Кулачний бій у рукавичках

Бокс – різновид спорту, кулачний бій у рукавичках між двома спортсменами, в якому удари завдаються лише у верхню частину тулуба спереду та збоку. Забороняється наносити удари нижче пояса, по потилиці, в спину, головою, а також противникові, збитому з ніг. Бій судять рефері (суддя, що знаходиться на рингу) і 3-5 суддів поза рингом.

Перші згадки про бокс, як вид єдиноборств, пов’язують із цивілізацією, котра існувала 1500 років до н. е. на острові Крит. Сучасні дослідження дозволяють стверджувати, що бокс був відомий в Африці, зокрема в Ефіопії, значно раніше. Ієрогліфічні записи, які датуються IV тисячоліттям до н. е., повідомляють про поширення цього виду спорту в усій долині Нілу, в Єгипті, а пізніше в Середземномор’ї та на Близькому Сході. 688 року до н. е. бокс включили до античних Олімпійських ігор.

Створення правил кулачних поєдинків у Давній Греції приписують Гераклу. Однак складно назвати той вид єдиноборства сучасним боксом. Поєдинки відбувалися просто неба. Бої проводилися на посипаному піском квадратному майданчику, огорожею якому слугували глядачі. Боротьба тривала до повної перемоги одного з бійців. Переможцем поєдинку вважався той спортсмен, який, відправивши противника в нокаут або примусивши його здатися, піднімав руку вгору. Перші боксери змагалися насамперед за славу, однак переможець одержував також золото, домашню худобу, інші трофеї. Підготовка «боксерів» велася в спеціальних школах – палестрах.

Щоб захистити руки і зап’ястя, борці обмотували свої кулаки, а іноді й дві третини передпліч, тонкими м’якими смужками шкіри, а на голову вдягали маску з навушниками. У IV тисячолітті до н. е. ці смужки виготовляли з твердої шкіри, додаючи до неї металеві бляшки, які не тільки захищали руки, а й перетворювали їх на зброю. Пізніше в Римській імперії з’явилися рукавички з шипами, на смужки шкіри почали надягати спеціальні мідні чи залізні накладки (щоб вести гладіаторські бої, котрі зазвичай завершувалися смертю одного з бійців).

Після заборони Олімпійських ігор традиція проведення змагань із кулачних боїв перервалася, хоча вони продовжували користуватися популярністю. Близько 1200 року боксерські поєдинки в Італії відновили.

Відродження боксу, як самостійного виду спорту, відбулося в Англії. Там виникла й сама назва – «бокс». Вважається, що першим офіційним поєдинком з боксу був бій між м’ясником і лакеєм герцога. Перший же боксерський матч відбувся 1681 року. З 1698 р. в Королівському театрі Лондона почалися регулярні боксерські змагання.

Отак Лондон став центром боксу. Бійці боролися на відкритому повітрі без рукавичок. Вагових категорій не існувало. Бій відрізнявся від звичайної бійки наявністю кількох правил, про які боксери домовлялися напередодні. Матч закінчувався, коли один із боксерів уже не міг продовжувати змагання. Не заборонялися напади на супротивника і після його падіння на землю. Так тривало до середини ХVIII ст.

Першим загальновизнаним чемпіоном Англії вважають Джеймса Фігга, якого було проголошено переможцем у 1719 р. Він зберігав цей титул протягом 15 років, навчаючи при цьому всіх охочих мистецтву кулачного бою в «Академії боксу Джеймса Фігга». 16 серпня 1743 р. один із учнів Фігга – Джек Броунтон – здійснив спробу перетворити кулачний бій на спортивне змагання, написавши перший перелік правил для боксерів. Броунгтон відкинув методи п’яної бійки, які використовували його попередники, надавши перевагу боротьбі руками. Дозволив захоплення і кидки. Заборонив удари нижче пояса.

В 1814 р. в Лондоні заснували Боксерське товариство. Джека Броунгтона почали величати «батьком боксу». Він відкрив тренувальну залу, винайшов прототипи перших боксерських рукавичок.

1853 року були ухвалені нові правила для боксерів, які стали універсальними для проведення поєдинків у Англії і США. Бої почали відбуватися на квадратному ринзі (площею 24 фути – 7,32 кв. м), котрий зусібіч обмежували канати. У ринзі заборонялися сварки, удари ногами, головою, нижче пояса. Коли один із бійців опускався на підлогу, раунд вважали закінченим. Якщо після 30 і протягом восьми додаткових секунд боксер не виходив на ринг, його визнавали переможеним.

Нарешті прийшло розуміння необхідності введення класифікації вагових категорій, адже важчий боксер завжди мав перевагу перед суперником легшої ваги. Були виділені 8 вагових категорій: «вага мухи» – 50, 8 кг; «вага півня» – 53, 5 кг; «вага пір’їни» – 57, 2 кг; легка вага – 61, 2 кг; півсередня вага – 66, 7 кг; середня вага – 72, 6 кг; півважка вага – 79, 4 кг; важка вага – більше 79, 4 кг. Подальший розвиток боксу удосконалив першу класифікацію (нині існує 17 вагових категорій).

У 1865 р. маркіз Дж. Дуглас Квінсбері і журналіст Дж. Чемберс розробили «Правила боксу в рукавичках», які лягли в основу сучасних Правил. Проте «Епоха голих кулаків» продовжувалася ще чверть століття. 6 серпня 1889 р. провели останній бій без рукавичок між двома американськими боксерами Дж. Салпіваном і М. Кипрайвіппом.

Попри те, що бокс був доволі популярним у світі, організатори перших і других Олімпійських ігор уважали його занадто варварським видом спорту, тому включили в олімпійську сім’ю лише 1904 року. Однак на Іграх у Стокгольмі (1912) бокс знову виключили з олімпійської програми. Лише з 1920 р. цей вид спорту став олімпійським.

Одним із «старійшин» боксу вважають британського циркача, чемпіона світу Джема Мейса. Востаннє він вийшов на ринг 73-річним.