Урок № 1

Тема : Африка. Географічне положення. Освоєння та дослідження материка.

Мета: сформувати уявлення про географічне положення материка; виявити характерні риси географічного положення Африки; дізнатися про дослідження та освоєння материка; закріпити уміння визначати географічні координати на прикладі крайніх точок Африки; формувати вміння визначати протяжність материка з півночі на південь та із заходу на схід.

Опорні та базові поняття: материк, частина світу, географічне положення, меридіани, паралелі, Гондвана, частини Світового океану, складові берегової лінії, екватор, нульовий меридіан, крайні точки, дослідники.

Номенклатура: океани: Атлантичний, Індійський; моря: Середземне, Червоне; затоки: Ґвінейська, Аденська; канал Суецький канал; протоки: Баб-ель-Мандебська, Гібралтарська, Мозамбіцька; острів Мадаґаскар; півострів Сомалі, крайні точки: мис Рас-Енґела, мис Голковий, мис Альмаді, мис Рас-Хафун.

Алгоритм роботи з матеріалом заняття:

1. Ознайомитися з темою та метою заняття.

2. Уважно прочитати теоретичний матеріал.

3. Розглянути комп’ютерну презентацію.

4. Відповісти на тестові запитання.


На попередніх уроках ви дізналися про загальні особливості природи материків. Наступним етапом нашої роботи є дослідження природи, населення й господарства кожного з материків Землі. Для того щоб проводити дослідження, потрібний план роботи.

Ознайомтеся з ним, будь ласка.

Типовий план вивчення материка

  1. Фізико-географічне положення: площа материка, його розташування щодо екватора, нульового меридіана, тропіків та полярних кіл, морів і океанів, інших материків; крайні точки; протяжність материка з півно­чі на південь та із заходу на схід.

  2. Історія відкриття та дослідження материка.

  3. Будова земної кори, рельєф та корисні копалини: взаємозв'язок між тектонічними структурами, формами рельєфу та закономірності поши­рення родовищ корисних копалин.

  4. Клімат: основні чинники, що впливають на формування клімату матери­ка; в яких кліматичних поясах та областях знаходиться континент і вплив основних типів клімату на розвиток природи та розміщення населення.

  5. Внутрішні води: річки, озера, болота, підземні води, льодовики, багато­річна мерзлота.

  6. Природні зони: закономірності їх поширення на материку; характеристи­ка кожної природної зони як природного комплексу за планом: геогра­фічне положення, основні форми рельєфу; клімат; внутрішні води; ґрунти; рослинність, тваринний світ; екологічні проблеми та охорона природи.

  7. Населення: його загальна чисельність; густота та особливості розміщен­ня; расовий та національний склад.

  8. Політична карта: найбільші за площею, кількістю населення та рівнем економічного розвитку держави материка.

Отже, розпочинаємо знайомство з материком.

Африка — найбільш жаркий материк, природа якого є досить різноманітною. У першу чергу це пов’язано з кількістю опадів, що тут випадають. В екваторіальних районах майже щодня йдуть зливи, тут простягаються масиви вологих вічнозелених лісів, а в тропічних широтах кілька місяців може не випадати ні краплі дощу. Тут розташована найбільша пустеля земної кулі — Сахара. Її територією протікає найдовша, а для давніх людей і найбільш загадкова річка світу — Ніл. В Африці живуть найбільші тварини суходолу — слони, бегемоти, носороги, жирафи.

Останнім часом зміцнюються економічні, торговельні та культурні зв'язки країн Африки з Україною.

Африка — казкова і загадкова частина нашої планети.

Тож починаємо.

Запам’ятайте, фізико-географічне положення (від грец. «фізис» — природа) — розміщення території відносно різноманітних природних об'єктів: екватора, нульового меридіана, тропіків та полярних кіл, морів та океанів, інших материків.

Поміркуйте, чому знання географічного положення об’єкту є дуже важливим для його подальшого вивчення?

