Свято покровителя

Наума:

«Пророче Наум, наведи нас на ум»

Підготувала практичний психолог школи: Ю.В. Білогуб

Свято Наума

(На стіні напис: «Наум, наведи на ум». Наклеєні літери, стіннівки до Дня Наума, оформлена бібліотечка-поличка із книжками про навчання, стоїть глобус, стіл, лава, ікона).

Ведуча. У давні часи навчальний процес розпочинався взимку, 14 грудня. Це була найзручніша пора, коли сільські діти мали змогу добувати освіту.

Цього дня колись відкривались церковно-приходські трикласні школи для сільських дітлахів. Батьки відводили до школи дітей саме на це свято, бо «Пророк На­ум наведе на ум».

Спочатку йшли до церкви, ставили свічку Пророку, а , потім батько тричі цвьохав школяра вербовою гілкою: «Тією Святою вербицею, що Христа зустрічали, виряджаємо тебе, синку, на на­вчання. Хай наука тобі легко дається».

За народними уявленнями, Наум — покровитель розуму, знань і доброчинства; він був монахом-просвітителем, який, мандруючи по селах, без­коштовно вчив дітей.

Збереглися його заповіді, які актуальні і тепер:

«Не можна під час навчання їсти, бо заїсиш вивчене.

Якщо закінчив читати, то закрий книжку, бо вивчене забудеться».

Є й молитва: «Господня духа зійшли мені, щоб вложив у серце моє слово».

Хоч згодом терміни початку навчання були переміщені, але в ремісничих цехах і при братствах продовжували дав­ню традицію — майстри набирали собі учнів на свято На­ума. На його честь влаштовували цікаві обряди, проф­есійні посвяти.

З цього дня починали освоювати музичні інструменти ті, хто бажав оволодіти грою на бандурі чи скрипці. Хто не зміг осилити професійних навиків, таких у народі на­зивали партачами.

Зараз діти вас ознайомлять із прислів'ями, що склав на­род до свята Наума.

1-й учень. «Партача й Наум не наведе на ум».

2-й учень. «Наум наставляє на ум».

3-й учень. «Батюшка Наум, виведи синка на ум».

4-й учень. «Я не знаю ні «аз», ні «буки» — прийде На­ум і змусить до науки».

Ведуча. А зараз ми вам покажемо сценку про те, як ро­зпочиналась у давні часи підготовка до навчання у день Наума.

(Перед кулісами зустрічаються дяк і батько).

Батько. Добрий вечір, отче!

Дяк. Добрий вечір яка у тебе справа?

Батько. Та ось, отче, маю сина. Завтра Наума, то п йшов просити вас прийняти його до школи.

Дяк. А чого ж, можна прийняти, нехай приходить завтра.

Батько. Дякую, бувайте

Дяк. Бувай здоров.

(Ідуть).

(Куліси розкриваються. На лаві сидить батько і син, мати за столом вишиває. До хати заходить хрещений батько з букварем і ножицями).

Хрещений батько. Добрий вечір, куме.

Батько. Добрий вечір!

Син. Добрий вечір, тату! (Цілує руку хрещеному батькові).

Хрещений батько. А що, пора, Іване, до школи?

Син. Пора, батьку.

Хрещений батько. Одарко, принеси ікону, я буду благословляти хрещеника на навчання.

(Мати стає з іконою біля сина, який сідає на стілець.

Хрещений батько бере ножиці, відрізає у хлопчика кілька волосин, тричі промовляючи: «Батюшка Наум, виведи синка на ум. Потім бере синка за руку, садовить за стіл і показує букви.)

Хресний батько (показує). Це «азь».

Син. «Азь».

Хресний. А ця «буки».

Син. «Буки».

Хресний. А ця «глаголиця».

Син. «Глаголиця».

Хресний. Зрозумів, а йдіть-но, куме, сюди, послухайте, який ваш синочок учений. Ану, синку, які це букви?

Син. Азь, буки, глаголиця.

Батько. Молодець!

Хресний. Ну що ж, мені пора додому. Щасти тобі ,синку, в науці!

(Цілує хлопчика в голову).

Ведуча. Як бачите, діти, учнів навчали у давні часи в основному дяки. Грамотну людину дуже поважали, тому всі прагнули навчатись.

