М
ІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР
ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ
у ДОНЕЦЬКІЙ ОБЛАСТІ
С.А. Гулакова
«Методичні рекомендації
до вивчення кличного відмінка
в українській мові »
Методичний посібник
м.Краматорськ – 2018
Гулакова С.А.. - викладач української мови та літератури Маріупольського професійного машинобудівного ліцею, спеціаліст вищої категорії, «викладач-методист»: «Методичні вказівки до вивчення кличного відмінка
в українській мові »: методичний посібник, Краматорськ, 2016. – с.25.
Рецензент: Кравченко Л.В.., викладач Державного навчального закладу «Краматорське вище професійне торгово-кулінарне училище, спеціаліст вищої категорії, «викладач- методист».
Посібник містить інформацію щодо історії походження кличного відмінка. Також подаються правила творення форми кличного відмінка, та формули звертань в українській мові. Практична частина посібника вміщує тестові завдання і вправи для самостійної роботи , що допоможе закріпити засвоєний матеріал, збагатити лексичний запас, підвищити мовну культуру як в усній, так і в писемній мові. Посібник стане в нагоді викладачам української мови і літератури при підготовці до уроку з даної теми.
Відповідальний за випуск: Васюхно Т.І., - в.о. заступника директора Навчального методичного центру професійно-технічної освіти у Донецькій області, «спеціаліст вищої категорії».
Розглянуто і схвалено:
Навчально-методичною радою
Навчального методичного центру
професійно-технічної освіти у Донецькій області
Протокол № _ від_________ р.
Зміст
Вступ…………………………………………………………3
1.Історія походження кличного відмінка…………………...5
2.Кличний відмінок в українській мові…………………….7
2.1. І відміна. Іменники, що мають
закінчення -о, -е, -є, -ю………………………………..8
2.2 ІІ відміна. Іменники другої відміни в кличному відмінку , що мають закінчення -у, -ю, -е………………..9
2.3. ІІІ відміна. Іменники третьої відміни однини у кличному відмінку, що мають закінчення –е: ……………12
2.4. Форму із закінченням –о………………………………13
3. Форми звертань в українській мові…………………….14
4. Кличний відмінок імен по батькові. Звертання,
що складаються з кількох слів…………………………17
5. Практичний блок………………………………………..18
6.Використана література………………………………….25
ВСТУП
Надзвичайна мова наша є ще таємницею.
В ній усі тони і відтінки, всі переходи звуків
від твердих до найніжніших…
Дивуєшся дорогоцінності мови нашої.
(О.Гончар)
Оскільки в усному мовленні доводиться часто звертатися до осіб, слід пам‘ятати, що в українській мові звертання мають специфічну форму, так званий кличний відмінок. Рівень професіоналізму людини визначається не тільки ґрунтовними знаннями основ свого фаху, а й умінням застосовувати здобуті знання на практиці, реалізувати їх через слово.
Кличний відмінок властивий тільки іменникам чоловічого й жіночого роду в однині. Іменники середнього роду й іменники всіх родів у множині цієї форми не мають (виняток – панове). Для звертання тут використовується та ж відмінкова форма, що й для називання – називний відмінок. Як і всі відмінки, кличний відмінок утворюється за певними чіткими нормами – за допомогою відповідних закінчень. Освічена людина обов’язково має знати правильні форми використання кличного відмінка. Кличний відмінок посилює стилістичні функції звертань, надає їм української національної специфіки та колоритності.
І
сторія походження кличного відмінка
Українська мова для граматичного оформлення звертання використовує кличний відмінок із прадавніх часів. Кличний відмінок дуже рано почав втрачатися. Його втрата відбувалася нерівномірно в різних східнослов’янських діалектах. Як свідчать давні пам’ятки і факти сучасних східнослов’янських мов, втрата кличного відмінка особливо охопила північну і частково південно-західну частини давньоруських діалектів, що пізніше ввійшли до складу російської та білоруської мов. Саме тому кличний відмінок зберігається в українській мові і досі.
