Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №20 м. Павлограда

                        Розробка позакласного заходу

                вчителя української мови

  Стороженко Н.П.

Мета: зацікавити школярів творчістю Ніни Матвієнко, яка є носієм духовності           українського народу, берегинею його пісні, культури; допомогти їм осмислити           роль людини-митця в суспільному житті; виховувати у старшокласників           любов до пісенної спадщини нашого народу, вдосконалювати їх вміння           висловлюватися, повагу до культурних надбань українців, до творчості

          Н. Матвієнко; патріотизм, національну самосвідомість і гордість, естетичний           смак.

Обладнання: світлини Ніни Матвієнко, відеозаписи її виступів, аудіозаписи пісень,                        журнальні та газетні статті, презентації.

Епіграф заходу: Того не навчать ані в консерваторії, ані в академії. Того неможливо навчити.                                Голос – то дар Божий, він просто є і чарує нас своєю дивовижною ніжною                                силою. Його треба почути хоча б раз. І тоді забринять у серці якісь                                невловимі – прадавні – струни і, резонуючи з Голосом, перетворяться на                                могутні акорди, вертаючи нам історичну пам’ять, щось святе – приспане,                                втрачене. Голос Ніни Матвієнко – народний символ України, її оберіг…

Х І Д З А Х О Д У

І. Вступ

Учитель Кожна цивілізована нація має свої духовні святині, які шанує та оберігає.                    Для нас, українців, однією з таких святинь є голос Ніни Митрофанівни                    Матвієнко.

                   (відкриває частину дошки, на якій записано епіграф до заходу)

   Але чи багато ми знаємо про співачку та її творчість? На жаль, не дуже.

Отож, присвятімо нашу зустріч цій непересічній співачці, яка добре                    відома не лише в Україні, а й далеко за її межами. Маючи від природи                    неперевершені вокальні дані, Ніна Матвієнко володіє унікальним                    талантом – невимушено й одухотворено доносити до слухачів народну                    пісню, в якій і розум, і сила, і душа українського народу.

Слухайте, вдумуйтеся. Аналізуйте…

Звучить пісня «Ой роду наш красний»

+ презентація «Рідне»

ІІ. Основна частина

Учитель Упізнали? З-поміж сотень голосів кожний українець вирізнить своєрідне ніжне сопрано народної артистки України, лауреата Державної премії України ім. Тараса Шевченка, кавалера Ордена княгині Ольги ІІІ ступеня та Ордена Святого Станіслава ІV ступеня Ніни Матвієнко.

Ця жінка – воістину національна співачка і за своїм менталітетом, і за стилем виконання, за художнім мисленням, бо її душа настроєна на камертон душі нашого співучого народу.

Дорогі друзі! До нашої зустрічі ви мали відшукати у пресі відомості про нашу неповторну співачку. Поділіться, будь ласка, своїми знахідками.

З в і д к и п о х о д и т ь с п і в а ч к а? Р о з к а ж і т ь п р о ї ї д и т я ч і р о к и.

У чень 1. Народилася Ніна Матвієнко 10 жовтня 1947 року в с Неділищі Ємільчинського району на Житомирщині. Дівчинка була п’ятою дитиною Антоніни Ільківни і Митрофана Устиновича Матвієнків. Усього в родині зростало 11 дітей. Коли співачку запитали, кого вона найдужче любить із сестер і братів, та відповіла: «Того, кому найважче». В 11 років її віддали до школи-інтернату в с Потіївку Малинського району. Дівчинка дуже скучала за мамою, родиною, бо не мала там найголовнішого – любові ближніх. В інтернаті захоплювалася спортом, грала в баскетбол, волейбол, ручний м'яч. У шкільні роки здобула звання майстра спорту з легкої атлетики. Спвала й грала в драматичному гуртку. Охоче в'язала і шила. Але в душі була одна потаємна мрія – стати артисткою.

Учитель Співачка завжди з особливою любов'ю говорить про свою матір. Що                  знаєте ви про їхні стосунки?

Учень 2 Антоніна Ільківна, з роду Лаврінів, була доволі освіченою жінкою. Закінчила курси вихователів у Києві. Дуже гарно співала. Ніна Матвієнко каже, що голос матері нагадував каскади водоспаду, звуки якого лилися, наче дзвін. «Мамин голос- як буряковий сік при вікні на сонці» - так характеризує дар матері славетна донька. Ніна Митрофанівна записала від неньки багато пісень. Серед них є дуже популярні, справжні перлини, які вона згодом взяла до свого репертуару. Збереглися і магнітофонні записи пісень у виконанні Антоніни Ільківни.

