«Совість – учитель людини»
Вчитель української мови та літератури
Мета: допомогти усвідомити, що таке совість і сором, як пов’язані почуття
совісті й відповідальності перед собою та перед іншими;
спонукати замислитися над тим, коли людині буває соромно, чому
важливо знати думку інших про себе та коли люди відчувають провину;
формувати вміння сприймати оцінку своїх учинків іншими і наводити
приклади такої оцінки;
виховувати почуття відповідальності за свої вчинки, уміння
самооцінювати їх.
Хід заняття
І. Організаційний момент.
Метод «Комплімент»
Діти, пригадаймо, що таке комплімент?
Навіщо і кому їх говорять?
(Почнемо годину спілкування з компліментів. Кожний з нас по черзі
скаже комплімент іншому. Останній учень робить комплімент нашим гостям.)
Подаруйте посмішку собі,
Один одному, батькам, вчителям, мені.
Я дарую посмішку і вам,
Радість допоможе у роботі нам.
ІІ. Повідомлення теми та мети години спілкування.
Епіграф
Хто знав стид, той має совість.
Народна мудрість
(Запис у зошити)
Діти, ви, мабуть, досить часто чули вислови: «Працювати по совісті», «Судити по совісті», «Говорити по совісті», «Як вам не совісно?», «Де ви совість свою загубили?», «І тобі не соромно?» та інші. Що ж вони означають? Що таке совість та сором? Ми постараємося з’ясувати це непросте питання і переконатися, що совість і сором – це регулятори людської поведінки, що совість взаємопов’язана з відповідальністю людини перед собою. Кожній людині важливо знати думку інших про себе, вона оцінює свої вчинки очима сторонньої людини, іноді вона відчуває провину, їй буває соромно…
Слайд 1.
Совість – це один із засобів, яким душа вчить людину правильним вчинкам.
Слайд 2.
Совість – це «крик душі».
Слайд 3.
Совість –це потужний голос серця на захист іншого і сила, яка руйнує людський егоїзм.
Робота з тлумачним словником. (Запис в зошити, що таке совість?)
Творча робота.
Завдання – поміркувати над ситуацією і закінчити розповідь.
Іринка з мамою в садочку збирає у кошик груші, їй не дуже хочеться нахилятися, підбирати дрібненькі грушки. Мамі не подобається, як дівчинка працює, тож вона каже: "Прислухайся до себе, чи тобі ніхто не докоряє за таку роботу?" Іринка...
- Чи стало дівчинці соромно?
- Чи заговорила в ній совість?
Слайд 4.
Притча про совість
Був чудовий літній вечір, місячне сяйво освітлювало стежку, якою йшов чоловік. Замислившись, він не помітив каменя, спіткнувся, впав і боляче забився. Встав, подивився на камінь і пішов собі далі. Через деякий час на стежці з'явився інший чоловік. Насвистуючи, він ще здалеку помітив камінь. Підійшов до нього і подумав: "Це ж моя кохана йтиме цією стежкою, не помітить каменя і впаде". Узяв він камінь та й відніс на узбіччя. Та ось з’явився ще один чоловік. Він побачив камінь, що лежав віддалік, зловтішно посміхнувся і поклав його знову серед стежки. Починало світати. На доріжці з'явився четвертий чоловік. Коли він побачив камінь, то подумав, що люди можуть його не помітити, і прибрав камінь зі стежки.
Стародавні греки вважали, що стежка – це наше життя. А чотири чоловіки – це ми, люди, такі різні в цьому житті: перший чоловік – байдужий, другий – егоїст, третій – безсовісний. І тільки четвертий – людина з совістю.
- Чи згодні ви з такою оцінкою людей? Обґрунтуйте своє твердження.
- Висловіть власне судження: коли людині буває соромно?
Робота з текстом. (Самостійне опрацювання)
Совісна людина має почуття моральної відповідальності за свою поведінку перед людьми, суспільством і навколишнім світом. Філософ І.Кант вважав, що совість - це закон, який живе в кожному з нас. Совість є не що інше, як відповідність наших учинків цьому законові.
