Петренко Юлія Миколаївна,
школа мистецтв при КВНЗ «Ніжинського коледжу культури і мистецтв
ім. М. Заньковецької» Чернігівської обл., викладач-методист
СТВОРЕННЯ АСОЦІАТИВНИХ ҐРОН –
ПЕРША СХОДИНКА ДО ПІЗНАННЯ КОМПОЗИЦІЇ
(з досвіду роботи)
Дитина мислить формами, барвами,
звуками, відчуттями…
І той педагог даремно й шкідливо
силував би дитячу природу,
якби примусив її мислити інакше.
Костянтин Ушинський
Життя висунуло суспільний запит на виховання творчої особистості, здатної самостійно мислити, генерувати оригінальні ідеї, приймати сміливі, нестандартні рішення. Одна з найважливіших функцій у розв’язанні даної проблеми відводиться заняттям образотворчою діяльністю, бо саме образотворче мистецтво сприяє формуванню особистості духовної, творчої, небайдужої. Чернігівський педагог В. В. Бурнос стверджує: «Треба нам всім раз і назавжди запам’ятати, що відношення до культури взагалі, дзеркало, у якому видно все і скрізь: події, вчинки, почуття. Занепад мистецтва – це занепад держави. Скільки б не було розмов про відродження, його не буде доти, доки людина не почне відчувати велич – красу цього світу і смиренну красу свого буття в цьому світі. А цьому, як відомо, може навчити тільки мистецтво». [1, с. 3].
Одним із провідних завдань викладача образотворчих дисциплін – є формування творчої натури учня шляхом залучення його до виконання різного типу завдань, спрямованих на вироблення життєво необхідних професійних компетентностей. Це завдання є одним із найважливіших серед поставлених перед Новою українською школою і вказує на значущість вироблення умінь практичного й творчого застосування набутих компетенцій: «…Всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, її талантів, інтелектуальних, творчих і фізичних здібностей, формування цінностей і необхідних для успішної самореалізації компетентностей, виховання відповідальних громадян, які здатні до свідомого суспільного вибору та спрямування своєї діяльності на користь іншим людям і суспільству, збагачення на цій основі інтелектуального, економічного, творчого, культурного потенціалу Українського народу задля забезпечення сталого розвитку України та її європейського вибору» [2, с. 380].
З чого починати? Змалечку. Дошкільний вік – найоптимальніший період для розвитку образотворчості. Науково доведено, що діти проходять певні етапи розвитку. Наприклад, з 3,5 до 4,5 років їм подобається малювати й писати, з 4,5 до 5,5 – читати, і тільки до 6 років вони «вбирають» у себе запахи, кольори, звуки. Не пропустити жодного етапу в розвитку малечі радить і педагогіка Марії Монтессорі, однією з ідей вільного виховання якої є звернення дитини до наставника: «Допоможи мені це зробити самому». [3, с. 3].
Для дитини не існує абстрактних понять любові, страху, гніву. Вона втілює їх у реальні образи. Характерне для світосприймання маленької особистості образне уявлення, що формує її неповторний світ, не зникає із закінченням дитинства. Тому розвивати образне, асоціативне мислення, здібності творення самого себе, опанування стихією своїх пристрастей, сприяти художньо-творчому самовияву – одне з найголовніших завдань виховання наймолодших громадян нашого суспільства.
Що ж таке – «асоціації»? У енциклопедичному словнику це слово трактується, як «психологічний зв'язок, що виникає за певних умов між двома або більше психічними явищами (уявленнями, думками, почуттями), внаслідок чого одне уявлення, почуття чи враження викликає інше. Асоціації утворюються в тому випадку, коли відповідні психічні процеси переживаються одночасно або безпосередньо один за одним» [4, с. 67]. Таким чином, асоціації формуються завдяки взаємодії двох компонентів: психічного й фізіологічного. Розрізняють асоціації за суміжністю (у просторі, в часі), схожістю й контрастом. Це стимул, що активізує ті почуття, які впливають на мислення. А уява починає виявляти різні сюжети, подібні до тих образів, котрі побачила людина. Так, шляхом порівняння з відомим (за частинами або цілісно), розпізнається невідоме – форма, фігура, конфігурація. Існують прямі й непрямі асоціації. Прямі – пов'язані з отриманням зображень, що відповідають їхньому змісту, непрямі – виникають при неповній їх відповідності.
Будь-яка фантазія має предметну основу. А форма предмета завжди містить у собі оцінно-асоціативний аспект. Тому, образотворче мистецтво, впливаючи на дитячу уяву шляхом пробудження асоціативних думок і почуттів, пов'язаних з уявленнями про реальну дійсність, здатне підготувати дитину до життя: навчити здобувати інформацію, критично мислити, співпрацювати в колективі, організовувати свою роботу, самостійно вирішувати проблеми, використовувати власний досвід. Завдання ж педагога – формувати в учнів не тільки певні навички в опануванні знаннями, а й компетентності, тобто уміння використовувати одержані знання в нестандартних життєвих ситуаціях.
