Тема. В.Сосюра. «Любіть Україну!»
Мета: учити творчо та критично аналізувати твір, працювати в колективі над розв’язанням проблем; збагачувати словник учнів, учити добирати факти; робити висновки та узагальнення; розкрити громадянський подвиг письменника, його вимогливість до власних творів; ознайомити з історією написання «Любіть Україну!»; розвивати навички роботи з текстом; мовлення та мислення учнів.
Навчальна: узагальнити й систематизувати знання про види лірики; формувати в учнів уміння сприймати та оцінювати інформацію; відкрити учням нові грані українського слова.
Виховна: виховувати в учнів громадянську позицію; почуття патріотизму, кращі моральні якості; учити черпати творчу наснагу в дивовижній красі рідної природи; передавати власні почуття через добір матеріалу до теми; зацікавити особистістю поета; сприяти розвитку художніх смаків.
А дискусія – серце лікує,
Обговорення – це ж бо двобій!
І надія, що в душах існує,
Викликає думок цілий рій.
Креатив наша творчість зробила,
Особистість здійснила свій злет!
Саме пошуки істини – сила.
Кожен тут патріот і поет.
Способи навчання: створення ситуації «успіху», пошукова діяльність.
Учень-експерт підводить підсумки в номінаціях
«Кращий читець» (оцінюється виразність)
«Кращий оратор» (оцінюється оригінальність мислення, чистота мови).
Обладнання: портрет В.Сосюри; виставка його книг; ілюстративний та дидактичний матеріал; малюнки школярів «Україна в моєму серці»; музичний супровід; підручник; опорно-інформаційна схема «Види лірики»; слайд-презентація.
На дошці записано проблемне питання: «У чому сила вірша В.Сосюри «Любіть Україну»?»
Форми організації: індивідуальні, групові, колективні.
Тип уроку: вивчення нового матеріалу, урок-розмова; урок творчості.
Методи навчання: проблемні; рефлексивні.
Засоби навчання: індивідуально-диференційовані; розповіді-дослідження.
Хід уроку
Він належить до майстрів, які уміли і жити своїм часом і йти
попереду часу, і завжди залишатися на часі, оскільки апелювали до серця людського
Б.Олійник
І. Організаційний момент
ІІ. Оголошення теми, мети, завдань уроку.
Мотивація навчальної діяльності.
Учитель. Кожен справжній поет є «універсальною мембраною свого часу, що вловлює найтонші коливання атмосфери під небом своєї Батьківщини…» (П.Осадчук).
Перш ніж розпочати наш урок і прослухати звіт творчих груп, ви почуєте відому пісню, що буде нашим звуковим епіграфом (звучить пісня «У нас є все» у виконанні П.Зіброва, сл.Ю.Рибчинського, муз.П.Зіброва)
«І є в нас доля, і є в нас воля…
І є в нас гордість, і є краса»
ІІІ. Актуалізація опорних знань.
Перевірка домашнього завдання
Учитель. Усім потрібно було опрацювати життєпис В.Сосюри і скласти хронологічну таблиця
ІV. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу.
Учитель: Діти! Які твори про Україну ви вивчали в попередніх класах?
Учитель: За традицією розпочинаємо урок «Літературною п’ятихвилинкою» (поезії, що повинні співпадати з темою нашого уроку)
Учень: Солов’ями – поетами співана,
Мов пахуча троянда незірвана,
Доленосна, чудесна, співучая,
Серед сильних у світі могучая.
(«Рідна мова вкраїнська моя» Віра Багірова)
Учень 2: Який красивий український світ!
В блакиті чистій журавлів політ,
Прозорість рік і глибина морів –
Краса ця заворожує без слів.
(«Краса» Ганна Дорошенко)
Учень 3: І навіть там,
Де не цвіте калина,
Де й слово зневажається моє,
Всі знають: є на світі Україна!
Не грудка, а земля з народом є.
(«Грудка України» Степан Пушик)
Учень 4: Доню квітуча, коханий мій сину,
Говорить до тебе твоя Україна,
Говорить листочком ліщини, горіха,
Намистом калини і сонячним сміхом.
Будь сильний, мій сину, щасливою, доню,
Усе, що є в мене, я вам не бороню,
Лиш тільки навчиться у правді прожити,
Свій край, свою землю, рідню боронити.
(«Говорить твоя Україна» Віра Багірова)
Учень 5: Хоч нелегкі судились путі, –
Прагну я поріднити в житті
Власну долю і долю Вкраїни.
