Науково- дослідницька робота на тему «Молодіжний сленг як нова субкультура»

Зміст

Вступ 2-4

РОЗДІЛ 1 Дослідження молодіжного сленгу як прошарка зниженої лексики 5-16

1. Визначення сленгу та його історія 5-7

1.2 Класифікація сленгу 7-9

1.3 Сленгові номінації у контексті сучасної літератури 10-16

РОЗДІЛ 2 Аналіз розвитку молодіжного сленгу як нової субкультури

17-31

ВИСНОВКИ 31-32

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 33-35

ДОДАТКИ 36-68

Вступ

У мовознавстві існує таке поняття, як стилі мовлення: науковий, художній, публіцистичний, діловий, розмовний. На уроках української мови та літератури, особливо більше в старших класах, я стала глибше розуміти і розходження, і взаємозв’язок цих стилів. Крім того, виникла потреба порівняти можливості різних прошарків лексики з форматом стилів мовлення. Виявилося, що в тій художній і публіцистичній літературі, що я читала у рамках шкільних уроків, практично відсутній такий вид лексики, як жаргонізми, вчастності, молодіжний жаргон, що є активною лексикою спілкування молоді, переважно в неформальній обстановці.

У цьому зв'язку мене зацікавили слідуючі питання:

 Чому молодіжний прошарок лексики такий маловживаний, як я спочатку думала, у сформульованих мовознавцями стилях мовлення?

 У чому привабливість жаргону для молоді?

Ці питання вивели мене до спеціальної літератури й термінології. Взявшись за роботу про молодіжний сленг, я досить швидко переконалась, що про це написано дуже мало. Властиво, спеціально про сленг молоді взагалі нічого не написано. Є робота И.Юганова й Ф.Юганової «Словник російського сленгу. Сленгові слова й висловлювання 60- 90-х років» (М., 1997). Але молодіжна сленгова лексика в ній окремо не виділяється. До того ж багато висловів із цього словника до теперішнього часу вже застаріли й не вживаються, а ряд нових слів у книжку не потрапили. Більше пощастило карній лексиці. Нещодавно вийшов об'ємний «Словник російського арго» В.С. Єлістратова (М., 2000). Проте під час написання своєї роботи ці словники мені дуже знадобились. У ході збирання й дослідження матеріалів я познайомилася з окремими словниковими статтями, а також – з публікаціями в спеціалізованих журналах і на сайтах Internet. Крім того, я шукала цікавивший мене практичний материал у газетах «Комсомольська правда», «Аргументи і факти», у збірнику творів М.М.Зощенко «Соціальний смуток». Занурення в окремі питання дало можливість для дослідження за допомогою анкетування однолітків, учнів 7 – 11 класів нашої школи, що дало можливість зробити деякі висновки. При написанні роботи довелося звернутися до художньої літератури, а також до усних спогадів старших сучасників (зокрема, моїх батьків, бабусь і дідусів, їхніх знайомих). У зборі матеріалу про сьогоднішній шкільний сленг, як різновид молодіжного, мені допомагали мої однокласники, друзі та знайомі. Деякі матеріали взяті мною з інтернетного сайту http://www.referats.ru/ .

Дане дослідження виконувала на матеріалі живої мови – української. Об’єктом дослідження є молодіжний сленг у сучасній українській мові.

Що є сленг за своєю сутністю? Якщо зануритися в історію, то сленг, як і професійний жаргон ремісників минулого, був засобом конспірації. Для того, щоб не викрити секрети свого цеху, спілкувалися умовною мовою, незрозумілою для інших. Згодом окремі слова потрапляли у загальний мовообіг, приживалися і тим самим збагачували мову народу загалом. Вони втрачали семантичну конспірованість і, зрештою, ставали загальновживаними.

Під поняттям „молодіжний сленг” розуміють сукупність мовних засобів високої експресивної сили, які постійно трансформуються, і які використовуються у спілкуванні молоддю, що знаходиться у дружніх, фамільярних стосунках.

Актуальність дослідження визначається тим, що особливості загального сленгу в українській мові ще недостатньо вивчені. А випадки використання, наприклад, молодіжного сленгу не тільки молоддю, а й дорослими та освіченими людьми, траплаються все частіше і частіше. Так само можна часто зустріти випадки використання вчителями шкільного сленгу або батьки можуть користуватися мовою сленгу своїх дітей, тому що вони також часто її чують, і з часом починають розуміти.

Теоретична значущість досліджуваної проблеми полягає в тому, що були досліджені різні точки зору на проблему визначення терміну „сленг”, була зроблена класифікація та досліджена історія виникнення та розвитку виразів сучасного молодіжного сленгу в українській мові.

Практична значущість даної роботи в тому, що це дослідження можна використовувати для більш глибокого вивчення не тільки походження сучасних слів молодіжного українського сленгу, але й для детального дослідження багатьох інших видів цього прошарку мови.

Як згадувалось на початку роботи, сленг не є сталою одницею. Зі зміною одного модного явища іншим, старі слова зникають, і їм на зміну з’являються інші. Цей процес проходить дуже стрімко. Якщо в будь-якому іншому виді сленгу слова можуть існувати на протязі десятків років, то в молодіжному сленгу лише за останні десять років стрімкого світового прогресу з’явилась та ввійшла в історію неймовірна кількість слів.

Можна зробити висновок, що власне український молодіжний сленг існує, але у більшості випадків сленгізми представляють собою запозичення з англійської або російської мов або фонетичні асоціації, випадки створення власне українського сленгу зустрічаються не часто, і тільки завдяки фантазії молоді.

РОЗДІЛ 1 Дослідження молодіжного сленгу як прошарка зниженої лексики

1.1 Визначення сленгу та його історія

Лексичний склад нашої, як і будь-якої іншої, мови містить велику кількість сленгових утворень, що відповідають певним соціяльним та професійним групам людей. Упродовж часу, коли наша мова перебувала під впливом тоталітарної системи, визнавався єдиний стандарт літературної мови. Проте існування різноманітних діялектизмів, сленгізмів тощо доводить, що мова залишається динамічною системою, яка постійно живе і розвивається.

На Заході період так званого «жаргонного вибуху» вже минув (увінчавшись зокрема «Механічним апельсином» Берджеса), тоді як до України хвиля інтересу до субмов докотилась лише порівняно недавно. Досі в наукових колах почасти домінує розуміння молодіжного соціодіялекту як «мовного хуліганства». Дослідженням цього питання займаються нині лише окремі мовознавці, хоча сама тема надзвичайно багатогранна.

