Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю студентів здійснюється у таких формах:
фронтальна (фронтальне опитування) – система питань до всієї групи;
групова – використовується у тих випадках, коли перевіряється виконання групового завдання;
індивідуальна (індивідуальне опитування) – ґрунтовне ознайомлення із знаннями, уміннями і навичками одного студента; при індивідуальному опитуванні викладач концентрує свою увагу на студенті, який відповідає;
комбінована (ущільнене опитування) – поєднання фронтального опитування з індивідуальним: кілька студентів виконують індивідуальні завдання біля дошки чи на місцях, з рештою проводиться фронтальне опитування.
Обговорення в групі – це метод, який дозволяє:
заохочувати студентів до діалогу;
залучати до обговорення проблем без будь-яких обмежень;
ставити проблеми, які викликають загальний інтерес;
шукати згоди в суперечливих ситуаціях;
обмінюватися думками, порівнювати протилежні позиції.
Яких навичок набувають студенти внаслідок групової роботи?
навчаються брати на себе відповідальність за спільну та індивідуальну підготовку;
відстоювати свою позицію;
співпрацювати, обмінюватися інформацією;
виконувати різні ролі та брати на себе відповідальність (роль лідера, автора, репортера, спостерігача).
Завдання викладача при груповій роботі:
правильно сформулювати завдання та забезпечити взаємодію груп;
підготувати цікавий заохочувальний матеріал;
бути партнером, вносити корективи, направляти роботу груп.
Ігрова діяльність виконує такі функції:
спонукальну (викликає інтерес);
комунікативну (засвоєння елементів культури спілкування);
самореалізації (кожен студент реалізує свої можливості);
розвивальну (розвиток уваги, волі та інших психічних якостей);
розважальну (отримують задоволення);
діагностичну (виявлення прогалин у знаннях);
корекційну (внесення позитивних змін у структуру особистості майбутніх фахівців).
„Мозковий штурм” – ефективний метод колективного обговорення, пошук
рішень у процесі спільного висловлення думок. Цей принцип дає можливість за короткий час висловитись великій кількості студентів, що є передумовою вироблення найбільш розумного рішення.
Методика проведення цього виду активної роботи полягає в наступному:
Викладач ставить завдання і розповідає про правила його виконання. Мета „штурму” – запропонувати найбільшу кількість варіантів виконання завдання.
Поради:
примусьте працювати свою уяву, не відкидаючи навіть ті ідеї, які суперечать загальноприйнятій думці;
не давайте оцінку і не робіть підсумки зразу.
2. Згруповані учасники „мозкового штурму” розвивають ідеї, відбирають
ті, які допомагають знайти відповіді, знаходять спільне рішення.
3. Ведучий, як правило викладач, підбиває підсумки дискусії.
„Мозковий штурм” – ефективний шлях здійснення свободи слова, свідомого
засвоєння знань.
Термін „інтерактивне навчання” означає певний порядок інформаційної взаємодії між суб’єктом навчального процесу і навчальним середовищем. В.Гузєєв розрізняє три порядки інформаційної взаємодії:
інтраактивний, коли інформаційні потоки відбуваються всередині студента, а потім переносяться у навчальне середовище (створюється при самостійній навчальній діяльності студентів);
екстраактивний, коли інформаційні потоки спрямовані від навчального середовища до студента (навчальна лекція);
інтерактивний, коли між студентом і навчальним середовищем налагоджується діалог.
Проблем на семінарі можна розглянути кілька, і всі обов’язково розв’язувати в групах. Але неодмінною умовою є наявність проблеми та робота з нею в групах, прийняття узгодженого рішення і діалог заняття узгодженого рішення і діалог за підсумками роботи.
Діалог – це співробітництво учасників навчального процесу, з одного боку – різних груп студентів, з другого – студентів і викладача з метою спільного пошуку рішення. Тому воно направлено на пошук спільних знаменників, розширення і можливу зміну власного погляду, відвертість у взаємовідносинах. Як доводять дослідження, групові дискусії сприяють засвоєнню 50% матеріалу.
Дискусії – це словесний обмін ідеями, думками з будь-якої теми. Корисні тим, що дають можливість активізувати розумову діяльність студентів, уміння висловлювати власні думки, використовувати набуті знання.
