Вступ

З кожним роком все більше і більше уваги державою приділяється людині, зокрема можливості реалізації її основних прав. Це забезпечується за допомогою різноманітних галузей права. Але провідне місце серед інших галузей права займає сімейне право, адже сім'я необхідна кожній людині. Саме сім'я здійснює істотний вплив на розвиток суспільства, його моральне здоров'я і є одним з факторів підвищення соціальної активності людей. Саме в сім'ї формуються основні риси характеру особи, її відношення до праці, моральних, ідейних і культурних цінностей. Тому демократичне суспільство зацікавлене в міцній, духовній і морально здоровій сім'ї. Міцна сім'я означає міцне суспільство.

Загальна декларація прав людини називає сім'ю природним і основним осередком суспільства. Природним тому, що сім'я відповідає сутності людини як біологічної субстанції, котра може бути людиною лише у спілкуванні з собі подібними. Основним – бо вона посідає головне місце у житті людини порівняно з іншими формами людської спільності. Сім'я впливає на відносини у суспільстві, хоч і сама зазнає його впливу.

Одне з призначень сім'ї полягає в тому ж, у чому й призначення окремої особистості: виявити в кожному з її членів і в самому собі все найкраще, розвинути й віддати все на загальне благо. Відтворення життя в усіх його іпостасях і його зміна на краще – загальна й кінцева мета спільного життя жінки й чоловіка.

В даному дослідженні мова піде про шлюб, а саме – про умови та порядок укладення шлюбу, а також про випадки, коли шлюб є недійсним, про правові наслідки визнання шлюбу таким і про можливості санації шлюбу. Актуальність теми, що розглядатиметься, не викликає сумніву, адже шлюб являється основою майбутньої сім'ї. Створення її починається саме з укладення шлюбу між жінкою і чоловіком. Особливо важливим дане питання є для осіб, в намірах яких на найближчий час є укладення шлюбу та створення власної сім'ї.

Шлюб – основна передумова сім'ї. Він ґрунтується на почутті любові, справжній дружбі і повазі – моральних принципах побудови родини в нашому суспільстві. В переважній більшості випадків саме це є основним аргументом жінки та чоловіка укласти шлюб. І, звичайно те, що нормальна, повноцінна сім'я виникає і розвивається лише на основі шлюбу.

1. Умови укладання шлюбу

Для укладення шлюбу законодавством України встановлені певні умови:

1. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка [1].

Взаємна згода на вступ до шлюбу передбачає вільне волевиявлення жінки і чоловіка на реєстрацію шлюбу, тобто відсутність при цьому будь-якого насильства фізичного або психологічного, погрози з боку батьків, родичів та інших осіб. Але на відміну від України, в мусульманських державах згоду на шлюб дочки може давати батько проти її волі (Пакистан, Іран, Лівія та ін.).

2. Досягнення певного шлюбного віку.

Згідно ст. 22 Сімейного Кодексу України від 10.01.2002 року, шлюбний вік для чоловіків становить 18 років і 17 років для жінок. В окремих випадках (таких як вагітність чи народження дитини) державні виконавчі комітети міських і районних (у містах) Рад народних депутатів можуть знижувати шлюбний вік на прохання самих неповнолітніх чи одного з них.

Оскільки наше законодавство не встановлює мінімальний шлюбний вік, то шлюб можна укласти і в 13, 14, 15, 16 років, звичайно, за наявності певних причин. Чим же пояснити, що шлюбний вік становить 17-18 років? Шлюбні відносини осіб молодших 18 років у деяких випадках призводять до погіршення здоров'я подружжя та їх дітей, заважають жінці-матері одержати професію, закінчити навчання. Крім того, особи, які вступають до шлюбу, повинні набути інтелектуальної зрілості. Також, у відповідності з частиною 2 ст. 11 Цивільного Кодексу України особи, які вступили до шлюбу до досягнення повноліття, набувають усіх прав та обов'язків, що і особи які вступили в шлюб по досягненню ними шлюбного віку [4].

