Слайд 1 Слайд 2

Вступне слово вчителя.

На початку 20 століття в Києві існувало багато різноманітних модерних течій

II. Актуалізація опорних знань учнів

Слайд 3 Слайд 4

Стиль модерн (новий, сучасний),склався у Києві на межі століть — який знайшов своє вираження в усіх видах мистецтва.
Модерн прийшов на зміну занепадаючому в останній третині XIX століття імпресіонізму

Потім став швидко розвиватися новий вид мистецтва - авангарди́зм (від фр. avant — попереду та garde — охорона) — термін на позначення так званих «лівих течій» у мистецтві, більш радикальних, ніж модернізм

Слайд 5

Авангардизм проявився у цілій низці течій:

- кубізм,

- фовізм,

- футуризм,

- абстракціонізм,

- дадаїзм,

- імажизм,

- експресіонізм,

- конструктивізм,

- неокласицизм,

- неореалізм,

- сюрреалізм...

Слайд 6 Слайд 7

У 20-х роках на зміну кубізму, футуризму й експресіонізму приходить – сюрреалізм, який розглядав світ як нагромадження кошмарів

Неокласицизм же (від гр. neos — молодий та лат. classicus - зразковий, “рафінована краса”) - відроджував традиції бувшого давно в занепаді класицизму.
Він знайшов свій вияв у:

1. Використанні античних тем та сюжетів

2. Використанні міфологічних образів і мотивів

3. Проголошенні гасел «чистого» мистецтва

4. Оспівуванні земних насолод та “рафінованої краси”.

Слайд 8

ПОЗИЦІЇ АВАНГАРДИСТІВ ТА «НЕОКЛАСИКІВ»

Спільне
новаторські пошуки; визнання слова як важливої суспільної, естетичної категорії; майстерність у звукописних образах
Відмінне
авангардисти	«неокласики»
урбаністичні мотиви; «погляд у майбутнє»; деструкція класичної форми; експерименти зі словом, словотвором, верлібр; дегуманізація	«погляд у минуле»; дотримання класичної форми; вишуканість; теми, далекі від суспільних проблем; глибоке знання рідної історії

З'ясуйте за словником літературознавчих термінів поняття «неокласи­цизм».

Неокласицизм (від гр. neos — молодий та лат. classicus — зразковий) — течія в літературі й мистецтві, що з'явилася значно пізніше занепаду класицизму як літературного напряму і зна­йшла свій вияв у використанні античних тем та сюжетів, міфологічних образів і мотивів, про­голошенні гасел «чистого» мистецтва та культу позбавленої суспільного змісту художньої форми, в оспівуванні земних насолод. Неокласицизм виник у західноєвропейській літературі в середині XIX ст.

III. Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу

Слайд 9

Близько 40 письменників належали до угруповання “неокласиків”, але ядро складало “п’ятірне ґроно” – майстри найвишуканішого слова, найглибшої філософської думки, патріоти рідної мови: Михайло Зеров, Максим Рильський, Павло Филипович, Михайло Драй-Хмара, Юрій Клен (Освальд Бургардт)

Слайд 10

“О ґроно п’ятірне нездоланих співців,
Крізь бурю й сніг гримить твій

переможний спів,
Що розбиває лід одчаю і зневіри.
Дерзайте, лебеді: з неволі, з небуття
Веде вас у світи ясне сузір’я Ліри,
Де пінить океан кипучого життя”, -
М. Драй-Хмари, вірш «Лебеді» (1928)

Слайд 11

... І я спитав: “За що марнуєш дні

ти в пеклі цім і терпиш біль агоній?”

“Лише за те, – він відказав мені, –

що покохав я повнодзвонні

слова п’янкі, які глухі віки

пролежали у глибині бездонній.

Я був один із лебедів, які

належали до ґрона п’ятірного

нездоланих співців...”

ЮРІЙ КЛЕН. “Попіл імперій”

Слайд 12

Кому не мріялось, що є незнана Муза – Безжурна дівчина, привітна і струнка,

Яка в минулому з’явитися уміла,

Поетам радості, і вроди, і любові,

І навіть дудочку приносила тоненьку,

І награвала їй пісні сама.