(«Рідна земля» Ярослав Дорошенко)
У літературній п’ятихвилинці представлені вірші поетів Прикарпаття.
«Народознавці».
Завдання: відтворити в уяві слухачів неповторний світ України. Це ми вирішили зробити за допомогою літературних уривків сучасних поетів, а також кросворда (на дошці).
Заповнення на дошці квітки «Світ України». Учень читає визначення, клас відгадує.
Кросворд
Одноразова праця гуртом для швидкого виконання великої за обсягом роботи,на яку скликають сусідів, родичів, товаришів (без оплати, а за частування). (Толока)
Шматок декоративної тканини з вишиваним або тканим орнаментом, що традиційно використовується для оздоблення житла, в українських народних обрядах. (Рушник)
Амулет, талісман. (Оберіг)
Розмальоване великоднє куряче або декоративне яйце. (Писанка)
Обрядова каша з ячмінних або пшеничних зерен, уживана з солодкою підливою напередодні Різдва чи Водохреща. (Кутя)
Вишита сорочка. (Вишиванка)
Квіти, листя, гілки сплетені в коло, яким прикрашають голову. (Вінок)
Вільна людина з кріпосних селян або міської бідноти, що втекла на південні землі України й брала участь у визвольній боротьбі проти турецьких і польських загарбників. (Козак)
Бойовий човен запорізьких козаків з вітрилами та веслами, обшитий зовні дошками або очеретом для кращої плавучості й захисту від ворога. (Чайка)
Підсумок: любов до України є єдністю з невід’ємних частин духовності людини. Колись у давніх міфах Україну називали Оріана. Українці – орії були сівачами. Безперечно, це і ваша мала батьківщина, і наші думи та пісні, рідна природа.
Учитель. Близько 60-ти поетичних збірок, десятки поем, автобіографічна проза – це ваша безмежна спадщина, Майстре. А лірика ваша світла, піднесена до Вічності. Ви й досі сучасний, бо причетні до важливих справ нашого сьогодення.
Шановні восьмикласники, сьогодні ми будемо працювати з первинним варіантом вірша «Любіть Україну!», вдома ви вчили його напам’ять.
Кожна творча група презентуватиме своїх читців-декламаторів.
Малі групи: «Біографи», «Народознаці», «Літературні критики»
Перехресні групи (що доповнюють): «Філологи», «Мовознавці».
Слово надається «Літературознавцям».
Учень. Ми дослідили символіку кольорів і з’ясували історію написання вірша. Яка таємниця кольорів?
Червоний – колір життя, урочистості, лідерства, кохання, крові (червоний – «в багряному шумі», «у хмарах пурпурових» – відтворює колір неба від пожежі)
Зелений – спокою, відродження життя (зелені мундири викликають ненависть, гнів поета й читача)
Підсумок: кольори не тільки виражають реальні властивості зображуваного, а й їх індивідуальне художнє сприйняття
Історія написання
Учень 1: грізне життя фронту давало Сосюрі новий матеріал. Біль за понівечені міста та села, загублені життя породжував прекрасні рядки любові до України в жаданні години визволення. Вірш уперше був опублікований у «Київській правді» та «Літературній газеті».
1944 рік – «Любіть Україну» – на хвилі переможного настрою, линув фронтами, був опублікований в Україні та в Москві (у перекладах Прокоф'єва та Ушакова). Це гасло зустрічалося й на бронепоїздах.
Отже, перша публікація в 1944 році. Були різні варіанти п’ятої строфи. З’явилася розгромна стаття в газеті «Правда», автора цькували.
Слово поета – це теж зброя, про це добре сказав наш херсонський митець Микола Братан у вірші «Віра» (учні читають)
Коли тупі фашистівські багнети
Кривавили вколошені краї,
У перемогу вірили поети,
Правдивоусті речники твої.
Ця віра серед огненного виру
Дбайливо куті рвала кайдани.
Цю нездоланну, осіянну віру
Утвердили в боях твої сини.
В ті чорні дні, коли повзла навала,
Коли шалів нападник-людожер,
Вкраїно, ти синами називала
Дітей усіх, як є, своїх сестер.
Не заглядаймо у службові списки –
В просторах, де проллялась чесна кров,
Сьогодні промовляють обеліски
У розмаїтті всіх сестринських мов.
Позаживали рани, зникли вирви,
В саду розгілля гнеться від плодів.
І я візьму у серце тої віри,
З якою в бій предтеча мій ходив.
