Тема. Небесні тіла. Зоря – самосвітне небесне тіло. Відмінності між зорями
Мета: сформувати в учнів поняття про зорі як небесні тіла, навчити визначати відмінності між зорями.
Обладнання і матеріали: таблиці із зображенням планет Сонячної системи, телурій, малюнки та фотографії планет, комет, астероїдів, природних супутників.
Базові поняття і терміни: небесні тіла, зорі, планети, астероїди, комети, астрономія.
Тип уроку: комбінований урок.
Хід уроку
І. Організаційний момент
ІІ. Актуалізація опорних знань
Бліц - опитування
1.Які зорі і сузір’я вам відомі?
2.Як ви уявляєте собі форму і величину зір?
3. Чи уявляєте ви собі, на скільки кілометрів віддалені зорі від Землі?
4.Скільки зір у космосі? Чи можна їх порахувати?
5.Які прилади допомагають людям вивчати Всесвіт із Землі?
6.Як називається наука, що вивчає небесні тіла та космічні явища?
ІІІ. Вивчення нового матеріалу
1. Небесні тіла
Небесні тіла завжди притягували погляд людини своєю привабливою невідомістю, захоплювали все вище і вище … Якщо Ви не байдужі до таємничої краси нічного зоряного неба, то вам
необхідно вирушити в космічну подорож. Для спостереження небесних тіл нам напевно знадобиться
телескоп, адже яскравих небесних тіл, які можна було б спостерігати неозброєним оком, на небі дуже мало – можна побачити лише малу частину зірок і планет. Давні дослідники неба спостерігали за ним, використовуючи прості прилади: гномон, квадрант, астролябію. Ці прилади давали
змогу визначати небагато - місце розташування і час перебування небесних тіл на небосхилі.
Для детального дослідження небесних тіл створено спеціальні прилади. Першим таким приладом став телескоп, назва якого означає «далеко дивлюсь». Його винайшов італієць Галілео Галілей у 1609
році. (Телескоп Галілея мав здатність наближувати зображення небесного тіла у 30 разів.) Сучасні оптичні телескопи набагато потужніші, але навіть за їхньою допомогою проводять дослідження
лише вночі і за безхмарної погоди. Нині вже створено прилади, які дають змогу вивчати небесні тіла із Землі цілодобово.Зірки можна спостерігати в будь-яку безхмарну ніч – вони немов розсип дорогоцінних каменів прикрашають темний оксамит небес. Проте якщо дивитися на зірки за допомогою нехай навіть самого слабкого телескопа, то можна побачити десятки тисяч зірок.
Отже, небесні тіла – це зорі, планети (в тому числі Земля), астероїди, комети, метеорні тіла.
Небесні тіла, з яких складається Всесвіт, вивчає наука астрономія.
Планети – холодні кулясті небесні тіла, що не випромінюють світло. Проте чому ж ми їх бачимо на небозводі? Виявляється, вони здатні відбивати сонячні промені від своєї поверхні як дзеркало. У
Сонячній системі, відповідно до новітніх класифікацій існує 8 планет:
Меркурій, Венера, Земля, Марс, Юпітер, Сатурн, Уран і Нептун. Плутон, який вважався до 2006 року дев'ятою планетою Сонячної системи, тепер класифікується як карликова планета. Планети діляться на великі (газові гіганти) і малі (землеподібні). Чотири перших від Сонця планети є малими, інші чотири – великими. Найбільша планета Сонячної системи – Юпітер. Крім великих планет, є планети-карлики. Це астероїди.
Астероїди — малі планети. Їх діаметр — від 1 до 1000 км. Вони можуть мати не лише кулясту, а й неправильну форму. Маса всіх астероїдів у 700 разів менша, ніж маса Землі. Сьогодні відомо близько 5000 астероїдів.
Комети. Іноді на небозводі з’являються яскраві хвостаті зорі. Це комети. Комета складається з «голови» й «хвоста», який стає яскравим та довгим у період наближення її до Сонця. Голова комети
– це скупчення замерзлих газів, у які вкраплені пил та каміння. Хвіст – потік газів та пилу, що потрапляють з голови при сильному нагріванні. Тільки-но комета віддаляється від Сонця, її краса тьмяніє. Хвіст вкорочується і світиться слабо. Всього людству відомо близько
тисячі комет. Комета Галлея – найвідоміша з усіх комет, її можна спостерігати досить близько від Землі лише раз в 100 років.
