№ уроку 15 Дата____________ клас_______

Тема: Форми земної поверхні. Простягання низовин, височин, гір, річкових долин. Карта «Фізична поверхня»

Мета:

• формувати знання про основні форми земної поверхні, з’ясувати основні закономірності простягання низовин, височин, гір, річкових долин, забезпечити оволодіння навичками роботи з фізичними картами;

• розвивати вміння аналізувати, порівнювати, формувати самостійність мислення, прагнення самостійно робити власні висновки, розвивати просторову уяву;

• виховувати позитивне ставлення учнів до навчально-пізнавальної діяльності.

Тип уроку: Урок засвоєння нових знань

Методи: пояснення, розповідь з елементами бесіди, частково-пошуковий, логічні, наочні

Обладнання:Фізична карта світу, Фізична карта України, атласи, презентаційні матеріали, комп’ютер.

І. Організаційний момент

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

Знання рельєфу будь-якої місцевості має велике практичне зна­чення, тому що рельєф обумовлює розміщення сільськогосподарських угідь, застосування техніки, прокладання шляхів сполучення, роз­ташування міст тощо.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

а) Повідомлення теми та завдань уроку

б) Сприйняття та осмислення інформації

Розгляньте фізичну карту України. Ви бачите, що ре­льєф території України досить різноманітний. Є низовини, височини і гори. Кожна з форм рельєфу має свої характерні особливості, тому що формувались вони протягом багатьох геологічних епох під впливом внутрішніх і зовнішніх сил Землі, що взаємодіяли між собою.

Для України характерні переважно рівнинні території з невеликими висотами, які перевищують рівень моря в середньому на 180 м. 
Підвищенням фундаменту докембрійської платформи в сучасному рельєфі відповідають височини. Так, до Українського щита приурочені височини, а до тектонічних западин – низовини. Отже, форми і висоти сучасних рівнин залежать від будови докембрійської платформи. Українські Карпати і Кримські гори приурочені до складчастих альпійських структур. 

Рівнинна частина території України підвищена над рівнем моря у середньому на 175 м, височини підняття на 300-400 м, а максимальна відмітка перевищує 500 м на Хотинській височині. Найбільш зниженою частиною є Азово-Чорноморське узбережжя, де абсолютні висоти коливаються в межах 10-15 м. Значні за площею низовинні форми рельєфу поширені на півночі та півдні України, а також уздовж лівого берега Дніпра. 
Поліська низовина знаходиться на півночі України. З півдня вона обмежена височинами, з яких стікає значна кількість приток річки Прип'ять. Густа річкова мережа формує плоскохвилясту поверхню, яка має загальний похил до приток Прип'яті та Дніпра. 
Підвищення Поліської низовини становлять не більше ніж 200 м, лише Словечансько-Овруцький кряж здіймається до 315 м. Такий характер рельєфу в поєднанні з кліматичними умовами спричиняє значне заболочення. 
Придніпровська, Причорноморська та Закарпатська низовини 
Придніпровська низовина розкинулася на південь від Поліської низовини вздовж лівого берега Дніпра. Її поверхня має загальний ухил в південно-західному напрямку. Абсолютні висоти тут змінюються від 170 до 90 м. У межах Придніпровської низовини виділяється широка долина річки Дніпра з високим стрімким правим берегом і пологим лівим. На сході вона поступово переходить у Полтавську рівнину, що має плоску й горбисту поверхню з долинами та балками. 
Причорноморська низовина простягається на півдні України. Абсолютні висоти її поверхні становлять 120-150 м. Низовина поступово знижується до Чорного моря. Її складовою є Північнокримська рівнина з висотами до 40 м над рівнем моря, поверхня якої поступово знижується до затоки Сиваш. Загальна рівнинність переривається долинами річок, балками та ярами. 
Закарпатська низовина , що прилягає з південного заходу до Українських Карпат, є частиною Середньодунайської низовини. Вона має незначний похил на південний захід, її абсолютні висоти – 105-120 м. Поверхнею Закарпатської низовини є плоска долина річки Тиси з притоками. 
Височини 
Придніпровська височина розташована в центральній частині України. Її абсолютні висоти становлять 320 м на півночі та 150 м – на півдні. У східній частині височини здіймаються Канівські гори. 
Подільська височина простягається на правобережжі з північного заходу на південний схід. Її поверхня дуже розчленована. Абсолютні висоти становлять 320-350 м. Деякі підвищені масиви височини називають горами: Кременецькі, Гологори, Розточчя, Опілля, Товтри. 
Волинська височина розташована в західній частині України. На ній височить Мізоцький кряж із висотою 342 м. 
Передкарпатська височина , яка має висоти 650-800 м і густу мережу річкових долин, прилягає з північного сходу до Українських Карпат. 
Хотинська височина – це хвилясте горбисте пасмо, що розкинулося на 50 км між річками Дністра і Пруту. Її середня висота – 400 м. Найвища точка височини – гора Берда, що здіймається на 515 м. Це максимальна висота рівнинної частини України. Поверхня височини розчленована річками, які мають глибокі долини зі стрімкими берегами. 
Середньоруська височина заходить на територію України південно-західними відрогами. 
Висота її в межах нашої країни не перевищує 236 м . Тут дуже багато ярів та балок. 
Донецька височина із середніми висотами 175-300 м розкинулася на сході України. Її осьову частину називають Донецьким кряжем. Найвища точка – Могила-Мечетна. Її висота – 367 м. 
Приазовська височина з висотами 150-300 м простягається на південному сході країни. Тут на поверхню виходять кристалічні породи, утворюючи підвищення, які в народі називають «могилами». Так, найвища точка височини – Бельмак-Могила. Її висота – 324 м. 

