Урок - діалог
Тема «…Крізь терни до зірок». Патріотична лірика Олександра Міщенка
Мета: ознайомити школярів із життєвим і творчим шляхом поета, прозаїка, голови літоб’єднання ім. О. Донченка – Олександра Міщенка, зокрема із його патріотичною лірикою;
розвивати навики виразного читання, читацький хист, уміння логічно й правильно формувати і висловлювати свої думки;
виховувати патріотичні почуття, любов до Батьківщини і Всесвіту в цілому
Обладнання: портрет письменника, виставка книг, аудіозаписи ліричних мелодій
Епіграф: Я вогонь передам в долонях,
Роде мій, до незримих планет,
Щоб на Марсі колись на осонні
Український розквітнув сонях,
У майбутнє продовживши лет!
О.Міщенко
Хід уроку
I.Організаційний момент
II. Оголошення теми, мети, епіграфа уроку. Запис у зошити.
Слово вчителя
Споконвіку людство обожнювало віршування. У кожного народу-мовотворя з’являється свій поет – дзвінкоголосий заспівувач, який окриляє рідне слово. Так і у нас близько 50 років проводяться конкурси «Поетична весна Лубенщини», серед яких було чимало талановитих піснедарів, які стали членами Національної спілки письменників України. Серед них – Олександр Міщенко. Народився він у січні 1971 року в Лубнах. Закінчив середню школу №8, збирався стати біологом. Та не судилося. Під час чергової «Поетичної весни» запримітив русявого дев’ятикласника патріарх лубенських письменників Петро Лубенський, який і прилучив Сашка до літоб’єднання при редакції газети «Лубенщина», і таким чином змінив життєві пріоритети хлопця. Олександр повністю віддався літературі. Поворотним моментом у творчій біографії молодого літератора стала перемога у міжнародному конкурсі «Гранослов». Згодом за збірку оповідань «Попереду хвилі», в якій майстерно відтворено сутність людини на зламі двох тисячоліть, був удостоєний міжнародної українсько-німецької премії імені Олеся Гончара. Так, - як писав Лубенський,- наш земляк пробивався крізь терни до зірок. «Дорогу подолає той, хто йде»,- зауважував він. І Олександр упевнено крокував до своєї мети. З 1996 року - Член Полтавської спілки літераторів, з 2003-го - Національної спілки журналістів України та з 2004 - Національної спілки письменників України. Закінчив Полтавський обласний вечірній університет журналістики (1999). Працівник літературно-мистецької газети «Акорд» (1995-1998), позаштатний кореспондент обласної газети «Молодіжна газета» (м. Пирятин), з 1996 до 1998 року – засновник і видавець першого в Лубнах літературного журналу «Дюжина», який став хорошою творчою школою, допоміг набути досвіду, творчої зрілості. з 2003 – кореспондент, згодом редактор відділу сільського життя міськрайонної громадсько-політичної газети «Лубенщина». Також із 2003 року очолює літературне об’єднання імені Олеся Донченка в Лубнах. На громадських засадах редагує і видає обласну літературну газету літоб’єднання ім. О.Донченка «Ліра».
Олександр Міщенко
Друкувався в журналах «Дзвін» (Львів), «Бахмутський шлях» (Луганськ), «Січеслав» (Дніпропетровськ), «Соборність» (Ізраїль), «Рідний край» (Полтава), «Український детектив», «Бористен», газетах «Літературна Україна», «Літературна Полтавщина», «Лубенщина», «Вісник», «Молодіжна газета», журналі для дітей «Журавлик», часописі української діаспори в Австралії «Прозріння», а також у колективних збірниках «Посульська муза» (Лубни, 1998) та «Сонячні перевесла» (Лубни, 2003), «Відлуння Василевого Різдва» (Полтава, 2004), «Біла альтанка» (Полтава, 2007), «Дзвінке перо Посулля» (Лубни, 2008), «Сяйво рідного слова» (Лубни, 2009), антології літераторів Полтавщини «Калинове гроно» (Полтава, 2004 та 2010), «Лубенський ужинок» (Миргород, 2013).