У творах українських письменників, у перекладах чужих авторів, відтворених пером найкращих українських майстрів, кличний відмінок посідає належне місце: «Мріє, не зрадь!.. Я так довго до тебе тужила» (Леся Українка); «Україно, ти для мене диво» (В.Симоненко). Або уривок з роману «Євгеній Онєгін»:
Онегин, добрый мой приятель,
Родился на брегах Невы,
Где, может быть, родились вы
Или блистали, мой читатель.
Онєгін, друг мій, я зазначу,
Родивсь на берегах Неви,
Де, може, народились ви
Чи вславилися, мій читачу.
(Так Максим Рильський відтворив Олександра Пушкіна).
Ігнорування кличного відмінка є свідченням неповаги до рідної мови, ознакою невибагливості до свого й чужого мовлення.
У молитвах збережено кличний відмінок навіть у російській мові, яка взагалі його втратила: «Отче наш…». В українській мові кличний відмінок є повноцінною категорією живого спілкування, тому його відсутність особливо вражає в інтерв’ю зі священиком, надрукованому в одній українській газеті: «Отець Петро, де можна здобути духовну освіту?». Безперечно, це запитання слід було почати словами «Отче Петре».
В українській мові існують і паралельні форми кличного відмінка. Наприклад, князю – княже та Олегу – Олеже. Кличний відмінок у літературній мові, як правило, має одну форму для певного іменника. Варіанти є або застарілими, або ще не цілком засвоєними мовою неологізмами, або ж діалектними утвореннями. Щодо згаданих слів можна сказати таке: форми княже, Олеже.
У сучасній літературній мові нормативними є форми князю, Олегу: «Місяцю-князю, Ти, чарівниченьку! Смуток на твоєму ясному личеньку» (І.Франко). Кличний відмінок посилює стилістичні функції звертань, надає їм української національної специфіки та колоритності. Він є своєрідною коштовністю нашої мови.
К
личний відмінок в українській мові
Важливо правильно утворювати форми кличного відмінка. Його мають усі іменники першої, другої та третьої відмін в однині. У множині кличний відмінок дорівнює називному. Рідше утворюється він від іменників третьої відміни, бо це здебільшого назви предметів, понять, до яких ніхто не звертається, хоч і тут існує ця форма (переважно в поезії).
Звертаючись до кого-, чого-небудь, українці вживають іменники в кличному відмінку. Звертатися можна за іменем, іменем по батькові, за прізвищем, науковим, військовим та іншим званням, за назвою посади, професії тощо, використовуючи водночас і слова українського етикету на зразок чоловіче, жінко, свате, свахо, дідусю, хлопче, дитино, студенте й под.
Іменники – власні та загальні назви – можуть мати в кличному відмінку однини закінчення -о, -е, -є, -у, -ю. Вибір одного із цих закінчень залежить від роду іменника та його закінчення в називному відмінку, а за умови спільного нульового закінчення – від кінцевого приголосного основи або ж характеру іменникового суфікса.
І відміна
У кличному відмінку однини іменників першої відміни вживаються закінчення -о, -е, -є, -ю.
1.О - мають іменники твердої групи: 2. Е- мають іменники м’якої та мішаної групи після приголосного: 3. Є- мають іменники м’якої групи після голосного та апострофа: 4. Ю- мають деякі пестливі іменники м’якої групи дружино, Ганно, книжко, Михайлівно, перемого, сестро, березо, мамо, хмаро. воле, земле, Катре, робітнице, душе, круче, теще, а також Ілле. Маріє, мріє, Соломіє, Анастасіє, сім’є. бабусю, Галю, доню, матусю, татусю, Наталю, Таню, Ясюню.
ІІ відміна
Іменники другої відміни в кличному відмінку закінчуються на -у, -ю, -е.
Закінчення –у мають:
1.іменники твердої групи (у тому числі з суфіксами –ок,-ик, -к(о): 2. іншомовні імена з основою на г, к, х: 3. деякі іменники мішаної групи з основою на шиплячий приголосний, крім ж: батьку, синку, Петренку, Степаночку, конику, садівнику, тату; Людвігу, Джеку, Жаку, Фрідріху; товаришу, читачу, слухачу, керманичу, погоничу.
