Зала прибрана листочками, букетами квітів. На сцені дерева з осіннім листям. Вибігає 5-6 дітей, які збирають листочки у букетики, розглядаються довкола.
Хлопчик Ой, як чарівно навколо! Просто чудово!
Дівчинка. Дуже гарно, бо це ж осінь золота прийшла!
Хлопчик Осінь, осінь! Чарівна і дивна
В дивограї кольорів горить.
Неповторна, гарна, як царівна,
У намисті горобин стоїть.
Дівчинка Гляньте! Листячко яке барвисте:
Жовте, червонясте і руде!
Небо – синє-синє! Чисте-чисте!
І немає хмароньки ніде!
Пісня «Висне небо синє»
1.Висне небо синє,
Синє, та не те:
Світить, та не гріє
Сонце золоте.
2.Здалека під небом,
В вирій летючи,
Голосно курличуть
Журавлів ключі.
Дівчинка . Я листочків гарних назбирала,
Щоб букет осінній з них зробить.
У віночок їх позаплітала,
Щоб себе вінком озолотить!
Хлопчик О! яка ти стала гарна й дивна,
Ніби з казки тільки-но зійшла!
Наче осінь – золота царівна…
Розкажи-но, де це ти була?
Дівчинка. Я у лісі листячко збирала
У букетик, і вінок сплела,
Ягідок з калини ще нарвала
І тепер уже додому йшла.
Хлопчик Справді, осінь дуже гарна і мила,
І краси багато так у ній!
Все довкіл вона позолотила,
Тільки придивитися умій.
Дівчинка. Давайте і ми в ліс підемо, грибочків, може знайдемо, на осінню красу подивимось.
Хлопчик. А ти в лісі не боїшся?
Дівчинка. Та чого б це я боялася? Я там усі стежечки знаю!
Хлопчик .А ви знаєте, які гриби можна збирати?
Усі. Так, знаємо!
Дівчинка. А я не дуже розуміюся на грибах. Мені усі подобаються. Особливо червоні з білими цяточками.
Хлопчик. Ми тобі допоможемо. Я з собою навіть малюнки взяв, щоб порівняти, правдивий грибочок чи ні. Ось, погляньте. (Показує) Цей червоний у білу цятку – мухомор, отруйний, його не можна брати. А це – лисички, їх можна.
Дівчинка. А це – справжній боровик, а ось – сироїжка. ( показує малюнки )
Хлопчик Це – бліда поганка, її не можна і в руки брати, бо вона дуже отруйна!
Дівчинка. Але збивати і нищити грибів теж не можна.
Хлопчик Чому? Вони ж погані, отруйні, ще хтось набере собі. Ліпше знищити!
Дівчинка. Все в природі потрібне. Мухомор для людей отруйний, а для тварин – ліки. Наприклад, якщо олень захворів, то, знайшовши мухомора, його з`їдає. Так він виліковується. Тому нічого в природі нищити не можна.
Хлопчик Далеко не заходьте, щоб не заблукати в лісі. А ще там галасувати не можна. Бо в осінню пору в лісі й так шумно. Звірі злякаються.
Дівчинка.А це ще чого? То ж он яка тиша всюди! Ати кажеш – шумно!
Хлопчик А ти прислухайся… Листячко падає на землю – шелест, хтось по ньому ступає – шурхіт, наступиш на галузку – тріск, а вітер загуде – весь ліс озветься шумом.
Дівчинка.Так, у цю пору навіть зайчики з лісу в поле тікають. Вони шуму бояться. От тому нам треба вести себе тихо. Може, у казку потрапимо і побачимо чудеса!..
Хлопчик От вигадниця! Таке скажеш! Яка там казка!
Дівчинка Все навколо нас – це і є казка, тільки придивитися зумій, прислухатися… Все живе, лише пофантазуй, і воно заговорить, зашепоче…
Хлопчик Тихо, тихо… Осінь іде! Гляньте он туди. Це ж Осінь…
Входить Осінь.