Якось Ніна Митрофанівна задумала провести творчий вечір разом з матір’ю. Хотіла показати, звідки беруться її пісні, віддати данину матері за любов і науку. Уже були готові й афіші, але керівник хору ім. Г.Верьовки заявив, що не хоче ризикувати, не хоче втрачати своєї репутації у верхах, і тому Нінина мама участі в концерті не братиме. До того ж ще й заступник міністра культури порадив не виходити з мамою на сцену.

Але як це пояснити матері? І співачка вирішила нічого їй не казати. Аж ось почався концерт. На сцені – одна Ніна. Вона співає пісню і раптом зупиняється. «Ой, мамо, я забула!»- вигукує розгублено.. і тут з переднього ряду підіймається сивочола жінка і продовжує пісню. Це – мати. Пісню вони закінчили вдвох. Зал устав, вибухнув оплесками. А музикознавці оцінили цей вечір як тріумф народної пісні.

Звучить пісня «Мамо, вечір догора…»

У читель. Де ж здобула співачка професійну підготовку?

Учень 3. Якось учителька школи-інтернату, послухавши по радіо концерт хору ім. Г.Верьовки, порадила Ніні поїхати до Києва. Дівчина, що на той час уже працювала ученицею кранівника на одному з корост енських заводів, послухалася своєї колишньої наставниці – і вирушила у столицю. Після прослуховування її прийняли до студії при народному хорі. Там залишилася працювати. Гастролювала з концертами Україною та за кордоном і водночас навчалася на філологічному факультеті Київського державного університету ім. Т.Шевченка. Співала і народні твори, і твори композиторів-сучасників. У її виконанні вперше залунали такі пісні, як «Стоїть над Вологою курган» І.Шамо, «Лелеченьки» О.Білаша, «Ой летіли дикі гуси» І.Поклада. Зі своїх учителів співачка часто згадує Юлію Кроткевич, яка викладала вокал у студії хору. «Будь вільною – ти геніальна», - сказала вона колись юнці, що приїхала у столицю по пісенне щастя. Дуже вдячна співачка за науку і художньому керівникові хору – Анатолію Авдієвському.

Звучить пісня (відеозапис) «Ой летіли дикі гуси»

Учитель. А що, власне, вам відомо про славнозвісний Державний заслужений                   академічний український народний хор імені Г.Верьовки?

Учень 4 Віддавна славиться Україна піснями, оксамитовими голосами, і через те, певно, зовуть її солов’їною.

Найкращою мистецькою візитівкою нашої країни є Національний український заслужений академічний народний хор імені Г.Верьовки, що більше 60 років несе в широкий світ пісню-думу, пісню-сповідь, пісню-душу. Зачаровують, торкаються найпотаємніших струн серця кришталево-дзвінкі, задушевні українські народні пісні. Саме з них складається репертуар славетного колективу. І линуть ці пісні понад горами і долинами, пробуджують прекрасні почуття й благородні поривання, несуть людям радість.

Однак не лише з радості народжується пісня. У часи лихоліть вона тримає на своїх крилах , не дає впасти людині в безнадію. Коли звучить пісня, відходять відчай, зневіра, втома… Певно, не випадково український народний хор народився 1945-го року, коли Україна ще лежала в руїнах. У щойно визволеному Харкові його створив відомий український композитор і хоровий диригент Григорій Гурійович Верьовка.

Учень 5. З діяльністю цієї непересічної людини пов’язані становлення колективу, формування художніх і творчих традицій, які поєднують фольклорний народний спів із сучасною манерою виконання та професійною майстерністю. Після смерті Г.Верьовки ці традиції успішно продовжує й удосконалює (ось уже понад 30 років) нинішній художній керівник і директор, вихованець Одеської консерваторії, народний артист України, лауреат державних премій, професор Анатолій Тимофійович Авдієвський.

А Авдієвський – нова епоха в житті хору. Він прагне органічно поєднати народну й академічну манери співу, що дає можливість розширити й збагатити репертуарну палітру колективу. Нині діапазон хору сягає від фольклору до класичних обробок а-капела та пісень сучасних композиторів. Колективові доступне і підвладне те, що раніше в народному хорі здавалося неможливим. Самобутність і високе художнє виконання, гнучкість і віртуозність фразування, дивовижне розмаїття голосів, поєднання емоційності та стриманості, душевної відкритості та доброзичливого гумору, чистоти й безпосередності – ось чим зачарував і прихилив серця шанувальників пісні Національний український народний хор. Відколи наша держава незалежна, репертуар творчого колективу поповнився героїко-патріотичними та духовними творами українських композиторів.

