Рей Дуглас Бредбері
Анкета письменника
1
. Рей Дуґлас Бредбері (1920–2012) — американський письменник-фантаст, автор близько 400 літературних творів різних жанрів: оповідань, романів, віршів, есе, п’єс для театру і радіо, кіно- й телесценаріїв. «Пророк космічної ери».
2. Освіта. Школа+бібліотека, самоосвіта
3. Початок літературної діяльності. У 12 років сам друкував твори і розсилав до поважних часописів. У 22 роки – професійний письменник
4. Життєве кредо Р. Бредбері: «Робіть те, що ви любите, й любіть те, що ви робите».
5. Мрія письменника. «Я сподіваюся дожити до того моменту, коли ми приземлимося на Марсі»
6. Творчий спадок. 11 романів, 21п’єса, 28 кіносценаріїв, 400 оповідань: «Марсіанські хроніки» (1950), «451 градус за Фаренгейтом», "Вино з кульбаб" (1957 р.), "Насувається лихо" (1962 р.), "Смерть - справа самотня" (1985 р.), "Літо, прощавай!" (2006 р.), «Усмішка» (1952)
Біографія Р.Бредбері
Рей Дуґлас Бредбері (1920–2012) — один із найвідоміших американських письменників-фантастів, автор близько 400 літературних творів різних жанрів: оповідань, романів, віршів, есе, п’єс для театру і радіо, кіно- й телесценаріїв. Твори письменника є впізнаваними за їх емоційним, психологічним стилем. На думку критиків, Бредбері є унікальним явищем в американській і світовій літературі.
Письменник народився у містечку Вокіґен, Іллінойс, і був наймолодшим серед трьох братів у сім'ї шведської імігрантки, і Леонарда Сполдінг Бредбері — телефоніста англійського походження. Своє друге ім'я «Дуглас» отримав на честь зірки німого кіно — Дугласа Фербенкса.
Коли Бредбері виповнюється 6 років, сім’я змушена кілька разів переїжджати, врешті-решт осідає в Лос-Анджелесі 1934 року.
Дитинство. У дитинстві Рею Бредбері було нелегко, адже він був товстеньким очкариком, абсолютно не придатним до традиційних хлоп'ячих розваг. І тоді допомогу прийшли книжки. чимало часу він проводив у місцевій бібліотеці. Там він читав Френка Баума («Чарівник країни Оз»), Жуля Верна, Герберта Веллса, особливо — Едґара Берроуза (що відомий насамперед серією книжок про пригоди Тарзана).
Літературні герої в уяві хлопчика були реальними, як мама чи дядько. Рей був упевнений у тому, що на передостанніх сходинках ґанку їхнього будинку вночі ховалися чудовиська, яких чомусь міг бачити тільки він. А в усьому іншому Рей був таким, як і мільйони американських хлопчаків, його однолітків, чиє дитинство і юність припали на тридцяті роки минулого століття.
У віці 12 років, Рей почав думати про кар’єру письменника. «У 12 років я не міг купити продовження «Марсіанського воїна» Едгара Берроуза, адже ми були бідною сім’єю… І тоді я написав свою власну версію». Так почалася літературна кар’єра одного з найвидатніших письменників ХХ століття…
Про свої дитячі роки він збереже враження у «Кульбабовому вині» та численних оповіданнях про Дуґа — простого американського хлопчика, у якому легко вгадати автора.
Освіта. Рей закінчив середню школу. Він не мав грошей на коледж, мусив заробляти на життя продажем газет. Систематичні знання він здобув відвідинами бібліотек: «Мене виростили бібліотеки. Я не вірю у коледжі та університети. Я вірю у бібліотеки, бо більшість студентів не мають достатньо грошей на освіту. Коли я завершив школу, тривала депресія в економіці й грошей не було. Я не міг відвідувати коледж, а тому проводив у бібліотеці три дні щотижня впродовж 10 років».
Бібліотеку через багато років він зробить місцем подій роману «Щось лихе до нас іде», а образ рідного містечка виведе у різних творах під назвою Ґрінтауна.
Через нестачу грошей на випускний у школу Рей прийшов у костюмі покійного дядечка Лестера, якого вбив грабіжник. Дірки від куль на піджаку мати акуратно зашила. Коштів на продовження навчання у сім‘ї не було.