Так-так. Я справді Осінь-чарівниця,
Ходжу ось тут по нашім ріднім краю.
Фарбую світ, готую всім гостинці,
І вас у лісі жовтому вітаю!
Як махну рукою – все навколо в`яне…
Осінь я… За мною йдуть густі тумани.
Проводжу за обрій я дзвінких пташок
І строкате листя заведу в танок.
Пісня «Рідний дубочок»
1.На дубових вітах
Листячко тріпоче,
Бо його вітрисько
Позривати хоче.
Приспів:
Жовте листячко тріпоче,
Долу падати не хоче.
Ой тріпоче, ой тріпоче,
Долу падати не хоче.
2.Міцно, міцно кожен
Держиться листочок-
Це тому, що дуже
Любить свій дубочок.
Приспів.
Осінь. А ви, я бачу, грибочки у лісі назбирали?
Дівчинка Ми грибочків назбирали і листочків теж знайшли.
А у лісі не кричали, чемними усі були.
Хлопчик Я горішків назбирав, потрусив з ліщини.
Трішки білочці віддав й собі – половину.
Хлопчик Я ось жолудів приніс – теж корисне діло!
Посаджу весною ліс, щоб дуби шуміли.
Дівчинка А я далеко в ліс зайшла стежиною в`юнкою.
Насіння з квіточок взяла, посію скрізь весною.
Осінь. Молодці!
Чудовими дітьми ростете, і маю я надію –
Вітчизні користь принесете. Тому за вас радію.
Насіннячко зібрали ви в осінню гарну пору,
Щоб квіти й трави скрізь росли, і ліс піднявся вгору.
Щоб край наш рідний розцвітав, турбуєтесь ви нині,
І соловейко щоб співав весною на калині.
Пісня «Шпачок прощається»
1.Осінь. Дощик сіється.
Клен весь пожовтів,
А шпачок на гілочці
Пісеньку завів.
Приспів:
Гілка ледь гойдається,
Дощик не кінчається,
З нами шпак старесенький
До весни прощається.
2.В путь-доріжку дальню
Треба відлітать.
Пісеньку прощальную
Як не заспівать.
Приспів.
Вірш « Яка буває осінь»
Осінь чарівними барвами квітне,
Тепла буває, суха і привітна,
Жовта, червона, зелена, руденька,
Ще золотава, гаряча й тепленька.
Радує квітами і кольорами,
Сяють жоржини ясними вогнями.
Ще хризантеми цвітуть до морозу
І не страшні їм холодні прогнози.
Осінь буває чудова й чарівна,
Сонячна, сяюча, світла і дивна.
Часом проллється рясними дощами,
Сумно зітхне, не порадившись з нами.
Холодом різко не в пору повіє.
Сірою стане. І це вона вміє.
А коли дощик щодень накрапає,
Колір чарівний у неї зникає.
Осінь тоді сіра-сіра, байдужа,
Сонечко навіть світити не здужа.
От яка осінь на світі буває,
То сяє сонцем, то дощ накрапає.
Але у ній хоч коли та красиво!
Осінь – чарівність! Осінь – це диво!
Танок з парасольками «Кап, кап, кап»
Кап-кап-кап – дощик пройшов,
Кришталевий дзвоник знайшов.
І так гарно він награвав,
І до танцю нас закликав.
Парасольки, парасольки тримаємо ми.
Кольорові парасольки чарівні такі.
Парасольки, парасольки – краплинки летять.
Кольорові парасольки нас захистять.
Кап-кап-кап – дощик з небес.
Для маляток стільки чудес!
І так гарно він награвав,
І до танцю нас закликав.
Парасольки, парасольки тримаємо ми.
Кольорові парасольки чарівні такі.
Парасольки, парасольки – краплинки летять.
Кольорові парасольки нас захистять.