Форму із закінченням -ю мають:
1. Іменники – загальні назви жіночого роду із значенням пестливості на -я, що пом’якшує попередній приголосний: 2. - Іменники – загальні назви чоловічого роду із значенням пестливості, що мають м’який кінцевий приголосний основи: 3. Іменники – пестливі особові імена жіночого і чоловічого роду на -я, що пом’якшує попередній приголосний: 4. - Іменники – загальні назви чоловічого роду на -й: 5. - Іменники – особові імена чоловічого роду з м’яким кінцевим приголосним основи (зокрема і -й): 6. - Іменники – загальні назви чоловічого роду із суфіксами -тель, -аль, -ень, -ань, -ець: 7. Іменники – загальні та власні назви чоловічого роду м’якої групи на -р: бабусю, доню, матусю, тітусю, кицю, манюню, кицюню. татусю, дідуню, дідусю, красеню, легеню. Вітю, Олюсю, Галю, Марусю, Галюсю, Лідусю, Лінусю, Ваню, Натусю, Костю,Ганнусю, Катрусю, Таню. короваю, розмаю, водограю, гаю, краю, палію, солов’ю, добродію. Грицю, Геннадію, Юрію, Івасю, Віталію, Олексію, Юлію вихователю, скрипалю, учню, бороданю, здорованю, купцю, американцю, бранцю. царю, Ігорю, лікарю, вівчарю, букварю,шахтарю, токарю, пекарю, перукарю, янтарю, секретарю,кобзарю, писарю.
Закінчення -е мають:
1.безсуфіксні іменники твердої групи. 2.іменники м’якої групи із суфіксом –ець. 3.деякі іменники мішаної групи, зокрема власні назви з основою на ж, ч, ш, дж і загальні назви з основою на р, ж: 4.прізвища прикметникового походження на –ів, (-їв), -ов, -ев (-єв), -ин, -ін (-їн) при звертанні можуть мати як форму кличного відмінка, так і називного: 5. географічні назви, до складу яких входять зазначені вище суфікси: орле, соколе, друже, Богдане, дубе, Іване, козаче, Петре; хлопче, козаче, чумаче, молодче, шевче, але бійцю, знавцю, борцю, старцю . Довбуше, стороже, гусляре, маляре, тесляре, школяре, столяре; Щоголеве – Щоголів, Глібове – Глібов, Пушкіне – Пушкін, Романишине – Романишин, Тютчеве – Тютчев; Києве, Харкове, Лебедине, Києве, Тамбове,
Іменники середнього роду кличного відмінка не мають!
У кличному відмінку множини іменники другої відміни мають форму, однакову з називним: краї, учителі, моря, села.
І
ІІ відміна
Іменники третьої відміни однини у кличному відмінку мають закінчення –е: любове, подороже, радосте, вісте, смерте.
Такі слова вживаються переважно в поезії.
Іменники третьої відміни множини у кличному відмінку мають закінчення –і: тіні, ночі, солі, любові, старості, матері.
У мовознавчій літературі зустрічаються дві форми кличного відмінка іменника Ігор: - Ігоре й Ігорю. Перша форма утворена за аналогією до інших власних імен на -р (наприклад, Вікторе, Володимире). Однак іменник Ігор належить до м’якої групи, тому трапляється форма Ігорю.
Оскільки в “Українському правописі” подається форма Ігоре, то її треба вживати в текстах державного управління.
Форму із закінченням -о мають:
І
менники – власні та загальні назви чоловічого та жіночого роду на -а: Васелино, Дарино, Лоліто, Ярино, Світлано, Миколо, Одарко, Інно, Ірино, Вероніко, Микито, Варваро, Луко, Мар’яно, Тетяно, Олександро, Катерино, Валентино, Людмило, Христино, Олено, Галино, Таміло, Кароліно, Саво, Хомо, Яремо, Україно, вербо, калино, сестро, мамо, зірко, сило, повитухо, мальво, бандуро, школо, свахо, дружино, мово, голубко, спортсменко, активістко, швачко, велосипедистко, машиністко, вчителько, батьківщино, весно, блондинко, сербко, старосто, співачко, журналістко, лисичко.
