Тема: Особливості національного мовленнєвого етикету. Етичні норми мовленнєвої культури. Етика професійного спілкування
Лексична тема: Мова – душа нації
Мета:
навчальна – поглиблювати знання учнів про особливості національного мовленнєвого етикету; вчити дотримуватися норм українського мовленнєвого етикету в різних життєвих ситуаціях, у професійному спілкуванні;
розвивальна – розвивати комунікативно-мовленнєві вміння; формувати навички правильного спілкування;
виховна – виховувати у школярів засобами дидактичного матеріалу почуття національної свідомості.
Тип уроку: урок розвитку зв’язного мовлення.
Методи та прийоми: бліц-опитування, доповідь учня, розповідь учителя, робота в групах, робота в парах, робота з підручником, словникова робота, стратегія «Читання з позначками», технологія «Мікрофон», рефлексія та самооцінювання.
Міжпредметні та міжмистецькі зв’язки: риторика, українська література.
Внутрішньопредметні зв’язки: лексикологія, стилістика.
Використана література:
Зубков М. Сучасний український правопис. – Х.: Торсінг, 2002. – 208 с.
Крехно Т. І. Українська мова. 10 клас. Профільний рівень: Матеріали до уроків / Т. І. Крехно, І. В. Волкова, І. М. Дишлюк. – Х.: В-во «Ранок», 2011. – 480 с.
Українська мова. 10 клас. [О.В. Заболотний, В.В. Заболотний. Рівень стандарту]. – Київ, "Генеза", 2010р.
Українська мова. 10 клас. Програма для профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів. Технологічний, природничо-математичний, спортивний напрями, суспільно-гуманітарний напрям (економічний профіль). Рівень стандарту / Укладачі: М.І. Пентилюк, О.М. Горошкіна, А.В. Нікітіна. – К.: Грамота, 2009. – 60 с.
План уроку
Організаційний момент (1 хв).
Актуалізація опорних знань і вмінь (5 хв).
Мотивація навчальної діяльності (2 хв).
Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу (13 хв).
Закріплення нового матеріалу (16 хв).
Підсумок уроку. Оцінювання (5 хв).
Інструктаж до виконання домашнього завдання (3 хв).
ХІД УРОКУ
Епіграф:
Кожен народ повинен берегти свою мову ще більше,
ніж свої кордони, бо мова - головна його оборона,
далеко більшої міцності, ніж усі її фортеці.
Ллойд Джордж Девід
Організаційний момент
Актуалізація опорних знань і вмінь
Бліц-опитування
Учитель:
Назвіть особливості усного мовленн.?
Учень: 1) Допомагає реалізувати як прямий контакт між комуні кантом і реципієнтом, так і опосередкований (зокрема технічними засобами, які віддаляють у часі сприйняття інформації);
2) розраховане на слухове сприйняття;
3) передбачає використання і мовних засобів, і позамовних елементів: жестів, міміки, особливостей вимови;
4) думка гнучка і динамічна, набуває змінного характеру за певних умов, враховуючи особливості адресату.
Учитель:
Назвіть особливості писемного мовлення.
Учень: 1) Спілкування реалізується завжди опосередковано, адже відсутній власне мовленнєвий контакт, зміст повідомлюваного оформлюється за допомогою графічних знаків;
2) розраховане на зорове сприйняття;
3) передбачає використання тільки мовних засобів, що відбираються з урахуванням неможливості корекції під час сприйняття тексту адресатом;
4) думка, потрапляючи у графічне оформлення, втрачає здатність бути іншим чином сформульованою і відповідно д ситуації скорегованої.
Учитель:
Що таке репліка-стимул (репліка-реакція)?
Учень: Розрізняють репліку-стимул, яка спонукає співрозмовника до відповіді або дії, та репліку-реакцію, що звучить у відповідь.
Мотивація навчальної діяльності
Учитель: Культура говоріння тісно пов’язана з мовленнєвим етикетом, тобто з правилами вітання, знайомства, прощання, вдячності, вибачення, запрошення, схвалення тощо. Люди, як правило, негативно реагують на порушення вироблених суспільством формул етикету.
Для того щоб ділове спілкування було ефективним, важливо, щоб його учасники обов’язково зверталися один до одного на “Ви” (як до співробітників, так і до клієнтів). Таке звертання — необхідний інструмент підтримання нормальних службових відносин і трудової дисципліни в колективі та встановлення партнерських стосунків з клієнтами. В обов’язковому порядку слід звертатися до іншого на його ім’я та по батькові. Вчасно висловлене слово “дякую” може стати не менш ефективним, аніж грошова премія. Про службовий етикет вже йшлося. Додамо лише, що часом ефективність спілкування залежатиме й від того, яким голосом (низьким чи високим) розмовляє людина, яку має дикцію, акцепт і т. ін.
