НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ ДО РОЗДІЛУ: «Практична стилістика і культура мовлення. Стилістичні засоби фонетики»

Білгород-Дністровський коледж природокористування, будівництва та комп’ютерних технологій

Українська мова

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ ДО РОЗДІЛУ:

«Практична стилістика і культура мовлення. Стилістичні засоби фонетики»

«Дбаймо про фонетичну красу мови»

В. Самійленко

Викладач Марусіч Н.Ю.

ЗМІСТ

Вступ …………………………………………………………………………… .. ….5

Стилістичні засоби фонетики ……………………………………………………….6

Загальна характеристика звукового складу мови …………………………………..9

Основні норми української літературної вимови………………………………….14

Склад і наголос. ………………………………………………………………… ….15

Правила переносу слів. ……………………………………………………………18

Складні випадки правопису м'якого знака………………………………………….19

Складні випадки правопису апострофа. ……………………………………………20

Складні випадки правопису великої букви……………………………………….21

Складні випадки правопису слів з ненаголошеними голосними…………………31

Складні випадки правопису слів з подвоєння і подовження приголосних………...31

Складні випадки правопису слів з спрощенням в групах приголосних…………. ..32

Складні випадки правопису слів з чергуванням голосних і приголосних звуків…32

Складні випадки правопису слів іншомовного походження……………………….35

Фонетичний розбір слова…………………………………………………………..37

Практична частина…………………………………………………………………38

Питання для самоконтролю………………………………………………………..46

Завдання для контролю знань……………………………………………………..47

Лінгвістичні ігри …………………………………………………………………...67

Список літератури………………………………………………………………….79

Вступ

Вивчення української мови у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації має бути спрямоване на підвищення рівня грамотності студентів і їх культури мовлення. Досконале володіння державною мовою – важлива умова формування особистості майбутнього молодшого спеціаліста, становлення його високодуховного, національно зорієнтованого світогляду, запорука професійної кар’єри, передоснова фахової компетенції.

Фонетика сучасної української мови в поєднанні з орфоепією, графікою є найбільш складними розділами курсу “Сучасна українська літературна мова”. Засвоєння відомостей потребує як ґрунтовної теоретичної підготовки , так і виробленню практичних навичок.

Пропонований матеріал — теоретично-практичний. У ньому послідовно викладено теоретичний матеріал, подано систему вправ узагальнюючого характеру, виконання яких передбачає ґрунтовне знання теорії, пропонуються питання для самоконтролю та завдання для контролю знань. Наводиться схема фонетичного розбору.

Система вправ, які додаються до правил, дає змогу студентам самостійно працювати над піднесенням рівня своєї грамотності, допоможуть ліквідувати прогалини в опорних знаннях та поглибити свої знання з української мови, сприятимуть збагаченню їхнього словника, розвитку усного й писемного мовлення, виробленню практичних навичок правильного формулювання думки й доцільного використання мовних засобів залежно від стилю, сфери й мети висловлювання.

Відповідно до характеру завдань розрізняють вправи за зразком, на конструювання і моделювання мовних одиниць, заміну одних форм чи конструкцій іншими. До вправ належать проблемні завдання та різні види творчих робіт. Виконуючи проблемні завдання, студенти стикаються з нестандартними ситуаціями, що сприяє активізації їхньої навчальної роботи на занятті.

Для зацікавлення студентів процесом навчання мови і створення проблемних ситуацій на занятті ефективно використовувати дидактичні й лінгвістичні ігри, шаради, ребуси, лото, кросворди, які значною мірою впливають на розвиток творчих здібностей студентів, збагачення їхнього словникового запасу. Робота на занятті в цікавій розважальній формі досягає високої результативності. "Без гри немає і не може бути повноцінного розумового розвитку. Гра - це величезне світле вікно, через яке в духовний світ дитини вливається живлющий потік уявлень, понять про навколишній світ. Гра - це іскра, що запалює вогник допитливості". В. О. Сухомлинський

Практична стилістика і культура мовлення. Стилістичні засоби фонетики

МАТЕРІАЛ ДЛЯ САМОПІДГОТОВКИ

Фонетика (від гр. phonetikos - звуковий) – розділ мовознавства, у якому вивчається звукова система мови та різноманітні звукові зміни, що відбуваються в мовному потоці.

Розрізняють три аспекти вивчення звуків мови — акустичний (фізичний), фізіологічний (артикуляційний) і соціальний, або функціональний. Саме останній і є найважливішим аспектом вивчення звукових засобів у фонетиці.

Звук як функціональна одиниця мови, або фонема, становить об'єкт вивчення окремого розділу мовознавчої науки — фонології. Найповніше дослідження фонологічної характеристики української мови від початків як діалектної групи у складі праслов'янської мови й аж до нашого часу здійснив Ю. Шевельов — «Історична фонологія української мови».

Звуки мови

Звук у мові — найдрібніша акустично-артикуляційна неподільна одиниця мовлення. Окремо взятий звук не має будь-якого значення, він його набуває лише у складі слів і морфем, виконуючи функцію розпізнання та розрізнення їхніх значень, наприклад: бік — вік — лік; зір — кір; дар — дер — дур; іди — іде — іду — ідеш — ідуть — ішов і под.

Цікавим видається вислів Б. Грінченка: «Погляньмо насамперед на слово — що воно собою являє, з яких елементів складається. На першому плані стоять у ньому два елементи: звукова форма і значення — без них слово немислиме, а заберіть у будь-якого слова, наприклад, «стіл», поєднання звуків, які його складають, і слова вже не буде, воно перетвориться в чисте поняття або уявлення; і навпаки: позбавлене свого значення, слово перестає бути словом і перетворюється, за висловом О. Потебні, у «штучний фонетичний препарат...»

Звуки створюють зовнішню (звукову) оболонку слова. Для того щоб відрізнити звук від літери на письмі, звук беруть у квадратні дужки, наприклад: літера с (ее) позначає звук [с], літера б (бе) позначає звук [б] і т. д.

Цікаво, що гавайська мова налічує лише 11 звуків (6 голосних і 5 приголосних), але від цього не видається бідною чи немилозвучною.

Фонетичні закони мови і правила правопису

Можна по-різному підходити до визначення правил правопису. Наприклад, у сербській, білоруській мовах, слова пишуться так, як вони вимовляються, і через це іноді одне й те саме слово в різних формах набуває дуже відмінного вигляду. Наприклад, сербське слово отац “батько” в родовому відмінку має форму оца, у кличному - оче; білоруське сястра “сестра” в називному множини має форму сёстры, а в родовому множини - сясцёр.

В українському правописі після багатьох пошуків встановився фонетично-морфологічний принцип написання слів. За цим принципом, з одного боку, враховується сьогоднішнє звучання слова, а з другого - його зовнішній вигляд залишається майже незмінним незалежно від фонетичних відмінностей в різних формах. І все-таки тут переважає фонетичний принцип. Це зобов'язує при укладанні правописних правил максимально враховувати фонетичні закони мови.

Тривалий час український алфавіт був позбавлений букви ґ, незважаючи на те, що звук, позначуваний нею, в українській усній мові існував колись і є сьогодні (ґанок, ґелґотати, ґедзь, ґава, ремиґати, дриґати та ін.). Ігнорування його загрожувало порушити систему приголосних звуків української мови, у якій усі приголосні об'єднуються в групи по чотири: є чотири шиплячі ж, дж, ш, ч, чотири свистячі з, дз с, ц, чотири зубні несвистячі л, н, д, т, було б також чотири губні м, в, б, п, якби не п'ятий запозичений звук ф; так само є чотири задньоротові приголосні ґ, г, к, х. Отже, група задньоротових приголосних без звука ґ стала б винятком у загальній фонетичній структурі мови.

Букву ґ після гострих дискусій було повернуто в український алфавіт 1990 року, але тільки для позначення відповідного звука в небагатьох питомих українських, давно запозичених і зукраїнізованих словах. Тим часом питання про використання букви ґ в іншомовних словах недавнього походження, надто у власних назвах людей, залишилося неврегульованим. Без жодних змін це правило було перенесене і в нині чинний правопис 1993 року видання. Отже, повернення букви ґ в наш алфавіт поки що не можна вважати послідовним і завершеним: деякі видання й далі ігнорують її, а деякі вживають її зовсім недоречно. Така невизначеність розхитує як правописні, так і орфоепічні норми української мови.

Виникають проблеми також із використанням букви (і звука) ф. Звук, позначуваний нею, чужий для української мови: він прийшов до нас з іншомовними словами і виявився п'ятим (отже, зайвим) у групі губних приголосних. Тому українська мова закономірно тривалий час не приймала його, передаючи іншими звуками (Хома, Пилип, Марта, квасоля тощо). І хоч він уже прижився в нашій мові, але й тепер є цілком виправдане, зумовлене фонетичним ладом української мови прагнення по можливості звузити обсяг його вживання. Природі української мови більше відповідає звучання (й написання) слів зі звуком т (логаритм, ортографія, ортопедія, пітон, Тадей, Голгота, Гетсиманський ), ніж із звуком ф (логарифм, орфографія, орфопедія, піфон, Фадей, Голгофа, Гефсиманський тощо). Тим часом чинний правопис, посилаючись на традицію (насправді запроваджену верховенством російської мови, у якій звук ф цілком природний: він вписується в систему як парний дзвінкому в), нерідко закріплює звук ф і в тих словах, які свого часу були засвоєні українською мовою із звуком т (міт, ортографія, патос, катедра, Бористен тощо).

Закон милозвучності української мови вимагає усунення насамперед збігу голосних, а потім - збігу приголосних. Пишемо й вимовляємо з року в рік, балка в степу, поле й ліс, дощі йдуть, хоч рік у рік, яр у степу, ліс і поле, дощ іде. Зіяння, тобто збіг голосних, у питомих українських словах допустиме лише на межі префікса й кореня: виорати, приозерний, наодинці. В інших позиціях у незапозичених словах зіяння не буває. Цю закономірність мова прагне перенести й на запозичення. Наприклад, латинські слова materia, patiens, ruina в нашу мову запозичено із вставним приголосним звуком й: матерія, пацієнт, руїна; усунено зіяння в запозичених іменах Маркіян, Купріян; нема його в таких словах, як маніяк, парафіяльний; більшість латинських слів із збігом голосних au передано через ав: autor - автор, inauguro - інавгурація. Проте в чинному правописі цього принципу дотримано далеко не завжди, через що маємо чимало слів із невластивими українській мові зіяннями, які можна було б усунути за вже наявними зразками: матеріальний - матеріяльний, геніальний - геніяльний, тріумф - тріюмф, аудиторія - авдиторія, аудієнція - авдієнція тощо.

Зіткнення двох голосних можливе лише тоді, коли між ними, цими голосними, є пауза, бо пауза в цьому випадку сприймається як приголосний. У чинному правописі це враховано тільки для випадків, якщо паузу позначено розділовим знаком. А як же бути, коли паузу на письмі не позначено і немає підстав позначати її, як, наприклад, у реченнях: Восени і горобець багатий; Ви утрьох та злякались вовка, а ми усеми та тікали від сови (нар. творчість)? У цих прикладах збіги голосних цілком відповідають законам мови, але не узгоджуються з правилами правопису. У такому разі, очевидно, треба вдосконалювати правила.

В українській мові м'якими не можуть бути губні м, в, б, п, ф, шиплячі ж, дж, ш, ч (пом'якшуються лише подовжені шиплячі: затишшя, роздоріжжя, річчю), задньоротові ґ, г, к, х, як це властиво російській чи польській мовам. Якщо ж в українській мові колись таке траплялося, то або виділявся звук й (п'ять), або приголосний подовжувався (ніччю), або відбувалося чергування приголосних (могти - можу), або в запозичених словах іноді така незакономірна м'якість ігнорувалася (парашут, журі, парфумерія). Тому з погляду української мови неприродно звучать слова в такому написанні, як бюро, купюра, фюзеляж, гяур, Кяхта, Пясецький тощо. Українець (якщо не пристосовується до французької чи російської орфоепії) їх звичайно вимовляє із звуком й: б'юро, куп'юра, ф'юзеляж, г'яур, К'яхта, П'ясецький і под. Навіть більше того, звук й чується (може, й не так виразно) між губним та голосним а і в таких словах, як свято, різдвяний, морквяний (через що нерідко трапляються помилки в написанні подібних слів), не кажучи вже про позицію, коли губний стоїть після сонорного: мавпячий, черв'як, комп'ютер, парфянський (у цих словах після губного приголосного чітко чується звук й). Тим часом чинний правопис, як це й видно з вище наведених прикладів, не завжди в таких випадках дозволяє ставити апостроф.

Подовження приголосних в українській мові відбувається або на межі морфем (беззвучний, туманний, розрісся), або перед закінченням між двома голосними внаслідок повної прогресивної асиміляції звука й (життя, колосся, осінню, ніччю), або як результат інших фонетичних процесів (козаччина, бовваніти, останній). Ще може подовжуватися приголосний н зокрема в суфіксах прикметників із значенням великої міри якості та в старослов'янізмах (здоровенний, нескінченний, огненний).

Тому перенесення з інших мов в українську подвоєння букв на позначення приголосних не завжди закономірне й доцільне (це лише створює додаткові правописні труднощі). Зокрема, видається штучним подвоєння букв у власних географічних назвах, бо хіба не все одно, як написати: Гаванна (так писали колись) чи Гавана; Ліссабон (росіяни тут подвоюють букву с) чи Лісабон (ми не подвоюємо букви с); Аппеніни, Апенніни, Апенінни чи Апеніни. До речі, американці назву своєї річки пишуть з трьома подвоєннями: Mississippi, ми ж тим часом робимо лише одне: Міссісіпі, а можна було б обійтися й без нього: Місісіпі. Без подвоєння букв ми пишемо неукраїнські за своїм походженням назви Одеса, Тиса, і це аж ніяк не перешкоджає ідентифікації цих топонімів. Подвоєння приголосних доцільне тільки в іншомовних власних назвах людей - таким чином ми уникаємо плутання з деякими близькими за звучанням, але не тотожними прізвищами та іменами різних народів.

Зайвою з фонетичного погляду є буква й, яка дублює звук й, позначуваний буквами є, ї, я, у словах типу фойє, Гавайї, Гойя, Фейєрбах, як і, наприклад, у словах буєр, рояль, фаянс, у яких за чинним правописом її вже не треба писати.

Фонетика мови перебуває в постійному, хоч і малопомітному русі. У давнину, на певному етапі розвитку української мови, сталося ототожнення звуків і та и (на письмі вони тоді позначалися відповідно буквами и та ы). Отже, прадавня форма родового відмінка однини іменника ІІІ відміни [радості] закономірно була перетворилася на [радости]. Ще Т.Шевченко писав (користуючись російською графікою): благодаты, сповиды, висты. Але з якихось причин (скоріш усього під впливом кінцевого м'якого приголосного) закінчення -и прижилося не в усіх іменниках цієї відміни, у частини з них залишилося закінчення -і, а далі сталося вирівнювання закінчень іменників ІІІ відміни, які всі були переорієнтовані на -і. У проекті найновішої редакції українського правопису (1999 рік) пропонується повернутися до попереднього стану: “У родовому відмінку однини іменники ІІІ відміни на -ть за другим приголосним кореня (основи), а також слова кров, любов, осінь, сіль, Русь, Білорусь мають закінчення -и: вісти, незалежности, радости, смерти, чести; крови, любови, осени, соли, Руси, Білоруси. Всі інші іменники мають закінчення -і: боязні, галузі, ночі, осі, печі, подорожі, тіні, сталі та ін.” Внаслідок такого повернення до давніх форм, по-перше, втрачається уніфікація закінчень іменників ІІІ відміни і, по-друге, виникають омонімічні форми, як-от: дерть - дерти, борть - борти, старість - старости, напасть - напасти, повість - повісти, масть - масти, хворість - хворости, злість - злости, зарість - зарости, парость - парости, круговерть - круговерти, повсть - повсти, брость - брости, кисть - кисти, користь - користи і под. Очевидно, зважаючи на це, та ще на те, що всякі правописні новації сприймаються суспільством неохоче, тим більше якщо вони, ці новації, не підкріплюються розмовною мовою і не випливають із сучасних мовних законів, варто було б не наполягати на прийнятті цієї зміни до чинного правопису.

Удосконалюючи правила правопису, слід передусім виходити з мовних закономірностей. Тільки правопис, побудований на чіткому врахуванні фонетичних законів мови, якнайкраще сприяє піднесенню загальної мовної культури мовців і усуває причини багатьох орфографічних помилок на письмі.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗВУКОВОГО СКЛАДУ МОВИ

Звуки мови

Як і будь-який інший звук, звук мови можна розглядати як явище фізичне, що виникає внаслідок коливання повітря і характеризується певними акустичними параметрами (частота коливань, їх амплітуда, тривалість тощо). Звуки мови є також явищем анатомо-фізіологічним, оскільки їх творення зумовлене роботою мовних органів людини. Крім того, і це найголовніше, звуки мови виконують власне мовну функцію, а тому є явищем лінгвістичним. У процесі комунікації (з лат. communicatio - спілкування, обмін думками, інформацією тощо) люди вимовляють і чують велику кількість звуків, але для спілкування важливими є лише ті звуки, які відрізняють слова і форми слів, а отже, дають можливість співрозмовникам висловити думки і зрозуміти почуте. Хоч у кожному конкретному випадку ці звуки набувають індивідуального забарвлення завдяки тембру голосу, його висоті, інтенсивності тощо, а також зазнають впливу сусідніх звуків, проте вони сприймаються усіма мовцями – носіями даної мови однаково, легко ототожнюються й вичленовуються з мовленнєвого потоку. Наприклад, слово мити складається зі звуків [м], [и], [т], [и]. Слово шити від попереднього відрізняється тільки одним звуком [ш], який у цьому випадку виконує словорозрізнювальну функцію. У слові шум звук [ш°], на відміну від [ш] у слові шити, має додаткову характеристику – огубленість, що зумовлюється впливом наступного голосного [у]. Але це не заважає сприймати його як той самий звук [ш] і протиставляти іншим звукам в аналогічному оточенні (сум, кум, бум). У слові шість додатковою характеристикою звука [ш] виступає його пом’якшення перед голосним [і]: [ш’іс'т'], але це теж не дає підстав вважати [ш’] іншим звуком. Таким чином, у словах шити, шум, шість звук [ш], хоч і має певні відмінності ([ш], [ш°], [ш’]), зумовлені фонетичним оточенням, сприймається узагальнено, як той самий звук – звук мови [ш]. Він може протиставлятися іншим звукам мови, так само узагальненим, і разом з ними входить до звукової системи української мови.

У творенні звуків мови беруть участь такі органи: легені (власне – весь дихальний апарат), оскільки з них надходить повітряний струмінь; гортань з голосовими зв’язками, які при проходженні струменя повітря вібрують, в результаті чого утворюється голос різної сили і висоти; надгортанні порожнини: глоткова, ротова і носова, в яких звукова хвиля, що надходить з гортані, набуває остаточного оформлення.

Найважливішою для творення звуків є ротова порожнина, в якій міститься найактивніший мовний орган – язик. Мовними органами є також піднебіння, язичок, зуби, губи.

Активними називаються ті мовні органи, які при творенні звуків здійснюють певні рухи. Пасивні - це нерухомі мовні органи, до яких активні наближаються чи навіть змикаються з ними, спричинюючи виникнення шумів. Активні мовні органи відіграють головну роль у процесі зву-котворення, а пасивні – допоміжну. До активних мовних органів належать голосові зв’язки, задня стінка глотки, язичок (піднебінна завіса), язик і губи. До пасивних належать тверде піднебіння, зуби, альвеоли (горбочки коло зубів).

Класифікація голосних звуків

Залежно від положення язика голосні характеризуються за місцем артикуляції і ступенем підняття язика. Якщо при вимові звука язик посунений наперед і піднімається до переднього піднебіння, утворюються голосні переднього ряду ([і], [и], [е]). Якщо ж при вимові голосних язик зосереджений у задній частині рота і піднімається до м'якого піднебіння, утворюються голосні заднього ряду ([а], [о], [у]).

Ступінь підняття залежить від того, якою мірою спинка язика піднімається до піднебіння. Якщо спинка язика піднята вгору найвище, утворюються голосні високого підняття ([і], [у]). Трохи нижче піднімається язик при вимові голосного високо-середнього підняття [и]. Ще нижче – при утворенні голосних середнього підняття: [е], [о]. Майже не піднімається язик при вимові голосного низького підняття [а]. Щодо участі губ голосні поділяються на неогублені, або нелабіалізовані, й огублені, або лабіалізовані.

Огубленими, або лабіалізованими, називаються голосні, при вимові яких губи заокруглюються й витягуються вперед. Це голосні [о] та [у]. При вимові неогублених, або нелабіалізованих, губи нейтральні. При цьому утворюються всі інші голосні: [а], [е], [и], [і].

Приголосні звуки та їх класифікація

Звуки мови, при утворенні яких видихуваний струмінь зустрічає в ротовій порожнині різні перепони, називаються приголосними.

В українській мові 32 приголосні звуки, які характеризуються і класифікуються за такими ознаками:

1) за участю голосу й шуму в їх творенні;

2) за місцем творення;

3) за способом творення;

4) за наявністю або відсутністю м’якості.

Класифікація приголосних за участю голосу та шуму

За участю голосу й шуму в утворенні приголосних, тобто за роботою голосових зв’язок, приголосні поділяються на сонорні і шумні, а шумні в свою чергу на дзвінкі і глухі.

Сонорні – звуки, в яких голос переважає над шумом, їх 9: [в][й][р][р′][м][н][н′][л][л′].

Дзвінкі – звуки, в яких шум переважає над голосом, їх 11: [б][д][д′][з][з′][дз][дз′][ж][дж][Ґ][г].

Глухі – звуки, які складаються тільки з шуму, а голос в їх творенні взагалі відсутній, глухих звуків в українській мові 12 : [п][т][т′][с][с′] [ц] [ц′] [ш] [ч][к] [х] [ф].

Дзвінкі і глухі приголосні становлять пари:

[б] - [п];

[д] - [т];

[д′] - [т′];

[з] - [с];

[з′] - [с′];

[дз] - [ц];

[дз′] - [ц′];

[ж] - [ш];

[дж] - [ч];

[ґ] - [к];

[г] - [х].

Але! Звук [ф] не має парного дзвінкого звука, тому що звук [ф] не український, а запозичений з грецької мови.

Крім того, за характерним шумом серед приголосних виділяють:

1) шиплячі [ж], [ш], [ч], [дж];

2) свистячі [з], [с], [ц], [дз], [дз′].

Вимова та правопис дзвінких та глухих приголосних

Дзвінкі і глухі приголосні, взаємодіючи у мовному потоці, можуть уподібнюватися один одному, що відображається у вимові (орфоепічні правила) та може передаватися на письмі (орфографічні правила).

Вимова та правопис дзвінких приголосних

Дзвінкі приголосні в літературній вимові звучать дзвінко — і в кінці слова, і перед глухими приголосними, а на письмі передаються відповідними буквами: гриб, мороз, пляж, поріг, рибка, вудка, доріжка, поразка, могти, міг, домігся.

Звук [г] у словах легко, вогко, нігті, кігті, дьогтю, дігтяр і похідних від них словах вимовляється як [х], але на письмі це не передається. Написання букви г у цих словах перевіряємо за допомогою таких слів: легенько, волога, ніготь, кіготь, дьоготь, де г потрапляє у позицію між голосними звуками.

У префіксах роз-, без- завжди пишеться буква з: розпорядження, розсилка, розцінка, розсада, розсіл, безпека, безсилля, хоча у швидкому темпі мовлення звук [з] частково оглушується і наближається у вимові до звука [с]: [розспиетáти];

У словах натхненний, натхнення пишеться і вимовляється т, хоча у спільнокореневих словах вживається д: дихати, надихати.

Звук [з] у морфологічній позиції префікса перед наступним глухим приголосним вимовляється як [с]: [сшúти], [счиенúти], проте на письмі с вживається тільки перед к, ф, п, т, х : скасувати, сформувати, спорядити, схвалити, стислий, а в інших позиціях пишеться з зшити, зсипати, зцілити.

Вимова та правопис глухих приголосних

Глухі приголосні у позиції перед дзвінкими уподібнюються у вимові до парних їм дзвінких, але це не відображається на письмі: [бород′бá] – боротьба, [молод′бá] – молотьба, [л′іджбá] – лічба, [воґзáл] – вокзал. Щоб перевірити, яку букву писати, сумнівний приголосний треба поставити перед голосним: молотьба — молотити, просьба — просити, повсякденний — всякий день.

Класифікація приголосних за місцем творення

За місцем творення, за активним мовним органом, що бере участь в утворенні звука, приголосні поділяються на губні, язикові (передньоязикові, середньоязикові, задньоязикові), глоткові, або фарингальні.

Губні приголосні творяться в результаті зближення нижньої губи з верхньою або верхніми зубами, їх є 5: ''[б][п][в][м][ф].

Передньоязикові приголосні творяться в результаті зближення передньої частини язика із зубами або переднім піднебінням, таких приголосних в українській мові 22: [д][д′][т][т′][з][з′] [дз][дз′][ц][ц′][ж] [ш][дж][ч][р][р′][л][л′][н][н′].

Середньоязикові приголосні творяться в результаті зближення середньої частини язика з середнім піднебінням, такий приголосний в українській мові 1 - [j].

Задньоязикові приголосні творяться в результаті зближення задньої частини язика із заднім піднебінням, їх в українській мові 3: [ґ][к][х].

Глоткові (фарингальні) приголосні творяться в результаті зближення кореня язика із задньою стінкою глотки, в українській мові 1 глотковий приголосний - [г].

Класифікація приголосних за твердістю/м’якістю

За наявністю або відсутністю пом’якшення (палаталізації) приголосні поділяються на м’які та тверді. Термін палаталізація пояснюється артикуляцією цих приголосних, оскільки пом’якшення виникає внаслідок додаткового підняття середньої спинки язика в напрямку до твердого піднебіння (лат. рalatum – тверде піднебіння).

Тверді приголосні (24)[б] [п] [в] [м] [ф] [ж] [ч] [ш] [дж] [ґ] [к] [х] [г] можуть бути напівпом’якшеними: [б’] [п’] [в’] [м’] [ф’] [ж’] [ч’] [ш’] [дж’] [ґ’] [к’] [х’] [г’]

Тверді приголосні [д] [т] [з] [с] [ц] [дз] [н] [р] [л]утворюють пари за твердістю / м’якістю

М'які приголосні (8) [д′] [т′] [з′] [с′] [ц′] [дз′] [н′] [р′] [л΄] утворюють пари за твердістю / м’якістю

М'який приголосний [j] не має парного твердого

Увага! Після твердих приголосних, що не мають парних м'яких - [б], [п], [в], [м], [ф], [ж],[ч], [ш], [дж], [ґ], [к],[х], [г], не пишеться м'який знак.

