Лопатіна Людмила Василівна
вихователь ГПД
Коростенська міська гімназія №7
ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ
В основі реформування сучасної загальноосвітньої школи, головне завдання – підготувати компетентну особистість, здатну знаходити правильні рішення у конкретних навчальних, життєвих, а в майбутньому і професійних ситуаціях.
Новий Стандарт початкової освіти передбачає формування в учнів ключових компетентностей, таких як загальнокультурна, інформаційна, комунікативна, соціальна, здоров’язберігаюча, навчальна, громадянська.
Найменш дослідженою серед всіх є соціальна компетентність, котра передбачає формування у особистості цілої низки знань, умінь, ціннісних та поведінкових орієнтацій, необхідних для комфортної та успішної взаємодії у суспільстві.
Дослідження соціальної компетентності в молодшому шкільному віці здійснювали Данилейко С.І., Ніколаєску І. О., Бібік Н.М., Савченко М.В., Кононко О.Л., Проценко О.В., Бех І.Д., Гончарова-Горянська М.В., Поніманська Т.І., Степаненко М.Д.
Формування соціальної компетентності молодших школярів відбувається у процесі вивчення загальнонавчальних дисціплін, шляхом залучення їх до громадського життя.
За твердженням Ніколаєску І.О. соціальна компетентність є процесом і результатом засвоєння і активного відтворення особистістю соціально-культурного досвіду (комплексу знань, умінь, цінностей, норм, традицій) на основі її діяльності, спілкування, здатності застосовувати досвід при вирішенні життєвих проблем, брати на себе відповідальність, проявляти ініціативу, активність у командній роботі, попереджувати і вирішувати конфлікти, бути толерантним у складних ситуаціях, проявляти емпатійність. [7, с. 6].
Соціальна компетентність молодших школярів характеризується такими показниками:
- приймати соціальні правила і норми, знаходити правильні орієнтири для побудови своєї соціальної поведінки;
- проявляти гнучкість у сприйнятті нових вражень та їх оцінці, прилаштовуватися до вимог соціальної групи, зберігаючи водночас власне обличчя;
- добирати корисні для свого соціального розвитку ролі, поводитися відповідально;
- орієнтуватися у своїх правах та обов’язках;
- уміти брати до уваги думку інших людей, рахуватися з їхніми бажаннями та інтересами, визнавати сильні сторони;
-вміти вислуховувати, погоджуватися, відстоювати власну точку зору, домовлятися;
- виявляти толерантність, емпатію, здатність співчувати, радіти;
- налагоджувати з однолітками та дорослими гармонійні взаємини, домовлятися з ними; уникати конфліктів або розв’язувати їх мирним шляхом, утримуватися від образливих слів та агресивних дій;
- оптимістично ставитися до труднощів, уміти мобілізовуватися на їх подолання; проявляти витримку в стресових ситуаціях;
- бути здатною до само покладання відповідальності, ініціювати допомогу та підтримку іншому;
- розраховувати на себе, рідних, близьких, знайомих, товаришів;
- гідно вигравати та програвати;
- узгоджувати свої бажання з можливостями та вимогами;
- контролювати та регулювати свою поведінку, утримуватися від негативних проявів;
- довіряти власному досвіду, спиратися на реалістичну самооцінку;
- уміти в разі потреби звернутися до людей за допомогою;
- володіти мовленнєвим етикетом, бути здатною ініціювати, підтримати та культурно завершити розмову;
- бути людяною, справедливою людиною, вміти приймати точку зору іншої людини [5, с. 42].
Використання різних видів діяльності в навчально-виховному процесі та позакласній роботі сприяє ефективному формуванню соціальної компетентності молодших школярів.
Використовуючи потенціал народної творчості (ігри, прислів’я, приказки, притчі, казки), шляхом застосування діяльнісних методів навчання, можна розвинути здатність до співпраці, толерантні стосунки прищепити школярам повагу, доброту, та сприяє зміцненню колективу класу.
Однією з ефективних форм класної та позакласної роботи, що сприяє формуванню соціальної компетентності є театралізація.
За допомогою театральної діяльності школярі вчаться проживати різні життєві ситуації, краще пізнають себе й соціум, формується адекватна соціальна поведінка, створюються умови для виховання особистості.
Також варто звернути увагу на практичні методи навчання.
Серед них ефективними можуть стати ті практичні роботи, що передбачають організацію досвіду позитивної поведінки (виготовлення подарунків, сюрпризів для товаришів, відвідування хворого однокласника, допомога в навчанні). Важливо помітити прагнення кожного учня до позитивних вчинків, вияв доброго ставлення, протидії злу, умисної шкоди.
