Виступ на МО вчителів початкових класів

( уривок з курсової роботи)

В останні роки зроблено чимало спроб удосконалити побудову уроку як форми організації навчальної діяльності учнів, що диктує необхідність застосування так званих «нетрадиційних» форм навчання. У сучасній дидак­тиці вживається поняття «нетрадиційний урок», «нестандартний урок».

Поняття «нестандартний урок» введене в методику майже всіх навчальних предметів педагогами-новаторами наприкінці 80-х років XX століття. Воно означає імпровізаційне навчальне заняття, яке має нетрадиційну (невстанов- лену) структуру і специфічну цільову установку.

Аналіз педагогічної літератури дає можливість розкрити значення нетра­диційних форм навчання, яке полягає в тому, що вони урізноманітнюють

форми роботи з учнями; сприяють вихованню творчої особистості школярів; дозволяють повніше враховувати особливості навчального матеріалу; вима­гають розробки технології застосування нових освітніх форм.

Впровадження нетрадиційних форм навчання сприяє раціональному вико­ристанню і навчального часу, підвищує продуктивність роботи учнів на уроці, а також розширює функції вчителя [8, с. 344].

Уперше спроба класифікувати нетрадиційні форми навчання, залежно від способу спілкування суб 'єктів навчання була зроблена у дисертації на здо­буття наукового ступеня кандидата педагогічних наук Н. І. Стяглик у 1994 році «Нетрадиційні форми навчання і їх вплив на якість навчального процесу в школі» [12].

Залежно від історії їх розвитку, Н. І. Стяглик визначає дві групи:

• «пульсуючі», тобто форми навчання, які відомі в педагогіці давно, але в силу соціальних та інших умов, потреб частота їх застосування в прак­тиці різна;

• «нестандартні форми» - це форми, які раніше не застосовувались і відрізняються оригінальністю їх організації. Вони в основному виникли в останні роки під впливом засобів масової інформації (телебачення, радіо).

Відповідно до реалізації основних компонентів навчання під час розв'язання дидактичних завдань освітнього процесу дослідниця виділяє такі групи:

• нетрадиційні форми цілісного розв'язання завдань навчання (прийнят­тя мети, організація сприйняття, осмислення, закріплення, застосування зміс­ту того, що засвоюється, контроль та самоконтроль);

• «пролонговані» форми, які не реалізують дидактичних завдань під час проведення, вони потребують тривалої підготовки.

Для ефективної організації навчально-пізнавальної діяльності школярів необхідно враховувати способи взаємодії суб'єктів навчального процесу, що дозволяє виділити такі моделі нетрадиційних форм навчання:

Модель А. Нетрадиційні форми, що забезпечують однобічну дію на учня (учитель - учень, учень - учень). Організація спілкування за даними схемами робить дитину об'єктом дії, а вчителеві належить провідна роль. Дана модель застосовується тоді, коли необхідно подати інформацію, якої немає в навчальних посібниках, для її наступної поглибленої переробки;

Модель В. Нетрадиційні форми навчання, які забезпечують взаємодію в процесі спілкування суб'єктів навчання в умовах парної роботи, роботи малих груп, міжгрупової роботи. У даній моделі організації спілкування учень є одним із рівноправних суб'єктів. Між учителем і школярем (учнем і учнем)

виникає співтворчість. Організовуючи взаємодію, учитель керує пізнаваль­ною діяльністю, творчим пошуком дітей;

Модель С. Нетрадиційні форми навчання, які передбачають, як однобічну дію, так і взаємодію суб'єктів навчання.

Ця класифікація нетрадиційних форм представлена в таблиці [12]. Класифікація нетрадиційних форм відповідно до способу взаємодії суб'єктів навчального процесу

Модель А	Модель В	Модель С
Інтегрований урок	Урок-лото	Залежно від змісту,
Урок-лекція	Урок-композиція	форм і методів
Урок-мандрівка	Урок - огляд знань	у рамках даної
Урок-екскурсія	Урок-аукціон	моделі може бути
Урок-новела	Урок-казка	як одностороннє
Урок-парадокс	Урок-диспут	діяння суб'єктів,
Урок-семінар	Урок-діалог	так і взаємодія,
Урок-есе	Урок - «круглий стіл»	тобто може бути
Урок-залік	Урок-турнір	або .модель А, або
Урок-суд	Урок-КВК	модель В; або
	Урок - Брейн-ринг	обидві моделі
	Урок-Що? Де? Коли?	разом.
	Урок-форум
	Урок-телеміст

