Тема: «Контроверзійні проблеми шкільного курсу історії України та методика їх викладання»
1. Поняття контрверзійних питань при вивченні історії.
Сучасні підходи до відбору змісту та практики викладання історії вимагають висвітлення не лише її багатоманітності, але й контроверзійних питань як національної так і світової історії. Контрверзійні питання – спірні питання. Іноді вживаються поняття дискусійні, складні, болючі, розглядаються делікатні питання. Дискусійні теми/питання – це такі, з приводу яких точаться дискусії серед фахових істориків: Коли саме? Де саме? Хто саме? Як? Навіщо? Чому? Наприклад, уточнення дати, місця, учасників тих чи інших подій. Контроверзійні теми/питання – ті, які по-різному, з протилежних (контр!) точок зору оцінюють події, явища, процеси: наприклад, перемога – поразка; відкриття – експансія; розвиток – занепад. Важче дати назву тим темам, сюжетам, які ми не можемо оцінити, воліємо не згадувати, не називати, тобто чутливим, болючим питанням. Такі теми, історичні сюжети не надто віддалені від нас у часі, вони стосуються подій у межах двох-трьох поколінь, турбують суспільство, можуть розколювати його історичну пам'ять, є болючими для багатьох людей, адже пробуджують почуття, впливають на прихильність людей, породжують упередження.
Такими можна вважати сюжети, пов’язані з громадянською війною, революціями, терором, колабораціонізмом. Болючі питання завжди є контроверзійними, вони роз’єднують суспільство і нації, є предметом спекуляцій політиків, впливають на публічний клімат суспільства. В історії України чимало є тем, що є і суперечливими, контроверзійними, і водночас чутливими, болючими. Для прикладу наведемо короткий перелік таких подій, що стосуються ХХ століття:
Українська революція 1917-1921 рр. (відповідальність еліт та суспільства, співвідношення національного та соціального в революції, участь і роль українців в утвердженні Радянської влади);
утворення СРСР (колоніальне становище та можливості обмеження автономії);
Голодомор 1932-1933 рр. (ця тема ще залишається чутливою і болючою, але все менш контроверзійною – тобто, за оцінками соціологів, українське суспільство не заперечує факту голоду, його насильницького і злочинного характеру, хоча поки залишається або подається однобоко тема виконавців, ставлення тогочасного суспільства, відносини «місто-село» у ці роки).
Пакт Молотова-Ріббентропа та територія України;
Друга світова війна - Велика Вітчизняна. Голокост. Колаборація;
УПА, ОУН, «Волинська Трагедія», радянські партизани;
Українське радянське суспільство: політичне життя та повсякденність, радянська ідентичність;
Розпад СРСР, крах комунізму тощо.
Навчання історії на прикладі контроверзійних та чутливих тем дає можливість розуміння складності історії як процесу, науки та історичної пам’яті, розуміння цінності індивідуального досвіду, розвиває історичні та громадянські компетентності, є мотивацію до вивчення історії, формує людяність.
До контроверзійних тем можливо віднести і теми пов’язані з багато культурність та етнічним складом України. Україна — одна з п’яти найбільших європейських країн за такими статистичними показниками, як територія, населення та природні ресурси. Цілком очевидне велике значення її географічного розташування на перехресті стратегічних шляхів сполучення. Україна також посідає сьоме місце в Європі за чисельністю населення, етнічний склад якого з часом змінюється. Так, напередодні незалежності до 70 % населення становили українці, а понад 20 % — росіяни, включаючи громадян змішаного походження. Зараз маємо 77,8 % українців, 17,3 % росіян і 4,9 % представників інших національностей. Чисельність
кримських татар (за самоназвою — кримці) зросла вп’ятеро завдяки поверненню з вигнання. Багато біженців прибуло з Кавказу та інших місць через переслідування на батьківщині. Тому при вивченні тих чи інших спірних питань завжди слід враховувати особливості сприйняття історичних подій представниками різних національностей і мешканцями певних регіонів. При цьому контверзійними можуть бути етнічні, мовні, регіональні, релігійні, освітні, гендерні аспекти історії. Зокрема, до контрверзійних питань вітчизняної історії, які потребують такого підходу, належить оцінка національно-визвольної боротьби середини XVII ст. Поляки поступово долають традиційний погляд на Б. Хмельницького як на звичайного заколотника. Росіяни вихваляють рішення гетьмана підпорядкувати козаків Москві та ігнорують його маневрування між османами та шведами, коли тільки меншість народу неохоче схвалила проросійський курс. Іншою суперечливою постаттю є І. Мазепа, якого патріоти вважають великим меценатом культури та захисником національної незалежності, а в імперській традиції — це зрадник.
Контрверзійними можуть бути підходи до формулювання назв історичних подій. Наприклад, контрверзійними є використовування понять «Велика Вітчизняна війна» та «Друга світова війна». На думку багатьох дослідників не можливо використовувати при вивченні історії України тільки термін «Друга світова війна», тому що чотири роки цієї війни це справді виявилися війною за існування.
Контрверзійними є релігійні питання в Україні. В Україні налічується понад 50 релігійних течій: вісім православних, римо- і греко-католицтво,
різноманітні течії протестантизму, мусульманські, індуїстські, буддистські, юдейські тощо. В умовах свободи совісті релігійні громади мають можливість вільно розвиватися. Юдеям повернено прекрасну синагогу Бродського в Києві, хасиди в Умані гучно святкують Новий рік, завдаючи клопотів місцевій владі, але попри деякі провокаційні вияви, місцеве населення сприймає це спокійно і має певний зиск. Київський осередок мормонів налічує 11 тис. пастви в Україні. У Києві діють два індуїстські храми. Україна має чимало прикладів мирного співжиття представників різних етносів і віросповідань у межах однієї місцевості, що спричинило створення цікавих культурних пам’яток і виховало у мешканців повагу до «Інших». Цікаві традиції має Львів, де з давніх-давен мешкали та розбудовували місто русини, поляки, євреї, німці, шотландці, вірмени. Місто Чернівці теж пишається гарними пам’ятками не лише української, а й австрійської, румунської та єврейської архітектури. Звичайно, багатовікова взаємодія не обходилася без конфліктів і подеколи трагічних зіткнень. Та саме через вивчення здобутків і втрат вітчизняної історії, помилок і спільних досягнень можна сформувати повагу молодого покоління до різних етносів і релігій, а також розуміння витоків дражливих моментів історії. Щоб уникнути релігійної нетерпимості, потрібно вчити учнів бачити єдність у множинності світосприйняття, шукати те, що об’єднує різні духовні традиції, а не наголошувати на контраверсійних моментах.
В процесі вивчення контроверзійних та чутливих тем маємо брати до уваги:
- осмислення складності проблеми;
- з’ясування аргументації різних груп та окремих осіб;
- уміння відрізняти важливу інформацію від другорядної;
- здатність використовувати різні джерела інформації;
- визначати прогалини в отриманні інформації;
- давати оцінку інформації з огляду на її достовірність і повноту;
- уміння з’ясовувати міру упередженості людей, які надають інформацію;
- уміння ухвалювати рішення в суперечливій і неоднозначній ситуації.
Вивчення контроверзійних та чутливих тем сприяє здобуттю імунітету проти політичних маніпуляцій історією, розумінню цінності гідності та прав людини в різних ситуаціях, набуттю відповідальності за власні вчинки та за власні цінності й переконання.
Таким чином, чутливими питаннями в історії слід вважати такі:
• питання, які не досить вивчені через відсутність відповідної джерельної бази;
• питання, які представляють різні точки зору відповідних груп у суспільстві та окремих осіб, події історії, оцінки яких є неоднозначними;
• питання щодо подій, процесів і явищ, відносно яких існує у суспільстві болісна реакція різних групп людей та окремих осіб, що впливає на їх ідентичність;
• питання, які стосуються національних героїв, національних лідерів, ставлення до колоніального минулого народу та визвольного руху, геноциди та міжнаціональні конфлікти тощо.
2. Методика викладання контверзійних питань.
При розгляді контраверсійних питань необхідно максимально дотримуватися принципу толерантності, політичної коректності, не висвітлювати історичні події винятково з однієї точки зору, уникати оціночних категорій.
Межі обговорення зазначених питань лімітуються передусім рівнем підготовки вчителя, а також певною психолого-педагогічною та інформативною підготовкою аудиторії з урахуванням місця, часу та ставлення до них.
Важливо також враховувати тип історичної свідомості класу, а також певну релігійну свідомість учнів.
Обговорення чутливих питань має базуватися на загальнолюдських гуманітарних цінностях. Вивчення чутливих питань може стати позитивним
досвідом за певних умов:
• розуміння легітимності різних оцінок історичних подій;
• мультиперспективного бачення історії, розгляду контраверсійних питань в історичному контексті із попередньою підготовкою учнів;
• конкретно-історичного підходу до аналізу гострих питань історії, відсутності перенесення морально-етичних питань і критеріїв сьогодення на події історичного минулого;
• акцентуації позитивних прикладів міжнаціональних відносин, міжнаціонального, міжрелігійного співіснування, зокрема внеску різних народів до розвитку української держави, вивчення питань взаємної допомоги різних народів під час кризових періодів історії;
• виховання поваги до відмінностей і намагання зрозуміти та сприйняти полікультурність як нову можливість, а не загрозу;
• наголосу на емпатії при вивченні культур різних етносів, мотивації викладача, вчителя щодо профілактики міжнаціональних, міжрелігійних
непорозумінь і зняття взаємної напруги за їх наявності, а також за умов відкритості при обговоренні чутливих питань тощо.
Слід сприяти інтерактивному діалогу з мультиперспективним баченням історичних подій:
• інформування учнів через проектні та інші технології;
• дослідження і критичний аналіз різних за походженням джерел;
• активізація роботи з музеями, архівами, використовувати наявний досвід різних країн;
• залучення емоційної сфери учнів через активізацію усної історії;
• застосування творів мистецтва;
• прищеплення культури політкоректності у молодіжному середовищі.
Одна із форм роботи з учнями при висвітленні контверзійних питань є екскурсії та віртуальні подорожі з використанням мультимедійних технологій. Наприклад при вивченні теми: Україна в роки другої світової війни обирається партизанський рух опору та готується віртуальна подорож бойовими містами партизанів (Ковпак тощо). Підготовка до цієї подорожі складається із таких етапів:
Підготовчий етап. – вивчення учнями подій початку Другої світової війни, ознайомлення з течіями руху Опору, та підготовка запитань, відповіді на які будуть отримані під час подорожі.
Подорож по місцям бойового шляху Ковпака з використанням карти. Перед кожною битвою учні ознайомлюються з інформацією, про події, що знаходиться на віртуальному стенді. Використовуючи метод випередженого вивчення нового матеріалу учні – екскурсоводи проведуть клас стежками партизанського руху. Завершують свою подорож школярі біля пам’ятного знака, де їм пропонують подзвонити у дзвін на знак пам’яті про загиблих і на згадку всім живим, щоб такого більше не трапилося. Про свої враження учні можуть залишити голосове повідомлення.
Підбиття підсумків уроку-екскурсії відбувається на наступному занятті, під час якого школярі визначають, чи отримали вони відповіді на запитання. Після цього учні самостійно чи в групах пишуть свої враження і розмірковують над запитанням: що зробили б вони, якби опинилися в ситуації, що відбувалася у тому місці, яке вони щойно відвідали.