Дуже важливим є не лише опанувати всі складові географічного положення, а й зрозуміти, які ознаки природи материка вони визначають.

Ознайомимося з планом вивчення ФГП материка

  1. Положення материка відносно екватору, тропіків (полярних кіл), початкового меридіану.

  2. Крайні точки материка, їх географічні координати.

  3. Протяжність материка з півночі на південь та с заходу на схід в градусах та кілометрах.

  4. Площа материка.

  5. Положення відносно океанів, морів та інших материків.

  6. Характер берегової лінії: затоки, півострови, острови.

  7. Особливості природи материка.


Рис.1 Фізико-географічне положення Африки.


З’ясуємо, як розташован материк відносно екватора, тропіків, початкового меридіану? Відповісти на це запитання можна, користуючись рис.1
Африку посередині перетинає екватор; більша частина лежить між тропіками, тому це найспекотніший материк на Землі; початковий меридіан перетинає Африку на заході, тому більша частина материка лежить в східній півкулі. Африка – єдиний материк, який водночас знаходиться у всіх чотирьох півкулях Землі.

Визначимо географічні координати крайніх точок
Пригадуємо:
- Що показують географічні координати?
- Як визначається географічна широта та довгота?

Північна точка – мис Рас-Енгела 
37˚пн.ш. та 10˚сх.д.
Південна точка – мис Агульяс (Голковий)
35˚пд.ш. та 20˚сх.д.

Західна точка – мис Альмаді 
15˚пн.ш. та 17˚зх.д.
Східна точка – мис Рас-Гафун 
11˚пн.ш та 51˚сх.д. 

Тепер знаходимо відстань з півночі на південь по 20˚східної довготи, та відстань із заходу на схід вздовж північного тропіка та південного тропіка.
Пригадуємо:
- Як визначається відстань по карті в кілометрах і в градусах?

Спробуйте визначити та перевірте свої результати.

Північ - Південь 
32опн.ш. +35опд.ш. = 67 о 
111км X 67 о = 7437км 
Захід - Схід 
16о +36о =52 о 
101,8км X 52 о =5293,6 км (Пн. тропік)
35о - 14о = 21о
101,8 X 21 о = 2137,8 км (Пд. тропік)

  • Яка протяжність материка більша і чому?

Площа материка, моря та океани, материки сусіди.
Площа – 30,3 млн. км2. Африку омивають води двох океанів: на заході — Атлантичного, на сході — Індійського. На півночі материк має вихід до Середземного моря, яке зв’яза­не Гібралтарською протокою з Атлантичним океаном. На північному сході — до Червоного моря, з’єднаного Баб-ель-Мандебською протокою та Аденською затокою з Індійським океаном.

Пригадайте роль морських течій у формуванні природи континентів. Визначте за картою атласу головні теплі й холодні течії біля узбережжя Африки.
На формування природи Африки суттєво впливають океанічні течії біля ЇЇ берегів. Так, існування суворої берегової пустелі Наміб на південно-західному узбережжі континенту викликане хо­лодною Бенгельською течією. Внаслідок впливу холодної Канарської течії безводні простори пустелі Сахара підходять до самого океанічного узбереж­жя на північному заході Африки. Натомість теплі течії — Гвінейська та Мо­замбіцька — сприяють формуванню вологої погоди відповідно на західному та південно-східному берегах Африки.
Африка з'єднана з Євразією Суецьким переший­ком. У середині XIX ст. через цей перешийок було прокладено Суецький канал, завдяки чому морський шлях з Європи до Південної та Східної Євразії знач­но скоротився, найвужча частина якого 120 м. Наближеність Африки до Євразії суттєво впливає на формування природи материка. Зокрема, з тери­торії Євразії на північ Африки приходять сухі повітряні маси. Тому північна, ширша частина мате­рика, більш посушлива, ніж південна.
Біля берегів Африки розташовано небагато островів.Найбільшим серед них є Мадагаскар в Індійському океані. Острів має материкове походження. Він виник у результаті гігантського розколу, який у далекому минулому відо­кремив цей острів від Африки. Як наслідок, з'явилися острів і найдовша у світі Мозамбіцька протока, яка відділяє Мадагаскар від материка.
У Червоному морі та Індійському океані біля берегів Африки в умовах мілководдя та високої температури води сформувалися численні коралові рифи. Вони перешкоджають судноплавству й утруднюють підходи морсь­ких суден до узбережжя.
В Атлантичному океані біля берегів материка виникли кілька груп дрібних островів вулканічного походження, зокрема Мадейра, Канарські, Зеленого Мису. На сході Африки в Індійський океан виступає єдиний великий півострів Сомалі Цей півострів називають «африканським рогом», бо за формою він нагадує ріг носорога. На заході далеко в суходіл заходить Гвінейська затока.

