. Тема. Теорія літератури . Роль епіграфа до твору.

Мета навчальна: розширити знання учнів про роль епіграфа у художньому творі;

розвивальна: розвивати риторичну особистість; уміння критично і творчо мислити, аналізувати роль епіграфа в конкретних художніх творах;

виховна: виховувати бажання заглиблюватися у дослідження особливостей мислення і творення майстра пера.

Учні повинні знати: короткі відомості про епіграф, мету його використання автором твору.

Учні повинні вміти: визначати роль епіграфа в конкретному літературному творі.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань з теорії літератури, формування теоретико-літературних понять.

Форма уроку: наукова конференція.

Міжпредметні зв’язки: світова література.

Формування надпредметних компетенцій: полікультурної, соціальної.

Здоров’язбережувальний аспект: активізація різних органів чуття.

Обладнання: кольорові стрічки, кросворд, ребус, вірш Л. Талалая «Шевченко на Україні 1859 року».

Перебіг уроку

Епіграф

Епіграф – це «голос з-за кордону твору».

С. Бочаров

І. Організаційний момент. Забезпечення емоційної готовності до уроку: визначте свій настрій за допомогою кольору стрічок.

ІІ. Актуалізація вивченого з теорії літератури. Розгадування кросворда, запропонованого вчителем.

  1. Троп: художнє означення.

  2. Художній вислів, зіставлення двох предметів, ознак, явищ за подібністю.

  3. Троп, протилежний гіперболі, побудований на применшенні тієї чи іншої ознаки описуваного предмета, дії.

  4. Троп, побудований на перебільшенні тієї чи іншої ознаки описуваного предмета.

  5. Один із основних літературних родів, у якому життя відображене через передавання почуттів, думок, переживань.

  6. Одна із основних ознак байки, зображення в образах рослин, тварин, предметів вчинків та думок людей.

  7. Троп: слово чи словосполучення, яке на основі уподібнення розкриває сутність предмета через перенесення на нього ознак іншого предмета чи явища.

1.

2.

3.

4.

5.

6.

.





Прочитайте слово, отримане в першому вертикальному стовпчику. Що воно означає? Де і з якою метою вживається?

Відповіді на ці запитання маємо отримати на сьогоднішньому уроці, адже будемо присутніми на науковій теоретико-літературознавчій конференції, де юні вчені-дослідники літератури поділяться з вами набутими знаннями (виступи « вчених» - випереджувальні завдання).

ІІІ. Повідомлення теми, мети, мотивація навчання.

ІV. Сприйняття і засвоєння нового матеріалу.

  1. Виступи «вчених».

Виступ I. Що таке епіграф?

У давнину епіграфами називали написи на предметах, до них безпосередньо пов’язані. Сьогодні епіграф (грец. – напис) – цитата, влучний вислів, афоризм чи прислів’я, подані перед текстом літературного твору або перед його окремими розділами (учні записують визначення до словничка). Звертання письменника до епіграфа залежить від типу його художнього мислення, стилю та задуму твору. Вводячи цей факультативний елемент, автор надає йому великого значення. Епіграф часто служить ключем до осмислення художньої концепції (системи поглядів на проблему), виражає основну колізію (розгортання подій), тему, ідею, настрій твору, допомагаючи його сприйманню, а також означує асоціативні зв’язки твору з літературною традицією та сучасністю, отже, основна функція епіграфа – вираження ідеї твору або авторської позиції. Наприклад, Ліна Костенко епіграфом до поезії «Біль єдиної зброї» обрала рядки з поезії Лесі Українки:

Слово, моя ти єдиная зброє,

Ми не повинні загинуть обоє…, підкреслюючи власну стійкість в умовах існуючого суспільного ладу і впевненість у незнищенності рідного слова.