Вимова м'яких приголосних

М'якими в будь-якій позиції можуть бути лише приголосні [д′], [дз′], [т′], [з′], [с′], [ц′], [л′], [н′], [j]: [кáжут′], [колúс′], [дéн′], [блúз′ко], [jунáц′кий], [под′áка], [jáшчик].

Але!перед голосним [и] приголосні завжди тверді [дим], [тин].

Приголосний [р′] буває м'яким тільки перед голосним: ряд [р'ад], крюк [кр'ук], ларьок [лар'óк].

Приголосні [б’], [п’], [в’], [м’], [ф’], [ж’], [ч’], [ш’], [дж’], [Ґ’], [к’], [х’], [г’] бувають лише пом'якшеними частіше — перед [і], рідше — перед іншими голосними: вітер [в’íтер], білий [б’íлий], гірський [г’ірс' кúй], щільно [шч’íл′но] збіжжя [з′б’íж’:а], піддашшя [п’іддáш’:а], бюро [б’урó].

Приголосні [з′], [с′], [дз′], [ц′] перед м'якими й пом'якшеними приголосними переважно вимовляються м'яко: кузня [кýз'н'а], свято [с'в'áто], цвях [ц'в'ах], спів [с'п'ів].

Основним графічним засобом передачі звуків мови є букви.

Сукупність розташованих у певному порядку букв, якими користуються при передачі усної мови на письмі, називається алфавітом.

В українському алфавіті 33 букви, 32 з яких позначають на письмі звуки мови, а 33 виступає знаком – це м’який знак.. Букви в алфавіті розташовуються і називаються так:

А, а Б, б В, в Г, г Д, д Е, е Є, є Ж, ж

(а) (бе) (ве) (ге) (де) (е) (є) (же)

З, з И, и І, і Ї, ї Й, й К, к Л, л М, м

(зе) (и) (і) (ї) (й) (ка) (ел) (ем)

Н, н О, о П, п Р, р С, с Т, т У, у Ф, ф

(ен) (о) (пе) (ер) (ес) (те) (у) (еф)

Х, х Ц, ц Ч, ч Ш, ш Щ, щ Ю, ю Я, я ь

(ха) (це) (че) (ша) (ща) (ю) (я) (м'який знак)

Співвідношення між буквами та звуками

Кожна буква українського алфавіту здебільшого передає один звук. Проте є випадки, коли повної відповідності між звуками і буквами немає.

Звуки [дж], [дз] передаються на письмі двома буквами.

Для звуків [ґ] і [г] є одне позначення г. Буква щ позначає сполучення двох приголосних [шч]. Букви є, ю, я, коли вони вживаються для позначення м'якості приголосного, переда¬ють один звук [е], [а], [у]: осіннє, рядок, люк. Якщо ж вони вживаються на початку слова (ясно), після букви, що позначає голосний звук (боєць), після апострофа або м'якого знака (м'ята, Ньютон), то ці букви передають два звуки: [йе], [йу], [йа].

Буква ї завжди позначає два звуки [й] та [і]: їжак, бої, роз'їзд. Буква ь (м'який знак) позначає м'якість приголосних звуків: сучасність, льон.

ОСНОВНІ НОРМИ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ ВИМОВИ

Розділ мовознавства, який вивчає правила єдиної літературної мови, називається орфоепією (від грецьк. orthos — правильний, рівний і epos — мова, слово). Орфоепічні норми регулюють правила вимови звуків і звукосполучень, правила наголошування слів, їх форм при словозміні тощо. Орфоепічні норми сучасної української літературної мови склалися на основі вимови, властивої центральним українським говорам — полтавським і київським. Досить часто в усній мові спостерігаються відхилення від орфоепічних норм, що пояснюється впливом діалектів, а також впливом правопису на вимову в тих випадках, коли слово вимовляється не так, як пишеться.

Розглянемо основні норми вимови голосних і приголосних звуків в українській мові, правила наголошування слів, а також деякі засоби творення милозвучності.

При характеристиці особливостей вимови звуків використовується фонетична транскрипція, зокрема такі знаки:

(') — відображення м'якої вимови;

(;) — позначення подовженої вимови приголосних.

Основними нормами української літературної вимови є такі:

1. Під наголосом усі голосні звуки української мови виголошуються чітко, виразно, відповідно до написання, наприклад; буря [бур'а], закон [закон], макет [макет], людина [л'удина], лямка [л'амка].

2. Голосні [а], [у], [і] в ненаголошеній позиції вимовляються повнозначно і ясно, відповідно до написання; валюта [вал'ута], твору [твору], розмір [розм'ір].

3. Ненаголошені [є], [и] часто у вимові взаємно зближуються і вимовляються як [є11] або [ие], наприклад; реквізит [ре"кв'ізит], підпис [п'ідпи'с], цензура [це"нзура], викладач [ви'кладач], клавесинний [кла-ве"син;ий].

4. Ненаголошений [о] здебільшого вимовляється виразно і чітко, він ніколи не наближається до [а], як це властиво російській мові: охорона [охорона], польоти [пол'оти], сторін [стор'ін]. У позиції перед наголошеним складом з [у] ненаголошений [о] часто вимовляється як [оу]: костюм [коус'тум], полуда [поулуда].

5. Дзвінкі приголосні перед глухими та в кінці слів вимовляються дзвінко: хліб [хл'іб], досвід [досв'ід], сторож: [сторож], мороз [мороз], об'їзд [обйізд], книжка [книжка], рідко [р'ідко], могти [могти]. Зміна приголосних на глухі у цих позиціях, поширена в деяких українських говорах (а також властива російській мові), є порушенням орфоепічних норм української літературної мови.

В окремих випадках перед глухими приголосними дзвінкий [г] вимовляється як [х]: нігтик [нуітиек], кігтя [куіхт'а].

6. Глухі приголосні перед дзвінкими в середині слів вимовляються дзвінко: вокзал [воґзал], молотьба [молод'ба].

7. Губні приголосні [б], [п], [в], [м], [ф], а також звук [р] вимовляються твердо майже в усіх випадках, зокрема послідовно в кінці слова або складу: осіб [ос'іб], кров [кров], ], верф [верф], повір [пов'ір], секретар [сеикреитар], серйозний [сеирйозний]. Напівпом'якшені вони перед [і]: біржа [б'іржа], пінта [п'інта], мінус [м'інус], ефір [еиф'ір], гіркий [г'іркий], в іншомовних словах: бюро [б'уро], Мюнхен [мунхеин], пюре [п'уре]) та у словах на зразок свято [св'ато] цвях [ц'в'ах], тьмяний [т'м'аний].

8. Задньоязикові приголосні [г], [ґ], [к], [х], як правило, тверді: гиря [гир'а], геолог [геиолог], ґанок [ґанок], килим [килим], хиткість [хитк'іс'т']. Пом'якшуються вони тільки перед [і] та в деяких іншомовних словах: кіоск [к'іоск], хірург [х'ірург], енергія [еинерг'ійа], кювет [к'увет], гюйс [г'уйс].

9. Приголосний [ц] у кінці слів вимовляється м'яко, за винятком іншомовних слів: кінець [к'інец'], хлопець [хлопеиц'], палець [палеиц'], продавець [продавец'], але: палац [палац], шприц [шприц].

10. Розрізняються приголосні — проривний ґ (ґудзик, ґанок, ґрунт, ґрунтовний) і щілинний г (генеральний, голова, гнучкий).

11. В іншомовних словах звук [і] після іншого голосного обов'язково йотується: інтуїція [інтуйіц'ійа], мозаїка [мозайіка],/>^ша [руйГ на], Луїза [луйіза].

12. В іншомовних словах буквосполученню іє завжди відповідає звукосполучення [ійе]: гігієна [г'іг'ійена], клієнт [кл'ійент], дієта [д'ійета], пацієнт [пац'ійент]. Вживання у таких словах нейотовано-го [є] є неправильним.

Норми наголошення в сучасній українській літературній мові є нелегкими для засвоєння. Пояснюється це такими особливостями наголосу, як повсюдність і рухомість. Наголос в українській мові визначається як повсюдний, оскільки він може припадати у слові на будь-який склад (перший, другий, третій тощо), наприклад: поїзд, маркетинг, феномен, консорціум, комерсант, співіснування, самовдосконалення. Така особливість, як рухомість, означає, що в формах того самого слова наголос може бути різним, як-от: гараж: — гаража — у гаражі; гопак — гопака; брати — беремо, берете. Іноді навіть та сама форма слова акцентується по-різному, наприклад фор-ма називного відмінка множини деяких іменників (векселі, але 2 векселі, лікарі але 4 лікарі), форми родового й орудного відмінка однини числівника один (одного але всі до одного, один за одного, один одного; одним, але один за одним, один з одним, одні одних).

Складність засвоєння наголосу посилюється також тим, що у ба-гатьох словах наголос є нерухомим, тобто при змінюванні слова за відмінками, родами, числами, дієвідмінами наголос припадає на той самий склад: гривня - гривні, гривнями; лагодити - лагоджу, лагодиш. У розмовній мові часто трапляються помилки, що виникають внаслідок змішування рухомого і нерухомого наголосу. Порушення норм наголошування іноді пояснюються впливом російської мови, наприклад у словах - бесіда, близький, верба, колесо, косий, кропива, кухонний, одинадцять (порівняйте з російськими словами беседа, близкий, верба, колесо, косой, крапива, кухонний, одиннадцать).

Іноді мовці неправильно виголошують прізвища та імена по батькові (Баран, Драбина, Дубина, Коваль, Кравець, Лопух, Співак, Лукич, Луківна, Кузьмович), географ™ я^ (Полтавщина), назви свят (Покрова, Великдень, Великодня) тощо.

Складність засвоєння норм наголошування не повинна спричинювати їх ігнорування, адже дотримання орфоепічних вимог є необхідною складовою загальної мовної культури людини. Опрацювати орфоепічні норми української мови Вам допоможе короткий словник наголосів, вміщений у додатку.

Однією з орфоепічних вимог української літературної мови є функціонування милозвучності. Ця вимога зумовлює чергування префіксів у - в, сполучників і - й, прийменників у - в - уві, з -із - зі, часток би - б, же - ж та ін. Розглянемо деякі з цих чергу-вань докладніше.

СКЛАД І НАГОЛОС

З голосними фонемами в усному мовленні пов'язаний поділ слова на склади, у писемному — допустимі переноси частин слова з рядка в рядок.

Склад –це частина слова, яка складається з одного або кількох звуків і вимовляється одним поштовхом видихуваного повітря.

У слові стільки складів, скільки є голосних звуків.

В залежності від кількості склідів слова поділяються на односкладові, двоскладові, трискладові і багатоскладові: вік-но, слог, ма-ту-ся, кі-не-ма-то-граф.

Приголосний, який стоїть безпосередньо перед голосним і у вимові зливається з ним, належить до того самого складу, шо й голосний: че-ка-ють (а не чек-ай-уть), спо-ді-ва-ти-ся, си-джу, бо-йо-вий. Але якщо префікс або частина складного слова закінчується на приголосний, то перед наступним голосним цей приголосний відходить до попереднього складу: розорати, без-іменний, пед-інститут, пів-острів.

Між голосними може бути не один, а два й більше приголосних звуків, як, наприклад, у словах казка, сестра. Тоді поділ на склади відбувається так, щоб гучність звуків на початку кожного складу поступово наростала. Тому:

сонорний, що стоїть перед приголосним, відходить до попереднього складу: чай-ка, гол-ка, гор-дий, зав-жди, пір'-ін-ка, вій-на, сім'-я;

дзвінкий, шо стоїть перед глухим, теж відходить до попереднього складу: каз-ка, книж-ка, гряд-ка, зуб-цї,

в інших випадках приголосні переважно відходять до наступного складу: се-стра, ру-шник, у-смі-шка, ре-п 'ях, о-брій.

Склади бувають відкриті і закриті. Склад, що закінчується на голосний звук, називається відкритим: го-ра, го-во-рю, ду-ма-ю, сві-тло. Склад, що закінчується на приголосний звук, називається закритим: гір-ський, край-ній, комфорт.

Частини слів із рядка в рядок переносяться так, як ці слова на слух діляться на склади: кар-ти-на, ра-джу-ся, за-твер-дже-но, над-зви-чай-ний. Не можна:

а) залишати чи переносити одну букву, тому такі слова, як олія, одяг, удар, ящик, мрія, не діляться для переносу;

б) розривати буквосгїолучення дж, дз, які позначають одну фонему: си-джу (а не «сид-жу»), хо-джу (а не «ход-жу»), ґу-дзик (а не «гуд-зик»); але: від-жив (а не «ві-джив»), під-звіт (а не «пі-дзвіт» і не «підз-віт»);

в) у складному слові відривати від другої частини одну букву, якшо вона не становить складу: дво-значний (а не «двоз-начний»), само-скид (а не «самос-кид»), земле* власник (а не «землев-ласник»);

г) розривати ініціальні, а також комбіновані абревіатури: ЧАЕС, УНІАН, МАГА ТЕ, НА ТО.

Апостроф і м'який знак завжди залишаються при попередній букві: бур'-ян, об'-єм, паль-ці. Також не можна:

а) відривати скорочення від слів, яких вони стосуються:

Наголос

Однією з основних ознак голосних фонем є наголос, шо виявляється тільки в слові.

Наголос – це посилення голосу на одному із складів при вимові слова.

Наголос в українській мові виконує подвійну функцію. По-перше, він об'єднує звукові комплекси в окремі слова. Наприклад, звуковий комплекс вищезазначений з одним наголосом сприймається як одне слово, а комплекс вище зазначений, що має два наголоси, позначає два слова. Так само: дав-ноочікуваний, нижчезгаданий, передбачити і давно очікуваний, нижче згаданий, перед бачити. По-друге, наголос виступає як засіб розрізнення слів та словоформ. Наприклад, подані парами слова вигода (користь) і вигода (зручність), захват (захоплення) і захвйт (пристрій, ширина робочого ходу), лікарський (від лікар) і лікарський (відліки), похідний (від похід) і похідний (який походить від чогось) — різні, на що й вказує наголос. У різних відмінках стоять слова руки і руки, вікна і вікна, різний вид мають дієслова насипати і насипати.

Наголос в українській мові вільний і рухомий, тобто може падати на будь-який склад і під час змінювання слова пересуватися: голова — голови — голови — голів, казати — кажеш — кажу.

Система наголошування в українській мові досить складна. Тому у випадках сумніву щодо наголосу слід звертатися до словників.

Разом із тим спостерігаються й деякі закономірності в наголошуванні слів.

1. Віддієслівні іменники середнього роду на -ання, у яких більше двох складів, мають наголос, як правило, на суфіксі: навчання, завдання, запитання, читання, визнання, видання, пізнання, послання.

Але є й відхилення від цього правила: обладнання (набір механізмів тощо), нехтування, бігання, ковзання.

2. Наголос у багатьох іменниках жіночого роду із суфіксом -к(а) у множині переходить на закінчення: вказівка — вказівки, учителька — учительки, ластівка — ластівки, голка — голки, писанка — писанки] але: родичка —родички, сусідка — сусідки, верхівка — верхівки.

3. У багатьох двоскладових прикметниках наголос падає на закінчення: вузький, кружний, легкий, липкий, мілкий, низький, новий, нудний, пісний, різкий, сипкий, скучний, стійкий, стічний, страшний, твердий, тісний, тонкий, трудний, тяжкий, черствий, чіткий, чуткий, шкільний.

У прислівниках, утворених від таких прикметників, наголос падає на перший склад: вузько, легко, мілко.

4. У дієсловах перший склад закінчень -емо, -имо, -ете -ите не наголошується: несемо, несете (а не «несемо» «несете»); ідемо, ідете (а не «ідемо», «ідете»); підемо, підете; будемо, будете; гуркочемо, гуркочете; гуркотиш} , гуркотите; залишимо, залишите.

5. Треба запам'ятати наголос у таких словах: агент, бюлетень (множина: бюлетені), кулінарія, випадок, діалог, документ, засуха, монолог, їм 'я, каталог, некролог, експерт, жевріти, квартал, кілометр, колія, компроміс, кропива, мережа, одинадцять, ознака, оптовий, партірі пасквіль, пеня, перепис, перепустка, піна, предмет, приятель, приятелька, разом, рукопис, середина, сільськогосподарський, спина, співробітник, титульний, урочистий, феномен, цемент, центнер, черговий, чотирнадцять, шофер.

6. У багатоскладових словах, крім основного, є ще побічні наголоси, які розташовуються через один або два склади від основного: переробити, винагороджувати, безперечний, задоволений, подорож. Побічний наголос на дає українській мові особливої співучості, плавності. У прискореному темпі мовлення він чується слабко, в уповільненому — сильніше. Особливо виразно такий наголос чується в складних словах: синьо-жовтий, гірничодобувний, новобудова.

ПРАВИЛА ПЕРЕНОСУ СЛІВ

1. Слова з одного рядка в другий слід переносити складами (кни-га, паль-ці, по-ло-ва, са-дів-ник, Хар-ків).

2. Сполучення літер ЙО, ЬО при перенесенні нерозриваються (йо-го, ма-йор, ко-льо-ро-вий, сьо-го-дні, цьо-му).

3. З двох однакових приголосних між голосними один залишається в попередньому рядку, а другий переноситься в наступний (баштан-ник, ран-ні); якщо друга частина складного слова починається двома однаковими приголосними, то вони не розриваються (ново-введений).

4. Односкладові префікси перед наступним приголосним кореня при переносі не розриваються (без-країй, від-даль, най-кращий).

5. Не можна відривати першу букву від кореня .

6. Одна літера не залишається на попередньому рядку й не переноситься в наступний рядок (Ма-рія, опи-са-ти, ака-де-мія).

7. Не можна розривати ДЖ і ДЗ, якщо вони позначають один звук (гу-дзик, са-джу, хо-джу, ра-джу).

8. Не можна відривати літеру Й від попередньої літери, що позначає голосний (бій-ка, стій-кий, вій-на).

9. М’який знак і апостроф при переносі не відокремлюються від попередньої літери (кіль-це, сім’я-нин).

10. Односкладові частини складноскорочених слів при переносі не розриваються (тех-мі-ні-мум, кол-госп).

11. При переносі складних слів не можна залишати в попередньому рядку початкову частину другої основи, якщо вона не становить складу

12. Не можна розривати абревіатури, а також відокремлювати від них цифри (ЗІЛ-111, РТС, ЛАЗ-105).

13. У решті випадків можна довільно переносити слова складами (Дні-про, Дніп-ро; се-стра, сес-тра, сест-ра).

Це правило поширюється й на суфікси (видавни-цтво, видавниц-тво, видавницт-во).

СКЛАДНІ ВИПАДКИ ПРАВОПИСУ М'ЯКОГО

Знаком ь позначається м’якість приголосних звуків.

М'який знак пишеться

а) Після м’яких д, т, з, с, дз, ц, л, н у кінці слова та складу: вісь, ґедзь, кінь, мідь, наморозь, палець, суть, швець; близько, восьмий, ганьба, Грицько, дядько, кільце, молотьба.

б) Після м’яких приголосних у середині складу перед о: дьоготь, дзьоб, льон, сьомий, трьох, тьохкати.

2. Зокрема ь пишеться:

а) У словах на:

1) -зький, -ський, -цький; -зькість, -ськість, -цькість; -зько, -сько, -цько; -зькому, -ському, -цькому; -зьки, -ськи, -цьки: близький, вузький, волинський, донецький; близькість, людськість; близько, військо, багацько; по-французькому (по-французьки), по-українському (по-українськи), по-німецькому (по-німецьки).

Примітка. У словах баский, боязкий, в’язкий, дерзкий, жаский, ковзкий, плаский (плоский), порский, різкий і похідних утвореннях: боязкість, в’язкість, баско, різко тощо знак м’якшення не пишеться, оскільки тут з, с разом із к не творять суфіксів -зк-, -ск-.

2) -енька, -енько, -онька, -онько; -енький, -есенький, -ісінький, -юсінький: рученька, батенько, голівонька, соколонько; гарненький, малесенький, свіжісінький, тонюсінький.

б) Після м’якого л перед наступним приголосним: їдальня, кільце, ковальський, пальці, рибальство, сільський, спільник.

Примітка. Не ставиться м’який знак після л у групах -лц-, -лч-, коли вони походять із -лк-: балка — балці, галка — галці, галченя, монголка — монголці, Наталка — Наталці, Наталчин, рибалка — рибалці, рибалчин, спілка — спілці, спілчанський, але: Галька — Гальці, Гальчин.

в) У родовому відмінку множини іменників жіночого роду м’якої групи І відміни й середнього роду на -нн(я), -ц(е) II відміни: друкарень, їдалень, крамниць, матриць, пісень, робітниць, стаєнь; бажань, знань, кілець, місць, сердець і серць.

г) У дієслівних формах дійсного та наказового способу: будить, будять, здається, косить, косять, коситься, робить, роблять, робиться, ходить, ходять; будь, будьте, винось, виносьте, виносься, кинь, киньте, стань, станьте, трать, тратьте (див. ще § 83, прим. 1).

М'який знак не пишеться

Знак м’якшення (ь) не пишеться:

1. Після р у кінці складу або слова: вірте, кобзар, лікар, перевір, секретар, тепер, школяр, Харків.

2. Після н перед ж, ч, ш, щ та перед суфіксами -ств(о), -ськ(ий): інженер, інший, кінчик, менший, тонший, Уманщина; волинський, громадянський, освітянський, селянський; громадянство, селянство. Але: бриньчати, доньчин, няньчин, няньчити та ін., бо в твірних основах між приголосними виступає ь: бренькіт, донька, нянька.

3. Після м’яких приголосних, крім л, якщо за ними йдуть інші м’які приголосні: вінця, кінцівка, користю, ланцюжок, радість, світ, свято, слід, сміх, сніг, сніп, сьогодні, танцювати, щастя; але: різьбяр (і різьбар), тьмяний і похідні від них.

Примітка. Коли ь уживається у формі називного відмінка іменника, то він зберігається й у всіх інших відмінках; коли ж у називному відмінку його нема, то й в інших відмінках він не пишеться; пор.: Галька — Гальці, дівчинонька — дівчиноньці, письмо — на письмі, редька — редьці; але: галка — галці, сторінка — сторінці, пасмо — у пасмі.

4. Після л в іменникових суфіксах -алн-(о), -илн-(о): держално, пужално, ціпилно та ін., але в зменшених формах ь пишеться: держальце, пужальце й под.

5. Між подвоєними м’якими приголосними: буття, волосся, галуззя, гіллястий, життя, каміння, ллється, приладдя, сіллю.

6. Після д, н, т перед суфіксами -ченк(о), -чук, -чишин: безбатченко, Панченко, Федченко; Радчук, Степанчук; Гринчишин, Федчишин, але після л пишеться ь: Михальченко, Михальчук.

7. Після ц у кінці – іменників чоловічого роду іншомовного походження: Галац, кварц, палац, паяц, Суец, шприц, а також у деяких вигуках: бац, буц, гоц, клац.

ПРАВОПИС АПОСТРОФА

Апостроф ставиться:

після букв б, п, в, м, ф, які передають на письмі тверді губні приголосні звуки, якщо перед ними немає кореневого приголосного (крім р): п’ятниця, солов’їний, б’ють, черв’як ;
після р в кінці складу: бур’ян, матір’ю, пір’їна;
після префіксів, що закінчуються на приголосний: з’єднати, під’їхати, роз’яснити;
після к у слові Лук’ян та похідних від нього: Лук’яненко, Лук’янівка, Лук’янчук;
у складних словах, перша частина яких закінчується на приголосний: двох’ядерні, чотирьох’ярусний, дит’ясла.
Після частини пів – перед я, ю, є, ї (в загальних назвах): пів’яблука, пів’юрби, пів’їжака

Апостроф не ставиться:

після букв б, п, в, м, ф, якщо перед ними стоїть інший приголосний (крім р), що належить до кореня: святковий, тьмяний, морквяний;
після р, що позначає м’який приголосний на початку складу: порятунок, буряк, рясний.
У словах святкувати, цвях, тьмяний, духмяний, медвяний, свято, але верб’я, черв’як, перм’як.
Після букв, що позначають губні приголосні та р перед йо: Воробйов, Муравйов, курйоз.
Після б, п, в, м, ф, ж, ч, ш, г, к, х перед наступними я, ю, є в словах іншомовного походження: бюлетень, пюре, Гюго.
Після префіксів, що закінчуються на приголосний, перед коренем, що починається з голосного: безіменний, дезінфекція

СКЛАДНІ ВИПАДКИ ПРАВОПИСУ ВЕЛИКОЇ ЛІТЕРИ

З великої літери пишеться:

а) Перше слово, яким починається текст.

б) Перше слово в реченні:

1) після крапки;

2) після крапок, знака оклику й знака питання, коли ними закінчується попереднє

речення.

в) Перше слово кожного рядка у віршах незалежно від наявності розділового знака в кінці попереднього рядка (хоч і не обов’язково).

Примітка 1. Після крапок, які не закінчують речення, а стоять у середині його для позначення переривчастості мови та інтонаційних відтінків, перше слово пишеться з малої літери:

— Дивіться... он там... встає... він ще живий... Семен... Семен... (Коцюбинський).

Тихо в хаті стало;

Тільки наймичка шептала:

«Мати... мати... мати...» (Шевченко).

Примітка 2. Коли знак оклику чи знак питання, а також крапки стоять у кінці прямої мови, то дальше речення (слова автора) пишеться з малої літери:

— Так тому й буть! — усі гукнули (Глібов).

— Що з тобою? — допитувалась Маланка (Коцюбинський).

Я не Ганна, не наймичка,

Я... — та й оніміла (Шевченко).

Примітка 3. Після знака питання (іноді знака оклику), що стоїть у середині речення для надання питальної (окличної) інтонації словам, пишеться мала літера:

Що його турбувало? погода? далека дорога?

Сонце! сонце! — на гори й долини, —

Сонце! сонце! — на води й поля.

Хай живе в вільній праці людини

України земля! (Тичини)

Велика літера при звертаннях і в ремарках

З великої літери пишеться:

а) Перше слово після знака оклику, яким відокремлюється звертання:

Вітре буйний, вітре буйний! Ти з морем говориш (Шевченко); Нумо до праці, брати! Годі лякатись! На діло святеє Сміло ми будемо йти! (Грінченко).

