Тема: Розвиток зв’язного мовлення. Складання казки усно та письмово
Мета: поглибити знання учнів про художні особливості казки; розвивати зв’язне мовлення, креативне мислення, творчу фантазію, уяву учнів
Очікувані результати: учні намагаються фантазувати, вигадувати цікаві сюжети казок, логічно й послідовно викладати думки.
Тип уроку: урок розвитку зв’язного мовлення.
Обладнання: ілюстрації дерев, зимового лісу, картини природних явищ,
ПЕРЕБІГ УРОКУ
І. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Забезпечення емоційної готовності до уроку
Організація класу
(На дошці — малюнки дерев у різні пори року )
Актуалізація опорних знань
3.1. Бесіда за ілюстраціями. Чи подобаються вам дерева на картинках?
∎ Де ми можемо побачити їх?
3.3. Бесіда з учнями.
∎ Що ми можемо сказати про дерева?
∎ Яку одежу вони мають?
∎Чому ялинка чи сосна завжди зелені?
ІІ. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ ТА МЕТИ УРОКУ
Учитель. Сьогодні у нас урок незвичайний, ми будемо складати казку про одежу дерев.
III. ОПРАЦЮВАННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ
Вступне слово вчителя
— Давайте з вами пригадаємо, що ж таке казка. Які є види казок?
Казки дають багатий матеріал для пізнання мрій, бажань і сподівань людини. Адже змалку казка навчала вас уявляти та мріяти, радіти й сумувати. Ознайомившись ближче з українськими народними казками, ви побачите, що вони уславлюють любов українців до волі, сміливість, мудрість, прагнення до справедливості, працьовитість. І навпаки, у казках засуджується рабство, брехня, жорстокість, ледарювання. За такими неписаними моральними законами, відображеними в казках, віками жив наш народ, мріючи про те, що буде-таки колись у своїй хаті своя правда. Саме слово казка походить від слова «казати» — розповідати. У казковому світі
живуть персонажі, створені народною уявою, наділені характерними національними рисами, тому вони й перемагають сили зла. Зазвичай у казковому світі торжествує добро й правда, усе закінчується щасливо.
Будова казки
Казка має своєрідну побудову: вона складається із зачину, основної частини та кінцівки. «Жив собі…», «Був собі…», «Це було за царя Тимка (Панька), як була земля тонка…» — так традиційно розпочинається багато казок. Це і є зачин. В основній частині розповідається про дійових осіб, події розгортаються як ланцюжок пригод. Кінцівка — це характерний вислів, яким традиційно закінчується казка: «Живуть-поживають, добра наживають».
Казка — це фольклорний розповідний твір про вигадані, а часом і фантастичні події. Види казок: про тварин, фантастично-героїчні, побутові, народні та літературні.
Отже, ми з вами пригадали все, що знаємо про казку, а зараз нам треба запам’ятати, як складати казку.
Пам’ятка до складання казки
Оберіть головних та другорядних дійових осіб — казкових героїв. Це можуть бути речі (олівець, книжка, парасолька), тварини (пес, заєць, лисиця), люди (бабуся, дідусь, герой-силач, мудрець, хитрун, маленька дівчинка або хлопчик).
Оберіть жанр, у якому буде представлена ваша казка (фантастично-героїчний, побутовий чи просто казка про тварин).
Укладіть схему казки. Наприклад: головний герой та його особливості. — Конфлікт героя з іншими персонажами — як герой проходить усі випробування — щаслива кінцівка.
Продумайте цікаві елементи до кожної частини.
Підберіть мовні засоби, які б підкреслювали казковий жанр.
Укладаючи казку, обов’язково використовуйте такі елементи: казковий зачин (Було це ще за царя Гороха… Були собі… Давним-давно… Якось… Ще в сиву давнину… Колись давно… Жив собі на світі…), казкову середину (Іде собі, іде і бачить… І питає… Знову просить… та давай бігти… Очам не може повірити… Коби ж то стільки біди… Ой лишенько!.. Швидко казка мовиться, та не швидко діло робиться…) та казкову кінцівку (І я там був, мед-пиво пив… Тут і казці кінець, а хто слухав — молодець. Казці кінець, а вам бубликів вінець. І стали вони жити-поживати і добра наживати. Поблагословила мати під вінець, тут і казці кінець.).
Казка обов’язково має містити повчальний зміст.
