Заняття 14. Погода, її складові.

Причини зміни погоди. Прогноз погоди. Народні прикмети


Погода і спостереження за нею

Мета: - формувати в учнів знання про погоду, причини її змін, значення її передбачення для людини, ознайомити з роботою метеорологічної служби, її значенням для господарської діяльності людини;

    • розвивати вміння порівнювати,  встановлювати головне;

    • заохочувати до праці на географічному майданчику з використанням приладів природодослідника.

    • здійснювати екологічне виховання

Тип уроку: засвоєння нових знань

Основні поняття і терміни: погода, атмосферні опади, опадомір, метеорологія, гідрометеорологічна станція.

Методи і методичні прийоми: словесний (фронтальне (індивідуальне) опитування, бесіда (підготовча, пояснювальна, контрольно-перевірна), розповідь, робота з підручником), наочний (демонстрація обладнання), практичний (робота з календарем погоди).

Обладнання: епідіаскоп, картини або малюнки із зображенням хмар, зображення опадоміра, макет шкільного географічного майданчика, термометр, флюгер, фото метеорологічного майданчика, класний календар погоди.

Хід уроку

  1. Організаційний момент.

  2. Мотивація навчання школярів. Повідомлення  теми, мети та завдань уроку. Що таке погода? Якими явищами природи характеризується зміна погоди? Що впливає на зміну погоди? Людям яких професій прогноз погоди є дуже важливим? Отримати відповіді на ці запитання допоможе зміст уроку за темою "Погода і спостереження за нею".

  3. Сприйняття й осмислення учнями нового навчального матеріалу.

План (запис на дошці)

  1. Погода.

  2. Атмосферні опади.

  3. Аналіз стану погоди за календарем погоди.

  4. Дослідження погоди.

  5. Прикмети погоди.

1. Розповідь з елементами бесіди. Щодня по радіо і телебаченню передають, прогноз погоди на завтра, час від часу — на тиждень, на місяць. Погодою називають стан нижнього шару атмосфери в даній місцевості в даний час {термінологічна робота). Погода може змінюватись протягом певного часу. Основними показниками погоди є температура, вологість повітря, атмосферний тиск, напрямок і швидкість вітру, хмарність, наявність опадів тощо.

На Земній кулі вода випаровується безперервно і у великій кількості. Вона випаровується не тільки з поверхні річок, озер, морів і океанів, а й суходолу. Багато води випаровується з поверхні фунту, велику кількість води випаровують рослини та інші живі організми.

Я к рухається повітря?


Тепле повітря постійно рухається знизу вгору, переміщуючи із собою водяну пару. Оскільки вгорі повітря холодніше, ніж над поверхнею Землі, то водяна пара поступово охолоджується і перетворюється на дрібні крапельки води або крижинки, які потім потрапляють на поверхню Землі.

Сукупність краплин води можна побачити у вигляді хмар (вище 200 м від поверхні Землі) або туману (нижче 200 м від поверхні Землі). Крапельки води зливаються або змерзаються, стають великими, важкими і випадають із хмар у вигляді атмосферних опадів, наприклад, дощу, мряки, снігу, граду. Демонстрування картин із зображенням хмар, туману, інколи атмосферні опади випадають не з хмар, а з туману чи перенасиченого вологою повітря (роса, іній). Кількість опадів визначається за допомогою опадоміра {термінологічна робота, демонстрування приладу на макеті географічного майданчика або його зображення).

П оясніть, чому взимку йде сніг, а влітку — дощ.



2.Робота з календарем погоди. Аналізуючи дані класного календаря погоди, учні повідомляють про кількість хмарних днів у поточному місяці, роблять підсумок про характер та кількість опадів за тиждень (місяць). Порівнюють дані з попереднім тижнем (місяцем), узагальнюють результати за сезон, пояснюють,
чим це зумовлено.