Познайомимося з дослідниками, які допомогли нам дізнатися про такий цікавий материк. 

В античні часи дослідженням Африки займалися стародавні єгиптяни і фінікійці. Примітивні єгипетські кораблі, що були зроблені з папірусу і не мали кіля, не могли плавати в морях. Тому в пошуках нових земель і рабів єгиптяни здебільшого досліджували Ніл, Лівійську пустелю і землі на південь від Єгипту. 3,5 тис. років тому єгиптяни здійснювали далекі плавання вздовж берегів Червоного моря на південь. Фараони посилали своїх підданих у країну Пунт (нині Ефіопія і Сомалі), які звідти привозили слонову кістку, золото, цінні породи дерев. Фінікійці - народ-мореплавець, зуміли побудувати кораблі, що могли плавати в морях і океанах. У пошуках нових земель, народів, з якими можна було торгувати, вони обпливли весь відомий на той час світ. У тому числі вони досліджували і Африку, зокрема: - північне узбережжя Африки; - пропливли через Гібралтарську протоку. З VII ст. арабські купці перетинали Сахару та екватор.

Пригадуємо:
- Хто із португальців обігнув мис Доброї Надії?
- Хто відкрив шлях до Індії навколо Африки?

Упродовж тривалого часу Африка не досліджувалася. Лише в 15 ст. європейці спробували знайти нові шляхи до багатих Індії та Китаю. Іспанці спробували досягти їх західним шляхом, а португальці, пливучи навколо Африки. Португальці, поставивши за мету обігнути Африку, не цікавилися її внутрішніми районами. Вони пливли вздовж західного узбережжя якомога далі, виходили на берег і засновували невеличкі поселення. Кожна наступна експедиція просувалася далі. Довго португальці не могли обігнути мис Доброї Надії. Першим, хто це зробив, був Бартоломео Діаш. Ідучи його слідами, Васко да Гама у 1497-1498 роках відкрив шлях до Індії навколо Африки. Далі, майже 400 років, дослідження внутрішніх районів Африки європейцями практично зупинилось. Це сталося тому, що європейці були безсилими проти великої кількості африканських хвороб. Особливо проти тропічної лихоманки. Вона вбивала за 3 дні. Європейці освоювали лише райони африканського узбережжя. Тут вони заснували центри работоргівлі. Лише коли у 19 ст. було винайдено ліки проти неї - хінін - європейці відновили свої дослідження.

Упротягом19-20 ст. - великий внесок у дослідження Африки зробили англійці - Давід Лівінгстон, Генрі Стенлі, росіяни - Микола Вавилов, Василь Юнкер, українець - Єгор Ковалевський. 


Зробимо висновки

    1. Африка має унікальне географічне положення: вона майже посередині перетинається екватором, лежить у всіх чотирьох півкулях Землі. Більша частина Африки розташована в спекотному тепловому поясі, який визначає особливості її природних умов.

    2. Незважаючи на наближеність Африки до Євразії, її внутрішні райони тривалий час залишалися недослідженими. Значний внесок у дослідження материка внесли англійські вчені Д. Дівінґстон, Г. Стенлі,

Є. Ковалевський.


‹
›