б) Слово, що йде після вигуку або окличного слова, коли вони стоять на початку речення: — Ха-ха! От ловко! (Коцюбинський).

Примітка. Якщо вигук стоїть у середині речення, то наступне слово пишеться з малої літери: Ждемо день і другий — гай-гай! — немає Тетяни (Васильченко).

в) Ремарки-фрази (подані в дужках), що вказують на ставлення слухачів до слів (промови) якоїсь особи:

Слава й честь борцям за вільну незалежну Україну (Тривалі бурхливі оплески. Присутні встають і співають національний гімн) (З газети).

З великої літери пишуться й інші ремарки та посилання взяті в дужки, що стоять після закінченого речення:

Українська культура з найдавніших часів, навіть у найтяжчі історичні періоди її існування, не була ізольованою від зовнішнього світу (З газети).

Велика та мала літери в рубриках

1) З великої літери пишеться перше слово рубрик тексту, якщо кожна рубрика закінчується крапкою:

Сьогодні о вісімнадцятій годині відбудуться загальні збори колективу з порядком денним:

1. Про завдання колективу видавництва у світлі прийнятого Закону про мови.

2. Звіт голови правління осередку Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка.

2) З малої літери пишеться перше слово рубрик, якщо вони відокремлені одна від одної крапкою з комою:

Біологічні механізми Землі вже давно не справляються з лавиноподібним техногенним забрудненням планети. Ситуація ускладнюється швидше, ніж вдається знайти гарантоване рішення. Основні компоненти забруднення сьогодні такі:

— зміна клімату під впливом парникового ефекту;

— виснаження озонового шару Землі;

— кислотне забруднення атмосфери й ґрунтів, хімічне забруднення планети;

— забруднення Світового океану;

— прогресуюче зникнення сотень видів рослин і тварин та збіднення генофонду Землі («Вісник АН України»).

Якщо такі рубрики граматично самостійні та структурно досить розлогі, то вони можуть починатися великою літерою:

Кожен функціональний різновид мовлення має свій набір комунікативно-семантичних інваріантів. У цьому плані видається важливим дослідження таких питань:

1. Визначення інвентарю комунікативних типів висловлень (інваріантів) у національній мові.

2. Опис цих інваріантів з опорою на синтаксичну структуру, інтонаційне оформлення й лексико-тематичне наповнення висловлення.

3. Зіставлення цих комунікативно-семантичних інваріантів у слов’янських мовах (З виступу в дискусії).

Велика літера після двокрапки, на початку цитати тощо

З великої літери пишеться перше слово після двокрапки:

а) Коли це початок прямої мови:

Горлиця питає: «Чи, може, хто гніздечко зруйнував?» (Глібов); Пішла. А серце моє кричало: «Вернись, вернись, я все прощу!» (Павличко).

б) Коли цитата подається після слів автора як пряма мова, тобто пов’язується зі словами автора без сполучника й наводиться з початку речення:

Незабутній Максим Тадейович Рильський згадував: «Усе моє свідоме життя слово “Саксаганський” було для мене символом високої майстерності!» (Зб. «В сім’ї вольній, новій»).

Примітка. Коли ж цитата: а) входить до складу речення як його частина у формі підрядного речення, тобто пов’язується з головним реченням сполучником, або б) наводиться з середини речення, то вона, як правило, починається з малої літери (у другому випадку після двокрапки ставляться лапки, за ними – три крапки): У виступі на загальних зборах АН України член-кореспондент М. Голубець відзначив, що «першою невідкладною справою є перебудова психіки вченого, організатора й керівника науки» (З газети).

2. З великої літери пишеться початкове слово виступу, постанови, протоколу, ухвали тощо після вступної (загальної) частини:

Дозвольте ж мені виразити означення суверенітету Республіки:

1. Земля та її природні багатства, води й повітряний басейн, що знаходиться в межах кордонів України, є власністю народу України.

2. На території України закони, прийняті Верховною Радою України, мають пріоритет перед законами, прийнятими установами [колишнього] Союзу (І. Р. Юхновський. Із виступу на загальних зборах АН України).

Велика літера у власних назвах

1. З великої літери пишуться індивідуальні імена людей, по батькові, прізвища, псевдоніми, конспіративні клички, прізвиська: Іван Петрович Котляревський, Леся Українка (Лариса Петрівна Косач), Марко Вовчок (Марія Олександрівна Вілінська), Юрій Клен (Освальд Бургардт), Данило Галицький, Нестор Літописець, Олександр Невський, Ярослав Мудрий; також: Кобзар (про Тараса Шевченка), Каменяр (про Івана Франка) тощо.

У складних прізвищах, псевдонімах та іменах, які пишуться через дефіс, кожна складова частина починається великою літерою: Квітка-Основ’яненко, Нечуй-Левицький, Сергєєв-Ценський; Жан-Жак, Зиновій-Богдан, Марія-Тереза.

Примітка 1. Різні частки (прийменники, сполучники, прийменники з артиклями) в середині прізвищ та імен іншомовного походження пишуться з малої літери: Абд ель Керім, Бретон де лос Еррерос, Варнгоген фон Ензе, Кур де Жебелен, Нур ед Дін. Про написання службових слів, що виступають перед прізвищем.

Примітка 2. Китайські прізвища та складні імена, які завжди стоять після них, пишуться з великої літери: Мао Цзедун, Сунь Ятсен, Тао Юаньмінь.

Примітка 3. У корейських, в’єтнамських, бірманських, індонезійських і таїландських прізвищах та іменах усі складові частини пишуться з великої літери: Кім Ір Сен, Лім Хон Ін; Фам Ван Донг, Хо Ші Мін; У Ну Мунг, У Чин Су; Вілуйо Пуспоюдо, Суджоно Ходіното; Кулаб Сайпрадіт, Луанг Вічит Ватакан.

Примітка 4. Про правопис східних власних імен (турецьких, єгипетських, азербайджанських та інших тюркського чи арабського походження зі складовими частинами бей, заде, огли, паша).

Примітка 5. Імена та прізвища людей, які стали загальними назвами людей і предметів, пишуться з малої літери: донжуан, ловелас, ментор, меценат, робінзон, браунінг (пістолет), галіфе (штани), дизель (двигун), макінтош (одяг), максим (кулемет), рентген (апарат), френч (одяг). Так само пишуться загальні назви, утворені від власних імен (прізвищ): бонапартизм, мічурінець, пушкініст, шевченкіана.

Прізвища людей, уживані в загальному значенні, але які не втратили свого індивідуального значення (не стали загальними назвами), пишуться з великої літери:

Нові появляються вчені з різних галузей науки й техніки – нові Мічуріни й Ціолковські (Тичина). Потрібні нам і Гоголі, і Щедріни (Сліпчук).

Якщо ж прізвища (імена) вживаються зневажливо, вони пишуться з малої літери: квіслінги.

Примітка 6. Назви народів, племен, а також людей за національною ознакою або за місцем проживання пишуться з малої літери: араби, африканці, латиноамериканці; ацтеки, ірокези, поляни; білорус, латвієць, росіянка, українець; запоріжці, киянин, львів’яни, полтавець, полтавка.

2. З великої літери пишуться індивідуальні назви:

а) Міфологічних істот і божеств: Антей, Аполлон, Афіна, Ахіллес, Будда, Венера, Молох, Перун.

Примітка 1. Родові назви міфологічних істот пишуться з малої літери: ангел, демон, лісовик, муза, німфа, русалка, титан, фавн, фея.

Примітка 2. Індивідуальні міфологічні назви, що перетворилися в загальні або вживаються в переносному значенні, пишуться з малої літери: молох війни; На спортивну арену вийшли сучасні геркулеси.

б) Дійових осіб у байках, казках, драматичних творах, хоч у звичайній мові вони вживаються як загальні імена: Ворон, Заєць, Лисиця, Осел, Щука; Лісовик, Мавка, Перелесник; Дід Мороз, Той, що греблі рве; Червона Шапочка; Будяк, Троянда, Хліб.

Примітка. Якщо назви персонажів із казок, творів для дітей і т. ін. не виступають дійовими особами окремих творів, а використовуються як загальні, вони пишуться з малої літери: баба-яга, дід-мороз, іван-покиван.

3. З великої літери пишуться назви найвищих державних посад України та міжнародних посад: Генеральний секретар ООН, Президент України, Голова Верховної Ради України, Генеральний прокурор України, а також найвищих державних посад інших країн згідно з вимогами дипломатичного протоколу (під час візитів до України тощо): Президент Сполучених Штатів Америки, Прем’єр-міністр Канади і т. ін.

Примітка 1. Назви посад, звань, учених ступенів тощо пишуться з малої літери: голова, декан, директор, міністр, ректор, президент НАН України, секретар; академік, генерал-лейтенант, заслужений діяч мистецтв, народний артист України, лауреат Державної премії ім. Т. Г. Шевченка, член-кореспондент; доктор наук, кандидат наук.

Примітка 2. З малої літери пишуться також назви титулів, рангів, чинів: барон, герцог, граф, імператор, князь, колезький асесор, король, принц, цар, шах.

Примітка 3. Назви посад міністрів, послів, президентів академій тощо в офіційних документах, а також для підкреслення урочистості можуть писатися з великої літери: Міністр освіти і науки України, Посол Республіки Польща, Президент Національної академії наук України.

Примітка 4. Умовні власні назви в актах, договорах та інших офіційних документах пишуться з великої літери: Високі Договірні Сторони, Автор і Видавництво тощо.

4. Клички свійських тварин, а також приручених чи дресированих звірів і птахів пишуться з великої літери: Сірко (собака); Сніжинка (кішка); Гнідко, Стріла (коні); Круторогий, Сивий (воли); Рекордистка, Лиска (корови); Раві, Шаші (слони); Красень, Фараон (папуги) та ін.

Примітка. Назви груп тварин, хоч вони й походять від індивідуальних кличок, пишуться з малої літери: З випасу поверталися рекордистки й лиски. Так само з малої літери пишуться назви порід тварин: бульдог, вівчарка, пінчер.

5. Назви сортів рослин у спеціальній літературі пишуться з великої літери: Антонівка, Білий налив, Сніговий кальвіль, Паперівка (яблуні); Українська глива, Лісова красуня (груші); Рекорд, Угорка (сливи); Шпанка рання (вишня).

Але в загальному вжитку вони пишуться з малої літери: антонівка, глива, угорка.

6. Астрономічні назви (незалежно від кількості їхніх складників) пишуться з великої літери: Велика Ведмедиця, Козеріг, Марс, Молочний Шлях, Сатурн, Юпітер. Так само пишуться народні назви сузір’їв і галактик: Великий Віз, Квочка, Пасіка, Чумацький Шлях тощо.

Примітка 1. Родові означення при астрономічних назвах звичайно пишуться з малої літери: зірка Альтаїр, комета Галлея, Тунгуський метеорит, сузір’я Великого Пса, туманність Андромеди.

Примітка 2. Слова земля, місяць, сонце пишуться з великої літери тоді, коли вони вживаються як астрономічні назви: Навколо Сонця обертається Земля зі своїм супутником Місяцем. Але: обробіток землі, схід сонця.

7. Назви сторін світу: захід, південь, північ, схід, норд-ост, південний захід – звичайно пишуться з малої літери. Якщо під цими назвами розуміються країни чи народи, тоді вони пишуться з великої літери: Далекий Схід, Західна Україна, країни Заходу, курорти Півдня, народи Півночі, Південне Полісся, Північна Буковина, Схід прокинувся.

8. Географічні й топографічні власні назви (незалежно від кількості їхніх складників) пишуться з великої літери, крім службових слів і родових означень (затока, мис, море, острів, пік, хребет і т. ін.): Азія, Антарктида, Балканський півострів, Берингове море, Північнокримський канал, Володимир-Волинський, гора Говерла, Грибова губа, Зелений мис, озеро Ільмень, Кавказький хребет, пік Шевченка, Москва-ріка, Нагаєва бухта, протока Па-де-Кале, Панамський перешийок, Перська затока, Північний полюс, Східноєвропейська рівнина, Урало-Кушумський степ.

Примітка 1. Коли означуване слово, що входить до географічної назви, не виражає родового поняття, то воно пишеться з великої літери: Біла Церква, Біловезька Пуща (заповідник), Булонський Ліс (парк), Великі Луки, Жовті Води, Залізні Ворота, Зелений Гай, Микільська Слобідка, Нова Гвінея (острів), Товста Могила, Ясна Поляна. Так само з великої літери пишуться складові частини географічних назв, що означають титули, посади, фах і т. ін.: мис Капітана Джеральда, набережна Лейтенанта Шмідта; також затока Святого Лаврентія.

Примітка 2. Прийменники, артиклі й сполучники в складі географічних назв пишуться з малої літери й відокремлюються дефісом: Булонь-сюр-Мер, Порт-о-Пренс, Ріо-де-Жанейро, Сен-е-Уаз, Фонтен-сюр-Рон, Франкфурт-на-Майні.

Артиклі й частки, що стоять на початку іншомовних географічних назв, пишуться з великої літери й приєднуються дефісом: Де-Брейне, Ла-Манш (протоки), Ле-Крезо, Лос-Анджелес (міста), Лос-Фрайлес (острови).

Примітка 3. В іншомовних складних географічних назвах, що пишуться через дефіс, з великої літери пишуться й родові позначення: Іссик-Куль (куль — озеро), Муюн-Кум (кум — пісок), Порто-Алегре (порто — порт), Ріо-Негро (ріо — річка), Хара-Нур (нур — озеро), але: Алатау, Амудар’я, Дихтау, Сирдар’я.

Якщо ж складова частина такої назви увійшла в українську мову як загальна родова назва, то вона пишеться з малої літери Варангер-фіорд, Дю-фіорд. Так само з малої літери пишуться й родові позначення в іншомовних назвах вулиць, майданів, бульварів: Кайзер-плац, Лібкнехт-штрасе (штрасе — вулиця), Трафальгар-сквер (сквер — площа), Трептов-парк, Уолл-стрит (стрит — вулиця).

Примітка 4. Географічні назви, вжиті в переносному значенні, зберігають написання з великої літери: Версаль (у значенні «Версальський мир»), Канни (у значенні «оточення та розгром»), Мюнхен (у значенні «Мюнхенська угода 1938 р.»), Парнас (у значенні «світ поезії»), Седан (у значенні «воєнний розгром»).

9. Назви вулиць (бульварів, провулків, проспектів), шляхів (залізничних, морських і т. ін.), каналів, течій (морських), а також майданів (площ), парків і т. ін. пишуться з великої літери, а їхні родові позначення — з малої: Андріївський узвіз, Байкало-Амурська магістраль, бульвар Тараса Шевченка, Військово-Грузинська дорога, вулиця Петра Сагайдачного, Житомирська автострада, Львівська площа, майдан Незалежності, Музейний провулок, Стрийський парк, Південно-Західна залізниця, Північний морський шлях, проспект Дружби народів, Ромоданівський шлях, течія Гольфстрім.

Якщо в назвах вулиць, проспектів, населених пунктів тощо слова брід, вал, ворота, міст, шлях, яр і т. ін. вже не сприймаються як родові позначення, то вони пишуться з великої літери: Боричів Тік, Добрий Шлях, Козиний Брід, Красні Ворота, Кузнецький Міст, Ярославів Вал (вулиці); Гола Пристань (місто), Козинські Горби (урочище), Сухий Яр (село).

10. Утворені від географічних найменувань назви тварин, птахів, страв, напоїв, тканин і т. ін. пишуться з малої літери: бостон (тканина), йоркшир (порода свиней), легорн (порода курей), мадера (сорт вина), саяни (напій), свалява (мінеральна вода), сенбернар (порода собак), сименталка (порода корів), токай (сорт вина) і т. ін.

11. У назвах груп або союзів держав і найвищих міжнародних організацій усі слова, крім родових позначень, пишуться з великої літери: Антанта, Балканські країни, Європейське Економічне Співтовариство, Співдружність Незалежних Держав, Всесвітня Рада Миру, Міжнародний комітет Червоного Хреста, Організація Об’єднаних Націй, Рада Безпеки, Троїстий союз.

12. Назви держав та автономних адміністративно-територіальних одиниць пишуться з великої літери. Причому, коли назва держави чи автономної республіки складається з кількох слів, то всі слова пишуться з великої літери: Арабська Республіка Єгипет, Держава Бахрейн, Республіка Білорусь, Автономна Республіка Крим, Китайська Народна Республіка, Корейська Народно-Демократична Республіка, Князівство Монако, Королівство Бельгія, Республіка Болгарія, Республіка Індія, Республіка Куба, Республіка Польща, Республіка Румунія, Соціалістична Республіка В’єтнам, Сполучені Штати Америки, Угорська Республіка, Франція.

У назвах автономних областей та округів, а також країв, областей, районів, сільрад тощо з великої літери пишеться тільки перше слово: Волинська область, Єврейська автономна область, Краснодарський край, Ненецький автономний округ, Новомлинівська сільрада, Рожищенський район, Уманська міськрада.

Це правило поширюється й на назви старого адміністративно-територіального поділу: Берегівський округ, Вітебське воєводство, Лохвицький повіт, Новоросійська губернія, Сосницька сотня, Стародубський полк, Черкаське староство.

Примітка. Неофіційні назви держав, одиниць територіального поділу та образні назви географічних об’єктів пишуться з великої літери: Буковина, Вінниччина, Закавказзя, Закарпаття, Золотоверхий (Київ), Наддніпрянщина, Підмосков’я, Побужжя, Поділля, Покуття, Полісся, Приазов’я, Прикарпаття, Причорномор’я, Приуралля, Російська Федерація, Славутич (Дніпро), Слобожанщина. У спеціальному стилістичному вживанні пишуться з великої літери й загальні назви: Батьківщина тощо.

13. У словосполученнях — назвах державних, партійних, громадських, профспілкових та інших установ і організацій як України, так і інших держав з великої літери пишеться тільки перше слово, що входить до складу назви: Верховний суд США, Генеральні штати Королівства Нідерландів, Збройні сили України, Народна палата Республіки Індії, Національна рада Демократичної партії України, Національна гвардія України, Центральна управа Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка.

Це стосується й назв державних установ минулого: Державна дума, Земський собор, Тимчасовий уряд.

Але в назвах таких найвищих державних установ України, як Верховна Рада України, Конституційний Суд України, Кабінет Міністрів України, з великої літери пишуться всі слова.

Примітка. Традиційні, неофіційні назви закордонних державних органів, які періодично скликаються, пишуться з малої літери: бундесрат, джирга, конгрес, ландтаг, меджліс, національні збори, парламент, сейм, сенат, стортинг.

14. У назвах міністерств і їхніх головних управлінь, а також у назвах інших установ та організацій, що складаються з кількох слів, з великої літери пишеться тільки перше слово: Національний банк України, Міністерство освіти і науки України, Міністерство культури і мистецтв України, Палата мір і вимірних приладів, Українське товариство охорони пам’яток історії та культури, Цивільний повітряний флот України.

Це правило поширюється й на офіційні назви:

а) Установ місцевого значення: Виконавчий комітет Донецької обласної ради народних депутатів, Львівський обласний відділ охорони здоров’я, Чернігівська облспоживспілка, Шевченківський районний відділ народної освіти міста Києва. Але: профком Київського національного університету, страйкком, фабком і т. ін.

б) Партій України та інших країн світу: Демократична партія України, Лейбористська партія Великої Британії, Республіканська партія США.

в) Міжнародних і закордонних професійних, громадських та інших організацій: Австралійський конгрес тред-юніонів, Американська федерація праці, Всесвітній форум українців, Гельсінська спілка, Міжнародна асоціація україністів, Народний рух України, Товариство об’єднаних українських канадців, Федерація незалежних профспілок України.

15. Правопис складених назв заводів, фабрик, комбінатів, виробничих об’єднань, шахт, підприємств, установ, а також наукових і навчальних закладів, кінотеатрів, театрів, парків культури та відпочинку, клубів тощо підпорядкований таким правилам:

а) Якщо підприємство, установа, заклад і т. ін. мають символічну назву, номер чи носять чиєсь ім’я, то їх можна писати повністю або скорочено. При цьому в повних назвах початкове слово та перше слово взятої в лапки символічної (умовної) назви, ім’я тощо пишуться з великої літери, а всі інші слова — з малої: Київський завод «Арсенал», Виробниче акціонерне товариство «Поліграфкнига», Донецька шахта «Вітка-Глибока», Львівська середня школа № 1 імені І. Франка, Десятий міжнародний з’їзд славістів, Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Київський військовий округ.

У скорочених назвах перше слово звичайно пишеться з малої літери, символічна назва (у лапках) — з великої: ансамбль пісні й танцю імені П. Вірського, магазин «Роксолана», видавництво «Веселка», спортивний комплекс «Трудові резерви», стадіон «Динамо».

Примітка. Якщо скорочена назва вживається замість повної (на вивісках, етикетках тощо), то її початкове слово пишеться з великої літери: Комбінат «Прогрес», Кооператив «Садівник», Середня школа № 2.

б) Перше слово власних назв академій, інститутів, науково-дослідних установ, кінотеатрів, театрів, музеїв, парків культури та відпочинку тощо пишеться з великої літери, незважаючи на те, що воно є родовим позначенням: Національна академія наук України, Книжкова палата, Державний музей українського образотворчого мистецтва, Голосіївський парк імені М. Т. Рильського, Національна опера України ім. Т. Г. Шевченка, Українська академія друкарства.

в) З великої літери пишеться перше слово складених назв типу: Київський будинок мод, Львівський палац одруження, Харківський клуб метробудівців.

З великої літери може писатися перше слово й скороченої назви, якщо відповідна повна назва вже згадувалася в тексті, а також — на вивісках: Будинок учителя, Український дім, Палац урочистих подій і т. ін.

Примітка. Якщо до складу найменування установи входить словосполучення, яке може виступати як самостійна назва установи (без початкових слів), то воно пишеться з великої літери: Оперний театр (від Національна опера України ім. Т. Г. Шевченка), Третьяковська галерея (від Державна Третьяковська галерея) та ін.

16. Назви частин, відділів, відділень, секторів та інших підрозділів установ, організацій, а також слова актив, збори, з’їзд, конференція, президія, сесія, симпозіум, рада (інституту тощо) пишуться з малої літери: сесія Київської обласної ради, кафедра української літератури Полтавського державного педагогічного університету ім. В. Г. Короленка, засідання президії Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, рада філологічного факультету, конференція Міжнародної асоціації україністів, сесія Хмельницької міськради, учена рада Інституту української мови НАН України.

17. У складених назвах іноземних телеграфних агентств усі слова, крім родового імені, пишуться з великої літери й без лапок: агентство Пренса Латіна, агентство Франс Пресс. Щодо назв іноземних фірм, компаній, банків і т. ін., то вони беруться в лапки й з великої літери пишеться тільки перше слово чи власне ім’я, що входить до складу цієї назви: фірма «Філко корпорейшн», компанія «Дженерал моторс», нафтохімічна компанія «Оксиденталь петролеум корпорейшн», банк «Гаранті траст компані».

18. У назвах творів художніх, музичних і т. ін., наукових праць, газет, журналів, історичних пам’яток тощо перше слово пишеться з великої літери, а назва береться в лапки: поема «Енеїда», повість «Тіні забутих предків», опера «Запорожець за Дунаєм», пісня «Стоїть гора високая», підручник «Історія України», кінофільм «Камінний хрест», картина «Запорожці пишуть листа турецькому султанові», газети: «Вечірні вісті», «Вісті з України», «Голос України», «Літературна Україна», «Слово»; журнали: «Всесвіт», «Дзвін», «Наука і суспільство», «Кобєта і жицє», «Україна»; писемні історичні пам’ятки: «Руська правда», «Слово о полку Ігоревім», «Літопис Самовидця».

Примітка 1. У подвійних складених назвах творів, газет і т. ін. з великої літери пишеться також перше слово другої назви: «Андрій Соловейко, або Вченіє світ, а невченіє — тьма», «Глитай, або ж Павук», «Дейлі телеграф енд Морнінг пост».

Примітка 2. З великої літери, але без лапок пишуться назви культових книг: Апостол, Біблія, Євангеліє, Коран, Псалтир, а також назви таких релігійних понять, як Бог (але бог Перун і т. ін.), Божа Матір, Син Божий, Святий Дух і т. ін.

19. Назви аеропортів, вокзалів, станцій, портів, пристаней і т. ін. пишуться з великої літери: аеропорт «Бориспіль», Київський вокзал (у Москві), станція Фастів-Перший, станція метро «Контрактова площа», порт Балаклава, пристань Ржищів (на Дніпрі) тощо.

20. Умовні назви будинків відпочинку, пансіонатів, санаторіїв, дитячих таборів, готелів, кемпінгів, ресторанів, кав’ярень і т. ін. пишуться в лапках і з великої літери: будинок відпочинку «Зоря», пансіонат «Здоров’я», санаторій «Україна», дитячий табір «Беркут», готель «Золотий колос», кемпінг «Чайка», ресторан «Либідь», кав’ярня «Мрія».

21. Назви пам’яток архітектури, замків, храмів тощо пишуться з великої літери: Андріївська церква, Золоті ворота, Колізей, Почаївська лавра, Хотинський замок, Софійський собор.

22. Назви історичних подій, епох, війн, революцій, народно-визвольних рухів, повстань, революційних свят, знаменних дат і т. ін. пишуться з великої літери: Велика французька революція, епоха Відродження, Вітчизняна війна, Коліївщина, Хмельниччина, Семирічна війна, Кривава неділя, Лютнева революція, Львівське збройне повстання 1848 р., Революція 1905 р., Паризька комуна, Льодове побоїще, Полтавська битва, Ренесанс, Перше травня, Міжнародний жіночий день, Новий рік, День учителя, День Незалежності України, Свято Перемоги.

З великої літери пишуться й назви релігійних свят і постів: Благовіщення, Великдень, Івана Купала, Петра й Павла, Покрова, Різдво, Теплого Олекси, Успіння; Великий піст, Масниця, Петрівка, Пилипівка, Спасівка тощо.

Примітка 1. Назви історичних подій, епох, війн, геологічних періодів тощо, які стали загальними, пишуться з малої літери: греко-перські війни, громадянська війна, хрестові походи, доба феодалізму, античний світ, середні віки, середньовіччя, неоліт, палеоліт, трипільська культура, палеозойська ера.

Примітка 2. Якщо початковий порядковий числівник у складеній назві написаний цифрою, то наступне слово пишеться з великої літери: 8 Березня, 1 Травня.