Форми звертань в українській мові.
Звертанням називають слово в реченні, що означає назву особи чи предмета до якого звернена мова: Шановний Олександре Петровичу!
В українській мові форми звертання виражаються у кличному відмінку.
Можливі проблеми щодо використання форм відмінків у звертаннях, які складаються з кількох назв. Слід запам’ятати:
У звертаннях, які складаються із двох загальних назв, форму кличного відмінка обов’язково має перше слово, а друге може вживатися у формі як називного, так і кличного відмінка: пане службовцю або пане службовець, добродію бригадире або добродію бригадир;
У звертаннях, що мають загальну назву та ім’я, обидва слова набувають форму кличного відмінка: брате Петре, друже Миколо, колего Грицю, товаришу Віталію;
У звертаннях, які складаються із загальної назви й прізвища, форму кличного відмінка має загальна назва, а прізвище вживається у формі називного відмінка: добродійко Волошина, пане Максимчук, друже Карпенко, колего Жадан, товаришу Гармаш.
Проте в управлінській сфері не варто зловживати цим правилом, оскільки, як стверджують психологи, будь-якій особі, за невеликим винятком, приємніше чути або читати її ім’я, а не прізвище;
у звертаннях, які складаються з двох власних назв, тобто імені та імені по батькові, обидва слова мають форму кличного відмінка: Юлію Івановичу, Ірино Богданівно, Володимире Хомичу, Петре Михайловичу, Галино Іллівно.
Звертання до співрозмовника на ім’я та по-батькові звучить ввічливіше, ніж звертання за допомогою займенників ти, Ви. А тому треба пам’ятати, що в офіційно-діловому стилі звертання, правильно дібране за формою (ім’я та по батькові в кличному відмінку) та змістом (ім’я, ім’я + по батькові, ім’я + по батькові + прізвище) є важливим елементом мовної культури.
В офіційних звертаннях використовуються також вирази: Добродію! Добродійко! Пане! Пані! Панове! Товаришу! Товаришко! Товариші! Дорогий друже! Дорогі друзі! Шановне товариство!
До незнайомого, малознайомого, старшого за віком або посадою співрозмовника прийнято звертатися на Ви, щоб висловити пошану.
Мовний етикет вимагає наступних форм: при звертанні на ім’я і по батькові – Шановний Євгене Степановичу! Шановна Ольго Петрівно!;
при звертанні зі словом пан, пані – Шановний пане Андрію! Шановний пане Пилипчук! Шановна пані Олено! Шановна пані Шевченко! Шановний пане професоре! Шановний пане ректоре! (і не можна – пане ректоре Іванчук, пані Олено Степанівно, пане слюсаре тощо).
Правила мовного етикету залежать від конкретних ситуацій. За умови їх дотримання можливе змістовне спілкування.
Кличний відмінок імен по батькові.
Імена по батькові жіночого роду мають закінчення -о: Олено Іванівно, Ірино Василівно, Надіє Михайлівно; імена по батькові чоловічого роду мають закінчення -у: Петре Івановичу, Степане Васильовичу.
Звертання, що складаються з кількох слів.
У звертаннях, що складаються з двох власних назв (імені та по батькові) або із загальної назви та імені, обидва слова мають форму кличного відмінка:
Людмило Миколаївно, друже Максиме, пані Маріє, брате Василю, тітко Василино.
У звертаннях, що складаються з загальної назви і прізвища, кличний відмінок має загальна назва, а прізвище виступає у формі називного відмінка:
колего Іванченко, пане Чорний, добродію Прищепа, депутате Соколовський.
У звертаннях, що складаються з двох загальних назв, кличний відмінок обов’язково має перше слово, а друге може виступати у формі як називного, так і у формі кличного відмінка: пане офіцере (офіцер), добродію опоненте (опонент), пане голово (голова)
ПРАКТИЧНИЙ БЛОК
1.Правильно утворено форму кличного відмінка іменників у всіх рядках, ОКРІМ
А Насте, Наталю, Стефаніє
Б учителю, лікарю, викладачу
В Олександре, Дмитре, Юріє
Г бабусю, хлопче, сестро
2.Закінчення -е у формі кличного відмінка мають усі іменники в рядку.