Існують також і перешкоди для вступу в шлюб, тобто обставини, при наявності яких вступ до шлюбу є неправомірним. Згідно ст. 39 Cімейного Кодексу України існують перешкоди до укладання шлюбу:

1) між особами, з яких хоча б одна перебуває вже в іншому шлюбі;

Мається на увазі зареєстрований в РАЦСі шлюб. У даному випадку законодавство закріплює принцип моногамії (одношлюбності), відповідно до якого чоловік і жінка можуть одночасно перебувати тільки в одному шлюбі. Тому, при реєстрації шлюбу між особами, з яких хоча б одна раніше була одружена, необхідно пред'явити документи, які б підтверджували припинення попереднього шлюбу.

2) між родичами по прямій висхідній і низхідній лінії, між повнорідними і неповнорідними братами і сестрами, а також між усиновителями й усиновленими (якщо попередньо не було скасовано усиновлення).

Родичами по прямої лінії вважаються особи, які походять один від іншого (батьки і діти, онуки, дід, бабуся). Пряма висхідна лінія - це лінія, котра зв'язує нащадків і предків (від дітей до батьків, від онуків до діда і бабусі); пряма низхідна - це лінія від предків до нащадків (від діда, бабусі до онуків, від батьків до дітей). Повно рідними братами і сестрами є особи, що мають спільних батьків (батька і матір). Неповно рідними - брати і сестри, що мають тільки спільного батька (єдинокровні) чи спільну матір (єдиноутробні).

Заборона шлюбів між близькими родичами обумовлена як моральними розуміннями, так і біологічними. Шлюби між близькими родичами істотно підвищують можливість передачі по спадковості багатьох захворювань.

Заборона шлюбу між усиновителями й усиновленими обумовлена тим, що вони прирівнюються до родичів за походженням, а також моральними чинниками.

3) між особами, з яких хоча б одна визнана судом недієздатною унаслідок сердечної хвороби чи хвороби слабоумства.

Це обумовлюється тим, що така особа не може розуміти значення своїх дій чи керувати ними. Тому, вона не може дати усвідомленої згоди на вступ у шлюб. Якщо на момент реєстрації шлюбу особу не було визнано недієздатною, але вона знаходилося в такому стані, коли не могла розуміти значення своїх дій, шлюб повинен бути визнаний недійсним, тому, що відсутня одна з необхідних умов для вступу в шлюб - вільне, усвідомлене волевиявлення.

Заборона шлюбу з недієздатними особами також обумовлена турботою про здоров'я потомства. Це пояснюється тим, що хвороба, через яку особу було визнано недієздатною, може передатися по спадковості її дітям (онукам, правнукам т.д.). Тому, звичайно, піклування про майбутніх нащадків належить до інтересів держави [2].

2. Заручини

Отже, при виконанні всіх умов укладання шлюбу, та за відсутності перешкод, майбутнє подружжя подає заяву до органів РАЦСу. Згідно ст. 31 СК, з моменту подання заяви про реєстрацію шлюбу до органів РАЦСу особи вважаються зарученими. При цьому Сімейний Кодекс підкреслює формальне значення заручин, тобто такого стану, який не породжує у осіб обов'язку вступу в шлюб. Отже, заручини не породжують у заручених осіб сімейних прав та обов'язків. Сімейним Кодексом України встановлено правові наслідки відмови заручених осіб від шлюбу. Так, відповідно до ст. 31 Сімейного Кодексу України, якщо особою були понесені затрати на приготування до реєстрації шлюбу та весілля, то у разі відмови від шлюбу однієї із сторін, вона зобов'язана відшкодувати другій стороні ці затрати у повному обсязі [4].

Звичайно, існують і підстави для звільнення від відшкодування понесених затрат, якими є:

- протиправна, аморальна поведінка нареченої (нареченого). Тобто, якщо одна з заручених сторін відмовилася від укладання шлюбу саме через цю причину, вона має повне на те право не відшкодовувати нареченому (нареченій) усі матеріальні затрати на приготування до весілля;

- приховання нею (ним) обставин, що мають для особи, що відмовилася від шлюбу, істотне значення.

Причому зазначені обставини звільняють особу від відшкодування затрат лише у тому разі, коли між цими обставинами і відмовою від шлюбу буде присутній причинний зв'язок.

