Мама

Ще в колисці немовля

Слово "мама" вимовля.

Найдорожче в світі слово

Так звучить у рідній мові:

Мати, матінка, матуся,

Мама, мамочка, мамуся! —

Називаю тебе я,

Рідна ненечко моя!

Варвара Гринько

Перше слово

Коло, риску, закарлючку

На папері пише ручка.

Все з'єдналось загадково —

І з'явилось перше слово.

Здогадались, яке саме? —

Наймиліше в світі: "МАМА".

Двоє "ем"

Це словечко — коротеньке:

Двоє "ем" і двоє "а".

Я пишу його гарненько,

Хоч вже крейдочка й мала.

Намалюю ще малюнок

Кольоровим олівцем —

Для матусі подарунок,

Й надпишу отим слівцем.

Катерина Перелісна

Гарне слово

Мама! Мама! —- гарне слово,

Тільки скажеш — все готове!

"Мамо, кашки!"— кашка є.

"Мамо, чаю!¹' — вмить наллє.

"Мамо, спатки!" — вже роздітий,

І у ліжку, і укритий.

"Мамо, ніжку зав'яжи!"

"Мамо, казку розкажи!"

Мама! Мама! — гарне слово!

Тільки скажеш — все готове!

Катерина Перелісна

Доня

Мамусенько, голубонько

Ти ж моя єдина!

Я до тебе все тулюся,

Мов мала дитина.

Ти ж мене усе голубиш,

Сонечком взиваєш,

Все для мене, а про себе,

Завжди забуваєш.

Як я виросту велика,

Зароблю я грошей,

І куплю тобі, я хатку,

І садок хороший.

Сядеш, нене у садочку,

Відпочинуть руки,

Що для мене все трудились,

Набирались муки.

Катерина Перелісна

Побажання

Я не знаю, мамо мила,

Що тобі і побажати...

Перш усього — щастя, сили

І здоров'я всім у хаті.

Щоб жили ми всі у згоді,

Як ти завжди нас учила,

Щоб твоя усмішка гарна

Нас, як сонечко, всіх гріла.

Катерина Перелісна

Дуже люблю

Матусю, дай ручки твої поцілую,

За шийку тебе: обійму,

І щічки погладжу. Ти знаєш, матусю,

Як сильно тебе я люблю!

І ти мене любиш, хоч я неслухняна,

Частенько і шкоду роблю.

Та ти все пробачиш, мене поцілуєш,

І я тебе дуже люблю.

Катерина Пєрелісна

Ніжні руки

Підняли мене з колиски

Ніжні руки мами,

Берегли від горя-лиха

Днями і ночами.

Вчили на землі стояти

І ходити вчили,

А коли бувало важко —

Додавали сили.

Працьовиті та невтомні,

Ласкою зігріті,

Руки мамині для мене —

Найсвятіші в світі.

Степан Жупанин

Чи є в світі що світліше?

Чи є в світі що світліше,

Як мамині очі,

Що все зорять за дітками

Вдень і серед ночі?

Чи є в світі що миліше,

Як мамині руки,

Що працюють для дитини

Щиро, без принуки?

Чи є в світі що щиріше,

Як серденько мами,

Яке б'ється для дитини

Днями і ночами?

Чи є в світі що дорожче,

Як мама кохана,

Що трудиться для дитини

До ночі від раня?

Мамині очі

Мамині очі, зорі яскраві.

Бачили правду і кривду ці очі.

Чесні і добрі, темні, як ночі.

Можуть сумними бути ці очі

І не світиться, як зорі нічні,

Можуть веселими бути. І з ними

Я веселішаю, добре мені.

Софія Писарєва

Моїй мамі

Мамо, люба, добра, мила...

Як іще назвать тебе?

Це ж для мене ти пошила

З шовку плаття голубе.

Ти мені читаєш книжку,

Хочеш розуму навчить.

Ляжу спати — ходиш нишком,

Все боїшся розбудить.

Захворію хоч злегенька —

Цілу ніч не будеш спать.

Тож дозволь тебе, рідненька,

За усе поцілувать.

Марія Познанська

Схожа я на зіроньку

Схожа я на зіроньку,

Що на небі сяє —

Так мене матусенька

Часто називає.

Схожа я на пташку,

Що в гаю співає —

Так мене матусенька

Часто називає.

Схожа я на зайчика,

Що в гайку стрибає —

Так мене матусенька

Часто називає.

Схожа я на сонечко,

А чому, не знаю —

Так мене матусенька

Часто називає.

Валентина Андрущак

Матуся моя

Росте помаленьку Оленка

Та й каже: — Бабусю рідненька!

Мене ви не дуже хваліть,

Я знаю, — мені вже п'ять літ, —

Найкраща у світі не я,

Найкраща -— матуся моя!

Вадим Пепа

Мати

Я прокидаюся рано —

Й зразу, хоч ще не встаю,

Тільки спросоння погляну —

Бачу матусю свою.

Мати — досвітня пташина,

Лиш засіріє — уже

Ходить по хаті навшпиньки,

Наче мій сон стереже.