Метеорні тіла — залізні, кам’яні або кам’яно-залізні уламки небесних тіл, найчастіше астероїдів. Коли вони з величезною швидкістю врізаються в атмосферу Землі, то дуже розігріваються і починають світитись. Дрібні метеоритні тіла при цьому повністю згорають. Іноді на зоряному небі можна побачити яскраві іскорки, що пролітаючи, залишають тонкий слід. Це так звані падаючі зорі.
Насправді падають не зорі, а дрібні піщинки і камінчики. Прилітаючи з космосу з велетенською швидкістю, вони від тертя об повітря розжарюються і світяться. Це явище дістало назву метеорів.
Метеорити — обгорілі кам’яні або залізні тіла, що впали на Землю з міжпланетного простору, не зруйнувавшись в атмосфері.
2. Зоря – самосвітне небесне тіло
Коли ясної ночі з відкритого місця за містом чи селом ви споглядаєте на небо, вам здається, що воно засипано величезною кількістю зірок, наче по темному бархаті розкидані смарагди: так іскряться, переливаються різнокольоровими вогнями зорі. Навіть у найяснішу безмісячну ніч на небі видно неозброєним оком лише 3 тисячі зірок. Враження незліченності зірок підсилюється їх
мерехтінням — одні і ті ж зірки здаються нам то яскравішими, то тьмянішими, тому що між ними і нами протікають струмені повітря різної густини.
Що ж являють собою зорі?
Зорі — це великі кулясті розпечені тіла, що випромінюють
світло..
Зорі дуже різняться за розмірами і температурою поверхні. Вони настільки віддалені від
Землі, що ми бачимо їх яскравими цятками. Пізно ввечері чи вночі на безхмарному небі ми можемо побачити близько 3000 зір. Спеціальні прилади виявляють їх кілька мільярдів. Зорі нам нагадують маленькі ліхтарики. Насправді ж це великі вогняні кулі, що складаються з розжареного газу.
Мал. Зоря
Вони мають дуже високу температуру і постійно випромінюють світло та тепло. А малими зорі здаються нам тому, що перебувають на дуже великій відстані від Землі. Світло від них, рухаючись зі
швидкістю 300 000 км/с, прямує до Землі сотні років.
Сонце - це теж зоря, яка з усіх зір розташована до нас найближче. Тому ми сприймаємо Сонце більшим за інші зорі, і його тепло доходить до Землі. Удень Сонце затьмарює світло інших зір, і ми їх
не бачимо. Наступна зоря розташована від Землі на відстані у 260 тисяч разів більшій, ніж Сонце.
Зорі різні за розмірами. Є зірки-гіганти, які за об’ємом в тисячу разів більші за Сонце. І є також зорі в тисячу разів менші Сонця (карлики). Сонце відноситься до класу жовтих карликів і є єдиною зіркою
Сонячної системи. Враження, що всі зорі знаходяться на однаковій відстані від Землі – помилкове. Відстань зір від Землі і відстань між зорями дуже велика.
Температура зір неоднакова.
За температурою поверхні зорі поділяються на червоні (2000—
3000 °С), жовті (6000—7000 °C), білі (12 000 °C) і голубі (25 000 °C -
150000°C). Сонце належить до жовтих зірок.
Назва нашої зорі - Сонце - походить від індоєвропейського кореня
«сау» - «світити».
Серед інших найближчих до Землі зірок Проксима Центавра, Альфа Центавра, Сіріус та інші.
IV. Закріплення і узагальнення знань
Бесіда
1.Що називають небесними тілами?
2. Які небесні тіла ви знаєте?
3. Які небесні тіла називають планетами?
4. Назвіть планети, що обертаються навколо Сонця.
5. У чому полягає відмінність між планетами та зорями?
Гра «Павучок»
Це один із способів складання структурно-логічної схеми. Використовується для роботи над поняттями. У центрі дошки пишеться поняття, обводиться овалом (тіло «павучка»), потім до
нього добираються ключові слова і твердження, які характеризують це поняття. До твердження, що пишеться навколо поняття, від овалу проводяться стрілки («ніжки павучка»). Як у павучка, їх кількість не повинна перевищувати восьми, оскільки більшу кількість буде важко сприймати. Така схема складається одна для всього класу на дошці, і працює весь клас.
V. Домашнє завдання
Скласти розповідь «Космічна подорож». Обов’язково в розповіді правильно вживайте такі терміни, як «зірка», «сузір’я», «планета»,«астероїд», «метеорит», «комета».