У 1938–1942 роки Рей працював продавцем газет на вулицях Лос-Анджелесу, проводячи ночі за друкарською машинкою. Таким чином придбавався досвід літературної творчості й формувалася майстерність. Віднайдення індивідуального впізнаваного стилю вдалося письменнику лише після тривалих зусиль: «Після мільйонів слів наслідувань, у віці двадцять два роки я раптом здійснив прорив, прорив у оригінальність “науково-фантастичною” історією, що була цілком “моєю”».
Світогляд письменника сформувався серед книжок, що супроводжували його із юного віку: «Жуль Верн був моїм батьком. Веллс — мудрим дядечком. Едґар Аллан По доводився мені двоюрідним братом, він як кажан — вічно мешкав у нас на темному горищі. Флеш Гордон та Бак Роджерс — мої брати і товариші. Ось вам і вся моя рідня. Ще додам, що моєю матір’ю, цілком ймовірно, була Мері Воллстонкрафт Шеллі, авторка Франкенштейна. Ну ким я ще міг стати, як не письменником-фантастом, із такою сімейкою?»
Творчий шлях завдовжки 80 років розпочався, за спогадами Рея, із зустрічі на карнавалі дня праці з фокусником Містером Електрико, який переконав хлопчика, що впізнав у ньому свого друга, що загинув у Франції під час Першої світової війни; фокусник сказав йому: «Живи вічно!». Ця відповідальність за мрії інших, імовірно, і спрямувала 12-річного майбутнього письменника шляхом, який він згодом обрав.
Початок літературної діяльності. У 1940-ві рр.. поодинокі оповідання Бредбері починають з’являтися друком, спершу в невеликих місцевих журналах, а згодом у престижних виданнях.
Одруження. У 1946 році в книгарні Лос-Анджелеса Бредбері зустрів працювала там Сусану Маклюри (Мегі), яка стала згодом любов'ю всього його життя. 27 вересня 1947 Меггі і Рей уклали шлюб , який тривав до смерті маклюри в 2003 році, в шлюбі народилося чотири дочки: Беттіна, Рамона, Сьюзен та Олександра. До Маклюри звернено посвята автора в романі «Марсіанські хроніки»: «Моїй дружині Маргарет з щирою любов'ю».
Протягом перших кількох років Меггі багато працювала, щоб Рей мав можливість займатися творчістю. Письменницька діяльність у той час не приносила йому особливих доходів; загальний місячний дохід сім'ї становив близько 250 доларів, з яких половину заробляла Маргарет.
Про своє подружнє життя Рей Бредбері розповідав так: «Коли ми з Меггі одружилися 60 років тому, у нас не було грошей. На нашому банківському рахунку було 8 доларів. Перші два роки в нас не було навіть телефону. Ми знімали крихітну квартирку у Венісі, поряд із бензозаправкою. Там на стіні й висів мій телефон. Я вибігав до нього, брав слухавку, а люди думали, що телефонують мені додому. Не було навіть телефону, що вже казати про машину. Але знаєте, що в нас було? Кохання».
Професійний письменник. Із 1943 року Рей стає професійним письменником, і 1947 року виходить друком перша збірка «Темний карнавал», укладена із раніше написаних оповідань, яка, проте, не принесла авторові ні успіху, ні статків.
Успіх та слава. Справжній успіх приходить до Бредбері у 1950 р., коли з’являються «Марсіанські хроніки», цей, за його висловом, «несподіваний роман», скомпонований з окремих оповідань про Марс і марсіан за порадою видавничого редактора, який, за іронією долі, мав таке саме прізвище (Волтер Бредбері). Саме йому письменник згодом присвятив «Кульбабове вино». За одну ніч Рей Бредбері пише роман, компонуючи й пов’язуючи
численні оповідання: «У Нью-Йорку стояла типова спекотна червнева ніч. Кондиціонування ще було в майбутньому. Я друкував на машинці до третьої ночі, пітніючи й балансуючи своїми марсіанами у їхніх дивних містах за декілька годин до прибуття й відправлення астронавтів».
Тоді ж — і за тим же принципом — вийшла збірка «Розмальований чоловік». Ще за три роки — і кільканадцять оповідань, що 1953-го були випущені під назвою «Золоті яблука сонця» — настав час для наступного роману.