23. З великої літери пишуться назви конгресів, конференцій, договорів, найважливіших документів тощо: Конгрес захисту культури (у Парижі 1935 р.), Конституція України, Програма ДемПУ, Потсдамська угода, Версальський мир, Акт проголошення незалежності України, Декларація прав людини.

24. У назвах орденів, відзнак, що складаються з кількох слів, тільки перше слово (крім родових) пишеться з великої літери: орден Вітчизняної війни, орден Дружби народів, орден Незалежності, орден Почесного легіону, орден Пошани.

Якщо така назва береться в лапки, то теж із великої літери пишеться тільки перше слово та власне ім’я, що входить до складу цієї назви: орден «Мати-героїня», медаль «За відвагу», медаль «За визволення Варшави», медаль «За бойові заслуги», медаль «Партизанові Вітчизняної війни».

25. З великої літери в лапках пишуться назви літаків, автомобілів, тракторів та інших машин, пов’язані з найменуванням моделі, заводу, фірми, що їх виготовляють: літак «Антей», автомобіль «Таврія», автобус «Турист», комбайн «Нива», трактор «Білорусь».

Це правило поширюється й на назви виробів, продуктів, що стали фірмовим або сортовим їх означенням: цукерки «Столичні», цигарки «Українські», вино «Перлина степу», цукерки «Пташине молоко».

26. З великої літери пишуться:

а) Прикметники, утворені від власних особових назв за допомогою суфіксів -ів (-ова, -ове, -еве), -їв (-єва, -еве), -ин (-ина, -ине), -їн (-їна, -їне), якщо вони означають належність чогось даній особі: Андрієві книжки, Грінченків словник, Маріїн лист, Тичинине слово, Шевченкові поезії.

б) Прикметники, які входять до складених особових назв людей як прізвиська: Володимир Великий, Данило Галицький, Дюма Старший, Карл Сміливий, Костянтин Багрянородний, Олександр Невський, Ярослав Мудрий.

в) Прикметники, утворені від іменників — власних назв, якщо вони входять до складу назв, які за змістом дорівнюють словосполукам «імені когось», «пам’яті когось»: Нобелівська премія, Франківська кімната, Шевченківська премія.

Примітка. З малої літери пишуться присвійні прикметники, утворені від власних особових імен:

а) За допомогою суфіксів -івськ- (-ївськ-), -инськ- (-їнськ-): бальзаківські традиції, франківські сонети, пушкінські рукописи, шевченківський стиль.

б) Якщо вони входять до складу стійких фразеологічних сполучень або наукових термінів: авгієві стайні, ахіллесова п’ята, гордіїв вузол, дамоклів меч, езопівська мова, прокрустове ложе, юдині срібняки; архімедова спіраль, базедова хвороба, бертолетова сіль, віттова хвороба, гайморова порожнина, піфагорова теорема.

Велика літера в складноскорочених назвах

1. Скорочені назви (абревіатури) установ, закладів, організацій тощо, утворені з частин слів, пишуться двояко:

а) З великої літери, якщо ці слова вживаються на позначення установ одиничних: Укрінформ, Укрпрофрада, Укоопспілка.

б) З малої літери, якщо такі слова є родовими назвами: медінститут, облвиконком, райвно, райрада.

2. Складноскорочені назви, утворені з початкових (ініціальних) букв, імен власних і загальних, пишуться великими літерами: АТС, КНР, НЛО, СНД, УРП, УТН.

Примітка. Скорочення від загальних назв, які вимовляються як звичайні слова (без вставних звуків), пишуться малими літерами: вуз (у вузах), загс (до загсу), неп (під час непу). Такі слова звичайно відмінюються.

Так само відмінюються ініціальні скорочення типу БАМ, а їхні закінчення, що пишуться з малої літери, приєднуються до останньої літери абревіатури без будь-якого знака (апострофа, коми): з БАМу, на БАМі, з ВАКу, ВАКом, ТЮГу, ТЮГом.

СКЛАДНІ ВИПАДКИ ПРАВОПИСУ СЛІВ З НЕНАГОЛОШЕНИМИ ГОЛОСНИМИ

1. У коренях слів пишуться букви е, и, о, якщо вони відповідають звукам [е], [и], [о] під наголосом у споріднених словах чи в інших формах слів: весло - весла, живе - жити, розумний - розум.

2. Є слова, в яких перевірити наголосом ненаголошені голосні [е], [и], [о] неможливо, тому їхнє написання при потребі уточнюється за словником: орден, кишеня, Колумбія тощо.

3. Буква и пишеться:

а) у суфіксах -ив-, -ичок-, -ик-, -ин-, -иц-, -ичк-: печиво, кошик, кошичок, березина, телиця, вуличка;

б) у групах -ри-, -піл-: бриніти, глитати.

4. Буква е пишеться:

а) у групі -єре-, -еле-: берег, шелест, зелень;

б) у суфіксах -єн-, -єнк-, -еньк-, -ер-, -есеньк-, -ечк-, -ец-, -тель-: маленький, трошечки, доленька, травень, вихованець тощо;

в) коли е при зміні слова випадає: рівень - рівня, кінець - кінця.

5. У частині слів давній звук [о] перед складом з ненаго- лошеним [а] зберігається: гончар, собака, козак, лопата, солдат, товар, корявий, поганий, а також у словах богатир (велетень), монастир.

ПОДВОЄННЯ ТА ПОДОВЖЕННЯ ПРИГОЛОСНИХ

1. Подвоєння приголосних маємо при збігу однакових приголосних:

а) Префікса й кореня: ввіч, ввічливий, віддати, відділ, заввишки, ззаду, оббити, роззброїти, роззява.

Примітка. Не подвоюються приголосні в таких словах, як отой, отут, отак, отам, отепер, отоді, а також оцей тощо;

б) Кінця першої й початку другої частини складноскорочених слів: військкомат (військовий комісаріат), страйкком (страйковий комітет), юннат (юний натураліст);

в) Кореня або основи на -н- (-нь-) і суфіксів -н(ий) [-н(і)й], -ник, -ниц(я): вина — безвинний, день – денний, закон — законний, кінь – кінний, причина — причинний, осінь — осінній, ранок — ранній; баштанник, годинник, письменник; віконниця, Вінниця.

Подвоєння н зберігається й перед суфіксом -ість в іменниках та прислівниках, утворених від прикметників із подвоєним н: безвинний — безвинність — безвинно, законний — законність — законно, туманний — туманність — туманно;

г) Основи дієслова минулого часу на с і постфікса -ся: винісся, пасся, розрісся, трясся.

-ЕНН(ИЙ), -АНН(ИЙ)

2. Буквосполучення -нн- пишеться:

а) У збільшувально-підсилювальному суфіксі -енн(ий): здоровенний, силенний, численний.

б) У прикметниках на -енн(ий), -анн(ий), [-янн(ий)] зі значенням можливості або неможливості дії: здійсненний, невблаганний, недозволенний, недоторканний, незрівнянний, нечисленний, непримиренний, несказанний, нескінченний та в прикметнику старанний з відтінком підсилення.

в) У прикметниках на -енн(ий) старослов’янського походження: благословенний, блаженний, огненний, священний.

Буквосполучення -нн- зберігається й в іменниках та прислівниках, утворених від таких прикметників: здійсненність, старанність, старанно, численність, численно тощо.

Примітка. Н не подвоюється в дієприкметниках: вивершений, вихований, зроблений, індустріалізований, поораний, сказаний, спечений, як і в прикметниках на -ений з відповідних дієприкметників (з іншим наголосом): варений (пор. варений), печений (пор. печений) та ін., а також у прикметнику довгожданий.

Треба розрізняти такі слова, як здійсненний (який може здійснюватися — прикметник) і здійснений (який здійснився — дієприкметник), нездоланний (непереможний) і нездоланий (якого не подолали), незліченний (представлений у дуже великій кількості) і незлічений (не порахований) та ін.

3. Подвоюються приголосні в словах: бовван, Ганна, лляний, овва, ссати, а також у похідних: бовваніти, Ганнин, виссати, ссавці та ін.

Подовження приголосних перед Я, Ю, Є, І

4. Приголосні д, т, з, с, л, н, ж, ш, ц, ч подовжуються (а на письмі позначаються двома літерами), коли вони стоять після голосного:

а) Перед я, ю, і, є в усіх відмінках іменників середнього роду II відміни (крім родового множини): знаряддя, знаряддю, на знарядді та ін.; життя, життю, у житті; мотуззя, у мотуззі; колосся, колоссю, у колоссі; гілля, гіллю, на гіллі; знання, знанню, у знанні; збіжжя, збіжжю, у збіжжі; сторіччя, сторіччю, у сторіччі; піддашшя, піддашшю, на піддашші; а також у похідних словах: гілля — гіллястий, гіллячка; життя — життєвий (і життьовий), життєпис та ін. Але: знань, знарядь, піддаш, сторіч, угідь.

Якщо в родовому відмінку множини іменники середнього роду закінчуються на -ів, подовження зберігається: відкриття — відкриттів, почуття — почуттів.

б) Перед я, ю, і, е в усіх відмінках деяких іменників чоловічого та жіночого роду І відміни (за винятком родового множини із закінченням -ей): суддя, судді, суддю, суддів і т. ін.; стаття, статті, статтею (але в родовому множини — статей); рілля, ріллі, ріллю, ріллею; Ілля, Іллі, Іллю, Іллею та ін.

в) Перед ю в орудному відмінку іменників жіночого роду однини ІII відміни, якщо в називному відмінку основа їх закінчується на один м’який або шиплячий приголосний: молодь —молоддю, мить — миттю, мазь — маззю, вісь — віссю, міць — міццю, сіль — сіллю, тінь — тінню, подорож — подорожжю, ніч — ніччю, розкіш — розкішшю.

Але: молодість — молодістю, повість — повістю, кров — кров’ю, матір — матір’ю, пригорщ – пригорщю. В називному відмінку однини вони закінчуються на два приголосних (у тому числі шч – на письмі щ), губний або р.

г) Перед я, ю в прислівниках типу зрання, навмання, спросоння; попідвіконню, попідтинню;

д) перед ю, є у формах теперішнього часу дієслова лити (литися): ллю, ллєш, ллємо, ллєте, ллють, ллється, ллються, а також у похідних: виллю, наллю та ін.

Примітка. Приголосні не подовжуються в словах: кутя, попадя, свиня, у формах числівника третя, третє та ін.

СПРОЩЕННЯ В ГРУПАХ ПРИГОЛОСНИХ

У групах приголосних -ждн-, -здн-, -стл-, -стн- випадають д і т: тиждень — тижня — тижневий; виїздити — виїзний, поїзд — поїзний, лестощі — улесливий, щастя — щасливий; вість — вісник, користь — корисний, честь — чесний, якість — якісний. Але в словах: зап’ястний, кістлявий, пестливий, хвастливий, хвастнути, хворостняк, шістнадцять літера т зберігається.

Примітка. У прикметниках, утворених від іменників іншомовного походження з кінцевим -ст, літера т у групі приголосних -стн- зберігається, хоч відповідний звук і не вимовляється: аванпост — аванпостний, баласт — баластний, компост — компостний, контраст — контрастний, форпост — форпостний.

-3(К)Н-, -С(К)Н-

2. У групах приголосних -зкн-, -скн- випадає к при творенні дієслів із суфіксом -ну-: бризки — бризнути, брязк — брязнути, блиск — блиснути, писк — писнути, плюск — плюснути, тріск — тріснути, але: випуск — випускний, виск — вискнути, риск – рискнути.

-С(Л)Н-

3. У групі приголосних -слн- випадає л: масло — масний, мисль — умисний, навмисне; ремесло — ремісник.

ЧЕРГУВАННЯ ГОЛОСНИХ І ПРИГОЛОСНИХ ЗВУКІВ

До чергувань - постійних закономірних змін звуків в одних і тих же частинах слів - належать: [е] - [о]: брести - бродити; [и] - [/']: сито - сіяти; [і] - [а]: лізти - лазити; [и] - нуль звука: вибирати - брати; [е] - [/]: мести - вимітати; [и] - ов: рити - рови; [о] - [а]: гонити - ганяти; [у] - ов: кузня - коваль.

Чергування [о], [е] з [і]

1. Відбувається в різних частинах мови: в іменниках: радості - радість;

у прикметниках: батькового - батьків; у числівниках - восьми - вісім; у займенниках: твого - твій; у дієсловах: везти - віз.

2. У відкритому складі пишеться [о], [е], у закритому - [/]: року- рік, осені - осінь.

3. У словах моріг, оберіг, поріг, просторінь, сморід.

4. Чергування не відбувається:

а) коли [о], [е] вставні: свічках - свічок;

б) коли [о], [е] випадні: жовтень - жовтня;

в) у звукосполученнях -оро-, -оло-, -єре-, -еле-: город, серед;

г) у звукосполученнях -ор, -ер, -ов між приголосними: морква, жертва, шовк;

ґ) у наголошених словотворчих частинах -вод, -воз, -нос, -роб, -ход: екскурсовод, водонос, лісовоз, але газопровід, тихохід, всюдихід.

Чергування [о] з [е] після [ж], [ш], [щ] та [й]

1. Звук [е] після шиплячих та [й] вживається перед м’якими приголосними і перед складом з [е] та [и]: проженімо, честь, свічечка, щеміти, четвертий, печериця.

2. Звук [о] після шиплячих та [й] вживається перед твердими приголосними: жолудь, чоботи, шостий, щодня, йому.

3. [О] замість [е] виступає:

а) в іменниках жіночого роду III відміни в суфіксі -ост-: більшості, безкрайості;

б) у давальному і місцевому відмінках множини окремих іменників: бджолі, на щоці, на вечорі;

в) у закінченнях родового та орудного відмінків прикметників і займенників: вищою, більшою, нижчою, нашою;

г) у похідних словах типу вечоріти, вечорів, чорніти, чорнило.

4. [?] замість [о] виступає:

а) в окремих формах дієслів: чекаю, шептати, пишемо;

б) у дієприкметниках з суфіксом -єн-: вичищений, сушений, збуджений,звужений;

в) у прикметниках з наголошеним суфіксом -ев-: грушевий, рожевий, дешевий;

г) у безособових формах на -но: збуджено, спрощено; ґ) у суфіксах -енк-, -єнк-, -ечок-, -єчок-, -ечк-, -енн-, -езн-: краєчок, мішечок, ложечка, величезний;

д) у словах іншомовного походження: чемпіон, чек, ковчег, джем;

е) в окремих словах: кочерга, пащека, щезнути, щем, чепурний, черга, чекати, щедрий.

Чергування приголосних звуків при словотворенні й словозміні

1. Найголовніші чергування приголосних звуків:

а) [г] - [ж]: книга - книжка

[к] - [ч] : козак - козаче;

[х] - [ш]: муха - мушка;

б) [г] - [з]: книга - книзі;

[к] - [ц] наука - науці;

[х] - [с]: муха - - мусі.

2. Чергування, пов’язані з дієвідмінюванням:

а) [з] - [ж]: казати - кажу;

[т] - [ч]: платити - плачу;

[с] - [ш]: косити - кошу;

[д] - [дєтж]: садити - саджу; [зд] - [ждєтж]: їздити - їжджу; [ст] - [шч]: мостити - мощу;

б) [б] - [бл]: любити - люблю;

[п] - [пл]: купити - куплю;

[в] - [вл]: давити - давлю;

[ф] - [фл]: графити - графлю; [м] - [мл]\ гриміти - гримлю.

3. Зміна приголосних звуків перед суфіксами -ськ-, -ств-:

А) [г] [ж], [з] + ськ(ий), -ств(о), -зьк(ий), -згв(о): Рига - ризький, Париж - паризький, убогий - убозтво;

Б) [к], [ч], [ш] + -ськ(ий), -ств(о), -цьк(ий), -цтв(о): кріпак - кріпацький - кріпацтво; викладач - викладацький; молодець - молодецький, молодецтво;

В) [х], [ш], [с] + -ськ(ий), -ств(о), -ськ(ий), -ств(о): волох - волоський; товариш - товариський, товариство.

4. Зміна приголосних перед суфіксом -ч(ий):

[ж], [з] + -ш(ий)-, -жч-: дорогий - дорожчий - дорожче; важкий - важчий - важче; вузький - вужчий - вужче.

5. Зміна сполучень приголосних -цьк-, -ськ-, -зьк-, -ск-, -шк-\ а) -цьк-, -ськ-, -ск- + ин(а), -чч: донецький - Донеччина; -щ; віск - вощина;

б) -ськ-, -шк-, -зьк- + енк(о), -ук, -щ: Тодоська - Тодощенко, Тодощук; Терешко - Терещенко, Терещук; -жч: Кузько - Кужченко.

Чергування [у] з [в], [і] з [й]

Чергування [у] з [в] та [і] з [й] пов’язано з милозвучністю української мови.

1. У пишеться:

а) між літерами, що позначають приголосні: Я його зустрів у вестибюлі;

б) на початку речення перед приголосними: У нашому саду була розкішна флора - жоржина й кропива, любисток і ревінь. (Л. Костенко);

в) перед наступними в, ф, хв, льв: Багато по тому доводилось дивитись у вогонь. (Є. Гуцало);

г) після паузи перед приголосним (після коми, крапки з ко- мою, двокрапки, тире, дужок, трьох крапок): Вибачте, у нас по- простому… (С. Васильченко).

2. В пишеться:

а) між двома літерами, що позначають голосні звуки: Зустрітися в аудиторії;

б) після голосного перед приглосним: Живе в тій хаті сивий- сивий спомин. (Л. Костенко);

в) перед літерою на позначення голосного звука: Жили в Овручі.

3. У деяких випадках чергування [у] з [в] неможливе:

а) у словах тільки з початковим у (уява, умова) або тільки з по-

чатковим в (відомість, влада);

б) у словах іншомовного походження: унікальний, універсал,

варіація, вензель.

Чергування [і] з [й] відбувається у тих же випадках, що й [у] з [в].

ПРАВОПИС СЛІВ ІНШОМОВНОГО ПОХОДЖЕННЯ

У сучасній українській мові написання слів іншомовного походження визначається такими правилами:

Звук л на письмі передається твердо і м'яко (залежно від того, як узвичаєно вимовляти дані слова в сучасній українській мові). Наприклад, твердий л передаємо у словах: аероплан бал, план, повела, блок, баланс, лупа, соціологія та інші; м'який л передаємо у словах: асфальт, табель, автомобіль, пляж:, канцелярія, ілюстрація., полярний тощо.

Після л в іншомовних словах пишеться завжди е, а не є: пленум, легенда, лекція та ін.

У загальних словах іншомовного походження приголосні не подвоюються: сума, маса, каса, колектив, група, метал, комісія.

Але в деяких загальних іншомовних словах подвоєння зберігається: тонна, манна, ванна, брутто, нетто.

Це ж стосується і слів із префіксами: ап-, ім-, ір-, контр-, сюр-, якщо префікс закінчується, а корінь починається однаковим звуком, наприклад: апперцепція, імміграція, контрреволюційний, ірраціональний, сюрреалізм та ін.

Подвоєння зберігається у власних іншомовних іменах і назвах: Діккенс, Руссо, Уеллс, Шіллер; Голландія, Марокко, Міссурі.

У всіх похідних від них словах подвоєння також зберігається: голландський (бо Голландія), марокканець (бо Марокко), міссурійський (бо Міссурі), руссоїст (бо Руссо) і т. д.

На початку і в середині слова перед голосним та й пишеться і, а не и: індустрія, історія, тріумф, матеріал, Індія, Ібсен та ін.

В основах іншомовних слів сполучення голосних іа, іу, іо не змінюється: аксіома, діалектика, радіус та ін. А сполучення іе змінюється на іє: дієта, гігієна, клієнт та ін.

Літера и пишеться у власних географічних назвах: Америка, Африка, Британія, Париж, Рим, Сицилія, Чикаго, Мадрид, Алжир.

Літера і пишеться в кінці невідмінюваних слів: журі, колібрі, таксі, поні та ін.

Після приголосних б, п, в, ф, м, г, к, х, л, н в основах іншомовних слів завжди пишеться і: білет, вітрина, графік, економіка, кіно, хірург, літератор та ін.

Після приголосних л, т, з, с, ц, р, ж, ч, ш у загальних іншомовних назвах перед наступним приголосним пишеться и.

директор, тираж, позиція, система, фабрика, режим, шифр, критика, фізика, поетичний та ін.

В основах іншомовних слів після голосних пишеться ї: Енеїда, героїчний, архаїчний, егоїзм тощо.

Після апострофа, ь, й, е, і пишеться є, а не е: кур'єр, кар'єра, портьєра, гігієна, реєстрація та ін.

У словах іншомовного походження після м'яких приголосних д, т, з, с, ц, л, н перед я, ю, є, ї, йо пишеться ь: брильянт, бульйон, мільйон, досьє, кольє, марсельєза, трельяж, Ньютон, Віньї (але мадяр).

Апостроф ставиться:

після б, п, в, м, ф, ж, ч, ш, г, к, х, р перед я, ю, є, ї: прем’єра, бар’єр;

після префіксів, що закінчуються на приголосний, перед ю, є: суб’єкт.

Апостроф не ставиться:

якщо я, ю, є позначають м’якість попереднього приголосного: пюре, бюст;

перед йо: серйозний, курйоз.

ФОНЕТИЧНИЙ РОЗБІР СЛОВА

Фонетичний розбір передбачає аналіз звукового складу слова: кількісні і якісні характеристики звуків, поділ слова на склади, врахування фонетичних процесів, які мають місце в слові.

План фонетичного розбору слова

Кількість складів, відкриті і закриті склади. Наголошений склад.
Голосні звуки, їх вимова.
Приголосні звуки (дзвінкі, глухі, тверді, м’які), їх вимова.
Кількість звуків у вимовленому і букв у записаному слові.

Зразок фонетичного розбору слова

Десь угорі тонко видзвонює жайворонок. (Д. Ткач)

Усний розбір

Вимовляємо слово, відділяючи склади: [ви-дзво-ню-є].

Їх чотири, наголошений другий.

Голосні звуки [и], [о], [у], [е], перші три вимовляються виразно, останній – з наближенням до [и].

Голосні звуки позначені буквами и, о, ю, є.

Приголосні звуки:

[в] – дзвінкий, твердий, позначений буквою ве;

[дз] – дзвінкий, твердий, позначений буквами де і зе;

[н'] – дзвінкий, м’який, позначений буквами ен та ю (що вказує на м’якість [н'] і позначає [у ].

[й] – дзвінкий, м’який, позначений буквою є, що позначає два звуки - [й] та [е].

Отже, у слові 9 звуків [в], [и], [дз], [в], [о], [н'], [у] , [й,], [е] і 9 букв: ве, и, де, зе, ве, о, ен, ю, є.

Звук [дз] позначений двома буквами, і навпаки, два звуки [й] та [е] - однією.

Письмовий розбір

видзвонює - [видзвонуйе]

[в] – приголосний, твердий, дзвінкий, позначений буквою в;

[и] – голосний, ненаголошений, позначений буквою и;

[дз] – приголосний, дзвінкий, твердий, позначений буквами д і дз;

[в] – приголосний, твердий, дзвінкий, позначений буквою в;

[о] – голосний, наголошений, позначений буквою о;

[н'] – приголосний, дзвінкий, м’який, позначений буквами н і ю (остання вказує на мякість звука);

[у] – голосний, ненаголошений, позначений буквою ю;

[й] – приголосний, дзвінкий, м’який, позначений буквою є;

[е – голосний, ненаголошений, позначений буквою є.

9 звуків, 9 букв.

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

Розставте прізвища в алфавітному порядку.

Гамалія, Чубинський, Заньковецька, Гжицький, Січинський, Кухаренко, Кальченко, Кметь, Івченко, Зюков, Абашев, Ухов, Опанасюк, Мстиславець.

Ключ. У кожному слові підкресліть другу від початку букву. З цих букв прочитаєте речення.

Розставте слова в алфавітному порядку.

1.Сад, вишенька, жайворонок, зерно, холодно, ліс, листопад, переліт, зранку, зовсім, доверху, чисто, здогад, личко, лицар, жердка, щітка, шланг, віз, горб, радощі, цукор.

2. Степ, стебельце, вівчар, зола, жар, вилов, відліт, вище, хороше, удруге, число, яйце, підріс, палац, питання, відступ, виступ, відплата, підрив, шарж, футляр, хром.

Ключ. З останніх букв записаних слів в одній і другій колонках повинні скластися прислів’я

Запишіть слова в дві колонки: 1) ті, у які вставили апостроф; 2) ті, які пишуться без апострофа.

Дев..ятсот, серм..яга, хутор..янин, зв..язок, духм..яне, пор..ядок, бур..ян, без..язикі, тьм..яно, цв..ях, присв..ята, реп..ях, п..ятдесят, з..ясовано, Солов..йов.
Медв..яний, п..ятсот, арф..яр, посер..йознішав, дзв..якнути, розв..язано, помор..янин, св..ято, сузір..я, харків..янин, вар..яг, від..їзд, різьб..яр, мавп..яча, роз..ятрити, при..їзд.

Ключ. З останніх букв прочитаєте назви віршів: 1) В. Сосюри; 2) Максима Рильського.

Випишіть у три колонки слова, в яких: 1) звуків і букв порівну; 2) звуків менше, ніж букв; 3) звуків більше, ніж букв.

Радію, праця, рідня, дзюркіт, авіалінія, алюміній, дощ, жолудь, емальований, цятка, об’їзд, сім'я, розбуджений, електродзвоник, троє, ячмінь, льон, ідея, обсаджувати.

Сформулюйте технічні правила переносу, використовуючи подані нижче приклади. Згрупуйте їх у дві колонки: 1) не можна переносити; 2) можна переносити.

Т. Г. // Шевченко, Леся // Українка, Іван // Якович Франко, гр. // Степанченко, доц. // Грінчишин, академік // Амосов, 1999 // рік, 1999–2000 н. // р., 15 // г, та // ін., т // -во, Анатолій Федорович // Павленко, ХХІ // століття, професор // Януш, ОО // Н, 30 // см3, 30 // куб. см, 150 // гектарів.

Випишіть слова у три колонки: 1) ті, яких не можна переносити (юнак); 2) ті, при переносі яких можна залишати дві перші букви (юн-нат); 3) ті, при переносі яких можна залишати три перші букви (юна-цький). Те саме слово, якщо його можна по-різному переносити, записуйте в різні колонки (рі - зний і різ – ний).