Учитель. Хоч би де виступав хор (на рідних теренах чи в країнах близького зарубіжжя, у Європі чи на далеких континентах) – скрізь українська народна пісня полонить людські серця, здобуває визнання і сприймається наче рідна. Про це переконливо свідчать схвальні рецензії та щирі відгуки у пресі багатьох країн світу: Франції, Іспанії, Англії, Німеччини, Швейцарії, Бельгії, Португалії, США, Канади. Аргентини, Бразилії, Мексики, Колумбії та ін. Ось рядки з відгуків зарубіжних глядачів.

У країна має найбагатший у світі фольклор. Вона має незрівнянних співаків, музикантів і танцюристів, які з незапам’ятних часів займають почесне місце у світі. Це ще раз переконливо засвідчив Український народний хор, гастролі якого в Мексиці пройшли з небаченим досі успіхом.

                                      «Соль де Торреон», Мексика

Ансамбль козаків з України – небачене видовище. Ми нічим не ризикуємо, стверджуючи, що перед нами – диво, яке заворожує наш слух і зір. Я просто не знаю, чому віддати перевагу – бездоганному хору, дивовижним танцям чи пречудовим костюмам. Можу лише сміливо сказати, що це не спектакль, а дивний сон, зміст якого становлять нечувані звуки, небачені рухи і неземні кольорові гами. Вони викликають беззастережне захоплення всіх присутніх, що триває протягом двох годин. Уявіть собі найпрекрасніший парад, учасники якого одягнені в найбагатші костюми, найвимогливіше і наймайстерніше виконання пісень, найграціозніші й найпрекрасніші танці – і тільки тоді ви зможете зрозуміти, що відбувається на сцені завдяки цим артистам.

«Діаріо Популар», Португалія

Пісенна майстерність Ніни Матвієнко шліфувалася в цьому хорі. Про керівника колективу вона пише: «А.Авдієвський – мій учитель… ось хто в новітній час підніс нашу пісню до вершин виконавського мистецтва».

А що ви знаєте про родину співачки?

Учень 6 Довкола Ніни Матвієнко завжди були і є люди духовно наповнені, національно свідомі. Не випадково її чоловіком став син невтомного збирача українського народного ужиткового мистецтва Івана Гончара. Нині художник Петро Гончар – директор батькового музею в Києві. У подружжя троє дорослих дітей. Сини Іван та Андрій – художники. Дочка Антоніна закінчила Інститут культури, має чоловіка і маленьку донечку Улянку.

За порадою Івана Миколайчука Ніна створила неповторне вокальне тріо, учасниці якого стали посестрами на все життя.

Учитель. Що ви дізналися про цей творчий колектив?

Учень 7. До тріо «Золоті ключі», крім Ніни Матвієнко, ввійшли подруги артистки – буковинка Марія Миколайчук і полісянка Валентина Ковальська. Скарбниця народного мелосу поповнилася золотом їхніх пісень. Працюючи разом, вони вивчали народні пісні різних регіонів України, часто влаштовували благодійні концерти, брали участь у пісенних фестивалях в Україні та за кордоном.

У читель. Творча, неспокійна вдача виявилася ще в одній грані таланту Ніни Матвієнко – вона знялась у багатьох фільмах, є членом Спілки кінематографістів України. Що вам відомо про її роботи в кіно?

Учень 8. Спочатку Ніна Матвієнко знімалася в епізодичних ролях, наприклад, у фільмі «Пропала грамота». Її тоді запросив Іван Миколайчук. Згодом з’явилися значніші ролі. Зіграла матір Павла Тичини у стрічці «Кларнети ніжності», знялася у фільмах, присвячених І.Миколайчукові – «Тризна», документальних фільмах Олега Бійми «Хор народний» (1976), «Дівочі мрії» (1983), «Ти моя пісня» (1985). За власним сценарієм зняла відеофільм «Русалчин тиждень», а також взяла участь у телепостановках О.Рилєєва «Катерина Білокур» (головна роль) у 1988 р. та у фільмі за мотивами роману М.Стельмаха «Чотири броди».

На телебаченні Ніна Матвієнко вела передачу «Православний календар». Крім того, її постійно запрошують до участі в різних театральних постановках. Разом з американським режисером та японським композитором створила спектаклі на основі українських народних пісень і показала їх у Києві та Нью-Йорку. На запрошення режисера Сергія Проскурні взяла участь у міні-спектаклі з японським актором і танцювальником. Є ролі, які співачка зіграла блискуче, є дуже вдалі, є посередні. Але в кожній – частка душі і пісня нашої славетної землячки.

Звучить пісня (відеокліп) «Ой у вишневому саду»

Учитель. Репертуар народної артистки надзвичайно багатий і різноманітний. Конкретизуйте це твердження.

