Я - ЗАМІСТЬ ІМЕНІ ТВОГО

Театралізований узагальнюючий урок по темі “Займенник” в 4 класі.

Мета. Актуалізувати знання про займенник, засвоєні на уроках української мови. Забезпечити засвоєння термінів. Формувати вміння вживати різні відмінкові форми займенників в усному і писемному мовленні; використовувати їх для уникнення повторів слів.

Виховувати бажання досконально знати українське слово; пробуджувати гордість за свій народ, що є носієм такої розкішної та величної мови.

Обладнання. Таблиці термінів, картки-віяла, опорні схеми, перфокарти, картки для самостійної роботи, костюми героїв, декорації, ширма для лялькового театру, ляльки.

1 ДІЯ

(Виходить гарно вбрана дівчинка Катруся. Вона довго видивляється в люстерко, поправляє кіски, одяг. Пишається.)

Катруся. Та й справді ж я гарна! Найгарніша в світі! Та от тільки...

Чого це на мене так сердяться в школі?

То ж я не чіпаю нікого ніколи.

Ні з ким не сварюся, сиджу собі тихо.

А з цього виходить одне тільки лихо.

Оце я сказала – така в мене звичка, -

Що в Галі, як мишачий хвостик, косичка.

Що в Олі спідничка – неначе з рогожі,

Та ще й черевички на човники схожі.

Що в Тані волосся не чесане досі,

Що очі Мар’янки маленькі та косі…

Я ж правду кажу їм… І що тут такого?

То ж я не чіпаю ніколи нікого. (М.Пригара)

Та й не винна я, що не вони, а я – я – я – найкраща в світі!

(Останні свої слова Катруся говорить, коли до класу вже зайшов старенький дідусь. Він уважно прислухається.)

Дідусь. Дівчинко! А ти впевнена, що правду кажеш?

Катруся. (Ображено.) Я завжди правду кажу. У мене цієї правди стільки набралось… Хочете, й вам розповім?

(Говорить дуже швидко: “торохтить”.)

У сусіда серед саду

Падав дощик з лимонаду,

І надворі стало сухо….

У сусідки вчора з печі

Раптом азбука упала,

З’їла м’ясо, з’їла сало,

А тим часом до вечері

Два ведмеді – шусть у двері!

У ставку пірнала качка

Та й втонула неборачка,

Правда, правда! Так і сталось!

Сто пожежників зібралось,

Воду решетом носили,

Наловили риби силу! (М.Пригара)

Дідусь. (Перебиває.) Що ти кажеш? В’януть вуха!

Катруся. Хто не вірить, хай не слуха! Та й як мені можна не вірити? Я ж – найрозумніша, найкрасивіша, найправдивіша дитина в усьому світі! (Вбігають дві дівчинки.)

1 дівчинка. Катрусю, пішли поженемо гусей до річки!

Катруся. Ще спіткнуся, я боюся!

Пожену гусей на річку –

Замочу свою спідничку.

А вона ж у мене найновіша!

2 дівчинка. То пішли хоч до кринички,

Принесем мерщій водички!

Катруся. Доки воду донесу – загублю свою красу.

1 дівчинка. Що ж, прощай!

Коли так, то вибачай!

Нехороша в тебе вдача:

Чепурна ти, а ледача.

2 дівчинка. Недарма про тебе слава,

Що пишаєшся, як пава.

Та один у пави хист:

Розпускати вміє хвіст.

(Дівчатка побігли.)

Катруся. (Ображено.) І чого я їм не люба?

І чого напали всі?

Ну й нехай я буду пава:

Тільки б гарна та яскрава!

Щоб як я розкину пір’я,

Аж горіло все подвір’я!

(Підходить дідусь.)

Дідусь. Не хвались, дитино, нехай тебе інші похвалять. А похвалити людину можна за гарні справи.

Катруся. Та я!… Та я!… Я – одна така! Я – найкраща! Тільки я!

Дідусь. Ой-ой-ой! Чи не забагато ти якаєш? Будь обережною! Адже так і до Знаменитої країни Вихваляндії можна потрапити!

Катруся. (Перебиває дідуся.) Буду павою! Нехай! Я – найкраща! (В цей час дідусь робить жест рукою.) Ай-ай-ай!