Отже, формування асоціативного мислення – одне з найважливіших завдань образотворчого мистецтва, перша сходинка до пізнання композиції. Як досягти бажаного результату? А що, коли перетворити навчання на гру? Тим паче, що йдеться про дітей. «Навчання – найкраща у світі гра й розвага. Усі діти народжуються з таким переконанням і живуть із ним, поки ми не переконаємо їх, що це важка й неприємна праця. Тільки деякі діти все ще залишаються на своїх позиціях, впевнені, що навчання приносить радість, що це чи не єдина гра, в яку варто бавитись. Ми знаємо, як називати цих дітей. Це генії.» – стверджує американський педагог Джаннетт Вос [5, с. 107].
Спробуймо перетворити навчання на гру за допомогою образотворчих технік та інтерактивних методів навчання. Наприклад, одним із ефективних методів асоціативного стимулювання уяви є вправи в техніці монотипії, котру можна назвати символом випадкової, вільної імпровізації образотворчого рішення. Така свобода дії приносить хаос, який може бути не менш виразним, ніж організований порядок. Емоційну реакцію в учнів викликають візуальні ознаки форми: контури-силуети-межі, різновиди контрастів, колірні особливості. При розмитих межах з’являється невизначеність уявлення про форму, що викликає асоціативність її сприйняття. Тоді у свідомості дитини зароджується домінуюча ознака спостережуваної форми, яка починає відповідати певному смисловому й емоційному значенню. Досить високі можливості подальшої трансформації форми і в цілях отримання нової якості. В цьому випадку в свідомості проявляється так званий «принцип плями».
Аби досягти максимального розвитку асоціативного мислення учнів, необхідно поєднувати художні засоби образотворчості з виразністю мовлення, впроваджуючи художню асоціацію – зв'язок уявлень, коли одне з них викликає у свідомості низку інших, інколи ірраціональних. Цьому сприяє створення асоціативних композицій, асоціативних етюдів, асоціативних ґрон (метод ґронування).
Асоціативна композиція (завдяки психологічним зв'язкам уявлень про різні предмети та явища, вироблені життєвим досвідом) допомагає виникненню художнього образу. Адже «кожен предмет викликає якусь асоціацію, кожна форма виражає певний характер (ескімос – сніг, північ; нічне небо – нескінченність; карнавал – яскраві фарби, динаміку, вогняні спалахи, контрасти в процесі зорового сприйняття») [8, с.1].
Асоціативний етюд (ще один крок до поліпшення образотворчо-мовленнєвої компетентності учнів) – «невеликий за обсягом, переважно безсюжетний твір настроєвого характеру, в якому автор подає конкретну картину, фіксує момент, вихоплений з життя, відтворює внутрішній стан людини, нерідко на тлі співзвучного пейзажу і власних вражень» [6, с.49]. На практиці застосування подібного виду роботи має такий алгоритм:
1) учневі подається поняття (образ, риса вдачі, конкретний персонаж);
2) у школяра виникає певна асоціація (предметна чи почуттєва);
3) слово-асоціація і є основою учнівського етюду – власної композиції.
Так, старшокласникам можна запропонувати створити асоціативний етюд до поняття «пурпурові вітрила». Асоціацій виникне безліч: кохання, вірність, мрія, берег, море, острів, шторм, штиль, корабель... Учень, відштовхнувшись від найпершої асоціації, яка виринула в думці, має створити власну композицію, не переказуючи відомого твору. Не біда, коли асоціативний етюд не вдасться дітям з першого разу. Це досить складний тип завдання, котрий потребує неабиякої сконцентрованості уваги та роботи уяви.
Для співпраці з молодшими школярами сучасна методологія виробила цілу низку завдань творчого характеру, покликаних розвивати креативність, неординарність, образне мислення та уяву. Серед них – метод ґронування. Це – «гнучка методика, нелінійна форма мислення, яка подібна до принципу роботи нашого мозку» [9, с.42]. Дана стратегія навчання спонукає учнів вільно думати й відкрито висловлюватися на певну тему, спрямована на стимулювання мислення, допомагає учневі зрозуміти поняття і зв’язки, котрі складніше усвідомити під час застосування традиційних методів навчання. Ґрона можна будувати асоціативні та інформативні, одно- та багаторівневі.
