Типи уроків у процесі навчання природознавства
Якщо на уроці реалізується два і більше, або всі етапи цілісного процесу навчання, то такий урок називається комбінованим.
Назви інших типів уроків відповідають назві тих етапів процесу навчання, які на ньому реалізуються:
урок засвоєння нових знань, умінь і навичок;
урок узагальнення і систематизації засвоєних знань, умінь і навичок;
урок застосування засвоєних знань, умінь і навичок;
урок перевірки засвоєних знань, умінь і навичок.
У початкових класах організація процесу навчання природознавства здійснюється переважно в формі комбінованих уроків, уроку засвоєння нових знань, умінь і навичок (вступних уроків); та узагальнюючих (підсумкових )уроків.
За специфікою власне предметного змісту в методиці навчання природознавства виділяють предметний урок та урок-екскурсія. За дидактичною структурою предметний урок є комбінованим, а урок-екскурсія може бути вступним, поточним, або підсумковим.
Комбінований урок – це урок на якому реалізується цілісний процес навчання І рівня (у межах конкретно визначеної теми).
На такому уроці реалізується кілька дидактичних цілей – перевірка рівня навчальних досягнень молодших школярів, засвоєння нових знань, умінь, навичок, їх узагальнення та застосування та ін. Досягнення кожної дидактичної цілі здійснюється на окремому етапі уроку, тому макроструктура комбінованого уроку включає два і більше етапів цілісного процесу навчання.
Макроструктура комбінованого уроку:
Організація класу.
Перевірка засвоєних знань, умінь, навичок.
Постановка цілей і завдань уроку. Загальна мотивація діяльності учнів.
Засвоєння нових знань, умінь і навичок.
Систематизація, узагальнення засвоєних знань, умінь і навичок
Застосування засвоєних знань, умінь і навичок
Домашнє завдання
Підсумок уроку
Розглянемо особливості методики реалізації кожного з етапів комбінованого уроку.
Організація класу.
Дидактична ціль цього етапу – по-перше – організувати школярів, налаштувати учнів на цілеспрямовану пізнавальну діяльність, адже надмірна рухливість, домінування процесів збудження над процесами гальмування, невміння швидко змінювати вид діяльності – це психологічні особливості молодшого шкільного віку.
По-друге, на етапі організації класу здійснюється цілеспрямоване формування організаційні уміння та відповідні якості особистості (організованість, дисциплінованість тощо). З цією метою варто використовувати такі прийоми:
забезпечити відповідні умови та мотивацію для усвідомлення правил поведінки, усвідомлення їх необхідності для кращого виконання навчальних завдань;
демонстрація учням зразка та цілеспрямоване формування загально навчальних умінь (організувати своє робоче місце, правильно поводитися на перерві та під час уроку та ін.);
залучення дітей до ігрової діяльності відповідного змісту. Важливо, щоб така діяльність викликала пізнавальний інтерес, який буде важливим мотивом діяльності на уроці. (загадки, ігровий, казковий сюжет, створення проблемної ситуації, розв’язання якої відбудеться на уроці та ін.)
Організація класу не повинна забирати багато часу, має враховувати індивідуальні особливості учнів класу, конкретну ситуацію перед уроком.
ІІ Постановка цілей і завдань уроку. Загальна мотивація діяльності учнів.
Усвідомлена мета – необхідна умова ефективної діяльності. Педагогічні цілі, визначені і сформульовані вчителем повинні стати мотивом діяльності учнів. У загально психологічному розумінні характеризують два шляхи взаємодії між мотивом і метою:
від мотиву до мети (зовнішня мотивація) – домінує в молодшому шкільному віці. Наприклад, вивчити, щоб отримати гарну оцінку, щоб похвалили батьки, щоб порадувати вчителя.
перетворення мети уроку у мотив діяльності учня (внутрішня мотивація). У цьому випадку мотивом діяльності учня стає безпосередньо зміст навчального матеріалу та процес оволодіння ним.