Учень 9. «…Хоч як я цінував дар співачки, знав її майже з перших виступів на сцені, не раз писав про неї, але тільки в дні чорнобильської катастрофи – страх утрати завжди всьому виставляє справжню ціну- до мене прийшло ясне і тверде переконання, що такий феномен, як Ніна Матвієнко, дається народові раз у століття, та оскільки ми не чули тих, хто народився раніше, то вона в нас одна і на всі минулі роки », - читаємо в матеріалі львівського журналіста, члена редакційної колегії літературно-мистецького журналу «Дзвін» Романа Дідули.

У репертуарі народної співачки сотні українських народних пісень і пісень сучасних композиторів на літературні тексти. Кажуть, що в її піснях часто бринить сум. Можливо й так, однак годі знайти когось в Україні, чию пісню так би любили. Ніна Матвієнко – велика Українка, тому їй болять минулі й сучасні біди рідної землі.

Учитель. «Роде наш красний», «Співають-плачуть солов’ї» (на слова Олександра Олеся). «Колискова» (О.Кошиця), «Ой глибокий колодязю» (в обробці Є.Станковича), «Коло річки, коло броду», «Ой мамуню, умираю», «Як була я мала», «Ішло дівча лучками», «Ой попід гай зелененький», «Балада про двох голубів», «Вийди, вийди, Іванку», камерна кантата №3 на вірші П.Тичини та симфонія №3 на слова Т.Шевченка, О.Киви, пісні Марусі Чурай, спів Мавки з радіовистави «Лісова пісня» - ці твори у виконанні Ніни Матвієнко відомі не лише в Україні. А ще ж була робота з ансамблями «Мрія», «Березень», «Кобза», львівським хором хлопчиків та юнаків «Дударик», хором «Хрещатик», академічною капелою «Думка», Кубанським козачим хором.

З вучить пісня «Сміються, плачуть солов’ї»

Не дивно і те, що з’явилися різних жанрів і форм, написані спеціально для Ніни Матвієнко. Зокрема, це фольк-опера Є.Станковича «Цвіт папороті» (кажуть, що її сценічне втілення могло б стати світовою сенсацією), вокально-інструментальні п’єси В.Шумейка, М.Скорика, камерні кантати О.Киви, музично-сценічні наспіви, дійства «Золотий камінь посіємо» тощо. І завжди Ніна Матвієнко як виконавець – неординарна й самобутня.

Звучить пісня (відеокліп) «Квітка-душа»

Учень 10. Якось Ніна Матвієнко запитала кореспондентку, яка брала в неї інтерв’ю: «Чи задумувалися ви, чому людина співає?» - «Ну, стан душі такий, хочеться випустити на волю почуття», - спробувала пояснити та. «О, ні! Це набагато складніше… Спів людини – це її вечірній стан, мить, коли вона вслухається і розмовляє з Космосом, подає сигнали у Всесвіт: «Я є!» Так себе вона хоче захистити у світі, бо голос людини завжди слухають, а тиші бояться. Один спів – коли серце болить, інший – коли місячне сяйво, а ще інший – коли довкола золотий пилок сонця. Світ людини недаремний, вона кличе свого Бога, а голос Божий лікує. Вона створює довкола себе певну ауру, яка оберігає її від зла. Якби я не співала, я загинула б як людина», - сказала мисткиня.

Але ж були в її житті й такі періоди, коли вона зникала з ефіру і зі сцени. З чим це було пов’язано насправді?

Сама артистка пояснює це так: «На мене було покладено якийсь хрест, вічно шили націоналізм. Сьогодні звучить це дико, а тоді було нормою. Готується великий концерт – і в останній момент зникає моє ім’я з програми. Я не з'ясовувала, чому так сталося, та й не потрібно було, бо сама добре знала.»

ІІІ Підсумок

Учитель Ніна Матвієнко - справжня українка. Вона ніколи і при ніяких обставинах не двоїлася, не пристосовувалася, не лукавила. І пробудила в ній українку українська народна пісня.

Співачка всією своєю творчістю закликає людину повернутися до себе, згадати, віднайти своє коріння навіть тоді, коли два чи три покоління роду розмовляють чужою мовою, живуть на чужій землі. Адже рідних поколінь у товщі століть – значно більше. Їхній генетичний поклик дуже сильний. Феномен Ніни Матвієнко – у голосі її душі – прекрасному голосі, що з глибини віків несе нам потужний струмінь духовності.

Сподіваюся, що й ви, причастившись скарбом душі цієї неповторної співачки, створите і в своїх душах сад нев'янучої любові до народної пісні, рідної домівки, отчого краю.

Звучить пісня «Сік землі»