Сленг доволі поширене явище, він є засобом спілкування у найрізноманітніших прошарках населення і сягає своїм корінням у сиву давнину. Адже і століття тому різні соціяльні групи мали свій стиль мовлення, притаманний саме цій групі. Крім того, розповсюдженим видом сленгу є сленг професійний, що побутує у мовленні людей певного фаху чи роду заняття. У ХVІІІ-ХІХ ст. на Полтавщині, де кобзарювання було досить поширеним явищем, сліпі бандуристи мали свій власний сленг, який називався «лебійською мовою» і був незрозумілий навколинім, але при уважнішому розгляді бачимо, що його легко було вивчити, оскільки він ґрунтувався на певних закономірностях перекручування слів, хоча були й окремі сленгові новоутворення. Деякі номінації лебійської мови фігурують у сучасному молодіжному сленгу, зазнавши певних деформацій. Наприклад, поширене у молодіжному мовленні слово лахати (сміятися) пішло саме від мандрівників-лірників, навіть не змінивши значення: «дерти лаха» – сміятися. Слово кльово має таке саме коріння, і вимовлялось воно спершу «клево». Головний персонаж оповідання Г. Хоткевича «Сліпець» належить саме до даної соціяльної групи й ось цитата: «Оце, – думаю, – клево» (у значенні «добре»). Загалом межа між живою, розмовною мовою та сленгом була і є дуже рухливою, перехідною. Часто статус слова змінюється, і те, що, скажімо, у 60-х, 70-х, 80-х роках ХХ століття вважалося сленгом, тепер стало частиною повсякденного словника людей. Мова дуже чутлива до змін у політиці, ідеології, науці, духовній культурі, тому й сленг, як один із її складників, надзвичайно швидко зазнає змін. Так, сленг молоді 50-60-х рр. фактично не зрозумілий сучасному молодому поколінню. Сленг кожної історичної епохи відображав риси часу. Сленг 60-х був наслідком підвищеного інтересу до наркотиків, популярної музики, постійної евфорії. Сленг 70-х містив велику кількість епітетів, що стосувалися невдах: «wally», «nurd» тощо. У слензі 80-х переважали слова, що стосувалися грошей та роботи. Єдиного і всеосяжного визначення сленгу немає і дотепер. Неодноразові спроби розмежувати сленг і загальновживану лексику або сленг і нецензурну мову не дали результатів. Дефініції сленгу, які намагаються нашвидкуруч скомпонувати у ході наукових дебатів, часто виявляються помилковими. Таким чином, у різних словниках і посібниках ми можемо зустріти безліч визначень для сленгу, таких як: «нецензурна мова», «мова неписьменних і безпутних людей», «поезія простої людини». В.О. Чеховський називає сленг «мовною грою, що допомагає особистості заявити про себе у власному мікросоціумі та водночас відокремитись разом з ним від решти суспільства». З погляду лінгвіста, сленг – це стиль мови, що посідає місце, антитетичне занадто формальній, офіційній мові. Сленг перебуває в самому кінці можливих засобів мовного спілкування і включає різні форми мови, за допомогою яких люди можуть ототожнювати себе з певними соціяльними угрупованнями, починаючи з дітей, молодих бізнесменів і хакерів і закінчуючи злочинцями, алкоголіками та наркоманами. Жаргонізми (сленгові слова) посідають важливе місце у культурі мовлення, їх можна зачислити до лексично-стилістичних утворень. Такі слова притаманні розмовній мові людей, які пов’язані певною спільністю інтересів. Сленг властивий різним групам людей і відіграє важливу роль у житті індивіда. Сленгові новоутворення можуть бути стилістично невтральні та стилістично знижені. Саме на цих поняттях ґрунтується взаємозв’язок між культурою мовлення та сленговою лексикою. Стилістично невтральні сленгові новоутворення не засмічують мови, а стилістично знижені вважають явищем негативним. У переважній більшості випадків, коли йдеться про молодіжний сленг, люди звертаються саме до тих лексичних одиниць, які є стилістично зниженими. Якраз через це виникає нерозуміння молодіжної субмови, її заперечення, що одночасно провокує вживання не лише даних лексем, але і перехід на нецензурну лексику.

1.2.Класифікація сленгу

Класифікувати сленг можна за різними ознаками. Наприклад, за стилістичними ознаками слова сленгу (жаргону), як було зазначено вище, можна поділити на звичайні, тобто нетральні, та згрубілі (нецензурна лексика).

Важливим чинником у творенні сленгових лексем є спорідненість інтересів осіб, які формують різновид цього ненормативного утворення. За цією ознакою лексичні одиниці молодіжного сленгу можна поділити на такі, що вживаються:

– у середовищі людей, що мають справу з комп’ютерами.

У даному колі найчастіше використовуються жаргонні слова англомовного походження. Це викликано насамперед тим, що англійська є мовою комп’ютерних технологій. У процесі роботи з комп’ютерною технікою деякі слова перейшли до української розмовної лексики. Так, у даній сфері можна почути слова: апгрейд (поліпшення, модернізація комп’ютера), батони (клавіші), масдай (скрайній ступінь невдоволення), сидюк (дисковод та диски CD-ROM), юзер (користувач).

– Свої сленгові новотвори мають люди, які цікавляться автомобілями.

Найпоширенішими лексемами цієї групи є назви різноманітних автомобільних деталей та иншого обладнання: бублик, баранка (кермо), тачка (автомобіль), резина, скати (шини) тощо;

– у середовищі підлітків, які захоплюються музикою, часто вживають такі слова: вертушка (CD-програвач), савндтрек (мелодія, що супроводжує відеофільм), синґл (CD з меншою, ніж на альбомі, кількістю пісень), солянка (збірний концерт).

Власний сленг мають книголюби, газетярі, спортсмени та ин. До того ж у кожній з названих груп можна виділити підгрупи. Наприклад, спортивний сленг поділяється на сленг футболістів, хокеїстів, плавців та ин.

Отож можна зробити висновок, що практично кожна група людей, яких об’єднують спільні інтереси, має свій особливий тип мовлення, який реалізується у сленгових новоутвореннях і є притаманним лише цій групі. Це свідчить про те, що молодіжний сленг не є цілісною системою і включає в себе загальномолодіжний жаргон, що характеризує мову певного покоління, і спеціяльні молодіжні жаргони. Молодіжний сленг є неоднаковим відповідно до спілкування. Кожне з таких середовищ має свої відмінності і сленг озвучує реалії життя саме у цьому оточенні. Наприклад, у студентському середовищі побутують такі лексичні одиниці: друшляти (прогулювати пари), гуртак, братська могила (гуртожиток), Степанида, Баба Степа, стіпуха (стипендія) тощо. У сленговому мовленні школярів трапляються слова, що відображають шкільні буденні явища та проблеми: хвіст (заборгованість), шпора, шпаргалка (зрозуміло і без пояснення), плавати (погано знати матеріял), йти на шпорах (списувати), врубитись (зрозуміти), засипатись (не скласти іспити). Окремим видом жаргонної лексики є кримінальний сленг, що вживається у відповідному середовищі, хоча завойовує позиції у розмовно-побутовому мовленні инших суспільних верств. Тут часто трапляються такі лексеми як: бивень (розумово відстала людина), дядя (начальник тюрми), дока (знаюча людина), квасити (пити спиртне), качок (масивна людина), мусор (міліціонер) та ин.Проте, якщо вищеназвані сленги вживаються лише у конкретному середовищі, то слова, що належать до інтержаргону, є загальновживаними. До таких лексем можна зачислити: бомж (рос. абревіятура «без определенного места жительства»), малахольний (ненормальний), лимон (мільйон грошових одиниць), поїхати (збожеволіти), стріляти (просити ). Отже, як бачимо, сленг – явище дуже поширене і за певними ознаками його можна класифікувати.

1.4. Сленгові номінації у контексті сучасної літератури

Останнім часом поширеним є залучення сленгових номінацій до мовлення теле- та радіопередач, газет, журналів тощо. Це пояснюється тим, що автори намагаються наблизити їх до кола слухачів (читачів), надати відтінку молодіжної розкутости. Це підтверджує наявність величезного впливу сленгу як вияву молодіжної культури на людей різного віку. Але сленг здобуває позиції не лише у ЗМІ та музиці – найвідоміші імена нового покоління у сучасній літературі пов’язані з цим явищем. Петро Білоус, доктор філологічних наук, говорячи про творчу індивідуальність письменника, зазначає: «Часом автори, зокрема, з нинішнього молодого покоління літераторів, вдаються до навмисного нагромадження вульгаризмів або жаргонізмів, чим прагнуть підкреслити власну мовну «незакомплексованість» і продемонструвати особисту творчу розкутість». Таке значне поширення сленгу у творах літератури можна зачислити до наслідків так званого «жаргонного вибуху», про який говорив В. Єлістратов. До прикладів сленгу у літературі можна зарахувати твори Юрія Андруховича, Світлани Пиркало, Оксани Забужко, Олександра Ірванця, Наталки Сняданко, Сергія Жадана, Любка Дереша, Андрія Кузьменка ( Кузьма Скрябін) та інших.

