Розповідь учителя. П л а н:
1. Закономірності розміщення природних зон у Північній Америці.
2. Зона арктичних пустель.
3. Тундра.
4. Тайга.
5. Зона мішаних і широколистих лісів.
1.У Північній Америці в зв’язку з особливостями географічного положення існують природні зони, відсутні на материках тропічних широт. Розміщення природних зон на рівнинах Північної Америки тісно пов'язане з особливостями зміни клімату.
На півночі материка спостерігається широтна зональність природних зон: вони простягаються з заходу на схід й змінюють одна одну з півночі та південь.
Однак в середні і південній частинах природні зони витягуються з півночі на південь. Це пояснюється різницею у зволоженні й температурах прибережних та центральних частин материка в межах помірного та субтропічного кліматичних поясів.
2.Зона арктичних пустель. Арктичні пустелі займають острівну частину біля материка в межах арктичного кліматичного поясу. Це — край багаторічного льоду і снігу. Оскільки рослин дуже мало, ґрунти зовсім відсутні. На окремих ділянках влітку ростуть мохи, лишайники, водорості.
Життя тварин пов’язане з водою . Арктичні пустелі – справжнє царство тюленів.
Ці тварини – здебільшого великі ссавці. Харчуються рибою, молюсками та ракоподібними. Товстий шар жиру має теплоізоляційну та гідростатичну роль. Зустрічається гренландський тюлень. Часто трапляються моржі, характерною ознакою яких є пара бивнів, довжиною 70-80 см. Ними тварини риють дно, шукаючи молюсків, а також пробивають лунки у кризі для дихання.
Господарем Арктики є білий ведмідь, найбільший з сучасних хижаків. Він чудово плаває, має гострий нюх. Харчується рибою, тюленями, водоростями, не гребує мертвечиною. Годинами може чекати біля лунки, поки визирне тюлень. Тільки морж здатен протистоять у боротьбі з білим ведмедем. Має гострий нюх: може відчувати труп кита навіть за 30 км під водою! Живе у барлогу, виритій у снігу. Зимою самиця народжує 1- 3 сліпих ведмежат, довжиною 30 см. Перші 3 місяці вони їдять лише молоко. Через місяць відкривають очі і виходять з мамою на прогулянку.
На прибережних скелях формуються «пташині базари», де селяться пташки різних видів, які живляться рибою: чайки, крячки, поморники, гагарки, кайри.
3. Тундра. Північне узбережжя материка займає зона тундри. На заході її південна межа проходить по полярному колу, а далі на схід зміщується далеко на південь до Гудзонової затоки.
Клімат у тундрі субарктичний. Літо в тундрі коротке і прохолодне.
Ґрунт не встигає відтаяти на великі глибини. Хоча дощів випадає менше, ніж у деяких пустелях, через низькі температури повітря води мало й випаровується.
Тому земля перенасичена вологою. Тому тундра – це заболочені безлісі простори.
Ґрунти тундри мало родючі тундрово-глеєві. Тут нараховують кілька сотень видів рослин: вереск, болотні трави, багно. Є багато ягідних чагарників: чорниці, журавлина, морошка. Але немає справжніх дерев, а лише карликові, які ледь досягають 5-12 см – карликова береза, полярна верба, низькоросла вільха. В умовах промерзання землі, коріння не може рости вглиб, а лише в боки. Під час сильних вітрів високі дерева не утрималися б у ґрунті.
Але основа життя тундри — лишайники. Ними харчуються травоїдні тварини: олені карибу, вівцебики, зайці, маленькі гризуни лемінги. На гризунів полюють песець, полярний вовк, полярна сова, канюк.
На півдні тундра переходить у лісотундру, яка простягається смугою завширшки до 200 км і являє собою чергування ділянок тундри і хвойних лісів. Ліси здебільшого трапляються в долинах річок.
4. Тайга. Далі на південь широкою смугою від Кордильєр до узбережжя Атлантичного океану простягнулася зона тайги — хвойний ліс. Тайга також тягнеться вузькою смугою вздовж тихоокеанського узбережжя на північному заході материка.
Клімат тайги помірний. Влітку тут можна відчути виснажливу спеку, а взимку безжальний, пронизливий холод.
