Виготовлення брошки своїми руками

Матеріал підготувала вчитель трудового навчання (першої категорії ), спеціалізованої школи № 194 «Перспектива» в місті Києві, Палієнко Наталія Миколаївна

Виготовлення брошки своїми руками

Мета: ознайомити учнів із історією створення елементів біжутерії – аксесуару брошки, навчити акуратно та технічно правильно виконувати роботу; розвивати творчий смак та креативне мислення; виховувати любов до творчого процесу виготовлення виробів своїми руками.

Матеріали необхідні для роботи: фетр, ножиці, голка, нитки для вишивання, голки для валяння, вовна для валяння, блискавка(застібка), шпилька англійська, щітка для валяння(заміна – паралонова губка)

Тип уроку: комбінований.

Хід заняття

Організаційний момент.
Актуалізація опорних знань учнів.

На попередніх уроках ви здобули знання про техніку виконання вишивальних швів. Давайте згадаємо які саме шви ми вивчали.

Учні перераховують шви: «Шов вперед голка», «Шов за голку», «Петельковий», «Шов ланцюжок», «Шов стебловий», «Шов козлик», «Шов косий хрестик», «Шов прямий хрестик», «Шов обкидний через край».

Мотивація навчальної діяльності учнів.

Що таке аксесуари?

Аксесуари — це чимало важливих дрібничок, без яких не обійдеться жодна жінка, це численні модні дрібниці, з допомогою яких можна легко змінити чи перетворити власний образ.

. Сумки, шарфики, рукавички, капелюшки, пояси тощо. Саме ці речі підкреслюють твій особливий стиль. Вони створюють твій неповторний індивідуальний образ.

Багато людей люблять повторювати відому фразу: «Нове - це добре забуте старе». Дійсно, проаналізувавши історію моди, можна помітити, як принти, фасони або, наприклад, капелюхи, які носили наші прабабусі, стають популярними через кілька десятиліть. Без аксесуарів сьогодні не обходяться ні жінки, ні чоловіки. Гардероб сильної половини рясніє всілякими квітами краваток, різноманіттям запонок і ременів, а портфель давно замінила модна сумка. Що вже говорити про прекрасну половину людства – величезна кількість найменувань не перелічити і за день.

Що таке біжутерія?

Біжутерія — (фр. bijouterie — торгівля не дорогоцінними ювелірними виробами) — жіночі прикраси (намиста, сережки, брошки, та інше ), що зроблені з напівдорогоцінних металів або каміння. Виготовляється із міді, олова, напівдорогоцінного каміння. Останнім часом все більшої популярності набирає біжутерія створена своїми руками, так звана біжутерія ручної роботи. Виготовляють із бісеру, полімерної глини, акрилу та інших матеріалів. Останнім часом популярна між молоддю.

Вивчення нового матеріалу.

Короткі історичні відомості:

Унікальність брошок і шпильок полягає в тому, що на момент створення вони виконували чисто практичну функцію: з їх допомогою з’єднували фрагменти костюма, ділянки тканини задовго до появи сучасних застібок і оригінальних гудзиків. Історія виникнення брошок відносить нас до бронзового століття. Прародителькою шпильок, брошок стала булавка. Стародавні люди з бронзи створювали практичні «колючки», які допомагали в господарстві. Але з часом практична сторона використання шпильки стиралася, поступово булавка набувала оригінальне виконання та оформлення. Безпечна шпилька з гострим кінцем, який ховається в спеціальне віконце, отримала назву англійської шпильки.

Фібули і аграфи використовувалися стародавніми для фіксації полотен тканини на плечах. До раннього Середньовіччя фібули широко використовувалися в різних країнах. Фібули чоловіки використовували для носіння портупеї, а також жінки для створення декоративних складок на сукнях. Пізніше в побут увійшла одяг з точним кроєм, можна було відмовитися від закалывания тканини шпилькою. Саме в цей період з’являються оригінальні модифікації безпечних шпильок, які привертають увагу ювелірів. Шпильки й брошки стали стильними подарунками, які були вельми популярні. Брошки відрізнялися багатим декором і різноманітністю виконання.

Шпильки досі вважаються захистом від пристріту, злого слова і помислу. Нареченої обов’язково приколюють шпильками до подолу сукні, женихи кріплять шпильки всередині нагрудної кишені. Але для цієї мети зазвичай застосовуються звичайні, нічим не примітні шпильки. Ювеліри та майстри створюють унікальні прикраси у вигляді шпильок і брошок, прикрашених камінням, дорогоцінними металами, підвісками. Сьогодні можна купити золоті брошки і шпильки. які прикрасять ваш вечірнє вбрання, плаття або капелюшок. Дорогоцінні камені на такому оздобленні стануть шикарною родзинкою вашого образу. Ексклюзивні брошки з платини і золота будуть гордістю вашої особистої колекції. Для тих, хто мріє придбати унікальне прикраса на кожен день, можна запропонувати придбати срібні брошки і шпильки з захисно-декоративним шаром. Для цього використовується высокопробное срібло, яке дозволяє захистити ваше прикраса від пошкоджень. Зазвичай срібні брошки і шпильки піддають оксидированию, золотять, щоб додати їм блиск і шик.

При виборі брошки варто приділити увагу не тільки лицьовій декоративної частини. Звертаємо увагу на шпильку-затиск, яка повинна відрізнятися пружністю. Шпилька не повинна виступати за краї брошки, під час носіння вона не повинна розкриватися під вагою прикраси. Зазвичай на дорогих моделях брошок шпильки мають спеціальний запобіжник, який запобігає падіння і втрату коханого аксесуара.