У поезії спостерігаються дві основні течії розвитку сленгової поетики: львівська («бубабістів») та київська («пропалограмотисти»), перша назва з тих, що подані у дужках, пішла від найменування літугруповання «Бу-ба-бу» (засноване 17 квітня 1985 р. у Львові), до якого входили Юрій Андрухович (Патріярх), Віктор Неборак (Прокуратор) та Олександр Ірванець (Підскарбій), а друга від назви збірки поезій «Пропала грамота» Юрка Позаяка (справжнє ім’я – Юрій Лисенко), до якої увійшли також і твори Віктора Недоступа, Назара Гончара, Сергія Жадана, Андрія Кузьменка та інші.

Пласт сленгової молодіжної лексики великою мірою становлять новоутвори (неологізми), які формуються і змінюються разом зі змінами в суспільстві. За свідченням доктора філологічних наук Лесі Ставицької, «сучасний молодіжний сленг є ніби посередником між інтержаргоном та мовною практикою народу, розмовно-побутовою мовою широких верств населення, яка послуговувалась і завжди послуговуватиметься здатністю української мови до продукування стилістично знижених, іронічних, гротескних лексичних засобів, що в сучасних умовах демократизації стилів спілкування і виявляються адекватними жаргонним і сленговим номінаціям».

Лексеми утворюються під впливом найрізноманітніших факторів, серед яких особливо виділяються: кримінальний жаргон, інтержаргон, власна інтерпретація серед молоді деяких термінів, зокрема медичних, тощо.

Багато лексем молодіжного сленгу семантично дублюють поширені в інтержаргоні одиниці без будь-яких трансформацій: шари, моргала, баньки (очі); лимон (мільйон грошових одиниць); стріляти (просити); поїхати (збожеволіти); бичок, чинарик (недопалок); кабак (ресторан); хахаль (кавалер, наречений); кішка (жінка легкої поведінки); миша (кишеньковий злодій); криса (той, хто краде у своїх); малахольний (ненормальний); чорнило (червоний портвейн); біоміцин (вино «Біле міцне»); шнобель, нюхало (ніс); замокрушити (вбити), зося і дося (відповідні марки вин «Золота осінь» та «Дари осені»).

Походження деяких слів молодіжного сленгу зрозуміти досить легко. Так, наприклад, не становить труднощів пояснення таких слів як зубр (людина, яка присвячує забагато часу навчанню), це слово, вочевидь, пішло від дієслова зубрити (вчити напам’ять); подібна ситуація в словах парохід (той, хто відвідує пари) та парогуль (той, хто пропускає заняття) що складаються з двох основ пара та ходити (в першому випадку ) і гуляти (в другому); гуртак (гуртожиток) та инші. Цікавим є походження слова кентавр – підлабузник. Подібні слова є досить поширеними і завойовують позиції, через те, що мають яскраво виражене іронічне забарвлення, а це притягує молодь, адже володіти добрим почуттям гумору – це «модно», «класно» і «хіпово». Власне, почуття гумору допомагає підліткові виділитися з загалу та підкреслити свою особистість.

Сленг найчастіше залежить від соціяльного статусу людей, що його вживають, їхньої національности, професії і гобі. Однак він завжди відрізняється більшою експресивністю і точністю, ніж загальновживана мова. Особливе місце тут посідає комп’ютерний сленг. Він лаконічний, буяє скороченнями та своєрідною символікою. Спостереження за середовищем людей, чия професія пов’язана із використанням комп’ютерів і особливо – мережі Інтернет, показують, що саме в цій сфері відбувається найбільш активне створення неологізмів, до того ж існують всілякі граматичні, фонетичні та графічні інновації.

За свідченням Ірини Щур: «Однією із причин виникнення такої «мови» вважається її виключна місткість, коли трьома-чотирма специфічними словами можна передати чималий абзац літературно опрацьованого технічного тексту. Врешті-решт комп’ютерний жаргон виражає навіть певні емоції, які в сухій та лаконічній реальній Мережі відтворити майже неможливо. Комп’ютерний жаргон – це віртуозна гра для людей, яким тісно в межах нормованої літературної мови. Проте, хай як би прагнули носії жаргону до самобутньої яскравости мовлення та відмінности його від нормалізованої української мови, все ж нововведення відбуваються всередині системи мови і будуються за законами української мови».

З приводу виникнення комп’ютерного сленгу існують різні думки. Одні мовознавці, зокрема Ірина Щур, вважають, що комп’ютерний жаргон виник одночасно з поширенням електронно-обчислювальних машин у США в середині ХХ століття. Инші вважають, що комп’ютерний сленг як окремий вид сленгу з’явився лише в 60-х роках ХХ ст. і пов’язують цей процес з так званою «мінікомп’ютерною ерою» (minicomputer era). Інший «бум» нових слів і виразів приходить після 1995, коли у продаж надійшла операційна система Windows. Завдяки винятковій простоті вона привела до «припливу» користувачів, що виконували подвійну функцію: по-перше, приносили нові поняття в комп’ютерний сленг, по-друге, сприяли проникненню останнього в загальновживану мову.

Як вже зазначалося вище, молодіжна комп’ютерна лексика містить багато слів англійської мови, часто перероблених або навмисно перекручених. Отож слово шутер (гра-стрілялка) бере початок від англійського shoot – стріляти; лексема квакати (грати в комп’ютерну гру Quake) пішла від назви гри; англійське дієслово crack (розколювати) стає дієсловом крекнути, а hack (розбивати) – хакнути. Під впливом народної етимології програми для зламування отримали жартівливу назву крякали.

Нових значень в цьому жаргоні набули багато українських дієслів, наприклад, зависнути (припинити відповідати на команди); перекачати, злити (переписати інформацію).

Велику популярність у комп’ютерному жаргоні мають усічені слова. Це частково зумовлено енергійністю користувачів, їхнім прагненням укластися з повідомленням у можливо менший відрізок часу, певною мірою це викликано прагненням залишитися незрозумілим для непосвячених тощо. З цією метою утворилися слова: комп (замість комп’ютер), проги (програми), вінди (програма Windows). Тут використовуються ті самі суфікси для утворення нових слів, що відображають ставлення мовця до того, що вони позначають: відюха (суфікс -ух(а) залежно від ситуації надає експресію згрубілости, зневаги або іронії).

Український комп’ютерний сленг через свою молодість ще не сформувався, тому більшість слів у ньому має багато варіянтів вимови та написання: дурдос, дирдос – операційна система DR-DOS; вегеа, вежеа, вагон – відеоадаптер VGA; глючити, глюкати – працювати з помилками. Зазвичай вимова слова відповідає або англійському прочитанню, або його українській транслітерації.

Отже, розглянувши деякі особливості комп’ютерного сленгу, можна прийти до висновку, що на даний момент йде активне створення і використання комп’ютерної сленгової лексики. Має також місце проникнення комп’ютерних термінів у загальновживану лексику, причому останнім часом спостерігається посилення цього процесу.

За свідченням доктора філологічних наук Лесі Савицької, чільне місце у формуванні мовленнєвої культури молоді посідає кримінальний жаргон. У своєму дослідженні «Про взаємодію жаргону і сленгу» вона зазначає: «Кримінальний жаргон має здатність блискавично проникати в соціяльні сфери законослухняних громадян: спочатку ця лексика стає надбанням мови соціяльних низів, а згодом «завойовує позиції» у міському розмовно-побутовому мовленні, проникає в мову радіо, преси, телебачення, ну і звичайно ж, у різні корпоративні, професійні лексичні системи, тобто стає надбанням інтержаргону».