„Мозкова атака” достатньо популярний засіб навчання у дискусії. Ведучий пропонує якусь проблему або життєву ситуацію, для її вирішення пропонується якомога більше альтернативних засобів, які потім аналізуються самими студентами.
Форми організації дискусії.
„Дерево рішень” – метод усіх можливих варіантів. Цей метод застосовується при аналізі ситуацій і допомагає досягнути повного розуміння причин, які призвели до прийняття того чи іншого важливого рішення, події в минулому. Студенти мають зрозуміти механізм складних рішень, роль викладача – заносити (можна залучати студентів) у колонки переваги і недоліки кожного з них. В ході обговорення студенти заповнюють таблицю.
Результати обговорюються, викладач порівнює отримані результати, відповідає на поставлені запитання. Дискусія проходить у стилі телевізійного ток-шоу.
Методика проведення дискусії:
1. Викладач ставить проблему, студенти її обговорюють. У дискусії беруть участь за регламентом 3-5 студентів.
2. Інші студенти через 15-20 хвилин беруть участь в обговоренні.
3. Після закінчення дискусії викладач підбиває підсумки, дає оцінку учасникам дискусії.
Структуровані дебати. Це змагання між двома командами.
Основні умови:
кожна команда повинна ретельно готувати свої аргументи: вирішити, які пункти, підтверджені джерелами та документами, висувають виступаючі, бути готовими до аргументів супротивників;
учасники дебатів виступають послідовно.
Перемога надається команді, яка більш ефективно й аргументовано довела свої позиції і спростувала протилежні.
До активних форм навчання, які сприяють засвоєнню до 70% матеріалу, відносяться рольові ігри. Під час їх проведення розігруються ситуації, які студентам не траплялися у повсякденному житті. Кожна рольова гра може тривати декілька хвилин, за цей час студент має розіграти певну ситуацію всіма придатними для цього засобами. Метою рольових ігор є допомога студентам у дослідженні їх почуттів, думок та дій у вільній сприятливій обстановці. Рольові ігри можуть дати багатий матеріал для
обговорення.
Методика проведення:
сформулювати проблему, яку буде ілюструвати рольова гра;
визначити відповідно до сценічних ситуацій дійових осіб, їх кількість;
вибрати спостерігачів рольової гри.
Рольові ігри імітують реальні життєві події, тому вони повинні стосуватися проблем, на які немає однозначної відповіді. Викладач, не нав’язуючи своє бачення, може підкреслити ті моменти, в яких вдалося досягти згоди, і залишити відкритими ті, які потребують подальшого обговорення.
Форми контролю
За витратами часу на контроль усне опитування поступається контролю, програмованому за карточками.
Поточний контроль на практичних, семінарських і лабораторних заняттях проводиться з метою вияснення готовності студентів до занять у таких формах:
Вибіркове усне опитування перед початком занять.
Фронтальне стандартизоване опитування за карточками, тестами протягом 5-10 хв.
Фронтальна перевірка виконання домашніх завдань.
Виклик до дошки окремих студентів для самостійного розв'язування задач, письмові відповіді на окремі запитання, дані на лабораторному занятті.
Оцінка активності студента у процесі занять, внесених пропозицій, оригінальних рішень, уточнень і визначень, доповнень попередніх відповідей і т. ін.
Письмова (до 45 хв.) контрольна робота.
Колоквіум по самостійних розділах теоретичного курсу (темах або модулях).
Контроль у поза навчальний час:
Перевірка перебігу виконання домашніх завдань, науково-дослідних і контрольних робіт. Оцінюються якість і акуратність виконання, точність і оригінальність рішень, перегляд спеціальної літератури, наявність елементів дослідження, виконання завдання у встановленому обсязі відповідно до заданих строків.
Перевірка конспектів лекцій і рекомендованої літератури.
Перевірка і оцінка рефератів по частині лекційного курсу, який самостійно пророблюється.
Індивідуальна співбесіда зі студентом на консультаціях.
Проведення навчальних конкурсів і олімпіад на «кращого знавця дисципліни» кращого з спеціальності, краще виконання лабораторних, особливо навчально-дослідних робіт.
Контрольні заходи, що проводяться лектором на потоці і у позанавчальний час, крім загальної мети, яка переслідує об’єктивну атестацію студентів, мають дати лектору дані для оцінки рівня роботи його асистентів, які ведуть практичні, лабораторні і семінарські заняття.