(Звучить музика. Катруся швидко повертаючись, зникає за ширмою, котра знаходиться в кутку класу. На ширмі з’являється лялька – пташка Пава. Вона походжає по ширмі і хвалиться.)

Пава. Дивіться! Хвіст у мене, мов жар-птиця! А сама яка пригожа! На веселку пір’ям схожа! (Виходить дідусь.)

Дідусь. Доволі, хвастухо! Як я оце слухав, аж в’янули вуха!

Диви, розходилась, як пані з Басані,

“Я гарна, вродлива, а ви - препогані!”

Ну й що, як ти гарна?

Ну й що, як вродлива,

Коли ти пихата, коли ти чванлива?

А чванишся чим ти? А що ти зробила?

Хвоста розпустила – оце тільки й діла!

(На Паву “налітають пташки-ляльки: горобці, синички, лелека. Вони “б’ють” її, “скубуть”, промовляючи: “Ах, хвастухо!”, “Ах, ледащо!”. Пава кричить. Врешті лялька-Пава залишається без пір’я.)

Лелека. Гей, ти, куца Паво! Будеш хвастать, що яскрава? (Пташки “полетіли”. Пава звертається до дідуся. Плаче.)

Пава. Не скажу й словечка зроду,

Про свою хорошу вроду!

Чи я ледащиця?

Я, дідусю, більше не буду вихвалятися.

Я хочу додому, я хочу до хати!

Я хочу вже знову Катрусею стати!

(М.Пригара)

Дідусь. Пізно схаменулася, красуне! За час нашого знайомства ти вимовила сто тисяч “я”, тому залишатимешся в моєму королівстві доти, доки не доведеш на ділі, що знаєш все про це слово.

Пава. А я про нього нічогісінько не знаю. У мене зовсім порожня голова.

Порожня голова – не диво.

І з нею можна жить щасливо.

Думки до неї не приходять.

І мрії з розуму не зводять.

На плечах дуже легко щодня її носить!

А головне – вона ніколи ні від чого не болить! (Г.Малик)

Дідусь. То й добре. Залишайся зі своєю порожньою головою тут довіку! Прощавай!

Пава. Ой, ні! Ой, неправда! Це в мене вихопилось! Кажіть, що треба робити, я миттю.

Дідусь. А я вже тобі все сказав. Залишишся обскубаною павою доти, доки не дізнаєшся, навіщо в нашій мові існує слово “я”.

(Дідусь виходить. Пава сумно “походжає” по ширмі. Раптом перед нею з’являється Удав. Він розповідає.)

Удав. Я довгий, гладенький, лискучий,

Увесь по деревах повзучий

(Його перебиває Крокодил.)

Крокодил. Я кращий –

Зелений, зубатий,

Завжди під водою ховатий. (Г.Малик).

Пава. Скільки вихваляк! Справжнісінька тобі країна Вихваляндія!

(З’являється Кленовий листок.)

Кленовий листок. Я красивий кленовий листок.

Я найкращий на весь лісок!

Брати зелені, я – золотий!

(Лунає музика вітру. Листок “зривається” з ширми і “летить”.)

Пава. Ну, де він взявся цей Вітровій?

Як налетів, як зашумів!

Нема в лісочку хвалька листочка.

(Оглядається.)

І удав з Крокодилом зникли. Мабуть і їх Вітровій забрав до країни Вихваляндії.

А я – ні! Я туди не хочу! Та й справді, вихвалятись негоже.

Хоч я і розумна,

І в школі навчата,

Не буду ніколи.

Така вихвалята! (Г.Малик)

(Йде по ширмі. З’являється Підсніжник.)

Підсніжник. Я перша квіточка весни,

Я пролісковий цвіт.

Я пережив зимові сни

І знов родивсь на світ

У мене очі голубі,

Такі, як неба синь,

Росту між кленів і дубів,

Люблю і сонце й тінь.

Зелені рученьки мої

Листочками зовуть.

Я полюбив ліси, гаї,

Живу іздавна тут. (М.Познанська)

Пава. (Підбігає до нього.) Гей, ти! Ти що, хочеш до країни Вихваляндії потрапити? Чого вихваляєшся?

Підсніжник. Прошу, пані? Не зрозумів! Ніхто не вихваляється. Використовуючи слово ”я”, я просто розповідаю про себе.