Без неї ми – як зелен лист без світла.
А з нею – саду нашому буять.
… І ти цвітеш, як зроду ще не квітла,
Твоїм поетам є про що співать.
Підсумок: в усі часи поети – це національна еліта. Совість нації.
Учитель. 1951 рік став причиною найгостріших звинувачень поета в націоналізмі. Стаття у «Правді» заперечувала не тільки цей вірш, а й усе, написане поетом. Автор був вилучений із шкільних і вузівських програм. Літературознавець Олександр Сизоненко писав у книзі «Не вбиваймо своїх Пророків» як у київській Спілці письменників на партзборах колеги по цеху «розпинали» автора. Дружину його заарештували, його не посміли, бо слава лірика ширилася світом. «В епоху тоталітарного режиму кожен справжній талант повинен був ставати загадкою», – стверджував літературознавець Сергій Гальченко. Собор душі Володимира Сосюри сягає неба. Творчий шлях митця був драматичний.
Учень-біограф. У 1918-20-х роках брав участь в українських визвольних змаганнях. Мав унікальний ліричний талант, а мусив стати поетом – співцем революції, бо цього вимагала система.
У 1927 році в Одесі він напише:
Ходою гнівною блукаю
В своїм краю чужинцем я.
Пожаром очі заливає
Мені трагедія твоя.
Так звертався митець до України. Пізніше його найкращі твори піддавалися вимушеному повторному редагуванню, а поеми – не друкувалися, були під забороною. У його чутливому серці жила зболена Вкраїна, земля батьків і дідів. Кликала голосами предків. У творах порушувалися проблеми української державності.
Ідеологічною критикою В.Сосюру одностайно було визнано поетом солов’їного співу, найніжнішим ліриком України. На жаль, зауважує Сергій Гальченко, «голос не мовчав ніколи, коли його народові було боляче. Для нього ніколи не існувало заборонених тем, а написане він не ховав у шухляду – воно ходило по руках, поширювалося в рукописах і, таким чином, робило свою велику справу обстоювання гідності і прав українського народу».
Ознаки поезії:
Сила почуттів
Бунтівлива душа
Світоглядна визначеність
Мислення образами
Простота художніх засобів та їх довершеність
Висновки (група «Біографи»): Сосюра вибухнув поезією, яку потребував час. Вона висвічувала в людині доброту, чуйність, милосердя, патріотизм. Його лірика – естетична, мрія про духовно розкрилену особистість – ключ до її розуміння. «Я крапля та, що думає й співає у океані вічному життя».
Група «Літературні критики»
Завдання: виявити різновид лірики вірша «Любіть Україну», з’ясувати роль художніх засобів.
Опорно-інформаційна схема
Види лірики
громадянська (патріотична)
філософська
пейзажна
інтимна
Визначення: громадянська (патріотична) лірика
Аналіз поезії. Виразне й осмислене читання поезії.
Анафора «Любіть Україну» робить вірш струнким, композиційно завершеним.
Учитель. Що можна сказати про ліричного героя вірша? (по суті це сам автор).
Яке почуття домінує у вірші (почуття любові).
Яка людська любов досягає вершин? (любов матері до дитини, до Батьківщини, бо вона безкорислива, жертовна).
Підсумок: Тема України розглядається у традиціях української задушевної поезії, має закличну форму.
Група «Філологи».
Завдання: охарактеризувати лексику твору.
Учень: антоніми підсилюють виразні можливості тексту «у сні й наяву», «горить - не згора», «сміх-сльози», «в годину щасливу – в негоду».
Використання професіоналізмів – військова лексика «вогні канонад», «в зелених мундирах», «в багнетах», «гудуть батареї»
Однорідні члени речення у творі: 1. як вітер і трави, і води, 2. Красу її вічно живу і нову (однор. означ, додатки, обставини) 3. Вона у зірках і у вербах вона… Однорідні члени речення викликають численні асоціації в читачів, забуті враження, у деяких випадках утворюють градацію.
Висновки: Отже, мова – духовний потенціал нації. А мовні засоби – віртуозний інструмент справжнього митця.
Учитель. Що роднить Шевченка і Сосюру («Садок вишневий коло хати»)
Учень: у Шевченка: І чужому навчайтеся/ І свого не цурайтеся.
У Сосюри: Відчуття Батьківщини в багатоголосому шумі радянських гімнів не залишало поета; «Любіть Україну» «був чи не єдиним твором, який нагадував, застерігав, попереджував, що Неможна любити народів других, коли ти не любиш Вкраїну».
