передає багато інформації про життя людей.

Писанка Наддніпрянщини

Мешканці Наддніпрянщини зображали рослинні символи на чорному, темно-вишневому, червоному, а подекуди і зеленому тлі. Писанку розділяли на поля. Квіти завжди зображувались розгорнутими і розмальовувались в основному трьома кольорами: білим, жовтим та червоним. Для розпису використовувались широкі лінії.

У композиціях писанок Дніпропетровщини майстерно поєднані геометричний і рослинний мотиви. Таким чином виникає яскрава і виразна гама з інтенсивних кольорів.

Писанки Наддніпрянщини характеризуються чорним, темно-вишневим, червоним, інколи зеленим фоном, часто без поділку на поля, рідше з чотири-, восьмидільним поділом або поділом типу "барильця". Орнамент писанок переважно рослинний, у деяких селах геометричний. Найбільше поширені елементи орнаменту "дубовий лист", "горіховий лист". Квіткові орнаментальні мотиви "рожа", "гвоздика", "тюльпан" подані у розгорнутому вигляді у трьох кольорах: червоному, жовтому, білому.

Подекуди в рослинну композицію вводяться фігури людей та тварин. Геометричний орнамент писанок Наддніпрянщини побудований з різноманітних зірок, квадратиків, ромбиків, клинчиків, хрестиків тощо.

Сонце, зірки, троянди (рожі) – основні символи писанок Наддніпрянщини. Розквіт природи, життя в ній тут прославляються в рослинному орнаменті. Це мотиви дубового, кленового, берестового листа, об'єднані один із одним чи з «баранячими ріжками» та стилізовані квіти. Зірки на писанках називають тут трояндами і їх є дуже багато видів: бічна, сторцева, повна, косинчаста, половинчаста, шолудива, сечена, лапата, з «баранячими ріжками», «грабельками», «безконечник». Нерідкісними є тут писанки з зображенням птахів «голуби», «пави», «ворони».

Зустрічається безконечник, який символізує весняне пожвавлення природи та нескінченність життя на землі, що сильним розмахом йде на поверхні яйця. Тут його пишуть не дрібненько, як на гуцульських: дуга його вигнулась угору та йде за напрямком оберту кола, що пов’язує три точки: вогонь, воду та повітря. Цей безконечник – наш «спадок» Трипільської культури.

Писанка на Сході України

Новонароджена писанка Луганського краю здобула свою унікальну особливість, що не втратила традиційного походження писанки. Виконана в давно забутій техніці травлення – ось лице нашої сучасної писанки. Інформацію про цей спосіб науковий керівник знайшла в каталозі С. К. Кульжинського. «Описание коллекции народных писанок» 1899 р. Частина ІV «Обычай приготовления писанок в современном состоянии» містить відомості про досягнення білого кольору за допомогою кислоти. Із цією метою використовували звичайні хлібний, буряковий або капустяний кваси й звичайний оцет. При цьому, білий колір витравлюється на пофарбованому вже яйці. 

Ще Кульжинський повідомляє про те, що в Чехії виводили на одноколірній білій крашанці візерунки за допомогою травлення. Але подробиці технології не відомі. 

Проте, можна припустити, що її особливість полягала в тому, що після нанесення малюнку воском на білому яйці, його зовсім не фарбували, а витравлювали. Після травлення віск видаляли в гарячій воді й просто добре мили яйце щіткою. Виходила дійсно біла писанка.

Дефіцит фарб на Луганщині, необхідних для писанкарства, сприяв відродженню рідкісної писанкової техніки, яка не вимагає використання сучасних хімічних засобів; її можна назвати чистою, тому що писанка в процесі роботи декілька разів миється у воді, на неї не наносяться сторонні речовини – барвники, лаки; її велика перевага в тому, що вона не линяє й не вигорає, її завжди можна просто помити.

Писанка південної України

Писанки південної України характеризуються яскравими та контрастними барвами і великим малюнком з малою кількістю деталей. Розповсюджені тут геометричні мотиви, поєднані з деякими рослинними символами. Є писанки зі знаками води – хвилястими та паралельними лініями.

У Причорномор’ї найпопулярнішими кольорами для писанок є поєднання синього та зеленого, червоно та чорного, а також жовтого та зеленого кольорів.

Найбільша у світі писанка

Найбільша у світі українська писанка розташована в канадському містечку Вергевіль за проектом художника Павла Цимбалюка створено дванадцятиметровий пам'ятник українській писанці, що за розміром дорівнює триповерховому будинкові[1]. Пасхальне яйце з алюмінію створене в 1974 році. Щороку в липні у цьому містечку відбувається Український фестиваль писанки.

Казка «Загублена писанка»

Трапилась ця пригода у передвеликотній вечір. Маленька Катруся сиділа на лавочці біля хати і розписувала яєчка. Кошичок для посв’ячення уже був готовий. Все Катруся туди поклала: і пасочку, яку спекла їй мама, і ковбаску, хрін, трошки масла, шматочок шиночки, прикрасила все зеленню і квітами. Тільки писаночок не хватало. От тепер сиділа розклавши пензлики та фарби на лавці і виводила дивні узори. Завтра зранку вона з батьками понесе найкращий кошичок у церкву, щоб осв’ятити.