Основна функція совісті - моральний самоконтроль; ми відчуваємо задоволення собою чи досаду на себе, гордість чи сором. Совість застерігає від лихих учинків, це - відповідальність за добродіяння. Муки нечистої совісті - одне з найбільших нещасть, які може зазнати людина. Десь там, у глибині нашої душі, відбувається суд над собою, надається оцінка вчинків, даються поради, схвалення чи осуд намірів і результатів дій. Ця внутрішня, могутня потаємна сила є сама собі законом. Совістю. Це наш внутрішній монолог, хоч нерідко - це не тільки монолог чи діалог, а багатоголоса дискусія.
Латинська примовка стверджує: "Совість - це тисяча свідків". Щоб не заснула духовність людини, у ній ведуть суперечку вічний опонент (обвинувач) із вічним адвокатом (захисником).
Совість - це дзеркало, яке відображає міру доброти, чесності, відповідальності кожної людини. Поступати проти совісті - означає йти всупереч своїм моральним переконанням і зайти в конфлікт із самим собою.
Совість у людини обов'язково має бути або ж конче має прокинутися. Якщо людина самозакохана, як Нарцис, то совість у неї може проспати все життя. Совість слід будити. Коли згасає совість, то настає влада зла, деградація людської особистості.
Завдання – завершити незакінчені речення.
Слайд 5.
' Із Біблії
Віряни трактують сумління (совість) як голос Божий, який людина завжди повинна слухати: "Сумління є тайником і святилищем людини, у якому вона перебуває сама з Богом, що промовляє в глибинах її душі" (Із Душпастирської Конституції II Ватиканського собору).
Вчитель.
Давайте спробуємо розібратися, у яких людей є совість, хто живе за совістю,
а у кого совість відсутня. (Йде бесіда, діти висловлюють свої думки.)
Учні.
1. Якщо людина зробила щось погане, починає себе звинувачувати й сварити, кається, жалкує про скоєне, то кажуть, що у людини (в серці) є совість, прокинулася, заговорила совість. Коли у людини є совість, вона розуміє, що поступила неправильно і некрасиво.
2. Коли людина ненавидить себе і страждає через свій негарний вчинок, говорять, що людина відчуває муки сумління. В народі у такому випадку говорять: " Стид, хоч і не дим, а очі виїсть".
3. Безсовісною називають людину, яка не вміє слухати голос серця, яка любить сильно тільки саму себе і не думає про інших, майже не знає, що таке совість. Вона робить погані вчинки і не відчуває своєї провини
4. Людина без совісті не бачить зла і неподобства. Вона поступово стає все гіршою і гіршою, тому що не відчуває мук сумління після поганих вчинків.
Вчитель. Кажуть : "Совість - учитель людини". Яким же чином нам жити?
5. Дитина, яка живе за совістю, має багато друзів, вона усміхається життю, вона чесна і порядна, їй радісно і легко живеться, а батькам учителі дякують за гарне виховання.
6. Поступати за совістю. Навчитися зазирати у серце, а воно підкаже, як правильно чинити. Адже совість живе у серці.
Вчитель. Чим повинно бути наповнене серце, щоб жити за совістю, за правилами честі?
7. (Милосердям, совістю, чесністю, справедливістю, любов’ю до ближніх, шанобливістю, добротою…)
Вчитель. Як же людині боротися з муками сумління? (Відповіді дітей)
Існує прекрасна традиція серед людей - це один день на рік, коли всі люди просять один у одного прощення. Цей день так і називається - Прощена неділя. Можливо, вдома хтось із вас і дотримується такої традиції.
Вчитель.
Я хочу вам запропонувати ще однин крок до очищення сумління. Вам на парти покладено паперові серденька двох кольорів: червоне і чорне. На червоному я пропоную вам написати ту рису характеру, яку ви хотіли б мати (в кінці уроку прикріпите до нашого великого серця на дошці). А на чорних напишіть негативну рису, якої ви хотіли б позбавитись. Будьте щирими і чесними, ніхто не читатиме ваші одкровення. А й більше: чорні сердечка ми складемо ось в цей сміттєвий мішечок (вчитель показує мішечок). І після заняття позбудемося всіх наших негативних рис.
(Діти виконують запропоновані види роботи.)
Вірш «Совість»
Щоби ви, діти, знали про совість, скажу вам повість.
