ДПТНЗ «Полтавське вище професійне училище імені А.О.Чепіги»

Дата Група

Предмет. Українська література

ПЛАН УРОКУ №

Тема. «Лісова пісня» Лесі Українки – шедевр української драматургії. Джерела твору, багатство змісту. Проблема боротьби за вільне, красиве, духовно багате життя людини.

Мета:

навчальна – розкрити тему, ідею, проблематику твору, його джерела, багатоплановість художнього змісту, ідейний зміст образів поеми;

розвивальна – розвивати в учнів творчу уяву, самостійність мислення, навики аналізу твору, вміння визначити його підтекст, образи-символи;

виховна – виховувати активну життєву позицію, патріотичні почуття учнів, гуманістичні ідеали, любов до природи і бережне ставлення до неї.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Методи і прийоми: випереджувальні завдання, пошукова робота, бліц-опитування, виконання творчого завдання.

Обладнання, наочність: епіграф, текст драми-феєрії, портрет письменниці, літератузнавчий словник, книжкова вставка, ілюстрації, ноутбук, мультимедійна дошка, аудіо та відеозаписи.

Міжпредметні зв’язки: образотворче мистецтво, історія України, географія, етика.

Теорія літератури: драматична поема, феєрія, драма-феєрія.

Ні! Я жива! Я буду вічно жити!

Я в серці маю те, що не вмирає!                   

Леся Українка

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

Привітання, перекличка, організація робочого місця.

ІІ. Актуалізація опорних знань

Слово викладача

Леся Українка (1871 – 1913) – найславніша українська поетеса, послідовний та енергійний борець за утворення українського народу, за його консолідацію в політичну націю. Вся сукупність її творів – це образ ідеальної землі, земного раю, що зветься «Україною». З’явився цей образ – і цілі маси людей збагнули, що вони не просто обивателі, а українці, що це звання їх зобов’язує, що їм є за що боротись і віддавати життя.

Як кожен ідеал, цей образ не може бути повністю втіленим у земному житті, але він і сьогодні зобов’язує нас випростатись і вірно служити тій високій ідеї, що зветься «Україною».

ІІІ. Перевірка домашнього завдання

Бліц-опитування

• Назвати справжнє ім’я Лесі Українки (Лариса Петрівна Косач-Квітка).

• В якому місті народилася Леся Українка? (Народилася в місті Новоград-Волинському (колись – Звягель).

• Під яким літературним псевдонімом працювала її мати? (Олена Пчілка).

• Ким за професією був батько письменниці? (Батько, Петро Косач, був юристом).

• Як називався перший вірш Лесі Українки? («Надія»).

• Як називався підручник, написаний Лесею для молодших сестер? («Стародавня історія східних народів»).

• Перша збірка Лесі, що була видана в 1893 році називається…(«На крилах пісень»).

• З ким з культурних діячів була особисто знайома письменниця? (З Михайлом Павликом, Іваном Франком, Іваном Трушем, Ольгою Кобилянською, Сергієм Мержинським, Михайлом Драгомановим).

• Чому Леся Українка багато мандрувала світом? (З дитинства письменниця хворіла на сухоти, тому змушена була виїздити на лікування до Європи, Азії й навіть Африки).

• З якими регіонами України пов’язані її життя та творча діяльність? (З Волинню, Полтавщиною).

• Як перекласти назву вірша «Contra spem spero»? (Без надії сподіваюсь).

• Визначте основний мотив вірша. (Цей вірш сама Леся назвала безнадійно-надійним, бо у ньому звучить мотив надії, що може додати життєвих сил навіть такому безнадійному хворому, як вона сама).

IV. Повідомлення теми та навчальної мети уроку

V. Мотивація навчальної діяльності учнів

Слово викладача

Звучить уривок з пісні «Чарівна скрипка»

                                         Сіла птаха білокрила на тополю,

                                         Сіло сонце понад вечір за поля,

                                         Покохала, покохала я до болю

                                         Молодого, молодого скрипаля.

                                         Йшла до нього, наче місячна царівна,

                                         Йшла до нього, мов до березня весна.

                                         І не знала, що та музика чарівна

                                         Не для мене, а для іншої луна…

Українська пісня про кохання...