3.Пояснення. Температура повітря, стан неба, сила і напрям вітру постійно змінюються. Температура повітря змінюється протягом доби і за порами року, ясне небо літньої пори змінюється хмарним небом осінньо-зимового періоду, впродовж тижня, дня і ночі не раз можуть змінитися сила й напрям вітру. Крім цього, зазнають безперервних змін прозорість неба, температура води у водоймах, тиск і вологість повітря тощо.

4.Розповідь з елементами бесіди. Чому змінюється погода: температура повітря, стан неба, сила і напрям вітру? На погоду впливають такі фактори, як моря й океани, сонячне тепло, добовий і річний рух Землі.

За допомогою яких приладів встановлюють зміни у погоді? Зміни стану повітря вивчають на метеостанціях за допомогою метеорологічних приладів: термометра, барометра, флюгера та ін. (Демонстрування перелічених приладів та відповідного обладнання на фотографії метеорологічного майданчика.) Спостереження за погодою ведуть в один і той самий час через кожні три години.

У школі ми можемо спостерігати за змінами у погоді на географічному майданчику. (Демонстрування макета шкільного географічного майданчика і розповідь про призначення його складових

5.Бесіда за матеріалом статті з використанням запитань, спроектованих на екран за допомогою епідіаскопа. Де розташовані метеорологічні станції? Які прилади є на метеорологічному майданчику? Куди передають працівники метеорологічних станцій відомості про погоду? Хто складає прогноз погоди? Для чого потрібні відомості про погоду людям? Працівникам яких професій прогноз потрібен найбільше? (Морякам, льотчикам, агрономам, водіям автомобільного транспорту).

6. Пояснювальна бесіда. Як допомагають у роботі метеорологічних станцій штучні супутники? Апаратура, встановлена на штучних супутниках Землі, передає в гідрометеорологічний центр фотоінформацію про сніговий покрив, рух криги в океанах, відомості про температуру повітря, силу й напрям вітру на різних висотах від поверхні Землі.

7. Фізкультхвилинка.

8. Повідомлення учнями заздалегідь підготовлених місцевих ознак погоди. Які народні прикмети про погоду ви підібрали? Які з них вам довелось спостерігати особисто? Який зміст у них закладено? Прикмети гарної погоди та негоди:

  1. Вранці роса — гуляє коса.

  2. Вранці не роса — спи коса.

  3. Дощу не буває, коли вітер стихає.

  4. Нічний вітер вдень погоду робить.

  5. Ластівки й стрижі літають низько над землею — піде дощ, а піднялися вгору — буде теплий ясний день.

  6. Місяць у крузі несе воду в своєму розі.

6. Узагальнення і систематизація знань.

А.  Читання фрагмента статті підручника про значення прогнозу погоди для господарської діяльності людей.
Б. Контрольно-перевірна бесіда.

  1. Як слід розуміти поняття "погода"?

  2. Які природні чинники впливають на зміну погоди?

  3. Як і де збирають матеріали для передбачення погоди?

  4. Які метеорологічні прилади використовують для вивчення змін природи?

  5. Д ля чого потрібні метеорологічні спостереження?
     

7.Підбиття підсумків уроку, аргументація оцінок.

8. Повідомлення домашнього завдання.


ПРОГНОЗ ПОГОДИ

Прогноз погоди складається на основі людських знань і можливостей комп'ютера. Традиційною складовою частиною створення прогнозу є аналіз карт, що показують структуру атмосфери по горизонталі і по вертикалі. На їхній основі фахівець із прогнозу може оцінити розвиток і рух синоптичних об'єктів. Використання в метеорологічній мережі комп'ютерів істотно полегшує прогноз температури, тиску й інших метеорологічних елементів. Для прогнозу погоди, крім могутнього комп'ютера, необхідна широка мережа спостережень за погодою і надійний математичний апарат. Безпосередні спостереження забезпечують математичні моделі необхідними для їхнього калібрування даними. Ідеальний прогноз повинний виправдуватися по всіх параметрах. Установити причину помилок у прогнозі складно. Метеорологи вважають прогноз що виправдався, якщо його помилка менше, ніж пророкування погоди з застосуванням одного з двох методів, що не вимагають спеціальних пізнань в області метеорології.