Ще одна із форм роботи при вивченні контверзійних питань це дискусії, дебати, технології активного слухання які мають стати невід’ємною частиною при вивченні історії. Не слід уникати суперечливих питань, потрібно вчити дітей слухати інших, розуміти позицію опонента. Прагнення зрозуміти точку зору іншої людини — це шлях до порозуміння.
Для ефективного вивчення чутливих питань історії важливим напрямом має стати робота з джерелами. Одним із видів такої діяльності є аналіз візуальних джерел, які також є джерелом інформації, тому мають використовуватися на уроках історії для аналізу фактів і подій, а не тільки у якості ілюстрацій.
Наступною формою роботи є методика історичні паралелі – вивчення минулого для теперішнього.
Використання ІКТ при вивченні контрверзійних питань надасть можливість:
• раціонально організувати пізнавальну діяльність учнів у ході навчального процесу;
• зробити навчання більш ефективним, залучаючи всі види чуттєвого сприйняття учня в мультимедійний контекст і озброюючи інтелект новим концептуальним інструментарієм;
• побудувати відкриту систему освіти, що забезпечує кожному індивіду власну траєкторію навчання;
• залучити в процес активного навчання категорії дітей , що відрізняються здібностями і стилем навчання;
• використовувати специфічні властивості комп'ютера , що дозволяють індивідуалізувати навчальний процес і звернутися до принципово нових пізнавальних засобів ;
Для вивчення певних тем залучати музеї та виставкові зали, різні культурно-історичні центри та архітектурні пам’ятки. Організовувати екскурсійні подорожі тощо.
Міністерство освіти і науки України
Полтавський обласний інститут
пiслядипломної педагогічної освіти iм. М.В.Остроградського
Вiддiл органiзацii пiдвищення квалiфікацii
Модуль: «Актуальні проблеми викладання предмету»
Тема: «Сучасні вимоги до уроку правознавства»
Роботу виконала:
Ковальова Віта Василівна
Полтава 2013
Зміст.
Вступ
1. Використання комп”ютерної техніки на уроках правознавства
2. Методи формування мотивації навчальної діяльності
3. Метод випереджального вивчення
4. Метод проектів
Висновки
Список використаної літератури.
Вступ.
Сучасні глобальні демократичні і гуманоцентричні тенденції, побудова правової, соціальної і демократичної держави вимагають від громадянина не тільки політичної активності, але й усвідомлення власної ролі і значення в житті суспільства, а також активних дій стосовно власних переконань і цінностей на основі верховенства закону дотримання прав і свобод людини. У цьому процесі величезного значення набуває правова освіта і виховання, які формують правову культуру і свідомість людей. Таким чином, однією з головних задач освіти є виховання нового громадянина, національно свідомої, соціально активної, професіонально компетентної особи.
Національна доктрина розвитку освіти України у XXI ст. наголошує на необхідність забезпечення переходу до нової гуманістично-інноваційної філософії освіти. Зазначається, що освіта XXI ст. – освіта для людини. Її мета – виховання відповідальної особистості яка здатна до самоосвіти і саморозвитку, вміє критично мислити опрацьовувати набуті знання для вміння для творчого розв’язання проблем підвищення життєвих компетенції учнів. Компетентність базується на знання, досвіди, цінностях набутих завдяки навчанню, пов’язана із загальною здатністю людини оперувати у певній ситуації набутими знаннями та практичним досвідом і є показником успішності учнів.
Викладачі дуже часто стикаються з проблемою зниження рівня пізнавальної активності учнів, небажанням працювати самостійно та й просто вчитися. Серед багатьох причин втрати дітьми інтересу до знань можна назвати одноманітність уроків. Відсутність можливості повсякденного пошуку нової цінної інформації призводить до шаблонного виконання, а це руйнує та вбиває учнівський інтерес до навчання. Творчий підхід до побудови та проведення уроку, насиченість різноманітними прийомами, методами та формами викладання зможуть забезпечити його ефективність. Один із способів підвищення мотивації на уроках правознавства це використання інформаційно-комунікаційних технологій, які дають змогу підвищити активність і привернути увагу учнів до навчання.
Використання комп”ютерної техніки на уроках правознавства.
Сучасне життя досить складно уявити без використання комп'ютерної техніки. В умовах значного зростання кількості нової інформації традиційний навчально-методичний супровід не спроможний забезпечити виконання таких освітніх завдань, як оновлення змісту освіти, забезпечення особистісно-орієнтованого навчання, активізації процесу розвитку творчих здібностей, умінь та навичок учнів, застосування набутих знань для розв'язування нетрадиційних завдань. Сучасні комп'ютерні технології дають можливість викладачу у процесі підготовки до уроку якісно поліпшити процес викладання матеріалу. Насамперед, актуальним є питання реалізації ідеї «педагогіки співпраці». Об'єднання зусиль учнів і викладача надає можливість якнайкраще розкрити індивідуальні особливості кожної дитини, зацікавити її, визначити сутність досліджуваної проблеми, досягти взаєморозуміння.
Значення ІКТ для підвищення мотивації навчальної діяльності учнів на уроках правознавства
Аналіз досвіду сучасних педагогів – новаторів свідчать про те, що найбільш ефективним напрямом якісно нового підвищення рівня підготовки майбутніх фахівців в ПТНЗ є створення таких педагогічних умов, за яких учень формувався б соціально – активною особистістю, здатною до самостійного самовизначення взаємовідносин із роботодавцем, динамічних ринком праці, а також здатною до самостійної саморегуляції власної професійної діяльності.
Відомий педагог В. Сухомлинський вважав, що власне активне життя учнівської думки є запорукою свідомого ставлення до навчання, міцних, глибоких знань, тобто учень є «архітектором власних навчально-пізнавальних дій і зацікавленим учасником їх здійснення».
Для цього потрібно на початкових етапах професійного навчання учнів у ПТНЗ створити досконалу систему мотивів, яка поступово під час навчально-пізнавальної діяльності якісно переросте в стійку ґрунтовну мотивацію навчання, що є основою їхньої професійної підготовки Дослідження мотивів навчання займалася значна кількість психологів та педагогів. Цією проблемою займалися С. Рубінштейн, А. Леонтьєв, Л. Божович, В.Ільїн, Г. Щукіна та інші. Термін «мотив» походить від французького слова «motif», що перекладається як збуджуюча причина, привід для якої-небудь дії. Г. Шукіна розглядає такі групи мотивів:
- соціальні мотиви;
- пізнавальні мотиви;
- моральні мотиви;
- мотиви спілкування;
- мотиви самовиховання.
З досвіду роботи можна зробити висновок, що мотиви як психологічні чинники поведінки навчально-пізнавальної діяльності учнів ПТНЗ займають чільне місце в структурі особистості, охоплюючи її основні структурні компоненти (спрямованість, характер, емоції, здібності, психічні процеси, діяльність).
Діяльність зумовлюється двома видами мотивів: внутрішніми (мотиви, які пов’язані процесом і змістом діяльності) та зовнішніми (широко та вузько соціальними й мотивами уникнення неприємностей, які можуть виникати у випадку незадоволення вимог, очікувань або потреб інших людей).
Якщо в процесі діяльності зовнішні мотиви не будуть підкріплені внутрішніми, то вони не забезпечать максимального ефекту.
Для успішного навчання учнів у ПТНЗ, слід врахувати і те, що іноді існує відсутність чи зниження мотивація до навчальної діяльність. Необхідно обирати такі методи та прийоми навчання, які б посилили інтерес учнів до оволодіння знаннями та основами професії. Пізнавальні мотиви, які закладені в самій навчально-пізнавальній діяльності, повинні ґрунтуватися на зацікавленості учнів до предмету, професії. Мотиви повинні спонукати пізнавати щось нове, корисне і необхідне у своїй діяльності.
Молодь добре усвідомлює, що на ринку праці зростає попит на робітників з гарною базовою освітою. З цією метою навчанням предмету «Правознавство» будується так, щоб учні навчилися перш за все розуміти самих себе та реалізувати свої знання, досвід на практиці. Курс «Правознавства» розвиває емоційно-ціннісне ставлення до життя, формує активну позицію особистості, сприяє набуттю досвіду громадянських дій, демократичної поведінки, ефективного спілкування, розвиває уміння та навички конструктивно-критичного мислення, ініціативи, самостійності, навичок колективної діяльності і прийняття колективних рішень.
Методи формування мотивації навчальної діяльності.
Метод використання мультимедійних презентацій.
Найефективнішим методом у формуванні мотивації навчальної діяльності учнів на уроках правознавства можна вважати використання технології мультимедійних презентацій.
Урок з використання мультимедійних технологій стає цікавіше для учня, а тому й ефективнішим для засвоєння знань, поліпшується рівень унаочнення навчального матеріалу на уроці. Із власного досвіду можна засвідчити, що використання комп’ютерних презентацій (особливо створеними самими учнями) сприяє підвищенню мотивації навчання, забезпечує науковість навчання, розвиває пізнавальні інтереси та здібності учнів; прискорює темпи вивчення і запам’ятовування навчального матеріалу; сприяє активізації самостійної роботи. Мої спостереження доводять, що впровадження інформаційних технологій під час викладання курсу «Правознавства» розширює світогляд, підвищує якість навчання, рівень спілкування і культури, розкриває творчі здібності учнів.
Кількість мультимедійної підтримки уроку може бути різною: від кількох хвилин до використання мультимедіа продовж цілого уроку. Урок з мультимедійними презентаціями істотно змінює роль викладача, який вступає передусім організатором, координатором пізнавальної діяльності учнів. Проведення такого уроку не означає, що викладач позбавлений можливості маневрувати або імпровізувати. Навіть молодий викладач зменшить кількість помилок у проведенні занять з мультимедійними презентаціями.
Програмного забезпечення, придатного для систематичного використання у процесі навчання предмету «Правознавства» в Україні недостатньо. Необхідно відзначити, що комп'ютерна підтримка підручника як засобу посилення функціональності змісту і забезпечення мотивації навчання є вкрай необхідною на сьогоднішній день. Електронний підручник чи посібник виконує такі ж дидактичні завдання, як і традиційний. Але водночас він має низку переваг. Головною з них є застосування мультимедіа, що дає можливість відтворювати візуальну та аудіо інформацію (кінохроніку, уривки з художніх та документальних кінофільмів, анімаційні діаграми, карти та схеми, інтерактивні таблиці, а також музику, будь-який звуковий супровід). Зрозуміло, що такий навчальний матеріал учень сприймає з більшим зацікавленням, що активізує навчальний процес, заохочує учнів до поглиблення знань і набуття нових умінь.
Упровадження сучасних мультимедійних технологій в освіту дозволяють реально полегшити працю викладача, підвищити мотивацію навчання, оптимізувати ефективність та якість педагогічного процесу. Посилення розумового навантаження на уроках спонукає замислитись, як тривалий час утримувати інтерес учнів та їх активність протягом усього періоду навчання на необхідному рівні. Використання комп’ютера дозволяє створювати інформаційне середовище, що стимулює інтерес і допитливість учнів. Не секрет, що навчання у професійно-технічних навчальних закладах викликає в багатьох труднощі, засвоєння матеріалу зазвичай будується на простому запам’ятовуванні термінів і процесів, що недопустимо для освітнього процесу. Сучасні мультимедійні засоби значно полегшують процес навчання та створюють мотивацію до навчальної діяльності через реалізацію одного з його методів – наочність. Наочність, за Я. Каменським, є «золотим правилом дидактики». Сучасний навчальний процес вимагає наочності з необхідністю використання демонстраційного матеріалу, а якщо в розробку та проведення активно включені учні, то цей процес, безперечно, запрограмований на успіх.
