Тема:Т. ШЕВЧЕНКО. «МЕНІ ТРИНАДЦЯТИЙ МИНАЛО».
Мета: поглибити знання учнів про життя і творчість Т. Шевченка, проаналізувати його автобіографічний програмовий твір, в якому простежується мотив всеперемагаючого життєлюбства, доброти, любові; ознайомити школярів з контрастом як художнім прийомом; розвивати культуру зв’язного мовлення, пам’ять, увагу, спостережливість, допитливість, вміння виразно читати поетичні твори; формувати світогляд школярів; виховувати почуття пошани, поваги до творчості Т. Шевченка, рідного краю, народу, прищеплювати риси доброти, співчуття, інтерес до наслідків власної праці.
Тип уроку: засвоєння нових знань.
Обладнання: портрет Т. Г. Шевченка, міні-бібліотечка його творів, аудіозапис твору «Мені тринадцятий минало», дидактичний матеріал (тестові завдання, картинки), слайди до життєпису письменника, презентація

ХІД УРОКУ
І. Організаційний момент.
ІІ. Актуалізація опорних знань у формі бесіди за питаннями
• Хто такий Т. Шевченко? Відповідь оформіть за допомогою прийому «Мікрофон»

(Т. Шевченко – це поет, прозаїк, драматург, художник, перекладач...)

С кладання асоціативного куща.


Поет Тарас Шевченко Прозаїк




Драматург Художник Перекладач



Бесіда за питаннями:

• Що вам відомо про дитинство письменника?
• Які творчі здібності мав Тарас Григорович?
• Чому дитинство для Тараса, як і для багатьох українських дітей, було безрадісним?
• Назвіть художні твори письменника, які вам вже відомі.
• Чому Т. Шевченка називають Кобзарем?
ІІІ. Оголошення теми, мети уроку.
Мотивація навчальної діяльності школярів

Хлопчик. А чому так багато зірок на небі?

Мати. Це коли людина на світ приходить, Бог свічку запа­лює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?

Хлопчик. Бачив, матусю, бачив... Матусечко, а чому одні зірочки ясні, великі, а другі ледь видно?

Мати. Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь- ледь тліє. А коли добра, любить людей, робить їм добро, тоді сві­чечка такої людини світить ясно і світло це далеко видно.

Хлопчик. Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила найясніше.

Мати. Старайся, мій хлопчику. (Гладить його по голові.)

Сьогодні на уроці ми поглибимо знання про зірку , що з’явилася на небосхилі української літератури, про людину, яка стала Великим Кобзарем, познайомимось з автобіографічною поезією « Мені тринадцятий минало», з’ясуємо поняття контрасту як художнього прийому, навчимося знаходити його у тексті,будемо вчитися працювати в групах, аналізувати поезію, виразно читати.
ІV. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу

Запис на дошці:1. Творче життя поета. (Презентація)
ТАРАС ГРИГОРОВИЧ ШЕВЧЕНКО (1814–1861)
Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

І голос твій нам душі окриля. Встає в новій красі, забувши лихоліття,

Твоя, Тарасе, звільнена земля!

Учитель Ці пристрасні рядки Василя Симоненка перегукуються із народним розумінням Шевченка — поета і людини. Адже для кожного українця Тарас Шевченко означає так багато, що створюється враження, ніби ми все про нього знаємо і він завжди з нами. Та це лише враження. Він невичерпний і нескінченний. Не тому, що він кращий від інших, — у ньому наша історія, реальність і найпотаємніші мрії. Україна — це Шевченко, Шевченко — це Україна.

1 учень. Народився Тарас Григорович Шевченко 9 берез­ня 1814 року в селі Моринцях Звенигородського повіту Київської губернії. Його батьки були селянами-кріпаками. Коли Тарасові було два роки, родина переїхала до села Кирилівка. Пізніше Т. Шевченко дуже часто називав своєю батьківщиною саме Кирилівку, говорив, що тут він і народився.

Про саму хату Тарасову сказати особливо нічого – хата як хата , всередині пахне чорнобривцями та іншими травами , віконця маленькі та й у двері , не прихиливши голови не зайдеш. Але всім відчутно , що місце це святе.

Зрозуміло, що хата , де сталася ця історична подія , не збереглася. Вже наприкінці минулого століття її відбудували.

2 учень Майже за селом стояла і хата дяка, якому Тарас носив воду , підслуховуючи « науку». Хата збереглася. Але в неї нікого не пускають – накрили великою будівлею з великими вікнами , через які можна роздивитися власне хатину.