Вишивальні шви.

«Шов вперед голка»

Голку з робочою ниткою виколюємо зі зворотного боку тканини на лицьовий бік у точці 1. Через кілька вертикальних ниток тканини, вздовж тієї ж горизонтальної нитки, де зроблено й перший прокол, виводимо голку на зворотний бік тканини (точка 2). Вздовж тієї ж горизонтальної нитки тканини, пропустивши таку ж кількість вертикальних ниток, знову виводимо голку на лицьовий бік (точка 3). Виконуємо в цій послідовності. В результаті — на лицьовому боці утворюється ряд однакових стібків, розташованих уздовж однієї і тієї ж нитки тканини, тобто по одній прямій.

«Шов за голку»

У правильно виконаному шві «назад голкою» лицьовий стібок дорівнює одній третині зворотного. При такому співвідношенні лицьові стібки і проміжки тканини між ними однакові. Виводимо голку з робочою ниткою на лицьовий бік в точці 1 (рис. 2/1), відрахувавши кілька вертикальних ниток назад, тобто вправо, переводимо голку знову на зворотний бік тканини (точка 2) і виводимо її на лицьовий бік в точці 3, на відстані, вдвоє більшій за довжину першого лицьового стібка. На рис. 2/1 довжина лицьового стібка позначена літерою А. Другий лицьовий стібок отримуємо переведенням голки на зворотний бік — правіше третього проколу, тобто в точці 4. Знову робимо на зворотному боці тканини стібок, що дорівнює 3А, і т. д. Іноді за малюнком вишивки необхідно, щоб на лицьовому боці були дуже дрібні, ледь помітні стібки. Величина лицьового стібка залежить від завдання вишивки й типу тканини.

Шов «через край» показано нарис. 3/1. Тканину кладемо лицьовим боком до себе і краєм догори. Лінією шва є край тканини. Проколи голкою зі зворотного боку тканини на лицьовий робляться через невелику відстань. Після проколу нитка огортає край тканини до наступного проколу, таким чином, лицьовий стібок переходить у зворотний по краю тканини й цей єдиний стібок лягає з нахилом уліво на лицьовому боці й управо на зворотному (рис. 3/1) (зворотний стібок показано пунктиром). Чим частіші проколи, тим менший нахил стібків. Якщо вколювати голку через кожну вертикальну нитку тканини, то утворюються щільні вертикальні стібки. Цей шов називається «качалочками». Він є основним під час обробки краю тканини в мережках і «вирізуванні».

«Обметувальний петельний шов» утворився на основі шва «через край». Проколи також робимо зі зворотного боку, але робота йде зліва направо. Робочою ниткою на кожному стібку робимо петельку. Голка проходить крізь цю петельку й затягає її на краю тканини (рис. 3/2). Робочу нитку при цьому необхідно тягти вздовж лицьового стібка вгору, до краю тканини. Тоді петелька, що поєднує сусідні стібки, лягає на край шва, тобто на край тканини, і лицьовий стібок приймає вертикальне положення. У правильно виконаному «петельному шві» зворотні стібки завжди лягають на тканину вертикально, незалежно від відстані між сусідніми стібками. В цьому положенні їх утримує поєднувальна петелька.

«Стебловий шов»

Зазвичай стебловий швом вишивають стеблинки квітів при переході від тонкої лінії до потовщеною і виконують контурні візерунки. Шиється він «назад голкою».

Ввівши голку в тканину, наберіть від 2 до 4 ниток на голку і протягніть нитку. Потім, відступивши, знову проколіть тканину голкою і наберіть на неї кількість ниток, рівне першому стежку. Голка з другим стібком повинна вийти з тканини в середині попереднього стібка. Лицьові стібки повинні йти в одному напрямку, заходячи один за інший то праворуч, то ліворуч.

Особливо красивим роблять стебловий шов дотримання рівної величини стібків і обов’язкове виведення голки при другому, третьому і наступних стежках в середині попереднього стібка

Практична робота.

Сьогодні ми з вами будемо виготовляти брошку. Її можна виготовити кількома способами. Спочатку ми виготовимо брошку простим способом.

Учні працюють за інструкційними картками.

Інструкційна картка виготовлення брошки

(обшивним способом)

№ з/п	Зміст операції	Графічне зображення
1	Вирізати дві форми брошки із фетру.
2	Обрізати тасьму на блискавці.
3	Пришити зубчики блискавки обкидним швом по контуру.
4	Пришити обкидним швом зубчики блискавки в середині брошки.
5	Прошити по бокам дві оздоблюючи частини із блискавки.
6	На другій частині брошки закріпити булавочку.
7	З’єднати дві частини брошки петельковим швом.
8	Готова брошка

Інструкційна картка виготовлення брошки

(з елементами валяння)

№ з/п	Зміст операції	Графічне зображення
1	На фетрі малюємо контур брошки по якій будемо пришивати блискавку.
2	Підрізаємо блискавку під самі зубчики.
3	Пришиваємо по намальованим лініям блискавку обкидним швом.
4	За допомогою голок для валяння заповнюємо вовною простір брошки. Проколюємо багато разів фетр через вовну, таким чином закріплюємо її на фетрі.
5	Кольоровими нитками прошиваємо оздоблюючи елементи. Можна використовувати «шов за голку», стебловий».
6	Вирізаємо із фетру фігурку нашої брошки. З’єднуємо вишиту брошку обшиваючи її петельковим швом.
7	З виворітного боку пришиваємо шпильку. Використовуємо обкидний шов.