Армія, відступ, орел, умію, склад, ґудзик, іти, згин, рясно, обмию, оазис, раджусь, збуджене, яма, ящик, об’єм, саджанці, підзвіт, око, вздовж, вимір, ясно, ясен, оса, зумію.
Піджива, сплав, кряж, подзвін, в’яне, ями, підземний, ущент, інструмент, розірвані, джгут, перепел, яничар, усі, юні, годжусь, надзвичайне, гайок, задзижчати, ірис, в’юн, удвох, книголюб, іду, ярмо, уміє, перекладач, сиджу, ялина.

Випишіть у три колонки слова, що починаються: 1) на сонорний; 2) на дзвінкий; 3) на глухий.

Жасмин, трубач, серце, яструб, ледве-ледве, кипарис, джерельце, грім, віз, фонтан, дзеркало, насип, число, ювелір, пейзаж, їзда, багаж, черевики, матрац, двигун, щит, радощі, шуміти, згадка.

Від поданих власних назв утворіть прикметники за допомогою суфікса –ськ(ий) і запишіть їх у три колонки: 1) ті, у яких внаслідок злиття двох приголосних утворилися звукосполучення –зький, -цький, -ський; 2) ті, у яких перед –ський пишеться м'який знак; 3) ті, у яких м′якість приголосного перед сякий м'яким знаком не позначається.

Сиваш, Лохвиця, Ірпінь, Ворзель, Поділля, Острог, Волноваха, Лопань, Оскіл, Одеса, Юкатан, Устилуг, Бершадь, Вишнопіль, Ангола, Оболонь, Несвіж, Арциз, Забайкалля, Ізмаїл, Вятка, Ільмень, Случ.

Перепишіть, вставте пропущені е або и.

Станов..ще, мереж..во, стеж..чка, дал..ч, вдесяте..ро, велет..нь, ровесн..ця, промов..стий, враж..ння, віконн..ця, няньч..н, щебетуш..чка, вдумл..вий,звелич..ний, довж..лезний, пряд..во, рушн..чок, ожинн..к, вжал..ний, велич..на, виховат..ль, старш..нький,, стривож..ний, хмар..ще, п’ят..ро, вінн..чанин, озелен..ння, незнайом..ць, зйомн..к, осич..на, плюш..вий, лелеч..ня, вірмен..н, книж..чка, грабл..ще, дал..на, перепел..ня.

Виписати групами споріднені слова. Підкреслити у них чергування [о] та [е] з [і].

Ходити, коло, гора, вечір, коса, корінь, схід, західний, передгір’я, вечірній, корінець, окольцьований, закосичена, кісник, підвечірок, гірський, кільце, вечоріти, кореневище, гірка, вихід, кіска, надвечір’я, кільцевий, нагірний, корінний, кільцювати, гірник, докорінно, кісонька, похід.

Замініть подані слова так, щоб у них відбувалося чергування о, е з і чи о, е з нулем звука. Визначте, в якій частині слова відбувається чергування і при якому процесі – словотворенні чи словозміні.

Стіл, бік, рідний, січень, ночувати, дорога, перець, верболіз, біль, джміль, вона, беру, дріт, вогонь, стерегти, червень, вощина, гора, свого, синього, якоїсь, шостий, третього, слово, творити, щебетання, моста, роги, вечір.

Знайдіть слова, у яких о, е може чергуватися з і, а в яких ні.

Ножа, торгу, пороху, вогонь, борг, ворота, дерево, долото, варення, березка.

На місці крапок поставте пропущені букви (е, и, а, о), поясніть написання.

Вин…сений, г…рячий, прод…ш…віти, зал…вати, в…сняний, к…р…вай, к…зак, скр…піти, розд…влятися, б…р…жливість, бл…щить, гл…тай, …таман, л…вада, м…слитель, щ…б…тати, в…л…чати, с…кира, р…піти, ш…птати, сл…в’яни, ж…на, ш…сти, б…г…тир, к…ж…н, кр…хмаль.

Перекладіть українською мовою, поясніть написання е, о після шиплячих. Зіставте правопис в обох мовах.

Шов, желтый, чего, жернова, шофер, шоколад, шелестеть, черный, пшеничный, пшенный, чело, щека, шелк, чернила, шестой, вечером, боевой, чесать, черепица, чемодан, чекист, чепчик, чехол, четырнадцать, шедевр, шорох, жених, желтеть, жом, джем, джемпер, джоуль.

Перекладіть слова українською мовою, обґрунтуйте написання о чи а.

Заря, хозяйничать, пловец, богатство, богатырь, погоны, атаман, горячий, лопата, кочан, богач, казак, крахмал, кожан, товар, монастырь, комар, команда, компания.

Перепишіть слова, вставляючи пропущені букви, керуючись відповідними правилами написання.

Дж...мпер, ш...колад, ш...вк, ущ...лина, пш...ниця, щ...бень, ч...рниця, бач...ння, сторож...вий, приниж...ння, ч...хол, міш...ч...к, ввеч...рі, на ч...лі, ч...сати. Вит...рти – вит...рати, приб...ру – приб...раю, заб...ру – заб...раю, ст...лю – заст...ляю, зд...ру – зд...раю, вим...рти – вим...рати, завм...рти – невм...рущі.

Перем...гати – перем...гти, ск…кати – ск…чити, г…нити – г...няти, допом..гти – допом..гати, ск...тити – ск...тати, зл...мити – зл...мати, вим...гати – м...гти.

Веч..ря – звеч...ра, б...гато – б...гатир – б...гаття, спати – с...н – с...ни, ш...сть – ш...стеро – ш...стий, ч...тири – ч...твертий, бюлетень – бюлет...ні.

Підберіть слова, в яких було б чергування голосних: о — е, і — а, е — і, о — а.

Пригадайте й запишіть слова, в яких чергувалися б о, е, з і, о та е з нулем звука. Складіть із ними речення.

Від поданих слів утворіть відповідні форми, у яких би випали звуки е, о:

учень, велетень, хлопець, молодець, палець, ранець, перець, виконавець, майстер, січень, березень, квітень, червень, липень, Дурень, пень, день, стілець, горобець, гравець, садок, листок, струмок, ставок, лісок, тинок, деньок, замок, горбок, брусок, куток, візок, лужок, льонок, стіжок, колосок, гурток, молоток, колобок, моток

До слів з [о] добирають їх форми або спільнокореневі слова з [а].

Допомога, перемогти, ломити, вискочити, захопити, котитися.

До слів з [е] добирають їх форми або спільнокореневі слова з [і].

Берегти, брехати, чесати, шептати, плести

Утворити від поданих іменників присвійні прикметники (1), прізвища (2), в основі яких відбувалося б чергування приголосних. Назвати фонеми, які чергуються, умови чергування.

1.Ольга, подруга, сусідка, Наталка, Маринка, донька, ненька, Параска, тітка, Явдоха, Стеха, свекруха, сваха, невістка, Варка, Ониська;

2. козак, чумак, Варка, Шульга, Явтух, конюх, кожух, пасіка, соха, довгий, пух, пастух

Від поданих іменників утворити прикметники, підкреслити буквосполучення із спрощенням.

Честь, лестощі, користь, щастя, тижневий, злість.

Виберіть правильний варіант написання, обґрунтуйте відповідь.

Медалістці – медалісці, компостний – компосний, інтригантський – інтриганський, проїздний – проїзний, брязкнути – брязнути, агенство – агентство, доблесний – доблестний, хруснути – хрустнути, капосний – капостний, ад’ютанський – ад’ютантський, очисні – очистні, дилетанський – дилетантський, прихвостні – прихвосні, зап’ясний – зап’ястний, писнути – пискнути, хвасливий – хвастливий, невістці – невісці.

Перепишіть, вставте, де треба, пропущені букви; обґрунтуйте написання слів.

Пристрас...ний, проїз...ний, випус…ний, верес...нути, облас...ний, свис...нути, перехрес…ний, піс…ний, пис...нути, шелес…нути, шіс...надцятий, радіс...ний, бриз...нути, гіган...ський, студен…ський, перс...ні, ях...смен, корис...ливий, передвіс...ник, учас...ник, безвиїз…но, швидкіс...ний, буревіс...ник, тис...нути, улес…ливий, у повіс…ці, влас...ний, кож...ний, совіс...ні, жаліс...ливий, зліс...ний, прихвос...ні, ціліс...ний, навмис...не, надкіс…ниця, турис...ський, захис...ний, аген...ство, зап’яс...ний, контрас...ний, доблес...ний, дилетан…ський, форпос...ний, плюс...нути, очис...ний, балас...ний, медаліс...ці.

Перекладіть слова українською мовою і запишіть. Позначте орфограми і поясніть їх.

Местный, несчастный, сердце, проездной, гигантский, комендантский, качественный, президентский, участник, каждый, бесстрастный, радостный, агентство, контрастный, балансный, костлявый, недельный, солдатский, завистливый, целостный, шестьсот,

Перекладіть слова українською мовою, доберіть до них іменник і запишіть. Поясніть їх правопис.

Страстный, устный, корыстный, доблестный, комплексный, комендантский, гигантский, завистливый, жалостливый, честный, костлявый, проездной, солнце, сердце, выпускной, счастливый, участник, злостный, шестнадцатый.

Утворіть прикметники від іменників, зверніть увагу на слова, у яких відбувається спрощення приголосних.

Честь, користь, пристрасть, радість, швидкість, солдат, жалість, захист, ненависть, область, турист, тиждень, щастя, виїзд, масло, мисль, студент, баласт, сонце, контраст, зап'ястя, аванпост, кількість, гігант, вартість, інтелігент, пропуск, швидкість, допуск, захист, баласт, президент.

Впишіть, де потрібно, пропущені літери.

Ус...ний, компос…ний, шістнадцять, очис…ний,зліс...ний,безвиїз...но,облас...ний,ровес...ник, студен...ський.влас...ний, шістдесят, со...нце, балас.ний, захисний, ціліс.ний, корис.ний, абонен...ський, почес.ний, хвас.нути, совісний, учасник, парламентський.

До поданих іменників доберіть однокореневі дієслова. Поясніть правопис утворених слів.

Шелест, тиск, брязкіт, блиск, тріск, свист, бризки, виск, писк, плюскіт.

Перепишіть речення, вставляючи, де треба, пропущені букви.

1. Я прославляю піснею свою щасливу юність нашої землі (В. Сосюра). 2. Як гаряче пливуть з безвесної далі притьмарених видив нечутні рої (Л. Первомайський). 3. Барвінок цвів і зеленів, с...лався, розстилався (Т. Шевченко). 4. Он на стрункій і високій осичині листя пес…ливо тремтить (М. Старицький). 5. Я вірив правді на землі, я чесно мислив і трудився (П. Грабовський). 6. Щас…ливий той, хто бачив мрію, але не доторкнувсь її (Д. Павличко). 7. Розпечене со...нце на заході вже шубовснуло в Дніпро (О. Довженко). 8. Мати увечері своїм пес…ливим голосом нашепче дитині про любов до всього живого (Панас Мирний). 9. Вздовж дороги вервечкою розтягнулось шістнадцять плугів (М. Стельмах). 10. Після кілька тиж...невих дощів, туманів та мряк вперше стало на годині (О. Гончар). 11. Від швидкого бігу калатало сер...це (В. Собко). 12. Пан звелів коней зупинити коло заїз...ного двору і повів свою молоду у кімнати (Марко Вовчок). 13. Одному со...нце світить, а другому і місяць не блисне (Прислів'я). 14. Усередині молюска була гіган...ська перлина, що нагадувала голову мусульманина

Спишіть. До виділених слів доберіть спільнокореневі, у яких відбувається спрощення.

1. Бережи честь змолоду. 2. Проїзд вантажного транспорту цією вулицею заборонено. 3. Добра вість піднімає, а погана — в землю вганяє. 4. Радості багато, зате толку мало. 5. Виїзд сплануєш — часу не змарнуєш.. З утвореними словами складіть словосполучення.

Вставте, де треба, пропущені букви т , д, к. Слова запишіть у дві колонки: 1) у які не вставляли букв; 2) у які вставили пропущені букви.

Швидкіс..ний, якіс..ний, улес..ливий, осві..читися, хвас..ливий, контрас..ний, щас..ливий, блис..нути, аген..ство, волейболіс..ці (давальний відмінок від волейболістка), заїз..ний, їж..жу (від їздити), учас..ник, заздріс..ний, ус..ний, випус..ний, стис..нути, щотиж..ня, студен..ський, студен..ство, очис..ний, скатер..ка, буревіс..ник, п'я..десят.

Ключ. У кожному слові підкресліть другу від початку букву. З цих букв складеться кінцівка вислову В. Сухомлинського « Дорожить людина тим, у що вона …».

Запишіть подані слова, вставте пропущені в них букви. Поясніть написання подвоєних приголосних.

Без…астережний, закон…ий, годин…ик, від…іл, воз…єднан…я, від…ати, об…йти, гуман…ий, вин…ий, страшен…ий, старан…о, священ…ий, незнищен…ий, нескінчен…ий, в…ічливий, Ган…а, бов…аніти, міськ…ом, причин…ий, в…есь, возніс…я, письмен…ий, незлічен…ий, військ…мат.

Перекладіть слова українською мовою. Поясніть особливості їх написання в обох мовах.

Бессердечный, матросский, тбилисский, соломенный, нежданный, Полесье, Поволжье, Прикарпатье, судья, болью, артелью,

статья.

Перепишіть речення, розкрийте дужки, вставте пропущені букви. Поясніть правопис подвоєних приголосних.

1. Я честь ві(д)ам титану Прометею, що не творив своїх людей рабами (Леся Українка). 2. Спогад проні(с)я в його пам’яті з блискавичною швидкістю в якихось мільйо(н)их долях моменту (О. Довженко). 3. В о(б)итій ряднами і простирадлами сільській хаті хірург працював без перерви оце вже кілька днів (О. Довженко). 4. Свіжа росли(н)ість блищала під блакитним небом проти сонця (М. Коцюбинський). 5. Непереможна безборо(н)ість — твій меч єдиний і єдиний щит (Л. Костенко). 6. Темнокрилим гайворо(н)ям … налетіла на нас прикордо(н)а варта (М. Стельмах). 7. Неначе скарб дорогоці(н)ий ми рідне слово берегли (М. Рильський).

Перепишіть подані слова, розкрийте дужки. Поясніть правопис слів.

Бе(з)астережний, ві(д)аний, ві(д)окремити, бе(з)успішний, молодіс(т)ю, ро(з)броїти, світа(н)я, зна(н)ь, щас(т)я, столі(т)ь, Полі(с)я, ста(т)я, (л)яний, бо(в)аніти, Ві(н)и(ч)на, солдат(ч)ина, на(д)ністрянський, ві(д)зеркалилася, зако(н)ий, прикордо(н)ик, карти(н)а, (в)есь, (в)ічливий, розрі(с)я, пере(д)ень, неви(н)ий, самовпевне(н)о, стара(н)о, свяще(н)ий, сказа(н)ий, напруже(н)ість, самові(д)ано, захопле(н)ий, воста(н)є, незвіда(н)ий, вихова(н)ість, ю(н)ат, натхне(н)ий, вогня(н)ий, олов’я(н)ий, ці(н)ість.

Запишіть слова українською мовою. Поясніть їх правопис.

Смертью, взаимностью, счастье, Припятью, убеждение, мазью, пропагандирование, Полесье, льют, упразднение, злоупотребление, верфью, здоровье, знание, гордостью, Приднепровье, судья, чувство, скатертью, ночью, бесчестье.

Перепишіть речення, розкрийте дужки, напишіть, де потрібно, дві букви згідно з правилами українського правопису.

1. З пісні в світі виросло безсмер(т)я (Є. Летюк). 2. Хай же вічно красується доблес(т)ю наша земля! (О. Довженко) 3. Світлою радіс(т)ю повниться серце моє (П. Дорошко). 4. Двадцятий вік — зверше(н)ь і задуми, вік роздорі(ж) (Р. Братунь). 5. Рябіло в очах від безлічі людських обли(ч) (П. Загребельний). 6. Йдемо крізь бурю, спеку, лід, розвідники столі(т)ь (П. Дорошко).

Запишіть слова, розкриваючи дужки, в дві колонки: 1) ті, у яких букви , що в дужках, подвоюються; 2) ті, у яких вони не подвоюються.

Заня(т)я, багато столі(т)ь, перед могутніс(т)ю, бездорі(ж)я, покритий ема(л)ю, зра(н)я, дозві(л)я, з учас(т)ю, І(л)іч, (л)ється, тюле(н)ячий, осер(д)я, з лю(т)ю, коше(н)я, яка(н)я.

Ключ. З перших букв прочитаєте другу частину прислів’я: « З праці радість, …»

Перепишіть слова. Замість крапок, де потрібно, поставте м’який знак. Поясніть правила його вживання.

а) Люд…с…кіс…т…, піс…ня, с…віт, с…піл…ний, близ…кіс…т…, с…огодні, ц…огорічний, мен…шість, різ…бяр, громад…с…кіс…ть, шіст…десят…, промін…чик, мален…кий, Уман…щина, нян…чити, дон…ці, уман…с…кий, Пан…ченко, Мирон…чук, Іл…ля, чотир…ох, у мис…ці, на гіл…ці, до він…ця, волин…с…кий, Гуцул…щина, вітерец…, Гал…чин, тихесен…кий, Гор…кий, жнец…;

б) громадян…с…кий, копіювал…ний, пужал…но, Тетян…чин, ласун…ці, л…отчик, ковз…кий, лічил…ник, вікон…ця, Натал…ці, селян…с…кий, галуз…зю, лл…єт…ся, в’яз…кіс…ть, у спіл…ці, повіс…т…ю, куз…ня, стат…тя, домен…щик, козац…кий, голубон…ці, дев’ят…сот…, тон…ший, сімнад…цят…, порад…ся, Михал…чук.

Перекладіть та запишіть українською мовою подані нижче слова. Зіставте й поясніть їх написання. З п’ятьма словами (на вибір) складіть речення.

Полесье, степь, Сибирь, карандаш, секретарь, роскошь, горько, дробь, ночь, календарь, Харьков, запорожский, французский.

Запишіть слова в дві колонки: 1) у які вставили м'який знак; 2) у які не треба вставляти м’якого знака.

Кавказ..кий, тюр..ма, астрахан..ський, різ..бяр, арал..ський, камін..чик, ремін..чик, щіл..ний, емул..сія, мален..кий, електропаял..ник, астрахан..ці, щонаймен..ший, нян..чити, економіч..ний, шахтарс..кий, емал...ований.

Ключ. З перших букв прочитаєте крилатий вислів.

Перепишіть речення; на місці крапок, де треба, вставте апостроф. Поясніть правила вживання його в українській мові.

1. В небі хмарки білосніжні, легкі, ніби пір…я, роси на травах — погоди хорошої знак… 2. Ніколи я не знав, як тяжко жить без солов…я, що в пісні аж тремтить тільцем своїм маленьким і гар…ячим. 3. Був я в Сосниці недавно, в тому В…юнищі зеленім, в тій селянській щедрій хаті, де Довженко народивсь (З творів М. Рильського). 4. Сидячи на оберемку нарваного лугового різнотрав…я, що пахло ромашкою, м…ятою і татарським зіллям, я милувався вільним простором неширокої річечки, яка плавно текла в пласких берегах (Є. Гуцало). 5. Ні страху, ні тіні компромісу. На кожен виклик, совісте, іди! В історичних льохах відстояться вина істин, гірко вибродять кров…ю правди пекучі меди. 6. Поезія — це св…ято, як любов. О, то не є розмовка побутова! (З творів Л. Костенко). 7. Зсушить серце жура, сколять ноги терни, — о, тоді май життя вдячно ти спом…яни! (І. Франко).

Перекладіть слова українською мовою. Поясніть уживання буквосполучень -йо-, -ьо-.

Серьёзный, район, батальон, бульон, майор, павильон, миллион, компаньон, курьёз, йод, четырех, Йоханнесбург, ледниковый, седьмой, йогурт, йотированный, сегодня, Муравьёв, Соловьёв, дёготь, лёд, лён, Семёркин, осеннему, у него, ему, трёх, лётчик, йог, клёш.

На місці крапок поставте пропущені букви. Поясніть правопис буквосполучень -ьо-, -йо-.

Зна…мий, міль…он, п’ят…ох, …одистий, змі…овик, давн…ому, дз…об, у вс…ому, ма…оріти, л…онар, л…ох, л…одяник, Вороб…ов, т…охкати, ціл…овий, ст…ожка, ст…обати, …осип, під…омний, …рш, по-друж…ому.

Розкрийте дужки і вставте велику або малу літеру. Поясніть вживання великої літери.

(г)енеральний (с)екретар ООН, (п)резидент України, (г)олова (в)ерховної (р)ади України, (п)рем’єр-(м)іністр Канади, (м)іністерство (о)світи і науки України, (з)ахідна Україна, (к)раїни (з)аходу, (б)ульвар Тараса Шевченка, (м)айдан (н)езалежності, (р)еспубліка (б)олгарія, (у)горська (р)еспубліка, (к)орейська (н)ародно-(д)емократична (р)еспубліка, (р)івненська (о)бласть, (у)манська (м)іськрада, (ш)евченкові поезії, (ш)евченківські поезії, (ш)евченківська премія, (н)обелівська премія, (в)олодимир-(в)олинський, (н)аціональний (б)анк України, (к)иївський (б)удинок (м)од, (к)иївський (н)аціональний (е)кономічний (у)ніверситет, (д)ень (н)езалежності України, (р)іздво, (а)ндріївська (ц)ерква, (в)олодимирський (с)обор, (к)иєво-(п)ечерська (л)авра, (д)ержавний (м)узей (о)бразотворчого (м)истецтва, (ц)ентральна (н)аукова (б)ібліотека АН України ім. В. Вернадського, (п)ромінвестбанк України, (б)анк (а)валь, (є)вропейське (е)кономічне (с)півтовариство, (м)іжнародний (в)алютний (ф)онд.

Перепишіть речення. Розкрийте дужки і вставте велику чи малу літеру, поясніть її правопис.

1. Гей, нові (к)олумби й (м)агеллани, напнемо вітрила наших мрій! (В. Симоненко) 2. Не всі стародавні (г)реки були (а)фродітами, (г)еркулесами, (а)поллонами, але в них був ідеал краси, і вони бачили її в різних проявах, увічнювали її (О. Довженко). 3. Пошли, доле, гнів, і ненависть, і гордість оборонцям і визволителям нашої (б)атьківщини! (О. Довженко) 4. Всяк (ш)отландець вільний — пан своєї (б)атьківщини (Леся Українка). 5. Наші предки, (с)тародавні (с)лов’яни, подібно до (а)нглосаксів, ділили рік на дві частини: зиму і літо або на зимове і літнє сонцестояння — (к)оляду і (к)упала (Олекса Воропай). 6. (б)ароко — художній стиль у мистецтві, (б)атьківщиною якого є (і)талія. Головна особливість цього стилю — вигадливість, підкреслена урочистість, переважання декоративного над практично-корисним. Назва терміна «(б)ароко» походить від (п)ортугальського «перола барокка», що перекладається як «перлина вигадливої форми». Кращі будівлі цього стилю: (в)ерсальський (п)алац поблизу (п)арижа, (з)имовий (п)алац у (с)анкт-(п)етербурзі, (а)ндріївська (ц)ерква, (м)аріїнський (п)алац, (б)рама (з)аборовського у Києві. 7. Так, (ж)овтоводська битва мала для українців таке ж значення, як колись для русичів битва (к)уликовська. (Д. Яворницький).

Перепишіть слова і вставте (де треба) пропущені м’який знак і апостроф. Поясніть правопис власних слів.

П…ємонт, Ц…юрих, Г…юго, Женев…єва, Монтеск…є, М…юллер, Барб…юс, Ал…яска, Д…юма, Б…юкенен, Рив…єра, Базел…, Суец…, Булон…, Ак…яб, Ваш…нгтон, Б…єрнсон, Рафаел…, Дел…фи, Фур…є, Лавуаз…є, Н…ютон, Кордил…єри, П…яченца, Севіл…я, Рот…є, Руж…є, Іх…ямас, Нел…сон.

Запишіть слова іншомовного походження українською мовою. Поясніть їх правопис. З’ясуйте походження та значення виділених слів.

Интерьер, коньюнктура, миллион, модельер, барьер, интервью, карбюратор, компьютер, курьер, адьюнктура, кювет, курьез, павильон, парашют, карьера, конвейер, капсула, бюджет, фьючерсный, брошюра, пьедестал, бильярд, жюри, барельеф, медальон, шиньон, бюро, мильярд, кутюрье, миниатюра, бюст, гипюр, бельэтаж, Ньютон, субьект, клиент, гравюра, сеньор, премьера, компаньон, дебют, Вьетнам.

Запишіть слова і розкрийте дужки, поясніть їх правопис. Визначте походження й значення поданих слів, користуючись «Словником іншомовних слів».

Не(т, тт)о, д(и, і)лер, субс(и, і)дія, емі(с, сс)ія, серт(и, і)фікат, рец(и, і)пієнт, рейт(и, і)нг, бру(т, тт)о, д(и, і)віденд, па(с, сс)ив, ліз(и, і)нг, клір(и, і)нг, м(і, и)грація, консорц(і, и)ум, інка(с, сс)атор, аукц(і, и)он, ауд(и, і)тор.

Визначте рід іменників іншомовного походження:

какаду, кенгуру, шимпанзе, поні, колібрі, дінго, таксі, марабу, нанду, журі

З поданими словами складіть речення, в яких кожне іншомовне слово було б замінене власне українським:

симптом, репродукувати, фіксувати, анонс, фольклор, патент, екстраординарний, бізнес

Складіть речення з поданими словами:

агроном, таксі, кабінет, тонна, масаж, піаніст, колір, папір, журі, бандурист, маскарад, сюжет, джаз, касир, урюк, контакт

Користуючись "Словником іншомовних слів", визначте походження й значення поданих слів. Поясніть правопис:

ширма, штамп, циферблат, кюрі, ревю, грип, отара, суб'єкі бар'єр, портьєра, пунш, конгрес, сеньйор, комбайн, блюмінг, арія, соната, казино, акула, гуляш, візир, баобаб, брутто, бензин, шкіпер, верф, прем'єра, дебати, гейзер

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1.Що вивчає фонетика? Яке походження цього слова?

2. Які органи беруть участь у творенні звуків мови? Який з них вважається найактивнішим?

3. На які дві великі групи поділяються всі звуки української мови? Скільки звуків у кожній із них?

4.Чим відрізняються голосні звуки від приголосних?.