А. юнак, начальник, хлопець, Степан Б. директор, Антон, Валерій, брат В. козак, земля, Богдан, син Г. пісня, Катря, Назар, школяр Д. президент, сержант, Микита, Михайло
3. Закінчення -е в кличному відмінку мають усі іменники рядка.
А юнак, Київ, боєць, поезія
Б пам’ять, світ, слухач, Анастасія
В чумак, красуня, кравець, ніч
Г Галя, вітер, брат, радість
Д жнець, душа, лицар, Ростислав
4. Закінчення-е у формі кличного відмінка мають усі іменники в рядку.
А.брат, Євген, товариш, професор
Б.суддя, голуб, Олекса, доля
В.зоря, Оля, Богдан, директор
Г.актор, Павло, друг, Петро
Д.сторож, Роман, офіцер, Наталя
5.Закінчення-ю у формі кличного відмінка мають усі іменники в рядку.
А.Галя, школяр, Сергій, матуся
Б.коваль, мудрець, учень, доня
В.хлопець, Олексій, місяць, біль
Г.Валерій, обрій, тополя, дідусь
Д.Катруся, вівчар, доля, герой
6. Подані в дужках іменники запишіть у кличному відмінку. Поясніть написання закінчень.
1. Будемо ми спати, а мати співати. І ти, наш (коточок), задрімай в куточку (М.Вінграновський). 2. Любий (друг), мить наспіла, Байдики облиш ураз… (І. Драч). 3. Живи, мій святий , (князь) стежок моїх – (подорожник)! (І. Драч). 4. – Спасибі тобі, (земляк), за новини (Григір Тютюнник). 5. – От я і помстився, мій (ворог)! (Григорій Тютюнник). 6. – Добридень, (друг) мій хороший! (ж-л “Сучасність”). 7. – (Толя), сходи в буфет…(ж-л “Сучасність”). 8. – Браво, (юнак)! (ж-л “Сучасність”). 9. – Що тобі неясно, (Марк)? (ж-л “Сучасність”). 10. Шановний (читач, передплатник)… (З газ.). 11. Можна все на світі вибирати, (син), Вибрати не можна тільки Батьківщину (В.Симоненко). 12. (Світ) мій гучний, мільйонноокий, Пристрасний, збурунений, німий, Ніжний, і ласкавий, і жорстокий, Дай мені свій простір і неспокій, Сонцем душу жадібну налий! (В. Симоненко). 13. Ні перед ким не станеш спину гнути, Не віддасися ворогу в ясу, Якщо ти зміг, (товариш), збагнути Свого народу велич і красу (В. Симоненко). 14. Ми чуємо тебе, (Кобзар), крізь століття, І голос твій нам душі окриля. Встає в новій красі, забувши лихоліття, Твоя, (Тарас), звільнена земля. У росяні вінки заплетені суцвіття До ніг тобі, (титан), кладемо, Ми чуємо тебе, (Кобзар), крізь століття. Тебе своїм сучасником звемо (В. Симоненко). 15. Прощай, мій (зошит)! Спасибі тобі, (друг), Що ти думок моїх не відцуравсь. (В. Симоненко).
7.Розкрийте дужки, уживаючи іменники у формі кличного відмінка. Визначте можливі варіанти.