Наприклад, у молодіжному мовленні слово чувак (чоловік, хлопець) може вільно замінятися такими одиницями: кент (у кримінальному арго дане слово має значення «друг»), клієнт («компаньйон злочину»), дядя («начальник тюрми»), субчик («браконьєр», «звідник»). Таке запозичення можна пояснити здатністю кримінального жаргону проникати в мовлення інших соціяльних верств, зокрема до розмовної мови підлітків. Продовжити даний синонімічний ряд можна також такими одиницями: дявчик (утворене від слова «дядя»), дяфан (має походження ідентичне до попереднього), чувіло ( від слова «чувак»), мужик, чудак (від російського «чудак», прижилося в мові підлітка через подібність до широковживаного «чувак»), типаж (від слова «тип»), корєш (від слова «коріння», з одного кореня). У подібний спосіб утворився синонімічний ряд до слова лох (некмітлива людина). Наприклад, бивень у кримінальному жаргоні – розумово відстала людина, шлепер – вокзальний злодій, картярський шулер, і, попри семантику в кримінальному жаргоні, ці слова можуть легко замінити лексему лох. Крім згаданих лексичних одиниць, сленгові номінації некмітливої людини включають сленгові слова инших типів сленгу, супроводжувані негативним забарвленням: шайтан, мутант, даун (мед.), дегенерат, імбіцил. У процесі асиміляції в молодіжній мові одиниць кримінального жаргону вони досить часто повністю втрачають вихідне значення і виконують невластиву йому семантичну функцію.Наприклад, фармазонити (шахраювати при розміні купюр) у молодіжному середовищі вживається у значенні «пояснювати»; заліпуха (брехня) переходить у молодіжний сленг у значенні «річ, подія»; западло – «вважати для себе принизливим зробити щось проти злодійських переконань» – у мові молоді означає «неприємність, капость». Деякі слова молодіжного сленгу утворюють синонімічні ряди, дублюючи номінації кримінального жаргону і доповнюючи їх власними новотворами, що не перехрещуються з кримінальним арго. Наприклад, доколупатися, вгавкатися, врубатися (зрозуміти) – слова, що об’єднують і молодіжний сленг, і КЖ, тоді як лексеми: в’їхати, втягнути, вкурити, розчехляти – є надбаннями молодіжного сленгового слововживання. Словосполученню «голосно сміятися» у кримінальному жаргоні відповідає дієслово іржати, у молодіжному мовленні існує також кінчатися, угарати та лахати (від дерти лаха, що прийшло із одного з найдавніших сленгів «лебійської мови», що слугувала засобом спілкування кобзарів). Дієслова, для позначення вживання алкогольних напоїв: бухати, квасити, киряти прийшли у молодіжне мовлення з кримінального жаргону, але цей синонімічний ряд доповнився одиницями, що виникли внаслідок власної мовотворчорсті підлітків: наложкатись, нажертись, банячити, вгаситися, влупити, дрінчити. У даних новотворах відчувається розмовна експресія, іронізм та иншомовний вплив (слово «дрінчити» очевидно виникло на основі англійського «drink» – пити). Чільне місце в молодіжному мовленні посідають метафоричні номінації, що виявляють образні можливості внутрішньої форми вихідного уявлення: кайф (задоволення) – кайфовий, кайфоломщик, кайфолом; башлі (гроші) – башляти (платити), башльовий (платний), небашльовий (недорогий) тощо. Однією з цікавих особливостей молодіжного сленгу є зміна значення лексем літературної мови, що додає мовленню іронічного забарвлення. Наприклад, базар у літературній мові – торгівля на відкритому місці, у молодіжному мовленні це слово має зовсім инше значення, а саме – мовлення; дієслова: запльовуватись, грузити, кінчатися, стріляти, висіти, наїжджати, доганяти, солянка мають цілком розбіжне значення у літературній та сленговій мовах. Проте одиниці молодіжного сленгу теж змінюють свою семантику в сленгові окремих груп. Ще один із прийомів, що застосовуються у молодіжному мовленні – це заміна слів їх семантичними синонімами, тобто такими, що мають не зовсім доречний смисловий відтінок. Наприклад, замість словосполучення: «іди сюди» вживається: «мандруй сюди», «мігруй сюди», «крокуй сюди» тощо. Молодіжному мовленню також властива велика кількість вставних слів, що передають емоції розповідача бляха-муха, блін, йо-ма-йо. Семантика цих слів зрозуміла лише при усному мовленні і виражається тільки за допомогою інтонації. Активно використовуються суфікси заниженої емоційної маркованости, такі як: -ха – депресуха, класуха, -юк – сидюк, -ло – файло, хавало, хлебало. Трапляються і здрібніло-пестливі суфікси: телик – телевізор, велик – велосипед, хом’ячок – комп’ютерна мишка, тазик – комп’ютер. Як уже говорилося, характерним для сленгу (зокрема, комп’ютерного) є закон економії мови у гіпертрофованому вигляді: маг – магнітофон, магазин; комп – комп’ютер; дезе – домашнє завдання; фно – фортепіяно; фізра – фізкультура (останні є наслідком прямого читання скорочень: д/з, ф-но, фіз-ра).

РОЗДІЛ 2 Аналіз розвитку українського молодіжного сленгу як нової субкультури

Молодіжний сленг є засобом спілкування великої кількості людей, об’єднаних віком, та й то досить умовно. Носіями сленгу є, як правило, люди 12 - 30 років. Однак, ми не можемо погодитися з думкою деяких дослідників, що сленг обслуговує лише незначне число життєвих ситуацій.

Сленг охоплює практично всі області життя, описує практично всі ситуації, крім нудних, оскільки сленговое слово народжується як результат емоційного ставлення мовця до предмета розмови. Сленг — це постійна словотворчість, в основі якої лежить принцип мовної гри. Нерідко саме комічний, гральний ефект є головним у сленговом тексті. Молодій людині важливо не тільки "що сказати", але і "як сказати", щоб бути цікавим оповідачем.

Етимологія слова „сленг” невідома. Уперше термін slang був зафіксований у 1750 році зі значенням "мова вулиці". У сучасних словниках зустрічається як мінімум два основних тлумачення слова сленг:

по-перше, особлива мова підгруп чи субкультур суспільства;
по-друге, лексика широкого вживання для неформального спілкування[8]. При цьому, друге значення у сучасній лексикографії превалює над першим. "Сленг займає проміжне становище між усім відомими словами і виразами для неформального спілкування і лексикою вузьких соціальних груп"[7]. Тому в англомовній лексикографії проблема полягає не в тому, щоб відокремити сленг від жаргону^¹ й арго, а в тому, щоб зафіксувати перехід слів зі сленгу в розмовну мову (popular speech).

Таким чином, під молодіжним сленгом ми розуміємо сукупність постійно трансформованих мовних засобів високої експресивної сили, що використовуються в спілкуванні молодими людьми, які перебувають у фамільярних, дружніх відносинах.

Письмові тексти, хоча вони відображають лише малу частку всіляких говорів і в них чутні тільки окремі звуки живого вуличного різноголосся, доводять існування різноманітних арго в різні культурно-історичні епохи. При цьому саме ті тексти, у яких використаний потенціал так званих знижених стилів, є найбільш багатими, експресивними, хвилюючими навіть для сучасного читача. З пам’яток літератури Київської Русі тут доречно згадати "Моління Данила Заточника", про тональність якого не вщухають суперечки і донині; "Сповідь" протопопа Аввакума, шалена лайка якої звучить зовсім не книжно, але жваво і природно. Але все-таки за цими джерелами, неможливо уявити повною мірою усне мовлення Київської Русі, тому нам залишається лише шкодувати, що цілеспрямоване вивчення й опис вітчизняних розмовних стилів почався лише у ХІХ столітті.