Метод випереджального вивчення.
Використання наочності на уроці сприяє мотивації учнів до навчальної діяльності, підвищує зацікавленість учнів предметом. Кожний урок повинен бути для учнів відкриттям нового, цікавого. Саме мультимедійні презентації дають можливість розширити використання наочності на уроці. Саме для формування мотивації навчання на уроках правознавства широко застосовую учнівські презентації як метод випереджального вивчення. Це забезпечує:
- залучення кожного учня до активного пізнавального процесу;
- співпраця для вирішення різноманітних проблем;
- індивідуальний підхід до навчання з метою формування власної незалежної аргументованої думки;
- можливість вивчення більшого обсягу матеріалу за порівняно менший проміжок часу;
- організація цікавого та результативного й ефективного навчально-виховного процесу з урахуванням індивідуальних особливостей і можливостей учнів.
Вибираючи метод учнівських презентацій, викладач повинен визначитися, з якою метою він ставить перед учнями випереджувальне завдання:
- унаочнення навчального матеріалу;
- управління навчально-пізнавальною діяльністю учнів;
- узагальнення та систематизація знань;
- учнівський проект
Саме вірно поставлена перед учнями мета випереджального завдання сприяє ефективним результатам застосування цього методу. Під час координації створення учнівських презентацій обов’язково треба враховувати таки моменти:
- мотивація – невід’ємна складова процесу навчання, що фігурує протягом усього етапу виконання завдання. Чітко сформована мета перед учнем відіграє вирішальну роль. Слід врахувати, що мотивація різко падає, якщо рівень поставленої мети не відповідає рівню підготовки учнів.
- навчальна мета – чітке формулювання навчальних цілей і завдань перед учнями.
- створення передумов для сприймання навчального матеріалу – рекомендації до використання допоміжних матеріалів (підручників, довідників, Інтернет – ресурсів)
- викладання навчального матеріалу (демонстрація матеріалу) – стратегія подання матеріалу визначається залежно від поставлених навчальних завдань. Важливим є естетичне оформлення кадрів на екрані та демонстрація на мультимедійній дошці: необхідно дотримуватися загально визначених принципів наочності й ефективності сприймання.
- закріплення та перевірка знань –організація комунікації «учень – педагог – учень»
Досвід роботи засвідчує, що використання вбудованих шаблонів для презентацій забезпечує додаткову мотивацію і позитивно впливає на якість засвоєного матеріалу.
Використовуючи мультимедіа на уроці, економиш 30% і більше навчального часу. Використання мультимедійної дошки дає можливість не перейматися тим, чи вистачить місця на дошці і чи зрозуміле все написане на дошці. За рахунок зекономленого часу можна збагатити урок новими додатковими матеріалами. Але є певні вимоги до мультимедійного уроку. Педагог має не тільки впевнено володіти комп’ютером, знати зміст уроку, а й дотримуватися відповідного темпу, невимушено, постійно залучати учнів до пізнавального процесу. Необхідно продумати зміну ритму, урізноманітнити форми навчальної діяльності, поміркувати, як забезпечити позитивний емоційний фон уроку. Отже, для розв’язання багатьох навчально-виховних завдань необхідно вибудувати свою педагогічну діяльність так, щоб на запитання про доцільність використання ІКТ у навчально-виховному процесі ствердних відповідей було більше, ніж заперечень.
Досвід роботи свідчить, що чим ширше застосовуються новітні комп’ютерні технології в процесі вивчення предмету «Правознавство», тим ефективнішими є результати навчання. Уроки правознавства організовані таким чином, що діти вчаться користуватися електронними матеріалами, електронною бібліотекою, Інтернет – ресурсами, виконувати завдання та розв’язувати тести на електронній дошці. Це зацікавлює учнів предметом, який вивчають та стимулює мотивацію навчальної діяльності.
Метод проектів.
Найефективнішою для реалізації цих завдань виявилась проектна технологія навчання. Це система навчання, за якої учні здобувають знання в процесі планування і виконання практичних завдань – проектів, що поступово ускладнюються. Про метод проектів у педагогічній літературі різних років згадується як про метод, що пробуджує природні здібності, спонукає до творчості. Педагог В. Пелегейченко визначає мотиви виконання проектів на уроках. (рис. 1)
Мотиви виконання проектів учнями на уроках
Ставлення учнів до власної діяльності визначається тим, як організована їх навчальна діяльність, яка її структура й характер. Формування потреб і мотивів діяльності переходить у процесі здійснення самої діяльності. Можна багато казати учню про його обов’язки, про важливість для нього самого та його майбутнього життя навчальної діяльності, і як би добре учень не усвідомлював переконливість цих слів, але якщо він не включився в цю діяльність відповідних мотивів у нього не виникне й не сформується стійка мотивації навчальної діяльності.
Для того щоб мотиви виникали, зміцнювалися і розвивалися, учень повинен діяти. Якщо сама діяльність викликає інтерес, якщо у процесі її виховання він буде відчувати яскраві позитивні емоції задоволення, то можна очікувати, що в учня поступово виникнуть причини та мотиви для цієї діяльності.
Недостатньо знати типи мотивації для стимулювання проектної діяльності, для цього необхідна її правильна організація. З досвіду роботи можна зробити висновок, що для створення мотиваційного середовища необхідно спиратись на наявні в учня причини та мотиви, і включати їх у проектну діяльність.
Проекти дають змогу створювати та розвивати налаштування на роздуми при роботі з матеріалом будь-якого виду. Проектна діяльність допомагає розвивати в учнів логічне мислення, обробляти цікавий матеріал і використовувати його в навчальній діяльності.
Навчальний проект, з точки зору учня, – це можливість виконувати щось цікаве самостійно; це діяльність, що дає змогу виявити себе, випробувати свої знання, показати публічно результат; це діяльність, сформована на розв’язання цікавої проблеми, сформульованої самими учнями, коли результат цієї діяльності є практичним по суті.
Існують різні типи проектів для використання їх на уроках правознавства:
1. Дослідницькі проекти – під час роботи досліджується якась проблема (наприклад: Чи захищає Конституція України мої права?)
2. Інформаційні проекти – збирається й аналізується інформація про якийсь об’єкт чи явище.
3. Ігрові проекти – учасники виконують певні ролі, зумовлені характером та змістом проектів (юрист, адвокат, суддя, захисник.)
Учні можуть готувати проекти, працюючи індивідуально, в парах і групах.
1. Етапи роботи над проектом
2.Вибір тематики проекту, постановка проблеми.
3.Для того щоб створити проблемну ситуацію, якою б учні зацікавилися і почали над нею працювати, необхідно:
4.Підвести учнів до розв’язання суперечностей і запропонувати знайти їх рішення (наприклад: Які переваги та значення Конституції України над Конституціями інших держав?).
5.Знайти зіткнення суперечностей у практичній діяльності (наприклад: Чи захищає Конституція України наші права?).
6.Викласти різні точки зору щодо однієї проблеми.
7.Спонукати учнів для порівняння, узагальнення, висновків (наприклад: порівняйте Конституцію України та Конституцію США за певними критеріями і зробіть висновки).
8.Ставити конкретні запитання.
Після визначення головної проблеми проекту можна переходити до наступного етапу.
Пошук інформації про проблему, обґрунтування теми проекту.
На цьому етапі учні працюють самостійно. Вони займаються пошуком інформації в Інтернеті, аналізують її, синтезують, осмислюють знайдений матеріал, обробляють належним чином, групують і концентрують. Саме від того, наскільки повним, цікавим та науково достовірним буде підібраний матеріал, залежить якість виконання проекту.
Оформлення результатів дослідження та презентація проекту.
Кожен учень або група учнів намагаються оформити і подати зібрану інформацію з даної теми так, щоб аудиторія, на яку вона розрахована, сприйняла її належним чином. Тому цей етап найцікавіший для учнів, оскільки він створює умови для самореалізації, зокрема для того, щоб продемонструвати навички роботи з сучасними інформаційними технологіями, сприяти визначенню рівня творчих здібностей і талантів.
Аналіз та оцінка роботи учнів.
Ще на початку роботи над проектом учням необхідно розробити і повідомити критерії оцінювання результатів роботи. Підбиваючи підсумки роботи на уроці, необхідно відзначити позитивні сторони діяльності учнів, а також вказати на всі недоліки під час роботи над проектом. При цьому учням треба допомогти перетворити їхні невдачі на досвід, підказати, як можна покращити результат.
Під час роботи над навчальним проектом виникають певні складнощі: учні мають різний рівень навичок роботи з персональним комп’ютером; різні інтереси та активність. Необхідно добирати різнорівневі завдання. Разом з тим є учні, що не вміють шукати, систематизувати та аналізувати інформацію, яку вони знайшли в Інтернеті. Дехто не здатний осмислювати знайдений матеріал, виділити в ньому головне. Але систематична і послідовна робота під час виконання проекту допоможе подолати ці недоліки і заохочуватиме учнів до подальшої участі в дослідницький діяльності.
На уроках правознавства використовуючи ІКТ, треба відходити від тотального використання словесно – теоретичних методів, коли є взаємодіє з учнями, і переходити до методів безперервного збудження активності і самостійності на уроці. Застосовуючи методи проекту і презентації, необхідно привчати учнів правильно обробляти інформацію, отриману під час роботи, вчити розв’язувати задачі, практичні ситуації і розуміти суть законів держави, критично осмислювати отриману інформацію.
Комп’ютер – це знаряддя праці, ефективність якого залежить від уміння викладача застосувати його для досягнення педагогічних цілей.
Виконання проектів формує якісно новий тип навчальної діяльності, який набуває особистого сенсу та перетворюється в самоосвіту. Проектна діяльність змушує учня по-новому подивитися на свої вміння, на характер взаємодії з довкіллям. З’являються нові проблеми, які треба нестандартно розв’язати, виявити значні вольові та емоційні зусилля й досить високий рівень самореалізації. Як результат, мають місце якісні зміни в психологічній структурі особистості, що зумовлює оволодіння навичками спілкування, вміння ставити адекватні, особистісно-значущі й соціально важливі перспективи, розвиток потреби та пошукової активності щодо реалізації цих перспектив.
Прикладом можуть бути учнівські проекти у вигляді електронних презентацій: «Правова система України», «Державний лад України». Реалізація проектної діяльності розвиває в учнів пізнавальні навички, уміння самостійно конструювати свої знання, орієнтуватися в інформаційному просторі, співпрацювати в групі, виконуючи різні соціальні ролі (лідера, виконавця тощо). Сьогодні наші учні готують проекти з використанням мультимедійних технологій. Презентуючи свої проекти, учні показали вміння використовувати можливості програми Power Point – графіку, анімацію, зміну слайдів, кольорову гаму, ефекти, звук тощо.
На першому уроці пропонуємо учням перелік тем для проектів, і вони вибирають ту, яка їх зацікавила. Можна запропонувати самим придумати собі тему. На цьому ж уроці проводиться інструктаж з організації проектної діяльності, поділ на групи, вибір лідера й розподіл обов’язків.