Пава. Розповідаєш? Але ж ти весь час повторював: “Я, я, я!”

Підсніжник. Це слово дуже корисне. Воно вказує на особу, яка говорить про себе. Та користуватися ним треба вміло.

(Підсніжник зникає.)

Пава. Нічого не розумію! Що ж воно за слово таке?

(З’являється Білочка.)

Білочка. Рано на світанку

Вибігла я з хати –

Весноньку-веснянку

Буду зустрічати.

Квіточок весняних

Я букет несу –

Хай вплете весна їх

У свою косу. (Г.Бєлова)

(Всі дійові особи, промовивши свої слова, віддають Паві картки-візитки з записом цього тексту. Пава підходить до Білочки.)

Пава. Вибачте, шановна! А ви теж вихваляєтесь?

Білочка. Що ти, що ти!

Пава. Але ж ви весь час повторювали слово “я”!

Білочка. Правильно. Це слово вказує особу, яка виконувала всі ті дії, про які говорилось.

(Білочка зникла. Пава “розглядає” тексти-візитки. Вони кріпляться на ширмі, щоб учні мали змогу краще їх сприймати.)

Пава. Що ж воно за слова такі? Самій мені довіку не впоратись. Хто допоможе? (Плаче.)

2 ДІЯ

(З’являється дідусь.)

Дідусь. Окрім ось цих учнів, тобі ніхто не допоможе. Як ви вважаєте, друзі, можливо вона й справді виправляється? Допоможемо? (З-за парти виходить Знайко.)

Знайко. Добре, Паво! Прийдемо тобі на поміч, але про вихваляння забудь. Та й учитися тобі необхідно! Ех, ти, вихвалята! Ех, ти, навчата! Перш ніж вживати слово, треба його знати. Вперед, друзі!

(Учні підходять до текстів, знаходять в них слова я, мене, їх і пояснюють, що це займенники.)

Пава. Займенники? Я таких не знаю! А де вони мешкають?

Знайко. Живуть вони в невеличкому селищі Займенників, що межує з містом Іменників, у величезній Країні Частин Мови. Управителем там – молодий панич Займенник, трохи хвастливий, але дуже добрий і всім потрібний. (З’являється пан Іменник.)

Іменник. Сталася біда! Вихваляндський Вітровій раптово налетів на селище і полонив шановного Займенника. Бачте, йому не сподобалось, що той знову вихвалявся. Тепер селище залишилося без управителя. А для Країни Частин Мови – це вірна смерть.

Знайко. Як же його врятувати?

Іменник. Залишились шматки речень, в яких раніше працював Займенник. Полагодите їх, то відремонтуєте й котедж, де мешкав наш панич. А там і до звільнення його величності недалеко.

Завдання. Відгадати пропущені слова в реченнях. Записати їх в горизонтальні клітинки, відповідно номерів.

1. С вітить сонце для … над землею.

2. Вирив собі ямку під пеньком заєць і ліг, задрімав, тепло … в затишку лежати.

3. Вчимося … і дружимо, немов одна сім’я.

4. Як радісно …, що знов весна настане.

5. Низько над … пролетівши, скрикнув птах.

6. Рідна земля всім нам силу дає: мов сонце, усім … освітлює путь.

7. Україну нашу любим дуже ми – і …, і я.

(Відповіді: нас, йому, ми, мені, нами, нам, ти)

(Учні записують відгадки в клітинки. Коли всі слова знайдені, по вертикалі можна прочитати слово – Займенник. Лунає музика. З’являється Займенник.)

Займенник. Саме я найважливіший,

Бо вам усім я найрідніший,

Як і вся моя рідня,

Від всіх вас чуєш: “Я! Я! Я!”

Найголовніший я для всіх!

А ти, чи він, вона, воно –

Не так важливо, бо чужих

Так полюбити не дано,

Як сам себе частенько любить,

Своє майно він лиш голубить.

(М.Нікітенко)

Здрастуйте, друзі! Я дійсно найважливіший, бо в мові можу замінити навіть самого Іменника. Ніхто, крім мене, цього зробити не може. Тільки я, тільки я!

(Стоїть, пишається. До нього підходить Дідусь.)

Дідусь. І до яких же пір, ви, молодий паничу, будете задирати носа, замість діло робити?