У 1823 році , коли Тарасу було 9 років, померла його мати.

Тарас залишився сиротою, як і його сестри та брати — Катерина, Ярина, Марія, Микита, Йо­сип. Батько одружився вдруге на Оксані Терещенко, яка сиріт не злюбила. Життя з мачухою було нестерпним — постійні сварки, обра­зи, звинувачення. Особливо діставалося Тарасові як найстаршому, який до того ж не терпів несправедливості.

Батько не міг не одружитися вдруге. Але як у прислів'ї говориться, прийшли злидні, а з ними й виросла біда. Шевченко пізніше писав: «Хто бачив хоча б здалека мачуху, і так званих зведених дітей, той, значить, бачив пекло».

Ось який трапився випадок під час відсутності батька. Якось у солдата, що перебував у них на квартирі, не стало трьох золотих монет. Мачуха, звичайно, вказала на Тараса. Хлопця гуртом смикали, погрожували, били, а він клявся і божився, що не брав. Тарас втік і заховався у бур'янах. Та на п'ятий день Степанко, син мачухи, сказав, де ховається Тарас. Невинного хлопця катували. Тоді він змушений був сказати, що взяв ті кляті 3 злотих. Продали спідницю покійної матері, віддали солдатові гроші, а через деякий час у дуплі старої верби знайшли солдатські золоті, які там заховав Степанко. Це був перший випадок у Тарасовому житті, коли він став жертвою несправедливості. Через два роки помирає батько. Мачуха виганяє дітей з хати.

1учень. Тарас Шевченко з дитинства був допитливим, здібним до навчання, любив малювати, співати. Дуже йому хо­тілося вчитися. Щоб навчатися у дяка, хлопцеві довелося най­нятися до нього в служки. Так почалася Тарасова наука у дяка. Але дяк виявився гірким п’яницею, змушував Тараса до крадіжок. Тож і довелося хлопцю шукати собі іншого вчителя, цього разу — маляра.

2учень. Втративши надію бути маляром,Тарас повертається до Кирилівки і пасе громадську череду. У 1827 році наймитував у кирилівського священика – пас овець.

З раннього дитинства Тарас цікавився народною творчістю . Рано виявився хист до малювання , який помітив маляр з села Хлипнівці , погодився взяти хлопця у навчання , але Тарасові було вже 14 років. Кріпацьку долю вирішували пани. Панові потрібен був кімнатний слуга, і Тараса зробили козачком молодого пана Енгельгардта. Почалося доросле життя, несправедливе та жорстоке.

1 учень У 1838 році Тарас Шевченко був викуплений з кріпацтва спільними зусиллями відомих художників , з якими познайомився Тарас. Нарешті настала омріяна воля. Він став вільним слухачем Академії мистецтв, а згодом одним із найулюбленіших учнів видатного російського художника Карла Брюллова.Юнак поглинав книги з мистецтва, всесвітньої історії, слухав лекції з анатомії , фізіології,часто бував у театрах і музеях. Став писати вірші

2 учень. Перша книга Т. Шевченка— «Кобзар» вийшла 1840 році за сприяння його петербурзьких друзів-земляків. Й одразу здобула славу не тільки авторові, а й усьому укра­їнському народові.

До неї входить 8 поезій.

1 учень Т.Шевченко був не лише письменником . Він писав автопортрети , малював ілюстрації до своїх творів. Ось його фотопортрети. Ось таким він був в очах сучасників .А таким – на кіноекрані. Багато письменників досліджують, вивчають життєвий і творчий шлях митця, і пишуть твори про нього.

2 учень Мріяв Т. Шевченко оселитися десь над Дніпром. Жити серед рідного народу. Та не пощастило йому цю мрію здійснити. Постійні переслідування, в’язниці, заслання підірвали здоров’я поета. Ще 9 березня 1861 року друзі й знайомі поздоровляли Тараса Шевченка із 47-річчям з дня народження, а 10 березня вранці перестало битися палке серце великого поета.
Поховали Шевченка спочатку на Смоленському кладовищі в Петербурзі. Через два місяці домовину з його тілом було перевезено в Україну і за поетовим заповітом поховано на високій горі над Дніпром поблизу Канева. Цю гору народ назвав Тарасовою. Тут часто можна почути українських народних співців і музикантів, які співають і грають на кобзі .Це кобзарі. Над Дніпром височить пам'ятник-велетень. Не заростають стежки до могили великого Кобзаря, все життя і творчість якого є зразком того, як справжній митець повинен своїм талантом служити народу.