У разі відмови заручених осіб від укладення шлюбу постає важливе питання, щодо повернення речей, подарованих майбутньому подружжю на весілля. Новий СК встановлює наступний порядок визначення долі подарунків.

Відповідно до п. 4 ст. 31 Сімейного Кодексу України, у разі відмови від шлюбу особи, яка одержала подарунок у зв'язку з майбутнім шлюбом, розірвання договору дарування здійснюється у судовому порядку. У випадку задоволення судом вимог щодо розірвання договору дарування, суд застосовує односторонню реституцію, тобто повернення обдарованою особою дарувальнику речі в натурі, а якщо річ не збереглася в натурі - відшкодування її вартості. Це означає, що, якщо заручини розірвались, наречена (наречений) має повернути усі цінні (майнові) подарунки, які вона одержала у звязку із укладанням шлюбу[2].

3. Порядок реєстрації шлюбу

Якщо подружжя не відмовляється від реєстрації свого шлюбу, і відповідно до ст. 32 Сімейного Кодексу України після спливу одного місяця від дня подання заяви, молодята все ж таки бажають створити сімю, вони зобовязані з’явитись на реєстрацію свого шлюбу до органів РАЦСу.

Існують і такі випадки, коли подружжю необхідно зареєструвати свій шлюб раніше того строку, який надає їм держава. І тоді, за наявності поважних причин, та з дозволу керівника державного органу РАЦСу, реєстрація шлюбу може бути здійснена до спливу цього терміну. Так як перелік даних причин, через які шлюб можна зареєструвати раніше, відсутній в ст. 32 Сімейного Кодексу України, можна припустити, що такими причинами можуть бути: переїзд на постійне проживання до іншої місцевості, довгострокове відрядження, перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку з тяжкою хворобою чи проведеною операцією тощо [6].

Згідно до п. 2 ст.32 Сімейного Кодексу України, за наявності наступних випадків шлюб може бути зареєстрований у день подання відповідної заяви:

- вагітність нареченої;

- народження нею дитини;

- безпосередня загроза для життя нареченого чи нареченої.

Відкладення реєстрації шлюбу можливе як за спільною заявою заручених осіб, так і за рішенням керівника державного органу РАЦСу. При цьому у разі відкладення реєстрації шлюбу за заявою заручених осіб термін відкладення обмежується тримісячним строком від дня подання такої заяви (ст. 28 СК). Відкладення реєстрації шлюбу у другому випадку здійснюється у разі наявності відомостей про перешкоди до реєстрації шлюбу, причому строк відкладення не може перевищувати 3 місяці. Порядок відкладення реєстрації шлюбу за рішенням керівника органу РАЦСу регламентується п. 4.8 Правил реєстрації актів громадянського стану в Україні. Відповідно до цих Правил реєстрація шлюбу відкладається у разі одержання органом РАЦСу письмової інформації про наявність передбачених законом перешкод до укладення шлюбу. При цьому перевірка наявності таких перешкод може бути покладена як на заявника, який повідомив про наявність таких перешкод орган РАЦСу, - він у місячний термін повинен подати відповідні докази. Про відкладення реєстрації шлюбу орган РАЦСу зобов'язаний повідомити заручених осіб. У разі підтвердження наявності перешкод до укладення шлюбу орган РАЦСу відмовляє в реєстрації шлюбу і видає письмове роз'яснення зарученим. Якщо обставини не підтвердяться, реєстрація шлюбу здійснюється на загальних підставах [3].

Місцем реєстрації шлюбу є державний орган РАЦСу, який здійснює реєстрацію шлюбу в урочистій обстановці. Новий Сімейний Кодекс України, встановлює можливість реєстрації шлюбу в інших місцях за заявою наречених.

Так, відповідно до п. 2 ст. 33 Сімейного Кодексу України реєстрація шлюбу може відбутися:

- за місцем їхнього проживання;

- за місцем надання стаціонарної медичної допомоги;

- в іншому місці, якщо вони не можуть прибути до органу РАЦСу з поважних причин.

Ст. 34 Сімейного Кодексу України встановлює принцип недопустимості реєстрації шлюбу через представника (представників), тобто реєстрація шлюбу здійснюється лише у разі персональної присутності наречених.

