7 клас

Тема уроку.

Гуситські війни у Чехії ( 1419-1434 рр. )

Після уроку учні:

• матимуть уявлення про історію Польщі та Чехії;

• розповідатимуть про війни слов’янських народів з Тевтонським орденом, гуситські війни;

• характеризуватимуть діяльності Яна Гуса та Яна Жижки;

• показуватимуть на карті Польщу, Чехію, місця основних подій.

Тип уроку.

Урок вивчення нового матеріалу.

Основні поняття і терміни.

Сейм, гусити, чашники, таборити, помірковані, індульгенція, сейм.

Хід уроку

І. Організація навчальної діяльності учнів.

ІІ. Актуалізація знань учнів.

1. Бесіда:

• Що вам відомо про розселення слов’ян в епоху Середньовіччя?

( Слов’яни розселялися у Центральній, Східній та Північно-Східній Європі й поділялися на західних ( поляки, чехи, словаки, серби-лужичани ), східних ( українці, росіяни, білоруси ) та південних ( болгари, серби, хорвати, боснійці, македонці, словенці та чорногорці ).

• Коли з’явилися перші слов’янські держави?

( У другій половині І тисячоліття появилися перші слов’янські держави. Першим було князівство Само ( УІІ ст. ) Його населяли переважно чехи, морави та словаки. Але воно невдовзі розпалося на самостійні князівства ( на радість ворогам ) Одне з цих князівств, Моравське, утворило у ІХ ст. Велико моравську державу.

• Розкажіть про вірування слов’ян.

Слов'яни майже до кінця І тисячоліття сповідували поганство (найбільше вша­новували бога грому і блискавки Перуна та бога багатства і торгівлі Велеса). Але хід історії переконував, що настала пора прий­няти віру Христову, щоб прилучитися до християнського світу. Та для цього треба було навчитися читати християнські книги. У IX ст. князь Великої Моравії

Ростислав звернувся до Візантії з проханням, щоб вона направила християн-проповідників, які б навчили слов'ян християнства на рідній мові. Такі проповідники знайшлися. Це були брати Кирило та Мефодій, народжені гречанкою й болгарином. Вони знали слов'янську мову. У 863 році Кирило й Мефодій на основі грецького письма розробили слов'янську абетку та переклали давньослов'янською мовою кілька християнських праць. Так почалася доба могутніх культурних впливів Візантії на слов'янський світ.

ІІІ. Сприйняття та засвоєння учнями нового навчального матеріалу.

1. Вступне слово учителя.

Ми починаємо вивчення дуже важливої події в історії Європи: гуситського руху в Чехії у ХVст. Самовіддана боротьба чеського народу викликала народний рух у всіх європейських країнах. Ми повинні з’ясувати, чим була викликана боротьба у Чехії, проти кого вона була спрямована та якими були її наслідки.

2. Сюжетна розповідь учителя

Велика Моравія проіснувала недовго. На початку X ст. кочівники-угри (мадяри) захопили землі словаків. Чехія стала окремим князівством і відразу потрапила у залежність від німецьких королів. У Чехії поширився католицизм.

У XIII ст. Чеська держава стала однією з найсильніших у Європі. Саме тут склалися найсприятливіші умови для розвитку міст, торгівлі, промислів. Чехія стала основним джерелом срібла в Європі. Але за швидким розвитком краю приховувалося безліч проблем. Місцеві феодали пересварилися за королівський престол, тому він дістався німецькому імператору. В же на початку XIV ст. Чеська держава розпалася.

. Німці почувалися справжніми господарями в Чехії, яка ставала німецькою окраїною. Чеська знать онімечувалася. Наростав конфлікт між чехами і німцями, адже вони мали різні права, зростало невдоволення католицькою церквою, яка стрімко втрачала свій авторитет. Усе це стало підґрунтям до появи в Чехії могутнього національно-релігійного народного руху, який очолив голова Празького університету й проповідник Віфлеємської каплиці в Празі Ян Гус ( 1371-1415 ).