Завдання вчителя забезпечити формування внутрішньої мотивації учіння. З цією метою використовують різні прийоми:
актуалізація опорних знань учнів, усвідомлення зв’язку теми з іншими темами курсу;
включення дітей у визначення й формулювання теми уроку;
встановлення вагомості теми уроку в курсі природознавства та для дитини особисто;
обговорення запропонованого вчителем плану, самостійне складання плану роботи на уроці.
Прийоми повідомлення теми уроку:
актуалізація опорних знань і встановлення на їх основі теми нового уроку;
робота над загадками, оповіданнями, легендами, що безпосередньо пов’язані з темою уроку;
аналіз створеної вчителем проблемної ситуації;
читання вголос теми уроку записаної на дошці (в підручнику);
запис теми уроку на дошці обов’язковий
Завдання уроку пропонуються у вигляді плану роботи. План записується на дошці і використовується у процесі уроку (для визначення послідовності засвоєння нових знань, для систематизації й узагальнення знань, як основа для підготовки домашнього завдання, для перевірки засвоєних знань на наступному уроці).
ІІІ. Засвоєння нових знань, умінь і навичок.
Засвоєння це пізнання учнями навколишнього світу, яке здійснюється в процесі цілеспрямованого навчання. Пізнання учня спрямовує і скеровує вчитель. Психологічними компонентами пізнавальної діяльності є процеси сприймання, усвідомлення, осмислення, узагальнення, закріплення, що здійснюються в чіткій логічній послідовності.
Результатом засвоєння є система наукових знань учня у формі фактів, уявлень чи понять.
Сприймання – перший обов’язків етап засвоєння. Це відображення реальних предметів, явищ. Процесів навколишнього світу, які діють на органи чуття суб’єкта. У забезпеченні безпосереднього сприймання необхідно враховувати:
цілеспрямованість сприймання – вчитель чітко повинен визначити, які ознаки, властивості об’єктів сприймаються учнями;
попередній підбір і показ дітям предметів, явищ, об’єктів, які відповідають змістові того елементу знань, що формується;
необхідні ознаки, властивості повинні чітко виявлятися у вибраних для показу об’єктах;
точно вказувати органи чуття та дію, яку діти повинні виконати, сприймаючи той чи інший об’єкт, явище природи.
Сприймання має бути усвідомленим. Усвідомлення – це рівень відображення в свідомості дитини сутності предметів і явищ навколишнього світу; встановлення адекватного зв’язку слова з відповідним предметом.
Щоб забезпечити усвідомлене сприймання необхідно:
актуалізувати в учнів опрні знання;
якщо сприймаються нові й малознайомі об’єкти, важливо щоб вчитель сам чітко виділив, назвав об’єкти (ознаки, зв’язки);
переконатися в тому, що учні володіють необхідною термінологією та вміють виконувати відповідні пізнавальні дії;
систематично проводити роботу над формуванням сенсорних еталонів учнів (кольори, звуки, ознаки та ін.)
Осмислення – це аналітико синтетична діяльність (аналіз сприйнятих ознак, їх порівняння, виділення істотних ознак, встановлення взаємозв’язків, узагальнення змісту) спрямована на визначення змісту поняття.
Зміст поняття узагальнюється в правилі або визначенні. Поняття позначається терміном.
Осмислення може здійснюватися індуктивно – сприймання фактів, їх усвідомлення та вираження в узагальненні, що позначається терміном; та дедуктивно – спочатку ознайомлення з правилом (визначенням), яке підтверджується конкретними фактами.
Закріплення здійснюється шляхом повторення (репродуктивного відтворення) засвоєного змісту. Закріплення дає учителеві змогу переконатися, що всі учні на належному рівні засвоїли необхідний зміст.
У процесі навчання І рівня на етапі засвоєння нових знань, умінь , навичок процес засвоєння у закономірній послідовності реалізації всіх його етапів організовується стосовно кожної логічно завершеної частини змісту.
Засвоєння нових знань, умінь, навичок.
Формуємо уявлення 1 (відповідно до структурно-логічної схеми власне предметного змісту теми)
сприймання ознак, властивостей, що становлять зміст уявлення 1;
усвідомлення кожної сприйнятої ознаки;
узагальнення змісту увлення1, позначення його визначенням (правилом);
запам’ятовування змісту уявлення1;
закріплення змісту сформованого уявлення.