За ст..3 Сімейного Кодексу України при здійсненні реєстрації шлюбу нареченим надається право на вибір прізвища:

- обрати прізвище одного з наречених як спільне прізвище або залишити свої дошлюбні прізвища;

- приєднати до прізвища нареченого (нареченої) прізвище нареченої (нареченого) та за взаємною згодою визначити порядок їх приєднання. При цьому складання більше двох прізвищ не допускається за вийнятком, коли таке складання дозволяється за звичаями національної меншини, до якої належить наречена (наречений);

- змінити одну з частин подвійного прізвища, яке є у нареченого (нареченої), на прізвище другого з них [7].

З моментом реєстрації шлюбу сімейне законодавство пов'язує момент виникнення прав та обов'язків подружжя. При цьому Сімейний Кодекс України встановлює принцип неможливості надання одному з подружжя пільг чи переваг, обмеження прав та свобод, гарантованих Конституцією і законами України, внаслідок реєстрації шлюбу.

Документом, що підтверджує реєстрацію шлюбу, є Свідоцтво про шлюб, зразок якого затверджується Кабінетом Міністрів України [5].

4. Особливості реєстрації шлюбу із засудженою особою

Реєстрація шлюбу із засудженими, які відбувають покарання у виправно-трудових установах, провадиться відділом реєстрації актів цивільного стану за місцезнаходженням таких установ на загальних підставах, передбачених чинним законодавством України, з дозволу відповідного управління юстиції.

Подання заяви про реєстрацію шлюбу у такому разі здійснюється:

а) особою, яка бажає зареєструвати шлюб із засудженим. Вона зобов'язана заповнити ту частину заяви, яка стосується її, і подати заяву до відділу реєстрації актів цивільного стану за місцем свого постійного проживання або за місцезнаходженням виправно-трудової установи. Відділ реєстрації актів цивільного стану звіряє зазначені в заяві відомості з паспортом або паспортним документом, який посвідчує особу заявника, засвідчує її підпис та правильність зазначених у заяві відомостей і повертає її заявнику, який направляє цю заяву адміністрації виправно-трудової установи для передачі її засудженому.

Адміністрація виправно-трудової установи при надходженні заяви про одруження із засудженим передає її засудженому для заповнення тієї частини, яка стосується його. Правильність зазначених у заяві відомостей та підпис засудженого перевіряються та засвідчуються підписом начальника і гербовою печаткою виправно-трудової установи, в якій він відбуває покарання, після чого заява надсилається до органу РАЦСу, який проводитиме реєстрацію шлюбу;

б) засудженим, якому бланк заяви про реєстрацію шлюбу надається адміністрацією виправно-трудової установи. Після заповнення засудженим тієї частини заяви, яка стосується нього, адміністрація виправно-трудової установи звіряє вказані в заяві відомості з паспортом або паспортним документом, який міститься в особовій справі засудженого, засвідчує його підпис і правильність указаних у заяві відомостей та направляє цю заяву особі, з якою засуджений бажає одружитись. Одночасно цій особі повідомляються найменування та адресу відділу РАЦСу, в якому може бути проведена реєстрація шлюбу.

При згоді на шлюб із засудженим особа, яка отримала таку заяву, заповнює її в тій частині, що стосується її, та передає до РАЦСу за місцем свого проживання для засвідчення підпису та відомостей, указаних у заяві, після чого направляє заяву до відділу РАЦСу, про який їй повідомлено виправно-трудовою установою.

Відділ РАЦСу за місцезнаходженням виправно-трудової установи, який отримав спільну заяву про одруження, призначає дату та час реєстрації шлюбу, про що заздалегідь повідомляє осіб, які бажають одружитися, а також адміністрацію виправно-трудової установи, в якій утримується засуджена особа, яка бажає вступити в шлюб.

Реєстрація шлюбу із засудженим провадиться у присутності осіб, які одружуються, у приміщенні, визначеному адміністрацією виправно-трудової установи.