Займенник. (Придивляється до дідуся, впізнає його і лякається.) Ой! Це ви, пане Президенте Частин Мови! Ви так змінились!

Дідусь-президент. Змінились! Стільки сорому набрався через твоє вихваляння! Аж посивів!

Займенник. Вибачте, ви ж розумієте, ці особові займенники так і підбурюють сказати: “Я!”

Президент. Просто так вибачати тебе ніхто не буде. Ділом доведеш, що за розум взявся. До роботи! Треба тексти виправити. І зробити це можна тільки за допомогою займенників.

(Президент подає Займенникові стосик аркушів з текстами.)

3 ДІЯ

Займенник. Як їх багато! Коли ж я встигну?!

Знайко. Не хвилюйся, Займеннику! Ми допоможемо.

(Учні класу поділяються на 3 групи, за кількістю рядів парт. Кожна група одержує свій текст. Перш ніж виправити його, діти працюють у групах.)

Завдання. Прочитайте текст. Які недоліки ви помітили в ньому? Виправте їх за допомогою займенників і запишіть текст.

Текст 1. Як іду я шляхом,

Всюди позираю:

Стрінеться оселя –

Я оселю минаю. (Я її минаю)

Текст 2. У дятловій кузні гаряча пора.

Дятлова кузня стоїть край двора.

Дятел невтомно працює щодня –

Така роботяща у дятла рідня (у нього)

Навчився дятел змалку так працювати (він),

Щоб шкідників з-під кори добувати.

(М.Сингаївський)

Текст 3. Я бачив, як зірниця впала,

Як на снігу зірниця палала (вона),

Як сніг, біліший від лілеї,

Вночі іскрився біля зірниці (неї).

(Д.Павличко)

(Учні пояснюють, якими займенниками замінили іменники і навіщо це було потрібно.)

Займенник. Бач, я ж казав, що можу замінити Іменника!

Іменник. Це справді так, проте треба знати, що займенник – це частина мови, яка вказує на предмет, але не називає його.

Президент. Яке слово треба вжити, вказуючи на всіх нас?

(Учні радяться в групах, потім відповідають, поставивши до нього питання. Хто? – ми.)

Президент. А яке слово треба вжити, вказуючи на особу, до якої звертаєшся? (Хто? – ти, ви.)

Президент. І, нарешті, яке слово ви використовуєте, вказуючи на себе? (Хто? – я.)

Пава. (З ширми.) Я? То це займенник?

Іменник. Так. Слова я, ти, він, вона, воно, ми, ви, вони – це особові займенники. Вони не називають особу, а тільки вказують на неї. Запам’ятайте! Ми, іменники, називаємо предмети, а особові займенники вказують на них, але назви їм не дають. Вживаються особові займенники замість іменників, тому ця частина мови і дістала таку назву.

Займенник. Ти, Іменнику, знову не договорюєш. Хоча ми, займенники, і не називаємо предмети, але відповідаємо на ті ж питання, що й ви, іменники. Наприклад: хто? – мама, діти; хто? – я, ми, вона…

Пава. Згадала! Та це ж ми вчили! Особові займенники належать до 1,2 і 3–ої особи.

Я, ми – займенники 1-ої особи.

Ти, ви – займенники 2-ої особи.

Він, вона, воно, вони – займенники 3-ої особи.

(Лунає музика. Пава зникає. Натомість з-за ширми виходить Катруся, а з нею 3 дівчинки-“особи”.)

Іменник. Погляньте: із Пави зробилась Катруся!

Катруся. Я хочу учитись! Раз хочу – навчуся!

4 ДІЯ

Перша особа. А ми тобі в цьому допоможемо. Ось я – 1-ша особа. В однині вказую на особу, яка говорить про себе: Я. А в множині вказую на багато осіб, включаючи того, хто про себе говорить: Ми.

(“1-а особа”, тримаючи в руках таблички: Я, МИ, відходить убік, даючи можливість розповісти про себе “2-ій особі”.)

Друга особа. 2-га особа однини вказує на особу, до якої звертаємось: Ти. У множині – на осіб, до яких звертаємося: Ви.

(Тримає в руках таблички: ТИ, ВИ.)

Третя особа. 3-я особа однини вказує на особу чи предмет, про яких розповідають: він, вона, воно. У множині – на осіб чи предмети, про яких розповідають: вони.