Раз над потоком, де росте калина,сіла пташина.
Зриває квіти, ноги полоче, вода лоскоче.
Вона сміється, любо пустує, лиха не чує.
Аж ось недобрий підліз хлопчисько тихцем так близько,
Що безнадійно втрутив пташину в саму глибину.
Пташина тоне, то виринає, хлопець втікає.
Запер дух в груди, чи не йдуть люди.
Тихо, не чути нікого близько, притих хлопчисько.
Але чийсь голос кричить без упину: “Втопив пташину!”
Кричить, питає: “Гей, завидіє, що ти сподіяв?”
То знов шепоче глухо і тихо: “Ти вдіяв лихо…”
Вже ніч надходить, мусить тікати хлопець до хати.
Мати не знає лихої вісти, дає му їсти.
Але й при страві йде му на гадку: “Ти вбив пташенятко!”
Ліг хлопець спати, вкривсь з головою, нема спокою.
Голос сей грізно грозить му в груди: “Горе ти буде!”
Він мучив хлопця у кожну днину, поки не згинув.
І хоч не знали того учинку, хто пхнув пташинку.
Знав лиш цей голос, як каже повість, це – наша совість.
Вчитель.
Як ви вважаєте, чи можна сумлінною вважати людину, яка не знає сорому?
Що таке сором? (Запис в зошити із тлумачного словника)
Сором – почуття сильного збентеження, зніченості через свою погану поведінку; почуття моральної відповідальності за свої вчинки.
Слайд 6.
Латинська мудрість каже: «Що не забороняє закон, те забороняє зробити сором». Як її слід розуміти?
Вчитель.
Попробуємо на прикладах з’ясувати, коли буває соромно?
Слайд 7.
Чому Марисі стало соромно?
Пролунав дзвоник. Для дівчаток - третьокласниці Марисі й п'ятикласниці Оленки - він сповістив про кінець іще одного навчального дня. Побачившись у коридорі, подружки плеснули одна одну по долонці й домовилися зустрітися на подвір'ї, щоб разом іти додому.
- Знаєш, Марисю, що таке «тест»?
- Якісь завдання, щоб перевірити, що засвоїли учні.
Нам сьогодні розповідали, що тести застосовують учені-психологи, щоб з'ясувати характер людини.
- А хочеш, я тебе протестую? - спитала по хвильці Оленка.
Чом би ні, зацікавилася Марися.
- Хто першим устає в тебе вдома? - урочисто спитала Оленка.
- Я, вихопилося в Марисі. Та раптом дівчинка втратила впевненість. А й справді, хто? Тим часом запитання сипались, як горошини: «Який чай любить твоя мама? Якою кольору в неї очі? Яка улюблена мамина прикраса? Які квіти вона любить більше за інші? Який улюблений мамин колір?»
Оленка щебетала й щебетала, а Марися раптом відчула, як зашарілися в неї щічки. Дівчинці було соромно.
Подумайте, чому Марисі стало соромно?
Слайд 8.
Скляний чоловічок
В одного хлопчика був маленький приятель – Скляний чоловічок. Був зовсім прозорий і вмів угадувати, що думає й переживає його приятель – хлопчик. Не вивчив хлопчик уроки й хоче йти гуляти – Скляний чоловічок уже помутнів і каже хлопчикові:
– Не треба так чинити, друже. Спочатку зроби діло, а потім гуляй. Соромно стає хлопчикові, він зараз же береться до діла: вивчить уроки, а тоді йде гуляти. Чоловічок мовчить, але стає прозорим.
Якось у хлопчика занедужав товариш, з яким він сидів за однією партою. Минув день, другий, а хлопчик і не згадує про товариша. Дивиться, а Скляний чоловічок став темний, як хмара.
– Що я зробив чи подумав поганого? – з тривогою питає хлопчик.
– Ти нічого не зробив поганого, нічого не подумав поганого. Але ти забув про свого товариша. Соромно стало хлопчикові, і він пішов провідати хворого. Поніс йому квіти й велике-велике яблуко, яке дала йому мама. Так Скляний чоловічок навчав хлопчика жити. Це була його совість (В.Сухомлинський).