Серед творчого доробку такі книги: (Учитель демонструє представлені на виставці книги)
поетичні:
«Екологія душі» (Лубни, 1996);
«Мальва Розпашна» (інтимна лірика) (Полтава, 2005);
«Полудень» (Лубни, 2011);
прозові:
«Жінка з планети Гріх» (Лубни, 1997);
«Попереду хвилі» (Київ, 2002);
«Картопляний жук» (повість) (Лубни, 2003);
«Узбіччя» (повість) (Лубни, 2009);
для дітей:
«Трояндовий витязь» (Полтава, 2007);
«Літні пригоди Богданчика Коць-Василашка у Веселашках» (повість) (Миргород, 2010);
«Літні пригоди Богданчика» (повість) (Лубни, 2012);
«Новые приключения Айболита» (казка за мотивами творчості Корнія Чуковського) (Лубни, 2012);
«Стеариновий хлопчик» (фантастична повість) (Миргород, 2012).
Олександр Михайлович став преміантом Всеукраїнського конкурсу сучасної новели ім. Валер'яна Підмогильного (ІІІ премія, 2006), а також
премії Полтавської обласної організації НСЖУ ім. Григорія Яценка (2010), Всеукраїнського конкурсу ім. О. Олеся.
Для письменника не існує головних і другорядних тем. Усе, те, що хвилює людину – для Олександра значуще і першочергове.
III. Опрацювання нового матеріалу
Повернення в Україну
Ось вона, у росах пшеницевих.
У волошках, вплетених в косу.
Україно, дівчино весела,
Лиш тобі любов свою несу,
Зустрічає сонячним серпанком,
Дощовими краплями в траві,
Що, немов безцінні діаманти,
Блимають з-під росяних суцвіть.
Зачекалась. Зірвано стоп-крани!
Поїзд став у полі, при горі...
І мені із трав, мов з океану,
Салютують коники малі.
З-за кордону повертаюсь знову,
Чую запах степу і грози,
Чую рідну українську мову,
І не в силі стримати сльози.
Обніму тебе, Вітчизно мила,
Доленосна батьківська земля!
Ти мене і пестила, й ростила,
І до тебе повертаюсь я!
Бесіда
Яка тема цього вірша? (Оспівування радісного повернення на Батьківщину)
Як зустрічає рідна земля ліричного героя? (Пшеницевими росами, сонячним серпанком та дощовими краплями в траві, запахом степу і грози, рідною українською мовою)
Прийом «Кольоровий та музичний настрої»
Передайте у кольорі настрій поета. (Домінують яскраві соковиті кольори: жовтий, зелений – кольори життя)
Якби вам довелося покласти ці слова на музику, то якою б вона була за настроєм, темпом? Які музичні інструменти довелося б використати? (Мелодійною, повільною; щодо музичних інструментів – весь склад симфонічного оркестру)
Робота над поетичними творами
Виразне читання поезії учнями
Прабатьки і прапрадіди сиві,
Скільки вас у мені живе,
Скільки гордих, міцних, красивих,
Хай не модних, не прогресивних
Готували майбутнє моє.
Скільки вас із доби Трипілля
Землю дбали, сіяли хліб,
Всіх запрошених на весілля
Короваєм стрічали, сіллю
І прадавній множили рід.
Скільки вас, молодих гречкосіїв,
Справжніх геніїв плуга й коси
Обживали простори Росії,
Захищати ходили Київ,
Від обридлої татарви.
Скільки вас, козаків завзятих,
Поховавши у стріхи шаблі,
Повертали з Січі до хати,
Аби вибачення прохати,
Що відбились були від землі.
Скільки вас проти бід відставало.
В громадянських народних боях
Зупиняли ворожі навали,
Голод й мори переживали
І трудились на отчих полях.