Хворобою нашого часу є багатослів’я. Майже кожній людині здається, що вона знає більше та вміє щось зробити краще, аніж інший, тому їй хочеться говорити самій. Лише вихована людина відчуває, коли треба говорити, а коли слухати інших, навіть тих, хто її критикує.
Бачите, як важливо уміти правильно спілкуватися. Про це ми сьогодні поговоримо детальніше.
Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу
Робота в групах
Учитель: Прочитайте прислів'я. Сформулюйте і запишіть за їх змістом правила мовленнєвого етикету. Доповніть цей перелік власними правилами.
1. Не хочеш почути поганих і дурних слів, не кажи їх сам. 2. Що маєш казати - наперед обміркуй. 3. Краще недоговорити, ніж переговорити. 4. Умієш говорити - умій слухати. 5. Коли сам добре не знаєш, то не говори. 6. Краще мовчати, ніж брехати. 7. Треба знати, де що сказати. 8. Бесіди багато, а розуму мало. 9. Не кидай слів на вітер. 10. Будь добрим слухачем - будеш добрим оповідачем. 11. Коли хочеш що казати, то подумай, як почати.
Учні:
Будь завжди ввічливі, привітні і доброзичливі в спілкуванні, з повагою ставтеся до співрозмовника.
Будьте уважні до співрозмовника, до його стану й настрою, до того, що і як він говорить, як реагує на ті чи інші слова.
Умійте слухати і не перебивати інших.
Не бійтеся вступати в контакти (усні чи письмові) з людьми, навіть незнайомими вам, але при цьому уникайте нав’язливості.
Говоріть (пишіть) про те, що може бути цікавим і корисним для тих, хто вас слухає (читає).
Не завдавайте людям прикрощів словом (не ображайте, не говоріть неприємного, не виявляйте своєї неповаги, не вживайте грубих слів).
Умійте ввічливо попросити про щось і ввічливо відмовити у чомусь, не образивши людину своєю відмовою. Намагайтеся чемно пояснити причину прохання чи відмови.
Використовуйте у спілкуванні слова будь ласка, вибачте, не ображайтесь, чи не змогли б ви, на жаль, так вийшло. Стежте за культурою мовлення.
Умійте підтримати людину словом і ділом у будь-якій ситуації.
Словникова робота
Учитель:
Мовленнєвий етикет - це сукупність мовних засобів, які регулюють нашу поведінку в процесі мовлення. Правила мовленнєвого етикету залежать від мовленнєвих ситуацій, до яких належать знайомство, прощання, вибачення, прохання, запрошення, вітання, пропозиція, порада, відмова, згода, співчуття, комплімент тощо.
Розповідь учителя
Кожна ситуація вимагає використання характерних для неї мовленнєвих формул. Наприклад, під час зустрічі вживаємо вислови: Яка приємна зустріч! Раді вас бачити! Ласкаво просимо! Під час прощання говоримо: На все добре! Хай вам щастить! До побачення! За допомогою етикетних мовленнєвих формул люди налагоджують контакт між собою, виявляють ввічливість, пошану, стриманість, такт, підтримують доброзичливу nональність розмови. Наприклад: Щиро дякую! Вибачте, будь ласка! Дозвольте зайти! На все добре! Коли ваша ласка, допоможіть! Мовленнєвий етикет робить спілкування людей приємним, бажаним.
Національний мовленнєвий етикет постав із живої мовної практики українського народу. «Він, - за словами українського вченого Мирослава Стельмаховича, - сформувався історично в культурних верствах нашого народу й передається від покоління до покоління як еталон порядної мовленнєвої поведінки українця, виразник людської гідності й честі, української шляхетності й аристократизму духу... Українське виховання застерігає дітей і молодь від вживання грубих, лайливих, образливих слів».
Великий князь Володимир Мономах у своєму «По-ученні...» радив і дітям, і дорослим: «при старших годиться мовчати, премудрих слухати», «бесіду вести без лукавства, а щонайбільше розумом вбирати», «не лютувати словом, не ганьбити нікого в розмові», «брехні остерігатись», «не проминути ніколи людину, не привітавши її, і добре слово їй мовити».