Осінь. Чула я, що діти знають, які свята відзначають люди восени. Розкажіть мені!
Хлопчик 14 вересня «Семенів день »– найвизначніший день місяця. Уже закінчувалися літні ігри та гуляння молоді та дітей, починалися осінньо-зимові «вечорниці». А на полях люди закінчували сівбу жита.
Дівчинка Свято Покрови – 14 жовтня. Особливо на нього чекали дівчата, які мали одружуватися. А після свята розпочиналися весілля.
Хлопчик 21 листопада святкують день Михайла. За народними уявленнями, він опікується всіма звірами, йому підвладні хижаки. Тому найбільше шанували святого мисливці.
Осінь. Я дуже рада, що ви такі розумні!
За те я принесла вам гостинців із полів, садів та грядок.
Ну а щоб не сумували – повний козубок загадок.
Загадки
На городі молода пишні коси розплела.
У зеленій у хустинці золоті хова зернинки. (Кукурудза)
Він кругленький, червоненький, з хвостиком тоненьким. (Буряк)
Хто голівку накриває і по 20 хустин має? (Капуста)
Сидить дівчина в коморі, а коса її надворі. (Морква)
Сиділи дівиці все літо в темниці,
Ходімо копати, дівиць рятувати. (Картопля)
Зелені, лобасті, довгасті, голчасті,
Нічого не возять, а солі просять. (Огірки)
Осінь. Дякую! Молодці! А зараз дізнаємось, що люди зібрали восени і для чого.
Зібрали зерна золоті, щоб хліб був на столі.
Щоб голоду ніхто в житті не знав на цій Землі!
(на вишитому рушнику хліб)
Зібрали все з лугів, полів, на зиму запаслись,
І груші, й яблука з садів у кошики вляглись. (у кошичку яблука, груші, горіхи)
Отож, зима нам не страшна, бо є всього у нас:
І хліб, і булка запашна, варення, й соки, й квас. (у кошичку сік, варення)
Пісня «Осінь-чарівниця» (мінусовка)
Осінь - чарівниця у гості прийшла
І дарунки щедрі діткам принесла:
Яблука і груші, стиглий виноград
Осені дарунки для усіх малят.(двічі)
Осені дарунки радість нам несуть
І в корзинки наші овочі кладуть.
Яблука і груші, стиглий виноград-
Осені дарунки для усіх малят.(двічі)
Осінь. Добре всі до зими підготувалися! Сідайте зручненько, бо зараз сюди прийдуть звірята і розкажуть про те, як вони живуть і готуються до зими.
На сцену заходять гномики.
От такої! Про всіх Осінь сказала, а про нас – ні слова! А ми ж гномики-трударі, без нас ліс пропаде!
Тільки подумайте, про звірят сказала, хоч їх діти і так бачать! А ми ж буваємо невидимі! Тому забула!
А ми станемо видимі! Нас діти побачать, і Осінь теж зрадіє!
Правильно, йдемо до дітей! Привіт-привіт! Ми теж до вас на свято прийшли!
Чи знаєте, що ми у лісі живемо? Ні? Подивіться на нас. Ми трудимось день і ніч, щоб ліс не захворів, щоб дуже не заріс, щоб болото його не засмоктало, щоб гарно у лісі було.
А взимку ми не дуже любимо виходити з нашої хатки, бо холодно. Тому восени робимо різні запаси, щоб чай був запашний з липи і малини, грибочки сушимо. Любимо затишок, щоб тепленько у хатці було.
Вбігає Зайчик.
Як осінь в ліс приходить, я швидко утікаю,
Бо страшно, шумно там. Я ж шуму уникаю.
А шубка в мене тепла стала, пушком вона підбита.
Зима мене не налякала, хоч і бува сердита.
Зимою в ліс прийду, у затишок вернуся.
Там є сховатись де, бо хижаків боюся.
Вбігає Білочка.