I. 1. (Зося), (голубонька), як ти? 2.1 в кого ти, (Максим), такий вдався? 3. Як же ви, (дід), ворожите? 4. Ви вже цим, (отець Вікентій), зацікавились? 5. Нащо це, (Андрій), малому голову туманити? 6. Чи ти, (Левко), не в своєму розумі? 7. (Чоловік) добрий, коли часом приб'єшся на вітряк, будь обережний з вогнем, а хліб знайдеш у скрині. 8. (Мудрий і добрий мельник), спасибі тобі за хліб-сіль і за непоказну людяність! 9. Чого ж ви, (дідусь), регочете? 10. (Дід Володимир), це ви? 11. (Сеньйора Лючія), я в боргу перед книгами і вами... 12. Я люблю тебе, (незрадлива мудрість книг), твої сонця чи світильники, і скорботу твою, і радість твою. 13. Так це ж, (отрок), здорово! 14. (Психолог), ти сьогодні неможливий! 15. Ви, (громадяночка), може, проковтнули язик? 16. Ти що,(парубок), може, товчеників захотів? 17. Прислухайся, (хлопець), до таких розмов. 18. Бувай, великий (Марко Поло). 19. З ким це ви, (мама), гомоніли? 20. Ти, (невіглас), хоч би подивися на цю дівчину. 21. (Голубчик), цю саму пісню я нещодавно чув від Хворостенка. {З те. М. Стельмаха)
II.1. Вибачте за запізнення, (пан викладач). 2. Прошу слова, (шановний пан голова). 3. Здрастуйте, (пані Марія). 4. Де ви відпочивали влітку, (кум Степан)? 5. (Товариш капітан), дозвольте звернутись до вас. 6. Розпочинаємо обговорення, (шановна громада). 7. У вашій доповіді, (пан Бондарчук), є багато цікавих фактів. 8. Вибачте, (пан директор), нам час іти.
8.Утворіть форму кличного відмінка наведених іменників.
Друг, товариш, подруга, сусідка, син, синок, донечка, онучок, професор, брат, сестра, тато, мама, батько, бабуся, дідусь, вихователь, хлопчик, кум, дівчина, продавець, колега, міністр, депутат, вчитель, майстер, голова, видавець, сторож, командир, режисер, парубок, артист.
9. Виправте помилки у формах звертань.
1. Андріє, ходімо на прогулянку.
2. Як життя, листоноша?
3. Пан інженер, у мене є пропозиція.
4. Шановний студент, здайте реферат.
5. Пан водій, зупиніть автомобіль.
6. Друг, пригости мене цукеркою.
7. Кохана, помий підлогу.
8. Костянтин, допоможи племіннику.
9. Ми не забудемо Ваші уроки, шановний вчитель!
10. Я люблю тебе, моя країна.
11. Петро Іванович, зайдіть в операційну.
12. Дорогі мої Валерій та Андрій, вітаю вас зі святом.
13. Оля, ходімо у театр.
14. Заграй мені, сопілкаре, веселої пісні (З пісні).
15. Гори, гори, моя зоря.
16. Громадянин, скажіть, будь ласка, котра година.
17. Хемуль на місці, бос (В. Орєхов «Зона ураження»).
18. Адмірал, наш флот готовий вийти в море.
19. Сергій, збігай до магазину.
20. Володимир Володимирович, прошу Вас узгодити договір на нараді (З усного ділового мовлення).
21. Не спи, моя рідна земля, прокинься, моя Україна.
22. Продай мені, дід, півня.
23. Мама, чому не спите?
24. Постривай же, поводир, не біжи.
25. Де відпочивав, пан професор.
26. Є достойніші за мене, великий Охоронець, – відповів Світозар.
27. Ой, не карай, великий цар, я жити хочу! – заверещав на всю палату Попихач .
28. Дорогий Ілля Йосипович, запрошуємо Вас на презентацію збірки «За покликом серця» .
29. Шановний пан суддя, зважте, будь ласка, на свідчення цієї людини .
30. Добродій квітникар! А яка квітка є найкращою у світі? .
31. Чому ти, поштар, не несеш мені листи?.
32. Послухай мене, Ігор, не звертай увагу на чутки .
33. Алло, бабуся! .
34. Олеся, ходімо до лісу гриби збирати.
35. Не плач, дід, не плач, баба .
10.Подані речення перекладіть українською мовою. Сформулюйте принципову відмінність вираження звертань в обох мовах.
1. Уважаемый директор, выражаем Вам свою благодарность за помощь!
2. Я не согласен с Вами, Василий Николаевич.
3. Люблю твои просторы, Украина.
4. Иван, я очень надеюсь на твой совет.
5. Земля моя, с тобой мои мечты!
6. Спасибо тебе за письмо, дорогой друг.
7. Господин профессор, Ваша лекция чрезвычайно интересна.