Павло Филипович

Слайд13

Як парость виноградної лози,

Плекайте мову. Пильно й ненастанно

Політь бур'ян. Чистіша від сльози

Вона хан буде. Вірно і слухняно

Нехай вона щоразу служить вам,

Хоч і живе своїм живим життям.

Прислухайтесь, як океан співає -

Народ говорить. І любов, і гнів

У тому гомоні морськім. Немає

Мудріших, ніж народ, учителів;

У нього кожне слово - це перлина,

Це праця, це натхнення, це людина.

Не бійтесь заглядати у словник:

Це пишний яр, а не сумне провалля;

Збирайте, як розумний садівник,

Достиглий овоч у Грінченка й Даля,

Не майте гніву до моїх порад

І не лінуйтесь доглядать свій сад.

Максим Рильський

Тепера інший час.
Виходь з нори,
Шукай стежок — од Лисої гори
На верховини і шпилі Парнасу.
Микола Зеров

Слайд 14

Лекція вчителя з елементами бесіди та переглядом відеоматеріалу.

Слайд 15 Слайд 16

Перекладач, учений, критик і поет,

Закоханий в Еладу і поетів Риму,

Плекав класичний ритм і срібно дзвонну риму

Великий ерудит, природжений естет.

Прихильник строгих форм різьбив дзвінкий сонет.

Перекладав поетів світових перлини,

Нещадно розбивав противників доктрини,

І кожен рік міцнів його високий лет...

В часи сваволі дикої, пітьми і зла,

Коли засліплені безглуздий культ кували,

В неволі дальній, де німа холодна мла,

Миколи Зерова не стало.

О. Теліга

Микола Костьович (Костянтинович) Зеров народився 26 квітня

1890 року в містечку Зінькові на Полтавщині в сім'ї вчителя. Закін­чивши Зіньківську школу, в якій разом із ним навчався Павло Губенко, майбутній Остап Вишня, М.Зеров вступив до Охтирської гімназії, а потім, у зв'язку з переїздом батьків, до Першої Київської гімназії, де перебував до 1908 року. Саме тут заклалися його літературні та пере­кладацькі інтереси.

Майбутній поет і літературознавець уже тут виступає ініціато­ром створення культурницького кролевецького земляцтва, що згодом перенесеться і в університет, до якого вступив М. Зеров. Таланови­тий студент серйозно займається дослідницькою роботою, вивчає лі­тописи, починає друкуватися в українському педагогічному журналі «Світло», газеті «Рада». Зеров стає активним членом студентської громади, виступає з доповідями, дискутує з літературних та політичних проблем.

Слайд 17

Саме через це його й не залишили в університеті, а послали вчите­лювати у глуху провінцію, до Златопільської гімназії. Тільки в 1917 році М. Зерову вдається звідти вирватися. Він очолює секретаріат педагогіч­ної ради Київської 2-ї української гімназії ім. Кирило-Мефодіївського братства, викладає латину. Стає постійним автором журналу «Книгар», пише вірші, дарує друзям саморобні збірки. У 1919-1920 роках пра­цює редактором журналу, одночасно викладаючи в гімназії, у Київсько­му архітектурному інституті та інших навчальних закладах, пишучи літературно-критичні статті та вірші, у яких виявляються його високі патріотичні почуття, сподівання на відродження свого народу:

Зникнуть, зникнуть агаряни...

Вся потуга їх розтане,

Як весною тане сніг.

А над нашим краєм рідним

Задзвенить ключем побідним

Вернигорин дивний ріг.