Вперше жаргонна лексика широкого вжитку була представлена в лексиконі Микуцкого і, звичайно, у словнику Даля. Більшість інших досліджень ненормативної (не плутати з „нецензурною”) мови велося, в основному, у формі лексикографічних описів мови окремих соціальних і професійних груп: злодіїв, жебраків, бродячих торговців і ремісників. Так В.Боржковський склав словник таємної мови кобзарів, а Ф.Ніколайчик - таємної мови подільських жебраків [3].

На рубежі століть великий інтерес був спрямований як на професійні і групові жаргони, так і на мову кримінального світу. Найбільш цікавим дослідженням у цій області є "Блатная музыка" В.Трахтенберга , що включає біля чотирьохсот словникових одиниць.

Бурхливий сплеск у вивченні різних шарів мови відбувся після революції 1917 року. У 1918 році був створений Інститут живого слова, що займався проблемами соціальної діалектології. У 20-і—30-і роки з’являються роботи Є.Д.Поліванова, Л.П.Якубинського, Б.А.Ларіна та інших дослідників, що розглядали проблеми жаргонів, арго, умовних дитячих мов і т.п. При цьому часом "мова революції" сприймається як "революція мови". Мова бідняків, люмпен-пролетаріату часом зводиться в ранг "мови майбутнього"[4]. Або ж, навпаки, викликає відторгнення, розглядається як небезпечна безкультурність, що загрожує чистоті і цілісності мови.

Вплив "блатної музики" на розмовну і літературну мову в нашій країні, що пережила безліч катаклізмів, пройшла через табори і в'язниці, - це факт, що не підлягає сумніву, але викликає суперечливе емоційне ставлення. У Радянському Союзі жаргон кримінального світу став досліджуватися, переважно з криміналістичної, а не соціо-лінгвістичної точки зору. Так з'явилися численні словники для службового користування з грифом "Не підлягає розголошенню". Складені працівниками карного розшуку, вони перевершували аналогічні роботи філологів за кількостю словникових одиниць, але поступались за якістю аналізу і подачею матеріалу. Багато суто філологічних праці з "фені" публікувалися за рубежем[2].Усе це утруднювало обмін матеріалами і думками серед дослідників і негативно позначалося на якості їхніх праць.

У третьому - четвертому десятилітті двадцятого століття численні публікації були присвячені проникненню злодійського арго в мову молоді[5]. При цьому, ставлення науковців до цього явища було переважно негативним. На таких пуританських позиціях було непросто вибудувати серйозні дослідження. Тому активне вивчення молодіжної мови як явища, що проводилося в 60-70-і роки [6] сформувало більш наукове і менш емоційне ставлення до природних мовних процесів. Проте, ліберально настроєним науковцям усе ще доводилося відстоювати свої права на вивчення "низьких" матерій. К.Косцинський у 1968 році писав: "Лихо нашої лексикології як і раніше полягає в тому, що вона досліджує головним чином "гарні" слова і з бридливістю класної дами з інституту для шляхетних дівчат, піднявши свої крохмальні спідниці, обходить стороною "погані" слова".

У часи „перебудови” відбувся справжній "бум" у вивченні знижених стилів мови. Це було обумовлено вибухом громадянських і мовних свобод. Стрімкі соціальні процеси спричинили значні зміни в стилістиці усної і письмової мови. А науковці одержали багате джерело матеріалу для досліджень і можливість вивчати й обговорювати в пресі будь-яку область мови. Стало можливим вийти за рамки спостереження за розмовною мовою і просторіччям і взятися за "блатну музику", табуйовану лексику, жаргони хиппи, наркоманів і кримінальних структур, не мотивуючи своє дослідження бажанням допомогти правоохоронним органам, підвищити культуру мови і т.п. На жаль, поряд із серйозними матеріалами з'явилося безліч публікацій, що експлуатують інтерес пересічного читача до ницих предметів. Однак вони досить швидко переситили публіку і перестали приносити серйозний фінансовий прибуток, внаслідок чого в наші дні практично зникли з книжкового ринку.
У 80і – 90і роки намітилися нові тенденції в дослідженні неформальної молодіжної мови. Її стали вивчати в контексті мови міста. Питання культури мови в дослідженнях цього періоду практично не обговорюються; термін "жаргон" цілком втрачає зневажливий значеннєвий відтінок.

На сьогодні, кількість наукових праць, присвячених молодіжній розмовній мови значно скоротилася. Періодичні видання і збірники філологічних праць відзначають схожу тенденцію. Увага більшої частини дослідників переключилося на ідіостилі сучасних письменників, а також на різні корпоративні жаргони, що з'являються слідом за новими професіями і родами діяльності: менеджментом, обслуговуванням комп'ютерів, юриспруденцією і т.д. Думаю, це почасти відбувається тому, що лексичний матеріал для цих досліджень набагато простіше зафіксувати, описати й укласти в термінологічні рамки.

Тепер слід сказати декілька слів з приводу сленгу у мовно-соціальній культурі української молоді. Найважливішим фактором творення різноманітних форм арго в українському мовному середовищі залишається „постімперський” культурний синдром: збереження і навіть посилення російсього впливу на вітчизняну лексику, а особливо ненормативну. Фактично, у цій сфері розвиненою є лише українська лайка, та й то, останнім часом вона носить усе більш фольклорно-етнографічний характер. Слід констатувати відсутність національної форми сленгу, „фені” та інших форм арго. Натомість наявним є калькування російських лексичних одиниць на рівні транслітераційної їх „українізації”: „гониво” — „гоніво”, „отстой” — „відстій” і т.п. Надалі в цій роботі ми наводими російський (по-суті, оригінальний) та український (по-суті, скалькований) варіанти сленгових виразів.

Причин вищенаведеного явища декілька. По-перше — це існування консервативної „радянської мафії” — кримінальних структур інтернаціонального, міжслов’янського характеру, переважно (якщо не виключно) російськомовних, і зростання контактів сучасної молоді з даними соціальними шарами. По-друге — це відсутність історичних можливостей розвитку національного урбаністичного соціуму, одним з головних культурних аспектів якого і є арго (сленг, „феня” і под.). Адже, ще починаючи з XIV-XV ст.ст. — періоду бурхливого розвитку середньовічної міської культури на Україні — наш народ не мав власної держави, а переважну більшість міського населення складали поляки (згодом, на Наддніпрянщині, росіяни), євреї та, дещо менше, представники інших етносів — циган, німців, вірмен та ін. Саме вони і сформували міську розмовну культуру, молодіжним проявом якої і є сленг.

2. Жаргонізми наркоманів, як буде доведено далі, потрапляючи в молодіжну мову, метафорично переосмислюються і набувають більш загального значення. Тобто, лексика наркоманів обслуговує лише вузьке семантичне поле, описуючи найбільш важливі для цього мікросоціуму предмети і ситуації: назви наркотиків, маніпуляції з ними, а також відчуття, пов'язані зі станом сп'яніння. А молодіжна мова додає їм більш широкого значення, не прив'язаного з будь-яким значеннєвим діапазоном. При цьому запозичуються переважно слова, що змальовують почуття і стани, і цей процес носить спекулятивний характер, тобто арготизм прикріплюється до поняття, що вже має словесне вираження в літературній мові.

Широта застосування запозичених жаргонізмів обумовлює і деякі граматичні зміни в їхньому використанні. Так, багато дієслів, що у мові наркоманів вживаються тільки в односкладних безособових реченнях, у молодіжній мові можуть виконувати роль присудка двоскладної конструкції. Наприклад, наркоман скаже: «Мене ПРЁТ/ПРЕ від цієї фігні», - а від молодої людини можна почути: «Мене ПРЁТ/ПРЕ цей музон».