8. Не покидай меня, моя мечта.
9. Тяжёлый твой труд, шахтёр.
10. Мечта моя, ты иногда достигаешь небес.
11. Котик-братик, спаси меня!
12. Читатель, позволь мне к тебе обратиться.
13. Брось, Мотя, я давно твоей философией проникся.
14. Молодой человек, скажите, пожалуйста, как пройти в библиотеку.
15. Скажите спасибо, дорогой Василий Александрович, этому молодому человеку.
16. Родина, я тебя люблю больше жизни.
17. Владислав Альбертович, копии документов уже готовы.
18. Студент, обрати большое внимание к этому предмету.
19. Товарищи, занимайте места.
20. Уважаемые господа, прошу внимания!
21. Господин Президент! Искренне рад приветствовать Вас, весь украинский народ с Днем Независимости!
22. Госпожа Толочкова, надеемся, что наше предложение заинтересует Вас и договоренность будет взаимовыгодной.
23. Уважаемый Илья Григорьевич, просим извинить нас за невозможность вовремя выполнить Ваш заказ.
24. Уважаемая администрация хлебокомбината № 2! Просим Вас откомандировать к нам нескольких опытных специалистов в связи с недостатком соответствующих кадров для испытания и эксплуатации пекарни нового образца.
25. Глубокоуважаемый Иван Алексеевич! Буду искренне признателен, если Вы тепло встретите и окажите поддержку моему другу, Виталию Войтовичу, во время его пребывания в вашем городе.
26. Вера Львовна, объясните, пожалуйста, причину вашего опоздания на работу.
11. Запишіть подані іменники у формах давального і кличного відмінків однини. З одним словом кожної групи складіть речення.
1) Катерина, Ігор, молодість, гончар.
2) Олекса, пастух, вітер, студент, співачка.
3) Іван, друг, земля, неня, Дарина.
4) Олеся, ліхтар, Мирослава, юнак.
5) Богдан, радість, Ілля, учень, нива.
12. Від назв спорідненості та свояцтва утворіть форми кличного відмінка.
Тітка, тітонька, тіточка. Племінник, племінничок, племінниця. Похресник, похресничок, похресниця. Кузина, кузиночка, кузинонька. Дядина, дядиночка. Сват, сваха, свашенька. Зять, зятик, зятьок. Кум, кумась, кумцьо, кума, кумася, кумонька. Мати, матуся, мамуня, мамця, мамуся, матусенька.
ЛІТЕРАТУРА:
Бевзенко С.П. Історична морфологія української мови: Нариси із словозміни і словотвору. – Ужгород, 1960.
Безпояско О.К., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Граматика української мови: Морфологія. – К., 1933.
Бурячок А.А. Правописний словник імен і найпоширеніших прізвищ. – К., 1996.
Булаховський Л.А. Вибрані праці в п’яти томах: Українська мова. – К., 1977. – Т.2.
Вихованець І.Р. Система відмінків української мови. – К., 1987.
Волох О.Т., Чемерисов М.Т., Чернов Є.І. Сучасна українська літературна мова. – К., 1989.
Гладкий М. Мова сучасного українського письменства. – Х.; К., 1930.
Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови. – К., 1961. – Ч.І.
Задорожний В. Кличний відмінок іменників на -ець у сучасній українській мові // Дивослово. – 2005. - №3.
Керницький І.М. Система словозміни в українській мові: На матеріалах пам’яток ХVІ ст. – К., 1967.
Культура мови на щодень / За ред. С.Я. Єрмоленко. – К., 2000.
Левицький М. Українська граматика для самонавчання: Вид.3. – Катеринослав; Ляйпціґ, 1923.
Наконечний М.Ф. Українська мова. Програма-конспект з додатком про новий правопис український. – Х., 1928.
Пономарів О.Д. Культура слова: Мовностилістичні поради: Навч.посібник. – К., 2001.
Чепель В.С. Кличний відмінок в українській літературній мові// Укр.мова і літ. в школі. – 1971. - № 11.
Синявський О. Найголовніші правила української мови. (За новим правописом). – Х.; К., 1930. – Вид.3.