Мета усного індивідуального контролю – виявлення вчителем знань, умінь і навичок окремих студентів. Студенті пропонується дати відповідь на загальне питання, яке в подальшому розбивається на ряд конкретних, уточнюючих. Як правило, дня відповіді студенти запрошуються до дошки. Додаткові питання при індивідуальному контролі даються при неповній відповіді студента. Якщо необхідно уточнити деталі, перевірити глибину знань, або ж, якщо у викладача виникають сумніви при виставленні оцінки.
Усний фронтальний контроль (опитування) вимагає серії логічно пов'язаних між собою питань за невеликим обсягом матеріалу.
При фронтальному опитуванні учитель очікує від студентів чітких, лаконічних відповідей з місця. Використовується він переважно з метою повторення і закріплення навчального матеріалу на короткому проміжку часу.
Стосовно індивідуального опитування фронтальний контроль має свої переваги й недоліки. Переваги полягають у тому, що він сприяє активізації роботи всього класу, дозволяє опитати багато студентів, зекономити час. При фронтальному опитуванні всім студентам надається можливість брати участь у доповненні, уточненні, підтвердженні, виправленні, але після прослуханої відповіді товариша. Недоліки очевидні: не забезпечує перевірки глибини знань, можливі випадкові вдалі відповіді студентів.
Письмовий контроль рідко буває індивідуальним, коли окремим студентам пропонуються контрольні роботи за картками. Переважно це фронтальні контрольні роботи з математики, фізики, хімії, української і російської мови (диктанти, перекази, твори) та ін. Фронтальні та індивідуальні роботи можуть бути розраховані на весь урок або його частину. Письмові роботи можуть пропонуватися також у формі звітів, графічних побудов, карток та ін.
Практичний контроль використовується на уроках малювання (в початкових класах), праці, фізичного виховання, математики, фізики, хімії. В старших класах з цією метою проводяться лабораторні роботи. На уроках математики здійснюють вимірювальні роботи, на інших – перевіряють уміння користуватися приладами, на зразок амперметра, вольтметра та ін.
Таким чином, цей метод необхідний тоді, коли треба виявити сформованість тих чи інших умінь і навичок практичної роботи або рухових навичок як, наприклад, на уроках фізкультури й образотворчого мистецтва.
З розвитком інформаційних технологій все ширше використовується машинний контроль. Найпоширенішими є різноманітні види програмованого контролю, коли студентам пропонується з декількох варіантів можливих відповідей вибрати правильну. Переваги машинного контролю в його неупередженості. Однак, він не виявляє способу отримання результату, утруднень, типових помилок та ін.
Методи самоконтролю. Суттєвою особливістю сучасного етапу удосконалення контролю є розвиток в студентів навичок самоконтролю за ступенем засвоєння навчального матеріалу, уміння самостійно знаходити допущені помилки, неточності, а також спосіб усунення виявлених недоліків.
Поєднання різноманітних методів контролю отримало назву комбінованого або щільного контролю. Як правило, це поєднання усного і письмового опитування.
Сутність його полягає в тому, що до дошки для відповіді викликаються відразу кілька студентів, з яких один відповідає усно, інші готуються до відповіді біля дошки, частина студентів виконує письмові завдання за картками, а решта бере участь в опитуванні.
Переваги цього методу в тому, що він дає можливість ґрунтовної перевірки знання кількох студентів за незначний проміжок часу: застосовується, коли весь матеріал засвоєний і є необхідність перевірити відразу декількох студентів.
Методи контролю і самоконтролю за ефективністю навчально-пізнавальної діяльності.
Методи контролю забезпечують одержання зворотної інформації про зміст, характер і досягнення у навчально-пізнавальній діяльності студентів та про ефективність праці викладача.
Залежно від форми контрольних завдань (проходження інформації між викладачем і студентами) перевірка може бути усною, письмовою, графічною і практичною.
Метод усного опитування. Є найпоширенішим і найбільш ефективним. Його використовують при вивченні майже всіх предметів. Полягає у з'ясуванні рівня знань студента завдяки прямому контакту з ним під час перевірочної бесіди. Усне опитування передбачає постановку вчителем питань (завдань), підготовку студентів до відповіді та демонстрування своїх знань, корекцію і самоконтроль викладених знань у процесі відповіді, аналіз та оцінювання її.