Формуємо поняття 2 (наступне в структурно-логічній схемі):
сприймаються ознаки, властивості об’єктів, формування увлень про них, або актуалізація раніше сформованих уявлень, що відповідають змісту поняття 2;
усвідомлення сприйнятих ознак;
осмислення сприйнятих ознак і виділення істотних ознак, що становлять зміст поняття 2;
узагальнення змісту поняття 2 і позначення його правилом, застосування терміну;
закріплення змісту сформованого поняття 2.
Формуємо елемент знань N (наступне уявлення чи поняття в структурно-логічній схемі):
…;
….;
….і т.д.
Після того, як всі елементи знань та відповідні їм уміння, передбачені власне предметним змістом теми сформовані, переходять до наступних етапів – узагальнення та систематизації засвоєних знань, умінь, навичок; застосування засвоєних знань, умінь, навичок.
За специфікою власне предметного змісту в методиці навчання природознавства виділяють предметний урок та урок-екскурсія.
Предметний урок
Предметний урок – це форма організації процесу навчання природознавства яка передбачає різнобічне вивчення конкретного предмета або явища природи: виявлення ознак, структури, встановлення зв'язків і залежностей з іншими об'єктами, умов існування, походження, способів добування або вирощування, значення для людини та ін.
Вперше термін "предметний урок" був введений О.Я. Гердом. Проблеми змісту, структури та методики проведення предметних уроків у початковій школі в різні роки досліджували В.П. Вахтеров, Л.К. Нарочна, В.М. Пакулова, В.П. Горощенко та ін.
За дидактичною структурою предметний урок є комбінованим, то ж макроструктура предметного уроку включає таку послідовність етапів:
Організація класу.
Перевірка засвоєних знань, умінь, навичок.
Постановка цілей і завдань уроку. Загальна мотивація діяльності учнів.
Засвоєння нових знань, умінь і навичок.
Систематизація, узагальнення засвоєних знань, умінь і навичок
Застосування засвоєних знань, умінь і навичок
Домашнє завдання
Підсумок уроку
Особливістю мікроструктури є широке використання натуральних засобів наочності та наочних посібників, обов’язкове проведення дослідів та практичних робіт. Саме ці методи навчання дають змогу визначити внутрішні ознаки і властивості об’єктів, що вивчаються, вчать дитину виконувати всі етапи дослідної роботи. (див. питання дослід, практична робота)
Урок-екскурсія
Особливим видом уроків з природознавства є урок-екскурсія. На уроці-екскурсії процес навчання природознавства реалізується не в умовах класного приміщення, а в безпосередніх умовах існування об’єктів і явищ природи.
За обсягом змісту тем, які охоплюють різні уроки-екскурсії їх поділяють на однотемні і багатотемні.
За місцем у структурі процесу навчання уроки-екскурсії поділяють на вступні, поточні та підсумкові. При цьому вступний і підсумковий урок-екскурсія є багатотемні, а поточний – однотемний.
Підготовка вчителя до проведення уроків-екскурсій передбачає:
визначення теми уроку відповідно до програми з природознавства.
Визначення виду уроку-екскурсії.
Складання структурно-логічної схеми власне предметного змісту теми за підручником.
Конкретизація змісту відповідно до тих об’єктів, які є на місці екскурсії.
Визначення освітньої, розвивальної та виховної цілей конкретного уроку.
Розробка методики проведення уроку.
Підготовка школярів до нього.
Підбір необхідного обладнання.
Макроструктура різних видів уроків-екскурсій визначається їх дидактичними задачами.
Представимо макроструктуру різних видів уроків-екскурсій у табл. 1
Макроструктура різних видів уроків-екскурсій
Вступний урок-екскурсія | Поточний урок-екскурсія | Підсумковий урок-екскурсія |
|
|
|
Основним методом пізнання на уроці-екскурсії є спостереження за об’єктами і явищами природи, встановлення взаємозв’язків і залежностей (див. вимоги до спостереження)
Урок екскурсія має великий виховний вплив на особистість молодшого школяра.