Сюжетно-рольові ігри. Їх мета – набути досвіду дій шляхом гри, допомогти навчитися через досвід і почуття. Сюжетно-рольова гра виступає технологією апробації дитиною майбутніх соціальних ролей; може також використовуватися для отримання конкретних навичок поведінки. Вона імітує реальність, надає можливість учасникам діяти «наче справді». У сюжетно-рольовій грі відсутній готовий сценарій, опис дій і вчинків героїв. Учасникам гри пропонується ситуація, яка потребує від них, відповідно до обраної ролі (пасажира, покупця, господаря), самостійно обрати способи поведінки та будувати взаємини з партнерами по грі на основі засвоєних правил етикету. Ті психічні стани, які гравці переживають під час гри, закарбовуються у свідомості і пізніше відіграють провідну роль у процесі самовизначення особистості, пошуку її власної ідентичності. При чітко продуманій організації такі ігри дають для соціалізації школяра значно більше, ніж хороше оповідання чи бесіда.
Серед сучасних методів і технологій, які широко використовуються в навчально-виховному процесі, не менш важливе значення для формування соціальної компетентності молодших школярів має проектна діяльність.
Робота над проектом дозволяє сформувати вміння працювати з різноманітними інформаційними джерелами, проводити спостереження та робити висновки, залучитися до пошукової діяльності, підвищити пізнавальну активність у засвоєнні знань. У ході реалізації проекту учні вчаться співпрацювати, відкривають у собі здібності лідерів, відчувають себе членом команди, беруть на себе відповідальність. Таким чином, відбувається соціальний розвиток молодшого школяра.
Соціальна компетентність молодших школярів формується не тільки під час навчання, а й у родині, колі друзів, піл впливом засобів масової інформації тощо.
Для усунення негативних факторів впливу на школярів, педагогам та батькам потрібно постійно створювати ефективні сприятливі умови для формування соціальної компетентності.
Використання різних методів та прийомів роботи для формування соціальної компетентності молодших школярів буде успішним за умови комплексної, цілеспрямованої діяльності; при взаємодії школи та сім’ї; з урахуванням механізмів впливу соціокультурного середовища на особистість; шляхом залучення школярів до суспільно-корисної діяльності, забезпечивши сприятливі умови для навчально-пізнавальної діяльності та спілкування з оточуючими.
Отже, сформована соціальна компетентність молодших школярів має на меті відкриту до суспільства особистість, бажання пізнавати оточуючий світ, готовність до сприймання соціальної інформації, володіння навичками соціальної поведінки.
Дослідивши наукові праці з проблеми формування соціальної компетентності молодших школярів, можна вважати, що усвідомлення педагогами проблеми формування соціальної компетентності, врахування вікових психолого-педагогічних особливостей розвитку молодшого школяра, а також добір ефективних методів і форм роботи забезпечать високу результативність навчально-виховної діяльності.
ЛІТЕРАТУРА
1. Бібік Н.М. Компетентнісний підхід: рефлексивний аналіз застосування// Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: Бібліотека з освітньої політики / Під заг. ред.. О.В. Овчарук. – К.: «К.І.С.», 2004. – С. 45-51
2. Гончарова-Горянська М. Соціальна компетентність: поняття, зміст, шляхи формування в дослідженнях зарубіжних авторів / М.В. Гончарова-Горянська // Рідна школа. – 2004. – № 7-8. – С. 71-74.
3. Данилейко С.І. Шляхи формування соціальної компетентності учнів початкової школи / С.І. Данилейко/ Матеріали наукової конференції «Соціум. Наука. Культура»[Електронний ресурс: http://intkonf.org/danileyko-si-shlyahi-formuvannya-sotsialnoyi-kompetentnosti-uchniv-pochatkovoyi-shkoli/]
4. Компетентісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи; під заг. ред. О.В.Овчарук. –К.: К.І.С., 2004. – 112 с.
5. Лєпіхова Л. Соціально-психологічна компетентність у психологічній взаємодії // Вища освіта України. - 2004. - № 3.
6. Ніколаєску О.І. Формування соціальної компетентності учнів загальноосвітніх навчальних закладів відповідно до вимог нових державних освітніх стандартів: науково – методичний посібник/ І.О. Ніколаєску. – Черкаси: ОІПОПП, 2014. – 76с.