Деякі дієслова, перемістившись із жаргону наркоманів, змінюють способи керування другорядними членами. Наприклад, дієслово (ЗА)ГРУЗИТЬ/ГРУЗИТИ в мові наркомана не може мати додатку в орудному відмінку (тобто не говорять, чим можна (ЗА) ГРУЗИТЬ/ГРУЗИТИ — це, на думку носія арго, очевидно). Однак молоді люди можуть розширити вираз: «Дістав ГРУЗИТЬ/ГРУЗИТИ тупими байками» і т.п. Подібним чином слово ГНАТИ в наркоманів використовується без додатку в знахідному відмінку, а молоді люди розширюють можливості цього дієслова до керування другорядними членами.

Молодіжна мова не тільки використовує готові мовні одиниці жаргону наркоманів, але і створює нові слова із запозичених продуктивних коренів. При цьому активно діють префіксальний (ГРУЗИТЬ/ГРУЗИТИ (нарк.) > ПРОГРУЗИТЬ/ПРОГРУЗИТИ (мол.) і суфіксальний (ДЕЦИЛ (нарк.) > ДЕЦИЛЬНЫЙ/ДЕЦИЛЬНИЙ (мол.) способи словотвору. Окремо слід зазначити каламбур, як засіб освоєння запозиченої лексики. Отримане таким методом слово, як правило, має форму загальнолітературної одиниці і значення освоєного жаргонізму. Наприклад: ГРУЗИТЬ/ГРУЗИТИ (нарк.) - У стані наркотичного сп'яніння завзято і наполегливо висловлювати свої думки, нав'язуючи їх слухачу. > ГРУЗИТЬ/ГРУЗИТИ (мол.) - Напористо і завзято висловлюватися на тему, що не цікавить слухача, що тяготиться розмовою. > ГРУЗ - тяжка мова, яку доводиться вислуховувати; ГРУЗ'ИЛО - людина, яка постійно нав'язується з довгими неприємними розмовами, зазвичай про свої проблеми; ГР'УЗЧИК - те ж, що грузило.

До особливостей освоєння наркотичних жаргонізмів можна також віднести постійну розробку продуктивних метафор. Так, деякі слова, проникнувши в молодіжну мову, здобувають переносне значення і починають обростати фразеологічними виразами і новими метафорами. Наприклад: КР'ЫША/ДАХ (нарк.) - свідомість, розум. > КР'ЫША/ДАХ (мол.) - розум. > БЕЗ КР'ЫШИ/ДАХУ, БЕЗКР'ЫШНЫЙ (частіше— БЕЗБАШЕННЫЙ/БЕЗБАШЕНИЙ) — нерозумний, непередбачливий, надмірно ризиковий (означення).[1]

3. За моїми спостереженнями, видання, у мовну політику яких входить використання в публікаціях молодіжного сленгу, поділяються на дві основні групи.

Першу можна умовно назвати "Ті, що розмовляють сленгом". Найяскравішим представником цього типу є російська щотижнева газета "Молоток". Видання першого типу ставлять перед собою мету спілкуватися з аудиторією її мовою (зрозуміло, як вони її собі уявляють). При цьому журналісти намагаються перенести на папір особливості розмовного синтаксису: збивчивчивість мови, "рвані" фрази, велика кількість, у тому числі і новомодних, вставних слів ("прикинь"), оціночних конструкцій ("отстой", "улет"), вигуків, накшталт "йоу-йоу", "уау" ("вау"), "лайла-лайла", "бла-бла-бла" і т.п.

У цих виданнях відсоток сленгизмів у текстах досить високий. У деяких матеріалах (наприклад, у гороскопах Світлани Да — газета "Молоток") він досягає 40-50%. У середньому по виданню ця цифра дорівнює приблизно 8% за рахунок того, що запрошені автори, що висвітлюють серйозні теми, звичайно уникають строгого дотримання стилістиці газети. На сленгізми, що походять від наркоманских жаргонізмів, приходиться менш 1% друкованого тексту. "Я, как любая нормальная муренка, тащусь от серебра". У виданнях, що "говорять на сленгу", літературні працівники схильні до власної "сленготворчості", а також до привнесення на сторінки видання слів, використовуваних у вузьких колах дружніх компаній. Наприклад, газета "Молоток" ввела в мову своїх публікацій слова "крендель" ("молодий чоловік") і "мурена" ("дівчина"), що не є широко розповсюдженими в молодіжному середовищі (більш поширеними є слова „пацан” і „тёлка”). Цими жаргонізмами стали користатися всі постійні автори газети, художники назвали "крендиксами-мурениксами" комікси про взаємини хлопців і дівчат. У результаті читачі "Молотка" сприйняли цю мовну гру і стали користуватися "кренделями" і "муренами" у листах до редакції. "Я, как любая нормальная муренка, тащусь от серебра". У редакції газети "Молоток" є навіть спеціальний Сленговик для службового користування, за допомогою якого редактор "оживляє і бадьорить" нудні тексти. Вирізки зі Сленговика друкуються в кожному номері газети. Ставитися до такої пропаганди сленгу можна по різному, але очевидно, що використовуваний у розумних межах цей прийом користується популярністю серед читачів і їм приємно мати спільну з улюбленим виданням мову. Тут можна провести аналогію із жаргоном окремої родини, компанії, класу в школі, що високо цінується його носіями і робить співтовариство людей більш міцним, дозволяє відрізняти своїх і чужих.

Друковані видання, що говорять на сленгу, стилістично і за духом близькі молодіжному каналу MTV. Це помітно по темах, що у них висвітлюються, по кумирах, яких журналісти підносять читачу. У газеті "Молоток" практично щотижня знаходиться місце для повідомлень про DJ-їв каналу чи для інтерв'ю з ними. На останній сторінці видання довгий час публікувалися скетчі від імені Бивіса і Баттхеда, відомих "інтелектуалів" музичного каналу. Фактично, редакція "Молотка" намагається пресово повторити популярну телестилістику, запозичаючи вільне користування сленгом, а також теми матеріалів і знайомі образи і типи.

Другий тип: "Сленгізм — експресивний засіб". До видань другого типу, що ми умовно назвемо "Сленг — експресивний засіб", відноситься велика частина молодіжних ЗМІ. Назва групи відбиває її сутність. Працівники цих газет і журналів використовують сленгізми і жаргонізми нечасто, як виразний прийом. Загальна стилістика журналістських текстів — нейтральна; частка сленгізмів невисока: вона складає не більше 1% по виданню в цілому і досягає максимум 3% в окремих матеріалах. У цих виданнях використовуються переважно ті сленгізми, що близькі до просторіччя і не мають відтінку несподіванки та новизни. Серед запозичених з жаргону наркоманів це такі слова, як "кайф", "гальмувати" і слово "відстій", що стало популярним завдяки перекладачу серіалів про Бивіса і Баттхеда. "Ніколи "Аварія" так не кейфувала...". "І раптом відчув, що друзі...мислять категоріями "Децл - круто, читати книжки - відстій". У виданнях другого типу немає власної словотворчості. Їхня мова не є оригінальною візитною карткою. За стилем статей важко визначити, де вони могли бути надруковані: у "Cool", "Тусовочці", "Бумеранзі" чи "Молодому". Різниця відчувається в музичних та інших уподобаннях, а не в мові, що явно належить поколінню старше 25 років. Окремо у цьому ряді стоїть журнал "Птюч", на сторінках якого з'являється нецензурна і груба лексика, але предмету розмови про сленг це не стосується.