Багато вчених і педагогів замислювалися над визначенням поняття «нестандартний урок». На думку О. Й. Антипової, В. Ф. Паламарчука, Д. І. Рум'янцевої, сутність нестандартного уроку полягає в такому структуруванні змісту і форми навчання, яке б викликало насамперед інтерес учнів і сприяло їхньому оптимальному розвитку й вихованню [13]. Л. К. Лухтай (м. Дніпро­петровськ) називає нестандартним уроком такий урок, який не вміщується (повністю або частково) у рамки виробленог о й сформульованого дидакти­кою, на якому вчитель не дотримується чітких етапів навчального процесу, методів, традиційних видів роботи [14]. Е. П. Печерська (м. Одеса) вбачає головну відміну нестандартного уроку у викладанні певного матеріалу у фор­мі, пов'язаній з численними асоціаціями, різними емоціями, допомагає ство­рити позитивну мотивацію навчальної діяльності [15].О. Митників. Шпак (м. Київ) наголошують на тому, що нестандартний урок народжується завдяки нетрадиційній педагогічній теорії, поміркованому самоаналізу діяльності вчи­теля, на уроці, а найголовніше - завдяки відсутності штампів у педагогічній технології [16].

Так, на сторінках фахової літератури, періодичної преси (ми певні, що методичні об'єднання шкіл та наукові конференції вузів теж розглядають.ці важливі для освіти питання) ведеться дискусія щодо визначення структури, сутності й типології нестандартних уроків, обгрунтування доцільності пошуків у цьому напрямку, цінності нових форм навчання, розви тку й вихованні учнів. Тож «нестандартний урок як своєрідне педагогічне явище бурхливо розви­вається, постійно набуваючи нових рис. Він - дитя перебудови суспільства і школи, і доля його пов'язана з долею цього процесу» [13].

О. Й. Антипова, Д. І. Рум'янцева і В. Ф. Паламарчук, аналізуючи історію розвитку уроку як основної форми навчання в школі, помітили," що нестан­дартні уроки виникали тоді, коли в суспільстві відбувалися кардинальні зміни, реформи. Так, у 20-х роках минулого століття народжуються урок-суд, урок- диспут, урок-екскурсія, урок у полі, урок-ярмарок та ін.; 60-ті роки дали життя коментованим і цілісним (узагальнюючим) урокам. Згодом кількість таких форм організації навчальної діяльності зростає. До речі, на сьогодні ми помітили більше 50 «здвоєних» занять, які використовують учителі в своїй роботі [13].

Деякі дидакти не визнають нестандартний урок, як окремий тип уроку, вважаючи, що будь-який з них можна віднести до певного типу уроків за традиційною класифікацією. Інші сприймають їх як часткові явища, міцно пов'язані з особливістями викладання конкретних учителів. Тому перелік та­ких уроків дуже великий [17].

В останнє десятиріччя практика застосування нестандартних уроків стала пріоритетною, оскільки настав час узагальнити практичний досвід щодо впровадження нетрадиційних уроків, визначення їхньої питомої ваги та місця в освітній системі. Класифікація нестандартних уроків ще не склалася, але «бібліотечка» їх уже досить різноманітна. Маючи власний досвід проведення нестандартних уроків [18—25], ми дійшли висновку, що на сучасному етапі для початкової школи можливе таке групування нестандартних уроків (за формами проведення):

0. Бінарні уроки (II—IV клас; 2 рази на семестр)¹;

1. Віршовані (римовані) уроки (І—IV клас, 1 раз на місяць);

2. Інтегровані (міжпредметні) уроки (І—IV клас, 3 рази на семестр);

3. Уроки-дискусії (урок-діалог, урок-диспут, урок запитань і відповідей, урок-засідання, урок-круглий стіл, урок-конгрес, урок-конференція, урок- семінар, урок-телеміст) (IV клас, 2-3 рази на семестр);

психологічному передбаченню перебігу тих процесів, які відбуваються

5. Уроки-дослідження (урок-знайомство, урок-панорама ідей, урок- пошук, урок-самопізнання, урок «Слідство ведуть знавці», урок-усний журнал) (III—IV клас, 3 рази на семестр);