Я на зиму назбирала жолудів, горіхів.
І грибочків насущила для своєї втіхи.
Взимку я не голодую й шубку теплу маю.
Вискочу з свого кубельця й по гілках стрибаю.
Забігає Лисичка.
Взимку стужа надворі, я ж живу в своїй норі.
Там і затишно, і тихо, і мене минає лихо.
А як їсти є бажання, то іду на полювання.
Заходить Ведмідь
А яка мені тривога? Взимку в мене є барлога.
Хоч нема що їсти й пити, я й без цього можу жити.
В затишку, в теплі я сплю, дуже спати я люблю. (позіхає)
Входить Їжачок.
Добре їм, в них шубки є, є що їсти й пити.
В мене ж тільки колючки, як зимою жити?
І ніде ні черв`ячка, жодної личинки,
Ні вужа, ні змій нема й жодної стеблинки.
А тому я восени в нірку залягаю,
Мох і листя постелю й тихо засинаю.
Осінь. Як тут, звірі, не радіти! Ви у мене працьовиті!
Щедра осене, велична,
Смаглолицяя жона,
Молода, проте одвічна,
І стара, а новина.
Хай птахи тепер тривожні,
Хай і журно журавлю,
Та в твоїй прикметі кожній
Повінь щастя я ловлю.
У грабовім темнім лісі
Гострі пахощі грибні,
Поміж листям розлилися
Переблиски вогняні.
Пісня «Маленька ластівка» (мінусовка)
Дощиком заплакала осінь у дворі.
Птахи відлітають в теплії краї.
Десь там моя ластівка в небі вдалині,
Десь там моя пташечка, любая мені.
Десь там моя ластівка в небі вдалині,
Десь там моя пташечка, любая мені.
Повертайся ластівко, як прийде весна.
Прилітай скоріше, подружко моя!
Якщо холод вразить два твоїх крила,
Притулю до серця і зігрію я.
Якщо холод вразить два твоїх крила,
Притулю до серця і зігрію я.
Боже я благаю ангелів, прошу:
Збережіть маленьку ластівку мою!
Бо без неї сумно - сумно так мені.
Дуже я благаю, збережіть її!
Бо без неї сумно - сумно так мені.
Дуже я благаю, збережіть її!
Якщо холод вразить два твоїх крила,
Притулю до серця і зігрію я.
Прилітай скоріше, ластівко моя!
ластівко моя.
Ой, чарівниця осінь, справжнє диво!
І де знайти найкращі ті слова,
Щоб передати, як довкіл красиво,
Аж казка мружиться від сонця, як жива.
А вітер зашумить в верхів`ї дуба,
Враз шумові оркестри зазвучать.
І звуки, і краса серденьку люба
В душі озветься. Справжня благодать!
І дощові калюжі, мов озерця,
Бо неба синь відбилася у них,
Немов на струнах бабиного літа,
Що срібним павутиннячком летить.
Чарівна осінь, сонечком зігріта…
Це дивовижна, неповторна мить…
Осінь. Ставайте усі в хоровод, потанцюємо разом та й проведемо нашу казку додому. На всіх нас ще робота чекає, тому казка довгою не буває.
Пісня «Осінь по довкіллю ходила…»
Осінь по довкіллю ходила,
Золоті листочки губила.
Ними все навкруг прикрашала,
Землю до зими готувала.
У довкіллі стало красиво,
Чарувало всіх дивне диво.
Осінь все довкіл фарбувала,
Казку чарівну дарувала.
З неба тепле сонце світило,
На осінню казку дивилось.
І красі земній дивувалось,
В казку ще й саме закохалось.
Львівська міська рада
Відділ освіти Залізничної районної адміністрації
середня загальноосвітня школа № 68
2 клас
Підготувала:
Андрієнко Наталія Степанівна,
вчитель початкових класів СЗШ № 68,
спеціаліст вищої кваліфікаційної категорії
м. Львів