У 1920 році М. Зеров одружується із Софією Лободою. Виходять друком підготовлені ним книжки «Антологія римської поезії» та «Нова українська поезія», що стали помітним явищем у тогочасному літера­турному житті. Слайд 18

Прийнявши запрошення, Зеров їде з голодного Києва працювати в Баришівську соціально-економічну школу. Та провінція пригнічувала вченого. Нарешті в 1923 році він отримує посаду професора української літератури в Київському інституті народної освіти. Лекції Зерова мали величезний успіх. Саме цього року «неокласики» й познайомилися, ак­тивно включилися в літературний процес — проводили вечори, дискусії, зібрання. У 1924 році виходить омріяна Зеровим збірка поезій «Камена» (за античною міфологією, камена — покровителька поезії, муза). Сам автор досить скептично ставився до своїх творів, називав їх «сухарями» на розкішному бенкеті поетичної фантазії. Слайд 19

Але сучасники вже тоді відчули могутню силу карбованого по­етичного слова М. Зерова, дух класичної простоти, по-парнаськи під­несене почуття, глибоке проникнення у філософську сутність буття, вишуканість мови й високу версифікаторську майстерність (він писав переважно сонети й олександрійські вірші — це данина захоплення дав­ньоримською поезією і творами французьких «парнасців»).

Слайд 20

Широченна ерудиція в античній, західноєвропейській, укра­їнській і російській літературах, ґрунтовні знання з історії, тонкі естетичні відчуття, глибокий аналіз і розуміння літературних явищ, строгий критичний розум, феноменальна пам'ять, вільне володіння стародавніми й новими мовами (близько 20), блиску­чий ораторський талант, тонко вигострене слово — ось багатю­щий арсенал, яким володів Микола Зеров, який допомагав йому виходити переможцем із різних літературних дискусій. У цьому була його нездоланна сила. У цьому було і його нещастя.

Неокласична естетична позиція М. Зерова, як і його побратимів по перу

(М.Рильського, П.Филиповича, М.Драй-Хмари, О.Бургардта), полягала в необхідності засвоєння найвищих літератур­них здобутків людства як передумови справжнього розквіту мис­тецтв, розуміння значення уроків класики у зростанні художника слова. Така позиція у 20-30-ті роки ХХ ст. була актуальна, адже в той час українську літературу заполонили твори-агітки, твори-плакати на злобу дня. Письменник писав власну історію душі, протиставляючи її сірості, провінційності. Він уважав україн­ську словесність невід'ємною складовою європейської словесності.

Як науковець і літературознавець М. Зеров турбувався й вбо­лівав за майбутнє української культури. Брав активну участь у літературній дискусії 1925-1928 рр., ставши на бік М. Хви­льового та інших членів ВАПЛІТЕ. Виступав проти російської культурної гегемонії, проти зведення штучної завіси між укра­їнською й західною культурами. Дбаючи про майбутнє україн­ського письменства, поет закликав звертатися до джерел, вивчати досвід минулих поколінь, традиції рідної культури, здійснювати новітні пошуки в письменстві. Йому було чуже неуцтво й при­стосовництво в літературі, виступав за творче змагання. Уважається, що з цього все й почалося: неокласики, ортодокси, руйначі усталених традицій, формалісти, попутники, а значить — вороги народу. Звідси — неприязнь, підозра, несприйняття і, нарешті, репресії. Майже 10 років (до арешту) Микола Зеров жив у «підві­шеному» стані — зацькований і зневажений. Та вірив, що кривда відступить. Не відступила.

1 вересня 1934 року його усувають від викладання в Ки­ївському університеті, звільняють без пояснення причин. Удари долі сипляться один за одним — захворів і помер син. У 1935 році Зеров ви­їздить до Москви, сподіваючись хоча б на тимчасову роботу.

У квітні 1935 року Миколу Зерова заарештовують і «вибивають» зізнання в терористичній діяльності в складі банди літераторів. Як до­каз — вилучені дві книжки — Г. Косинки та П. Куліша («Чорна рада»).

У лютому наступного року суд виніс вирок “терористові” – 10 років таборів. Вивезено на Соловки у травні 1936 року. У жовтні наступного року справу переглянуто й винесено вищу міру покарання — розстріл.

Слайд 21

Суд і заслання…Мука самоти…

О, як у сяйві небо розкололось!

А тиша мертва і нема мети.

Враз бубонці: далеко хрипнув полоз,

 І крізь сніжок, здається, чути голос:

«Ще не покаявся? Не виправився ти?»