У паспорті або паспортному документі засудженого відділ РАЦСу проставляє штамп про одруження із зазначенням прізвища, імені, по батькові та року народження другого з подружжя, найменування органу РАЦСу та дати реєстрації одруження. Штамп про реєстрацію шлюбу із зазначенням цих самих відомостей проставляється також у паспорті або паспортному документі другого з подружжя.

Якщо засуджений при одруженні змінив прізвище або приєднав до свого прізвища прізвище другого з подружжя, то на першій сторінці його паспорта або паспортного документа проставляється штамп або відмітка про те, що у зв'язку зі зміною прізвища при укладенні шлюбу паспорт або паспортний документ підлягає обміну (тільки після звільнення з виправно-трудової установи).

Реєстрація шлюбу з особами, щодо яких до суду як запобіжний захід обрано тримання під вартою, здійснюється відділом РАЦСу в слідчих ізоляторах (тюрмах) тільки з письмового дозволу органу, у провадженні якого перебуває справа, у тому самому порядку і за тими самими правилами, які встановлені для виправно-трудових установ. [8]

5. Укладення шлюбів громадян України з іноземними громадянами та іноземних громадян між собою в Україні

Згідно з Сімейним кодексом України іноземні громадяни і особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, користуються в Україні правами і несуть обов’язки в шлюбних і сімейних відносинах нарівні з громадяни України.

Іноземні громадяни користуються в Україні такою ж шлюбно-сімейною правоздатністю, як і громадяни України. В той же час іноземці не можуть вимагати визнання за ними яких-небудь прав, не наданих нашим законом громадянам України. Законодавством встановлено, що шлюби громадян України з іноземцями і шлюби іноземців між собою на території України укладаються за законодавством України. Так, іноземець який не досяг за даним Кодексом шлюбного віку, не вправі вимагати реєстрації шлюбу, хоч за законом своєї країни вже вправі вступити в шлюб. Також іноземець не може вимагати реєстрації другого шлюбу за наявності першого законного шлюбу, хоча за законом його країни допускається багатожонство. Але в той же час, якщо витримано умови вступу до шлюбу, він може бути укладеним навіть в тих умовах, коли за законами громадянства іноземця особа не має права вступити до шлюбу.

При реєстрації шлюбів громадян України з іноземцями, органи РАГСу за наявності перешкод до укладення шлюбу за законом чоловіка-іноземця роз'яснюють особам, які вступають до шлюбу, що дійсність шлюбу в іншій країні може бути оскаржена, шлюб може бути визнаний недійсним, що тягне за собою порушення прав одного з подружжя і народжених в цьому шлюбі дітей.

Законодавство України встановлює для іноземців можливість іншої форми укладення шлюбу (в посольствах, консульствах, а не в органах РАГСу).

Ці шлюби як по формі, так і за умовами їх дійсності здійснюються згідно із законами держави посла або консула. Це означає, що консульські шлюби можуть бути здійсненні як в світській, так і в церковній формі, і з дотриманням умов, прийнятих в державі консула (посла).

Шлюби, що укладені іноземцями в посольстві або консульстві їх країн на території України, визнаються дійсними на умовах взаємності. Це означає, що якщо за законами держави призначеного посла (консула) на території цієї держави не визнаються дійсними шлюби, укладені громадянами України в Українському посольстві (консульстві), то в Україні також не будуть визнаватися дійсними шлюби, укладені в посольстві (консульстві) даної держави.

Громадяни України, що проживають за кордоном, як правило, укладають шлюби в консульствах України, але в деяких випадках звернення в консульство України для них буває важким по причині віддаленості або відсутності консульської установи. Тому, шлюби громадян України з іноземцями, а також шлюби громадян України між собою визнаються дійсними і в тих випадках, коли вони були укладені не в консульстві України, а у відповідних органах країни їх перебування, з додержанням форми шлюбу, встановленої законом місця його укладення.

Громадяни України, незалежно від умов встановлених іноземним законом, в усіх випадках повинні дотримуватись умов вступу до шлюбу, які передбачені українським законом. Такі шлюби визнаються дійсними за умови, що їх визнанню немає перешкод [5].