5. Які звуки називаються голосними? Скільки голосних звуків у звуковій системі української мови? Назвіть їх.

6. Які звуки називаються приголосними? Скільки приголосних звуків у звуковій системі української мови?

7. Що лежить в основі поділу приголосних звуків на шумні і сонорні, дзвінкі та глухі?. Запишіть усі сонорні приголосні.

8. Назвіть усі шиплячі і свистячі приголосні.

9. Назвіть губні приголосні української мови.

10. Які основні правила переносу слів.

11. Від чого залежить кількість складів у слові? Проілюструйте відповідь двома прикладами.

12. Які з наведених ознак можна застосувати для характеристики складу ра- у слові ранок: відкритий, закритий, наголошений, ненаголошений?

13. Що таке наголос? Яку функцію виконує наголос?

14. Які принципи українського правопису ви знаєте. Наведіть приклади.

15. Що вивчає графіка?

16. Які графічні знаки використовуються в українському письмі при передачі усної мови?

17. Що таке алфавіт? Яке походження цього слова?

18. Скільки букв в українському алфавіті?

19. Які літери українського алфавіту позначають голосні звуки? Запишіть їх.

20.Чи є в українській графіці літери, які не позначають жодного звука? Якщо є, то запишіть їх.

21. Які букви завжди позначають два звуки?

22. Які букви можуть позначати в одному випадку два звуки, а в іншому – один?

23. Яке звукове значення мають літери щ, ь, ї, г?

24. Які основні прийоми милозвучності в українській мові?

25. Коли вживається апостроф в словах?

26. В яких випадках ставиться апостроф після р?

27. Назвіть випадки, коли апостроф не ставиться?

28. Назвіть літери, після яких ставиться м’який знак.

29. В яких випадках м’який знак не ставиться. Назвіть винятки з правил.

30. Коли пишеться йо у словах?

31. Після яких букв пишеться ьо?

32. Які фонетичні процеси властиві голосним. Назвіть їх.

33. Які випадки чергування голосних ви знаєте?

34. Які правила правопису и та і після шиплячих та г, к, х?

35. Які випадки чергування приголосних ви знаєте? Наведіть приклади.

36. Що таке спрощення? Наведіть приклади.

37. З якої літери пишуться присвійні прикметники, утворені від імен і прізвищ?

Наведіть приклад.

38. З якої літери пишуться видові загальні міфологічні назви? Наведіть приклад.

39. З якої літери пишуться назви титулів, рангів, чинів? Наведіть приклад.

40. Які ви знаєте правила правопису слів іншомовного походження? Наведіть приклади.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ

Тема. Загальна характеристика звукового складу мови. Норми вимови. Склад і наголос. Правила переносу слів.

Варіант 1

1. Вкажіть, у якому рядку в усіх словах приголосні тверді.

Працювати, життя, хазяїн, монета, година.
Поличка, сила, рік, струна, смужка.
Сказати, полотно, сон, велосипед, весна.
Навчатися, влітку, людина, серце, зірочка.
Сонце, мріяти, море, розмова, береза.

2. Визначте, у якому рядку в усіх словах є м'які приголосні.

Пісня, світло, ранок, косуля, політ.
Дятел, сокира, листя, переліт, колиска.
Буряк, місяць, квітка, сокіл, лис.
Ведмідь, ряска, каченя, сопілка, мороз.
Дядько, лялька, няня, дяк, люлька.

3. Визначте, у якому рядку в усіх словах приголосні глухі.

Тіньовий, скоринка, тинятися, котити, комар.
Морок, кіготь, холод, проїзд, двері.
Монах, ховрах, кожух, темний, коло.
Спека, спати, поспіх, чаша, посуха.
Безлад, малий, гриміти, страх, гора.

4. Виберіть рядок, у якому в усіх словах приголосні дзвінкі.

1. Додавати, будинок, режисер, зріз, лев.

2. З'їзд, ворог, левада, пити, раса.

Одяг, доба, здогад, дуб, дід.
Рада, волошка, лити, перстень, словник.
Згуба, драма, летючий, список, мити.

5. У якому рядку в усіх словах слід писати літеру ґ?

...аньбити, ...аразд, ...оробець, ...уманіст, ...урток.
...рати, ...арний, ...аз, ...уртожиток, ...ущавина.
...валт, ...рунт, ...аздиня, ...анок, ...ава.
...удзик, ...арбуз, ...уркіт, ...уцульський, ...риб.
...асло, ...елготати, ...олосувати, ...уска, ...рунтопровід.

У якому рядку в усіх словах кількість звуків відповідає
кількості букв?

Взимку, подвір'я, весняний, олівець, співати.
Криниця, собор, історія, праска, знання.
Сіль, літера, мрія, якір, спадщина.
Струмок, сонячний, вулиця, ранок, сон.
Море, п'ятниця, приїхати, суниця, хліб.

У якому рядку в усіх словах літери я, ю, є позначають
один звук?

Значення, помилитися, співає, помічниця, знання.
По-моєму, муляти, пом'якшувати, м'ята, купатися.
Пляма, копієчка, малювати, краєзнавчий, наживлятись.
Ляльковий, осідання, переїхати, сперечатися, малюнок.
Нянька, обвітрювати, пообіцяти, муляр, м'ясо.

8. Вкажіть, у якому рядку літери я, ю, є, ї позначають два
звуки.

Місячний, лисиця, клятва, злякати, гілля.
Життя, пляма, повітря, страусеня, суддя.
Яблуко, приїжджати, з'їсти, пір'їна, явір.
Глянути, свято, стяг, стаття, козеня.
Замовлення, ключ, ряд, подряпати, різниця.

9. У якому рядку допущено помилку при розташуванні слів
у алфавітному порядку?

Покровителька, порожній, правда, праска, працювати.
Портфель, правдоподібний, прибудова, примайструвати, принесений.
Посуд, правосуддя, праслов'янський, приневолений, приносити.
Православний, прималювати, принада, принцеса, полотно.
Практика, прати, примітка, принцип, приписка.

10.Вкажіть, у якому рядку в усіх словах дж і дз позначають один звук.

Підземний, віджити, відзоріти, дзвонар, джунглі.
Підзолистий, піджарити, дзвеніти, дзбан, дзенькіт.
Дзюркіт, джміль, джерело, дзьоб, дзеркало.
Підживлення, джаз, кукурудза, відзвучати, джем.
Підзорний, підзахисний, джоуль, джазовий, підзвітний.

11. Вкажіть, у якому рядку в усіх словах відбувається уподібнення звуків.

Стіл, свято, звісно, щастя, весняний.
Чесно, тести, рясний, дзюрчати, хвоя.
Зчистити, розжарити, зшити, дочці, льотчик.
Вогко, книжка, грядка, списати, низько.
Слива, зняти, постіль, сонце, тиждень.

12. Вкажіть, у якому рядку допущено помилку при переносі слів.

Ра-джу, міль-йон, роз-бій, три-главий, хо-джу.
Бур'-ян, морсь-кий, се-стра, больо-вий, Т. Г.- Шевченко.
Гай-ка, ріл-ля, при-йти, кіст-ка, по-дзвонити.
Сіль-ський, полу-м'я, ткаць-кий, без-смертний, розі-гнати.
Кукуру-дза, без-устанно, від-діл, братст-во, стат-тя.

Варіант 2

1. У якому рядку в усіх словах приголосні тверді?

Садовод, складність, князювати, найменший, врожай.
Ковзати, скоринка, однокласник, переклад, саджати.
Козак, льодяний, навчати, апельсин, розумний.
Берег, вечірка, горіховий, друкар, займенниковий.

5.Звук, слово, комплексний, кораблик, механізм.

2. Вкажіть, у якому рядку в усіх словах є м'які приголосні.

Таранька, матеріальний, безсмертність, олень, альманах.
Факультет, ухвалити, камінь, рука, зошит.
Книжка, дуб, батько, мати, дерево.
Велосипед, апельсин, лимон, тополя, філософія.
Торговець, вікно, річка, мільйон, бібліотека.

3.Вкажіть, у якому рядку в усіх словах приголосні глухі.

Сік, край, село, п'ятірка, людина.
Опік, масло, нектар, дзвін, число.
Сапа, тік, шапка, опис, спектися.
Небо, іменини, чоло, залізо, хмара.
Дощ, чекання, веселка, сонячний, вітер.

4.Вкажіть, у якому рядку в усіх словах приголосні дзвінкі.

Ліра, упіймав, ранок, вікно, парк.
Задум, намір, мороз, ранній, вірно.
Найняти, нарада, мода, дарунок, зміна.
Майка, лінивий, район, віра, марка.
Лампа, рама, рій, лійка, воля.

5. У якому рядку в усіх словах слід писати літеру ґ?

Заслу...а, ...рунт, на...орода, ка...ат, ла...ідно.
На...ода, ...олова, ...усак, ...удзик, па...орб.
...арбуз, ма...ніт, ...усар, па...ін, за...адка.
...ава, ...анж, ...ел...отати, ...уля, ...рунтовний.
На...олос, ...ілка, ...лей, ле...енда, коле...а..

6.У якому рядку в усіх словах кількість звуків відповідає
кількості букв?

Помешкання, папка, солов'ї, сказати, мірка.
Модниця, наклеїти, дзьоб, пташка, прогулянка.
Зозуля, полька, саджанець, день, по-материнськи.
Чудово, земля, міліметр, знати, єдність.
Будувати, шкільний, наука, червоний, невміння

7. Вкажіть, у якому рядку в усіх словах літери я, ю, є позначають
один звук.

Мрія, подвір'я, бажання, десять, яр.
Буря, пір'я, юрба, люди, сузір'я.
Полювання, повір'я, яма, Євген, юний.
Лялька, ряд, бюро, старання, морквяний.
Немовля, п'ять, м'ята, тьмяний, відродження.

8.У якому рядку в усіх словах літери я, ю, є позначають
два звуки?

Завалювати, відмовляти, ярмарок, щастя, розуміння.
Якір, молитися, боротися, ревізія, томитися.
Ясний, тягти, розійтися, повідомляти, якість.
Яхта, юшка, язик, юність, ячмінь.
Боятися, заробляти, уряд, ядро, ювелір.

9. Вкажіть, у якому рядку всі слова розташовано в алфавітному
порядку.

Басейн, гущавина, дебют, обирати, заграва.
Аналіз, вигук, лебідь, новина, розрада.
Промовляти, розкладати, повість, душа, байка.
Блакитний, близький, вирій, ланкова, краєвид.
Сміливий, смирний, природа, недуга, згодом.

10.Вкажіть, у якому рядку в усіх словах відбувається уподібнення
приголосних звуків.

Стрибати, веселка, стіна, вітчим, грається.
Пункт, зерно, житнє, чуття, мишці.
Застій, плести, ремінь, обшир, безжалісний.
Зсунути, розшитий, Устя, зціпити, грієшся.
Рушник, зліт, зчищу, коритце, стрічці.

11. Зазначте, у якому рядку допущено помилки при переносі слів.

Ор-ля, йо-му, сон-ний, пі-джак, від-стань.
Віч-но, яй-це, буль-йон, бов-ваніти, без'-язикий.
Батальй-он, всьо-го, дит-'ясла, ін-ший, Ал-ла.
Кур-йоз, пів'-яблука, іс-тина, чай-ка, кіст-лявий.
Без-звучний, вйо-кати, во-джу, зіл-ля, ві-дігнати.

12. Вкажіть, у якому рядку в усіх словах дж і дз позначають один звук.

1.Дзюркіт, джміль, джерело, дзьоб, дзеркало

Підживлення, джаз, кукурудза, відзвучати, джем.
.Підзорний, підзахисний, джоуль, джазовий, підзвітний
Підзолистий, піджарити, дзвеніти, дзбан, дзенькіт

5.Підземний, віджити, відзоріти, дзвонар, джунглі.

Тема. Складні випадки правопису м’якого знака

1 варіант

1. Позначте рядок, у якому всі слова пишуться з м’яким знаком:

А кіл..кість, пот..мянілий, Уман..щина, ескадрил..я;

Б власниц..кий, нен..чин, боїш..ся, сяд..мо;

В павіл..йон, дон..чин, с..огодні, прос..ба;

Г їдал..ня, батал..йон, Акс..онов, матін..чин.

2. М’який знак пишеться в усіх словах рядка:

А рибал..ство, погод..ся, припят..с..кий, голівон..ці;

Б зателен..кати, красун..чик, купал..с..кий, виріз..бити;

В вигул..кнути, конс..єржка, зат..марити, нац..кувати;

Г кан..йон, ковз..кий, мал..ва, локал..ний;

Д консул..с..кий, обвін..чати, відгад..ко, крад..кома.

3. М’який знак пишеться в усіх словах рядка:

А смієш..ся, дозвол..те, боягуз..кий, оган..бити;

Б кіл..цевий, нен..чин, монгол..с..кий, візуал..ний;

В різ..бяр, Малан..чин, виріз..бити, зат..марити;

Г павіл..йон, по-братерс..ки, на стежин..ці, Ізмаїл..с..кий;

Д устан..те, кур..йоз, на вишен..ці, неволен..ка.

4. Позначте, у якому рядку всі слова пишуться без м’якого знака:

А тон..ший, ніч.., перелаз..мо, рибал..ці;

Б землян..ці, яблун..ці, ремін..чик, емул..сія;

В буквар.., брин..чати, т..мяніст.., чотир..ма;

Г Уман..щина, майбут..нє, мен..ший, бжіл..ці.

5. М’який знак не пишеться в усіх словах рядка:

А міл..ярд, ойкан..ня, мен..ший;

Б Уман..щина, Поділ..ля, Бат..ківщина;

В безбат..ченко, змагаєш..ся, віс..cю;

Г ін..ший, жен..шень, спіл..чанс..кий;

Д кин..мо, ріж..мо, насип..мо.

6. Позначте рядок, у якому в усіх словах правильно вжито м'який знак.

А Зменьшити, дрібненько, кобзарь, кількість;

Б цяцькатись, шпиндель, візьміть, кіньчик;

В няньчити, дізнається, медальйон, принесіть;

Г на сопільці, уманський, український, сядеш.

7. Позначте рядок, у якому в усіх словах на місці пропущених букв слід писати м'який знак.

А Т..охкати, учител..с..кий, пісня, сяд..мо;

Б гарнен..ко, спіл..ніст.., Уман..щина, мізин..чик;

В щіл..ний, власниц..кий, кін..с.кий, Гор..кий;

Г людс.кіст.., т..мяний, різ..бяр, віз..міт.. .

8. Позначте рядок, у якому в усіх словах на місці пропущених букв слід писати м'який знак.

А Трин..кати, близен..ко, велетен..с..кий, вишен..ці;

Б змен..шити, ущіл..нювати, запишіт..ся, війс.ко;

В олівец.., бояз..кий, лікар.., учител..ці;

Г принос..те, ган..ба, швец..,слиз...ко.

9. Позначте рядок, у якому в усіх словах на місці пропущених букв слід писати

м'який знак.

А Пол..с..кий, нян..чити, держал..це, бат..ківс..кий;
Б рибал..ство, грают..ся, чотир..ом, Коростен..щина;
В снігурон..ці, гуцул..с.кий, лял..ці, волин..с..кий;
Г киц..ка, рибал..ці, дівчинон..ці, гал..ченя.

10.Позначте рядок, у якому вживання м'якого знака в усіх словах відповідає нормам українського правопису.

А Грильяж, попадья, баский, розмазьня, прокинься;

Б редьці, близькість, в'язькість, Федьчишин, тарільці;

В голівоньці, рибалці, ковальський, рибальство, селянство;

Г Гриньчишин, Михальчук, безлюдно, женшень, женчики.

11. Завдання оцінюється 2 балами.

Запишіть у дві колонки слова, які починаються: 1) на м'який приголосний; 2) на твердий приголосний.

Діл, степ, косар, сію (від сіяти), чашка, йод, ярус, тюль, палац, юнак, щастя, лялька.

Ключ. З останніх букв прочитаєте закінчення вислову О. Довженка «Немає в світі нічого радіснішого й приємнішого, ніж …».

2 варіант

1. У якому рядку всі слова пишуться з ь?

А. Поділ...ський, домен...щик, черешен...ці, кул...ці, гіл...ці.

Б. Парас.ці, Гал...ці, Натал...ці, т...мяний, веселит...ся.

В. Приятел...ці, нен...ці, дон...ці, різ...бяр, добровол...ці.

Г. Вел...можа, брех...ня, брен...кати, камін...чик, бат...ківс..кий.

Д. Бат…ківщина, бан...ці, склян...ці, бал...зам, баб...ці.

2. Вкажіть, у якому рядку всі слова пишуться з ь.

А. Донец..кий, чернівец..кий, Гриц...ко, різ...ко, сон...ця.

Б. Багат...ма, кін...чик, міл...йон, ремін..., літ...ні.

В. Кіл...це, їдал...ня, учител...ство, німец..кий, доч...ці.

Г. Ручен...ка, джерел...це, Ковал...чук, вуз...ко, лял...ці.

Д. Т...мяний, радіст..., корис.тю, брен...кати, сім...десят.

3. Вкажіть, у якому рядку всі слова пишуться з ь.

А. Брен...кіт, дон...ка, нян...ка, кобзар..., с.огодні.

Б. Т...мяний, різ...бяр, радіст..., с.міх, корис.тю.

В. Снит...ся, косит...ся, лял...ці, виховател...ці, дівчинон...ці.

Г. Київс.кий, с.вято, тіл...ки, здаєт...ся, Натал...чин.

Д. Ган...ба, пісен..., кін..., близ...ко, лікар...

4. Вкажіть, у якому рядку всі слова пишуться з ь.

А. Прияз...н.., вічніст.., кіл...це, намороз..., Ткач...ов.

Б. Вмивают...ся, присяд...те, майбутн..ого, миш...як, стан...те.

В. Кур...йоз, медал...йон, компан..йон, інтерв...ю, тон...ший.

Г. С.огодні, різ...бяр, брен...кіт, ател...є, нян...чити.

Д. Міс..кий, суспіл..ство, т...мяний, сторін...ці, зачіс..ці.

5. Виберіть рядок, у якому всі слова слід писати з ь.

А. Пал...ці, рибал...ці, кіл...це, ручен...ка, батен...ко.

Б. Тіл...ки, кин...те, їдален..., пісен..., бал...ці.

В. Ган...ба, л...он, д...огот.., т...охкати, близ...ко.

Г. Донец..кий, пол..с..кий, кін..., Натал...чин, гал...ці.

Д. Тр...ома, дяд...ко, бат...ко, робит...ся, смієш...ся.

6. У якому рядку допущено орфографічну помилку?

А. Район, гайок, майонез, медальйон, бульйон.

Б. Бадьорий, вольовий, гільйотина, гайочок, войовничий.

В. Льонарство, чотирьох, мільон, льодяник, вйокати.

Г. Серйозний, павільйон, мальовничий, Селезньов, майор.

Д. Синього, нижнього, войовничий, йодистий, майоріння.

7. У якому рядку всі слова слід писати з ь?

А. Дяд...ко, пис.мо, емал..., памороз..., рибал...чин.

Б. Постат..., близ...кий, бояз...кий, тон...кий, вуз...ко.

В. В'юн...кий, джерел...це, кружал...це, Ковал...чук, палац...

Г. Палец..., Хар...ків, сім...сот, с.огодні, утр...ох.

Д. Одес.кий, брин...чати, стан...те, тр...ома, дз...об.

8. У якому рядку всі слова пишуться з буквосполученням ьо

А. Л...н, л…довик, тр...х, л…..тчик, Мурав...в.

Б. Син...го, кол...ру, сер...зно, бад...рий, с..годні.

В. Вол...вий, лиц.-.вий, пол..овий, га...вий, ма...ріти.

Г. Ді….вий, нижн….го, с..мого, с...рбати, т...хкати.

Д. Верхн…го, л…х, тін…вий, д…готь, л…дяник.

9. У якому рядку всі слова пишуться з ь?

А. Нанівец..., котит...ся, дніпровс..кий, болгар...с..кий, уманс..кий.

Б. Вихован...ці, стіл...ці, бан...щик, зачіс..ці, рибал...ці.

В. Брун...ці, шпил...ці, нян….ці, лял...ці, хустин...ці.

Г. Рибон...ці, хат...ці, сон...ця, бул...йон, міл...йон.

Д. Різ...бяр, нен....чин, виховател...чин, порт...єра, їдал...ня.

10. У якому рядку всі слова пишуться з ь?

А. Кишен...ці, долен...ці, хуторян...ці, серден...ко, чотир...ох.

Б. Ремін...чик, мен...шіст.., сопіл...ці, дитин...ці, стіл...ці.

В. Встан...те, сміют...ся, Цар...ов, ган...ба, міл..йонер.

Г. Кіл...кіст.., громад...с..кий, стан...ція, брун...ці.

Д. Черешен...ці, двокол...ці, виріз..блюєт..ся, с.омий, павіл...йон.

11. Завдання оцінюється 2 балами

Запишіть у три колонки слова, що кінчаються: 1) на м'який приголосний; 2) на твердий нешиплячий; 3) на твердий шиплячий.

Спориш, промінь, іній, спалах, абзац, заметіль, мороз, одяг, новоселець, екіпаж, борщ, алюміній, голос, електропіч, очерет, ймовірність.

Ключ. З перших букв прочитаєте вислів давньогрецького філософа Фалеса Мілетського

Тема. Правопис ненаголошених голосних

1 варіант

1. Записати слова у дві колонки: а) з ненаголошеним –е; б) з ненаголошеним –и.

Мат..матика, м..лкий, ос..литися, ж..брак, оп..тати, ж..раф, нав..сати, акт..вний, нам..рзати, ан..кдот, н..ктар, тр..вожний, р..зикувати, ет..кет, бр..ніти, арт..стичність, ен..ргетичний.

Ключ. Підкресліть у кожному слові першу букву . З цих букв прочитаєте закінчення вислову В.О. Сухомлинського «Треба тонко відчувати три речі: …». За правильну відповідь 2 бал.

2. Заповніть таблицю. 2 бали.

Слово	Правило	Приклад
Далеч Справедливий Тривога Гребенястий

Знайдіть рядок, в якому вказана правильна відповідь. 1 бал.

Ненаголошені е та и у вимові зближуються і вимовляються:

А. То як е , то як и ;

Б. Як е ;

В. Як и ;

Г. Як і .

4. Випишіть з речення в таблицю слова з орфограмою на ненаголошені –е, -и. Вкажіть на них правило. 2 бали.

Густа медова теплота високі налила жита. (М. Рильський)

Слово	Правило

Вкажіть рядок, у якому всі слова з ненаголошеними –е, -и згруповані за одним правилом. Вкажіть за яким саме? 2 бали за повну відповідь.

А. Весна, шести, перейти, кришити.

Б. Згинати, летіти, бриніти, джерело.

В. Апельсин, декада, директор, минуле.

Г. Тепер, математика, сонечко, летіти.

Прочитайте прислів’я. Випишіть слова з ненаголошеними -е, -и . Вкажіть до яких частин мови вони належать. 1 бал.

Хвилина годину береже.

2 варіант

1. Записати слова у дві колонки: а) з ненаголошеним –е; б) з ненаголошеним –и.

З..рно, вер..с, л..ман, м..далі, ваз..лін, ш..рокі, вер..сень, п..ніцилін, кр..латої, м..сколиз, чер..да, трен..р, пш..ниця, велос..пед, бр..ніти, н..потріб, вес..ло, ц..ферблат, гл..бочінь, з..рном, б..режу, п..ньок, м..тро.

Ключ. У кожному слові підкресліть останню букву – прочитаєте народну мудрість. 2 бали

2. Заповніть таблицю. 2 бали.

Слово	Правило	Приклад
Скатерть Криниця Шевця Велич

3. Вкажіть рядок у яких випадках ненаголошений о вимовляється як о ? 1 бал.

А. У всіх позиціях.

Б. Лише в деяких словах перед складом наголошеним у .

В. У всіх словах перед складом з наголошеним у .

Г. Лише в деяких словах перед складом з ненаголошеним у .

4. Випишіть з речення в таблицю слова з орфограмою на ненаголошені –е, -и. Вкажіть на них правило. 2 бали.

Над вікном звисало червоне мереживо дикого винограду. (І. Вільде)

Слово	Правило

5. Вкажіть рядок, у якому всі слова з ненаголошеними –е, -и згруповані за одним правилом. Вкажіть за яким саме? 2 бали за повну відповідь.

А. Лимон, колектив, бензин, пиріг.

Б. Тремтіти, згинати, вересень, пелена.

В. Летіти, пиріг, дрижати, веселка.

Г. Вмикати, перейти, рецепт, велич.

6. Прочитайте прислів’я. Випишіть слова з ненаголошеними -е, -и . Вкажіть до яких частин мови вони належать. 1 бал.

Життя прожити – не поле перейти.

Тема. Складні випадки правопису апострофа

1 варіант

1. Коли пишеться апостроф після губних приголосних?
А На позначення їх роздільної вимови перед я, ю, є, ї;

Б Якщо перед губними немає іншого приголосного, що належав би до кореня;

В На позначення їх роздільної вимови перед я, ю, є, ї, якщо перед губними немає іншого приголосного, що належав би до кореня (крім р).

2. Коли пишеться апостроф після к та інших приголосних?
А У власних назвах у кінці складу перед я, ю, є, ї;

Б у власних назвах перед я, ю, є, ї;

В у кінці складу перед я, ю, є, ї.

3. Коли апостроф не пишеться у власних назвах?

А У середині складу після к та інших приголосних;

Б у тих випадках, коли я, ю, є, ї позначають м'якість попереднього приголосного;

В коли ці власні назви — прізвища.

4. Коли апостроф не пишеться після р?

А У кінці складу перед я, ю, є, ї що позначають один звук;

Б якщо перед р є інший приголосний, що належить до кореня;

В після р на початку складу, якщо наступні я, ю, є, ї позначають один

звук після м'якого приголосного.

5. Позначте рядок, у якому всі слова пишуться з апострофом.
А Дерев..яний, кав..ярня, б..ється, медв..яний;

Б дріб..язковий, рутв..яний, возз..єднання, підв..язати;

В зв..язок, повір..я, дит..ясла, Лук..янівка;

Г в..юнкий, необ..їжджений, без..ідейний, сім..янин.

6. Позначте рядок, у якому не порушено правила вживання апострофа.
А Прес-пап'є, Руж'є, торф'яний, фюзеляж;

Б ком'юніке, Пів'європи, безязикий, барел'єф;

В Хьюстон, Міньюст, спьянілий, зап'ястя;

Г дзвякнути, надвязати, миш'як, рутв'яний.