- Коли й чому Скляний чоловічок темнів?
- Коли хлопчикові ставало соромно?
- Хто оцінював його вчинки?
Спорідненим відчуттям до докорів сумління є сором. Проте сором відчувають перед тими, хто поруч, хто нас оточує. Зрозуміти тонку грань між сумлінням та соромом допомагає риса людського характеру, що її називають сором'язливістю.
Слайд 9.
Сором'язливість - почуття ніяковості.
Сором'язливість проявляється як ніяковіння перед іншими, зазвичай незнайомими людьми. Ця риса часто властива маленьким дітям: сором'язливий малюк не витримує навіть погляду сторонньої людини, ховається за маму. Сором - це так само ніяковіння, незручність перед іншими. Проте, на відміну від сором'язливості, сором відчувають через уже скоєне або сказане. Відчуття сорому ніби змушує нас відмовитися від чогось, що ми, можливо, і вчинили б, якби можна було цей вчинок приховати від сторонніх очей. Тож совість - це наш внутрішній суддя, а сором - суддя зовнішній, хоч також уявний. Адже йдеться не про те, що нас хтось картає за вчинене: звіривши свою поведінку з думкою інших людей, ми самі доходимо висновку, що заслуговуємо на їхній осуд, і нам стає за себе соромно. Думка інших є ніби компасом, який допомагає триматися моральних настанов. Саме про це йдеться в народних прислів'ях: «Сором казати, а гріх потаїти», «Він і Бога не боїться і людей не стидиться», «Не ми, так люди знають».
Вчитель.
Що мають спільного між собою сором і совість, а чим відрізняються?
Метод «Кола Вена»
Вчитель.
Поки учні виконують вправу, я попрошу батьків підготувати по одній пораді, чого їхнім дітям слід соромитися.
Слайди 10, 11, 12.
Соромся порожнечі душі. Найбільше соромся того, що в тебе немає своїх святинь, своїх непохитних, незаперечних істин, правил, принципів.
Соромся слабкої волі, непринциповості, "безхребетності". Гори від сорому, якщо відчуваєш, що в тобі заворушився мерзенний черв'ячок, ім'я
якому – «моя хата скраю».
Соромся байдужого ставлення до громадського життя, виконання обов'язку.
Соромся не тільки явної підлості, а й найменшого приводу, щоб про тебе могли подумати, як про підлу людину. Пам'ятай, що підлість у дитинстві й отроцтві починається нібито з дуже маленького бажання уникнути відповідальності, небезпеки, врятуватися від біди, що загрожує іншим, перекласти на когось відповідальність за те, що сталося через власне незнання, помилку, необачність, непорозуміння. Підло мовчки виглядати зі схованки і з цікавістю чекати: а що буде товаришеві, який опинився в небезпеці?
Слайди 13, 14.
Соромся безвідповідальності, легковажності своїх почуттів, уподобань. У своїх почуттях треба бути вірним і обов'язковим.
Соромся безкультур'я. Хизуватися незнанням -верх глупоти. Невігластво розуму і почуттів збіднює людину. Нехай на сторожі твоєї порядності завжди стоїть почуття сором'язливості за все примітивне, недосконале в самому собі.
Вчитель.
Вашим домашнім завданням було підготувати прислів'я про совість та сором. Прошу поділіться.
Від людини втаїш, а від совісті не втаїш.
Нечиста совість спати не дає.
Совість без зубів, а гризе.
Той, хто не має совісті вдома, не матиме й на людях.
Хто знав стид, той має совість.
Страшно буває тому, в кого совість нечиста.
Ні стиду, ні сорому, в ніяку сторону.
Совість - це наглядач і суддя доброчинства.
У кого совісті нема — нема й сорому.
Голосок дзвенячий, а совість свиняча.
Яка совість, така й честь.
Душа християнська, та совість циганська.
Хоч совість і беззуба, а до смерті загризти може.
Добре ім’я краще багатства.
Батьком-матір’ю не хвались, а хвались честю.
Аби душа чиста, а постоли нічого.
Чесному всюди честь, хоч і під лавкою.
Добре ім’я краще багатства.
Совість спати не дає.
Метод «Сенкан»
(Учні складають сенкани до слів совість і сором.)