Навчальне проектування орієнтоване, насамперед, на самостійну діяльність учнів: індивідуальну, парну або групову, яку вони виконують протягом певного відрізка часу (кілька тижнів – кілька місяців). Способи виконання й презентації проекту можуть бути різними залежно від індивідуального досвіду учнів, ініціативності, самостійності, творчого співробітництва. Керівна роль педагога полягає в тому, щоб організувати й спрямувати самостійну діяльність учнів.
Таким чином, творчий підхід дозволяє педагогу максимально ефективно використовувати в роботі багатий інструментарій, який надають сучасні комп’ютерні освітні технології для забезпечення широких можливостей розвитку, навчання та виховання творчої особистості, у результаті чого вона буде підготовлена до активного самостійного життя в інформаційному просторі.
Виходячи із завдання сучасної освіти, особливу увагу на уроках правознавства та в позакласній роботі варто приділяти проблемі соціалізації учнів засобами правової освіти. Саме під час вивчення курсу правознавства закладаються основи правомірної поведінки учнів, виробляється уміння аналізувати суспільно – політичні події в Україні та світі, критично їх оцінювати.
Цих завдань можна досягти вирішуючи та розв’язуючи на уроках проблемні завдання (ситуації) на основі засобів масової інформації, реальних життєвих фактів, новин з Інтернету. Розв’язання проблемних завдань на уроках може стати предметом дискусії, під час якої учні висловлюють свої думки, вчаться з повагою ставитись до позицій опонента, критично мислити. Це дає можливість не тільки спостерігати, як учні засвоїли навчальний матеріал, а й визначити їх морально – етичне ставлення до проблеми, а за необхідності коригувати його. Учні обговорюють такі питання, як депутатська недоторканість, захист своїх прав, реалізація права людини на життя, принципи організації української армії, необхідність укладання шлюбного контракту тощо.
ВИСНОВКИ.
На сьогоднішній день ми не можемо не замислюватися над тим, що чекає наших учнів. Відомо, що майбутнє зажадає від них величезного запасу знань в області сучасних технологій. Сьогодні вже 60% пропозицій про роботу вимагають мінімальних комп’ютерних знань, і цей відсоток зростатиме. Але підготовка молоді до майбутнього полягає не лише в плані «готовності працювати». Учні повинні освоїти нові життєво необхідні навички у зв’язку з тим, що сучасні інформаційні технології все глибше проникають в наше життя. Інформаційний об’єм глобальної комп’ютерної мережі Інтернет настільки великий, що уміння витягувати з такого великого об’єму інформації потрібний блок виходить на перший план.
Одна з істотних змін в структурі освіти може бути охарактеризована як перенесення центру тяжіння з навчання на учення. Це не звичайне «натаскування» учнів, не екстенсивне збільшення знань, а творчий підхід до навчання всіх учасників освітнього процесу, і перш за все, його основного традиційного тандему: викладач - учень. Необхідність створення ситуації взаємодії і взаємної відповідальності. Тільки за наявності високої мотивації всіх учасників освітньої взаємодії можливий позитивний результат мультимедійного уроку.
Список використаної літератури:
1.Алферов О.Д. Формування відповідального ставлення до навчання: навч. посіб.- М., 1987.
2.Баженюк З.С. Діагностика особливостей мотивації навчальної діяльності школярів // методичні рекомендації. – Луцьк, 1999
3.Байченко О. Метод проектів-технологія освіти ХХ ст.. // Відкритий урок, - 2007. - №1 – ст.. 51-60.
4.Басок Т.Г. Формування мотивації та активізація навчальної діяльності// Математика в школах України Шевчук С.С., Сілаєва І.Є. «Сучасний урок в педагогічній та організаційно – методичній діяльності». Керівних кадрів ПТНЗ/ Методичні рекомендації. - Донецьк ДІПО ІПП, 2003.
5.Волгіна Л., Богослов І. Організація проектної діяльності // завуч. –т 2007. - №4 ст. 3-6.
6.Генна С. Пізнавальна активність учнів // завуч – 2007. - №4, ст.. 5-6.
7.І. Білоус Професіоналізм вчителя. Планування та організація методичної роботи // Завуч. – 2009. - № 1 (367) – с. 33 – 38
8.Киреленко В. Порушення мотивації навчання як першопричина негативної поведінки //Психолог, - 2005. - №18. – с. 7-8.
9.Киричук О.В. Формування в учнів активної життєвої позиції, - К, А83.
10.Коттон Д., Айєдейл Норма. Навчання діловій активності ПТНЗ України // ПТО. – 2003 - , №1 ст. 52-54.
11.Методичний конструктор/ за матеріалами газети «Завуч». – 2009. - №18 (384).
12.Мультимедіа на уроці./ Рекомендації до підготовки, написання і оформлення методичної розробки
13.Н. Громовенко Шкільні портрети: ідеальні та реальні // Завуч. – 2009. – №14 (380) – с. 7
14.О. Поліщук Сучасний урок // Завуч. – 2008. - № 33 (363) – с. 9 – 13
15.Пелегейченко В. Умови організації проектної діяльності // Відкритий урок. – 2009. - №4 – ст..22-25.
16.Пєхота О.М. Освітні технології, К., 2003.
17.Политун О.І., пироженко .В. Сучасний урок. Інтерактивні методи навчання: теорія, практика, досвід: Науково-методичний збірник. – К. : А.С.К., - 2007. – 192 с.
18.Пометун О. І. Енциклопедія інтерактивного навчання. – К.: А.С.К., 2007.
19.Пометун О. І. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Наук.- метод. Посібн. – К.: А.С.К., 2006. – 192с.
20.Робота з мультимедійною дошкою/ упоряд. В. Лапинський. – К.: Шк. світ, 2008. – 112 с.
21.С. Горбач Уроу у системіфункціонального аналізу, або сучасний урок у школі// Завуч. – 2006. - № 35 (293) – с. 5 – 8
22.С. Добровольська Інноваційні умови професійного вдосконалення вчителя// Завуч. – 2009. - № 10 (376) – с. 9 – 11
23.С. Явтушенко Урок..? // Завуч. – 2009. - № 14 (380) – с. 4 – 6
24.Скуратівський Л.Мотив як рушійне сила пізнавальної діяльності учнів у процесі вивчення мови // Дивослово – 2005 - №2 – ст. 2-4
25.Т. Анісімова Використання інформаційних технологій в процесі навчання фізики // Завуч. – 2009. - № 15 (381) – с. 26 – 29
26.Туріщева Л.В. Вивчення мотивів навчання у школярів на уроках // Історія та правознавство., - 2008- , №19-21., ст..20-23.
27.Шевчук С.С., Сілаєва І.Є. Аналіз уроку та його значення для мотивації діяльності педагога/ Методичні рекомендації. - Донецьк ДІПО ІПП, 2003.
28.http://wiki.ciit.zp.ua/index.php/Стаття:«Формування_та_розвиток_ІКТ-компетентності_педагогів»
29.http://www.microsoft.com/ukraine/education/PartnersInLearning/integratingICT/ITEducation.mspx
30.http://uk.wikipedia.org/wiki/Інформація
31.http://umniki.com.ua/
32.www.ostriv.in.ua
33.http://fizika.net.ua/index.php?newsid=166&news_page=3
Міністерство освіти і науки України
Полтавський обласний інститут
пiслядипломної педагогічної освіти iм. М.В.Остроградського
Вiддiл органiзацii пiдвищення квалiфікацii
Модуль: «Актуальні проблеми викладання предмету»
Тема: « Методичні аспекти проведення практичних занять у 5 класі»
Роботу виконала:
Ковальова Віта Василівна
Полтава 2013
Зміст.
Вступ
1. Особливості формування предметних компетентностей з історії в 5 класі.
2. Формування предметних компетентностей з курсу.
3. Практичне заняття 3. Про що і про кого розповідає історія рідного краю.
Список використаної літератури
Вступ.
Учитель історії кожного уроку долучається до творення загальнонаціональної культури, тим самим розбудовує українську державність. Але час не стоїть на місці, уроки минулого із різними акцентами з’являються у сьогоденні. Які ж виклики виникають перед сучасним учителем історії і як їх можна вирішити?
Виклик перший: нова навчальна програма з історії для учнів 5-х класів. Ця програма розроблена на основі Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти, затвердженого Кабінетом Міністрів України 23 листопада 2011 р. постановою № 1392. Враховуючи європейський досвід та з метою набуття учнями ключових компетентностей і особливо історичної, окремою структурною складовою програми вперше стають спеціальні уроки – практичні заняття. За методикою проведення вони відрізнятимуться від практичних чи лабораторних робіт із природничих курсів, але про це ми поговоримо нижче.Крім цього, курс історії у 5 класі є вступним, що визначає принципи відбору змісту та стилістичні особливості його подачі. Тут варто врахувати кілька чинників:
- хоча п’ятикласники уперше ознайомлюються з навчальним предметом «Історія», але вони вже мають із молодших класів початкові знання про державу, народ, родину, час, історичне оточення тощо;
- із самого початку знайомства із предметом в учнів потрібно закласти знання про історію як галузь людських знань, науку, що має свій предмет вивчення, власні методи дослідження, функції і особливості;
- на вивчення предмету у 5-му класі відводиться лише 1 година на тиждень, тому потрібно особливо попрацювати над розвитком у школярів інтересу до предмета та мотивації до його вивчення;
- оскільки курс історії у 5 класі не передбачає систематичного викладу інформації про минуле, то історичні факти подаються фрагментарно, тобто, насамперед, реалізовується принцип доступності й посильності, але при цьому враховується багатоаспектність соціальної, політичної, економічної історії, історії культури та повсякдення. У Пояснювальній записці до програми 5 класу спеціально зазначено, що запропонований перелік подій не є вичерпним, тобто, на думку авторів, наведені яскраві приклади із минулого, врахований хронологічний підхід та регіональний компонент.
Виклик другий: вікові особливості пізнавальної діяльності дітей 10-11 років. Учні 5 класу – це особлива ланка школярів. У цьому віці вони переживають зміни як фізіологічні, так і соціологічні. Їх соціалізація у навчальному закладі кардинально змінюється (колектив учителів, набір предметів, мікроколектив однолітків тощо). З боку емоційно-нервової системи також відбуваються зрушення: сприймання п’ятикласника більш цілеспрямоване, планомірне й організоване, ніж у молодшого школяра; мислення стає більш систематизованим, послідовним, поліпшується здатність переходу від конкретно-образного до абстрактного мислення і навпаки, з’являється нової риса – критичність. У цьому періоді навчання важливим для учителя є розвиток в учнів висловлювати власну думку, вміння дискутувати і заперечувати. Критичність, якщо вона обґрунтована, є найсприятливішим підґрунтям для розвитку творчого мислення. Тому, щоб не втратити можливості сензитивного періоду, учителям потрібно постійно пропонувати 6 учням вирішувати проблемні завдання, порівнювати, виділяти головне, знаходити спільні й відмінні риси, причинно-наслідкові залежності та ін.
Характерна риса уваги учнів-п’ятикласників – її специфічна вибірковість:
- цікаві уроки чи цікаві справи надзвичайно захоплюють дітей і вони можуть довго зосереджуватися на одному матеріалі чи явищі. Тому для учителя історії так важливо для прикладів, роботи із текстом, джерелом підбирати цікавий матеріал, щоб сформувати любов до предмету, показати емоційно-інтелектуальну його складову.