Перевірочні питання і завдання викладача бувають репродуктивними (відтворення вивченого), реконструктивними (застосування знань і вмінь у змінених ситуаціях), творчими (застосування знань і вмінь у нестандартних умовах, перенесення засвоєних принципів доведення на вирішення складніших мислительних завдань). Такі питання бувають основними (передбачають самостійну розгорнуту відповідь), додатковими (уточнення по ходу відповіді), допоміжними (навідними, допомагають виправити неточності у відповіді). За формулюванням – звичайними («Які умови є важливими для життя рослин?»), проблемними («Чи можливо, щоб функція була одночасно прямою і непрямою?»); за формою висловлення – логічними, цілеспрямованими, чіткими, зрозумілими і посильними; за місцем організації і проведення – аудиторні і домашні; за методом перевірки результатів – традиційними, тестовими, програмованими (машинними або безмашинними); за охопленням студентів перевіркою – індивідуальними, фронтальними, ущільненими (груповими).
Індивідуальне опитування передбачає перевірку знань, умінь та навичок окремих студентів. При цьому більшість студентів залишається пасивними. Тому важливо під час такого контролю активізувати увагу та діяльність всієї групи. Цього можна досягти за допомогою таких прийомів, як продовження або рецензування відповіді, внесення до неї доповнень та уточнень.
При підготовці до перевірки знань викладач повинен підготувати форму для обліку результатів опитування. Усне контрольне опитування проводять протягом 10–20 хв. На одне й те ж запитання може бути вислухано декілька відповідей, поки не буде одержано правильну і вичерпну.
Фронтальна (побіжна) перевірка передбачає оперативне, найчастіше усне опитування всіх студентів. Масовість та оперативність часто роблять її дещо формальною і поверховою. Однак з її допомогою викладач може визначити прогалини у знаннях усіх студентів.
Групова перевірка охоплює невелику групу (5–7) студентів і відбувається найчастіше у формі ущільненого опитування. Під час неї одночасно різними способами опитують декількох студентів (індивідуальне опитування біля дошки, виконання завдань на місці за картками, коментування або рецензування відповіді товариша та ін.). Вона дає змогу перевірити більшу, ніж звичайно, кількість студентів, але порушує фронтальну роботу і логічність у побудові заняття. Групову перевірку використовують здебільшого під кінець чверті, переважно для спеціальної перевірки студентів, підготовка яких викликає певні сумніви. Групове опитування займає проміжне місце між фронтальним та індивідуальним за глибиною перевірки і кількісним охопленням студентів.
Сильним активізуючим фактором при фронтальному і груповому опитуванні є оцінювання. Така форма атестації враховує всі види діяльності студентів на занятті (відповідь стосовно раніше вивченого матеріалу, доповнення та уточнення відповідей інших студентів, пізнавальна активність при засвоєнні нового матеріалу тощо). Система оцінювання сприяє активізації роботи аудиторії від початку й до кінця заняття і дає змогу оцінити знання значної кількості студентів.
Письмовий контроль. Особливістю письмової контрольної роботи, порівняно з усною перевіркою, є глибина відповідей на запитання і виконання практичних дій, більша тривалість її проведення і підбиття підсумків. Її проводять у формі письмових відповідей на запитання, письмового розв'язання задач, предметних диктантів (математичних, фізичних тощо), які дають змогу оперативно визначити якість знань студентів. Найпоширенішим способом проведення предметних диктантів є письмове завершення студентами фрази, початок якої вимовляє викладач. Наприклад: «Силою струму називається...». Результати таких диктантів визначають шляхом заслуховування і коментування відповідей окремих студентів або парної роботи на занятті, коли два студенти обмінюються своїми зошитами і перевіряють правильність відповідей один в одного. Такий контроль сприяє формуванню навиків самоконтролю.
З метою перевірки знань проводять і так звані «експрес-диктанти», під час яких студенти пишуть відповіді у двох зошитах (контрольному і робочому). Контрольний здають викладачеві, робочий залишають у себе. Диктант перевіряють за робочим екземпляром, фронтально або способом парного контролю. За фронтальної перевірки учень сам виставляє собі оцінку за виконану роботу. Письмовий контроль дає змогу за короткий проміжок часу перевірити багатьох студентів, зберігати результати перевірки; виявляти неточності у відповідях студентів. Але він забирає багато часу в викладача для перевірки письмових робіт.