(Показує таблички: ВІН, ВОНА, ВОНО, ВОНИ. По закінченні розповіді таблички кріпляться на дошці, відповідно до номера осіб. До Катрусі підходить “1-а особа”.)

Перша особа. Катрусю! Запрошую тебе в гості до займенників першої особи однини і множини. Нас зустрічають займенники Я і МИ.

(“1-а особа” підходить до дошки, де прикріплені таблички, що зроблені у вигляді віял. Вона розкриває табличку-віяло і перед зором учнів постає картина змінювання займенників 1-ої особи за відмінками.

Катруся. Ой! А куди подівся мій найулюбленіший займенник Я?

Перша особа. Він вирішив погратися з тобою в хованки, тому весь час змінюється. А ти його відшукай.

Катруся. Але я сама не вмію. Друзі, допоможіть.

(Учні поділяються на 2 групи.)

Завдання 1. Прочитайте. Підкресліть займенники, визначте їх число, відмінок, особу. Зробіть висновок про змінювання займенників 1-ї особи, про написання займенників із прийменниками.

Що це?

Я народився високо в небі. Мені потрібно водицю матусею величати. Мене так чекає земля взимку, бо все, що є в ній, я вкриваю від холоду. Зі мною люблять бавитись діти. На мені видно сліди звірів. (Сніг.)

Завдання 2. Прочитайте речення, ставлячи займенник, що в дужках, у потрібному відмінку.

(Ми) дуже любимо свою Україну. (Ми) радує велич її священної природи. І хочеться (ми), щоб жодна квіточка, жоден листочок не зникли безслідно, а залишились для прийдешніх поколінь. Тому треба жити так, щоб беззахисна природа почувалася з (ми) в безпеці. Це завдання покладено на (ми).

(Учні відповідають, пояснюють, що займенники з прикметниками пишуться окремо.)

Катруся. Як цікаво! А займенники 2-ої особи теж змінюються?

(Підходить “2-га особа”.)

5 ДІЯ

Друга особа. Звичайно. Поглянь сама. (Відкриває віяла ТИ і ВИ.)

Катруся. (Уважно розглядає.) Тут теж зустрічаються прийменники і вони також пишуться окремо від займенників. Я правильно зрозуміла?

Друга особа. Ти молодчина!

Катруся. А можна я сама попрацюю над текстом?

Завдання. Прочитайте вірш. Знайдіть займенники 2-ої особи. Поставте до них питання, визначте їх особу, число, відмінок.

Можна вибрать друга і по духу брата,

Та не можна рідну матір вибирати.

За тобою завше будуть мандрувати

Очі материнські і білява хата.

І якщо впадеш ти на чужому полі,

Прийдуть з України верби і тополі,

Стануть над тобою, листям затріпочуть,

Тугою прощання душу залоскочуть.

Можна все на світі вибирати сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

(В.Симоненко)

(Катруся починає пояснювати, потім передає естафету учням.)

Катруся. Як гарно ми працюємо! І головне, що все зрозуміло!

Третя особа. Підійшла й моя черга. (Відкриває віяла.) Погляньте уважно, як змінюються займенники 3-ї особи.

Катруся. А тут якась чужа буква приплуталась? Погляньте: буква н.

Третя особа. Е, ні! Не чужа це буква. Вона цим словам дуже й дуже потрібна.

Катруся. То чому ж тоді вона не скрізь написана?

Третя особа. Буква Н пишеться у займенниках 3-ї особи тільки після прийменників. Поглянь уважно. Де біля займенника стоїть прийменник, там ми зустрічаємо і букву Н. Зрозуміла?

Катруся. Звичайно зрозуміла! А чи учні це знають? Давайте перевіримо!

Завдання для трьох груп. Замість крапок допишіть у потрібних відмінках займенники, які б указували на осіб і предмети, названі на початку кожного ряду. Поясніть їх правопис.

Група 1. Приятель. Ми не застали …; говорили про …; книжку відніс …; я був з …; бачив … .

Група 2. Подруга. Я зустріла …; ми підійшли до …; пішли з …; розповіли … усе; на … було рожеве плаття.

Група 3. Дерево. Біля …; на … сорока звила гніздо; ми сіли відпочивати під …; вітер зломив … .

Завдання для Катрусі. Книги. Люблю читати …; з ... ми черпаємо знання; я завдячую … найприємнішими хвилинами. (Відповіді учнів.)

