Тема. Тарас Шевченко і Біблія.
Мета: допомогти учням усвідомити духовну «присутність» Біблії в усій творчості поета; зрозуміти ідейно-художні особливості біблійних переспівів Шевченка, навчити визначати домінанти поетового почуття; удосконалювати навички виразного читання, розвивати вміння аналізувати поетичний твір, висловлювати власну думку про нього; виховувати усвідомлення Бога як високого духовного оплоту особистості.
Обладнання: портрет письменника, збірки його творів, ілюстрації до них, Біблія, аудіозаписи псалмів.
Теорія літератури: псалом, гімн, переспів, оригінал, біблійні мотиви.
Хід уроку
I. Мотивація навчальної діяльності школярів
Вступне слово вчителя.
Від перших досліджень творчості Шевченка й донині точиться суперечка про ставлення поета до Бога. У деяких віршах він сперечається з Богом, навіть заперечує його, в інших — широко користується біблійними образами та мотивами, творчо переосмислює, переспівує Книгу книг, а в багатьох дає зразки віри як джерела поетичного натхнення, як запоруки праведного життя на землі. Отже, про віру Шевченка, роль у його житті та творчості Біблії ми поговоримо на сьогоднішньому уроці.
II. Оголошення теми й мети уроку
«Хвилинка мудрості».
IІІ . ктуалізація опорних знань учнів
1. Заслуховування усних творів «Жінки в житті Шевченка».
2. Виразне читання напам’ять вірша «Доля».
ІV. Сприйнятт я й засвоєння учнями навчального матеріалу
1. Міні-лекція вчителя з елементами бесіди.
Тарас Шевченко виріс у патріархальній українській родині, де віра в Бога була неодмінною складовою життя. Потреба молитви стала такою ж необхідною, як повітря і їжа, а кріпаччина була перепоною навіть у цьому:
Там неволя,
Робота тяжкая, ніколи
І помолитись не дають.
Учився Тарас у школі за церковними книгами, добре знав Псалтир. У його «Щоденнику» є запис про те, що велике полегшення йому приносили сповідь та причастя.
Ось таблиця про християнські поняття та уявлення у творах Шевченка, яку М. Гнатишак склав ще в 1936 році.
Християнські поняття та уявлення у творах Т. Шевченка
Спостереження
Статистичні підрахунки
Усіх віршованих творів у «Кобзарі»
Кількість поем, в основі яких лежить біблійний сюжет 7
Кількість творів, у яких наявні довгі поетичні молитви (в деяких творах кілька молитов)
17 + 10 псалмів та кілька подражаній пророкам
Кількість творів, у яких є вислови «молитися», «Бога благати» 150
Кількість творів, у яких є вислови «Господа благати», «Бога благати»
Кілька десятків
Кількість творів, у яких є вислів «перехрестився» (автор-оповідач або персонаж) 20
Кількість творів, у яких мовиться про Святе причастя 6
Кількість разів уживання в «Кобзарі» слова Бог, у тому числі й Ісус Христос
600
Кількість віршів, у яких не згадано Бога (це переважно побутова лірика) 75
Кількість творів, де згадано Бога 143
Скільки разів у «Кобзарі» згадується Матір Божа? 25
Чому ж радянське літературознавство, шкільні підручники говорили про Шевченка як про атеїста (того, хто не вірить
у Бога)? У посланні «І мертвим, і живим…» сам поет іронічно заперечує безвір’я:
Якби ви вчились так, як треба,
То й мудрість би була своя.
А то залізете на небо:
«І ми не ми, і я не я,
І все те бачив, і все знаю,
Нема ні пекла, ані раю.
Нема й Бога, тільки я!»
Та куций німець узловатий…
Разом із тим у деяких творах Шевченка ми знайдемо нарікання на Господа, викликані соціальною несправедливістю, нестерпно тяжким становищем українського народу:
Чи Бог бачить із-за хмари
Наші сльози, горе?
(Поема «Сон»)
А Бог куняє. Бо се було б диво,
Щоб чути і бачить — і не покарать.
Або вже аж надто довготерпеливий…
(Поема «Княжна»)
Біблія на це відповідає: Господь не може повсякчас карати й нищити злочинців, тому що разом із ними гинутимуть і невинні. І влучно порівнює кару Божу з рукою хлібороба, який, вириваючи бур’ян із лану, неодмінно вирве й кілька колосків.
Як же тоді розуміти рядки Шевченкового «Заповіту»?
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу… отойді я
І лани, і гори —
Все покину, і полину
До самого Бога
Молитися… а до того
Я не знаю Бога.
Відповідь можна знайти у його ж поезії «Сон» («Гори мої високії…»):
Я так її, я так люблю
Мою Україну убогу,
Що проклену святого Бога,
За неї душу погублю.
Отже, таке ставлення Шевченка, продиктоване гарячою любов’ю до своєї України, пригнобленого народу. Він, як і Мойсей, заради людей ризикує не лише життям, а й безсмертям душі.
— Пригадайте епіграфи поем Шевченка «Сон» («У всякого своя доля…»), «Великий льох», «Кавказ», «І мертвим, і живим…». Зачитайте їх і зробіть висновок.
(Шевченко широко використовує рядки з Біблії, ідеї, співзвучні з його власними.)
2. Завдання учням.
У 1847 році Шевченко зробив переспіви біблійних текстів — цикл «Давидові псалми». Прочитайте за Біблією Псалом 1 і переспів Шевченка, порівняйте їх. (Можна також і 149-й.)
Псалми — церковні пісні для богослужінь.
Гімн — хвалебна пісня.
Псалтир — збірник псалмів зі Старого Заповіту, «книга хвали».
(Учні роблять запис до літературознавчих словничків.)
Головний автор псалмів — ізраїльско-іудейський цар Давид (йому приписують авторство 73-х псалмів).
3. Прослуховування аудіозаписів псалмів.
4. Виразне читання вірша «Ісаія. Глава 35. (Подражаніє)».
5. Словникова робота, обмін враженнями щодо прочитаного.
6. Евристична бесіда.
— Якій темі присвячена ця поезія? (Темі щастя народу, який здобув волю.)
— У чому виявляється національний колорит твору, тобто, що йдеться саме про український народ? (Згадка про гаї, озера, степи, сарни.)
V. Закріплення знань, ум інь та навичок
Завдання учням.
Запишіть 7 висновків про те, що саме Т. Шевченко брав із Біблії для своїх творів.
1 Біблійні вислови, афоризми, цитати для епіграфів
2 Сюжети («Марія»)
3 Символи (хреста, Голгофи та ін.)
4 Образи-персонажі (Іосиф, Іісус, Марія)
5 Жанри (псалми, послання, подражанія, переспіви)
6 Церковну лексику (старослов’янізми, біблеїзми)
7 Біблійні заповіді, ідеї
VI. Підбиття підсуків уроку
Інтерактивна вправа «Мікрофон».
Продовжте речення:
«У поезії Шевченка біблійної тематики найбільше мене вразило…»
«Шевченкове слово спонукає нас…»
«Урок примусив мене замислитися…»
VII. Домашнє завдання
Повторити весь матеріал про життєвий і творчий шлях Шевченка, підготуватися до презентації проекту «Вінок слави Кобзареві».