Слайд 22

3 листопада 1937 року Микола Зеров був розстріляний в урочищі Сандармох (Карелія). Там розстріляли і П. Филиповича, і М. Вороного і Б. Пилипенка. Вони розділили трагічну долю всього «розстріляного відро­дження», і тільки тепер їхні імена, їхні твори повернено народові.

Слайд 23

На Лук’янівському кладовищі м.Києві знаходиться надгробний пам’ятник (кенотаф) Миколі Зерову на могилі сина Котика, померлого в 10-річному віці від скарлатини.

Реабілітований у березні 1958 року.

Складання хронологічної таблиці життя й творчості М. Зерова (таблиці роздаються учням)

Літопис життя і творчості Миколи Зерова

1890 р., 26 квітня — народився в м. Зінькові в родині вчи­теля.

1898-1900 рр. — навчання в Зінківській 2-класній школі.

1900-1903 рр. — навчання в Охтирській гімназії.

1903-1908 рр. — навчання в Першій Київській гімназії.

1908-1914 рр. — студент історико-філологічного факультету Київського

університету. Один із провідних діячів Київської укра­енської

студентської громади.

1912 р.— початок літературної діяльності в журналі «Світло».

1914 р.— блискучий захист роботи «Літопис Грабянки», закін­чення університету.

1914 р.— знайомство з майбутньою дружиною Софією Лобо­дою.

1914-1917 рр. — викладач у Златопільській гімназії.

1917-1920 рр. — викладач латини в Другій українській дер­жавній гімназії

ім. Кирило-Мефодіївського братства і Академії Наук.

1919 р. — редактор журналу «Книгар».

1920 р., 13 лютого — вінчання із Софією Лободою.

1920 р., травень — дійсний член філологічної секції Україн­ського наукового

товариства.

1920 р.— вийшла книга «Антологія римської поезії» у його перекладах українською.

1920 р.— вийшла книга «Нова українська поезія».

1920 р., жовтень — переїзд сім'ї в Баришівку; викладання історії у соціально-

економічній школі.

1921 р.— вийшла збірка «Сонети і елегії».

1922-1933 рр. — професор, завідувач кафедри Київського ін­ституту народної освіти.

1924 р.— вийшли друком лекції з історії літератури «Нове українське письменство»

(1798-1870 рр.).

1924 р.— вийшла збірка «Камена».

1924 р. — опублікована монографія «Нове українське пись­менство».

1924 р.— вийшла монографія «Леся Українка».

1926 р. — побачила світ збірка статей «До джерел».

1928-1929 рр. — приїзд до Полтави, зустріч з Г. Мафетом, О. Ковінькою.

1929 р.— вийшла збірка статей «Від Куліша до Винниченка».

1929 р. — свій архів передає до Всенародної бібліотеки Укра­їни, складає

бібліографію своїх творів.

1934 р., вересень — звільнення від викладацької роботи в уні­верситеті, позбавлення

можливості займатися науковою роботою.

1934 р., листопад — смерть сина.

1934 р., грудень — переїзд до Москви.

1935 р., квітень — арешт.

1936 р., лютий — суд, вирок «терористові» — 10 років таборів.

1936 р., травень — вивезений на Соловки.

1937 р., вересень — останній лист дружині.

1937 р., жовтень — справу переглянуто й винесено вищу міру покарання.

1937 р., 3 листопада — розстріляний в урочищі Сандармох (Карелія).

1958 р., березень — реабілітований.

Виразне читання поезії М. Зерова «Київ — традиція». Обмін враженнями щодо прочитаного, евристична бесіда.

Слайд 24

Проблемні питання:

— Визначте історичні віхи в становленні Києва як центру, столи­ці України, що їх автор називає у вірші.

— На які реалії тогочасної дійсності вказує поет?

— На вашу думку, чому вірш має таку назву?

— У якій формі написано вірш? Визначте його змістові та фор­мальні ознаки.

— Чим незвичний твір, як він характеризує автора?

Слайд 25

Словникова робота.

• Сонет – 14-рядковий вірш, з двох чотиривіршів (катренів) з перехресним римуванням та двох тривіршів (терцетів). Микола Зеров називав сонет «ліроепічною мініатюрою окремої схеми».