Мати — то сонечко рідне,

Сонечко, хоч і земне, —

Слово її заповітне

Гріє і живить мене.

Іван Гнатюк

Ненька

Як перша зірка зазирне до хати,

Як місяць тулить личко до вікон,

Тоді тебе вкладає ненька спати,

Сама ж не спить, а твій пильнує сон.

Пізніше ненька теж лягає спати,

Бо в ранці кличе праця у поля.

Тоді твій сон пильнує друга мати,

Вітчизна рідна— ось її ім'я.

Степан Пушик

Хай матуся відпочине

Як прийду я з дитсадочка—

Нагодую вдома квочку,

Підмету у хаті, в сінях,

Принесу теляті сіна.

Хай матуся відпочине,

Щоб не поралась сама.

Бо який же я мужчина,

Якщо помочі нема?

Олег Головко

Сонечкова мама

Вмиває кішка кошенят.

Вмиває кізка козенят.

Мене водою з милом

Щоранку мама миє.

І чистим сонечком встає

Щодня з-за небокраю...

І в нього, мабуть, мама є,

Бо хто ж його вмиває?

Анатолій Костецький

Що кому сниться

Сниться полю дощик,

Картоплині — горщик,

А відерцю сниться

Копанка-криниця.

Сонце сниться вітам,

Хатці сниться брама,

А маленьким діткам

Сниться їхня мама.

Вадим Крищенко

Мамині руки

Пахнуть руки в мами

Хлібом, пиріжками,

Бо ці руки гарні

Трудяться в пекарні.

Глібчик у крамниці

Купить паляницю —

Пахне у хлібині

Мамин труд хлопчині.

Григорій Усач

Моя мама

Є багато в світі мам,

Та скажу вам прямо:

Я для себе вибрав сам

Найріднішу маму.

Роман Чумак

Сама в хаті

Кошенятко чеше вуса

Лапками двома.

На базар пішла матуся,

В хаті я сама.

Вмиюсь чисто, вмиюсь біло

І тоді візьмусь за діло.

Підмету гарненько в хаті,

Молока дам кошеняті,

Своє ліжко застелю,

Квіти в горщику поллю,

Заплету я кіски русі

І чекатиму матусі.

Андрій М'ястківський

Як добре нам жити і знати

І вірити, друзі, весь час,

Що кращого слова, як мати,

Немає у світі для нас.

Воно — мов зоря світанкова,

Як хліб і людська доброта,

Як мова твоя колискова,

Як доля і правда свята.

Те слово — утіха єдина,

Надії ясний промінець.

Його промовляє дитина

І в дальнім поході боєць.

І з ним веселіше нам жити,

Бо матір'ю в ріднім краю

Назвали дорослі і діти

Вітчизну любиму свою.

Олесь Жолдак

Вергунці

Медом пахне тепла хата,

Піч палає гаряче.

Вергунці заради свята

Мама весело пече.

Син до мами:

• Щось ви, нене,

Не говорите до мене,

Мовчите собі весь час,

Обізвалися б хоч раз...

Повела бровою мати:

• Що ж би мала я казати?

• Та скажіть хоч три слівця:
  "Хочеш, синку, вергунця?"

Олександр Пархоменко

Для мами

Гвоздики, нарциси, тюльпани

Дарують жінкам навесні...

А я засіваю для мами

Усе чорнобривці рясні.

І вже коли осінь настане,

Пожовкнуть сади та гаї,

Ще втіхою будуть для мами

Рясні чорнобривці мої.

Зеновія Кпим

Доня вміє вишивати

Доня вміє вишивати,

Бо її навчила мати.

І тепер усе що хочеш

Ожива на полотні:

І казкова диво-птиця,

І царівна-білолиця,

І жоржини біля хати,

І калина, і півні...

—Щира дяка, рідна нене,
Що умілі руки в мене,
Що тепер нитки та голка
Друзі вірнії мої.

Валерій Баран

Ми удвох

Я скажу матусі:

—Нене!
Прибіжу до неї я.

Чи вона прийде до мене:

—Олю! Донечко моя!

З нею ми найкращі друзі.

З нею всюди я іду.

Ми і в полі, ми і в лузі,

Ми і вдома, і в саду!

Ляжу спати — приголубить

І тоді, коли вже сплю.

Мама дуже мене любить.

Я також її люблю.

Андрій М'ястківський

Пиріг із вишнями

Петрик мамі допоміг

Замісити в мисці тісто.

Спікся з вишнями пиріг —

Сіли всі пиріг той їсти.

Петрик каже:

• Ну й смачний!

Трішки мамин, трішки мій!

Григорій Коган

Вишиванка

Мама вишила мені

Квітами сорочку.

Квіти гарні, весняні:

— На, вдягай, синочку.

В нитці сонце золоте,

Пелюстки багряні.

Ласка мамина цвіте

В тому вишиванні.

Вишиваночку візьму,

Швидко одягнуся,

Підійду і обійму

Я свою матусю.