7. Вкажіть, у якому рядку всі слова пишуться з апострофом.

А. Кар...єра, комп...ютер, б...юро, б...джет, куп...юра.

Б. Бар...єр, прем...єр, п...єса, інтерв...ю, п...юре.

В. Інтер...єр, грав...юра, б...юрократизм, кур...єр, п...єдестал.

Г. Ф...юзеляж, Монтеск...є, об...єкт, прем...єра, кап...юшон.

Д. Об...єктив, ар...єргард, ін...єкція, кар...єризм, краков...як.

8. Вкажіть, у якому рядку всі слова слід писати з апострофом.

А. Інтерв...ю, прем...єр, миш...як, грав...юра, кап...юшон.

Б. Краков...як, інтер...єр, кур...єр, б...юро, ф...юзеляж.

В. П...єдестал, полум...я, ім...я, верхів...я, мавп...ячий.

Г. Міжгір...я, відв...язати, Стеф...юк, верф...ю, Лук...ян.

Д. Дит...ясла, пів...яблука, бур...я, з...їзд, довір...я.

9. Вкажіть, у якому рядку всі слова слід писати з апострофом.

А. Черв...як, верхів...я, зарум...янити, Захар...їн, тьм...яний.

Б. Бур...янець, бур...як, міжгір...я, довір...я, об...їзд.

В. Голуб...я, п...ядь, м...ясо, дит...ясла, св...ятковий.

Г. Матір...ю, роз...яснити, об...єднати, Св...ятослав, р...яст.

Д. Сузір...я, з...юрмити, роз...ятрити, ін...єкція, п...єдестал.

10.З'ясуйте, у якому рядку допущено орфографічну помилку.

А. П'ять, пам'ять, в'язи, верб'я, черв'як.

Б. Зв'язок, розм'якшити, бур'ян, міжгір'я, пір'я.

В. Матір'ю, з'явитися, з'їхати, без'язикий, тьм'яний.

Г. В'ячеслав, торф'яний, краков'як, інтер'єр, бар'єр.

Д. Кров'ю, солов'їний, кам'яний, пам'ятка, реп'ях.

11. (оцінюється 2 балами)

Випишіть слова у дві колонки: у ліву — з апострофом, у праву — без нього, щоб дізнатися, що зашифровано в завданні.

В..єтнам, хутор..янин, об..єм, б..є, лл..ється, Ілл..я, б..юст об..єкт, р..яно, об..єднання, напам..ять, астрахан..ський, ув..язнений.

Ключ. Підкресліть у кожному слові першу літеру — отримаєте назву твору Б. Олійника.

2 варіант

1. Коли пишеться апостроф після р?
А На початку складу;

Б у кінці складу;

В у кінці складу перед я, ю, є, ї.

2. Коли ще пишеться апостроф у словах українського походження?

А Після префіксів, що закінчуються на приголосний перед я, ю, є, ї;

Б після першої частини складних слів, що закінчуються на приголосний,

перед я, ю, є, ї;

В після префіксів та першої частини складних слів, що закінчуються

на приголосний, перед я, ю, є, ї.

3. Коли апостроф не пишеться після губних приголосних у загальних назвах?

А Коли перед буквами б, п, в, м, ф, що позначають губні приголосні, стоїть інша буква на позначення приголосного (крім р), який належить до кореня слова;

Б коли перед губними стоїть інша буква на позначення приголосного;

В коли перед губними стоїть інша буква на позначення приголосного (крім р).

4. Позначте рядок, у якому всі слова пишуться з апострофом.
А Кур..єр, зішкр..ябувати, св..ято, тьм..яний;

Б льоном..яльний, слов..янин, розв..язок, двох..ярусний;

В маз..юкати, з..юрмитися, арф..яр, медв..яний;

Г зів..янути, моркв..яний, торф..яний, цв..яшок.

5. Позначте рядок, у якому не порушено правила вживання апострофа.
А Св'ятослав, прицвяхувати, пів'яблука, Лавуаз'є;

Б розм'якнути, різьбяр, Х'юстон, півогірка;

В транс'європейський, черв'як, сурмяний, св'ятенник;

Г конс'єржка, медвяний, напів'японець, духм'яний.

6. Позначте рядок, у якому не порушено правила вживання апострофа.

А Роз'яснити, пів'їдальні, транс'європейський, комп'ютер;

Б п'юпітр, Монтеск'є, порт'єра, Рив'єра;

В перед'ювілейний, верб'яний, В'ячеслав, розпяття;

Г без'язикий, пів'юрти, черв'як, арф'яр.

7. У якому рядку всі слова слід писати з апострофом?

А. Поголів..я, безриб...я, горохв...яний, В...язьма, п...ють.

Б. Торф..яний, без...язикий, пів...яблука, дит...ясла, пір...я.

В. Об...ява, об...їзд, мор...як, черв...як, бур...як.

Г. Об...єкт, ін...єкція, св...ятковий, Св...ятослав, роз...яснити.

Д. Дзв..якнути, р...яст, арф...яр, сузір...я, подвір...я.

8. З'ясуйте, у якому рядку допущено орфографічну помилку.

А. Інтер'єр, гравюра, бюрократизм, кур'єр, п'єдестал.

Б. Капюшон, об'єкт, кар'єра, прем'єра, портьєра.

В. Бюджет, суб'єкт, Мольєр, компаньйон, комп'ютер.

Г. Фельєтон, більярд, пюре, інтерв'ю, б'юро.

Д. Ньютон, мільярд, п'єса, краков'як, ін'єкція.

9. Вкажіть, у якому рядку всі слова слід писати з апострофом.

А. Пір...їна, Лук...ян, черв...як, мавп...ячий, б...язь.

Б. Верф...ю, сузір...я, торф...яний, духм...яний, зв...язківець.

В. Ін...єкція, п...єдестал, миш...як, верб...я, об...єкт.

Г. 3...єднати, під...язичний, дит...ясла, б...юро, моркв...яний.

Д. Монтеск...є, Руж...є, кур...єр, ф...юзеляж, р...юкзак.

10. Вкажіть, у якому рядку допущено орфографічну помилку.

А. Мар'яна, дев'ять, з'явитися, Стеф'юк, Лук'янівка.

Б. З'єднаний, рум'яний, дзвякнути, свято, цвях.

В. Без'ядерний, надвечір'я, п'явка, міжбрів'я, кров'ю.

Г. Зоряний, солов'їний, буря, бур'ян, буряк.

Д. Вітряк, духмяний, різдв'яний, торф'яний, морквяний.

11. (оцінюється 2 балами)

Дит..ясла, духм..яні снопи, ін..єкція, в..яжеться, Р..єпін, св..ятописи, п..ятсот, кров..ю міль..йони, В..єтнам, бур..як.

Ключ. Підкресліть у кожному слові або словосполученні передостанню букву — прочитаєте назву одного з творів Лесі Українки.

Тема. Правопис великої літери

1 варіант

Вкажіть рядок, у якому допущена помилка в правописі власних назв.

А. «Площа свободи», тролейбусна зупинка, міський залізничний вокзал, станція Київ.

Б. Ейфелева вежа, станція метро «Либідська», вулиця Єлисейські Поля.

В. Міжнародний аеропорт «Бориспіль», центральний автовокзал, палац-музей Лувр.

Вкажіть рядок, у якому допущена помилка на вживання великої літери.

А. Чумацький Шлях, планета Земля, Київська Русь, Голосіївський парк

Б. Українська Народна Республіка, сузір’я Великий Віз, Полярна зірка, село Нове Село.

В. Демократична партія України, Біблія, вулиця Ярославів вал, набережна Лейтенанта

Шмідта.

Вкажіть рядок, у якому допущена помилка на вживання великої літери.

А. Організація об’єднаних націй, Голова Верховної Ради України, Мати Божа.

Б. Різдво, Зелені свята, День знань, Свято української мови.

В. Карпатські гори, ріка Дніпро, Європа, Міжнародний жіночий день.

4. Позначте рядок, у якому виділене слово слід писати з малої літери:

А Живе й не вмирає (Ш, ш)евченкова мати, колгоспна кріпачка, забута не раз

Б. Оригінальні (Ш, ш)евченкові твори дають щедру інформацію про те, як він жив.

В. Ми зростаємо на Ш(ш) евченківських традиціях.

5. У якому рядку допущено помилки в правописі власних назв?

А. Леся Українка, Тарас Григорович Шевченко, газета Чернівці, журнал Дніпро.

Б. Академія наук України, Журнал «Всесвіт», князь Володимир, Дніпро.

В. День Незалежності України, Прут, Галич, газета «Молодь України».

Г. Україна, Дунай, Будинок народної творчості, фабрика «Киянка».

6. Позначте рядок, у якому всі виділені слова слід писати з великої літери:

А. Тут задзвенів схвильований і гнівний голос (К,к)обзаря і всіма барвами мальовничої

(У,у)країни заграла палітра (Ш,ш)евченка-(Ж,ж)ивописця.

Б. Околиця міста. (Г,г)оріховий (Г,г)ай.

В. Маю в серці (В,в)еликдень, маю (С,с)вято в очах.

Г. Тепер (П,п)араска (П,п)етрівна (Х,х)ома відома майстриня не лише в чарівному селі

(Ч,ч)ернятині на (І,і)вано-(Ф,ф)ранківщині, а й далеко за межами країни.

7. З якої літери пишуться присвійні прикметники, утворені від імен і прізвищ?

Наведіть приклад.

8. З якої літери пишуться видові загальні міфологічні назви? Наведіть приклад.

9. Складноскорочені слова (абревіатури), утворені з початкових букв або звуків,

незалежно від написання словосполучення пишуться (якими?)….. …буквами. Наведіть

приклад.

10. З якої літери пишуться назви титулів, рангів, чинів? Наведіть приклад.

2 варіант

1. Вкажіть рядок, у якому допущена помилка в правописі власних назв.

А. Собор Паризької Богоматері, Тріумфальна арка, станція метро «Вокзальна».

Б. Чумацький Шлях, аеропорт Париж-Орлі, Набережна ріки Сени.

В. Семирічна війна, готель «дю Комерс», місто Біла Церква.

Вкажіть рядок, у якому допущена помилка на вживання великої літери.

А. Шевченкове слово, дніпрова хвиля, київські вулиці, дамоклів меч.

Б. Міністерство Освіти України, Південний Буг, ампер, Волино-Подільська височина.

В. Збройні Сили, шекспірівський король, архімедова сила, Сосюрина лірика.

Вкажіть рядок, у якому допущена помилка на вживання великої літери.

А. Великдень, Полярна зірка, Кабінет Міністрів України, письменник.

Б. Центральний парк культури і відпочинку, Дніпрова течія, область, ріка Дніпро.

В. Син Божий, урочище Маслів Став, князь Ярослав Мудрий, мис Доброї Надії.

4. Позначте рядок, у якому виділене слово слід писати з малої літери:

А. Йшли ми до (Ш, ш)евченкового генія духу золотого зачерпнуть!

Б. Щороку в березні в усіх навчальних закладах України відбуваються

(Ш,ш)шевченківські читання.

В. Оригінальні (Ш, ш)евченкові твори дають щедру інформацію про те, як він жив.

5. У якому рядку допущено помилки в правописі власних назв?

А. Карпати, родина Коцюбинських, ріка Південний Буг, Марко Вовчок.

Б. Дністер, сузір’я Водолія, Президент України, «Кобзар» Т.Г. Шевченка.

В. Будинок культури, Данило Галицький, оповіді в «Повісті минулих літ».

Г. Азовське Море, Ярослав мудрий, журнал Барвінок, Тарас Шевченко.

6. Позначте рядок, у якому всі виділені слова слід писати з великої літери:

А. Від (Т,т)роянівки до (В,в)овчої (Д,д)олини – сім кілометрів.

Б. (К,к)київські (К,к)ручі – фортеці зелені.

В. У лісах (П,п)івнічної (В,в)олині самотів самотою (Х,х)уторець (Д,д)іброва.

Г. Донькою (П,п)рометея названо (Л,л)есю (У,у)країнку ще за життя.

7. Як пишуться назви посад, звань, вчених ступенів? Наведіть приклад.

8. З якої літери пишуться присвійні прикметники, що мають у своєму складі суфікс

–ськ чи входять до фразеологічних одиниць? Наведіть приклад.

9. З якої літери пишуться слова, якщо вони утворені від власних назв осіб, кличок

тварин, назв міфічних істот за допомогою суфіксів -ів (-їв), -ин (-ін ). Наведіть приклад.

10. Коли ж до складу найменування установи входить сполучення, яке може виступати як її самостійна назва (без початкових слів), то воно подається з (якої?) літери. Наведіть приклад.

Тема. Подовження і подвоєння приголосних

1 варіант

Виберіть рядок, у якому в усіх словах подвоюється буква н. 1 бал.

Бездоган..ий, лавин..ий, смажен..ий, левин..ий, освітлен..ий.
Антен..ий, годин..ик, огнен..ий, страшен..ий, священ..ик.
Олов’ян..ий, орлин..ий, зчеплен..ий, латун..ий, височен..ий.
Електрон..ий, ешелон..ий, лимон..ий, колон..ий, однозмін..ий.
Поколін..я, жадан..ий, написан..ий, адресован..ий, навчальн..ий.

З’ясуйте, у якому рядку допущено орфографічну помилку. 1 бал

Машинний, змінний, цінний, старанний, беззахисний.
Розніжений, розброєний, безземельний, беззаконний.
Іменник, бризкання, коріння, латаття, південний.
Віддзеркалення, ссавці, стаття, цілинник, юннат.
Взуття, тертя, угіддя, надбання, наріччя.

До кожного рядка, позначеного цифрою, знайдіть відповідник, позначений буквою. 2 бали

Подовжені м’які приголосні.
Подвоєння букв внаслідок збігу.

А. Обличчя, знання, колосся, подорожжю, суддя, ллю.

Б. Стінний, щоденний, ранній, багаття, беззвучний.

В. Піввідра, Німеччина, страйкком, бовваніти, переддень.

Г. Насіння, життя, рілля, старанний, юннат, оббігти.

4. Заповніть таблицю. 2 бали.

Слово	Правило	Приклад
Розкішшю
Узбережжя
Міськком
Вінниччина

5.Записати слова у дві колонки: у першу з подвоєнням букв, у другу – без подвоєння. 3б.

З вірніст..ю, повін..ю, осін..ю, величніст..ю, якіст..ю, від..аллю, мит..ю, радіст..ю, з безліч..ю, доповід..ю, вартіст..ю, з точніст..ю, сіл..ю, заздріст..ю, у сміливост..і, плот..ю, за галуз..ю, смерт..ю, з розкіш..ю, віс..ю, велич..ю, шерст..ю, з розповід..ю, північ..ю, блакит..ю, зі зліст..ю, ненавист..ю, чверт..ю.

Ключ. Підкресліть у кожному слові третю букву – прочитаєте народну мудрість.

6. Перепишіть, розкриваючи дужки, і де треба, подвоюючи букви. 1 бал.

Як без но(ч)ей нема світа(н)я, так без світа(н)ь шляхи не ті, і якщо в муках є шука(н)я, то значить муки ті свя(т)і! (А. Малишко).

7. Перекладіть слова українською мовою. 2 бали

Соцветие, листья, Полесье, вечером, соломенный, соль, Поволжье, статьей, Илья, грипп, лицо, свадьба, злоупотребление, смертью, бесчестье, чувство, вечностью, медалью, стеклянный, вежливый .

2 варіант

1. У якому рядку в усіх словах є подвоєні приголосні? 1 бал.

1. Угід..я, ворон..я, від..ати, щоден..о, впевнен..о.

2. Подорож..ю, тін..ю, ніс..я, пас..я, бадьоріст..ю,.

3. Без..убий, ден..ий, хвилин..ий, роз..броїти, об..ігти.

4. Годин..икар, широчен..ий, числень..ий, щаст..я, насін..я.

5. Священ..ий, старан..ий, шален..ий, цін..ий, родин..ий.

2. Вкажіть, у якому рядку в орудному відмінку всі слова пишуться з подвоєними приголосними. 1 бал.

1. Повідь, міць, одіж, честь, молодість.

2. Сіль, тінь, піч, папороть, кров.

3. Лань, дань, щедрість, подорож, ніч.

4. Річ, мідь, галузь, паморозь, вісь.

5. Скатерть, жовч, повінь, ніч, січ.

3. До кожного рядка, позначеного цифрою, знайдіть відповідник, позначений буквою. 2бали.

1. Подовжені м’які приголосні.

2. Подвоєння букв внаслідок збігу.

А. Розрісся, Вінниччина, ссати, законний, віддати.

Б. Донеччина, піднісся, овва, бездоріжжя, стаття.

В. Затишшя, життя, Ілля, узбережжя, колосся.

Г. Сонний, збіжжя, сповіддю, денний, старанний.

4. Заповніть таблицю. 2 бали.

Слово	Правило	Приклад
Туреччина
Обличчя
Ранній
Заввідділом

5. Записати слова у дві колонки: у першу з подвоєнням букв, у другу – без подвоєння.3б.

Мит..ю, огнен..ий, скажен..ий, височен..ий, антен..ий, тьмян..ий, вроджен..ий, ден..ий, орлин..ий, узбіч..я, Хмельнич..ина, неждан..ий, адресован..ий, однозмін..ий, вікон..ий, роз’єднан..ий, олов’ян..ий, нескінчен..ий, електрон..ий, деревян..ий, умотивован..ість, без..ахисний, аграрно-сировин..ий, гіл..я, антропоген..ий, туман..ий.

Ключ. Підкресліть у кожному слові першу букву – прочитаєте вислів В. Сухомлинського.

6. Перепишіть, розкриваючи дужки, і де треба, подвоюючи букви. 1 бал.

Навча(н)я – це насамперед праця, щоде(н)е добува(н)я зна(н)ь. (І. Цюпа).

7. Перекладіть слова українською мовою. 2 бали

Льется, счастье, скатертью, безводье, ночью, статья, ощущение, Запорожье, столетие, Прикарпатье, взаимностью, собранный, написанный, спиралью, медью, бездорожье, писатель, радостью, воссоединенный, огненный.

Тема. Правопис слів зі спрощенням в групах приголосних

1 варіант

1. Визначте, у якому рядку в усіх словах відбулося спрощення приголосних. 1 бал

Форпостний, корисний, щасливий, улесливий, звісно.
Доблесний, усний, баластний, хвастливий, хворостняк.
Шістсот, провісник, вискнути, свиснути, гуснути.
Безвиїзний, власний, злісний, кістлявий, тижневий.
Ненависний, якісний, цілісний, месник, очисний.

2. У якому рядку в усіх словах відбулося спрощення приголосних? 1 бал

Ненависний, пестливий, хвастнути, свиснути, тижневий.
Власний, безвиїзний, злісний, гігантський, кістлявий.
Тріснути, масний, хворостняк, вискнути, писнути.
Ремісник, зап’ястний, навмисне, провісник, шістнадцять.
Серце, шелеснути, гуснути, цілісний, радісний.

3. У якому рядку допущено орфографічну помилку? 1 бал

Інтелігентний, форпостний, контрастний, чесний, нещасний.
Обласний, рідкісний, свиснути, швидкісний, безвиїзно.

3. Пестливий, хваснути, кістлявий, зап’ястний, писнути.

Рискнути, вискнути, випускний, туристський, проїзний.
Шістнадцять, хвастливий, крикнути, шістдесят, обласний.

4. Утворіть від поданих іменників прикметники. 2 бали

Совість, пропагандист, вартість, парламент, інтелігент, жалість, випуск, виїзд, доблесть, капуста, ненависть, гігант, абонент, авантюрист, піст, нещастя, злість, журналіст, пропуск, лестощі.

5. Спрощення відбувається лише у вимові. За яким принципом пишемо такі слова? 2 б.

У групах приголосних стц, стч.
У групах приголосних стн і стл.

3. У групах приголосних ждн і здн.

6. Заповніть таблицю. 2 бала

Групи приголосних

Спрощені групи

приголосних

Приклади

ждн, здн, стн, стл

7. Перекладіть слова українською мовою. 3 бали

Скоростной, несчастный, страстный, устный, корыстный, доблестный, комплексный, комендантский, гигантский, завистливый, жалостливый, честный, костлявый, проездной, солнце, сердце, выпускной, счастливый, участник, злостный, счастливый.

2 варіант

1. У якому рядку в усіх словах відбулося спрощення приголосних? 1 бал

Тріснути, тижневик, контрастний, пестливий, улесливий.
Рідкісний, ненависний, комендантський, якісний, захисний.
Форпостний, пісний, кількісний, баластний, обласний.
Шістсот, кістлявий, гігантський, студентський, чесний.
Улесливий, цілісний, серце, шелеснути, власний.

2. Вкажіть, у якому рядку в усіх словах відбулося спрощення приголосних. 1 бал

Шістнадцять, чесний, рідкісний, ненависний, контрастний.
Обласний, рідкісний, свиснути, швидкісний, випускний.
Якісний, цілісний, хвастливий, тижневий, усний.
Улесливий, щасливий, пізній, якісний, шелеснути.
Бризнути, вісник, гуснути, шелеснути, тріснути.

3. У якому рядку допущено орфографічну помилку? 1 бал

Шістдесят, пристрастний, пропускний, тиснути, компостний.
Чесний, щасливий, випускний, студентський, туристський.
Баластний, студентство, проїзний, пізно, обласний.
Жалісний, злісний, кількісний, захисник, ненависний.
Цілісний, агентство, випускний, тижневий, контрастний.

4. Утворіть від поданих іменників прикметники. 2 бали

Честь, контраст, курсант, проїзд, користь, баласт, пестощі, щастя, тиждень, зап’ястя, компост, кількість, кореспондент, студент, область, радість, захист, пристрасть, якість, агентство.

5. Спрощення відбувається лише у вимові. За яким принципом пишемо такі слова? 2 б.

У групах приголосних стн і стл.
У групах приголосних ждн і здн.
У групах приголосних стськ, нтськ, нтств.

6..Заповніть таблицю. 2 бали

Групи приголосних

Спрощені групи

приголосних

Приклади

рдц, скн, слн, стн

7. Перекладіть слова українською мовою. 3 бали

Бесхитростный, безвыездно, областной, поздний, устный, проездной, радостный, редкостный, балластный, счастливый, корыстный, туристский, честный, вестник, свистнуть, солнечный, масляный, сердце, наездники, шестнадцать, злостный.

Тема: «Чергування голосних і приголосних звуків»

1 – варіант

У якому рядку в усіх словах можливе чергування голосних звуків при словозміні чи словотворенні? 1 бал

Гатити, водопій, сон, мох, шелест.
Особа, пшоно, череда, вовк, студент.
Голова, слово, осінь, Канів, день.
Стояти, сім, джерело, тінь, берег.
Вітер, женити, сторона, колгосп, рот.

Вкажіть, у якому рядку в усіх словах можливе чергування приголосних звуків при словозміні чи словотворенні? 1 бал

Садити, світити, вчити, дерти, вимірювати.
Мостити, пекти, ловити, любити, хотіти
Дробити, оформлювати, стерегти, брати, везти.
Берегти, їздити, кликати, мести, жити.
Бігти, кришити, ломити, терти, упирати.

Вкажіть, у якому рядку в усіх словах можливе чергування голосних звуків. 1 бал.

Лоб, Київ, водопій, ложечка, мій.
Дохід, вести, нога, дерево, мох.
Слово, вечір, могти, шовк, мороз.
Борода, сон, село, вишня, шосте.
Студент, шерсть, лід, гонити, осінь.

З’ясуйте, у якому рядку у всіх словах можливе чергування приголосних звуків. 1 бал.

Возити, просити, бити, брати, жити.
Хотіти, їздити, мостити, завмерти, везти.
Громити, оформити, косити, кидати, пливти.
Чистити, купити, плакати, платити, водити.
Мазати, шити, пекти, нести, стати.

5. Утворити чергування приголосних від даних слів, змінивши форму слів або добрати споріднені слова. Вкажіть це чергування. Наприклад: любити – люблю - [б] - [бл]. 1бал. Приїздити, свистіти, молотити, захистити, котити, графити, летіти, косити, ловити, обмолотити.

6. 3 бали. Від поданих слів утворіть прикметники за допомогою суфікса –ськ(ий) і запишіть їх у дві колонки: 1) ті, у яких сполучення суфікса -ськ(ий) з кінцевим приголосним твірної основи пишеться за фонетичним принципом; 2) ті, у яких написання цих сполучень не збігається з вимовою. Ятрань, Новоселиця, Абхазія, комендант, завод, Рига, альпініст, Овруч, дивак, Волгоград, село, якут, Калуш, журналіст, Арал, емігрант, Житомир, Ельбрус. Ключ: З перших букв прочитаєте народне прислів’я

7. Запишіть слова українською мовою. 2 бали. Чернить, чесать, шофер, жесть, шерстяной, шоколад, шестой, черепица, жернова, чего, жестокость, шелестеть.

8. Від поданих іменників утворіть присвійні прикметники. 2 бали. Галя, електрик, Ігор, Лазар, Кирило, Леся, Віталій, Марія, Варка, Андрійко, Аріадна, сторож.

2– варіант

У якому рядку в усіх словах можливе чергування голосних звуків при словозміні чи словотворенні? 1 бал

Піч, чекати, вільний, порох, джерело.
Брати, вікно, сон, смерть, ложечка.
Брехати, земля, гора, берег, лев.
Затирати, осінь, камінь, город, шовк.
Ворота, вісь, слово, болото, Харків.

У якому рядку в усіх словах можливе чергування приголосних звуків при словозміні чи словотворенні? 1 бал

Допомога, морж, колодязь, друг, баржа.
Круча, дача, праця, морока, перець.
Спориш, миша, дух, кожух, вісь.
Важу, перечу, кажу, бачу, дружу.
Брести, просити, водити, садити, ростити.

Вкажіть, у якому рядку в усіх словах можливе чергування голосних звуків. 1бал.

Жовтий, чемпіон, жердина, садочок, жертва.
Зірка, сотня, день, щока, шостий.
Крихта, сестра, пісня, кишеня, вогонь.
Город, око, учитель, червень, чемпіон.
Казка, закон, холод, вечеря, річ.

З’ясуйте, у якому рядку у всіх словах можливе чергування приголосних звуків. 1 бал.

Дробити, графити, берегти, брати, вимірювати.
Казати, робити, квасити, забарвити, любити.
Кликати, колихати, радити, терти, кидати.
Лазити, нагородити, ловити, завмерти, везти.
Скакати, відкусити, допомогти, жити, могти.