Карпати 
Українські Карпати ще називають Лісистими або Східними, оскільки вони є частиною великої Карпатської системи, яка простяглася за межі України в Словаччину та Румунію. Це молоді середньовисотні гори, що утворилися у результаті альпійської складчастості. Їх середні висоти становлять 1200-1600 м. 
Гори утворені кількома паралельними пасмами, що простягаються з північного заходу на південний схід. Гірські пасма Бескиди , Горгани та Покутсько-Буковинські , що здіймаються на сході, дістали назву Зовнішніх Карпат . Центральну частину гір становлять Вододільно-Верховинські Карпати , Полонинсько-Чорногорський хребет , Рахівські та Чивчинські гори . 
Найвищою частиною Українських Карпат є масив Чорногора з горами: Говерла, Петрос, Ребра, Гутин-Томнатик, Бребенескул, Піп-Іван та ін. Вони здіймаються більше, ніж на 2 000 м, і виділяються на тлі смерекових і букових лісів та мальовничих полонин. 
Найвищою точкою України є гора Говерла – 2061 м. З неї відкривається чудова панорама – краєвиди навколишніх гірських хребтів: на півночі біліють пасма Горган з кам'яними розсипищами на схилах, на півдні видніються скелясті гребені масиву Мармарош, на сході підносяться масиви Гринявських гір і Свидівця . За гарної сонячної погоди Карпати з Говерли здаються синіми. 
 Кримські гори 
Кримські гори займають крайній південь Кримського півострова. Вони простягаються із заходу на схід на 180 км трьома гірськими пасмами: Головним (з висотами 1200-1500 м), Внутрішнім (400-600 м) і Зовнішнім (250-350 м). Схили пасом асиметричні: південні – стрімкі та урвисті, північні – пологі. Це зумовлено розмиванням м'яких порід мергелю та глини у гірських нашаруваннях різної твердості. Такі асиметричні форми рельєфу називають куестами. 
Головне пасмо Кримських гір є найвищим. Це суцільний ланцюг столоподібних плоских безлісих масивів, що називають яйлами. Із заходу на схід простягаються такі масиви-яйли: Байдарська, Ай-Петринська, Ялтинська, Нікітська, Демерджі, Бабуган та Карабі. 
На Бабуган-Яйлі, найвищому масиві Кримських гір, що здіймається між Гурзуфом і Алуштою, височить гора Роман-Кош, її висота 1545 м. Це найвища точка Кримських гір. Яйли роз'їдені проваллями. У центрі Бабуган-Яйли у вапнякових породах утворилася карстова шахта Бабуганськ, глибиною 103 м і завдовжки 150 м. 
Прибережні схили Головного пасма закінчуються Південним берегом Криму. Через Ангарський перевал Головного пасма пролягає автомобільна траса. 
Розчленування поверхні території, наявність гір впливають на її господарське використання, прокладання шляхів, планування і забудову населених пунктів, обробіток земель і вирощування сільськогосподарських культур.

Завдання. За допомогою фізичної карти шкільного атласу та від­повідного тексту підручника, зробіть «шпаргалку» (лист опорних сиг­налів), що характеризує форми рельєфу України, їх розміщення на карті. Заповніть таблицю:

 

Форма рельєфу	Географічне положення	Відносна висота, м	Абсолютна висота, м

ІV. Узагальнення інформації

Прийом «Картографічна лабораторія»

Завдання. Позначте на контурній карті форми рельєфу України та підпишіть їх назви.

V. Закріплення вивченого матеріалу

1. Горотворення, під час якого в Україні сформувались гори:

а) байкальське;

б) герцинське;

в) альпійське;

г) мезозойське.

2. Домінуючий характер рельєфу України:

а) гірський;

б) низовинний;

в) височинний;

г) рівнинний.

3. Найвищою височина України:

а) Хотинська;

б) Приазовська;

в) Донецький кряж;

г) Словечансько-Овручський кряж.

4. Найнижча низовина в межах України:

а) Поліська;

б) Північнокримська;

в) Придніпровська;

г) Причорноморська.

5. Найвищу точка України:

а) Камула;

б) Берда;

в) Говерла;

г) Роман-Кош.

6. Знайдіть відповідність між найвищими точками і формами рельєфу, в межах яких вони знаходяться.

 

а) г. Могила-Бельмак; б) г. Берда; в) г. Камула; г) г. Могила-Мечетна

1. Подільська височина; 2. Приазовська височина; 3. Донецька височина; 4. Волинська височина; 5. Хотинська височина

VІ. Підсумки урок:

• Сучасний рельєф України формувався протягом тривалого істо­ричного часу.

• Він зазнав впливу тектонічних рухів, давніх зледенінь, коливання рівнів морів та інших природних чинників.

• Більша частина території України представлена рівнинами, серед яких за площею переважають низовини.

• Височини та низовини розчленовані ярами, балками, річковими долинами.

• Сучасний рельєф України зазнає антропогенного впливу.

VІІ. Домашнє завдання

• Опрацюйте текст підручника.

• Підготуйте чотири запитання, що починаються словом «Чому?», «Як?», «Що?», «Де?».