Учитель: у чому сила вірша «Любіть Україну!»? (проблемне питання)
Гра «Мікрофон»
вірш-набат
вражає ліричністю
відновлює в пам’яті рідні краєвиди
нагадує про ціну свободи
це емоційний спалах генія
суцвіття слів утворює думки
Група літературознавців: «А вірш що?... То прихисток душі в уявній втечі від себе самого», – зауважував поет Нестор Чир. Отже, ми сьогодні на уроці спробуємо розібратися, що ж таке вірш, як твориться, які має підводні течії. Слово – це категорія незнищенності українського етносу. Воно оживає в різних частинах мови, але найбільш виразним буває в епітетах. У тексті вони виконують різні функції: 1. естетичну: «до весен і світлих, і щирих» 2. зображальну: «в кривеньких тинах»; 3. оцінну: «солодкі чари».
За змістом діляться: 1. ліричні: «красу її вічно живу і нову», «в дитячій усмішці»; 2.постійні: «небо її голубе»; «і мову солов’їну»; 3.метафоричні: «і в стягів багряному шумі»; «у хмарах отих пурпурових»; 4.колоративні: «у зелених мундирах».
Підсумок: ми з’ясували види епітетів і кольорову палітру вірша. Епітети – «одяг» думок. Митець адаптував силою свого таланту художні форми й засоби. Справжній поет бачить навколишній світ під своїм кутом зору. Його поетика ніжна й водночас тверда, як лезо. Поетичний Всесвіт не залежить від соціальних канонів. Він відзначається багатством мови, ліричністю, щирістю та схвильованістю. Усі епітети, крім першого, інверсовані.
Учитель. Поет вияскравлюється у ліричних творах через суб’єктивність свого світу, через самовиявлення власного «Я». Ця літературна традиція започаткована ще Тарасом Шевченком, Лесею Українкою, Іваном Франком. В.Сосюра обережно використовує зображально-виражальні засоби, ніби побоюється збитися на фальшиву пишномовність.
Рубрика «Асоціативний портрет».
Скласти уявний мовний портрет до поняття «патріот».
Робота в парах.
П – палкий, певний, пильний
А – авангардний, авторитетний
Т – товариський, толерантний
Р – рішучий, розумний
І – ініціативний
О – оптимістичний, організаційний
Т – талановитий, тямущий
Пара: Україна – це Батьківщина патріотів. Міні-образи (художні деталі) в тексті нагадують про вічні цінності рідної землі: «у пісні, у думі, у хвилях Дніпра». Патріотична тема розкривається завдяки мега-образу України.
Мега-образ «Україна»
Образи-символи | Образ-емоція | Образ-почуття | Образ-поняття | Образи-персонажі |
Купина (біблійний), серце, верба, сонце, вітер, води, весна (сонце, оновлення). | Захоплення красою України | Синівська любов | Щаслива година, година негоди, радості мить | Юнак, дівчина |
Учень. В.Сосюра доводить, що патріотизм є найвищою життєвою цінністю, закликає любити рідний край «своїми ділами», примножувати його славу. Таким чином, патріотизм є ознакою людини-громадянина.
Учитель. Скажіть, чи вдало використано порівняння, «як сонце любіть»?
Учень. Так, бо сонце було одним із солярних знаків наших предків. Українців називали колись «сонцепоклонниками».
Дискусійна гойдалка
Учитель. Як співвідноситься вірш з епіграфом нашого уроку?
Учень. Поет незримо присутній у своєму творі. Він голос і совість нації, її авангард.
Учень 2. Поети кличуть уперед і плекають надію. Їх твори мають загальнолюдський характер.
Учитель. У якій формі написаний твір?
Учень. У формі звертання-заклику до українців, зокрема молоді. Адже доля України, її майбутнє залежить від того, чи будуть справжні патріоти.
Учитель. Любов до рідного краю – це вічне почуття, вічна цінність людини. Як про це говорить автор?
Учень. «Всім серцем любіть Україну свою, – / І вічні ми будемо з нею».
Учитель. Як поет змальовує Україну?
Учень. З любов’ю та теплотою. Образ України в нього персоніфікований. Зображена вона як жива істота, «усміхнена», очі в неї «ніжно-карі». Намагаючись осмислити поняття любов до Батьківщини, В.Сосюра підкреслює, що це єдине й всеохопне почуття. Воно підносить самоповагу людини, звеличує. «Любіть Україну» – духовний і душевний заповіт.