1 учень Народ пам'ятає про свого Кобзаря, вшановує його пам'ять: у рідному селі створено літературно – меморіальний музей ім.. Т.Шевченка , заповідник ім'ям Шевченка названо парки, театри, вулиці. У нашому селищі також названо його іменем одну із вулиць. Його ім'я у 1939 році присвоєно Київському державному університету. На майданах міст і сіл споруджено пам'ятники поету. Починаючи з 1964 р., щорічно присуджуються Державні премії України імені Т. Г. Шевченка в галузі літератури і мистецтва. Масовими тиражами друкуються його твори, перекладаються багатьма мовами. За рішенням ЮНЕСКО, ювілеї поета відзначалися майже в усіх державахсвіту.
* Не лише в Україні вшановують його пам'ять. Пам'ятники нашому Шевченку стоять у далекій Канаді, Угорщині, США, Парагваї, Франції, Аргентині. Вулиці багатьох міст світу теж названо його іменем.

  • Що вам запам’яталося з життєвого шляху Великого Кобзаря ?

Слово учителя Сьогодні ми познайомимося з поезією « Мені тринадцятий минало», яку поет написав у 1847 році , перебуваючи в ув’язнені.

1. Інсценізація поезії, а потім її прослуховування в аудіозаписі.

2 Обговорення змісту поезії у формі бесіди за питаннями.
• Які враження викликала у вас ця поезія під час її читання, прослуховування?
• Що вам відомо про кріпацтво?
• Які роботи вимушені були виконувати діти-підлітки у панів?
• Як склалася доля малого Тарасика?
• Хто допоміг хлопцю, коли він розплакався? Як хлопець сприйняв ласку, доброту героїні?
• Чому, на думку хлопця, йому Бог нічого не дав?
• Чому сльози хлопця у творі названі тяжкими?
• На скільки частин можна поділити даний твір? Доберіть до них заголовок.

  1. Добрий настрій хлопчика.

  2. Хлопчик усвідомлює свою сирітську долю.

  3. Дівчина втішила малого пастушка.
    3. Опрацювання поезії Т. Шевченка «Мені тринадцятий минало» (1847)

Робота в групах

І група – дослідити, які почуття викликає у вас кожна частина поезії

ІІ група – теоретики. Поняття про автобіографічний вірш , контраст.

ІІІ група – ідейно-художній аналіз твору

ІV група – художні особливості поезії

Виступи груп
1. Під час читання першої частини вірша ми відчуваємо радісний настрій героя вірша, його за­хоплення красою світу й поділяємо ці почуття.)

  • У другій частині вірша хлопчик усвідомив усю гіркоту своєї сирітської долі, приниження від бідності, тому його охопили сум і туга, що вили­лися в сльозах. Контраст настрою передається за допомогою зміни кольорів. «Сонце почервоні­ло», «село почорніло», «небо голубеє і те помарніло».

Вся душа хлопчика протес­тує проти несправедливості світу. Але йому залишається лище плакати.

  • У третій частині вірша дівчинка-сусідка втішає добрим словом та поцілунком малого пастушка. І це допомагає йому зібратися з духом, побороти свій сум, більш оптимістично поглянути нав­круги. Добре, коли поруч є щирі, співчутливі, добрі люди.

2. Теорія літератури (запис у зошити)

Багато спогадів, особистих вражень, подій життя Т. Г. Шев­ченка лягли в основу його поезій. Це і прекрасна природа рідно­го краю, і тяжка сирітська доля, і життя матері-кріпачки, яка мріє про краще, вільне життя сина; і друзі дитинства, і багато іншого. Використання фактів особистого життя у художніх тво­рах називається їх автобіографічною основою. Отже, персонаж вірша, від імені якого ведеться художня оповідь, на­зивається ліричним героєм.

Контраст — стилістична фігура протиставлення явищ, предметів, характерів; посилює змістовне й емоційне звучання твору. Використовується у віршах, прислів’ях та приказках, у назвах книг і творів. Ця фігура побудована на використанні антонімічних пар.
У Т. Шевченка контраст — не просто художній прийом, а мистецький підхід, метод пізнання дійсності, в якій було аж надто багато протиріч. Прийом протиставлення багатих і бідних, невільників і вільних людей, чесних і безчесних, підлих та справедливих, щасливих та нещасних можна сказати універсальний у «Кобзарі». Контраст часто перебуває в центрі гострої сатири.
3.1. Тема: зображення безрадісного дитинства Тарасика, коли він, будучи кріпаком, випасав панську худобу.
3.2. Ідея: співчутливе ставлення до хлопчика-пастушка; засудження страшних часів кріпацтва, коли людина не мала власних прав і вимушена страждати.