Графічна контрольна перевірка. Передбачає графічну форму відповіді студента на запитання, коли обчислення або знаходження різних величин здійснюють за допомогою креслення, графіка, малюнка, векторної діаграми тощо. Виконання графічного завдання потребує додаткового приладдя (лінійки, циркуля, транспортира та ін.). Особливий вид графічної перевірки – робота з контурними картами.
Практична контрольна перевірка. Передбачає практичне вирішення контрольних завдань (складання схем, вмикання вимірювальних приладів, зняття показників приладів, ремонт, регулювання або технічне обслуговування обладнання та ін.). Найчастіше вдаються до неї при вивченні прикладних спецдисциплін.
Залежно від характеру контрольних завдань розрізняють синтезований (студентам дається завдання, відповіді на які потребують узагальнених знань, умінь і навичок) та ймовірний контроль (перевірка всієї системи знань питаннями, відповіді на які віддзеркалюють цю систему).
Це так звані традиційні методи, засоби і форми організації навчання та контролю. Пройшовши багаторічну, а іноді й багатовікову апробацію, вони, хоч і потребують відповідного оновлення, сприяють виникненню та удосконаленню нетрадиційних, до яких належать тестові і програмовані (машинні та безмашинні) методи.
Тестові методи перевірки знань. Вони становлять систему завдань для оцінювання знань студента, за допомогою кількісних норм. Здебільшого передбачають вибір особою, яка проходить тестування, однієї з кількох запропонованих відповідей. Термін запровадив до вжитку у 1899 р. американський психолог Джеймс Кеттел (1860—1944), а тести як прийом оцінювання почали застосовувати у Великобританії у 1864 р. На відміну від традиційних методів контролю, орієнтованих в основному на перевірку засвоєння конкретних знань, тестовий контроль спрямований на перевірку засвоєння ключових елементів навчального матеріалу. Він відрізняється більшою об'єктивністю, усуває суб'єктивізм, скорочує час на перевірку, сприяє дотриманню єдності вимог, запобігає випадковості при оцінюванні знань, забезпечує сприйняття учнем оцінки як об'єктивної, дає змогу статистично опрацювати одержані результати.
У науковій практиці найпоширенішими є тести досягнень, креативності, критеріально-орієнтовані.
Тести досягнень використовують для оцінювання рівня розвитку логічного мислення студентів, оволодіння ними розумовими операціями, науковими принципами, основними законами та ін., а спеціалізовані тести досягнень дають змогу оцінити рівень засвоєння окремих тем, понять, явищ, процесів, способів дій у межах конкретного навчального предмета. Тести креативності використовують для оцінювання творчих здібностей студентів, уміння знаходити нетрадиційні способи вирішення проблемних завдань. Критеріально-орієнтовані тести використовують для визначення динаміки індивідуальних досягнень щодо певного критерію (наприклад, динаміки розвитку уміння).
Програмований контроль. Полягає у пред'явленні до всіх студентів стандартних вимог у процесі перевірки однакових за кількістю і складністю контрольних завдань, запитань. Оцінювання знань здійснюють за допомогою різних автоматизованих або технічних пристроїв. Простий і поширений спосіб стандартизації опитування – застосування ПК.
Іспити (екзамени). Екзамени, як і інші види перевірки успішності, підвищують відповідальність викладача і кожного студента за свою роботу, сприяють систематизації вивченого, вихованню в студентів вимогливості до себе тощо. Влаштовують їх в урочистій, діловій і спокійній атмосфері, перевіряючи знання студентів вимогливо, але тактовно і доброзичливо, виставляючи оцінки відповідно до єдиних критеріїв і норм.
Іспити проводять методом письмової роботи, бесіди, практичної, лабораторної роботи, тестування, захисту студентських науково-дослідних робіт. За результатами навчання студентам (випускникам) видають відповідний документ (свідоцтво, атестат, диплом).
Для забезпечення загального контролю запроваджено державну підсумкову атестацію студентів. Проводять її в усіх без винятку навчальних закладах. Її зміст, форми і порядок проведення визначає Міністерство освіти і науки України.