Урок № 30

7клас ЗПР

Тема.

Природні зони.

Мета.

Навчальна:

Ознайомити учнів зі своєрідним органічним світом Південної Америки; сформувати знання про природну зональність та висотну поясність на материку.

Розвиваюча:

Розвивати пізнавальну активність.

Виховна:

Виховувати наполегливість у навчанні.

Корекційна:

Корегувати осанку та мовлення.

Тип уроку:

Комбінований.

Обладнання:

Підручники, атласи, фізична карта Південної Америки,зошити, презентація, відеоматеріали про природу Південної Америки.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

1.

Привітання , фіксація відсутніх.

Ми веселі, ми кмітливі,

Ми найкращий в школі клас.

Нас навчають люди щирі,

То ж не підведемо вас.

2.

Перевірка підготовки учнів до заняття.

3.

Перевірка підготовки класного приміщення до заняття.

4.

Побажання успіху на уроці.

ІІ. Нервово психологічна підготовка учнів до уроку.

ІІІ. Перевірка домашнього завдання. Метод «Мікрофон».

• Якими причинами пояснюється високий показник річкового стоку Південної Америки?

• До басейну якого океану належить більша частина річок Південної Америки? Чим це пояснюється?

• Який тип живлення характерний для більшості річок материка?

• Яке походження мають озера Південної Америки?

• У яких районах розташовані найбільші з них?

V. Вивчення нового матеріалу.

Розповідь учителя.

1.Природні зони

На рівнинах Південної Америки чітко простежується широтна зональність природних зон. Переважання жаркого, постійно або перемінно вологого клімату на значних територіях Південної Америки стало причиною поширення лісів і порівняно малих площ, зайнятих пустелями та напівпустелями.

Зона вологих екваторіальних лісів у Південній Америці, як і в Африці, розташована по обидва боки від екватора. Вона займає Амазонську низовину, схили Анд, які прилягають до Ґвіанського та Бразільського плоскогір’їв, і північну частину Тихоокеанського узбережжя.

Екваторіальні ліси в Південній Америці називають «сельвас», що в перекладі з портуґальської означає «ліс». Це найбільші вічнозелені ліси на Землі.

Дерева ростуть на червоно-жовтих фералітних ґрунтах. Тут налічу­ється до 40 тис. видів рослин. Особливо багато ліан, що стеляться по землі й обплітають дерева, й орхідей. Дерева утворюють понад 10 яру­сів. Висота окремих дерев сягає 80-100 м. У сельві поширені такі цінні дерева, як гевея, з якої виробляють природний каучук; хінне дерево, з якого отримують ліки, і какао, з плодів якого виготовляють шоколад. Тут ростуть також динне дерево (папая), ананас і банан. Трапляються й такі екзотичні рослини, як важке залізне і легке бальсове дерева, а також пуїзейро — рослина, яка оселяється на іншому дереві й невдовзі знищує його, обвиваючи, немов мотузками.

У сельві багатий тваринний світ. Це справжнє царство комах і паву­ків. Щороку вчені відкривають нові види. Комахи досягають тут вели­ких розмірів (до 20 см). На деревах живуть численні види мавп. Людиноподібних мавп немає зовсім. На деревах майже нерухомо зависають лінивці, які живляться листям і пагонами дерев. Є отруйні ящірки та жаби. Госпо­дарем сельви вважається анаконда — найдовша змія світу. Її довжина сягає 11 м, а вага — 200 кг. Анаконда душить свої жертви м’язами тіла. Велетенська змія може вполювати навіть каймана — кро­кодила родини алігаторів завдовжки 3-4 м.

Єдиний ворог анаконди — ягуар — велика американська кішка.

У лісі багато птахів — папуги, тукани, великі хижі гарпії, крихітні ко­лібрі. Осідлий спосіб життя позначився на будові птахів: в амазонських пернатих короткі хвости й крила. Вони літають повільно, на незначні відстані. Уражає ве­личезна кількість папуг.

Природні умови амазонських лісів ду­же складні, незвичні для європейців. Лю­дині загрожують: тропічна лихоманка, отруйні комахи та змії, болота, крокодили, піраньї, інші хижаки. Вільно тут почува­ються тільки місцеві племена індіанців.

Амазонська сельва потерпає від люд­ської діяльності. У лісі добувають цінні породи деревини, з гевеї одержують кау­чук, також займаються мисливством і ри­бальством. Водночас великі площі гілей винищені під орні землі та будівництво.

Савани та рідколісся. Зона саван і рідколісся займає Гвіанське й Бра­зильське плоскогір’я та Орінокську низовину. Як і скрізь у субекваторіа­льному поясі, тут чергуються сухий і вологий сезони. У саванах Північної півкулі, які дістали назву льянос (з ісп. Напоз — рівнини), сезон дощів три­ває довше. Тому тут більше дерев, ніж у саванах Південної півкулі, які називають кампос (з португ. сатроз — рівнини). У кампосі серед трав трапляються поодинокі кактуси, молочаї, мімози, у льяносі — різні ви­ди пальм.

Ґрунти — червоні фералітні та червоно-бурі.

У долинах річок ростуть вічнозелені галерейні ліси, які за складом рос­линності й тваринного світу нагадують тропічні вологі ліси. Росте дуже тверде дерево кеб- рачо (мовою індіанців означає «зламай сокиру»).