Особливість однорівневого ґрона полягає в тому, що всі зв’язки в його побудові відбуваються на одному рівні, тобто від одного відправного слова. Багаторівневе ґроно, в основі якого лежить принцип гіперзв’язків, представляє собою розгорнену опору за темою, де кожне слово наступного рівня стає опорним щодо підбору інформації. Інформативне ґроно дозволяється піддавати сумніву (з боку вчителя) й відповідно до захисту (з боку учня-автора). В інформативне ґроно вводяться слова, які легко пояснюються автором роботи на рівні зв’язку з темою (опорним словом, словосполученням).
Асоціативне ґроно (асоціативний кущ, асоціативна мапа) – базується на пошукові асоціацій, що виникають в учнів. Такі ґрона не коментуються й не оцінюються. Робота над ними допомагає акумулювати думки й міркування учнів навколо понять, які розглядаються.
Етапи ґронування є простими й дуже добре запам'ятовуються: в центрі будь-якої поверхні для письма пишеться (рисується) опорне поняття, відповідно до якого й підбираються слова за певними зв’язками, що спадають на думку з обраної теми.
У молодшому шкільному віці діти з легкістю сприймають інформацію через асоціації. Наприклад, одна з перших форм-образів, з якою знайомиться малюк – це коло («сонечко»). Його можна брати за основу у вивченні більш складніших образів, демонструючи дитині спорідненість форм через гру на асоціаціях (сонечко схоже на голову лева з гривою, на Колобка, равлика, м’яч, ґудзик, апельсин, кавун, комашку тощо). Вивчаючи можливості ліній, малята дають їм асоціативні характеристики – колючі, хвилясті, прямі, «дощик» (пунктирні). Асоціативно, в процесі гри, шукають «хто власник» цих ліній (їжачку підійдуть колючі лінії, а дощик складається з пунктирних…).
Після ознайомлення з такими геометричними поняттями, як-то: лінія, коло, овал (навіть не знаючи термінів), молодші школярі із задоволенням складають асоціативну мапу, символічно відтворюючи деякі форми реально існуючих об’єктів. Зображають курчатко і окуляри із двох кіл-«сонечок», сніговика – із трьох. За допомогою ліній-«паличок» створюють будиночок, кораблик, дерево, ялинку, паркан. У результаті поєднання «сонечок», «паличок», «яєчок», «краплинок», «плямок» тощо з’являються метелик, паровозик, бегемотик, слоненя, їжачок. Крім того діти ще й мимоволі засвоюють поняття про геометричні фігури. А веселкова країна фарб дає змогу маленьким художникам пізнати виражально-емоційні можливості кольору, відчути себе творцем.
Практичні ідеї, спрямовані на розвиток творчості, винахідливості, фантазії, уяви, зорової пам’яті, уваги, емоційної чутливості, спостережливості, просторових уявлень, комунікативності, акуратності, вправності, дрібної моторики руки, елементів кольорознавства, логіки, художнього смаку, образного та асоціативного мислення, докладніше подані в авторському дитячому нон-фікшні «Академія Професора Олівця». В ньому розміщена серія майстер-класів, призначених для занять образотворчим мистецтвом з дітьми дошкільного та молодшого шкільного віку. Завдання в майстер-класах розміщені за принципом поетапного ускладнення. Вони стануть у нагоді як під час індивідуальних, так і під час групових занять. До кожного майстер-класу додається ще й повчально-пізнавальна оповідка, здатна спонукати малюків до образотворчості. Вибір тем для творчості, націлених на формування духовності малят, звернено у світ природи, що є невичерпним джерелом пізнання та натхнення митців усіх поколінь.
Список використаних джерел:
Петренко Ю. М. Моя перша книжка з малювання – К.: Аконіт, 2008. – 100 с.
Закон України «Про освіту» // Відомості Верховної Ради. – 2017, №38-39, 380 с.
Монтессорі М. Допоможи мені це зробити самому / укладачі М. С. Богуславський, Р. Б. Корнетів («Уява у творчості дітей та великих художників»). – М.: ІД Карапуз, 2000.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства, за ред. І. К. Білодіда. – К.: Наукова думка, 1970-1980. – т. 1. – с. 67.
Гордон Драйден, Джаннетт Вос. Революція в навчанні / переклад М. Товкало. – Львів: Літопис, 2011. – 535 с.
Етюд / Бібліотека української літератури [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrlib.com.ua/encycl/slovnyk/printout.php?number=49.
Художня асоціація / Бібліотека української літератури [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrlib.com.ua/encycl/slovnyk/ printout.php?number=187.
Буймистру Т.О. Емоційні асоціації [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.elitarium.ru/znachenie-cvet-kachestvo-svojstvo-vospriyatie-associaciya-vliyanie-chuvstvo-psihologiya-koloristika/.
Чарльз Темпл, Дженні Л. Стіл, Курт С. Мередіт. Методична система «Розвиток критичного мислення при викладанні різних предметів» – США; Київ: Інститут відкритого суспільства Джорджа Сороса, 1998, посібник ІІ. – с.42-45.