6 ДІЯ

Президент. Браво! Займеннику, поглянь якою чудовою дівчинкою стала Катруся! А які молодці учні! Як приємно було слухати їхні відповіді.

Займенник. Мені теж хочеться зробити для них приємне. Тому запрошую всіх до селища Займенників на веселі атракціони. Вперед, друзі!

(Лунає музика. На ширмі з’являється декорація “Ліс”.)

Займенник. Ми підійшли до Лісу Фізкультхвилинки і раптом перетворилися на берізки і клени.

(Діти виконують ритмівку з імітацією названих дій.)

Ми берізки і кленці. В нас тоненькі стовбурці. (Встати.)

Ми в стрункі стаєм рядки, виправляєм гілочки. (Руки перед собою.)

Ледь зіп’явшись з корінців, дістаємо промінці. (Руки вгору.)

Ми стискаєм їх вогонь в зелені своїх долонь. (Стискання кулачків.)

Хилять свіжі вітерці вліво-вправо стовбурці. (Нахили тулуба.)

Ще й верхівки кожен ряд нахиля вперед-назад (Вправи для шиї.)

Катруся. Ліс закінчився…. Погляньте, попереду якийсь місток.

Займенник. Це місток Підмета і Присудка через урвище Злої Помилки. Хоча б злегка спіткнешся – відразу полетиш до неї в гості.

Катруся. А що ж робити?

Займенник. Як то що? Уважно виконувати завдання, щоб не спіткнутися. Ділимося на три групи: маленькими загонами легше переходити.

Завдання 1. Складіть і запишіть 3 речення, щоб підметами у них були особові займенники. Підкресліть підмет і присудок.

Завдання 2. У реченнях вірша підкресліть підмети і присудки.

Я біжу, біжу по гаю.

Я метелика впіймаю.

А метелик не схотів –

Геть від мене полетів.

Полетів він на лужок,

Заховався між квіток.

(Н.Забіла)

Завдання 3. Проаналізувати, як виконали завдання учні двох попередніх груп. Посилаючись на правило, довести, що у реченні особові займенники можуть бути підметом або другорядним членом речення. Навести приклад речення, де б займенники виступали в ролі другорядних членів.

Катруся. Перейшли, не спіткнулися! Урвище залишилось позаду.

7 ДІЯ

Займенник. А попереду – галявина Казок.

Катруся. Як гарно! Це ж тут кожному можна зустрітися з героями своєї улюбленої казки?

Займенник. І з героями зустрітись, і займенники відшукати, які сховались у цих казках.

Завдання. Відгадайте назву казки. Знайдіть займенники, визначте їх особу, число, відмінок.

Група 1. Гуси-гуси, гусенята!

Візьміть мене на крилята

Та понесіть до батечка,

А в батечка їсти й пити,

Ще хороше походити.

(“Івасик–Телесик”)

Група 2. Мій котику, мій братику!

Несе мене лиска,

За кленові ліси, за крутії гори,

За бистрії води,

Порятуй мене!

(“Котик і Півник”)

Група 3. Не полечу я з вами:

Як була я на лужку,

Виломила ніжку,

А ви полинули,

Мене покинули!

(“Кривенька качечка”)

(Відповіді учнів.)

Катруся. Ой! А там далі… (Біжить, падає, плаче.) Хто це зруйнував бруківку? А я провалилася, ще й руки забруднила…

(Підходить Іменник.)

Іменник. Не плач, Катрусю. Це все ці пустуни-займенники. Ні на хвилинку не можна їх залишати без догляду. Ось бачиш, удвох утворили іменник, що псує шлях.

Катруся. А нам що робити?

Іменник. Як то що? Знайти цих пустунів і суворо попередити. Розбіжаться вони в різні боки і шлях буде відремонтовано.

Катруся. Хто ж вони, ці товариші? Я не знаю. А ви, друзі? Подумайте, які два займенники утворюють іменник, що псує дороги? (Ями). (Учні радяться в групах. Відповідають.)

Катруся. Перша особо! Забери своїх неслухів! І справді, ям на дорозі не стало, але руки залишилися брудними. А з ними що робити? (Підходить дієслово.)