Висновки

Підсумовуючи, можна сказати, що шлюб – це вільний, спрямований на створення сім'ї союз рівноправних жінки та чоловіка, укладений з додержанням умов та форми, встановлених законом, який породжує взаємні права та обов’язки подружжя. Шлюб є основою сім'ї, яка, згідно статті 3 Сімейного кодексу, є первинним та основним осередком суспільства.

Будь-який шлюб, якщо до нього підходити з правової точки зору, є в кожному випадку цілком конкретним правовідношенням, тобто відношенням, породжуючим певні права та обов'язки. Реєстрація шлюбу – це юридичний акт. У сукупності зі згодою на вступ до шлюбу він створює шлюбний союз як цілісне і складне правовідношення між жінкою і чоловіком.

Для укладення шлюбу необхідно дотримуватися двох головних вимог: вільної згоди жінки та чоловіка на укладення шлюбу, а також, безперечно, досягнення шлюбного віку. І якщо у останньому випадку ще можна дійти компромісу (наприклад, вагітність жінки, яка не досягла шлюбного віку, і дозвіл суду у такому випадку на укладення шлюбу), то наявність першої умови необхідна для укладення шлюбу (це положення затверджено навіть у Основному Законі нашої держави – Конституції, а саме – у статті 51).

Другий розділ роботи присвячений не менш цікавому та важливому питанню – порядку укладення шлюбу. Спочатку жінка та чоловік, які мають намір створити сім'ю, звертаються до державного органу реєстрації актів цивільного стану. Він приймає заяву за наявності всіх необхідних документів (паспорту / паспортних документів, а також документів про припинення попередніх шлюбів, якщо такі були; якщо особи не досягли шлюбного віку – свідоцтва про народження, довідки з місця проживання, дозволу суду). Законодавством на орган РАЦСу також покладений обов’язок ознайомити майбутнє подружжя з їхніми правами та обов’язками.

З моменту подання заяви про реєстрацію шлюбу до органів реєстрації актів цивільного стану жінка та чоловік вважаються зарученими. Сам же шлюб реєструється після спливу одного місяця від дня подання особами заяви про реєстрацію шлюбу (проте за наявності поважних причин керівник державного органу РАЦСу дозволяє реєстрацію шлюбу як до спливу цього строку, так і після, тобто відкласти реєстрацію за існування відомостей про наявність перешкод до реєстрації шлюбу). Даний час (місяць) дається майбутнім молодятам для того, щоб вони пересвідчилися в правильності рішення поєднати свої долі. А місцем реєстрації шлюбу є зазвичай державний орган РАЦСу, проте Сімейний кодекс встановлює можливість реєстрації шлюбу в інших місцях за заявою наречених та при наявності поважних причин.

Сім'я – дуже важлива, дуже відповідальна справа людини. Сім'я дає повноту життя, сім'я дає щастя, але кожна сім'я, особливо в сучасному житті, є насамперед великою справою, яка має державне значення. І тому цілком природно, що зараз держава все більше уваги приділяє питанням шлюбу та сім'ї. Вона захищає права сім'ї як основної ланки суспільства. І, звичайно, важливе значення для майбутнього подружжя має знання умов та порядку укладення шлюбу, а також обізнаність щодо своїх майбутніх прав та обов’язків.

Список використаної літератури

1. Конституція України від 28. 06. 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996.

2. Сімейний Кодекс України затверджений Законом від 10.01.2002 року, із змінами і доповненнями внесеними згідно із законом „Про внесення змін до Сімейного Кодексу України” від 26.12.2002, ВВР 2003, №7.// http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14

3. Сiмейне право України : пiдручник / Л.М.Баранова, В.I.Борисова — 2-е вид., — К. : Юрiнком Iнтер, 2009. — 288 с.

4. Сімейне право України: Підручн. За ред. Гопанчука В.С. - К. : Істина, 2002. - 304 с.

5. Сімейне законодавство // Основи правознавства: Навч. посіб.- К., 2003.

6. Основи сімейного права України // Правознавство: Підруч.- К., 2003.

7. Основи сімейного права / I.В.Жилiнкова – К., 2004. – 168 с.

8. Правознавство: Підручник / За ред. В. В. Копєйчикова А. М. Колодія. — К: Юрінком Інтер, 2004.