Виступ ІІ. Історія епіграфування

У світовій літературі прийом епіграфування має давні традиції. Епіграфи стали вживати з початку ХV ст.. Уперше він з’явився в «Хроніках» Фруассара (Франція, написано близько 1404 р. , опубліковано в 1495 р.), у «Calendarium» Реджомонтано (Венеція, опубліковано близько 1476 р.). Використання епіграфа часто ставало ознакою певної манери письма, як, наприклад, у творчості англійських драматургів епохи Відродження та постренесансної доби (кінець ХVI – перша половина ХVII ст.) – Р. Гріна, Б. Джонсона, Т. Лоджа, Т. Мідлтона, у письменників епохи Просвітительства Д. Дідро, Ж.-Ж. Руссо, Ш.-Л. Монтеск’є, Й.-В. Гете, Ф.Шіллера, М. Радищева; у романтиків першої половини ХІХ ст. Дж.- Г. Байрона, В. Скотта, В. Гюго, Г. Гейне, Ф. Купера, Е. По, К. Батюшкова , В. Жуковського.

Епіграфом охоче послуговувалися О. Бальзак, Стендаль, М. Гоголь,

О. Пушкін, М. Лермонтов, О. Герцен, М. Драгоманов, І. Франко, Леся Українка, М. Вороний, С. Васильченко. Він завжди пишеться у верхньому правому кутку сторінки.

Епіграф, належачи до текстових елементів, які не входять у безпосередню композицію тексту, має істотне значення для розуміння художнього змісту текстового цілого як важливий елемент сильної позиції твору. В автономних епіграфах часто використовуються прислів’я, приказки, афоризми.

Виступ ІІІ. Вираження ідеї, концепції твору через епіграф

Часто епіграф виражає ідею, концепцію твору.

Так епіграфом до роману Е.Хемінгуея «По кому б’є дзвін» є слова: «Немає людини, яка була б, як острів, сама по собі, кожна людина є частиною Материка, частиною Землі; і якщо хвилею знесе в море груду Землі, менше стане Європи, і також, якщо змиє край Мису або зруйнує Маєток твій або Друга твого; смерть кожної Людини зменшує й мене, тому що я єдиний з усім Людством, і тому не запитуй ніколи, по кому подзвін: він по Тобі» (так втілена ідея про відповідальність і причетність кожного до всього, що відбувається у світі). Ця ідея була рушійною силою антифашистської боротьби прогресивних людей з різних країн світу, які боролися в рядах інтернаціональних бригад на фронтах Іспанії. Про це й написаний роман Е. Хемінгуея «По кому б’є дзвін». Правильно розуміючи і запам’ятовуючи короткі, але глибокі й емоційні епіграфи, ми збагачуємо своє мовлення, навчаємось точно використовувати приказки, афоризми, опановуємо умінням самостійно лаконічно висловлювати свої думки. Епіграфи часто беруть із книг: «Думки мудрих людей на щодня», «Симфонія розуму. Афоризми, виречення, висловлення вітчизняних та закордонних авторів у літературі і мистецтві» В.Воронцова.

Виступ ІV. Дослідження проблеми епіграфування Ольгою Куцевол

На думку О. Куцевол, у сучасному літературознавстві загальновизнаним є твердження, що художній твір – це цілісна структура, у якій всі мікро- і макроелементи взаємозумовлені і несуть на собі відбиток неповторної духовно-творчої єдності, особистісного ставлення митця до життя. Епіграф є специфічним композиційним елементом, що являє собою «вкраплення чужого слова». О. Куцевол радить читачам:

  1. уважно ставитися до епіграфа художнього твору;

  2. сприймати його не ізольовано від композиції;

  3. установлювати асоціативні зв’язки джерела епіграфованої цитати й авторського тексту, причини вибору автором саме цих слів для вираження власних думок;

  4. осмислювати авторську позицію через епіграф.

У сучасному літературознавстві утвердилося визначення епіграфа як «промовистого афористичного вислову, цитати чи приказки, ужитого автором перед твором чи його частиною, що містить сконденсовану основну думку твору».

Виступ V. Інші дослідники про епіграф

А. Мамаєва, Л. Машкова, М. Тухарелі відносять епіграф до різновиду літературної алюзії – художньо-стилістичного прийому, прихованого посилання на конкретний літературний твір, яке передбачає сприйняття та декодування читачем цього натяку.

Важливо звертати увагу читачів на джерело епіграфічної цитати, оскільки його вибір опосередковано характеризує рівень освіченості, інтелекту, духовності письменника, дає уявлення про спрямованість його філософських, політичних, релігійних, моральних позицій, читацьких та культурно-естетичних інтересів.