Доповідь учня
Етика професійного спілкування
У спілкуванні найкраще виявляються моральні якості людини, відповідність її поведінки загальноприйнятим моральним нормам та принципам.
Виконуючи професійні обов'язки, людина виявляє свої ділові та моральні якості, впливає через них на інших. При цьому вона виявляє свою професійну культуру. Це Етика професійного спілкуваннnяпоняття означає відпоідність поведінки, говоріння, слухання, мовлення в професійній діяльності загальноприйнятим моральним нормам і принципам, а також вимогам, що ставляться до професії.
Етика службових взаємин виключає прояви грубості, нетерпимості до думки інших, неправдивість та ін. Першою етичною вимогою у стосунках керівника і підлеглих є вимога поваги і доброзичливості: керівник ніколи не повинен висловлювати або загалом будь-яким чином проявляти неповагу до свого підлеглого. Звичайно, у багатьох ситуаціях керівник повинен сказати: «я вважаю», «я переконаний», «я вимагаю». Такі слова означають, що керівник готовий взяти на себе відповідальність за вирішення якихось проблем. Проте в питаннях, які не мають принципового значення, керівник повинен уміти вибрати м'якший варіант («я думаю», «мені здається», «чи не здається вам, що»).
Саме керівник створює в колективі потрібний тон спілкування. Це значить, що в колективі мають розмовляти спокійно, коректно, ввічливо, має панувати атмосфера доброзичливості і взаємоповаги. Як свідчать соціологи, в ображеної, виведеної з рівноваги людини продуктивність праці помітно знижується. Травмує працівників і манера керівника багатозначним тоном викликати їх на розмову до себе. Після почутої по телефону фрази «Зайдіть до мене» багато людей у глибині душі відчувають хвилювання, чекаючи неприємної розмови. Тому, запрошуючи до себе людину, високопрофесійний керівник хоча б кількома словами попередить про тему майбутньої розмови. Кожне доручення, завдання, справа тим краще зрозумілі, чим коротше вони викладені; потрібно завжди, де лише можливо, без втрат для змісту користуватися загальноприйнятими і зрозумілими словами.
Закріпленяня нового матеріалу
Робота з підручником
Учитель: Виконайте вправу 46 на сторінці 33.
Учні: (Учні виконують завдання.)
Мовленнєва ситуація
Учитель: Поміркуйте, що в описаній ситуації виходить за межі мовленнєвого етикету й етикету взагалі.
Одного разу у Відні до композитора Берліоза підбіг маленький жвавий чоловічок і захоплено вигукнув:
- Пане Берліозе, я пристрасний прихильник Вашого таланту... Прошу Вашої ласки, дозвольте торкнутися руки, що написала «Ромео і Юлію», -з цими словами він учепився за рукав композитора і блаженно завмер.
- Пане, - торкнувся за плече Берліоз, - тримайтеся ліпше за інший рукав: я маю звичку писати правою рукою.
Учні: Чоловік, що підійшов до композитора, порушив правила етикету. Він повинен був дочекатися дозволу для того, щоб торкнутися руки музиканта.
Стратегія «Читання з позначками»
Учитель: Учитель дає учням завдання позначити на полях тексту позначками інформацію, за таким алгоритмом:
-
знайома інформація
+
нова інформація
---
я думала(в) інакше
?
це мене зацікавило(здивувало), хочу дізнатися більше
МАГІЯ СЛОВА (І група)
Мовознавці стверджують, що одним з важливих показників людської шляхетності є культура мовлення - поняття не лише лінгвістичне, а й психологічне, педагогічне, естетичне, етичне. У багатому мовному арсеналі виробилася й закріпилася справжня система словесних вітань: «доброго ранку», «доброго здоров'я», «добридень», «бувайте здорові» тощо.
Попри те, що в наш побут увійшло багато словесних вітань, українці завжди були обачливими з ними, до кожного випадку застосовували далеко не весь арсенал. Зранку, в обід чи ввечері вживали лише ті, що відповідають певному часові. Це ж стосується і кількості осіб, їхнього віку, навіть соціальної належності. Скажімо, коли одинак вітався з гуртом людей, неодмінно вживав множинну форму: «здоровенькі будьте» чи «доброго вам здоров'я» тощо.
Неабияке значення має тон розмови, уміння вислухати іншого, вчасно й доречно підтримати тему. Ввічливість, уважність і чемність - основні вимоги мовленнєвого етикету. Від чемного привітання, шляхетного потиску руки, невимушеної, ненав'язливої розмови виграш обопільний. Лихослів'я, лицемірність, невміння вислухати колегу, навпаки, лише нервує, псує настрій.
