Загальноосвітня школа І-ІІІ ст. с. Конюхи
Підготував:
Вчитель історії
Гиричук В. В.
Конюхи - 2015р.
Епоха, що настала, – епоха змін, інновацій, епоха інтелекту, – диктує свої умови життя, висуває нові вимоги до людини. Якісно нові зміни в суспільстві переконують, що найбільшою цінністю є неповторна людська особистість з її нахилами, вподобаннями, обдаруваннями.
Обдаровані діти – майбутній цвіт нації, інтелектуальна еліта, гордість і честь України, її світовий авторитет, а тому перед кожним педагогічним колективом стоїть завдання спрямоване на забезпечення формування інтелектуального потенціалу нації шляхом створення оптимальних умов для всебічно обдарованої молоді.
Обдарованість – складне, багатогранне явище. Кожна обдарована дитина – індивідуальність, що потребує особливого підходу.
Навчання і виховання обдарованих учнів на уроках історії необхідно здійснювати з опорою на наступні дидактичні принципи:
індивідуалізації і диференціації навчання;
довіри і підтримки;
залучення обдарованих учнів до участі у житті школи.
Важливою практичною проблемою є виявлення потенційних можливостей розвитку учня. Система роботи з виявлення обдарованих дітей включає в себе:
попередню діагностику сформованості інтелектуальних умінь;
спостереження за роботою учнів на уроках та під час позакласних заходів;
аналіз результатів виконання самостійних, творчих робіт;
аналіз результатів участі учнів в олімпіадах, інтелектуальних змаганнях тощо.
Робота з обдарованими дітьми ведеться за декількома напрямками.
Індивідуально-диференційований підхід на уроках історії.
Під диференційованим навчанням зазвичай розуміють форму організації навчальної діяльності для різних груп учнів. Індивідуальний підхід – важливий психолого-педагогічний принцип, що враховує індивідуальні особливості кожної дитини. Те, що навчання так чи інакше має бути погоджене з рівнем розвитку дитини, це встановлений і багаторазово перевірений факт, який неможливо заперечувати. Різні учні по-різному оволодівають знаннями, вміннями та навичками. Напрямки роботи з обдарованими дітьми відрізняються від інших. Робота ця складна і кропітка, вимагає постійного спостереження, аналізу та обліку результатів, включаючи в себе кілька етапів:
1. Вивчення індивідуальних особливостей кожного учня – і фізичних і психологічних, і особистісних. У тому числі особливостей розумової діяльності, і навіть умов життя в родині. Для цього використовуються особисті спостереження, анкетування, бесіди з батьками, а також спираюся на результати досліджень, проведених шкільним психологом і класними керівниками.
2. Складання або підбір диференційованих завдань на різну історичну тематику, які включають різні прийоми роботи з ними, і які допомагають учням самостійно впоратися із завданням, або пов’язаних із збільшенням обсягу та складності завдання.
3. Постійний контроль за результатами роботи учнів, згідно з якими змінюється характер диференційованих завдань.
Щоб урізноманітнити навчальні будні учнів на уроках історії, використовують різні форми і жанри уроку, інтегровані уроки і різноманітні форми роботи: рольові тренінги, «мозкові штурми», інтелектуальні марафони. Для обдарованих дітей спеціально розробляються завдання підвищеного рівня складності, завдання не фактологічного характеру, а творчі. Подібні завдання найчастіше намагаюся орієнтувати на розвиток навичок роботи з історичними джерелами: картами, документами, ілюстраціями і т.д.
Для уроків узагальнення вивченого матеріалу з історії слід використовувати таку відому форму навчального контролю, як залік. При чому обдаровані діти надають допомогу в його організації: вони готують питання, підбирають матеріал для практичної частини, самі виступають в ролі консультантів і експертів, проводять самооцінку діяльності на уроці.
Масу можливостей розвитку пізнавального інтересу і формування стійкого інтересу до вивчення історії надає диференціація домашнього завдання:
прийом «три рівня домашнього завдання»: учитель одночасно задає домашнє завдання двох або трьох рівнів. Перший рівень – обов'язковий мінімум, другий рівень завданням – тренувальний: його учні виконують, які бажають добре знати предмет і без особливих труднощів освоюють програму. Третій рівень – це творче завдання. Зазвичай воно виконується за бажанням і стимулюється вчителем високою оцінкою і похвалою. Діапазон творчих завдань широкий.
прийом «особливе завдання»: обдаровані учні отримують право на виконання особливо складного завдання. Виконується воно найчастіше в зошиті, включає в себе тренувальні і творчі завдання підвищеної складності.
прийом «енциклопедист»: припускає самостійний пошук додаткового історичного матеріалу учням для вирішення ускладнених завдань або доповнення в урок
прийом «молодий учитель»: учні отримують випереджальні завдання і під час уроку доповнюють розповідь вчителі, беруть участь у процесі організації та проведення різних етапів уроку.
Метод проектів
Діти, як неодноразово відзначали багато вчених, вже за своєю природою дослідники. Особливо це стосується обдарованих дітей. З великим інтересом вони беруть участь у різній дослідницькій роботі. Для цього слід широко використовувати на уроках і в позаурочний час різні методи, у тому числі і «метод проектів», учням пропонуються індивідуальні творчі завдання, що дозволяє активізувати їх пізнавальну діяльність, розширювати їх знання з предмета.
Форми і методи позаурочної роботи дозволяють виявляти і розвивати обдарованих учнів через гуртки, конкурси, олімпіади, а також через систему виховної роботи. Велика робота по розвитку творчих здібностей учнів ведеться під час проведення позакласних заходів, особливо під час проведення інтелектуальних марафонів, предметних тижнів. Особливої уваги заслуговують такі форми позакласної роботи, як гра «Що? Де? Коли?», «Слабка ланка», «За сімома печатками», предметні вікторини. По мірі можливості проведення індивідуальних занять з учнями з високою навчальної мотивацією. Особливе значення надається підготовці до предметних олімпіад з історії.
У роботі з обдарованими дітьми потрібно дбати про відповідну змістову наповненість занять, орієнтуватись на новизну історичної інформації та різноманітні види пошукової аполітичної, розвиваючої, творчої діяльності. Така робота під силу висококваліфікованим, небайдужим до свого предмета вчителям. Формами роботи можуть бути групові та індивідуальні заняття, на уроках і в позаурочний час, факультативи. Зміст навчальної інформації має доповнюватись науковими відомостями, що їх можуть отримати учні, виконуючи додаткові завдання в той самий час, що й інші учні, але за рахунок вищого темпу опрацювання навчальної інформації.
І на завершення, в будь-якій роботі головну роль відіграє мотивація. Для того, щоб працювати з талановитою молоддю, потрібно багато працювати над собою, тобто постійно вдосконалюватися. Якщо всі ми будемо щиро зацікавлені в успіхах дитини, то ми будемо працювати на результат – підвищення якості освіти.