3.Робота учнів з документом «Із проповідей Яна Гуса»

Завдання:

• Прочитайте уривки із проповідей Яна Гуса, визначте ідеї, які він висловлював.

• Проти кого були спрямовані промови проповідника?

• Який вплив могли мати ці ідеї на чеський народ?

Із проповідей Яна Гуса

«Забери у собак кістку — вони перестануть гризтися: забери майно у церкви — не знайдеш для неї попа».

«Чехи у Королівстві Чеському по закону... і за вимогою природи повинні бути першими в посадах, так само як французи у Франції і німці у своїх землях...»

«З мене (Христа) зірвали одяг, а вони (духовенство) купаються у королівській розкоші на гроші бідних. Я вкриваюся кривавим по­том — вони ніжаться у шикарній бані. Я вночі не сплю, принижений і обпльований,— вони зайняті гульбою, обжерливістю, пияцтвом. Я несу хрест, йду на смерть — вони, напившись, спочивають. Я при­битий до хреста — вони хропуть на ніжній постелі».

«Духовенство не вчить, а псує народ своїм розвратом, пов'язаним з багатством. Так треба відібрати у нього багатство! Наступники Христа повинні бути бідними, як апостоли. А вони, навпаки, тільки про те і думають, як би ще збільшити багатства. Для чого розсилають про­давців індульгенцій і хижих монахів, які влаштовують нікому невідо­мі свята, видумують чудеса і грабують бідний народ...»

4. Відповіді учнів на пропоновані питання

5. Складання опорної схеми «Ідеї Яна Гуса»

Критика пороків духовенства ( жадібності, хабарництва та ін. )

Засудження продажу індульгенцій, церковних посад

Засудження несправедливості у відлученні від церкви цілих народів

Необхідність реформування церкви:

• Церкву підпорядкувати королю, а не папі.

• Відібрати у церкви землі та багатства.

• Відмінити продаж індульгенцій та сплату за обряди.

• Перевести богослужіння на чеську мову.

6. Словникова робота. (Визначення слова записується в зошит )

Індульгенція – папська грамота про відпущення ( прощення) гріхів.

7. Розповідь учителя.

Ян Гус піддав критиці обряд причастя, який в католицькій церкві неоднаковий для священиків і мирян. Священики причащаються хлі­бом і вином, як тілом і кров'ю Христа, а простий люд — лише хлібом. Гус доводив, що спочатку всі християни причащалися однаково.

Така позиція неодмінно мала привести Гуса до зіткнення з вищим духовенством, що незабаром і сталося. Його викликали на церковний собор, який відбувався під головуванням імператора Сигізмунда у місті Констанца. Хоч як умовляли Гуса зректися своїх поглядів і підкоритися, він залишився непохитним. Тоді його оголосили єретиком і засудили до спалення. Імператор підписав цей вирок. Богослови згодом виправдовували імператора тим. Що не гріх зрадити того, хто сам зрадив Бога. 6 липня 1415 року Гуса спалили. Останніми словами Гуса були: «Я вірю у всемогучої Господа Бога, я не можу покаятися у помилках, яких ніколи не мав». Також було відлучено від церкви весь чеський народ.

8. Демонстрація репродукції мініатюри ХУ ст.. «Страта Яна Гуса»

9. Робота з підручником.

- Ознайомитися з текстом першоджерела.

- Чому архієпископ вважав проповіді Яна Гуса небезпечними для церкви і суспільства? Чи справді вони були такими?

1414 р. Із повідомлення італійського вченого Поджо Браччоліні про розгляд Констанцьким собором справи Яна Гуса

Архієпископ лондонський: «Коли б цей чех мав десять життів, я забрав би в нього сім життів за його промови про таємницю причастя. Але й решту життів я б йому не залишив. По-перше, тому що він принижував намісника Христового (папу). По-друге, тому що він оголив духовенство, не залишив­ши йому й шматинки для того, щоб прикрити свою наготу. По-третє, тому що він збив з пуття багатьох людей, надавши народу право самому розбира­тися в питаннях віри, тим часом народу для його спасіння більше годилося б нічого не знати й простодушно вірити...»