3.3 Основна думка: не зазнали щасливого дитинства Тарас і такі як він, бо не мали волі, щасливої долі через гноблення народу панами, але треба з оптимізмом дивитися на життя; добре, коли поряд є добрі, щирі й співчутливі люди; по­трібно бути уважним і милосердним до людей.

4. Художні особливості твору. (Визначають учні)
Риторичні оклики: «Господнє небо і село, ягня, здається, веселилось!»; «Поглянув я на ягня — не мої ягнята!»; «Обернувся я на хати — нема в мене хати!»; «Не дав мені бог нічого!»; «І хлинули сльози, тяжкі сльози!»; «...лани, гаї, сади!».
Риторичні запитання: «...чи так мені чого було?»; «...чого так весело було?».
Порівняння: «...любо стало, неначе в бога..»; «мов прокинувся, дивлюся»; «...поцілувала... наче сонце засіяло, неначе все на світі стало моє».
Метафори: «сонце гріло, не пекло»; «сонце... не довго молилось»; «сонце запекло, почервоніло і рай запалило»; «небо помарніло».
Епітети: «небо голубеє»; «тяжкі сльози».
5. Ставлення поета до батьків було щиро ніжним. Особливо Тарас любив свою матір, яка дуже його жаліла. Коли живеш у сім’ї, коли у тебе є і матуся , і тато, коли з першого дня життя тебе огортають щоденно любов і турбота рідних людей, то цей родинний затишок , це щастя стає звичним і навіть непомітним. Але коли читаєш вірш Т. Г. Шевченка "Мені тринадцятий минало" , душа озивається таким хвилюванням, таким болем, такими ніжними й вдячними почуттями до рідних, що й не вимовити словами! Яким же різним є поняття щастя, "раю" для нас і для тринадцятирічного героя вірша!

У поезії розкрито зміни у настрої хлопчика, викликані єднанням з природою, усвідомленням сирітської долі і почуттям вдячності до дівчини, що втішила Тараса-підлітка в горі.

V. Закріплення вивченого матеріалу
1. Проведення тестового опитування
1. Яку роботу виконував малий Т. Шевченко?
а) Випасав ягнят; б) доглядав паненя;
в) малював картини для продажу.
2. Яка пора року відображена в поезії?
а) Осінь; б) літо; в) весна.
3. Через що малий Тарас заплакав, перебуваючи в бур’янах? Бо він:
а) заблукав; б) не отримав нічого від бога; в) боявся грози, дощу.
4. Що робила дівчина неподалік від Тарасика?
а) Копала картоплю; б) плоскінь вибирала; в) жито жала.
5. Після чого «неначе сонце засіяло...» для хлопчика-пастушка? Бо:
а) дівчина його поцілувала; б) заспівав соловейко;
в) дядько дав йому цукерку.
6. У якого пана служив поет-кріпак?
а) Польського; б) Новгородського; в) Енгельгардта.
7. Жорстока дійсність часів кріпацтва відображена в поезії у частині:
а) першій; б) другій; в) третій.
8. Чим закінчується твір Т. Шевченка?
а) Тяжким стражданням хлопця-пастушка;
б) пропозицією пана надати герою вільну;
в) радісні хлопець і дівчина погнали худобу до води.
9. Поезія «Мені тринадцятий минало» була написана Т. Шевченком у:
а) 1847 р.; б) 1874 р.; в) 1784 р.
10. Герой твору молився Богу, сидячи:
а) на великому камені; б) у бур’яні; в) біля річки.
11. Небо і село у творі названо:
а) щирим; б) господнім; в) веселим.
12. Сонце гріло, а потім запалило:
а) копицю сіна; б) сухе бадилля; в) рай.
Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.
2 Взаємоперевірка . Оцінювання.

VІ. Підсумок уроку . Оголошення результатів навчальної діяльності школярів.
VІІІ. Домашнє завдання вивчити поезію , намалювати ілюстрації до твору , сильним учням скласти кросворд , сенкан зі словом « Шевченко».

















Гравер













Поет

Прозаїк

Прозаїк










Художник



Драматург Художник

Перекладач










‹
›