« Нашого цвіту – по всьому світу»
Мета:
Освітня: ввести нове поняття «Діаспора», надати школярам знання про формування та сучасний стан української діаспори: її загальну чисельність, поширення по країнам світу, зв’язки з Україною,розподілити українську діаспору на західну та східну.
Виховна: виховувати у школярів почуття патріотизму та національної самосвідомості. Актуалізувати з уроків історії знання про формування української діаспори протягом трьох хвиль еміграції з України. Виховувати дбайливе ставлення до української мови та культури, національної самобутності української нації.
Розвиваюча:розвивати логічне мислення, а саме: уміння проводити аналогії та порівняння, використовувати опорні знання для розв'язування проблемних ситуацій, самостійно відбирати необхідну інформацію, робити узагальнення та висновки.
Хід проведення
П л а н:
1. Поняття про діаспору.
2. Етапи формування української діаспори.
3. Сучасна географія української діаспори.
4. Відомі представники української діаспори
5. Диспут
Вступне слово вчителя
« Нашого цвіту – по всьому світу» - хвилюючу глибину цього крилатого вислову можна відчути тоді, коли знайомишся з долями українців за кордоном, їхньою невтомною подвижницькою діяльністю. Ще зовсім недавно слово діаспора було мало не лайливим. Вважалося (і ця думка насаджувалася офіційною пропагандою ) Що за кордоном живуть здебільшого ті українці, які вистилають проти радянської влади, що розцінювалося як зрадництво. Їх називали «зрадниками Батьківщини», «відщепенцями». З падінням «залізного занавісу» виявилося, що живуть там українці складної долі, яким, дорога Україна, які там, які і ми тут, хочуть кращої долі.
В умовах української державності стало можливим вивчати реали життя українців за кордоном.
Серед гірських порід є камінь, який при надрізанні починає розтріскуватись, розпадатися на кусочки. Назва цього каменя - діаспор, від грецького diaspora – розсіюватися. Світова історія багато народів ніби надрізала війнами, революціями, політичними подіями. І розсіювалися відколоті частинки по світах створюючи свої діаспори.
1. Поняття про діаспору.
Словникова робота
Діаспора (з грецької – розпорошувати) – це перебування значної частини нації поза межами своїх історичних земель в результаті добровільної чи примусової еміграції.
Діаспора – розсіяння по різних країнах народів, вигнаних за межі батьківщини завойовниками. Релігійні та естетичні групи, що живуть за межами своєї історичної території на положенні національно-культурної меншини.
Міграція-переселення народів у межах однієї країни в іншу.
Імміграція-переселення в іншу країну на постійне проживання.
Еміграція-переселення із своєї Батьківщини в іншу, зумовлене соціально-економічними, політичними або релігійними причинами.
Нині близько 13 млн. українців живе за межами своєї історичної батьківщини і складає українську діаспору.
Пояснення вчителя.
2. Етапи формування української діаспори.
Формування української діаспори розпочалося наприкінці XIX ст. і умовно поділяється на три основні етапи, або три хвилі еміграції.
До початку Першої світової війни тривала перша хвиля еміграції українців. Тоді із західних територій України відбувалося масове переселення українців за Атлантичний океан в пошуках роботи. Найбільше осіб українського походження тоді осіло у США, Канаді, Бразилії, Аргентині. Водночас активне освоєння необжитих земель Російської імперії спонукало масове переселення українців на схід: за Урал, у Західний Сибір, на Далекий Схід.
У період між Першою та Другою світовими війнами здійснювала друга хвиля еміграції з України. Її викликали як економічні причини (голодомори), так і політичні (революція, громадянська війна, репресії). В цей час особливо збільшується кількість українців у країнах Європи та Північної Америки.
Остання хвиля еміграції розпочалася після Другої світової війни й триває нині. В наслідок війни багато полонених українців опинилося в країнах Європи, інші потрапили до Сибіру через політичні переслідування. Пізніше за участю українців розпоча¬лося землеробське освоєння степів Казахстану та долин Киргизії, промислове освоєння нафтогазоносних родовищ Західного Сибіру Росії та ін. В останні десятиліття набуває поширення явище “відпливу умів” з України, сутність якого полягає у переманюванні наших спеціалістів високої кваліфікації до інших країн.
В наслідок трьох хвиль еміграції через різні економічні та політичні причини багато українців опинилося за межами своїх етнічних земель. Нащадки переселенців перших двох хвиль еміграції зазнали значної асиміляції, що поступово призводить до втрати ними національної самосвідомості. Пояснення з елементами бесіди, робота з презентацією ppt «Українська діаспора» та листами опорно-інформаційних схем.
3. Сучасна географія української діаспори.
Історично сучасну українську діаспору умовно поділяють на західну та східну, хоча це не має географічного підґрунтя. Східною вважають діаспору в межах колишнього СРСР. Західною – поза межами Радянського Союзу.