Тваринний світ саван Південної Америки значно бідніший за тваринний світ Африки. Тут немає великих табунів копитних. Із траво­їдних водяться низькорослі олені, свині-пекарі, тапіри , із хижаків - ягуар і пума, яку називають «лев Нового Світу». Місцевий «санітар» — броненосець — живиться мертвечиною, а в разі небезпеки швидко згортається в клубок і заривається в землю. Ласує термітами мурахоїд , який здатний просунути свій довжелезний півметровий язик у найменші щілини. Потім він втягує його в рот разом із налиплими комахами (до 160 разів за хвилину).

Найбільшим птахом саван є нанду, який зовні нагадує страуса.

Степи. На південь від саван, у нижніх течіях річок Парана й Уругвай, розкинув­ся субтропічний степ, який у Південній Америці називають пампою (мовою інді­анців означає «рівнина»). І справді, це дуже рівна територія. Величезний безлісий степ настільки одноманітний, що в манд­рівника складається враження, ніби він заблукав і кружляє на одному місці. Схід­на й західна частини пампи відрізняються лише кількістю опадів. У західній частині дощів випадає мало, і тут пампа досить жарка, є місця, де зовсім немає

У східній частині пампи більше опадів і, відповідно, багатша рослинність. На родючих червонувато-чорних ґрунтах, що утворилися в умовах вологого субтропічного клімату, переважають злаки — ковила, пампасова трава, а також дике просо.
 Тваринний світ пампи порівняно бідний. Тут добре почувають себе безгорбі верблюди гуанако. Є кілька видів оленів. Дуже багато гризунів, броненосців, трапляються пампаська кішка і схожа на ховрашка тварина — урон. Пампа — місце зимівлі численних північноамериканських птахів, але зимують тут і птахи з півдня. Подекуди трапляється й нанду. Найбільшими травоїдними тваринами пампи є здичавілі коні мустанги, що були завезені ще конкістадорами у XVI ст.
    

Напівпустелі. Південна, звужена частина материка, що лежить у помірному поясі, дістала назву Патагонії. На її сході великі простори займають напівпустелі і пустелі, вкриті злаковими травами і вічнозеленими чагарниками, що утворюють щільні зарості.

Ґрунти тут бурі, малородючі.

У Патагонській пустелі багато гризунів і плазунів. По берегах річок трапляється хутровий гризун — нутрія. Є дрібні броненосці, лама гуанако, нанду. Серед хижаків водяться пума, гривастий вовк. Живе тут і патагонська сіра лисиця, яка споживає рослинну їжу і вміє лазити по деревах.    

Патагонські пустелі та напівпустелі нині є найбільшим районом вівчарства у Південній Америці.   

 Висотна поясність у Андах Чим вищі гори і чим ближче вони до екватора, тим більше природних поясів від підніжжя до вершини.

В Андах у районі екватора вологі екваторіальні ліси піднімаються до висоти 1500 м над рівнем моря.

Вище екваторіальні ліси змінюються поясом гірських лісів, де температура не перевищує +15 ... +20 °С, а опадів буває до 3000 мм. Тут ростуть деревовидні папороті, бамбуки, ліани, хінне та інші дерева.

Вище 3000-4000 м, де панують холодні вітри і температура знижується до +10 °С, лежить пояс криволісся з низькорослих дерев і чагарників.

На плоскогір'ях високо в горах розташовані сухі холодні степи і напівпустелі, які називають парамос.

У парамосах переважають посухостійкі дерновидні злаки і подушкоподібні рослини.

На висотах понад 5000 м поширені багаторічні сніги і льодовики.
Тваринний світ Анд порівняно бідний. Тут досить поширеними є лами — гуанако, вігонь і власне лама, а також свійська лама — альпака, яку розводять заради вовни та використовують як в'ючну тварину.

З -поміж великих тварин трапляються андський (очковий) ведмідь, сніговий баран, серед гризунів — шиншила. На них полюють пуми, гірські лисиці та найбільший хижий птах — кондор. Розмах його крил досягає трьох метрів.    

VІ. Фізкультхвилинка.

VІІ. Закріплення нових знань і вмінь.

1.

Робота з підручником.ст106-110.

2.

Відповіді на запитання.

• Назвіть і покажіть на карті найбільші за площею природні зони Південної Америки.

• У якому напрямку вони змінюють одна одну?

• Дайте характеристику однієї з природних зон материка за типовим планом.

• Що таке висотна поясніть?

• Розкажіть про висотну поясність в Андах.

Підсумок уроку.

• Яку тему вивчали?

• Що найбільше запам’яталося?

• Аргументація оцінок.

Спільне формулювання основних висновків за основними термінами та поняттями уроку.

• У Південній Америці налічується більше природних зон, ніж в Африці чи Австралії.

• Найбільшу площу займають вологі екваторіальні, савани та рідколісся, степи та напівпустелі.

• Найбагатші рослинність і тваринний світ у вологих екваторіальних лісах. Савани та рідколісся Південної Америки бідніші за видовим складом рослин і тварин,   ніж савани Африки.

• Для Анд характерна висотна поясність.

• Кількість висотних поясів залежить від висоти гір і природної зони у їх підніжжі.    

IX. Домашнє завдання .

Читати § 23 ст.106-110 .Відповідати на запитання.