Сьогодні я хочу побажати вам любові, але не такої, як сонце, бо сонце заходить; не такої, як місяць, бо місяць сідає; не такої, як вітер, бо вітер гуляє; а такої, як небо, бо небо безкрає.

• Подивіться один на одного і подаруйте посмішку і сердечко, яке лежить у вас на парті, щоб доля вам усміхнулася і любов до вас прийшла.

• Якими ви уявляєте закоханих? (відповіді учнів)

– Дякую.

• Отже, це ваші думки про кохання, а разом ми визначимо драму кохання головних героїв поеми Лесі Українки «Лісова пісня».

VІ. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу

«Лісова пісня» – добре знаний улюблений читачами драматичний твір Лесі Українки. На час його написання вже була поставлена на сцені психологічна драма «Блакитна троянда», створені такі шедеври, як «Кассандра», «В катакомбах», «У пущі», «На руїнах», «Камінний господар», «Адвокат Мартіан»... Це ті твори, які дають право поставити ім'я Лесі Українки в один ряд з найвидатнішими драматургами світу.

І раптом – «Лісова пісня», драма-казка, твір нібито найлегший для сприймання й розуміння. Написала його Леся в 1911 році, коли прогресуюча хвороба забирала останні сили, а натхнення не давало спокою, кликало до творчості, неначе поспішало видобути з її серця «те, що не вмирає». Це була творчість на межі життя і смерті. Праця допомагала боротися «з виснаженням, високою температурою та іншими пригнітаючими інтелект симптомами» (з листа Лесі). «Юрба образів не дає мені спати по ночах, мучить, як нова недуга, — отоді вже приходить демон, лютіший над всі недуги, і наказує мені писати, а потім я знову лежу як порожня торбина. Отак я писала «Лісову пісню» і все, що писала останнього часу»,— розповідала, письменниця про стан, який переживала, створюючи драму-феєрію.

Сама ж історія написання п'єси нерозривно пов'язана з так званим грузинським періодом життя поетеси (1908–1913). Під впливом розлуки з рідним краєм Леся Українка, не маючи змоги через хворобу відвідати дорогу її серцю Волинь, згадала свої ліси і «затужила за ними». Саме ця туга, за словами самої поетеси, і була справжнім імпульсом до створення «Лісової пісні». П'єсу написано в небачене короткі строки — за дванадцять днів липня.

Із листа Лесі Українки до сестри: «Писала я її недовго, 10-12 днів, і не писати ніяк не могла, бо такий уже був непереможний настрій».

Доповіді учнів

Учень. Джерела написання твору. Образи драми поселилися в душі Лесі Українки ще в дитинстві. Вони прийшли до неї з волинських лісів, поліських озер та боліт, з легенд та міфів, яких наслухалася від волинян. Очевидно, «батьківщиною» «Лісової пісні» була мила її серцю Ковельщина, що подарувала їй силу-силенну дитячих вражень, хоч уперше про мавку Леся почула в Жабориці на Звягельщині.

Одна з найпам'ятніших подій дитинства — поїздка з матір'ю у Скулин до дядька Лева на прізвище Бас. Після перепочинку з дороги Косачі вирушили на урочище Нечимне неподалік від Скулина. Шість разів відвідувала Леся береги лісового озера, а дядьків небіж Ярмило, вже парубок, катав її по озеру на човні.

Слово викладача

– Дякую! А якщо детальніше заглибатися джерел написання, то можемо дізнатися, що навіть існує Музей «Лісової пісні». Про нього далі детально розповість наступтий учень.

Учень. 13 серпня 2004 року в урочище Нечимне біля с. Скулин в 17 км. від с. Колодяжне, цей мальовничий куточок поліського краю, з’їхалися письменники, шанувальники творчості Лесі Українки на 4-е поетичне літературно-мистецьке свято «Лісова пісня». Головною подією свята було відкриття Музею «Лісової пісні». У новозбудованому будинку відкрито експозицію, над якою працював колектив Колодяжненського літературно-меморіального музею Лесі Українки і художники з ТОВ «Фортуна-плюс» м. Луцька.