• Ґоти (ґотською мовою: - Гутанс) - східногерманські народи, які, ймовірно, спершу заселяли південь Скандинавії й острів Ґотланд.

• Данпарштадт — остготська столиця ІІІ-IV ст.
  Ляссота — австрійський дипломат і мемуарист XVI ст., посол до запорожців.

• Ґійо́м Левассе́р де Бопла́н (фр. Guillaume Le Vasseur de Beauplan) (бл.1600-1673), французький інженер і військовий картограф, з початку 1630-х до

1648 р. перебував на польській службі, переважно на території України, у 1637-1638 рр. брав участь у поході Конєцпольського на Павлюка й Остряницю.

Сонет (sonetto — звучати) — ліричний вірш, що складається з чотирнадцяти рядків п'ятистопного або шестистопного ямба, власне, двох чотиривіршів (катрени) з перехресним римуванням та двох тривіршів (терцети) з усталеною схемою римування: абаб, абаб, ввд, еед або (рідше) перехресною абаб, абаб, вде, вде чи абаб, абаб ввд, еед і т. п.

Микола Зеров називав сонет формою «ліро-епічної мініатюри окремої схеми».

Найвищого розвитку досягає сонет у творчості неокласиків Миколи Зерова (його «Sonnetarium», виданий 1948 р. за кордо­ном, містить 85 оригінальних і 28 перекладних сонетів), Максима Рильського й інших.

Заслуговує на увагу думка М. Зерова стосовно архітектури терцетів, з усталеною схемою римування:

Абба кільцеве римування Вве

Абба Еве

На лексичному рівні відзначимо епітети: «войовничі» (готи), «лядський» (Болеслав), чар-рута й т. п. Епітети, підкреслюючи характерну рису певних предметів, явищ, сприяють більш гли­бокій передачі думок та мрій ліричного героя. Для підсилення емоційного звучання авторської думки поет використовує в сонеті сталі сполуки (фразеологізми): «теревені плів», «байки складав», персоніфікацію, метонімію.

На синтаксичному рівні зазначимо використання складних речень.

Виразне читання й коментування вірша М. Зерова «До альбома»

Слайд 26

До альбома

Тягар робочих літ наліг мені на плечі,
Стих безтурботний сміх і споважніли речі,
І голос чую я настирливо-шорсткий:
«Лукавий наймите, а де ж доробок твій?
Де плід твоїх трудів і творчості твоєї?
Чи ж добре ти робив над чорною ріллею,
Чи встигнеш, поки день скінчить свої жнива?»
Як гірко слухати оті терпкі слова
І як не заздрить вам і молодості вашій,
Цій сповненій вина, і ненадпитій чаші,
Цій гострій свіжості передсвітних годин,
Цій смужечці зорі над тихим сном долин.

Слайд 27

М.Зеров прагнув наслідувати мистецтво минулих епох, віддавав перевагу історико-культурній та морально-психологічній проблематиці, брав за взірець античне мистецтво, прагнучи піднести українську поезію до світових вершин. Він іронічно зауважу­вав: «Я знаю: ми тугі бібліофаги, і мудрість наша — шафа книжкова».

Виразне читання й коментування віршів М. Зерова «Телемах у Спарті Одіссея, IV, 1-304» та «Святослав на порогах»

ТЕЛЕМАХ У СПАРТІ Одіссея, IV, 1-304

I

На землю впала ніч, потемніли дороги,

У цоканні підков мчить Одіссеїв син.

Півсвіту вже за ним… Сіріє мла долин,

Мигтять огні — і сплять Тайгетові відноги.

Палати… Сонце там чи місяць білорогий?

Блищать слонівка, мідь, і золото, й бурштин.

Білявий Менелай, щасливий сім’нин,

Провадить юнаків на ковані пороги.

Цариця жде гостей, і відблиски зі стель

Виборну золотять в руках її кудель,

Повага їй в очах… Вітай, благословенна!

Тивує Телемах: "Злочинниця грізна,

Що з нею в світ прийшли облуда і війна,—

Ти мудра, ти ясна і лагідна. Гелено?"