  • Перший з них, що називається інерційним, допускає, що характер погоди не зміниться.

  • Другий метод виходить з того, що характеристики погоди будуть відповідати середнім місячним на дане число.

Тривалість терміну, протягом якого прогноз виправдується (тобто дає кращий результат, чим один із двох названих підходів), залежить не тільки від якості спостережень, математичного апарата, обчислювальної техніки, але також і від масштабу прогнозованого метеорологічного явища. Узагалі говорячи, чим крупніше явище погоди, тим на більш тривалий термін його можна прогнозувати. Наприклад, часто ступінь розвитку і шляхи руху циклонів можна прогнозувати на кілька днів уперед, але поводження конкретного кучевого хмари може бути передвіщено не більше ніж на найближчу годину. Ці обмеження, очевидно, обумовлені особливостями атмосфери і не можуть бути поки переборені за допомогою більш ретельних спостережень або більш точних рівнянь.

Атмосферні процеси розвиваються хаотично. Це означає, що для прогнозу різних явищ у різному просторово-часовому масштабі необхідні різні підходи, зокрема, для прогнозу поводження великих циклонів помірних широт і локальних сильних гроз, а також для довгострокових прогнозів. Наприклад, прогноз тиску повітря на добу в приземному шарі є майже такого ж точним, як виміру за допомогою метеозондів, по яких його перевіряли. І навпаки, важко дати детальний тригодинний прогноз переміщення лінії шквалів – смуги інтенсивних опадів перед холодним фронтом і в цілому паралельно йому, у межах якої можуть зароджуватися смерчі. Метеорологи поки можуть тільки попередньо виділяти великі райони можливого виникнення ліній шквалів. Коли вони зафіксовані на космічному знімку або за допомогою радіолокатора, їхнє просування можна екстраполювати тільки на один-два годин, і тому важливо вчасно довести зведення погоди до населення. Пророкування несприятливих короткочасних метеорологічних явищ (шквалів, граду, смерчів і ін.) називається терміновим прогнозом. Розробляються комп'ютерні методики прогнозування цих небезпечних явищ погоди. З іншого боку, існує проблема прогнозів довгострокових, тобто більш ніж на кілька днів уперед, для яких абсолютно необхідні спостереження за погодою в межах усієї земної кулі, але навіть і цього виявляється недостатньо. Оскільки турбулентна природа атмосфери обмежує можливості пророкування погоди на великій території зразковим терміном до двох тижнів, прогноз на більш тривалий час повинний ґрунтуватися на факторах, що передбачуваним образом впливають на атмосферу і при цьому самі будуть відомі більш ніж за двох тижнів. Одним з таких факторів є температура поверхні океану, що повільно міняється протягом тижнів і місяців, впливає на синоптичні процеси і може бути використана для виявлення районів з аномальними температурами і кількістю опадів.

ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОГО СТАНУ ПОГОДИ І КЛІМАТУ

  • Забруднення повітря. Хоча законодавства найбільш розвитих країн регламентують обсяг викидів забруднюючих речовин автомобілями і промисловістю, забруднення повітря все-таки представляє серйозну проблему. Особливо це стосується «кислотних дощів». Продукти згоряння у формі різних оксидів сірки й азоту викидаються в атмосферу, де вступають у хімічні реакції, у результаті яких утворяться сірчана й азотна кислоти. Кислотним дощем називається випадання цих кислот на земну поверхню не тільки з атмосферними опадами, але й у результаті осадження їхніх часточок під впливом власної сили ваги.

  • Глобальне потеплення. Зміст вуглекислого газу в атмосфері Землі з 1850 виросло приблизно на 15% і, згідно з прогнозом, повинне збільшитися майже на стільки ж до 2015, цілком ймовірно, через спалювання викопного палива: вугілля, нафти і газу. Передбачається, що в результаті цього процесу середня річна температура на земній кулі підвищиться приблизно на 0,5° С, а пізніше, у 21 в., стане ще вище. Наслідки глобального потеплення пророчити важко, але навряд чи вони будуть сприятливими.