У Музеї «Лісової пісні» книги, документи, листи, фотографії, які розповідають про цей чарівний куточок Волині, історію написання «Лісової пісні», чимало речей, які збереглися ще з того часу, коли Косачі жили в цих краях. Тут коловорот, дерев'яні ночви, гребінка для чесання льону, спеціальний посуд із соломи для зберігання зерна, одяг, старовинні рушники.

У невеликій кімнаті відтворено українську хату кінця ХІХ – поч. ХХ століття. Окремий зал відведений для робіт Софії Караффи-Корбут, художниці зі Львова, котрі ілюструють сюжет «Лісової пісні» (комп’ютерні копії).

Стежина, яка веде до лісового озера, заселена дерев’яними скульптурами, зробленими руками учнів Ковельського ПТУ № 5. Це персонажі «Лісової пісні»: Мавка, Лукаш, дядько Лев, Потерчата, Лісовик, Водяна Русалка, Водяник.

В цих місцях неодноразово бувала Леся Українка і тут черпала творчу наснагу для створення всесвітньо відомої драми-феєрії «Лісова пісня».

Викладач. Чому ж Леся так довго не торкалася цієї, такої близької її серцю теми? Чому приступила до неї вже тоді, коли була автором з великим письменницьким досвідом?

«Лісова пісня» – не така вже й проста річ, як здається на перший погляд. Це бездонна криниця з живою водою, яку п'єш і не нап'єшся вдосталь, її треба читати протягом усього життя, і кожне прочитання буде відкривати новий зміст, нову мудрість, приноситиме незмінну радість зустрічі з мистецьким шедевром. Для юних читачів «Лісова пісня» – прекрасна казка про любов і зраду, про силу лісову та водяну. Людей з життєвим досвідом драма приваблює глибоким філософським змістом, кличе до гармонії буття, до згоди з власною душею. А для науковців-фольклористів, народознавців цей твір є цілою лабораторією пізнання народної поезії і міфології.

Тому «Лісову пісню» не можна ні читати, ні осмислювати похапцем, бо десь на узбіччі залишаться непоміченими справжні золоті розсипи. Хочеться, щоб цей твір не лише збагатив кожного духовно, а й спонукав замислитися над людськими цінностями і своїм життям.

І, зглядаючись на все вищесказане, повторимо відомості з теорії літератури:

Драматична поема – переважно невелика за розміром віршована, п'єса, в якій зливаються драматичне й ліричне розкриття теми, виклад матеріалу відзначається лаконізмом, відсутні широкий фон подій і зовнішня інтрига, а вся увага зосереджена на розкритті ідейного конфлікту між основними противниками в момент його найбільшого загострення.

Феєрія – театральна чи циркова вистава, побудована на фантастично-казковому сюжеті, в якій з метою вразити глядача використовуються різноманітні сценічні ефекти .

Драма-феєрія – п'єса з казково-фантастичним сюжетом і персонажами.

Робота з текстом

Викладач. Якщо драма названа «піснею», то пролог можна з певністю назвати заспівом, який з першого слова вводить нас у поетичний світ одухотвореної природи. Перед очима постає «Старезний густий предковічний ліс на Волині...»

(ремарка читається до слів: «На озері туман то лежить пеленою, то хвилює од вітру, то порозривається, одкриваючи блідо-блакитну воду»)

• Хто є учасниками заспіву?

• «Той, що греблі рве» – це міфічна істота. Ось як він з’являється в драмі: «В лісі щось загомоніло, струмок зашумував, забринів, і вкупі з його водами з лісу вибіг «Той, що греблі рве» – молодий, дуже білявий, синьоокий, з буйними і разом плавними рухами; одежа на ньому міниться барвами, від каламутно-жовтої до ясно-блакитної, і поблискує гострими золотистими іскрами. Кинувшися з потоку в озеро, він починає кружляти по плесі, хвилюючи його сонну воду; туман розбігається, вода синішає». «Той, що греблі рве» – це евфемізм до слів чорт, біс.

• Лісовик. Це також міфічна істота, яка за уявленнями багатьох народів, жила в лісі.