10. Повідомлення підготовлених учнів

1) Початок гуситського руху.

Страта Яна Гуса та відлучення стали приводом до вибуху народно­го невдоволення. Усі конфлікти, що зріли, вирвалися на поверхню. Це конфлікти між чехами і німцями, королем і феодалами, духо­венством і Папою, університетом і єпископом Празьким, феодалами і селянами. Хоч у кожного прошарку населення була своя мета боротьби, але їх об'єднувало прагнення домогтися реформування церкви і позбутися засилля німців, що панували в країні.

Повстання почалося у Празі в 1419 р. Поступово повстанці заво­лоділи всією Чехією —, серцем Священної Римської імперії. Після смерті короля Вацлава гусити проголосили про позбавлення його наступника імператора Сигізмунда чеського престолу. Учасники руху на свій розсуд перелаштовували країну. Управління було зосере­джено в руках сейму — зібрання всіх станів. Гусити створили сильну армію на чолі з досвідченими полководцями. Ними було вироблено нову тактику ведення бою: вони ставили по колу важкі бойові вози, сковували їх ланцюгами і в такій фортеці витримували атаки кінних рицарів. Після того, як ворог знесилювався, переходили в наступ. Окрім того, гусити почали застосовувати легкі гармати на полі бою, що розташовувалися на возах.

Найбільшою реформою гуситів стала конфіскація церковних володінь, скасування десятини, реформування церкви та її обряду.

Рух гуситів викликав занепокоєння як Папи Римського, так й імператора. Розпочалася війна, яка набула характеру релігійної боротьби католицизму проти гуситського реформаційного руху і боротьби німців проти слов'ян.

Для придушення гуситського руху Папа та імператор Священної Римської імперії оголошували один хрестовий похід за одним. Але військо хрестоносців постійно зазнавало поразок від блискучих полководців гуситів — сліпого рицаря Яна Жижки, а по його смер­ті — Прокопа Великого.

2) Ян Жижка – талановитий начальник таборитів

Чехія почула про Яна Жижку (біля 1360—1424 рр.) у 1419 р., коли почалися Гуситські війни. На той час він був уже досвідченим воїном.

В одній з битв він утратив око. У 1420 р. Ян очолив таборитів. Коли військо імператора Сигізмунда рушило на Чехію з хрестовим походом, на допомогу пражанам прийшли таборити на чолі із Жижкою. У битві на горі Вітков, під Прагою, Жижка розгромив хрестоносців.

Військо гуситів складалося з простих людей, а не з рицарів. Проте воно мало високий бойовий дух. Здобувши декілька перемог підряд, гусити під керівництвом Жижки набули слави непереможних. Бува­ли випадки, коли ворог тікав, тільки-но дізнавшись про наближення гуситів. Під час одного з боїв він остаточно втратив зір, але продо­вжував керувати гуситами, здобувши ще низку перемог. Знання рідної місцевості й досвідчені помічники давали змогу сліпому полководцеві приймати безпомилкові рішення під час бою. Він був надзвичайно ви­нахідливим, ніколи не діяв одноманітно. Так, в одній з битв за його наказом зброєю проти рицарів стали вози, навантажені камінням і спущені з пагорба на атакуючі лави. Зім'явши стрій рицарів, гуси­ти довершили справу мечами. «Страшним сліпим» називали Жижку вороги і боялися навіть його імені.

3) Внутрішній розкол у гуситів. Чашники та таборити.