  • Озон, молекула якого складається з трьох атомів кисню, зустрічається головним чином в атмосфері. Спостереження, що проводилися із середини 1970-х до середини 1990-х років, показали, що концентрація озону над Антарктидою значно змінювалася: зменшувалася навесні (у жовтні), коли утворювалася т.зв. «озонова діра», а потім знову підвищувалася до нормальної величини влітку (у січні). За розглянутий період у цьому регіоні простежується виразна тенденція до зниження весняного мінімального змісту озону. Глобальні спостереження за допомогою супутників указують на трохи менше, але помітне зменшення концентрації озону, що відбуває повсюдно, за винятком приэкваториальной зони. Передбачається, що це відбулося через широке застосування фторхлорсодержащих хладонів (фреонів) у холодильних установках і для інших цілей.

  • Ель Ніньо. Один раз у кілька років на сході екваторіальної області Тихого океану відбувається надзвичайно сильне потеплення. Звичайно воно починається в грудні і продовжується кілька місяців. Через близькість за часом до Різдва це явище одержало назву «Ель Ніньо», що в перекладі з іспанського означає «дитя (Христос)». Супутні йому атмосферні явища були названі Південним коливанням, тому що вперше спостерігалися в Південній півкулі. Через теплу водну поверхню конвективний підйом повітря відзначається в східній частині Тихого океану, а не в західної, як звичайно. У результаті область сильних дощів зміщається з західних районів Тихого океану в східні.

  • Посухи в Африці. Згадування про посуху в Африці восходят до біблійної історії. У більш близьке нам час, наприкінці 1960-х – початку 1970-х років, посуха в Сахеле, на південній окраїні Сахари, привела до загибелі 100 тис. чоловік. Посуха 1980-х років нанесла аналогічну втрату Східній Африці. Несприятливі кліматичні умови цих регіонів підсилювалися перевипасом худоби, винищуванням лісів і воєнних дій (як, наприклад, у Сомалі в 1990-х роках).

Причини зміни клімату

Зміни клімату обумовлені змінами в земній атмосфері, процесами, що відбуваються в інших частинах Землі, таких як океани,льодовики, а також ефектами, супутніми діяльності людини.

Причиною зміни клімату є динамічні процеси на Землі зумовленні природними та антропогенними чинниками. Природні чинники зміни клімату можуть бути космічного походження та не космічного характеру. Космічні процеси, що формують клімат, це зміни світимості Сонця; сонячного випромінювання; зміни параметрів орбіти Землі; катастрофи, наприклад падіння астероїду чикомети. Природні некосмічні фактори зміни клімату на Землі це:

  • зміна прозорості атмосфери та її складу в результаті змін вулканічної активності;

  • зміна відбивній здатності атмосфери та поверхні Землі альбедо;

  • зміна кількості тепла, наявного в глибинах океану.

До антропогенних причин зміни клімату відноситься, в першу чергу, збільшення концентрації парникових газів в атмосфері утворених в наслідок діяльності людини, головним чином спалювання викопного палива. Також антропогенний вплив на клімат здійснюється від вирубки лісів, через діяльність сміттєвих звалищ та урбанізацію територій, викидів аерозольних частинок в результаті діяльності людини і т.п.

Рис. Зміни температури, вмісту CO2 та пилу в льодовиках Антарктики за останні 450 тисяч років за даними зі станції Восток


Звіт Міжурядової групи експертів зі зміни клімату (МГЕЗК) від 2 лютого 2007 року свідчить, що підвищення глобальних середніх температур яке спостерігається з середини XX століття здебільшого викликано тим, що відбувається підвищення концентрації парникових газів антропогенного походження в атмосфері Землі. Помітний вплив людини зараз поширюється і на інші аспекти клімату, включаючи температуру океанічних вод, середню температуру на континентах, екстремальні температури, вітрові режими та ін. Вчені впевнено стверджують, що зміна клімату відбувається через негативний вплив людини і саме людство несе відповідальність за забруднення та глобальні зміни клімату.