Багато хто з колег притримується принципу хронологічної подачі матеріалу, при цьому наголос робиться на механістичному уявленні про історію: дати, факти, прізвища. Необхідно вже із п’ятого класу вводити проблемно-тематичні блоки, які б роз’яснювали події, явища, вчинки людей тощо. Нашим завданням є не переобтяжити учнів фактажем, а навчити їх розуміти історію, відчувати її, застосовувати сьогодні уроки минулого. Іншими словами, історія має бути олюдненою, де у міцному ланцюжку сплетені долі повсякденного і визначного.
Виклик третій: «мова учителя історії». Не зважаючи на те, що учні 5 класу вже мають певну суспільствознавчу базу, предмет «Історія» у них з’являється вперше. Як навчальна дисципліна вона подібна до мозаїки, оскільки складається з частинок, що представляють історичне минуле людства. Тому учитель історії має поєднати у собі казкаря, мудреця і талановитого майстра, щоб віртуозно «скласти» таку мозаїку і пояснити елементи «історичного візерунку». Шановні колеги! ваша мова, методи і способи подачі матеріалу мають бути виважені, доступні та емоційно-цікаві. Як кожна наука, історія має певний набір загальноісторичних та спеціальних понять. Вивчення термінів, пояснення фактів має відбуватися відповідно до вікових особливостей учнів 10-11 років, оскільки учні 5 класів не завершують, а лише починають вивчення історії. Старайтеся уникати, по можливості взаємозаміняти такі терміни як «визиск», «гніт», «есплуатація», «загарбання», які одразу формують вороже ставлення і радикальне 7 протистояння. Формування позитивного образу історії – ось одне із головних завдань учителя.
Кілька років тому за підтримки відомих вітчизняних учених-істориків у світ вийшла збірка науково-популярних нарисів «Про Україну з гонором і гумором». Так і треба вчити нашу історію, українці не лише воювали з ненаситними «чужинцями», були кріпаками і пригнобленими. З погляду перебігу історичного часу у нашій історії є прекрасні сторінки минулого, які розповідають про славні досягнення українців у господарській, політичній, культурній сферах. У розділі ІІІ Програми «Що історичні пам’ятки розповідають про минуле» як раз і закладено вивчення цілого спектру історико-культурних пам’яток України, знайомство із якими допоможе показати велич української архітектури, мистецького зодчества, малярської справи, геніальності майстрів. А це, в свою чергу, стане відправним аспектом формування любові до Батьківщини, шанобливого й відповідального ставлення до минулого, розуміння цінності історії, яка є частиною світу. Виклик четвертий: організація навчального матеріалу. Вчителеві історії при підготовці до уроку потрібно:
- підібрати чи розробити навчальний матеріал, що відповідає темі, меті та завданням уроку;
- здійснити логіко-структурний аналіз змісту теми, з’ясувавши її дидактичні та методичні особливості;
- ранжувати і структурувати навчальний матеріал для кожного етапу уроку;
- виділити у змісті навчального матеріалу основне, істотне, що підлягатиме обов’язковому засвоєнню;
- визначити у змісті дидактичного матеріалу описувальну, пояснювальну, інструктивну інформацію;
- унормувати навчальний матеріал для кожного його структурного компоненту за змістом, обсягом, часом;
- визначити зміст та обсяг домашнього завдання відповідно до теми уроку.
Це певний алгоритм. Проте багато учителів користуються лише навчальним підручником. Методично це не заборонено, але й не виправдано. Адже у підручнику недостатньо текстових і візуальних джерел. Тому варто учителям звернути увагу на формування власних дидактичних наборів.
Зауважимо на кількох правилах:
- добираючи історичні джерела для опрацювання п’ятикласниками, потрібно враховувати принципи науковості, наступності, поступового ускладнення, оптимальності, новизни.
- важливо, щоб історичне джерело не було надто складним, щоб його не сприймали школярі;
- треба врахувати, що дітям п’ятого класу краще пропонувати речові або візуальні історичні джерела, а писемні – за умови адаптації. При цьому уривки текстів мають бути захоплюючими, емоційними, невеликими за обсягом. Неприпустимо пропонувати документи чи описи, переобтяжені другорядними датами, поняттями, постатями, історико-географічними назвами, іншими подробицями, а також такі, які містять складні мовні конструкції, багато застарілої лексики. Водночас текст має зберегти сюжет, причиново-наслідкові зв’язки, оцінні судження та інші важливі деталі.
У дидактичних наборах можуть бути портрети видатних державотворців, князів, гетьманів, архітекторів, письменників, музикантів; малюнки, ілюстрації до важливих подій із минулого; репродукції картин; фотографії речових пам’яток (архітектурні ансамблі, церкви, кургани, скарби та ін.); роздаткові матеріали; самі речові пам’ятки (монети, банкноти, глиняний посуд, рушники, сорочки, господарське приладдя тощо). Іншими словами все, щоб може зробити урок цікавішим і наочно-привабливим.
Виклик п’ятий: мультикультурний аспект вивчення історичних подій. Як показують моніторингові дослідження найбільшим впливом на формування 9 історичної свідомості учнів мають не історичні джерела, шкільні підручники чи родинне оточення, а саме позиція учителя. У цьому сенсі важливо, щоб а) учитель мислив не подвійними стандартами, б) подавати історію України і через призму досягнень сусідніх культур на українській території. Про роль вчителя історії у суспільстві, його кваліфікацію, гунерування думок ще раз говорити не варто. Словами великого педагога В.Сухомлинського: «Учителем школа стоїть!». Образно кажучи, учитель історії – це майстер, який виковує ланцюжки такого продукту як суспільство.
А от вихдячи з постулату політичної нації та тези про засвоєння як «свого» досягення «чужих» сусідніх культур на українській землі, потрібно толерантно розповідати про долю інших культур – російської, єврейської, татарської, вірменської, польської та ін. Багатокультурність і поліконфесійність яскраво проявили себе в повсякденному житті українських міст, культурну складову яких неможливо показати учневі без змалювання життя національних громад у містах.
Залишається сподіватися, що названі виклики будуть подолані, а всі учасники навчально-виховного процесу отримають задоволення від навчання: з урахуванням інтересів, мотивів, різниці в інтелектуальній, емоційно-вольовій, дієво-практичній сферах кожного. А результатом стане така модель навчального процесу, яка забезпечить кожній особистості досягнення основних цілей навчання, підводячи до єдиного, чітко заданого рівня оволодіння знаннями та навичками.
ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ПРЕДМЕТНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ З ІСТОРІЇ В 5 КЛАСІ.
Основною особливістю нового Державного стандарту є орієнтація вимог до рівня підготовки випускників на досягнення компетентностей, які розглядаються як інтегрована особистісна якість набута в процесі навчання. Компетентність охоплює не лише знання, уміння, навички, а й отриманий життєвий досвід, сформовані цінності, ставлення до предметів, людей. Новий державний стандарт подає такий ієрархічно підпорядкований перелік компетентностей: ключова, загальнопредметна, предметна [16, с.3]. Загальнопредметні (галузеві) компетентності стосуються змісту конкретної освітньої галузі чи предмета, і для їх опису використовуються такі ключові поняття: «знає і розуміє», «уміє і застосовує», «виявляє ставлення і оцінює» тощо [16, с.4-5]. Предметні компетентності визначаються до кожного предмету, кожного року навчання, ґрунтуючись на загальнопредметних компетентностях, і є стадіями, рівнями набуття. Відповідно до цих вимог в новій редакції програми пропедевтичного курсу «Вступ до історії» значну увагу зосереджено на формуванні в учнів первинних уявлень про сутність та особливості історичного знання, ключових та предметних компетентностей, що відповідає основним віковим можливостям учнів [12, с.6].
Орієнтація змісту освіти на розвиток компетентностей учнів насамперед передбачає грунтовне розроблення системи по формуванню компетентностей різного рівня. Розглянемо систему формування компетентностей на прикладі галузі «Суспільствознавство», історичний компонент, Вступ до історії. 5 клас, враховуючи, що з 2013-2014 навчального року починається поетапне впровадження з 5 класу [16,с.33].
Предметні компетентності( формуються протягом вивчення предмету)«знає і розуміє, «уміє і застосовує» «виявляє ставлення й оцінює».
5 клас. Вступ до історіїзнати і розуміти, що таке історія, як відбувається відлік часу в історії, як історики довідуються проминуле.Уміти і застосовувати набуті знання та вміння для того,щоб визначати тривалість і послідовність історичних подій, співвідносити рік із століттям, розрізняти умовні позначки і знаходити місця історичних подій на карті, знаходити у підручнику та адаптованому тексті документа відповіді на запитання і складати розповідь про подію або постать за запропонованим учителем алгоритмом, зіставляти окремі події з історії родини з історією рідного краю та України. виявляти ставлення до історії, окремих подій та вчинків історичних діячів, оцінювати роль громадян, музеїв та історичної науки у збереженні минулого.
Формування компетентностей потребує від учителя обов’язкового врахування вікових особливостей учнів-п’ятикласників та особливостей навчального курсу, однак важливіше розуміти, які компетентності і як їх необхідно формувати, що має стати результатом навчання кожного уроку. Тому пропонуємо таблицю «Формування предметних компетентностей на уроках з курсу «Вступ до історії», де у вертикальному рядку подано перелік компетентностей, а в горизонтальному рядку – зміст самої компетентності. Ця таблиця допоможе планувати розвиток тих чи інших компетентностей, коригувати процес формування історичних умінь та набуття навичок.
Формування предметних компетентностей з курсу
Зміст компетентності
Мовленнєва
компетентність
- коментувати текст підручника під час читання і складати запитання до нього;
- розповідати про історичну подію чи явище, історичних діячів на основі тексту підручника та використання матеріалу практичної 12 роботи;
- складати простий план тексту підручника, зокрема у формі запитань;
- складати запитання щодо перебігу історичної події;
- складати план розповіді про пам’ятку і розповідати за планом.
Логічна
компетентність
- пояснювати, що таке історія і що є предметом вивчення історії як науки;
- зіставляти окремі події з історії родини й рідного краю та України;
- співвідносити факти, події, імена з історичними явищами й процесами;
- пояснювати історичні поняття на основі тексту підручника та застосовувати їх під час виконання пізнавальних завдань;
- підбирати факти для доведення або спростування тверджень;
- виявляти елементарні причинно-наслідкові зв'язки; робити нескладні висновки.
Хронологічна
компетентність
- пояснювати, як відбувається відлік часу в історії;
- креслити лінію часу та позначати на ній запропоновані дати, співвідносити рік зі століттям;
- установлювати хронологічну тривалість і послідовність зазначених подій та явищ;
- співвідносити подію, історичне явище і століття;
- установлювати хронологічну послідовність створення зазначених пам’яток;
- визначати належність зображених на історичних ілюстраціях пам'яток, портретів історичних діячів до певних епох.