Буває і так, що ми втрачаємо Божий дарунок, коли не хочемо робити добра собі й іншим людям. Хтось із нас сердиться, ображається, лінується, не слухається батьків і не допомагає їм, отже, зло також знаходить місце в душі. Але наш Творець не залишає нас, він дав нам у душі особливий голос. Цей голос підказує нам, що добре, а що погано. Він є в душі кожної людини і називається совістю. Совість спонукає соромитися лихих вчинків і перемагати зло добром. Совість у нашій душі — це неначе вогник свічки, коли совість не спить — світло в душі людській. Якщо ми не забуватимемо про неї, питатимемо її: "Чи добре те, що я роблю?", то совість наша ніколи не згасне. А якщо не берегти її — будемо злими, байдужими до людей, ледачими, і вогник погасне, у душі запанує пітьма, і ніхто не підкаже, як робити добро і не чинити зла.
Учень.
Сказав Господь: "Збирай скарби на небі".
А як їх там збирати, знаєш те?
-В журбі і в щасті, в будь-якій потребі
Плекай свій скарб: це - серце золоте.
Роби добро і не чекай подяки,
Шукай повсюди чисте і святе,
Та обминай спокуси усілякі
- Отак здобудеш серце золоте.
Ти добрий з усіма і не ледачий,
Та журишся і думаєш про те,
Що справ твоїх ніхто, мовляв, не бачить?
Бог бачить твоє серце золоте.
І у лиху, нерадісну годину,
Як посмішка недобра розцвіте,
Звелить Господь:
" Облиште цю дитину!
У неї серце справді золоте!"
Вірш «Доброта»
Донечка:
Мамо, люба, глянь, як сяють ясні зорі золоті!
Мати:
Кажуть люди: то не зорі,
Сяють душі то святі.
Кажуть, хто у нас на світі
Вік свій праведно прожив,
Хто умів людей любити,
Зла нікому не робив,
Бог послав того на небо,
Ясной зіркою сіять...
Донечка:
Правда, мамо, то все душі,
А не зорі там горять.
Так навчи ж мене, голубко,
Щоб і я так прожила,
Щоб добро робити вміла,
І робить не вміла зла.
Вчитель.
Я думаю, що ви сьогодні зрозуміли хоч трішки, що таке совість, що добре, а що погано. Що людина не може вважатися справжньою людиною, якщо у неї немає совісті.
Совість і сором – це регулятори людської поведінки, совість взаємопов'язана з відповідальністю людини перед собою. Кожній людині важливо знати думку інших про себе, вона оцінює свої вчинки очима сторонньої людини, іноді вона відчуває провину, їй буває соромно.
Хотілося б , щоб після цього уроку кожен з вас осмислив свою життєву позицію, став добрішим, кращим, досконалішим.
Прикріпити червоні сердечка до великого серця совісті, щоб взяти із собою в життєву дорогу.
Чорні сердечка скласти в «сміттєвий мішечок», зав’язати. Нехай вони ніколи не торкнуться вашого серця.
Учень 1.
Чиста совість, що пір’я лебідки.
Для неї не треба ні голки, ні нитки!
Вона найбіліша, прозора і ніжна.
Людина, що має її, дивовижна!
Учень 2.
В чистої совісті руки ласкаві,
Очі відкриті і не лукаві!
За того, хто завжди наповнений нею,
Гарні слова летять над землею.
Учень 3.
Давайте до неї приліпимось, друзі!
І стане світліше у нашій окрузі.
Ховатись не треба, жахатись не треба -
І грому ніколи не буде із неба!
Вчитель.
Завжди пам’ятайте, що і зараз, і в майбутньому я хочу бачити вас людьми з красивою доброю душею, в якій немає місця підлості і заздрощам, лицемірству і злості. Живіть так, щоб людям було добре поряд із вами, щоб ваша душа співала лише добром.
Слайд 15.
Живи, добро звершай,
Та нагород за це не вимагай,
Хай оживає істина стара:
Усі.
Людина починається з добра.
Слайд 16.
Домашнє завдання.
Побудувати коротеньку розповідь «Коли мені було соромно і за що» або «Коли я відчував провину і каяття за вчинок» (на вибір учня).