У «Лісовій пісні» – малий бородатий дідок, меткий рухами, поважний обличчям; у брунатному вбранні барвів кори. У волохатій шапці з куниці. Звертаючись до Русалки, він говорить: «Ось тута мають хижу будувати, - я й то не бороню, аби не брали сирого дерева». Цю заповідь знають усі лісові істоти.

• Русалка. За народними повір’ями, це казкова водяна істота в образі гарної і вродливої дівчини, з довгими розпущеними косами й риб’ячим хвостом; водяна німфа. У драмі-феєрії є Русалка Водяна і Русалка Польова. А ось як змальовано образ Русалки Водяної: «Русалка випливає і знадливо всміхається, радісно складаючи долоні. На ній два вінки – один більший, зелений, другий маленький, як коронка, перловий, з-під нього спадає серпанок». А тепер порівняймо Русалку Польову: «З жита раптом виринає Русалка Польова; зелена одіж на їй просвічує де-не-де крізь плащ золотого волосся, що вкриває всю її невеличку постать; на голові синій вінок з волошок, у волоссі заплутались рожеві квіти з куколю, ромен. березка». Водяна Русалка пильнує водяні простори, а Польова – все польове багатство. Бувають не тільки водяні, а й лісові, польові, гірські та інші русалки.

• Водяник. За народними переказами, це злий дух, що живе в річках, озерах і болотах і завдає людям нещастя, злидні тощо. У «Лісовій пісні» Леся Українка змальовує цей образ так: «Виринає посеред озера. Він древній, сивий дід, довге волосся і довга біла борода всуміш з баговинням звисають аж по пояс. Шати на ньому – барви мулу, на голові корона із скойок. Голос глухий, але дужий». За характером і діями Лесин Водяник швидше нагадує домовика – охоронця домівки й майна. А Водяник – це володар водяного царства. У «Лісовій пісні» він добрий. Русалка називає його татом, татусем.

• Потерча (Потерчата). За народними віруваннями, потерча – це дитина, яка вмерла нехрещеною. Лесині Потерчата – це двоє маленьких бліденьких діток у біленьких сорочечках, які виринають з-поміж латаття. Отож Потерчата – це позашлюбні маленькі діти (байстрята), які вмирали нехрещеними.

• Що уявляється вам під час читання про «Того, що греблю рве», Лісовика та Водяника, про іншу лісову та водяну «силу»?

У чень. Лісові та водяні істоти розмовляють, тішаться, гніваються, люблять і розважаються. А ми бачимо перед собою картини живої природи. Яким же треба бути чутливим і спостережливим, як любити навколишній світ, щоб почути мову джерел і дерев, озерних хвиль та жучків-світлячків! Ось і Мавка, лісова красуня, каже про це Лукашеві згодом: «Німого в лісі в нас нема нічого». Отож треба тільки навчитися слухати природу, як музику, як живу істоту.

• Які цінності для міфічних персонажів найголовніші?

Учениця. Воля. Життя без неї для них неможливе. Тут цінується краса, якою все й вимірюється. Русалка і «Той, що греблі рве» захоплюються зовнішньою вродою. Мавка, бажаючи побачити Лукаша, скаже; «Він, мабуть, гарний». І всі вони люблять яскраві шати (вбрання), порядок у лісі й на озері. Однак тільки на перший погляд видається, що у природі кожен сам по собі. Насправді тут панує взаємозв'язок і злагода, а «як цар морський покличе — треба слухать. На те є служба…».

В икладач. Якщо згадати, що характери цих казково-міфічних персонажів створювалися Лесею під впливом розповідей волинських селян, то можна лише подивуватись, яким багатим і образним було світосприймання нашого народу.

Поступово заспів переходить у пісню, яка на повний голос зазвучить у Першій дії. На березі лісового озера з'являються люди.

• Хто вони?

• Які ваші перші враження від дядька Лева й Лукаша?

• Образ дядька Лева. Дядько Лев – уособлення мудрості й духовної краси, розумного ставлення до природи. Як дбайливий господар, він намагається не зашкодити живій природі, оберігає дуб, уміє ладнати з «нечистю», тому й ведеться йому в хазяйстві.