Я вогонь передам в долонях,
Роде мій, до незримих планет,
Щоб на Марсі колись на осонні
Український розквітнув сонях,
У майбутнє продовживши лет!
Бесіда
До кого звертається автор у вірші? (До прабатьків і прапрадідів)
У цій поезії поет проводить екскурс у наше минуле. Які історичні події згадує автор? (Добу Трипілля, боротьбу українського народу від монголо-татарської навали, Запорозьку Січ, громадянську війну, голодомор…)
Випишіть і зачитайте художні засоби твору (Рефрени – повтори, анафора:Скільки вас…; епітети: прапрадіди сиві, горді, міцні, красиві…, справжні генії плуга й коси, обридла татарва, завзяті козаки, народні бої, ворожі навали, український сонях ; прийом заперечення: не модних, не прогресивних; асонанс: …Гордих, міцних, красивих, хай не модних, не прогресивних – звук И, Поховавши у стріхи шаблі, повертали з Січі до хати, аби вибачення прохати – И, О)
Яка ідея вірша? (Незгасний вогонь української нації, утвердження її безсмертя)
Виразне читання поезії учителем
Серце ніжне, моя Україно,
Чом мені ти так гостро болиш?
Чом ти б'єшся у грудях чаїно,
Мов цензурою зранений вірш?
Невибувно земної спокуси,
Зиском білий наповнено світ -
Гріх нам, внукам Шевченка і Стуса,
За нікчемний синам заповіт.
Там про пісню немає і слова.
Бо не впишеш її в документ,
Мов китайську, товчем рідну мову
І, як рідний, вчимо Інтернет.
Через суржикове жеборіння
Обангліїлись вже украй,
Українське могутнє коріння
Бездуховний дає урожай.
А вже пихи у ньому, пихи!
Вище маківки із картузом,
Наростили на моду пільги -
Тільки й знають обряд з гарбузом.
Серце ніжне, моя Україно,
Чом мені ти так гостро болиш?
Чом ти б'єшся у грудях чаїно
Й продаєшся за ламаний гріш?!
Бесіда
Що висловлює Олександр Міщенко у поезії? (Осуд зиску, суржику, бездуховності, продажності)
Ідея твору? (Зміцнення українських звичаїв і обрядів, вивчення рідної мови і пісенної спадщини в ім’я розвою духовності українців)
Робота над поезією «Україні»
В часи проклять і вихвалянь убогих
Ти віру у прийдешнє берегла.
Скажи, куди простеляться дороги
Проторені у світі для добра?
До величі і слави чи потопу,
Як дочок у приниження іржі
Ти шлеш у переможену Європу,
Догідливих в покорі і нужі.
Знедолена, стоїш побіля хати
У дворищі запроданім своїм,
І вже байстрюк бульдозером окатим
Рівняє стіни під чужинський дім.
Тобі у ньому місця ой не буде,
Хіба в сараї десь біля телят.
Столичні не спитають лизоблюди
Чи материнські сльози не болять.
Та знаю я історію правічну –
Платили вигасанням у віках
Всі, хто топтав праматерину стрічку
В купальських переплетену вінках.
Змивали їх, мов бруд, Дніпрові води,
Несли аж за пороги-береги.
Ніхто ніколи звідти не приходив,
Хоча й доріг повік не стерегли!
Яка тема поезії? (Віра у прийдешнє, у дорогу для добра; осуд лизоблюдів, що топчуть праматерину свічку)
IV. Підведення підсумків
Рефлексія
- Який життєвий урок я отримав із усього сказаного?
- Під час опрацювання теми я:
відчув(ла)…
зрозумів(ла)…
усвідомив(ла)…
V. Домашнє завдання: створити символічні малюнки, які б чітко розкривали ідею будь-якого творуО.Міщенка
Список використаної літератури
1. Дзвінке перо Посулля. - Комунальне видавництво «Лубни», 2008
2. Екологія душі. - Лубни, 1996
3. Посульська муза. - Лубни, 1998