Клімат та його зміни на Землі

Клімат у вузькому сенсі цього слова зазвичай визначається як багаторічний середній режим погоди характерний для даної місцевості в силу її географічного положення. Кліматом прийнято розуміти усереднене значення погоди за тривалий проміжок часу. За визначенням Всесвітньої метеорологічної організації (ВМО), класичним періодом для усереднень параметрів вважається 30 років. Відповідними кількісними параметрами найбільш часто є такі приземні параметри як температура, опади та вітер.

Зледеніння

Льодовики є одними з найвідчутніших показників зміни клімату. Вони істотно збільшуються в розмірах у вологі холодні часи зменшуються під час потеплення та аридизації клімату. Льодовики ростуть і тануть через природні зміни і під впливом зовнішніх дій. У минулому столітті більшість льодовиків, особливо гірських не встигали накопичити за зиму стільки льоду, щоб відновити втрати під час літніх місяців, а тому поступово зменшувалися.Найзначніші кліматичні процеси за останні декілька мільйонів років — це гляціальні і інтергляціальні цикли поточного льодовикового періоду, обумовлені змінами орбіти Землі. Зміна стану континентальних льодів і коливання рівня морю в межах 130 метрів є в більшості регіонів ключовими наслідками зміни клімату.

Світовий океан

У масштабі десятиліть кліматичні зміни можуть бути результатом взаємодії атмосфери і світового океану. Багато флуктуацій клімату, включаючи найвідомішу південну осциляцію Ель-Ніньо, а також північноатлантична і арктична осциляції, відбуваються частково завдяки можливості світового океану акумулювати теплову енергію і переміщенню цієї енергії в різні частини океану. У тривалішому масштабі в океанах відбувається термогалінна циркуляція, яка грає ключову роль в перерозподілі тепла і може значно впливати на клімат.

Кліматична пам'ять

У загальнішому аспекті мінливість кліматичної системи є формою гістерезису, тобто це означає, що справжній стан клімату є не тільки наслідком впливу певних чинників, але також і всією історією його стану. Наприклад, за десять років засухи озера частково висихають, рослини гинуть, і площа пустель збільшується. Ці умови викликають, у свою чергу, менш рясні дощі в наступні за засухою роки. Тобто зміна клімату є саморегульованим процесом, оскільки навколишнє середовище реагує певним чином на зовнішні дії, і, змінюючись, саме здатне впливати на клімат.

Некліматичні чинники і їх вплив на зміну клімату

Парникові гази

Парниковий ефект, що виникає в результаті нагрівання атмосфери тепловою енергією, що утримується парниковими газами, є ключовим процесом який регулює температуру Землі.

Протягом останніх 600 млн років концентрація діоксиду вуглецю в атмосфері завдяки дії геологічних і біологічних процесів варіюється. Є декілька прикладів швидких змін концентрації парникових газів в земній атмосфері, що мають строгу кореляцію з сильним потеплінням, серед яких термальний максимум палеоцену — еоцену та вимирання видів пермі — тріаса.

Зростаючий рівень діоксиду вуглецю вважається головною причиною глобального потеплення, починаючи з 1750 року. Згідно з даними Міжнародної групи експертів зі зміни клімату (МГЕЗК) від 2007 року, концентрація СО2 в атмосфері в 2005 році була на рівні 379 ppm (частинок на мільйон), в доіндустріальний період - 280 ppm.

Щоб запобігти збільшенню глобальної середньорічної температури більше ніж на 2 градуси концентрація CO2-еквіваленту в атмосфері Землі повинна бути знижена до рівня 350 ppm (0,035%) (зараз — 385 ppm і збільшується на 2 мільйонних долі (0,0002%) в рік, головним чином через спалювання викопного палива та вирубку лісів)[2].

Є ідеї щодо геоінженерних методів вилучення вуглекислоти з атмосфери, зокрема, пропозиції ховати вуглекислий газ в тектонічних тріщинах або закачувати його в породи на океанському дні, однак ставлення до них вельми скептичне: вилучення 50 мільйонних доль газу за цією технологією коштуватиме, щонайменше, 20 трильйонів доларів, що в два рази більше національного боргу США.