Казка за 10 хвилин
(Вчитель пише будь-яку фразу або декілька фраз на аркуші, потім загортає аркуш щоб не було видно написаного, та передає учню. На чистому аркуші учень пише свою фразу, теж загортає аркуш та передає наступному учню. Писати можна все, що завгодно, тільки треба пам’ятати, що всі фрази повинні відповідати (за порядком) на питання, які написані на дошці.)
Фраза вчителя: «Жила собі або жив собі…»
Питання:
▼ Хто це був?
▼ Яким був на вигляд?
▼ Куди пішов?
▼ Кого зустрів?
▼ Що йому сказав?
▼ Що йому відповіли?
▼ Що йому зробили?
▼ Яка була його реакція?
▼ Чим усе це закінчилось?
▼ Висновок або мораль.
Коли записана остання відповідь, аркуш розгортають та читають казку.
Колективна робота
Складання плану казки
План (орієнтовний)
Жителі країни з чарівними деревами
Зла чарівниця
Умілий кравець
Красиві плаття всім деревам
Колюча матерія
Самостійна робота
Зачитування написаних казок
Редагування
ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
— Про те, як оживає вночі школа, шкільні меблі і як вони діляться своїми враженнями.
— Про пригоди п’ятикласника (п’ятикласників) у чарівному царстві Граматики.
— Про машину часу, яка перенесла учнів з уроку історії в далеке минуле.
— Про пригоди чарівної квітки, деревця.
— Про чарівні двері (вікно), за якими ховається дивовижна країна.
Казка для зразка
Одяг для ялинки
Давним-давно була країна, де росло безліч надзвичайно гарних дерев. Жителі цієї країни дуже пишалися своїми чарівними садами. Але зла чаклунка, якій була не до вподоби краса міста, зачаклувала дерева. Тепер і взимку, і навесні, і восени, і влітку віти дерев були сірими й безбарвним. І вся країна стала тьмяною і непривабливою.
І було б так, напевно, аж до цього часу, якби одного сірого ранку не проїжджав країною кравець-чарівник. Увесь світ знав, що він міг створити найкрасивіше вбрання. Кравця-чарівника надзвичайно засмутили тьмяні, сумні дерева, і він вирішив допомогти їм.
— У моїх чарівних скринях є безліч різнокольорових тканин, і я зшию багато чудового одягу для кожного дерева! — вигукнув кравець-чарівник.
Що тут і казати, усі дерева дуже зраділи. І через кілька хвилин біля дому, де зупинився кравець, вишикувалася величезна черга. Жителі країни з цікавістю спостерігали за тим, що відбувається, бо сумний пейзаж за їхнім вікном усіх засмучував.
Кравець-чарівник працював без упину, і, нарешті, все було зроблено. Тепер кожне деревце мало легке зелене платтячко для весни та літа й жовтий або червоний плащ для осені.
Коли дерева одягли обнову, люди були вражені, бо світ навколо знову став яскравим і навіть казковим. Усі почали святкувати й дякувати чарівникові за чудесні перетворення.
Свято тривало цілий день, а ввечері до втомленого, але дуже щасливого кравця раптом підійшла маленька ялинка й тихенько промовила:
— А можна і для мене зшити хоч яке-небудь платтячко?
— Де ж ти була раніше, маленька? — запитав стомлений кравець-чарівник.
Я живу так далеко, і хоча я дуже поспішала, все одно, на жаль, не встигла… — маленька ялинка заплакала.
Кравець відчинив свої чарівні скрині, але вони були порожні. Тільки в одній, десь у самому закутку, залишився невеликий шматочок жорсткої та колючої тканини темно-зеленого кольору. Нічого тут не зробиш, зшив кравець-чарівник із цієї тканини платтячко, а коли віддавав його ялинці промовив:
— Мені дуже хочеться, щоб цей одяг узимку зігрів тебе від холоду, влітку захистив від спеки, а восени — від дощу. Нехай він завжди звеселяє і тебе і тих, хто поряд…
Так і сталося, бо інакше і не могло бути! Якщо бажання йде з глибини душі, від щирого серця, то воно обов’язково здійснюється.
І тепер, коли восени дерева одягали жовті шати, а взимку — білі пухнасті шубки, ялинці було затишно й тепло у своєму колючому вічнозеленому вбранні. Незважаючи на досить скромний одяг, вона завжди була красива й весела, тому дуже скоро стала улюбленицею всіх.