Цей мудрий старий поліщук із чистою душею й благородним серцем стоїть осторонь сварок. Не користолюбний, захищає Мавку. Саме таким і має бути дбайливий господар на нашій землі. Адже відомо. Що природа не прощає людині жорстокого до себе ставлення: вирубані ліси обертаються повенями та посухами, підземні випробування зброї – землетрусами й цунамі тощо.

• Образ Лукаша. Це молодий, гарний чорнобровий стрункий парубок. Ніжний спів його сопілки пробудив ліс. У весняному лісі Лукаш зустрів Мавку. Між ними спалахнуло кохання. Спочатку Лукашева любов була палкою та щирою: він захоплюється вродою лісової красуні, захищає її від Перелесника, збирає світлячків для розкішних кіс коханої. Але все швидко минає, і він від палких слів «Я зацілую тебе насмерть!» незабаром переходить до образливих: «Яка страшна! Чого ти з мене хочеш?» Кохання Лукаша не витримує перевірки буденщиною, і він врешті-решт погоджується на шлюб із моторною вдовою Килиною, яку відшукала йому мати (так часто бувало тоді – батьки вирішували особисту долю вже дорослих дітей).

Лукаш робить, як усі, як звично, не розуміючи, що має великий дар – здатність до кохання, вміння грати на сопілці так, що ніхто не залишається байдужим, навіть природа розцвітає під впливом чарівної музики. І він втрачає своє щастя.

Викладач. Аж тепер на зелену весняну галявину виходить головна героїня драми-феєрії — Мавка.

Учень. Мавка – символ прекрасної людської мрії, поезії та краси. Мова її – поетична, сповнена ліризму, а склад думок – романтичний: «Ну, як таки, щоб воля – та пропала? – дивується вона. – Се так колись і вітер пропаде».

Уся природа для Мавки жива: «Німого в лісі немає в нас нічого». Лісова дівчина добре розуміє мову серця:

Я тебе за те люблю найбільше, –

Чого ти сам в собі не розумієш,

Хоча душа твоя про те співає

виразно-щиро голосом сопілки.

У коханні Мавка щира й незрадлива, вона рятує Лукаша, коли той став вовкулаком, бо в серці своєму знайшла «теє слово чарівне, що й озвірілих в люди повертає». Отже, Мавка – це втілення всього доброго, світлого, омріяного щастя.

Що приваблює вас у поведінці і словах Лукаша?

• Чим розповідь Лукаша подивувала Мавку, а чим — захопила? (Учні читають відповідні уривки з тексту).

Викладач. З'являється Перелесник образ відомий вам з поезій Лесі Українки.

• Перелесник. У драмі-феєрії це гарний хлопець у червоній одежі, з червонястим, буйно розвіяним волоссям, з чорними бровами і блискучими очима. У словнику Б. Грінченка зазначено, що первинне значення слова – «спокусник». Так у народі називали біса чи чорта у вигляді вогняного змія, що літає до жінок.

Викладач. Зверніть увагу на його розмову з Мавкою. Тут повна свобода бажань і почуттів — мешканці лісу не обтяжені ні умовностями, ні земними турботами. Мавка не приймає любов Перелесника, і той перетворюється на червоний захід сонця, поволі щезає, на зміну йому приходить білий вечірній туман...

Вечоріє, і дядько Лев засинає, а сільський хлопець і лісова дівчина в цю прекрасну весняну ніч поєдналися душами, до них прийшло кохання.

Звучать тривожні Мавчині слова: «Що ж мені суджено - щастя чи мука?»

Друга дія.

Викладач. У цій дії ми зустрічаємося з матір'ю Лукаша. (Характеристика образу)

Учениця. Мати Лукаша – доросла жінка з досвідом. Дуже любила сина, але завжди казала, щоб Лукаш працював. Бо він весь час грав на сопілці. Хоч вона і любила його, але все ж таки одружила на заможній вдові Килині. А в кінці зненавиділа улюблену Килину. Мати не любила Мавку. (Взагалі, у творі про неї багато мови не йдеться)

• Чи справедливо ставиться мати Лукаша до Мавки?

• Чи змогла б узагалі Мавка догодити їй?

• Якими тут виявляють себе Мавка і Лукаш?