Тектоніка літосферних плит

Впродовж тривалих відрізків часу тектонічні рухи плит переміщають континенти, формують океани, створюють і руйнують гірські хребти, тобто створюють поверхню, на якій існує клімат. Недавні дослідження показують, що тектонічні рухи посилили умови останнього льодовикового періоду: близько 3 млн років тому північно- і південноамериканська плити зіткнулися, утворившиПанамський перешийок і закривши шляхи для прямого змішування вод Атлантичного і Тихого океанів.

Сонячне випромінювання

Сонце є основним джерелом тепла в кліматичній системі. Сонячна енергія, що перетворюється на поверхні Землі в тепло, є невід'ємною складовою формування земного клімату. Якщо розглядати тривалий період часу, то в цих рамках Сонце стає яскравішим і виділяє більше енергії, оскільки розвивається згідно з головною послідовністю. Цей повільний розвиток впливає і на земну атмосферу. Вважається, що на ранніх етапах історії Землі Сонце було надто холодним для того, аби вода на поверхні Землі була рідкою, що привело до т. зв. "парадоксу слабкого молодого Сонця".

На коротших тимчасових відрізках також спостерігаються зміни сонячній активності: 11-річний сонячний цикл і триваліші модуляції. Проте 11-річний цикл виникнення і зникнення сонячних плям не відстежується явно в кліматологічних даних. Зміна сонячної активності вважається важливим чинником настання малого льодовикового періоду, а також деяких потеплінь, що спостерігалися між 1900 і 1950 роками. Циклічна природа сонячної активності ще не до кінця вивчена; вона відрізняється від тих повільних змін, які супроводжують розвиток і старіння Сонця.

Зміни орбіти

За своїм впливом на клімат зміни земної орбіти схожі з коливаннями сонячної активності, оскільки невеликі відхилення в положенні орбіти приводять до перерозподілу сонячного випромінювання на поверхню Землі. Такі зміни положення орбіти називаються циклами Миланковича, вони передбачаються з високою точністю, оскільки є результатом фізичної взаємодії Землі, її супутника Місяця і інших планет. Зміни орбіти вважаються головними причинами чергування гляціальних і інтергляціальних циклів останнього льодовикового періоду. Результатом прецесії земної орбіти є і менш масштабні зміни, такі як періодичне збільшення і зменшення площі пустелі Сахара.

Вулканізм

Вулканізм є частиною геохімічного циклу вуглецю. Виверження вулканів є джерелом значного підвищення концентрації сульфатних аерозолів в атмосфері, тому здатні змінити енергетичний баланс Землі та клімат.

Одне сильне виверження вулкана здатне вплинути на клімат, викликавши похолодання тривалістю декілька років. Наприклад, виверження вулкана Пінатубо в 1991 році істотно вплинуло на клімат. Гігантські виверження, що формують найбільші магматичні провінції, трапляються всього кілька разів в сто мільйонів років, але вони впливають на клімат протягом мільйонів років і є причиною вимирання видів.

Впродовж багатьох геологічних періодів діоксид вуглецю. Проте цей внесок не порівняється по величині з антропогенною емісією оксиду вуглецю, яка, за оцінками Геологічної служби США, в 130 разів перевищує кількість СО2, емітованого вулканами.

Антропогенна дія на зміну клімату

Антропогенні чинники включають діяльність людини, яка змінює навколишнє середовище і впливає на клімат. В першу чергу, до антропогенних чинників змін клімату відноситься збільшення концентрації парникових газів в атмосфері, в основному вуглекислого газу, що викликає посилення парникового ефекту.

Інші причини – це викиди в атмосферу аерозолів, цементна промисловість та інші промислові процеси, які супроводжуються виділенням парникових газів. Інші чинники, такі як землекористування, зменшення озонового шару, тваринництво, вирубка лісів, та урбанізація також впливають на клімат.