Просторова
компетентність
- розрізняти умовні позначки на історичній карті, знаходить на карті територію України, її столицю;
- знаходити на карті території, пов’язані із зазначеними подіями та діяльністю людей;
- показувати на карті місцезнаходження пам’яток
Інформаційна
компетентність
- пояснювати, хто такі історики, що таке історичні джерела й які вони бувають;
- розповідати про діяльність українських істориків (два-три на вибір), історію сім’ї та родинне дерево;
- наводити приклади історичних пам’яток, писемних і речових джерел, слів, прислів’їв, казок про минуле, історичних назв своєї місцевості, з яких можна довідатися про давні часи;
- добирати інформацію про минуле з сімейних фотографій;
- розповідати про те, як історики довідуються про минулі часи на основі археологічних розкопок, писемних і речових джерел, монет і грошей, назв населених пунктів;
- отримувати інформацію, що міститься в історичних джерелах, робити найпростіші висновки та узагальнення;
- читати адаптований історичний текст, знаходити в ньому історичну інформацію;
- називати, розпізнавати та описувати пам’ятки на основі вивченого матеріалу і практичної роботи.
Аксіологічна
компетентність
- висловлювати судження щодо важливості історичних знань та ролі громадян, історичної науки, музеїв, архівів у збереженні минулого, щодо вивчення історії свого народу і країни та ролі музеїв, архівів, історичної науки у збереженні пам’яті про 13 минуле;
- висловлювати власне ставлення до історичних подій, явищ і діячів, що пропонуються для вивчення, до пам’яток і необхідності їх збереження.
Отже, історична пропедевтика 5 класу націлена передусім на початкові знання, елементарні уявлення та найпростіші вміння. Історичні знання п’ятикласників можна охарактеризувати як фрагментарні, початкові. Відповідно, їхні навчальні досягнення мають елементарний рівень і більш практичну спрямованість, загалом пов’язані з уміннями читати й розуміти адаптований історичний текст, працювати з історичними ілюстраціями, адаптованою історичною картою та стрічкою часу. З роками навчання учнівські компетенції, що повинні бути сформованими в процесі шкільної історичної освіти, поступово ускладняться, але це завдання буде для наступних курсів історії та суспільствознавства.
Орієнтація на досягнення компетентностей задає принципово іншу логіку організації процесу навчання. Перед учителем, якщо він хоче в якості освітнього результату мати компетентність учнів, постає завдання не примушувати, а мотивувати їх до тієї чи іншої діяльності, формувати потребу у виконанні тих чи інших завдань, сприяти отриманню досвіду творчої діяльності та емоційно-ціннісного ставлення до знань і процесу їх отримання. Щоб ефективно реалізувати засади компетентнісного підходу до навчання на уроках історії в 5 класі, потрібно виробити систему завдань для формування та контролю предметних компетентностей на кожному уроці, різноманітні за формою, змістом та складністю.
Процес набуття предметних компетентностей з історії п’ятикласниками має свої особливості. Одні з них вдосконалються на основі вже набутих , а інші лише починають формуватися [6, с.9].
Ще в початковій школі учні оволоділи вміннями та навичками в усіх видах мовленнєвої діяльності (читання, говоріння, письмо), що складає основу мовленнєвої компетентності. Вони вміють читати і переказувати текст. Але у 5 класі учень повинен навчитися читати не звичайний текст, а історичний.
Оскільки основна форма роботи на уроках історії – читання, варто використовувати всі його види: вибіркове читання тексту за конкретним завданням, коментоване, читання в парах, читання ланцюжком усім класом, читання за ролями тощо.
Працюючи з текстом, учні можуть шукати відповіді на запитання, добирати коментарі до ілюстрацій, складати план, порівнювати текст з ілюстраціями та картами, знаходити нові слова та витлумачувати їх, формулювати запитання (репродуктивного характеру) за матеріалами навчального тексту; усно переказувати текст; письмово відтворювати частину тексту та ін. [13, с.15-17]. Урізноманітнити форми роботи щодо формування мовленнєвої компетентності допоможуть дидактичні ігри, які пропонує Д.Десятов : «З вуст в вуста», « Три речення», « Дерево пізнання» [8, с.25-27]. Якщо детально розглядати логічну компетентність, то слід зауважити, що вона має ряд особливостей стосовно інших предметно-історичних компетентностей. По-перше, вона має тісний зв’язок з міжпредметною логічною компетентністю, яка формується в п’ятикласників майже на всіх шкільних заняттях протягом навчання. По-друге, елементи логічної компетентності (аналіз, синтез, виділення головного, узагальнення, формулювання висновків) наявні у всіх інших предметно-історичних компетентностях. По-третє, формування логічного мислення в 5 класі продовжується ще з початкової школи. Досвід показує, що слідуючі прийоми активізують мисленнєво-логічну діяльність, наприклад:
- прийом переплутаних логічних ланцюжків, що ефективно використовується як при перевірці знань, так і при вивченні нового матеріалу. Пропонується учням записані на дошці або картках 5-6 подій (дати, події, історичні особистості ). Учням потрібно відновити порядок, пояснити його;
- гра в «запитання – відповідь» (питання задаються одне одному по ланцюжку). Щоб задати питання, потрібно володіти матеріалом, вмінням чітко і зрозуміло формулювати свою думку, відповідати логічно;
- самостійне складання перевірочних тестів із однією правильною відповіддю з вивченої теми;
- використання наданих учителем слів для складання розповіді;
- прийом «чистої дошки» (основні дати і визначення заздалегідь пишуться на дошці, а потім в процесі їх розкриття витираються; клас наочно відчуває продуктивність своєї роботи);
- вправа «Снігова куля» (бере участь весь клас або група учнів, перший учень називає відомий йому термін з поданої теми, другий повторює і говорить свій термін, третій називає вже 3 терміни і т.д.);
- вправи «Реставрація», «Знайди помилку», «Так – Ні» (редагування тексту з помилками, розпізнавання істинних та хибних тверджень, доведення або спростування тверджень);
- відновлення ланцюжка подій (один учень починає розповідь, другий продовжує, встановлення зв’язку між поняттями та ін.);
- вправа «Виключи зайве», де використовуються навички знаходження родової ознаки понять.
У 5 класі при вивченні курсу «Вступ до історії» передбачається формування хронологічної компетентності, тобто початкових уявлень та елементарних знань про історичний час. Формування даної компетентності є специфічним тому, що для інших предметів її не передбачено.
Основні етапи формування хронологічних уявлень учнів 5 класу:
1. Співвіднесення року зі століттями, однієї події з іншою.
2. Встановлення послідовності та тривалості подій.
3. Запам'ятовування дат та назв подій.
4. Формування конкретних образів історичних епох та історично – часових уявлень [5, с.5].
Необхідними умовами роботи з історичними датами в 5 класі є:
- активізація уяви учнів шляхом надання матеріалу, що вивчається, яскравої, незвичної форми;
- регулярне повторення (із свідомим підключенням зорової пам’яті);
- постійне пригадування матеріалу;
- визначення внутрішніх зв’язків матеріалу (змістовних, структурних, асоціативних);
- використання асоціації (повторення дат і образів). За спостереженнями психологів, підтвердженими практикою, сприйняття часу – найважче завдання для дітей цієї вікової категорії, оскільки їхній власний життєвий досвід непорівнянно малий відносно багатовікової історії людства. На цій підставі роботу над хронологічними уявленнями слід починати з емоційно-видовищної презентації основних властивостей часу. Так, для підведення учнів до розуміння лічби часу в історії вчитель організовує бесіду за запитаннями: Скільки минуло часу, відколи продзвенів дзвінок на цей урок? Скільки минуло часу відтоді , як ви прокинулися сьогодні? Скільки минуло часу від попереднього уроку історії ? Із бесіди учні роблять висновок про відомі їм одиниці вимірювання часу: секунди, хвилини, години, дні, роки [4, с.18]. Можна виділити кілька основних типів завдань на формування хронологічної компетентності у 5 класі:
- завдання на співвіднесення років зі століттями чи тисячоліттями та на зворотну відповідність – століть (тисячоліть) з роками. Наприклад:
- розв’язування хронологічних задач:
1) задачі на встановлення віддаленості події від сьогодення, наприклад Скільки років тому відбулася подія, якщо відома її дата?
У 1648 році відбулась битва під Корсунем. Скільки років минуло з того часу?
1) Володимир Великий охрестив Русь у 988 році. У якому столітті це відбулося? А) VIII ст. Б) IX ст. В) X ст. Г) XI ст.
2) Битва на Калці відбулася в 1223 р. Назвіть
тисячоліття:
А) I тис. до н.е. Б) І тис. В) ІІ тис. Г) ІІІ тис.
2) Задачі на встановлення віддаленості однієї події від іншої.
Наприклад, Скільки років розділяє події? або На скільки років одна подія відбулася раніше (пізніше) від іншої?
3) Задачі на встановлення дати події за її віддаленістю від сьогодення.
Наприклад, У якому році відбулася подія, якщо відомо, що від сьогодення її відділяє 22 роки?
4) Задачі на встановлення дати події за її віддаленістю від іншої події .
У якому році відбулася подія, якщо відомо, що це сталося після вказаної події через певну кількість років?
- складання учнями елементарних хронологічних задач;
- робота над дидактичними іграми, наприклад «Хронологічне лото» (встановлення відповідності між датами та подіями, між історичними постатям та віхами їх життя, історичними пам’ятками та певним періодом тощо);
- завдання на встановлення хронологічної послідовності 2-3 подій.;
- складання простої хронологічної таблиці, за зразком Дата Подія Алфавітне письмо винайшли фінікійці близько 1000 р. до н. е. Апостол був надрукований у Львові Іваном Федоровичем у 1574 році. У якому столітті відбулася ці події? Скільки років розділяє ці події?
Лаврентіївський літопис, один із найдвніших рукописів давніх часів, був складений у 1377 році. Проте Остромирове Євангеліє –одна із найвидатніших пам’яток старослов’янського письменства, датована значно ранішим періодом. Її написання було раніше літопису на 321 (322) роки? Назвіть роки і у якому столітті було написане Остромирове Євангеліє.
У 5 класі розпочинається формування просторової компетентності, що передбачає ознайомлення з історичної картою та формування елементарних практичних навичок роботи з нею.
Етапи формування початкових умінь та навичок роботи з картою в 5 класі.
1. Навичка «вибирати карту за назвою» («знайомитися з назвою карти») є найпростішою, яка передбачає ознайомлення учнів з видами карт - загальні (відображають історичні події у країні або групі країн, їх розташування, стан у певний момент історичного розвитку;
- оглядові (відображають низку послідовних моментів у розвитку матеріалу, що вивчається, наприклад, усі територіальні зміни за тривалий період часу);
- тематичні (присвячені окремим подіям або аспектам історичного процесу).
2. Навичка «ознайомлення з легендою карти». Для засвоєння історичних умовних знаків в учнів повинна бути сформована на рівні автоматизму потреба обов'язкового ознайомлення з легендою будь-якої історичної карти. Для цього підходить гра «Лото». Для неї вчитель готує дві групи карток: першу – малюнок, що відображає подію, битву, похід тощо; другу – умовні означки, якими вони позначають на картах. Завдання учнів полягає в тому, щоб поєднати їх за схемою: «малюнок – умовний знак».
3. Вміння визначати «масштаб карти» (знати, скільки кілометрів на місцевості зображено в 1 сантиметрі карти).
4. Вміння «визначати географічне положення (локалізація)». Його суть зводиться до того, що учень повинен, дотримуючись правил роботи із настінною картою, показати на карті вказані історико-
19 геграфічні об’єкти, які називає учитель (передбачені програмою для даної теми): а) відносно відомих географічних об’єктів із словесним описом або без нього; б) показ меж об’єктів; в) орієнтація по сторонам світу; г) знаходити один і той самий об’єкт на різномасштабних картах; д) знати правила показу об’єктів на карті.