Учень. Мавка така ж, як і раніше,— щира й одухотворена. Вона вірить, що любов може подолати всі перешкоди, намагається викликати на щирість Лукаша. не хоче погодитися з тим, що його чиста співуча душа стала черствою і холодною.

Учениця. Лукаш дуже змінився. З ніжного, чутливого, закоханого парубка він перетворився в буденного, грубого приземленого селянського сина, що гризеться господарством, злостиво докоряє та насміхається з неї. Перед нами безвольна - людина, не здатна захистити свої почуття. Лукашева мова нагадує мову його сварливої матері. Він зовсім не розуміє піднесених, високих Мавчиних слів. На противагу Лукашеві Мавка розкривається високого внутрішньою красою і духовним багатством. Вона має «серце не скупе, що скарбів воно своїх не криє», не боїться говорити відверто про своє кохання, бо це – не сором, а найкращий цвіт душі людської. В її словах так багато любові, муки й мудрості, що вони примушують читачів замислюватися над власними почуттями і вчинками.

Викладач. Ви, напевно, шкодуєте, що між Лукашем і Мавкою зникло порозуміння, а отже й гармонія душ. У п'єсі є не тільки до Лукаша, а взагалі до кожного з нас спрямовані слова, які варто записати у книжку своєї пам'яті:

«Не зневажай душі своєї цвіту...»,

зумій «своїм життям до себе дорівнятись».

• Як ви розумієте ці вислови?

З'являється Килина. Вона прийшла на запрошення Лукашевої матері.

• Як її схарактеризувала Мавка?

• Чому вона застерігає Лукаша, невже тільки з ревнощів?

У чень. Душа Мавки вміє розпізнавати людей. Розкотистий сміх Килини, її облесливість і грубі жарти сказали Мавці багато що. Вона розуміє, що Килина не пара Лукашеві, не рівня йому по душі, що він з нею не буде щасливим. Це ще більше посилює Мавчину муку.

Учениця. Лукаш зрадив, проміняв світлу душу Мавки на простакуватість і невибагливість дебелої вдовиці Килини.

• При яких обставинах звучать знамениті слова:

«Ні! Я жива! Я буду вічно жити!

Я в серці маю те, що не вмирає»?

• Як ви розумієте ці слова?

• Що символізує образ «Того, що в скалі сидить»?

• Чому Мавка все-таки йде в його царство?

«Той, що в скалі сидить», очевидно, смерть, яка одночасно позбавляє і мук, і радощів життя. Зрада наносить смертельний удар коханню Мавки. Зневажливі останні слова Лукаша «Яка страшна! Чого ти хочеш?» були отруйною стрілою у груди. Мавка до останку бореться за своє кохання і Лукашеву душу, але... даремно. Лукаш голосно, щоб Мавка чула заявляє матері, що буде свататися до Килини. Це штовхає Мавку в западню.

Третя дія

Викладач. І втретє природа змінила свої шати. Прийшла пора осіння, смутна, вітряна.

• Що сталося за цей час з персонажами драми?

• Якими виявилися плоди життя Килини, Лукашевої матері, самого Лукаша? Доходимо висновку, що наприкінці дії персонажі ніби розплачуються за свої помилки, одержують по заслузі і за добро, і за зло.

• Якою ж насправді виявилася Килина?

• Чи мала рацію Мавка, називаючи її лукавою та хижою?

Учень. Так. Крім того, Килина ще й зажерлива, ліс для неї — лише місце наживи. Віддяка не забарилася: Килина замість вимріяного багатства пожинає злидні й сімейні чвари.

Учениця.

• М ати Лукаша. Лукашева мати згадала добрим словом Мавку («було таке покірне, добре, хоч прикладай до рани») і пошкодувала, що Лукаш колись проміняв її на Килину. Та пізно. Замість спокійної старості, якої вона так прагнула, ця темна, спрацьована жінка має одні гризоти та лайку з невісткою. Врешті-решт гине від вогню і хата, побудована дядьком Левом.