А зараз ми проведемо конкурси, щоб показати пророку Науму і самим собі, які ми вже кмітливі. (Зміст завдань за вибором вчителя. Орієнтовні завдання наводжу в додатку).

1. Розв’яжи приклади.

2. З’єднай частини малюнків і розфарбуй.

3. Встав пропущені букви в тексті.

4. Постав іменники в орудний відмінок.

5. Збери розсипані рядки віршів.

6. Дай відповіді на питання з природознавства.

7. Як ти знаєш карту України( підпиши міста і області…)

145.789 231.093 144.789 232.903

_____5 _____4 _____5 _____6

Постав в Орудний відмінок:

Радість-____________

Кров-______________

Піч-_______________

Постав в Орудний відмінок:

Молодість-__________

Любов-_____________

Ніч-________________

Встав пропущені букви:

«Л…гковажні» річки

А чи бачили ви де-небудь річки, що перет…наю……я? На з…мній кулі є й такі. Наприклад, біля польського міста дві річки перет…наються під прямим кутом. Кожна з них після цього т…че своїм руслом далі. Справжні д…ва творить пр…рода!.

Авіатор…м, чоботар..м, кухар…м, шахтар…м, столяр…м, лікар…м, вівчар…м, зброяр…м, маляр…м, воротар…м,

контролер…м.

Не можна під час навчання їсти, бо заїсиш вивчене.

Якщо закінчив читати,

то закрий книжку, бо вивчене забудеться.

Учитель. Наука в школі була нудною. Дітей учили читати церковнослов'янськими літерами. Як важко було їх запам’ятати. Але, крім читання, у школі вивча­лося богослов’я, письмо, арифме­тика, городництво, хліборобство, початки медицини та ветеринарії. А ще тут панувала дуже сувора дис­ципліна. До речі, а як ви гадаєте, що в нас стоїть у кутку? Звичайно, різ­ки – незамінний атрибут шкільної науки, як і дошка чи крейда. Саме ними карали учнів за найменшу провину, за непослух чи нестаранність. Учні боялися різок, як і вчителя.

Ведуча 1. Звичайно, не в усіх шко­лах учителі були жорстокими, але різки застосовува­ли майже завжди. Бо наші предки вважали, що справжня наука іде від бука. Навіть правила братських шкіл заохочували вчителів «добре навчати і карати неслухняних не як тиран, а як для науки». Тому ледачі та недисципліновані учні заслуго­вували покарання різками. Часто це відбувалося наприкінці тижня, тому й називалося «субітками». Однак батьки покараних учнів не зважали на це: «Б’ють – не на лихо вчать. Аз, буки – бери швидше граматику в руки і не потрапляй дякові під руки». А ще селяни будь-що нама­галися віддати своїх дітей в науку, особливо хлопців, щоб змогли хоч листи додому писати, як підуть в армію. Відомий і такий факт: за царизму не приймали скарг чи будь-яких заяв, якщо в них були граматичні помилки або вони були написані нерозбірливим почерком.

Пауза. Заходять дівчатка

Дівчатка, цікаво, а що то у вас замо­тано в рушнику?

1-а учениця. То у мене в горщи­ку пшоняна каша. Чули ви, може, такий вислів «мало каші з’їв». А знаєте, що це значить? Так гово­рять про людину, яка чогось не знає чи ще не вміє робити. Щоб чомусь навчитись, треба з’їсти багато каші.

2-а учениця. А що означає слово «кашоїд», знаєте? Воно пов’язано із пшоняною кашею. Колись малю­ків, що готувалися до школи, нази­вали кашоїдами. Напередодні Нау­ма мати варила кашу в горщику, її подавали на сніданок, який прохо­див урочисто.

1-а учениця. Потім малюк, одяг­нений у білу сорочку, прикривши горщик новим рушником, відносив кашу до школи, де учні з нею швид­ко впорувались.

2-а учениця. Був іще один звичай. Після того, як учні з’їдять кашу, вони виходили на шкільне подвір’я і влаштовували гру: ставили горщик посередині круга й цілилися в ньо­го, поки не розбивали.

Учитель. Отже, у нас є горщик каші, бити ми його не будемо, а просто скушт­уємо пшоняної каші, щоб наука добре в голову йшла.