Катруся дуже стараласяя виводячи узори на яєчку і не помітила, що писаночка, яку вона щойно розписала і поставила на лавку, помаленько покотилась по лавці і упала в траву. Потім далі по горбочку. А Катруся розписала усі яєчка і пішла у хату не замітивши що одного немає.

Котилась-котилась і писаночка прикотилась до будки де жив песик Сірий. Та й стук до його стінки. Сірий злякано вискочив. Дивиться перед його будкою лежить щось маленьке, кругле і кольорове.

- Кістку господар кинув чи що? - понюхав. – Ні, м’ясом не пахне. Я такого запаху не знаю, напевно камінчик тільки дуже дивний якийсь і кольоровий. Нащо мені тут камінців перед будкою? Відкочу його до кота Мацика, нехай він морочиться.

Так і зробив. Кіт Мацик мирно спав собі скрутившись клубочком біля хати. Сниться йому мишка, якою він грається, а вона чимдуж він нього утікає. Раптом чує щось муляє його у лапку. Прокинувся Мацик і бачить, що біля лапки якийсь наче яєчко лежить. Та якесь дуже кольорове. Такого кіт Мацик не бачив, коли заходив у курник.

- Що ж з ним робити? Може погратись? Мишки ж все одно немає. Пограюсь я яєчком.

І почав кіт лапками яєчко катати туди-сюди, туди-сюди. Наче з мишкою грається. Але скоро ця гра набридла.

- Ні таки мишка краще. Вона жива і утікає так цікаво, а тут що, лише котиться і все. Піду я мабуть мишку зловлю, а яєчко до курей відесу. Напевно вони його загубили.

Прикотив до курочок.

- Ось, тримайте, кури. Це ви десь загубили.

Розквоктались кури, позбігались усі дивитися, що ж це таке котик приніс. Якесь мальоване, чудне.

- Це твоє Рябенька, - сказав впевнено півник, - ти також така, наче розмальована. – Бери і висиджуй.

- Так – так – так, твоє, твоє, - заквоктали кури.

Ну що ж робити Рябенькій. Сіла на яєчко. Сидить, сидить, а воно холодне. До півночі сиділа. А кури тільки запитують – ну що там, загрілось? Що там, буде з нього курчатко?

Так і просиділи кури над яєчком. І очей не стулили.

А надранок почули дзвін Великодних дзвонів у церкві, що початок великого свята звіщали і людей у церкву на освячення закликали.

- Великдень, великдень – загуло на подвір’ї. Тепер усі здогадалися, що то було за яєчко мальоване. І песик Сірий і кіт Мацик і курочки з півнем.

Зібрались вони біля порога хати з писанкою і коли Катруся з батьками виходила з кошичком щоб іти у церкву – урочисто віддали їй мальоване яєчко.

- Дякую, мої любі. Саме цієї писаночки мені не вистачало. Я шукала її весь ранок. А тепер я освячу у церкві її і поділю між вами. Ви її врятували.

Катруся поставила писанку на самий вершечок у кошичок і понесла у церкву. А після освячення усі мешканці двору

скуштували свячену писаночку, яку вони врятували. І були від цього дуже горді та щасливі.

Музей писанкового розпису (неофіційна назва Музе́й «Писанка») — музей писанки в місті Коломиї Івано-Франківської області. В колекції музею понад 12 000 писанок і декоративних яєць з різних регіонів України та країн світу. Серед експонатів музею є також писанки з підписами відомих політичних діячів України. За результатами акції Сім чудес України музей опинився на восьмому місці за голосами інтернет-користувачів та на сімнадцятому місці за голосами експертів.

Музей писанкового розпису було створено на основі колекції писанок у Коломийському музеї народного мистецтва Гуцульщини і Покуття ім. Йосафата Кобринського.

Музей урочисто відкрито 26 жовтня 1987 в Коломийській церкві святого Благовіщення якраз у день на 400-ліття цієї церкви.

Казочка про писанку

Залишивши гніздечко, покотилось яєчко... Та котилось воно недалечко.

Квочка з курчатами на подвір'ї гуляла, діток своїх забавляла.

- Мамо, он яєчко по стежинці котиться, - сказало найменше курчатко. - Ану ж, яке воно на колір?

- Біле, як сніг, - сказала квочка.

- А сніг який? - спитав півник, бо курчаток взимку ще не було, і снігу вони не бачили.

- Такий білий, як оте яєчко, що котиться, - відповіла квочка. - Однак скоро Великдень. То давайте пофарбуємо яєчко, щоб воно було барвисте, як весна.

Закотили курчатка яєчко до своєї хати й ну його фарбувати.

Припустив теплий дощик, потім стала веселочка в небі.

Матеріали до Великодня. Великодня казка, казка про писанку

Курчатка у веселочки фарб позичали, на білому яєчку весну малювали. Малювали лапками та писали пір’ячком – і покотилася писанка зеленим подвір’ячком. Курчатка її доганяли, на крилечках піднімали й дівчинці Наталочці, яка їх зеренцями годувала, водицею напувала, на свято Великдень подарували. І зацвіли вишні, черешні. Став гарний, як писанка, садочок увесь. І проказала Наталочка:

- Христос Воскрес!