Важливо, щоб читачі відшукали семантичні (змістові) зв’язки епіграфа й основного тексту авторського твору, що можуть виражатись через різноманітні відносини:

- у з г о д ж е н н я (підсилення змісту художнього твору через злиття, за допомогою якого автор виражає глибинний зміст свого творення (Ліна Костенко «Біль єдиної зброї»);

- п о л е м і к и (епіграф і текст протилежні (епіграф у пародіях, епіграф до повісті С. Васильченка «Талант»).

Отже, епіграф задає струм, натякає на те, що буде показано у творі.



Виступ VI. Джерела епіграфів

Вирізняються такі основні джерела епіграфів:

- художня література, релігійні джерела;

- фольклор, наукові твори;

- автоцитати, щоденники та листи;

- публічні виступи, довідкові видання;

- музичні твори;

- офіційно-ділові документи;

- засоби масмедіа, непізнані джерела.

2. Інтерв’ю учнів із «вченими»:

- Які твори українських письменників у композиції мають епіграф?

- Чи часто використовував епіграф Т. Шевченко?

- Недавно моя сестра читала новелу М. Коцюбинського «Інтермецо», у якій перед текстом написано : «Присвячується Кононівським полям»… Це епіграф до твору?

3. Валеохвилинка.

- Відпочиньте, встаньте трішки,

Хочуть бігти ваші ніжки?

Вправо, вліво нахиліться,

До сонечка потягніться…

Напишемо слово «епіграф»: Е – носиком, П – правою рукою,

І – лівою, Г – голівкою, Р – правою ніжкою, А – лівою, Ф – знову головою.

Ручки вверх – у сонечка енергії набираємось,

Ручки вниз - із утомою біля землі рідної розпрощаємось,

Сильними і бадьорими знов до роботи вертаємось.

4. Бесіда «вчених» з учнями:

- Що таке епіграф?

- Де і коли вперше з’явився епіграф?

- Які письменники використовували епіграф?

- Які ви знаєте джерела появи епітетів?

- Як ви розумієте епіграф до сьогоднішнього уроку?

5. Завдання «вчених» учням:

- Установіть відповідність між епіграфом та назвою художнього твору:

1. Предметом поезії є тільки вона А С.Васильченко «Талант»

сама, а не дійсність. Б М.Вороний «Іванові Франкові»

2. Слово, моя ти єдиная зброє, В Л. Костенко «Біль єдиноі зброї»

Ми не повинні загинуть обоє… Г Т.Шевченко «Кавказ»

3.У селі N з романтичних причин

покінчила життя самогубством дівчина…

- Гра « Літературознавчий волейбол» (робота в парі): поставте один одному запитання за навчальним матеріалом уроку. Той, хто відповідає («приймає пас»), повинен адресувати комусь іншому власне запитання («віддати пас»).

- Гра «Аукціон». Хто знає найбільше творів, у яких є епіграф.

- Літературознавче дослідження (робота в групах):

Як епіграф допомагає чіткіше зрозуміти тему та ідею твору?

Леонід Талалай «Шевченко на Україні 1859 року»

І де я в світі заховаюсь?

Щодень пілати розпинають…

Т.Шевченко

Повернувся нарешті сюди

Він, розп'ятий не раз і не двічі.

Набирає в долоні води

І підносить її до обличчя,

І не може зробити ковтка,

Бо вода, найчистіша у світі,

Витіка, витіка, витіка

Крізь долоні, гвіздками пробиті…


(епіграф із поезії «Колись дурною головою…» (1859), написаної під арештом у Черкасах. Тут відбились його невільницькі настрої, тривога за дальшу долю. Найбільше хвилювало, щоб знову не заборонили писати й малювати…)





- Розумова гімнастика. Прочитайте ребус:

- Що ви запам'ятали про епіграф?





Підсумки.

Оцінки.

Домашнє завдання: розповідь про епіграф та його роль у творі;

пошук-дослідження: записати назви творів українських та зарубіжних авторів та епіграфи до них (хто більше?).



‹
›