Ним став «451° за Фаренгейтом». Двадцять п’ять тисяч слів, що стали основою книги, були написані впродовж 9 днів ще у 1951 році і коштували 9 доларів 80 центів. Ці гроші — плата за роботу з друкарською машиною в бібліотеці імені Лоренса Павелла в Каліфорнійському університеті у Лос-Анджелесі,— складалися із 10 центів щопівгодини. Поспіх був викликаний тим, що Бредбері, шукаючи усамітнення (а працювати вдома він не мав змоги: згодом іронічно зауважував, що, коли доводилось обирати між письменством й іграми із дочками, обирав останнє), знайшов його саме у згаданій бібліотеці. Спокій, щоправда, там надавався відносний, бо поряд стукали друкарськими машинками ще з десяток студентів.
Нагороди. 1954 року — нагорода Національного Інституту Мистецтв і Письменства. Двічі йому присуджувалась премія О. Генрі. Був лауреатом медалі Національної Книжної Фундації, лауреатом Еммі. Йому присвячена зірка на голлівудській Алеї Слави, всього ж на рахунку Бредбері 8 нагород і 2 номінації в галузі кіно. 2000 року Бредбері одержав Медаль Національної Книжкової премії за підсумком усієї прижиттєвої творчості; 2004-го — Національну Медаль Мистецтв Президента Дж. Буша; 2007-го — Пулітцерівську премію «за визначну, плідну і глибоко впливову кар’єру як незрівнянного автора наукової фантастики і фентезі».
Життєве кредо Р. Бредбері: «Робіть те, що ви любите, й любіть те, що ви робите».
Останні роки. У 79 років Бредбері переніс інсульт, внаслідок чого погано працювала права рука, і тому йому довелося залишити свою стару друкарську машинку; хвороба прикувала його до інвалідного візка, але Бредбері не втрачав життєрадісності, жартував, що дочекається свого століття, щоб отримати вітання від президента.
Він і в дев'яносто років кожен день починав з того, що сідав за рукопис, бо вірив, що ще одне нове оповідання продовжить йому життя. Книги виходили майже щороку: останній великий роман побачив світ у 2006 році, ще до появи на прилавках гарантувавши собі славу бестселера.
Смерть. Визначний письменник пішов з життя 5 червня 2012 року.
Творчий спадок. 11 романів, 21п’єса, 28 кіносценаріїв, 400 оповідань: "Марсіанські хроніки" (1950), "451 градус за Фаренгейтом" (1953 р.) "Вино з кульбаб" (1957 р.), "Насувається лихо" (1962 р.), "Переддень всіх святих" (1972 р.), "Смерть - справа самотня" (1985 р.), "Кладовище для божевільних" (1990 р.), "Зелені тіні, білий кит" (1992 р.), "А нумо всі уб'єм Констанцію" (2002 р.), "Літо, прощавай!" (2006 р.), «Усмішка» (1952)
Мрії письменника
«Якщо коли-небудь після моєї смерті мою могилу відвідає хлопчик і скаже: «Тут лежить оповідач пригод», - я буду щасливий».
«Про що я мрію зараз? Я сподіваюся дожити до того моменту, коли ми приземлимося на Марсі».
«Я передаю людям свою любов до життя. Я навчаю їх бути свідомими — ось що означає любов. Починаєш з малого, а збуджуєш у людях дуже високі почуття».
Підсумовуючи себе як особистість, Бредбері порівняв себе з «гранатом, наповненим зернами ідей для творчості — зернами книжок, зернами віршів, зернами п’єс».
Своїм шанувальникам він радить цілковито любити життя. Письменник упевнений, що саме в цьому запорука довголіття.
"Я любив і люблю кожен день мого життя. Я пам`ятаю, як я народився і навіть пам`ятаю себе в утробі матері. Хочу, щоб ви озирнулися назад у своє минуле", - зазначив Бредбері.
Цікаві факти з життя Рея Бредбері.
улюбленим героєм був капітан Немо;
виховувався на сімейній легенді про прабабусю, яку нібито спалили під час процесу над відьмами в 1692 році;
автор понад 800 творів різних жанрів