Найчисельніша українська діаспора існує в Росії – 3 млн. чол. Найбільш населені українцями регіони Росії це: Слобожанщина (області, що межують з Україною), Малиновий Клин (Кубань), Сірий Клин (Західний Сибір), Зелений Клин (Приморський і Хабаровський краї, Сахалінська й Амурська обл.). За роки радянської влади вибили з них національний дух: закривалися українські школи і культурно-просвітницькі заклади, назви українських поселень були замінені на російські. Офіційна статистика вказує, що після проведення таких заходів кількість українців у Росії скоротилася: багато переселенців аби вижити в умовах тотальної русифікації, відмовлялися від українського кореня, називаючи себе росіянами. Так, 70 років тому в Приморському краї жило близько 80% українців, а нині лише 8,2%; у Краснодарському краї у 1926 р. було біля 50%, а тепер – 3,9%.
США – друга за чисельністю української діаспори країна світу. Тут проживає близько 1,5 млн. осіб українського походження. Понад 90% українського населення живе в містах, більшість у Нью-Йорку, Філадельфії, Чикаго, Пітсбургу, Детройті, Клівленді. 75% українців США зосереджено у штатах навколо Великих озер. В червні 1964 р. за участю української діаспори у Вашингтоні був відкритий пам'ятник Тарасові Шевченку.
Особлива роль належить українській діаспорі Канади. Нині тут проживає близько 1,2 млн. українців, що складає 3,1% всього канадського населення. Більшість українців розселилися в степових провінціях: Альберта, Манітоба, Саскачеван, – де вони складають 6-10% населення провінцій. Нині в Канаді налічується 180 поселень, поштових відділень, залізничних станцій, які мають українські назви: Київ, Полтава, Тернопіль, Коломия, Карпати, Дніпро, Збруч, Прут, Січ, Ярослав, Петлюра, Україна. Канадські українці майже не зливаються з іншими етнічними групами: у них невисока частка змішаних шлюбів, понад 55% зберігає рідну мову. Нині 76% осіб українського походження зосереджено в містах. Найбільше їх живе в Едмонтоні, Вінніпезі, Торонто, Ванкувері, Калгарі.
Вінніпег – головний центр української культури в Канаді, побратим Львова. Кажуть, що у телефонному довіднику міста більше українських прізвищ, ніж англійських і французьких разом узятих. Перед будівлею парламенту провінції Манітоба у Вінніпезі поряд з пам'ятником королеві Єлизаветі стоїть монумент Тарасові Шевченку, а в центрі міста поруч із пам'ятником Роберту Бернсу – Івану Франку.
Серед країн Європи найбільше вихідців з України проживає в Молдові (біля 600 тис. чол.), Польщі (350 тис. чол.), Білорусі (близько 290 тис.), Румунії (250 тис.), Чехії та Словаччині (понад 100 тис.), Латвії (90 тис.).
В Новому Світі, крім США і Канади українські переселенці живуть у Бразилії (500 тис. чол.) та Аргентині (220 тис. чол.). Чимало з них живуть у великих містах сходу, деякі працюють у прибуткових галузях вирощування кави та м'яти. У бразильських університетах викладають на різних факультетах десятки науковців-українців. Серед міських жителів багато українців у містах Місіонесі, Мендосі, Сантьяго, Буенос-Айресі. Живуть українці також у Парагваї (близько 10 тис. чол.), Уругваї (10-15 тис., більшість із яких мешкає у Монтевідео), Венесуелі (понад 4 тис., переважно у Каракасі), Чилі (більше 1 тис.).
Наймолодша українська імміграція – в Австралію і Нову Зеландію. В цих країнах нині налічується до 35 тис. українців, життєвий шлях яких в Австралії був нелегкий. Австралійський уряд вимагав від емігрантів два роки фізичної праці у визначених ним місцях. Діяв відчутний асиміляційний тиск, зокрема, на дітей, що навчалися у школах. Після повернення із призначених місць праці українці селилися переважно у великих містах. Нині найбільші українські громади є у Мельбурні, Сіднеї, дещо менші - в Аделаїді. Невеликі групи з'явилися у Брисбені, Перті, Канберрі, на Тасманії, а також у деяких провінційних містах.
У країнах Азії українська діаспора досить чисельна у Казахстані (близько 900 тис. чол.), Узбекистані (150 тис. чол.), Киргизькій Республіці (100 тис. чол.). Українсько-турецькі стосунки були складними протягом усього часу існування козацької держави. Згадаймо хоча б долю Роксолани. Між двома світовими війнами у Туреччині перебували кілька українців - емігрантів, які у 60-х роках переїхали до Америки. Кілька українців живе у Шрі-Ланці. Першими з них були дві родини братів-інженерів Шеховичів зі Львова, що сприяли своїми знаннями економічному розвитку молодої держави.
Підписування на контурній карті назв країн з найчисельнішою українською діаспорою та кількості українців а них.
Перегляд презентації "Відомі українці"
Диспут
Діаспора – це величезні втрати української нації
Діаспора – це величезне багатство України
Бесіда.
Що називається діаспорою?
Яка кількість української діаспори?
На які частини поділяється українська діаспора?
Підсумок
Сучасні комунікації роблять світ ближчим. І не такими вже далекими нам здаються Америка, Західна Європа і Австралії. Але пам’ятайте, щороку птахи повертаються додому, бо тільки тут таке блакитне небо, тільки тут така зелена трава, тільки тут така радісна веселка.
Ми не обираємо Батьківщину, але можемо обрати як прожити своє життя.