28.05.1934

II

Цариця подив той угадує з очей,

З безсмертних уст її снується єпопея

Про шлюб зневажений, про мудрість Одіссея,

Про дужий Іліон і смерть її дітей.

Мов смерч, краса її промчала між людей,

Жага і пристрасті владали в світі нею —

Хто згодяний не зна, що важить Діонея,

Хто віджене її від крицевих грудей?

А там світають дні прозріння і науки…

По скарб єгипетський сягнули ніжні руки

І забуття бальзам долито до вина.

О, що буйніша кров і молоді нестями,—

Тим більша лагідність, ясніша глибина,

Тим скорше. Мудросте, приходиш ти з літами.

31.05.1934

Слайд 28

СВЯТОСЛАВ НА ПОРОГАХ

Варуфорос? Геландрі? Змеженілий,

Липневі води котить Вулніпраг.

А князь стоїть, невитертий варяг —

Веде свої на північ моноксили.

Та сам полинув би що тільки сили

Під Доростолом свій поставить стяг:

Він народивсь для бою і звитяг…

Що Київ? Мати? Досвід посивілий?

І хоче вже вертати байдаки;

Та раптом крик, по скелях хижаки;

Бряжчать мечі і знемагає слава.

Хто в далеч рвався, головою ліг,

І з черепа п’яного Святослава

П’є вже вино тверезий печеніг.

7.06.1930

Словникова робота:

Геландрі – третій дніпровський поріг по - скандинавськи.

Варуфорос – так називається п’ятий поріг по скандинавськи, по слов’янськи - Вольний.

Вулніпраг – назва порогу по – давньоримськи.

Моноксил – "однодрев", грецька назва човна, видовбаного з суцільного дерева.

11. Робота в парах

Виразне читання й коментування вірша М. Зерова «Чернігів»

Слайд 29

Микола Зеров

ЧЕРНІГІВ

Могутніх ферм мереживо прозоре,

Залізний ляск і двоколійна путь

В широкий світ непереможно звуть,

Де йде життя і довгу ниву оре.

Де Болдині дрімали тихі гори,

Де плавав сіверський рибалка Круть,

Б’ють молоти, нові часи кують

І будять лугу займище просторе.

А там, позаду, на валу міськім

Біліють вежі, золотом густим

Горять хрести — і тиша залягає.

Плекаючи, що в давнині жило,

Останні дні дрімотно досинає

Олегів мужніх престаре кубло.

11.05.1930

Самостійно виконати ідейно-художній аналіз поезій

III. Закріплення вивченого матеріалу

1. Скласти (письмово) уявний портрет М. Зерова «Закоханий у вроду слів»

2. Визначте «творче кредо» поетів-«неокласиків» за уривком із поезії М. Зе­рова.

Класична пластина і контур строгий

І логіки залізна течія —

Оце твоя, поезіє, дорога.

Леконт де Ліль, Жозе Ередіа,

Парнаських зір незахідне сузір'я

Зведуть тебе на справжні верхогір'я.

3. Розгадати кросворд

Слайд 30 Слайд31

	1
	2
3
	4
5

1. Назва журналу. Початок літературної діяльності М. Зерова.

2. Течія в літературі та мистецтві (з гри — «новий», «зразковий»)

3. Місто народження М. Зерова.

4. Чиї пое­тичні рядки: «Перекладач, учений, критик і поет, / Закоханий в Елладу і поетів Риму...»?

5. Назва Спілки пролетарських письменників початку ХХ ст.

Якщо ви правильно розгадали кросворд, то по вертикалі прочитаєте, у якому жанрі написані вивчені поезії М.Зерова.

.

V. Підсумок уроку.

За допомогою слайдів підведемо підсумок нашого уроку.

Слайд 32

Інтерактивна вправа «Мікрофон».

— Поезія М. Зерова справила на мене...

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Знати матеріал про життєвий і творчий шлях письменника, вміти аналі­зувати його поезії, розповідати про «неокласиків».

Вивчити напам'ять одну з поезій М. Зерова, виписати вжиті художні засоби.

Джерела:

Інтернет ресурс