Стійкий інтерес до варіантів розмовної мови зберігається в мережі Інтернет. Час від часу на сайтах, що мають відношення до словесності, з'являються конференції з питань культури мови , вивішуються передруки журнальних статей (наприклад, Ю.Шинкаренко "На палубі "Арго", чи похід за владою"). Деякі дослідники публікують свої роботи в мережі з метою одержати відгуки читачів, що не пов’язані з науковим світом (наприклад, робота Є.Гуц "Фізичні можливості і зовнішній вигляд людини в мовній картині світу підлітка"). Великою популярністю користуються словники "блатної музики", молодіжного сленгу, жаргону наркоманів і т.п. Автори деяких сайтов (наприклад, видавництво ЭТС на www.russianstory.com) пропонують відвідувачам брати участь у створенні різноманітних словників. Таким чином, Інтернет, як інтерактивний ЗМІ, може надати величезну допомогу науковцям, що вивчають живу розмовну мову в зборі й аналізі лексичного матеріалу, а також швидко довести результати їхніх досліджень до читаючої публіки.[I1]

З погляду лінгвіста, сленг – це стиль мови, що посідає місце естетичне занадто формальній, офіційній мові. Сленг перебуває в самому кінці можливих засобів мовного спілкування і містить різні форми мови, за допомогою яких люди можуть ототожнювати себе з певними соціальними угрупуваннями, починаючи з дітей, молодих бізнесменів і хакерів,закінчуючи злочинцями, алкоголіками та наркоманами. Жаргонізми (сленгові слова) посідають важливе місце в культурі мовлення, їх можна інтерпретувати як лексично-стилістичні утворення. Такі слова притаманні розмовній мові людей, які пов’язані певною спільністю інтересів. Сленг властивий різним групам людей і відіграє важливу роль у житті індивіда.

На Заході період так званого «жаргонного вибуху» вже минав (увінчавшись зокрема «Механічним апельсином» Берджеса), тоді як до України хвилі інтересу до субмов докотилась лише порівняно недавно. Досі в науковій літературі домінує розуміння молодіжного соціодіалекту як «мовного хуліганства». Дослідженням цього питання займаються нині лише окремі мовознавці, хоча сама тема надзвичайно багатогранна [1, 12]. Сучасний молодіжний сленг – продукт урбанізації, який донедавна тісно приєднувався з русифікацією. Так, велика частина української молоді (російськомовна) послуговується словником російської редакції, в мовленні носіїв державної мови часто зустрічаються навіть неадаптовані російські сленгізми (в мовленнєвому потоці це звучить досить природно у зв’язку з впливом хронічної хвороби нашої мови – суржику). Слід сказати, що молодіжний сленг – це дуже рухлива підсистема мови. Деякі процеси відбуваються буквально у нас на очах: творення нових слів і фразеологічних зворотів, які належать до сленгової лексики, систематичні і стилістичні зміни слів загальнонародної лексики, які входять у міжнародний сленг, широке використання лексичних і морфологічних запозичень тощо. Протягом якогось десятка років сленгова лексика істотно змінюється і оновлюється. На ці об’єктивні процеси мають зважати і науковці, і вчителі. Пласт сленгової лексики великою мірою становлять новоутвори (неологізми), які формулюються і змінюються разом зі змінами в суспільстві. За свідченням доктора філологічних наук Лесі Ставицької, «сучасний молодіжний сленг є ніби посередником між інтержаргоном та мовною практикою народу, розмовно-побутовою мовою широких верств населення, яка послуговуватиметься здатністю української мови до продукування стилістично знижених, іронічних, гротескних лексичних засобів, що в сучасних умовах демократизації стилів спілкування і виявляються адекватними жаргонним і сленгових номінаціям». Лексеми утворюються під впливом найрізноманітніших факторів, серед яких особливо виділяються: кримінальний жаргон, інтержаргон, власна інтерпретація серед молоді деяких термінів, зокрема медичних тощо. Провідне місце в молодіжному мовленні посідають метафоричні номінації, що виявляють образні можливості внутрішньої форми вихідного уявлення: «кайф» (задоволення) - «кайфовий, кайфолом, кайфоломщик»; «башлі» (гроші) - «башляти» (платити), «башльовий» (платний), «небашльовий» (недорогий) тощо [4, 34].

Однією з цікавих особливостей молодіжного сленгу є зміна значення лексем літературної мови, що додає мовленню іронічного забарвлення. Наприклад, «базар» у літературній мові – торгівля на відкритому місці; у молодіжному мовленні це слово має зовсім інше значення, а саме: мовлення, розмова; дієслова «запльовуватись, грузити, кінчатися, стріляти, висіти, наїжджати, доганяти» мають цілком розбіжне значення у літературній та сленговій мовах. Проте одиниці молодіжного сленгу теж змінюють свою семантику в сленгу окремих груп. Ще один із прийомів, що застосовують у молочному мовленні – це зміна слів їх семантичними синонімами, тобто такими, що мають не зовсім доречний смисловий відтінок. Наприклад, замість словосполучення: «іди сюди» вживається «мандруй сюди», «мігруй сюди», «крокуй сюди» тощо. Молодіжному мовлені також властива велика кількість вставних слів, що передають емоції розповідача: «блін», «йо-ма-йо». Семантика цих слів зрозуміла лише при усному мовленні і виражається тільки за допомогою інтонації. Важливим чином у творенні сленгових лексем є спорідненість інтересів осіб, які формують різновид цього ненормативного утворення. За цією ознакою лексичні одиниці молодіжного сленгу можна поділити на такі, що вживаються:

 у середовищі людей, що мають справу з комп’ютерами;

 свої сленгові новоутвори мають люди, які цікавляться автомобілями;

 у середовищі підлітків, які захоплюються музикою;

Молодіжний сленг є неоднаковим відповідно до спілкування. Кожне з таких середовищ має свої відмінності і сленг озвучує реалії життя саме у цьому оточенні [2, 6].

Отже, як бачимо, сленг – явище дуже поширене і за ознаками його можна класифікувати. Сленгові слова та вирази, які вживають підлітки, є досить різноманітними і відмінними у різних групах людей. Наприклад, лексему «розуміти» в одній компанії звикли замінювати словом «шарити», а в іншій – «розчохлятися». Так само існують певні слова та вирази, які притаманні саме певній групі підлітків. Наприклад, для вираження подиву одні використовують слова «я в шоки», для інших більш характерними є слова «я холодний», «я в трансі», «ти гониш», хай мене покрасять».

Сленг найчастіше залежить від соціального статусу людей, що його вживають, їхньої національності, професії і хобі. Однак він завжди вирізняється більшою експресивністю і точністю, ніж загальновживана мова.

Як бачимо, в молодіжному середовищі сленг посідає помітне місце як засіб індивіда із маси і спосіб вербального (мовного) спілкування.

Сленг у художньому тексті може виконувати декілька функцій:

1. Номінативну функцію.

2. Характеристичну функцію.

3. Оцінну функцію.

4. Емоційно-експресивну функцію.

5. Сатиричну функцію.

Здійснений аналіз насамперед дозволяє схарактеризувати загальні риси українського сленгу.

З метою з’ясування ролі сленгової лексики в підлітковому середовищі, було проведено соціолінгвістичне анкетування учнівської молоді на базі 9-11кл. загальноосвітньої І-ІІІ ст. школи №3 м. Овруча. За відповідями на поставлені запитання було складено словник. Результати опитування були такими.

1. Із шестидесяти опитуваних досить часто у своєму мовленні вживають жаргонні слова – 70%, інколи – 20%, ніколи – 10%. Отже, переважна частина респондентів жаргонні слова та вирази використовує часто.

2. Як зазначили респонденти, вживання жаргонних слів спричиняють наступні фактори:

- вплив оточення і друзів – 60% опитуваних;

- звичка – 42,5% респондентів;

- прагнення вирізнятися серед інших – 75%;

- недостатній літературний словниковий запас – 70% опитуваних;

- бажання бути сучасним – 57,5% респондентів.