Дієслово. Попросити займенників, щоб утворили дієслово, яке допоможе знищити бруд із рук. Маленька підказка: це мають бути 2 займенники 2-ї особи і один займенник 1-ї особи. (Вимити.) (Учні радяться в групах. Відповідають.)

8 ДІЯ

Займенник. Правда ж роботящі в мене займенники? Навіть вимити руки Катрусі допомогли. Але погляньте вперед: перед вами великий, бурхливий і дзвінкоголосий потік Прислів’їв та Приказок. Скупаємося в ньому, то й мудрості наберемось.

Завдання для трьох груп. Прочитайте прислів’я та приказки. Поясніть їх зміст. Виділіть займенники, визначте їх особу, число, відмінок. Поясніть правопис.

Група 1. Прислів’я, мов комариний носок, а мудрості в ньому ціле озеро.

Група 2. На витребеньки ти є, а до роботи тебе нема.

Група 3. Шануй батька і матір твоїх – і добре тобі буде, і довго житимеш на землі.

(Відповіді учнів.)

Катруся. А ось і майданчик атракціонів. Погляньте: веселі гірки. Аж дух перехоплює від швидкості.

Займенник. А ви зможете так прокататись? Гірки не прості, це гірки-скоромовки.

Завдання. Швидко промовити скоромовку, назвати займенники, які в ній зустрічаються.

1. - Де, вороно-каркароно,

Ти була?

Що, вороно-каркароно,

Принесла?

- Покружляла, покружляла

Я вгорі.

Горобців порозганяла

У дворі.

Стріла півня, розбишаку-пісняра.

І чкурнула, дременула із двора.

2. 2. У нас на дворі погода розмокропогодилася.

3. Гусенят багато у мене і Гната.

(Змагання учнів. Визначення переможців.)

9 ДІЯ

Займенник. І, нарешті, веселі гірки підняли нас на самий вершечок Загадкової вежі. Тут живе весела Фея Загадка. Зараз вона у відрядженні, але вам залишила свої завдання. Виконаєте їх і селище Займенників відкриється перед вами, як на долоні. Милуйтесь краєвидом, набирайтеся розуму.

Завдання 1. Прочитайте загадки і відгадайте їх. Спишіть, вставляючи пропущені букви. Визначте відмінок займенників.

Хоч не шию я ніколи, а голок маю доволі. (Їжак.)

Люблять м…не, поважають, та б’ють м…не, коли грають. (М’яч.)

На майданчику вона: вся блискуча, чарівна, на слизьких її боках їдуть діти в саночках. (Гірка.)

Завдання 2. Прочитайте загадки, відгадайте їх. Знайдіть займенники 3-ої особи. Визначте їх рід, число, відмінок.

Дивні скарби вона має,

Їх від ледаря ховає.

А хто любить працювати,

Сил для неї не шкодує,

Тих вона, мов рідна мати,

Одягає і годує. (Земля.)

З ним подружить кожен з нас,

Коли піде в перший клас.

Бо хоч він завжди мовчить,

Та читати нас навчить.

(Буквар.)

Завдання 3. Прочитайте загадки. Відгадайте їх. Спишіть, розкриваючи дужки. Визначте особу, рід, число і відмінок займенників.

Не олень він і не бик,

В краях теплих жити звик.

Є на носі в (він) ріг.

Хто це, друзі? (Носоріг.)

Він такий смугастий,

Він такий ікластий,

Найстрашніший у тайзі,

Перед (він) тремтять усіє

(Тигр.)

(Учні відповідають. На ширмі – декорація “Краєвиди України”. До Катрусі підходить президент Країни Частин Мови.)

Президент. Якою славною дівчинкою ти стала, Катрусю. Більше павою не хочеш бути?

Катруся. Ой, ні-ні! Вибачте мене, дідусю, тобто Президенте. Тепер я намагатимуся все робити до ладу.

Президент. Учи, дитино, рідну мову,

Гордися нею і лелій.

А зрадити голубоньку чудову

Ти навіть в думці не посмій.

Молися нею юними устами –

Вона твоя, як серце і душа.

Вона від прадіда, від тата і від мами,

Вона – Шевченкова, Франкова, Куліша.

Люби її, як рідну матінку й природу,

Горнись до неї – ти ж бо її син!

Вона – безсмертя рідного народу,

Могутній, вічний України дзвін.

(О.Бойко).