6. Уроки-звіти (урок-аукціон, урок-залік, урок-захисг, урок-інтерв'ю, урок- ерудит, урок-композиція, урок-концерт, урок-огляд знань, урок-практикум, урок-ярмарок) (І—IV клас, 3-4 рази на семестр);

7. Уроки-змагання (урок «Брейн-ринг», урок «Що? Де? Коли?», урок- вікторина, урок КВД - конкурс винахідливих та допитливих, урок КВК - конкурс веселих та кмітливих, урок-конкурс, урок-турнір) (І—IV клас, 3-4 рази на семестр);

8. Уроки-мандрівки (урок-екскурс, урок-екскурсія, урок-«картинна галерея», урок-марафон, урок-подорож) (І—IV клас, 3-4 рази на семестр);

9. Уроки-сюжетні замальовки (урок-вечорниці, урок-драматизація, урок-казка, урок-ранок, урок-спектакль, урок-фестиваль,) (1-І V клас, 2-3 рази на рік).

У запропонованій нами класифікації бінарні, віршовані та інтегровані уроки виділені окремо. «Здвоєні» ж заняття зібрані за групами, кожна з яких має свій особливий характер реалізації творчого потенціалу вчителя й учнів.

Ми вважаємо, що ця «бібліотечка» не суперечить технології, розробленій у дидактиці. Бо головне завдання педагога - не тільки чітко усвідомлювати мету кожного окремого уроку, а й розуміти важливість проведеного заняття як органічної ланки загального перебігу даної теми, розділу, курсу, циклу, всього навчально-виховного процесу.

Але ми помічаємо певну відміну вищеописаної типології від традиційної класифікації уроків у тому, що нестандартні уроки дозволяють урізноманіт­нювати навчальну діяльність, відійти від суворих рамок уроку з його незмін­ною структурою: опитування, пояснення, закріплення, домашнє завдання; сприяють підвищенню інтелектуальної активності учнів, а значить, і ефектив­ності уроку. Стимулюючи творчість учителя та його вихованців, нетрадиційні заняття створюють сприятливі умови для співробітництва, що надзвичайно важливо в роботі початкової школи, якій належить значне місце у формуванні всебічного розвитку людини. Навчити дітей думати, спостерігати, цікавитись, читати, писати, передавати думки словом - завдання, що висував В. О. Сухом- линський до цієї ланки освіти [26], і сьогодні є актуальними. А тривалі спосте­реження вчителів-практиків Д. А. Демчука й І. Я. Гукача [27] дають змогу зробити висновок, що нетрадиційні форми роботи захоплюють учнів новиз­ною, дозволяють вести міжпредметну розмову під час проведення занять, сприяють задоволенню навчальних інтересів школярів, а також забезпечують фундаментальні засвоєння або глибоку перевірку набутих знань.

Таким чином, можна зробити деякі висновки, а саме:

1. На сучасному етапі роботи початкової школи в основу педагогічної практики кожного вчителя слід покласти, насамперед, творчий підхід.

2. Слід пам'ятати, що новації- не самоціль: вони мусять бути педагогічно виправданими та відповідати основним вимогам навчання і виховання [22].

3. На уроці необхідно досягти органічного поєднання ігрової і навчальної форм діяльності.

4. Нетрадиційні заняття дозволяють урізноманітнювати форми і методи роботи на уроці, позбавлятися шаблонів, виховують творчу особистість школяра, розширюють функції вчителя, дають можливість враховувати специфіку певного матеріалу та індивідуальність кожного учня.

5. Використання нетрадиційних форм навчання сприяє формуванню пізнавальних інтересів школярів, діти безпосередньо беруть участь у педагогіч­ному процесі, результатом якого є оволодіння знаннями, вміннями та навич­ками. Пізнавальна діяльність учнів при таких способах її організації в основ­ному має колективний характер, що створює передумови для взаємодії суб'єктів навчання, дає можливість обміну інтелектуальними цінностями, зіставленню і узгодженню різних точок зору про об'єкти, що вивчаються на уроці.

6. Уміле поєднання традиційних і нетрадиційних форм роботи, викорис­тання вчителем таких занять у певній системі та досконале володіння мето­дикою їх проведення забезпечують високу ефективність нестандартних уроків.