3. Сленгові слова та вирази, які вживають підлітки, є досить різноманітними і

відмінними в різних групах молоді.

Така різноманітність викликана насамперед тим, що підлітки прагнуть вирізнятися не лише як окрема суспільна група, але і як особливості, у даному випадку це відбувається за допомогою мовно-виражальних засобів. Через це багато підлітків намагаються ще більше урізноманітнити своє мовлення власними новотворами. Як бачимо, в молодіжному середовищі сленг посідає помітне місце як засіб виділення індивіда із маси і спосіб вербального (мовного) спілкування. Практично кожна група людей, об’єднаних спільними цінностями, має свої мовленнєві стандарти та пріоритети, які знаходять втілення в сленгізмах. Зрозуміло, що молодіжний сленг не є цілісною системою і містить у собі жаргонні дефініції, котрі, принаймні, слід схарактеризувати в контексті декількох позицій:

1. спільна лексика молоді різних поколінь;

2. новоутворення лише покоління певного періоду;

3. стилістичні конотації сленгу:

a) нейтральні лексеми;

б) згрубіла (нецензурна, лайлива, ненормативна тощо лексика);

4. професійне підґрунтя сленгу (комп’ютерники, автомобілісти, музичні фани, книголюби, газетярі, спорцмени та ін.).

Отже, сленг є явищем поширеним серед різних молодіжних груп, тому надзвичайно перспективним для вивчення мовленнєвої ситуації в сучасних навчальних закладах, зокрема закладах нового типу (гімназіях, колегіумах, ліцеях та ін.), є проведення соціолінгвістичних експериментів (анкетувань) із залученням учнів старших класів (9-11 кл.).

ВИСНОВКИ

Розвиток мови – об'єктивний процес, у якому основну роль відіграє молоде покоління як найбільш гнучкий шар населення. Найяскравіше це явище проявляється на зламі епох, у періоди воєн та революцій, а також стрімких соціальних процесів. При цьому основним джерелом поповнення словникового запасу мови слугує неформальне мовлення. Спираючись на цю тезу, я виконала дане дослідження, що дозволило мені зробити такі висновки: 1. Процес аналізу неформального мовлення взагалі ускладнюється різноманітністю й неоднозначністю термінології (професіоналізми, арго, жаргон, сленг, соціолект).

2. Специфіка молодіжного сленгу полягає у вибірковому комбінуванні ознак, характерних для інших видів і форм спілкування.

3. Для молодіжної лексики характерні домінування англомовних лексичних основ (варваризми та семантичні кальки) і тенденція до уніфікації норм і правил комунікації.

Незважаючи на таку специфіку, молодіжний жаргон у своєму функціонуванні й особливо словотворі підкоряється законам української мови. Мова як засіб спілкування має яскраво виражений соціальний характер, де суспільні функції активно впливають на її структуру і багато в чому визначають її розвиток. У цьому плані комунікативний статус і сутність молодіжної говірки складає теоретичний і практичний інтерес. Тому моє дослідження присвячене розгляду феномену молодіжного сленгу, який трактується як комунікативна подія. Отже, сленг був, є й буде в молодіжній лексиці. Добре це або погано? Питання, очевидно, неправомірне. Сленг не можна не заборонити, не скасувати. Він міняється із часом, одні слова вмирають, інші - з'являються, точно так само, як і в будь-якій іншій мові. Звичайно, погано, якщо сленг повністю заміняє людині нормальне мовлення, - тоді це просто якась людожерка Еллочка. Але сучасну молоду людину зовсім без сленгу представити неможливо. Головні переваги ось тут - виразність і стислість. Не випадково, що в наш час сленг вживається в пресі і навіть у літературі (причому не тільки детективного жанру) для надання мовленню жвавості. Навіть державні діячі високого рангу використовують у своїх виступах сленгові висловлення. Отже, не можна ставитись до сленгу зверхньо, що він тільки забруднює українську мову? Це є невід'ємна частина нашого мовлення.

Список використаних джерел

1. Сленг як об’єкт соціолінгвістичних досліджень // Південний архів: Філол. науки. – Херсон: Айлант, 1999. – Вип. V - VI. – C. 46-52.

2. Проблема дослідження мовного побуту міста // Південний архів: Філол. науки. – Херсон: Айлант, 2001. – Вип. ІХ. – С. 127-130.

3. Студентський сленг як соціолект української мови // Система і структура східнослов’янських мов: Зб. наук. пр. – К.: Знання, 2001. – С. 169-176.

4. Молодіжний сленг у публіцистиці // Південний архів: Філол. науки. – Херсон: Вид-во ХДУ, 2002. – Вип. ХV. – С. 102-105.

5. Молодіжний сленг: міф чи реальність? // Культура слова.– К., 2003. – Вип. 62. – С. 39-44.

Сленг як складова молодіжної субкультури // Південний архів: Філол. науки. – Херсон: Вид-во ХДУ, 2003. – Вип. ХХІ. – С. 111-114.

Молодіжна субмова як структурна складова мови міста // Вісн. Харківського нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна: Серія “Філологія”. –Х., 2004. – Вип. 42. – №632. – С. 240-243.

Усічення основи як спосіб творення сучасного молодіжного сленгу// Уч. зап. Таврического нац. ун-та им. В.И.Вернадского: Серия “Филология”. – Сімферополь, 2005. – Том 18(57). – № 2. –С. 82-84.

Молодіжний сленг: комунікативний аспект // Наук. вісн. Херсонського держ. ун-ту: Серія “Лінгвістика”.– Херсон: Вид-во ХДУ, 2005. – Вип. ІІ. – С. 199-202.
Арнольд И.В. Лексикология современного английского языка. – М.: Издательство литературы на иностранных языках, 1959, 130 с.
Вилюман В.Г. О способах образования слов слэнга в современном английском языке. Ученые записки ЛГПИ им. А.И. Герцена. – Т. III. – 1958. – С. 34 – 37
Гальперин И.Р. О термине «слэнг». // ВЯ. – 1956. - №6. – С. 104 – 107
Єфімов Л.П. Стилістика англійської мови. // Нова Книга. – Вінниця. – 2004. – С. 239
Каращук П.М. Словообразование английского языка // Высшая Школа. – М. – 1977. – С. 295 – 307
Лапова Є.Б. О молодежном жаргоне. // Русский язык. – Минск. – 1990. – Вып.10. – С. 13 – 25
Подюков І.П., Маненкова Н.Ю. Жаргонизированная лексика и фразеология в обиходно-разговорной речи молодежи. // Лингвистическое краеведение. – Пермь. – 1991. – С. 21 – 27
Смирницкий А.И. Лексикология англ. яз. // М. – 1956
Уздинская Е.В. Семантическое своеобразие современного молодежного жаргона. Активные процессы в языке и речи. // Саратов. – 1991. – С. 56 – 57
Arnold I.V. The English Word, Лексикологния современного английского языка. // Высшая школа. – М. – 1973. – С. 100 – 111
Partridge, Eric. Slang Today and Yesterday. // Ldn. – 1935. – p. 36
Интернет-сленг все чаще выходит за пределы виртуального пространства (Електронний ресурс) / Спосіб доступу: URL: http://www.lenta.ru/articles/2006/02/28/preved/. – Загол. з екрана
Сленг (Електронний ресурс) / Спосіб доступу: URL: http://ru.wikipedia.org/wiki/. – Загол. з екрана
Жаргон наркоманов и молодежный сленг (електронний ресурс) / Спосіб доступу: URL: http://annababina.narod.ru/slovarik1.html. - Загол. з екрана

‹

›