Учитель. У грудні 2013 на Майдані Незалежності в Києві ввечері легкокрило звучала пісня:
«Ми вище прапор піднімемо,
Тризуб повернем, до чола,
І крикнем: «Слава! Слава! Слава Україні!»
Так, щоб здригнулася земля»
Це покоління «небесних ангелів»,мужніх героїв, безперечно, вивчало вірш В.Сосюри. І в юних серцях, здатних до самопожертви, назавжди закарбувалися вогняні рядки Поета: «Любіть Україну!».
Вірші митця – це ваша, діти, спадщина. Вона колись лежала у спецфондах і була недоступною. Великий, незламний талант В.Сосюри живить нас своєю енергією та духовністю. Навіть морально вбитий, він, співець України, працюватиме до останнього подиху.
Які афористичні рядки вірша ви взяли собі на життєвий шлях?
Учень. «Без неї – ніщо ми, як порох і дим, розвіяний в полі вітрами».
Учитель. Чи змінилося ваше ставлення до поезії після сьогоднішнього уроку?
Рефлексія діяльності.
Учитель. Ваше самовідчуття від уроку, розглянутих проблем.
Учень. Вони актуальні. Хвилюють.
Учитель. Чи захопила ритмодинаміка вірша?
Учень. Так. Вдало використані мовні засоби мають ефект-враження.
Учень 2. І на закінчення уроку нехай прозвучить наш колективний «Лист у вічність»
Поети не дають Вкраїні вмерти,
Перед тираном стати на коліна…
Він – і сурмач, й естет і – жертва.
Непересічна, пристрасна Людина.
Поети – це духовная еліта.
Вкраїну полюбляли на усе.
Земля, що патріотами зігріта,
В собі і славу, і красу несе.
V. Підсумок уроку
Визначення переможців номінацій (експерт оголошує результати)
Методом «Мікрофон» школярі окреслюють коло питань, розглянутих на уроці за схемою (письмово, як другий етап завдання: «я дізнав(ла)ся…», «я навчив(ла)ся…», «мені запам’яталося…» )
Учитель. Ви сьогодні добре попрацювали, виконали випереджувальні завдання. Ви мали можливість, на відміну від ваших батьків у вашому віці, припасти до першоджерела твору, який пробуджував роками громадянську свідомість, його переписували від руки та читали таємно, міркуйте над ним, насолоджуйтеся красою його звучання. Це світла магія слів.
Поет завжди мав власні пісню і голос. «Він націоналіст! Усе за зорі лине. В поезіях його не труби, а трава!.. Його не раз, не два вже били за Вкраїну/ Так, що у другого одпала б голова, А він не кається і все співа, співа».
«Заборонені твори митця яскраво свідчать про його природну потребу відчути свободу творчості, найповніше самореалізуватися» (В.Сиротенко).
VІ. Домашнє завдання. Підготуватися до ідейно-художнього аналізу поезії митця «Васильки».
Література
Розстріляне відродження: Антологія 1917 – 1933: Поезія – проза – драма – есей / Упорядкув. Передм., післямова Ю.Лавріненка; післямова Є.Сверстюка. – К.: Смолоскип, 2002. – 984 с.: порт.
Сверестюк Є.О. Світлі голоси життя – К. ТОВ «Видавництво «Кліо», 2014. – 768 с. (Серія «Біліотека Шевченківського комітету»)
Сизоненко О.О. Не вбиваймо своїх Пророків: Книга талантів. – К.: Дніпро, 2003. – 895 с.
Сосюра В.М. Розстріляне безсмертя: Вірші та поеми. – К.: Укр.письменник, 2001. – 319с.
Кодлюк Я.П., Одинцева Т.С. Сто двадцять розповідей проьменників: Довідник для вчителя. – К.: гаш час, 2006. – 203 с.
Сиротенко В.П. Історія української літератури ХХ сторіччя та методика її викладання [текст]: навчальний посібник ⁄ В.П. Сиротенко, Р.Ф. Суровцова – К.: «Центр учбової літератури, 2012». – 392 с.
Гальченко С. Феномен таланту, або Захалявна творчість Володимира Сосюри ⁄⁄ Сосюра В. Розстріляне безсмертя: Вірші та поеми. – К., 2000.
Моринець В. Володимир Сосюра: Нарис життя і творчості. – К., 1996.
Голос ніжності і правди: Спогади про Володимира Сосюру. – К., 1968.