Є в нашій мові коротке, але напрочуд тепле слово «дякую». Чи часто користуємося ми ним, особливо в магазинах? Цілий день стоїть за прилавком продавець. Беручи покупку, ми нерідко забуваємо сказати одне-єдине слово. А може, воно б зняло в людини втому, підняло настрій.
Вироблені віками й закріплені в побуті кращі форми вітань-звернень, повсякденного спілкування - не звичайна людська забаганка. Це наш повсякденний етикет, наша культура, взаємостосунки, зрештою, наше здоров'я не лише в буквальному, але й переносному значенні. Коротше кажучи, це наш спосіб життя (За В. Скуратівським).
ЗДОРОВЕНЬКІ БУЛИ! (ІІ група)
Щодня, зустрічаючись з людьми, ми вітаємося. Вітання належить до найуживаніших етикетних виразів, воно є основною формою ґречності. З його допомогою встановлюється контакт між людьми, визначаються їхні взаємини вдома чи на роботі, підтримуються дружелюбні стосунки.
Здавна в Україні, зокрема в сільській місцевості, існувала добра традиція: вітатися з людьми незалежно від їх близькості, знайомства. Це було ознакою вихованості та шляхетності.
Вибір вітального слова залежить від різних обставин. Уранці ми використовуємо такі слова, як «Добрий ранок!» або «Доброго ранку!». Нині набуває поширення остання форма як більш інтимна, яка виражає побажання людині. Адже ми своїм привітанням під час зустрічі бажаємо один одному добра, благополуччя. Крім того, вираз «Доброго ранку!» звучить набагато тепліше у ставленні до зустрічного, ніж вираз «Добрий ранок!», хоча обидві форми є нормативними для сучасної української мови.
У своєму привітанні ми висловлюємо людині не лише побажання добра, а й здоров'я. Для цього слугують такі вислови: «Доброго здоров'я!» та «Здрастуйте!». Форма вітання «Здоровенькі були!» набула в українській мові національного мовного колориту. В українців є ще одне своєрідне привітання, яке вживається між добре знайомими людьми, - «Моє шанування!».
Люди різного віку можуть вітатися по-різному: так, молодь або добре знайомі колеги, ровесники часто вживають однослівне вітання: «Привіт!», люди старшого віку вживають більш урочисті вирази: «Моє вітання!», «Вітаю Вас!», а також виражають своє ставлення до людини, радість від зустрічі: «Радий Вас бачити!», «Як справи?», «Як здоров'я?». У святкові дні вітаються: «Зі святом будьте здорові!», «З Різдвом Христовим!», «З Новим роком!» тощо. Часом вітання може містити елемент запросин: «Ласкаво просимо!», «Просимо завітати!». У західних регіонах України поширеним є вітання «Слава Ісусу!». До цього часу зберігається в нашій мові форма привітання людини, що зайнята якоюсь роботою: «Боже поможи!», «Бог на поміч!»...
Різноманітними й колоритними є формули прощання в українській мові. Коли завершують зустріч добре знайомі люди, то вживають такі мовні звороти: «До побачення!», «До зустрічі!», «На добраніч!», «Прощавайте!», а в колі найближчих друзів - «Бувай!». При цьому можуть використовувати різні побажання: «Усього найкращого!», «Ходіть здорові!», «Хай щастить!», «З роси і води!», «Щасливої дороги!» тощо.
Коли ж хочуть перервати розмову і залишити товариство, можна в культурній формі попрощатися: «Вибачте, мені час іти!», «На жаль, я поспішаю!»...
Як бачимо, є чимало різноманітних форм привітань та прощань у нашій мові, які свідчать про її багатство, про високу духовність її носіїв.
Робота в парах
Учитель: Попрацюйте в парах. Накресліть таблицю і заповніть її формулами мовленнєвого етикету. За потреби скористайтеся інформацією, поданою у таблиці.
Учні: (Виконують завдання.)
Підсумок уроку.
Рефлексія і самооцінювання
Технологія «Мікрофон»
Учитель:
Опрацювавши сьогоднішню тему, я зрозумів (зрозуміла), що...
Найскладнішим під час опрацювання матеріалу для мене було...
Свої знання з тем розділу я б оцінив (оцінила) на...
Інструктаж до виконання домашнього завдання
Учитель: Виконайте вправу 51 та 54. Повторіть теоретичний матеріал.