Лукаш, якого Лісовик перетворив у вовкулаку, йде додому, але не тому, що поспішає до сім'ї, а має надію зустріти Мавку, яку колись зрадив. На Волині існує багато міфів. За одним з них, вовкулака — це той, хто має вовчу подобу, та почувається людиною і хоч боїться людей, але водночас і тягнеться до них. Мавка, звільнивши його від чар, розповідає Лісовикові:

...Він у подобі людській упав мені до ніг, мов ясень втятий... І з долу вгору він до мене звів такий болючий погляд, повний туги і каяття палкого, без надії... Людина тільки може так дивитись!..

• Який зміст вклала тут Леся Українка у слово «людина»?

Учень. Очевидно, вона мала на увазі не подобу, а суть. Адже й зовні нормальна людина може мати звірячі інстинкти, бути цинічною у ставленні до оточуючих, безкультурною й бездуховною.

Мавка побачила в очах Лукаша розуміння скоєного ним гріха І не помилилася. Лукаш потоптав доброту свого серця, зневажив чисте кохання Мавки, зрадив її... Розплата була немилосердною, за нею прийшло каяття, але вже "без надії".

• Що ж зрозумів Лукаш?

У чениця. Він збагнув, що помилявся і що найвищою життєвою цінністю є душа людини, сповнена любові. Тому й чекав нової зустрічі з Мавкою. А коли сталася пожежа, то не рятував «добра», що пожирає вогонь, бо думав: «А може, там згорить і лихо?» Отже, все матеріальне — тлінне, духовні ж набутки істинно невмирущі.

• А як же Мавка?

• Чому вона знову приходить у ліс, розбудивши свою приспану муку?

Учень. Навіть з небуття повертається Мавка, коли відчуває, що з коханим сталося лихо. «Я збагнула, що забуття не суджено мені»,— каже вона. Ці слова переконують нас у силі слова, «що й озвірілих: в люди повертає». Слово має велику енергію, але не кожен може нею оволодіти. Треба дуже любити людину, і тоді знайдуться ті чарівні слова, що відвернуть страждання. Мавка любить, жертвує собою, шукає стежки до оселі коханого, бо інакше вона не може.

• Чому сопілка заговорила в руках Лукаша голосом Мавки?

Учень. Бо любов не вмерла, адже сопілка повторила слова, промовлені Мавкою в найщасливіші хвилини її життя. Кохання жило в Мавці завжди: коли вона була лісовою царівною, безтілесною тінню, плакучою вербою, навіть сивим попільцем. Любов незнищенна, як незнищенна природа і все, що народилося для добра і краси. Ці мотиви всепереможно звучать в останніх акордах "Лісової пісні". Послу­хаймо!

Слово викладача

Ключовим у драмі-феєрії можна вважати останній монолог Мавки, який, власне, вміщує в собі основну думку твору – піднесення справжнього кохання, відданого та щирого. Пропоную до вашої уваги уривок з фільма «Лісова пісня».

Розглянувши і переказавши текст драми-феєрії, визначимо тепер тему, провідну ідею, особливості неоромантичного твору, композицію та проблематику.

Тема – зіставлення світу людини й природи в їх гармонійних і дисгармонійних взаєминах.

Провідні ідея – утвердження думки, що краса врятує світ. 

Неоромантичний твір

– поєднання реального й фантастичного (драма-феєрія);

–ліричний струмінь;

– конфлікт у зіткненні духовно-піднесеного й матеріально-приземленого;

– символізм.

Композиція

Пролог

І дія

Весна

- людина і природа;

- людина і мистецтво;

ІІ дія

Літо

- сила кохання;

- першопричинна людського горя;

ІІІ дія

Осінь

- трагедія самозради.

Проблематика

Зав’язка

Пробудження Мавки

Розвиток дії

Кохання Мавки і Лукаша, зрада Лукаша

Передкульмінація

Смерть Мавки

Кульмінація

Мавка перетворюється на Вербу

Розв’язка

Смерть Лукаша

VІІ. Закріплення вивченого матеріалу

Творче завдання

Змалювати «асоціативний кущ», який би пояснював назву твору Лесі Українки.

Красиве

Вічне

Ніжне

Казкове

Поетичне

Могутнє

Таємниче

«Лісова пісня»

VІІ. Підсумок уроку