5. Утворити чергування приголосних від даних слів, змінивши форму слів або дібрати споріднені слова. Вкажіть це чергування. Наприклад: любити – люблю - [б] - [бл]. 1 бал. Берегти, кликати, носити, садити, плакати, мостити, ломити, ходити, колихати, омолодити.

6. 3 бали. Від поданих власних назв утворіть прикметники за допомогою суфікса –ськ(ий) і запишіть їх у три колонки: 1) ті, у яких внаслідок злиття двох приголосних утворилися звукосполучення –зький, -цький, -ський; 2) ті, у яких перед –ський пишеться м'який знак; 3) ті, у яких м′якість приголосного перед сякий м'яким знаком не позначається. Сиваш, Лохвиця, Ірпінь, Ворзель, Поділля, Острог, Волноваха, Лопань, Оскіл, Одеса, Юкатан, Устилуг, Бершадь, Вишнопіль, Ангола, Оболонь, Несвіж, Арциз, Забайкалля, Ізмаїл, Вятка, Ільмень, Случ . Ключ: З перших букв прочитаєте вислів П. Тичини.

7. Запишіть слова українською мовою. 2 бали. Чело, вечером, щека, пшеничный, женатый, желтый, пшенный, шорох, пчела, щебень, шов, шел.

8. Від поданих іменників утворіть присвійні прикметники. 2 бали. Джеря, Назар, панич, Едмунд, учень, Ольга, Боруля, Сень, Стецько, Терентій, Раїса, Ася.

Тема: «Правопис слів іншомовного походження»

1 варіант

1. Вкажіть, у якому рядку на місці пропущеної літери слід писати -и. 1 бал.

С..мпатія, л..мон, с..стема, ас..метрія, ц..ферблат.
Єг..пет, Пар..ж, с..лует, к..но, в..кінг.
Р..нг, к..ргиз, ж..раф, б..лет, ц..клон.
В..мпел, г..гант, в..траж, ф..рма, к..моно.
Ф..ніш, д..зель, б..нт, д..сципліна, д..спут.

2. У якому рядку допущено орфографічну помилку? 1 бал.

1. Колектив, апарат, сума, група, панна.

2. Манна, нетто, мірра, бароко, контрреволюція.

3. Марокканський, ідилічний, комісія, шасі, шофер.

4. Мадонна, тона, вілла, ірреальний, інтермецо.

5. Руссо, Ніцца, Шиллер, Голландія, Міссурі.

3. Вкажіть, у якому рядку в усіх словах відбувається подвоєння приголосних звуків. 1 б.

1. Ел..ада, Інес..а, ман..а, інтермец..о, примадон..а.

2. Апол..он, кон..отація, гун..и, гол..андський, брут..о.

3. Бел..етристика, комун..а, віл..а, тон..а, ім..іграція.

4. Бул..а, сюр..еалізм, мадон..а, нет..о, Гол..андія.

5. Беладон..а, ван..а, Буд..а, барок..о, ір..еальний.

4. З'ясуйте, у якому рядку допущено орфографічну помилку. 1 бал

А. Інтер'єр, гравюра, бюрократизм, кур'єр, п'єдестал.

Б. Капюшон, об'єкт, кар'єра, прем'єра, портьєра.

В. Бюджет, суб'єкт, Мольєр, компаньйон, комп'ютер.

Г. Фельєтон, більярд, пюре, інтерв'ю, б'юро.

Д. Ньютон, мільярд, п'єса, краков'як, ін'єкція.

5. Запишіть слова українською мовою. 3 бали.

Ассистент, аккредитив, касса, аннотация, ассортимент, инновация, барокко, аттестация, пресса, миссия, коммерсант, комиссия, эмиссия, тонна, эффект, нетто, брутто, коллектив, территория, интеллект, парфюм.

6. У словах іншомовного походження у загальних назвах після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р перед приголосними пишеться: 1. и; 2. і; 3. ї; 4. е; 5. є. 1 бал.

7. Що пишемо у словах іншомовного походження після д, т, с, з, л, н перед я, ю, є, ї, йо? Наведіть приклад. 1 бал.

8. Запишіть правило до якого належать слова: декламація, рефрижератор, президія, диригент? 1 бал

9. Перепишіть, вставляючи пропущені букви. 2 бали.

С..н..йор, ат..л..є, мас..ив, д..р..гент, пр...м..єр, ре..страц..я, мот..о, сув..нір, моза..ка, к..пар..с, ц..л..ндр, пр...з..дія, шос..е, д..ад..ма, мюз..кл, кар..єра, і..рогл..ф, бар..л..єф, фо..є, деб..ют.

2 варіант

1. Вкажіть, у якому рядку на місці пропущеної літери слід писати -и. 1 бал.

1. З..гзаг, с..лует, ц..клон, к..лограм, д..алог.

2. Д..зель, к..ргиз, ж..лет, ж..раф, б..лет.

3. В..траж, к..парис, ф..ніш, т..тан, Ч..каго.

4. Р..нг, експер..мент, д..сципліна, д..спут, Браз..лія.

5. Рад..ус, к..сет, к..нджал, к..но, граф..к.

2. У якому рядку допущено орфографічну помилку? 1 бал.

1. Вілла, комісія, бароко, голландець, група.

2. Брутто, Ясси, Діккенс, Руссо, нетто.

3. Інтелігенція, імміграція, іррегулярний, Ніцца, ірреальний.

4. Контрреволюція, апарат, колектив, сумма, панна.

5. Барикада, ірраціональний, манна, шасі, мадонна.

3. Вкажіть, у якому рядку в усіх словах відбувається подвоєння приголосних звуків. 1 б.

1. Барок..о, гун..и, буд..изм, гол..андець, Мус..оліні.

2. Мадон..а, шас..і, Жан..а, бравіс..имо, бон..а.

3. Ан..али, ван..а, брут..о, віл..а, ім..іграція.

4. Фін.., інтермец..о, Ахіл..ес, пан..а, Кан..и.

5. Ан..отація, Агнес..а, бул..а, Марок..о, Шил..ер.

4. Вкажіть, у якому рядку всі слова пишуться з апострофом. 1 б.

А. Кар...єра, комп...ютер, б...юро, б...джет, куп...юра.

Б. Бар...єр, прем...єр, п...єса, інтерв...ю, п...юре.

В. Інтер...єр, грав...юра, б...юрократизм, кур...єр, п...єдестал.

Г. Ф...юзеляж, Монтеск...є, об...єкт, прем...єра, кап...юшон.

Д. Об...єктив, ар...єргард, ін...єкція, кар...єризм, краков...як.

5. Запишіть слова українською мовою. 3 бали.

Дифференциация, дискуссия, оппонент, инкассатор, Брюссель, иммиграция, мадонна, Калькутта, голландский, финн, группа, аппарат, вилла, миллиардер, конгресс, жюри, парашют, ренессанс, иррегулярный, иллюминатор, интеллигенция.

6. У словах іншомовного походження у власних назвах після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р перед наступним приголосними пишеться: 1. и; 2. і; 3. ї; 4. е; 5. є. 1 бал.

7. Яка буква пишеться у словах іншомовного походження після апострофа, м’якого знака та після і, е, й? Наведіть приклад. 1 бал.

8.Запишіть правило до якого належать слова: декрет, репетитор, декан, секретар? 1 бал.

9. Перепишіть, вставляючи пропущені букви. 2 бали.

Ас..стент, ф..єрверк, ал..т..рнатива, р..туал, п..р..ф..рія, пав..л..он, конгрес.., об..єкт, с..л..кц..я,

ком..юн..ке, мас..а, Ток..о, кас..р, Кал..форн..я, вол..єр, ак..уст..ка, кол..є, ін..єкц..я, р..л..єф, п..н..юар.

ЛІНГВІСТИЧНІ ІГРИ

Кросворд «Буквосполучення йо та ьо в різних частинах мови»

У кросворді всі слова мають буквосполучення йо та ьо. Заповнивши його клітинки, учні зможуть повторити основні випадки правопису цих сполучень у різних частинах мови і закріпити відповідні навички, а також лексичне й граматичне значення деяких слів.

Слова по горизонталі:

4. Іменник чоловічого роду II відміни, в якому той же корінь, що в дієслові літати, і суфікс -чик

Давальний відмінок однини від вказівного займенника чоловічого роду, що є антонімом займенника той.
Кількісний числівник, що відмінюється як іменник талон.
Особовий займенник чоловічого роду 3-ї особи однини у формі родового відмінка, який вживається після прийменників.
1. Іменник чоловічого роду II відміни, означає військовий підрозділ.
2. Родовий відмінок від особового займенника чоловічого роду 3-ї особи однини.
3. Іменник чоловічого роду II відміни, що означає назву рослини, зі стеблин якої добувають прядильне волокно, а з насіння — олію.
4. Порядковий числівник чоловічого роду від числівника сім.
  1. Родовий відмінок однини прикметника чоловічого роду, утворений від іменника літо.
  2. Іменник чоловічого роду II відміни, утворений від дієслова підіймати.

22. Іменник чоловічого роду II відміни, що означає густу темну смолисту рідину, яка добувається шляхом перегонки деревини, торфу або кам'яного вугілля.

Слова по вертикалі:

Іменник чоловічого роду II відміни, що означає чистий м'ясний відвар.

2. Іменник чоловічого роду II відміни, означає адміністративно-територіальну одиницю в СРСР всередині області або міста.

3. Якісний повний прикметник чолонічого роду, антонім прикметника легковажний.

Родовий відмінок однини під порядкового числівника третій.
Прислівник, який означає день, коли нЗбувається розмова.
Родовий відмінок однини від вказівного займенника цей.
1. Пасивний дієприкметник минулого часу у формі чоловічого роду, утворений від дієслова завоювати.
2. Прикметник чоловічого роду, який застосовують, коли треба зазначити, що знають когось або щось.

14. Родовий відмінок однини іменника лід.

Іменник чоловічого роду II відміни, що означає ювелірний виріб, який носять на шиї.
Російське прізвище Соловьев по-українськи.
1. Іменник чоловічого роду II відміни, що означає хімічний елемент та розчин його в спирті.

21. Іменник чоловічого роду II відміни, є назвою однієї з букв українського алфавіту.

Кросворд «Літера ь»

Мета кросворда — повторити і закріпити правила основних випадків вживання ь (після м'яких приголосних д, т, з, с, ц, л, н, дз в кінці слова і в середині його перед приголосним), а також коли ь не пишеться, одночасно повторити вивчене про частини мови.

Слова по горизонталі:

2. 2-га особа однини теперішнього часу від дієслова казати.

2-га особа множини наказового способу від дієслова стати.
Прикметник чоловічого роду, правопис якого є винятком з правила про правопис ь після з, с, ц у словах на -зький, -ський, -цький.
1. Іменник жіночого роду III відміни, що є назвою металу.
2. Іменник жіночого роду III відміни, який позначає червону рідину в організмі.
3. 2-га особа множини наказового способу дієслова різати.
4. Вищий ступінь прикметника чоловічого роду, який є антонімом прикметника товстий.
5. 2-га особа однини наказового способу дієслова вірити.

15. Іменник жіночого роду І відміни, що означає майстерню з горном для ручного кування металу.

20. Прикметник чоловічого роду від іменника піонер.

24. Прикметник чоловічого роду від іменника комсомол.

27.Іменник чоловічого роду 2 відміни, утворений від іменника різьба

Іменник жіночого роду III відміни, що означає споруду для опалення приміщень.
Іменник чоловічого роду II відміни, що в назвою птаха — символу миру.
3-тя особа однини теперішнього часу від дієслова литися.
1. Іменник чоловічого роду II відміни, що означає безлісий простір, де росте трава.
2. Прикметник чоловічого роду від іменника чех.
3. Прикметник чоловічого роду від іменника тьма.

Слова по вертикалі:

Іменник чоловічого роду II відміни, назва одного з найбільших міст України, яке було її столицею.

Іменник жіночого роду III відміни, антонім іменника горе.
Іменник чоловічого роду II відміни, що означає особу, яка пише протокол зборів.

7. Іменник чоловічого роду II відміни, синонім словосполучення дика тварина.

9. Іменник чоловічого роду II відміни із здрібні- ло-пестливим значенням, утворений від іменника кінець (за допомогою суфікса).

Прикметник чоловічого роду, антонім до слова пригноблений.
Вищий ступінь порівняння від прикметника малий.
Прізвище російського радянського письменника.
1. Іменник жіночого роду III відміни, антонім іменника день.
2. Прикметник чоловічого роду, утворений від іменника село.
3. Прислівник місця, антонім прислівника високо.
4. 3-тя особа однини теперішнього часу від дієслова, яке є синонімом вислову засвоювати знання.
  1. Іменник жіночого роду І відміни, який означає віршований твір для співу.
  2. Кількісний простий числівник*
  3. Давальний відмінок однини іменника жіночого роду І відміни, який є назвою невеликого птаха.
    1. Відносний прикметник чоловічого роду, що є синонімом до прикметників гілчастий, крислатий (вживається з іменником дерево).
    2. Прикметник жіночого роду, утворений від іменника Ради.

28. Присвійний прикметник чоловічого роду, утворений від іменника рибалка.

32. Іменник чоловічого роду II відміни, в якому той же корінь, що й у дієслові лікувати; означає професію.

Вікторина

1. Назвіть слово, в якому один звук позначається трьома буквами. (Дзьобати — [дз'].)

2. Які дві букви завжди позначають звукосполучення: одна — приголосного й голосного, друга — двох приголосних? (Ї,Щ.)

3. Від слів лак, рама, міль, міст, мова, лин, він утворіть нові слова, додавши до початку їх дзвінкий приголосний. (Злак, брама, драма, джміль, зміст, змова, млин, дзвін.)

4. Назвіть звук, спільний для кожних чотирьох слів: мати, явір, зв'язок, поява [а]; поїзд, район, ясень, юнь [й]; директор, ллється, моє, з'єднати [е]; дощ, чесно, речі, щастя [ч].

5. Доберіть п'ять слів, у яких останній звук позначається двома буквами. (День, тінь, мідь, сіль, міць.)

6. Назвіть п'ять слів, у яких два останні звуки позначаються однією літерою. (Армія, подвір'я, ательє, мамою, події.)

7. Як перетворити простий замок у великий і гарний будинок? (Замок — замок — змінити наголос.)

8. 3 якої тканини можна зробити набір географічних карт? (Атлас — атлас.)

9. Що необхідно зробити, щоб повільне діяння висипати швидко закінчилось? (Висипати — висипати — змінити наголос.)

10. Чим закінчується і зима, і весна? (Буквою а.)

11. Чим закінчується і вечір, і ніч? (Приголосним.)

12. Як написати слово робота п'ятьма, чотирма літерами? (Праця, труд.)

13. Що треба зробити, щоб майка злетіла? (Замінити початкову літеру на ч.)

14. Які алфавіти складаються з 6 літер? (Азбука, абетка.)

15. За який приголосний звук треба сховати інший приголосний, щоб почути разом кілька гармат? (Залп.)

16. Від назв яких двох букв стає жарко, гаряче? (Пе-че.)

17. Чи можна із слова доля, не міняючи звуків, зробити дві музичні ноти? ("до" і "ля".)

18. Чи можна з кози зробити козака? (Можна, додавши букву к, коза + к = козак.)

19. Чи можна з сухої трави зробити частину сільської хати? (Суха трава — сіно. Останню букву о замінити наи, і буде сіни.)

20. Чого багато має золото, менше має озеро, ще менше море, і зовсім не має його річка? (Букву о.)

21. Що мають береза, дуб, бук, яблуня й бузок, але не мають того ні клен, ні вишня? (Звук б.)

22. Що знаходиться в середині школи? (Буква о.)

23. Що стоїть між підлогою і стелею? (Буква і.)

Вікторина з української мови

1.В українській мові 38 звуків. Серед них один звук з походження «іноземець» - його запозичено з грецької мови. Народна мова українців довгий час не визнавала його і змінювала на інші. І тепер цей звук вживається порівняно в невеликій групі іншомовних слів. Який звук? ( Ф)

2.Одна з букв веде себе найскромніше. Вона м'яка, тиха, самостійно нічого не вирішує і не вимовляє ні звука. її вважають безголосою, завжди згадують однією з останніх. А виявляється це одна з найактивніших букв. Без неї не може в багатьох випадках виявити себе аж 9 фонем. Яка це буква? ( Знак м'якшення - ь).

3.Скільки літер української абетки мають у кінці своїх назв а? (Чотири: к; х; ш; щ - ка, ха, ша, ща).

4.Назви скількох букв починаються з е? (Шести: л; м;н;р; с; ф - ел, ем, ен, ер, ес, еф.)

5.Які три слова об'єднують 33 букви? (Абетка, азбука, алфавіт).

Мовні загадки-жарти

1. Які алфавіти складаються з 6 літер?

2. У якому вигуку є 100 однакових звуків?

3. За який приголосний звук треба сховати інший приголосний, щоб вистрелили разом кілька гармат?

4. Від назв яких двох букв стає жарко, гаряче?

5. Який синонім прислівника тепер не змінює свого значення, коли його прочитати справа наліво?

6. Який молочний продукт можна перетворити на злак, прочитавши його справа наліво?

7. Що знаходиться всередині школи?

8. Що стоїть між підлогою і стелею?

9. Чим закінчується і зима, і весна?

10. Чим закінчується і вечір, і ніч?

11. Як написати слово робота п'ятьма літерами? А чотирма?

12. Що треба зробити, щоб майка злетіла?

Загадки - жарти з мови

1.У якому слові є сто літер п? ( стоп)

2.Яке слово складається з семи однакових літер? ( сім'я ).

3.Чим кінчається літо і починається осінь? ( літерою о).

4.Який синонім прислівника тепер не змінює значення, коли його прочитати справа наліво? ( Зараз).

5.Який молочний продукт перетвориться на злак, прочитавши його справа наліво? ( сир - рис).

Загадки про апостроф

Я такий же, як знак розділовий,

Я відомий усій дітворі.

Та в словах української мови

Я пишусь не внизу, а вгорі.

Що за особливий знак,

Що не вимовляється ніяк,

Але з ним поруч звуки інші

Звучать при вимові твердіше.

Я такий собі графічний знак,

Але не вимовляюся ніяк.

Відгадайте, діти, хто я,

Живу у слові я сім'я.

Я є в під'їзді і в сім'ї,

Є я і в слові солов'ї.

А от зі слова п'ять

Мене не витягнеш ніяк.

А чи знаєте ви, діти,

Про найцікавіший знак на світі?

Округлий, пузатенький, із хвостиком маленьким.

Став після приголосних лиш

Та після (р'), мій друг, облиш.

Рідню хорошу знак цей має:

Орфоепія про нього дбає,

Фонетика найважчі справи доручає.

Хто пригадає?

Ми знаємо, що вимогами милозвучності обумовлюється чергування в і у на початку слів (залежно від того, на голосний чи приголосний закінчується попереднє слово). Наприклад: діти вміють, але хлопець уміє. Чи в усіх словах можуть так чергуватися в та у ?
Коли і в якому літописі вперше з'явилась назва Україна?

Гра «Наскрізний алфавіт»

Мета гри — запам'ятання українського алфавіту.

Перед початком гри кожен її учасник повинен написати в колонку (зверху донизу) всі літери українського алфавіту за порядком:

в і т. д.

Потім усі учасники гри пишуть слова (іменники в називному відмінку однини) так, щоб кожна з цих літер стала другою або третьою чи четвертою і т. д. (за умовою) в наступних словах. Наприклад:

батько

збір

автор

огірок і т. д.

Виграє той, хто напише за певний час (5—10 хвилин) слова до найбільшої кількості букв алфавіту або перший закінчить писати слова.

Гра «Склад за складом»

Мета гри — закріплення навичок розподілу слів на склади.

Кількість учасників гри необмежена. Один з них називає слово, яке складається з двох або більше складів. Всі записують це слово.

Далі кожен дописує слова так, щоб останній склад попереднього слова та перший (чи перший і другий) склади наступного слова разом утворювали якесь нове слово. В цьому ланцюгу слів останній склад кожного попереднього слова одночасно — перший склад наступного слова. Наприклад: віт-чиз-на-каз-ка-пус-та-лан-ка і т. д. (вітчизна, наказ, капуста, талан, ланка і т. д.). Виграє той, хто перший напише 10 слів (15 і т. д.— за домовленістю).

Гра "Мовна естафета".

Група поділяється на три команди. Представники кожної команди по черзі виходять до дошки і під диктовку вчителя записують по три слова, позначаючи наголос. Студент, який правильно виконав завдання, дістає 3 бали. За кожну допущену помилку знімається 1 бал. Перемагає та команда, яка набере найбільшу кількість балів.

Закладка, абияк, бешкет. Дочка, завжди, спокій. Полумисок, зайнятий, угруповання. Спина, заслання, дізнання. Затемна, чепурність, попихач. Хто-небудь, вибранець, горицвіт. Косинець, злидар, втришия. Чорнозем, житловий, платівка. їстівний, загадка, алфавіт. Поняття, піщаний, петля. Забавка, полиновий, удержати. Заморський, звукопис, ніякий. Мережа, приросток, очеретяний. Обруч, вітчим, грушевий. Літопис, бляшаний, напрочуд. Одинадцять, лещата, тетеря. Черговий, сум'яття, ознака Вимога, збірний, рукопис. Надлишок, щелепа, умовчати. Тезко, єретик, гнівний. Глиняний, солодощі, яловичина. Громадський, обіцянка, зовсім. Курятина, снідання, вигнанець. Дробовий, передпокій, залоза.

Після вивчення теми «Склад. Наголошений склад» корисно провести гру «Перший, другий, третій», яка вимагає від студентів за допомогою сигнальних карток (цифри 1, 2, 3) указати наголошений склад у прочитаному словниковому слові.

Використовуючи сюжетні малюнки, проводять гру «Хто більше?». Викладач добирає відповідні для вивченої групи слів малюнки з журналів, альбомів для розвитку зв'язного мовлення. Колектив студентів об'єднано у групи по 4-5 у кожній. Студенти змагаються, яка група більше пригадає словникових слів, що «заховалися» на малюнку.

Вправи-кросворди

Завдання 1

Впишіть букви, які утворюють слова, що відрізняються тільки одним звуком – співвідносним глухим або дзвінким приголосним.

Б	Т	И
П	Т	И
Д	Т	И
Т	Т	И

Відповідь: Брати, прати, дерти, терти.

Завдання 2

Перекладіть російські слова українською мовою, заповніть клітинки по горизонталях. У вертикальному виділеному стовпчику прочитаєте букви, що позначають голосні звуки в українській мові.

Галдеж
Корзина
Повар
Бочка
Кирпич
Водосточная труба

Відповідь : Гамір, козуб, кухар, діжка, цегла, ринва.

Завдання 3

1 заповніть клітинки по горизонталі. У другому та п’ятому стовпчику по вертикалі ви позначаєте:

А) тему заняття

Б) слова-термін, що вживаються під час вивчення розділу «Фонетика».

1
2
3
4
5

Шматок, відрізаний від чогось, або залишок від різання чогось.
Документ про направлення на роботу, відпочинок тощо.
Скринька для зберігання коштовностей.
Комаха, назва якої походить від звуку, що його вона утворює своїми надкрилами.

Відповідь: Обрізок, путівка, шкатулка, цвіркун, шипшина.

Заповнивши клітинки по горизонталі, к першому вертикальному стовпчику одержите синонім до слова абетка

1
2
3
4
5
6
7

Льотчик вищого класу
Поле
Давня міра ваги в Росії, Україні, та Білорусі
Великі кисло солодкі ягоди
Частина збруї для загнуздування коня
Частина мови
Невеликий мішечок

Відповідь: Ас, лан, фунт, аг’рус, вудила, іменник, торбинка.

Запишіть у клітинки чотири слова, які мають по три звуки. Ці слова мають таке значення:

1
2
3
4

Дуже дрібне насіння
Те, чим дивимось
Невелика тварина, що живе у воді, але не риба
Слово, яке часом вживаємо замість «так»

Відповідь: Мак, очі, рак, еге.

Після вписування цих слів, ви прочитаєте в першому стовпчику двоскладове слово, яку означає дуже багато води.

Відповідь: Море

Ребуси

мо

3) 7’я

Відповідь: 1. Мова – засіб спілкування людей.

2. Слово – одиниця мови.

3. Сім’я.

Відгадайте загадки

1. Це усі повинні знати: 2. У вимові завжди чисті

Нас не можна роз’єднати. Звуки ми, ще голосисті.

Відрізняємось ми чим? Небагато нас, а все ж

Літер дві, а звук один. Без нас слова не складеш.

(Дж, Дз) (Голосні звуки)

3. Коли хочеш ти читати, 3. Я місце, де лежать товари,

То мене повинен знати. Звичайно, в тарі чи без тари.

А коли мене не знаєш, А мій омонім є у слові.

То нічого не вгадаєш. Один чи кілька звуків в слові.

(Азбука) (Склад)

5. Яке слово об’єднує 33 літери? Назвіть його. (Абетка, алфавіт)

ЛІТЕРАТУРА

Ладоня В.О. Українська мова. Посібник для підготовки молодших спеціалістів вищих навчальних закладів. К.: Вища школа, 2001.
Юшук І.П. Українська мова. Практикум з правопису української
мови. - К.: Освіта, 2007.
Залікові завдання з української мови. 10-11 клас. - К.:
«Шкільний світ», 2006.
Орфографія української мови просто про складне / Радченко
І. - К.: «Шкільний світ», 2008
Зубков М. Збірник диктантів для випускників та абітурієнтів з
української мови. - Харків: СПДФО Співак Т.К., 2007.
Зубков М. Українська мова. Універсальний довідник. - Харків:
ВД «ШКОЛА», 2009.
Г.О. Українська мова для абітурієнтів: навчальний
посібник. - К.: Вища школа, 2007.
Новий довідник: Українська мова. Українська література. - К.:
ТОВ «КАЗКА», 2008.
Плющ М.Я., Гринас Н.Я. Граматика української мови в
таблицях: навчальний посібник. - К.: Вища школа. - 2004.
Тести. Українська мова. 5-12 класи/ За ред. д.філол.н. проф.
Гуйванюк Н.В. - К.: Академія, 2009.
Українська мова: Підруч. для 10-11 кл. пік. з укр. та рос.
мовами навчання / О.М. Бєляєв та ін. - К.: Освіта, 2007.
Шкуратяна Н.Г., Шевчук С.В. Сучасна українська літературна
мова: Модульний курс: Навч. посібник. - К.: Вища школа, 2007.

‹

›