Робота з картою ведеться систематично як у процесі вивчення нового матеріалу, так і в ході подальшого удосконалення і застосування набутих знань, умінь та навичок. Під керівництвом учителя школярі опановують різні способи роботи з історичною картою. Поступово зростають вимоги до самостійності учнів у роботі з картами у зв’язку із загальним зростанням їхньої самостійності у навчанні [17, с.26-32].
Можна виділити кілька основних типів завдань при роботі з картами, які пропонує Ю. Малієнко [10, с.4-9]:
І. Універсальні картографічні завдання.
За рівнем складності їх традиційно поділяють на репродуктивні, перетворювальні та творчі.
Репродуктивні завдання (завдання на локалізацію) – повторення й показ за вчителем історично-георафічних об’єктів : кордонів держав, подій і процесів, напрямків походів, робота з легендою карти.
Перетворювльні завдання – самостійний пошук на карті історико-географічних об’єктів, пошук за їх словесним описом, первинні вміння аналізувати карту.
Творчі завдання – опис реальних і можливих подорожей, опис місце розташування об’єктів.
ІІ. Тестові завдання за картою.
1.Завдання на вибір одного з кількох варіантів відповіді.
2.Завдання на встановлення відповідностей.
ІІІ. Картографічний диктант, який є комплексним завданням на одночасну перевірку картографічних знань і умінь школярів та діагностику розвитку в них просторових уявлень, образної та змістової пам’яті, логічних здібностей. Наприклад, на чистому аркуші паперу намалюйте контури України, позначте на малюнку найвідоміші пам’ятники архітектури і культури, які вчитель буде зачитувати.
Варто наголосити, що при формуванні інформаційної компетентності роботу з документами запроваджено в 5 класі лише з метою ознайомлення учнів з тим, звідки та як учені-історики довідуються про події, як вивчають факти та явища. Передбачається ознайомлення дітей з історичними джерелами різних типів: текстовими, візуальними, речовими, включаючи пам’ятки, що формують навколишнє історичне середовище (колекції музеїв, архівів, пам’яток культури та архітектури).
Документальне джерело, запропоноване п’ятикласникам, має бути простим, лаконічним та зрозумілим. Спочатку учні повинні знати, що означає аналізувати документ, а вже потів учитися як зрозуміти його суть, значення, які існують етапи роботи з текстом тощо. Допоможе у цій роботі різноманітні пам’ятки:
Як працювати з текстом історичного джерела
1. Прочитайте документ.
2. Чи відомо, хто автор документа?
3. Про яку історичну подію або історичну постать розповідає документ?
4. Чи відома нам дата написання документа?
5. Визначте в тексті джерела:
- Про що дізнались?
- Що, на вашу думку, найголовніше в тексті?
6. Складіть запитання до тексту історичного джерела, починаючи їх словами «чому», «навіщо», «як». 21
7. Зробіть висновки про цінність історичного джерела.
Як працювати з візуальним джерелом
1. Роздивися уважно усе, що зображено.
2. Перелічи людей / персонажів, зображені у джерелі.
3. Перелічи зображені предмети.
4. Які кольори використано?
5. Добери заголовок.
[9, с.8].
Для формування аксіологічної компетентності в п’ятикласників необхідно виробити вміння висловлювати ставлення до подій та постатей, ознайомивши з пам’ятками:
Як складати історичний портрет
1. У якій країні жив і ким був історичний діяч.
2. Опишіть його зовнішність за портретним зображенням.
3. Які особисті якості властиві історичному діячеві?
4. Яким був результат його діяльності?
5. Висловіть своє ставлення до історичного діяча.
Як правильно висловлювати своє ставлення до подій та постатей
1. Ставлення може бути позитивним (ти схвалюєш, тобі подобається) чи негативним (ти засуджуєш, тобі не подобається).
2. Висловлення свого ставлення, як правило починають зі слів: «На мою думку…», « Я вважаю , що…».
3. Після цього треба пояснити, чому ти думаєш саме так, тобто навести докази. Докази можна відшукати в тексті. Це буде правильно й переконливо. Їх може бути декілька. Тут доречними будуть слова : я так думаю, тому що, по-перше, по-друге і так далі [1, с.70].
Із метою набуття школярами історичної компетентності учнів окремою структурною складовою програми вже з 5 класу вперше стають спеціальні уроки – практичні заняття, метою яких є показати не лише можливості різноманітних історичних джерел у формуванні історичного знання, а й наближення історії як науки до учнів, її локального виміру, вироблення відповідального ставлення до минулого та різних форм його збереження. Такі заняття в курсі історії мають подвійну мету: є способом вивчення нового матеріалу на основі опрацювання історичних джерел та важливим засобом формування предметних умінь і навичок учнів.
При проведенні кожного практичного заняття вчитель повинен:
- чітко усвідомлювати мету теми, що розглядатиметься на уроці;
- визначити обсяг матеріалу, який підлягає засвоєнню;
- продумати доцільність застосування форм і методів;
- визначити уміння і навички, які потрібно сформувати в учнів протягом заняття;
- проаналізувати рівень засвоєння і вчасно зробити корекцію застосування знань на практиці.Враховуючи психо-фізіологічні особливості розвитку учнів 5-го класу слід звернути увагу на активізуючі форми проведення занять на основі залучення широкого спектру історичних джерел (підручники, де вміщено тематичні історичні джерела – як текстові, так і візуальні, довідкові матеріали, запитання і завдання, Інтернет-ресурси, фонди музеїв, місцеві історичні пам’ятки, оглянуті учнями). Вчитель сам підбирає їх або пропонує учням підготувати їх. Деякі з рекомендованих практичних занять можуть бути проведені у формі екскурсій до музеїв, архівів, історичних пам’яток. Кожне із пропонованих практичних занять присвячується певній темі та передбачає переважно самостійну роботу учнів над окремими питаннями теми. Завдання вчителя під час практичного заняття полягає в організації навчального процесу таким чином, щоб учень самостійно працював (індивідуально або в групі) над розв’язанням пізнавальних задач. Вчитель 23 виконує роль консультанта у процесі самостійної роботи учнів, надаючи їм необхідну допомогу. На початку заняття доцільно актуалізувати опорні знання учнів з теми, що підготує учнів до виконання завдань.
Структура практичного заняття передбачає такі етапи:
1-й етап – організаційний (повідомлення теми заняття, його задачі, умови та способи проведення, форми роботи учнів).
2-й етап – розв’язання практичних задач.
3-й етап – обговорення готових рішень.
4-й етап – підведення підсумків (учитель разом з учнями оцінює результативність заняття, досягнення учнів) [14, с.252]. Отже, з’ясувавши сутність та окресливши основні особливості формування предметно-історичних компетентностей учнів під час вивчення курсу «Вступ до історії» в 5 класі, зазначимо, що ефективна реалізація компетентнісного підходу потребує чіткого визначення переліку компетентностей, а також адекватно організованого процесу навчання (форм, методів, прийомів, засобів, системи оцінювання). Виконання цих та інших функцій, формування готовності вчителя до роботи в умовах запровадження нового Державного стандарту – ці та інші завдання стоять наразі перед учительською спільнотою
Практичне заняття 3.
ПРО ЩО І ПРО КОГО РОЗПОВІДАЄ ІСТОРІЯ РІДНОГО КРАЮ.
Мета: показати не лише можливості різноманітних історичних джерел у формуванні історичного знання, а й наближення історії як науки до учнів, її локального виміру, вироблення відповідального ставлення до минулого та різних форм його збереження. способ вивчення нового матеріалу на основі опрацювання історичних джерел та важливим засобом формування предметних умінь і навичок учнів.
Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу, формування умінь і навичок.
Форма уроку: практичне заняття.
Коментарі до етапів уроку
Підготовчо-мотиваційний етап (3 хв)
Організація робочих місць учнів, перевірка готовності класу до уроку.
1. Мотивація навчання – на фоні слайдів єгипетських пірамід, Єйфелевої вежі запропонувати учням питання – Що ви побачили? Чи відомо Вам до яких країн відносяться дані споруди?
Учитель зазначає, що кожна земля має щось своє,особливе, залишене цілими народами на згадку для наступних поколінь. Чудеса можуть бути природніми, а можуть бути і рукотворними. Ці чудеса називаються – пам”ятниками.
Робота над понятійним аппаратом, що на слайді.
Пам’ятник – у вузькому сенсі слова – споруда, призначена для
увічнення людей, подій, об’єктів, іноді тварин, а також
літературних і кінематографічних персонажів. Найчастіше ніякої
іншої функції, крім меморіальної, пам’ятник не несе. Найбільш
поширені види пам’ятників – скульптурна група, статуя, бюст,
плита з рельєфом або написом, тріумфальна арка, колона, обеліск
і т. д
Перелічте будь ласка які пам”ятники Маріуполя ви знаєте?
Але не тільки пам’ятками славиться земля.
Вона багата своїми людьми. Кого з відомих людей Маріуполя Ви знаєте? Серед видатних Маріупольців є свої національні герої.
Саме з ними ми і познайомимося на сьогоднішньому уроці, довідаємося чим уславилися наша земля, які памятники нам залиши попередні покоління.
2. Проголошення теми. Постановка задач.
На уроці учні мають навчитися:
- розповідати про визначні події та відомих діячів історії рідного краю;
- добирати інформацію про визначні події та відомих діячів історії рідного
краю;
- наводити приклади увічнення пам’яті про визначні історичні події та
відомих діячів рідного краю в пам’ятниках, пам’ятних дошках, знаках
тощо;
- висловлювати особисте ставлення до найвідоміших подій та видатних
діячів історії рідного краю.
Учитель повідомляє тему уроку, обговорює з учнями, використовуючи
рубрику з підручника «На уроці навчитеся», навчальні завдання та очікувані
результати уроку.
3.Основний етап (25 – 30 хв.)
Опрацювання нового навчального матеріалу.Разом з історичними джерелами кожна група отримує пам”ятку для роботи в групах.
Робота в групах з історичними джерелами, пов’язаними з основними
періодами історії рідного краю від найдавніших часів до ХХ ст.
І. Наш край у далекому минулому.
1. Опрацюйте джерело та дайте відповіді на запитання.
Малюнки-реконструкцій поселеннь людини давньої доби на території Маріуполя.
2. Працюючи з історичним джерелом, учні позначають на лінії часу період, що розглядають.
Исторический источник № 1.
Археологические раскопки уникального Мариупольского могильника (могильник обнаружен в 1930 году при строительстве завода «Азовсталь») на территории левого берега Кальмиуса обнаружили поздненеолитическое родоплеменное захоронение (5500-5200 лет до нашей эры) нижнедонской культуры. Там было найдено 122 захоронения людей, керамика, погребальный инвентарь (раковины моллюсков, пластины и скребки из кремния, бусы, в том числе в виде полумесяца, предположительно игравшие роль денег, погребальные саваны, охра — символ крови и огня, которой осыпали трупы умерших и другие предметы). На керамической посуде ученые увидели орнаментальный рисунок, который был неизменный во всех захоронениях от Днепра до Дона. У людей, захороненных в Мариупольском могильнике была развита религиозная система (существовали амулеты, фигурки быков-фетишей, булавы, близкое расположение к реке, по которой, по многим верованиям, души мёртвых отправлялись в иной мир). Среди находок — 2 вырезанные фигурки быка — образцы реалистического искусства, перламутровые бусы, нашивки для одежды из клыков кабана, пряслице (орудие ткачества). Останки принадлежали людям большой европеоидной расы, имевшим большой рост (172—174 см), очень длинные ноги, массивный скелет. Из археологических данных известно, что часть насления нижнедонской культуры около 5100 года до н. э. под давлением засушливого климата ушла в Западное Приазовье
1. Что изображено на рисунке?