Гусити не тільки оборонялися, а й самі здійснювали походи за межі Чехії. Від 1419 по 1434 р. гусити викликали занепокоєння у пап та імператора. Але головною для гуситів була не зовнішня небезпека, а внутрішня. Будь-який рух повинен мати кінцеву мету, а саме в цьому питанні серед гуситів не було єдності. У гуситському русі брали участь різні соціальні прошарки суспільства: від феодалів до селян, від багатих до найбідніших. Коли, здавалося б, основну мету гуситів було досягнуто, проявилися основні розбіжності серед учасників руху. Гусити розділилися на поміркованих — чашників (послідовники Яна Гуса, які причащали простих віруючих із чаші) і радикальних — таборитів. Останніх очолив Ян Жижка.

Помірковані вимагали ліквідації привілеїв церкви, скасування церковного землеволодіння, спрощення церковного обряду, запро­вадження богослужіння чеською мовою і причастя двома видами; у політичному плані вони виступали за незалежну чеську монархію.

Таборити (їхня назва походила від гори Табор у Південній Чехії, де знаходився їхній центр) були схильні до проведення соціальних реформ. Вожді таборитів, посилаючись на заповіти Христа, а також на воєнний стан, вимагали відмови від особистого майна і передачі його до спільної скарбниці, наполягали на скасуванні будь-яких податків. Вони заперечували культ святих, поклоніння святим мо­щам і стверджували, що будь-хто, навіть жінка, може вести бого­служіння. Найзапекліші з таборитів наполягали не на реформі, а на скасуванні церкви, відкидали не тільки власність, а й сім'ю.

Чашників підтримували дворяни, вище духовенство, табори­тів — частина дворян, селяни та інші бідні прошарки суспільства. Суперечки між таборитами і чашниками призвели до відкритого зіткнення. У битві біля Ліпан (1434 р.) таборитів було розгромлено. Зрештою, чашники уклали угоду з католицькою церквою, згідно з якою дозволялися обидва види причастя, а богослужіння велося чеською мовою. Згодом цю поступку було скасовано.

У Чехії, хоч і не надовго, виникла національна церква, яка мала свої етнічні особливості. Для католицької церкви цей рух був по­передником майбутньої Реформації.

11. Робота з картою «Гуситські війни 1419-1434 рр.»

- Покажіть на карті території гуситів.

- Розгляньте напрямки походів .

- Знайдіть названі у повідомленнях ваших однокласників міста.

12. Робота учнів у групах.

Дослідницьке завдання.

1-а група з’ясовує причини поразки таборитів.

2-а група визначає результати гуситського руху.

3-а група встановлює наслідки гуситського руху.

13. Звіти груп про виконану роботу.

1-а група «Причини поразки таборитів»

• Серед гуситів не було єдності;

• Чеські феодали перейшли на бік ворога;

• Хрестоносці були краще озброєні та навчені;

• Населення Чехії втомилося від багаторічних воєн.

2-а група «Результати гуситського руху».

У 1434 році Базельський собор задовольнив частину вимог гуситів:

• утрата католицькою церквою своїх володінь і впливу в чеському суспільстві;

• сприяв створенню більш демократичної ближчої до народу гуситської церкви;

• започаткував народний рух за реформу церкви;

• Рух сприяв покращенню економічного становища всіх прошарків чеського сус­пільства, дещо згладив соціально-еконо­мічні контрасти.

• Сприяв національному самоутвердженню чехів, розвитку чеської мови.

3-а група «Наслідки гуситського руху».

• Суспільство розкололося за релігійним принципом.

• Чехія надовго була відірвана від загальноєвропейського розвитку.

• Загинуло багато шедеврів ка­толицького мистецтва.

• Країна зазнала значних люд­ських втрат і матеріальних збитків.

ІV. Закріплення вивченого матеріалу.

1. Бесіда

• Якими були причини гуситського руху?

• Хто такий Ян Гус і чого він домагався?

• Хто такі гусити?

• Що об’єднувало і роз’єднувало чашників і таборитів?

• Чим закінчилися гуситські війни?

• Які були причини поразки?

• Які були наслідки гуситських війн?

V. Підсумок уроку. Оцінювання роботи учнів.

V. Домашнє завдання.

Опрацювати матеріал підручника: параграф 20-21