Матеріал підготувала

учитель початкових класів

Статкевич Н.В.

Дитинство – єдиний період життя, коли творчість може стати універсальним і природним способом буття людини. Численні наукові дослідження різних часів свідчать про безкрайні креатині можливості учнів початкових класів, тому провідна психолого-педагогічна проблема виявляється в тому, щоб створити ці сприятливі умови стимулювання і спрямування розвитку особистості.

Сучасне розуміння проблеми розвитку літературно-творчих здібностей школярів увібрало в себе здобутки гуманної педагогіки минулого. Психолого-педагогічна спадщина Я.А. Коменського, К.Д. Ушинського, О. В. Духновича, М. Монтессорі, О. О. Потебні, С. Ф. Русової, П.П. Блонського, практика Л. М.Толстого, С. Френе, Дж. Родарі, В.О. Сухомлинського свідчать, що літературна творчість у дитячі роки – умова та засіб максимального розкриття творчих здібностей, активізації емоційно-чуттєвої сфери, , пізнавальних інтересів та духовного потенціалу молодших школярів.

Проблемою розвитку творчих здібностей у дітей займається відомий в Україні дидакт О.Я. Савченко. У працях «Розвивай свої здібності», «Розвиток пізнавальної самостійності молодших школярів», «Дидактика початкової школи» вона обґрунтовує це питання, і подає визначення: «Здібності – індивідуальні особливості людини, що дають їй змогу за однакових умов успішніше за інших оволодівати певною діяльністю, розв’язувати творчі задачі». Вона також характеризує складові пізнавальних здібностей, а саме: порівняння (як розумова операція, як дидактичний прийом і як засіб створення образності), класифікація, аналіз, синтез, узагальнення, групування . Педагог наголошує, що тільки активна діяльність самого школяра є запорукою його успішного розвитку. Важливо у школі давати самостійні і творчі завдання на спостереження, узагальнення, щоб у дітей формувалися мислительні здібності, інтерес до навчання, слід впроваджувати пошукову діяльність.

Визначено, що провідними внутрішніми чинниками впливу на формування емоційно-ціннісного ставлення до світу, розвиток творчої уяви, образного мислення та мовлення є сприймання природи та різних видів мистецтв. Зовнішніми чинниками є виконання учнями різних видів творчих завдань, а також наявність розвивально-творчого середовища, яке передбачає організацію співробітництва у процесі пошукової діяльності, гуманізацію навчального спілкування між вчителем та учнями. Умовою повноцінного розвитку літературно-творчих здібностей учнів виступає ефективне використання у навчальному процесі внутрішніх та зовнішніх чинників у їх взаємозв’язку

Діти початкових класів – «першовідкривачі» світу. Як? Де? Чому? Що? Звідки? З такими запитання постійно звертаються вони до дорослих – з раннього дитячого віку до мами, тата, дідуся і бабусі, а переступивши шкільний поріг – до учителів. Учням подобаються ті види навчальної діяльності, які дають їм матеріал для роздумів, можливість проявляти ініціативу і самостійність, потребують розумового напруження, винахідливості та творчості. Кожна дитина має певні здібності, а тому, завдання вчителя – відшукати найменші пагінці таланту, розвивати його. Адже в майбутньому житті стануть у пригоді міцна пам’ять, гостре око, хороший смак, образне мовлення. Все це виховується і розвивається під час виконання різних творчих робіт.

Усі учні по-своєму талановиті, однак не стільки необхідно виховувати з них поетів чи письменників, скільки викликати в них бажання творчості, прилучення до кращих зразків художньої літератури. Зустрічаючись із творчістю поетів та письменників, прилучаючись до художніх творів, школярі навчаються любити й розуміти прочитане.

Розвиток літературних творчих здібностей учнів початкових класів де складний процес. Що спирається на такі пізнавальні та творчі здібності:

- спостережливість, здатність побачити незвичайне у звичайному;

- розвинену уяву, вміння фантазувати;

- розвинене мовлення, образне мислення;

- розвинену потребу пізнавати нове (допитливість, пізнавальний інтерес);

- наполегливість, впевненість у досягненні мети.

Формування літературно-творчих умінь можна здійснювати поетапно.

На підготовчому етапі пропонуємо використовувати такі творчі вправи:

• - пошук потрібного римованого слова;

• - закінчення чи поширення речень і текстів;

• - висловлення свого ставлення до почутого.

Під час частково-творчого етапу можна запропонувати такі вправи:

• - складання дітьми чистомовок, лічилок, загадок на основі аналогії чи за допомогою вчителя;

• - редагування текстів;

• - переказ тексту, в тому числі і творчий;

• - інсценування, драматизація літературних творів;

• - складання текстів за аналогією.