Тут переважають підзолисті ґрунти, що мають невелику кількість перегною, оскільки рештки рослин розкладаються повільно. Прохолодний та порівняно вологий клімат сприяє росту хвойних дерев.
В американській тайзі ростуть високі і стрункі чорна (канадська) та срібляста ялини, що сягають висоти 60 м. Останню завезли а Європу і вона прикрашає вулиці багатьох наших міст. Величезні площі в Канаді займає бальзамічна ялиця, що сягає заввишки 100 м і має двометровий діаметр стовбура. Вона є джерелом цінної медичної смоли, що називається канадським бальзамом. Поширена також канадська модрина, деревина якої використовується у лісовій промисловості. На схилах Кордильєр біля Тихого океану ростуть туя, дугласія. Остання зазвичай здіймається на висоту 50-80 м, а найвищі екземпляри – до 125 м. Живе до 1 тис. років. Має міцну деревину, яка не гниє у воді.
На тихоокеанському узбережжі материка у природній зоні тайги живе найтовстіше дерево в світі секвойя, або мамонтове дерево. У Каліфорнії було зрізано секвойю діаметром в основі 36 м і висотою 142 м. Зазвичай же дерево досягає 10 м у діаметрі при висоті 80-100 м. Живуть секвойї 2-4 тис років, а на спілі одного дерева нарахували навіть 4830 річних кілець. Це хвойне дерево має й найтову кору серед дерев (60-70 см), яка не горить і береже рослину від морозів. Назву дереву дали індіанці на честь свого національного героя, який створив перший алфавіт однієї з мов. Ці стрункі велетні вимирають. У світі їх лишилося близько 500 екземплярів.
В американській тайзі з копитних водяться олені і лосі. Багато хижаків: рисі, вовки, куниці, ведмеді, росомахи. Американський ведмідь гризлі один з найбільших у світі. Коли гризлі стає на задні лапи, він досягає зросту 2,73 м! Він важить до 300 кг. Харчується рослинами. За день з’їдає до 12 кг їжі. Зимою шість місяців спить без їжі і води. Саме у цей час ведмедиця приносить двох-трьох ведмежаток. Весною голодний ведмідь нападає навіть на лося. Відмінний рибалка. Любить полювати на лосося.
З-поміж гризунів багато білок, бурундуків, бобрів. Канадський бобер – тварина довжиною до 1 м і вагою до 30 кг. Своїми різцями здатний валити товсті дерева для свого будівництва. Відмінно плаває. Під водою без повітря може пробути 4-5 хв. і за цей час пропливти 750 м! Їсть траву та гілки дерев. Водиться великий хутровий водяний звір ондатра. Серед хижих птахів — сови, пугачі, яструби.
5. Зона мішаних і широколистих лісів. У східній рівнинній частині материка, охоплюючи територію навколо Великих Північноамериканських озер, лежить зона мішаних та широколистяних лісів. Під мішаними лісами поширені родючі сірі лісові ґрунти, під листяними — бурі лісові.
М'який і вологий помірний клімат мішаних лісів сприятливий для росту бука, липи, дуба, жовтої берези, білої і червоної сосни. У широколистих лісах ростуть дуби, каштани, тюльпанне дерево, платани.
Тваринний світ широколистих лісів зазнав великих втрат унаслідок освоєння території людиною. Подекуди тут збереглися дикобраз, олені, чорний ведмідь барибал. У передгір’ях трапляється пума – велика американська кішка, довжиною до 2 м і вагою 100 кг. Чудово стрибає (стрибки до 12 м), плаває та лазить по деревам. Живе поблизу гір. Ричати не вміє, але все ж називається “гірським левом”. В минулому пум нещадно знищували. Їх лишилося мало. Охороняються у Єлоустонському національному парку.
Єнот-полоскун має дивну звичку промивати у воді різні речі, зокрема свою здобич: рибу, рака або жабу. Іноді зустрічається скунс – тварина розміром з кішку. Відчувши небезпеку, стає на передні лапи і випускає на ворога струмінь їдкої рідини, яка може ненадовго осліпити. За це називають скунса північноамериканською вонючкою. В зоні мішаних і широколистих лісів трапляється опосум – єдина сумчаста тварина, що живе в Північній Америці. Це – сумчаста миша. Самиця, приносячи десяток дитинчат, носить їх на спині. Має смачне м'ясо. |