2. Где найдено поселение?
3.Определите время когда в них жили люди?
4.Как сооружали жильё люди древних цивилизаций?Из каких материалов?
5.Во что верили древние люди?
6. Как они выглядили?
Исторический источник № 2.
В VII-III ст. до н.э. в степных районах Приазовья господствовали скифские племена. Они занимали значительную территорию. В VII ст. перед н.э. у скифов образуется могучий племенный союз. Сведения о основных племенах, какие входили в сей союз, подает Геродот (V ст. к н. е.). Самым могучим и самым многочисленным племенем, рассказывает он, были скифы царские, которые считали других скифов своими рабами.
Согласно Геродоту скифские племена, которые вступали в борьбу с персами, состояли из трех основных частей, группировок. Каждую из них возглавлял военный диктатор — «царь» и ему подчинялись другие вожди. После смерти его хоронили и насыпали над могилой высокий курган.Археологи находят в курганах множество золотых и серебрянных изделий.
Уровень хозяйственной жизни населения Скифии для того века был довольно высоким. Господствующее место в экономике занимали пахотное земледелие и скотоводство. Скифы выращивали разные культуры растений. Скифы-пахари сеяли не только для собственных потребностей, но и для продажи. Пахота земли осуществлялось с помощью запряженного волами плуга, урожай собирался железными серпами,. Огромными стадами скота и табунами коней владели скифы-кочевники. Значительные успехи приобрело в скифском обществе также изготовление кожи, ткачество и т.п. Интенсивно развивалось занятие с прибрежными греческими городами. Скифы доставляли сюда хлеб, скот, мех, рабов и другие товары. А взамен получали вино, дорогую керамику, ювелирные изделия. В итоге между скифами и греками установились крепкие и широкие торговые связки.
Наиболее многочисленный разряд скифского общества составляли свободные общинники. Они отбывали военную службу, платили дань, выполняли разные повинности. В тяжелом положении были скифы-пахари, которые очутились в зависимости посредством степных кочевников.
1. Когда на нашей территории проживали скифы?
2. Кто рассказывает о скифах?
3. Кто управлял скифами?
4. Чем они занимались?
5. Каких скифов хоронили в курганах?Что найдено в курганах?
Исторический источник № 3.
В начале 13 века в Приазовских степях появились новые кочевники – монголо – татары.Воинственный народ, с которыми встретились местные жители – русичи в бою на реке Калке в 1223году. Они основали мощное государство – Золотая Орда, подчинили своей власти местное население.Управляли государством баскаки (урядники), главой государства был хан.Основное занятие кочевников – скотоводство.
У посёлка Седово, а также в селе Хомутово, городе Новоазовске археологами были найдены отчеканенные монеты, в Бердянске — монетно-вещевой клад времён Золотой Орды, на правом склоне Клиновой балки найдены обломки амфорной керамики эпохи Золотой Орды. А у села Гусельщиково Новоазовского района было обнаружено мраморное надгробие с надписью, посвящённой смерти хана Мамая.
1. Когда на наши земли пришли монголо – татары?
2. Когда состоялся бой на реке Калке?
3. Как называлось основанное монголами государство?
4.Кто возглавлял государство?
5. Чем занимались монголо – татары?
Исторический источник № 4.
Поселение в устье Кальмиуса основано в 17 веке запорожскими казаками, как сторожевой пост – крепость Домаха (Кальмиус) для защиты зимовников (поселений), промыслов и путей сообщения от нападений врагов.Историк А. М. Черногор называет более точную дату основания Домахи — 1500 год.
Возникновение казачества на Украине относится к 80-90-х годам XV века. Казаки - «свободныелюди», занимающиеся охотой, рыбной ловлей, бортничеством (сбором мёда диких пчёл).
Расширение рыбного промысла на берегах Азовского моря вызвало появление казацких зимовников. Зимовник — довольно большое хозяйство казаков. В зимовниках проживало, как правило, 3-4 семейных хозяйства. При каждом из них было по 5-6 казаков, каждый из которых, в свою очередь, имел нескольких (до 10) подвластных им молодчиков (начинающих казаков), были и наймиты (наемные солдаты). Главная задача зимовников — снабжать войско всем необходимым: продуктами питания, а если необходимо, и жильем при казацких походах. Наличие источников пресной воды или колодцев являлось, по-видимому, важнейшим условием при выборе места для зимовника: такое место находилось у обрывистого склона правого берега Кальмиуса.
Со временем казацкий зимовник Домаха превратился в крепость. Уже в 1611 году она стала центром обширной, но самой малонаселённой Кальмиусской паланки. Во всей паланке находилось 674 казака. В самой крепости находилась церковь, торговые лавки. Археологами в 1931 году во время строительства завода «Азовсталь» на левом берегу Кальмиуса были обнаружены землянки, в которых жили рыбаки-запорожцы, были найдены боевые топорики, керамические грузила для рыболовных сетей, часть якорной цепи, глиняные курительные трубки, фрагменты столовой посуды и другое. Кальмиус часто служил казакам обходным (обходя опасное усье Днепра) путём из Чёрного и Азовского морей к Запорожской Сечи (лодки-«чайки» тащили волоком или перевозили на волах на расстоянии 25 км от реки Кальмиус до реки Волчьей).
1.Когда на территории Мариуполя появились казаки?
2. С какой целью строили казаки свот поселения - зимовники?
3.Как называлась крепость на берегу Кальмиуса?
4.Где находилась крепость на территории современного Мариуполя?
5.Чем занимались какзаки?
проміжні підсумки.
Исторический источник № 5.
В 1776 году на месте упраздненного казацкого поста Домахи создана Кальмиусская слобода. Для более быстрого заселения территории было решено выделять землю «всякого звания людям» при условии заселения земель вольными людьми из-за границы в течение трёх лет.
В 1778 году поблизости слободы заложен уездный город Па́вловск. Строительство города началось с сооружения церкви святой Марии Магдалины, которую заложил губернатор Азовской губернии В. А. Чертков. В нём тогда насчитывалось 75 жителей, в слободе — 93 человека. Этот год официально считается датой образования Мариуполя. За 1778—1779 годы в Павловске было построено 55 домов и несколько торговых лавок. В июле того же года началось выведение из Крымского ханства в Россию христиан — всего 31 386 человек (в том числе греков — 18 408 чел., армян — 12 598 чел., грузин — 219, валахов — 161) под предводительством митрополита Готско-Кафайского Игнатия. После прибытия греков Павловск стал Мариуполем.
24 марта 1780 года по настоянию митрополита Игнатия город окончательно переименован в Мариуполь (псевдогреческое название с элементом «-поль», то есть город, «город Марии»).
Весной 1780 года греки показались на побережье моря (Ялта, Урзуф, Мангуш) и на берегу реки Кальмиус (Бешево, Каракуба, Ласпа, Карань, Чермалык, Сартана, Стыла, Малый Янисоль, Чердакли, Старый Крым).
Население занималось выделкой кож, изготовлением свечей, вытапливанием сала, производством кирпича, черепицы, извести. Но главным занятием жителей купеческого города являлась торговля.
проміжні підсумки.Виходячи з презентацією секретар групи розкриває питання і позначає на загальній лінії часу період, що опрацьовувала група.
2.Знайомство з героєм – Архіп Іванович Куінджи.
Перегляд фільму – «Кудесник света. Архип Куинджи».
Гра – «Ланцюжок подій». Один учень починає розповідь, інші продовжують.
3. Робота з картою –«Мандрівка пам”ятками рідного краю».
Учні позначають на карті – Федірівський ліс, заповідник Хомутовський степ, Сартанський зоопарк, Маріупольский порт, цілюще джерело в Коньково.
4. Гра - «асоціативний куст» . Центром куста є напис – Маріуполь.
4. Підведення підсумків. Оцінка власної роботи учнями.
5. Домашне завдання.Намалювати пам”ятки рідного міста.
Список використаної літератури:
1. Буштрук О.В. Вступ до історії. 5 клас. Навч. посібник / О.В. Буштрук. – Харків:
Країна мрій, 2006. – 104 с.
2. Васецька Т. Формування просторових компетенцій учнів. Методичні рекомендації.
Вступ до історії. 5 кл. // Історія України . – 2011. – № 1. – С.17-20.
3. Власов В. С. Методика тематичного контролю навчальних досягнень учнів з історії в
контексті компетентнісно-орієнтованого навчання. // Історія в школах України. – 2007.
– №6. – С.15-22.
4. Власов В.С. Час і течія річки не чекають людину (Перевірка хронологічних умінь у
процесі тематичного контролю з історії в основній школі) // Історія в школах України. –
2007. – №1. – С. 15-24.
5. Вступ до історії України. 5 клас: Розробки уроків / О.В.Гісем, О.О. Мартинюк . –
Харків: Вид-во «Ранок», 2011. – 224 с.
6. Вступ до історії України. 5 кл. Дидактичні матеріали до курсу. – Харків: Вид. група
«Основа», 2006. – 144 с.
7. Гришко В. Навчальна гра в системі розвивальних завдань на уроках історії в 5-6
класах // Історія і суспільствознавство в школах України: теорія та методика навчання.
– 2012. – №11. – С. 42-46.
8. Десятов Д. Розвиток умінь та навичок критичного мислення у п’ятикласників // Історія
в школах України. – 2007. – № 1. – С.25 – 27.
9. Луїза де Бівар Блек Працюючи з візуальними джерелами // Історія і
суспільствознавство в школах України: теорія та методика навчання. – 2012. – №1. –
С. 8-10.
10. Малієнко Ю. Формування просторової компетентності на уроках історії Середніх віків
// Історія і суспільствознавство в школах України: теорія та методика навчання. –
2012. – № 7-8. – С. 4-9.
11. Мірошниченко В. Предметна компетентність учнів як ключовий орієнтир сучасного
навчання історії у школі // Історія та правознавство. – 2007. – №32. – С. 5-10.
12. Навчальна програма з історії для 5-9 класів загальноосвітніх навчальних закладів //
Історія і суспільствознавство в школах України: теорія та методика навчання. – 2012.
– №12. – С. 3-25.
13. Островський В. Методика роботи з текстами на уроках історії // Історія і
суспільствознавство в школах України: теорія та методика навчання. – 2012. – №10. –
С.15-23.
67
14. Пометун О.І., Фрейман Г.О. Методика навчання історії в школі. – К.: Ґенеза, 2006. – 328
с.
15. Пометун О.І. Компетентнісний підхід в сучасній історичній освіті. // Історія в школах
України. – 2007. – №6. – С. 3-12.
16. Про затвердження Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти.
// Інформаційний збірник та коментарі Міністерства освіти і науки, молоді і спорту
України. – 2012. – № 4-5. – С. 3-56.