Власне творчий етап. На цьому етапі основним видом вправ є:

• самостійне складання учнями творів.

Четвертий етап – аналіз та удосконалення творчої роботи.

Учні удосконалюють створені тексти.

Відомий педагог – психолог В. О. Левін визначив етапи формування поетичних здібностей молодших школярів.

Перший етап: включення в ігрову творчість і спілкування в дитячій групі. Цей етап потрібний для того, щоб компенсувати недоліки в розвитку уяви, спілкування і мотивації учня, які виникають ще в дошкільному віці.

На цьому етапі готуються розв’язання трьох питань:

• який мотив стане провідним у навчанні: внутрішній чи зовнішній?

• чи будуть школярі спілкуватися один з одним?

• що стане для дитини критерієм оцінки і самооцінки її дій: думка вчителя або культурні змістовні ознаки?

Другий етап: засвоєння елементів поетичної форми у грі. Його завдання: розвинути в учнів практичні вміння ігрового оволодіння художніми засобами: римою, розміром, звукописом, інтонацією, тропами (епітетами, порівняннями, метафорами, гіперболами); розвинути самооцінку – сформувати готовність і вміння оцінювати свою роботу з літературним матеріалом.

Третій етап є кульмінаційним, на якому школяр усвідомлює комунікативні можливості художніх засобів (які на другому етапі були засобами гри); починає бачити у собі поета, здатного впливати на інших людей, їхній настрій, світогляд.

Критерієм самооцінки літературної творчості стає реакція слухачів: чи їм цікаво? Чи почули щось нове і важливе для них? Завдання цього етапу: об’єктивація художніх засобів у якості засобів спілкування мистецтвом; об’єктивація у собі авторських здібностей; формування комунікативно – оціночного ставлення до своєї творчості та мистецтва.

Четвертий етап: формування комунікативно – оціночного ставлення до мистецтва. На цьому етапі відбувається перенесення художньо – комунікативної позиції з власної творчості дітей на твори майстрів. Критерієм результативності поетичної творчості, яка сформувалася у власній навчально-поетичній діяльності, є усвідомлення учнями власних досягнень.

Виразне читання художнього твору – один з ефективних напрямів у формування розвитку поетичних здібностей. Важливо ввести учня у світ почуттів автора, через поетичні мовні образи підвести до висновків та в художньому виконанні (виразне читання) їх озвучити. Одним з напрямків роботи над розвитком поетичної творчості молодших школярів є аналіз поетичних творів з урахуванням жанрових особливостей.

У початкових класах цей процес є складним і специфічним, спирається він на загальновідомі, описані в літературі принципи аналізу твору в єдності його змісту і форми:

• безпосередність у сприйнятті літературного твору, який має бути повністю прочитаний або прослуханий;

• безперервність у сприйнятті художнього твору. Дотримуючись закону безперервності, вчитель на уроці читає учням цей поетичний твір повністю, напам’ять. На завершення уроку – бесіда про враження від прочитаного;

• правильне співвідношення читання та аналізу, який не повинен бути тривалішим за сам процес читання (чи слухання);

• поєднання загальноприйнятих оцінок художнього твору з особистими.

Усвідомивши психолого-педагогічні аспекти зазначеної проблеми, учитель використовує величезні можливості уроку літературного читання.

Науково – педагогічні дослідження свідчать, що вміння розуміти поезію, наявність стійкого інтересу до читання поетичних творів є однією з передумов виховання самостійного читача.

Варто зазначити, що розвиток поетичної творчості – це інтегрований безперервний процес, який триває не лише на уроках поетичної творчості, а й у позанавчальний час.

Усім відомо, що діти від природи допитливі і йдуть до школи з бажанням вчитися. Щоб не згас цей вогник допитливості, щоб кожна дитина могла розвинути свої творчі можливості, необхідне розумне керування з боку вчителя. А для цього необхідно перетворити кожний урок у школі в урок реалізації засад особистісно орієнтованого навчання, спрямованих на розкриття учнем його індивідуальних здібностей.

Розвиток творчих здібностей у кожного школяра потребує від учителя застосування на уроці творчих завдань, що складають систему, яка дасть можливість урізноманітнити творчу діяльність учнів і забезпечити перехід від репродуктивних, формально - логічних дій до творчих.

У навчальній діяльності домінує пошукове, розвивальне і стимулююче навчання. Окрім удосконалення наявних мовних здібностей, у дитини формується вміння навчатися, розвивається пізнавальний інтерес і бажання творити.

Творчість властива всім людям, тому треба намагатись створити для кожного учня оптимальні умови навчання, формувати потребу вчитися, розвивати мислення учнів, мовну активність, проявляти творчість і самостійність у виконанні поставлених перед учнями завдань.