В деяких випадках причинно-наслідковий зв'язок прямий і недвозначний, як, наприклад, при впливі зрошування земель на температуру і вологість, в інших випадках цей зв'язок менш очевидний. Різні гіпотези впливу людини на клімат обговорювалися впродовж багатьох років.

Спалювання палива

Споживання людством палива з невідновлюваних джерел почало швидко рости під час промислової революції в 1850-х роках і з тих часів лише збільшується. Спалювання вугілля, нафти та газу призводить до повернення в атмосферу вуглекислого газу, що був «законсервований» у вигляді вугводнів та вугілля мільйони років тому. Внаслідок цього вміст СО2 в атмосфері зріс з ~280 ppm до 385 ppm. При таких темпах зростання прогнозується, що на кінець XXI століття концентрація вуглекислого газу в атмосфері Землі складатиме більше 560 ppm. Відомо, що зараз рівень СО2 в атмосфері Землі вищий, ніж коли-небудь за останні 750 000 років. Разом зі зростаючою концентрацією метану, прогнозується зростання температури на 1,4-5,6°С в проміжку між 1990 і 2100 роками.

Аерозолі

Аерозолі - дрібні частинки, розміром в декілька десятих доль мікрона, які знаходяться в атмосфері у зваженому стані. Вони утворюються в результаті хімічних реакцій між газоподібними забруднюючими речовинами, від лісових пожеж, сільськогосподарської діяльності, від викидів підприємств і транспорту. Аерозолі роблять нижні шари тропосфери (до 10 км) менш прозорими та розсіюють енергію, яка надходить до Землі, що знижує температуру приземного шару атмосфери. Різні типи аерозолів можуть мати результуючий охолоджуючий або нагріваючий ефект. Взаємодія аерозолів із рідкою водою в хмарах, викликаючи непрямий ефект альбедо та підсилювати хмарний покрив Землі.Дія аерозолів досить локальна, адже зазвичай вони знаходяться в атмосфері недовго.

Цементна промисловість

Виробництво цементу є значущим джерелом викидів СО2. Діоксид вуглецю утворюється, коли карбонат кальцію (CaCO3) нагрівають, щоб отримати інгредієнт цементу оксид кальцію (СаО або негашене вапно). Виробництво цементу є причиною приблизно 2,5 % викидів СО2 індустріальних процесів (енергетичний і промисловий сектори).

Землекористування

Значний вплив на клімат здійснюється землекористуванням людини. Зрошування, вирубка лісів і сільське господарство здатні повністю змінити навколишнє середовище. Наприклад, на зрошуваній території змінюється водний баланс. Землекористування може змінити альбедо окремо взятої території, оскільки змінює властивості підстилаючої поверхні і тим самим кількість поглиненого сонячного випромінювання. Наприклад, існують припущення, що клімат Греції та інших середземноморських країн змінився через масштабні вирубки лісів між 700 роком до н. е. і початком н. е. (деревина використовувалася для будівництва, кораблебудування і як паливо). Клімат став жаркішим і сухішим, а ті види дерев, які використовувалися в кораблебудуванні, не ростуть більше на цій території.

Згідно з дослідженням 2007 року Лабораторії реактивного руху (Jet Propulsion Laboratory) середня температура в Каліфорніїзросла за останні 50 років на 2 °С, причому в містах це зростання набагато вище. Це є в основному наслідком антропогенної зміни ландшафту.

Скотарство

Відповідно до звіту ООН «Довга тінь скотарства» від 2006 року худоба є причиною 18 % викидів парникових газів в світі. Це включає і зміни в землекористуванні, тобто вирубку лісу під пасовища. У тропічних лісах Амазонки 70 % вирубки лісів проводиться під пасовища, що послужило основною причиною того, що Продовольча і сільськогосподарська організація ООН(англ. Food and Agriculture Organization, FAO) в сільськогосподарському звіті за 2006 рік включила землекористування в сферу впливу скотарства. На додаток до викидів СО2, скотарство є причиною викиду 65 % оксиду азоту і 37 % метану, що мають антропогенне походження.



Наслідки згубного впливу людини на природу


с мог

п осухи












пожари танення льодовиків







‹
›