Консультація для педагогів

«Сендплей та казкотерапія у вихованні дошкільнят»

Сучасний освітній процес вимагає від педагогів нового підходу до своєї діяльності, новітніх форм, методів і технологій виховання, розвитку й навчання дітей. Сьогодні зміст освіти ускладнюється, акцентується увага на розвитку творчих та інтелектуальних здібностей дітей, корекції емоційно - вольової та рухової сфер, на зміну традиційним приходять інтерактивні методи навчання й виховання, що передбачають активізацію пізнавального розвитку дитини. 

Розвиток творчих здібностей - одне з головних завдань дошкільної освіти. Видатний педагог Василь Сухомлинський писав : «Витоки здібностей і обдарувань дітей – на кінчиках їхніх пальців. Від пальців , образно кажучи, йдуть найтонші струмочки, які живлять джерело творчої думки …»

Творчість - це діяльність людини, в якій вона створює нові об'єкти та якості, схеми поведінки й спілкування, нові образи та знання; це потреба в самоактуалізації, повній і вільній реалізації своїх здібностей та життєвих можливостей.

Творчість починається там, де інтелектуальні й естетичні багатства, засвоєні, здобуті раніше, стають засобом пізнання, освоєння, перетворення світу, при цьому людська особистість немовби зливається зі своїм духовним надбанням.

Творчі здібності - це здатність дивуватися і пізнавати, вміння знаходити рішення в нестандартних ситуаціях, це націленість на відкриття нового і здатність до глибокого усвідомлення свого досвіду. Основними показниками творчих здібностей є швидкість і гнучкість думки, оригінальність, допитливість, точність і сміливість. В самій природі казки закладені можливості розвитку гнучкості та оригінальності мислення. 

   Творчі здібності є одним з компонентів загальної структури особистості. Розвиток їх сприяє розвитку особистості дитини в цілому. Як стверджують видатні психологи Л. С. Виготський, Л. А. Венгер, Б. М. Теплов, Д. Б. Ельконін та ін., основою художньо-творчих здібностей є загальні здібності. Якщо дитина вміє аналізувати, порівнювати, спостерігати, розмірковувати, узагальнювати, то у неї, як правило, виявляється високий рівень інтелекту.

Сендплей.

Одним з новітніх і перспективних методів у роботі вихователя є використання пісочної терапії в роботі з дошкільнятами. Метод сендплей при зовнішній простоті має великі можливості.  Якщо розглядати педагогічні й психологічні аспекти використання піску, то важко його пе­реоцінити — це й неперевершене за своїми можливостями предметно-ігрове середовище, і чудовий сенсорний матері­ал, і природний ма­теріал для образотворчої діяльності, експе­риментування, конструювання, творення, піз­нання.

     Відомий американський педагог С. Куломзіна зазначає, що пісочниця не тільки розвиває творчий потенціал дитини, активізує просторову уяву, образно-логічне мислення, тренує дрібну моторику руки, але ненав’язливо, поволі налаштовує дітей на осягнення моральних істин добра і зла, будує гармонійний образ світу.

         Пісок – найулюбленішій матеріал для ігор і занять дітей. Перші іграшки, які батьки купують своїй дитині – це відерце, совок та формочки. Перші контакти малюків один із одним відбуваються в пісочниці.Практика показує, що пісок є чудовим засобом для розвитку та саморозвитку дітей, а гра з ним позитивно впливає на їхній емоційний стан.

     Завдяки чарівним властивостям піску раптом оживають казки, дитина стає безпосереднім учасником і режисером власних творів, а потім бачить результат власної творчості.

    Ігри з піском спрямовані на:

• Сенсорний розвиток (розвиток сприйняття: кольору, форми, величини).

• Розвиток мовлення (формування мовного висловлювання, підготовка органів мови і слуху дитини до сприйняття правильного звуку і правильної артикуляції).

• Розвиток мислення, уваги, пам’яті, уяви.

• Розвиток дрібної моторики.

• Естетичне виховання.

• Розвиток емоційної сфери.

• Розвиток творчих здібностей.

• Соціальний розвиток (навички спілкування).

Гра з піском дарує дитині незабутні хвилини польоту фантазії та уяви, розвиває дрібну моторику, посидючість, пам’ять, образне і послідовне мислення, розкриває творчий потенціал дитини.

     Пісок «заземлює» негативну психічну енергію. Ігри піднімають настрій у дітей, викликають емоції радості, спонукають до діяльності. Діти стають більш впевненими й здатними долати життєві труднощі, навчаються розуміти себе й інших. У них формуються навички позитивної комунікації, розвивається тактильна чутливість і дрібна моторика рук.                

Організація  ігор з піском потребує створення спеціального просторового середовища.

Для  роботи з піском у дитячому закладі необхідно:

• пісочниця розміром 50*70 см, висота борту 8 см. Даний розмір відповідає  оптимальному полю зорового сприйняття, що дозволяє дитині охопити пісочницю поглядом цілком. Всередині поверхня ящику пофарбована в блакитний колір: дно символізує воду, борта – небо.

• чистий пісок займає меншу частину ящику, може бути вологим або сухим. Він створює символічну лінію горизонту.

• набор  мініатюрних фігурок: домашні та дикі тварини, комахи, птахи, люди, дерева, будинки, скарби и т.д. Це неповний перелік, доповнювати його можливо по необхідності.

 Ігри з піском дають дитині змогу відчути себе впевненою і вмі­лою: вона створює нове, не боїться ламати старе і щось змінювати. Під час ігор з піском  створюються  оптимальні умови для розвитку творчого потенціалу дитини, активізації її просторової уяви, образно-логічного мислення, тренування дрібної моторики рук. Також у процесі колективних ігор дитина усвідомлює морально-етичні норми, у неї формується гармонійний образ світу.

Після того, як дорослий підготує обладнання для ігор, створить атмосферу доброзичливості, він виконує роль уважного глядача. Позиція дорослого — це «активна присутність» (принести іграшки, воду, віднайти необхідні матеріали тощо), а не керівництво процесом. Ігри дітей з піском ніколи не інтерпретують і не обговорюють. Цікаві моменти дорослий може фотографувати для виставок, альбомів тощо.

Заняття з піском поліпшують емоційний стан дітей: гіперактивних пісок врівноважує, скутих — розслаблює, тривожних — заспокоює, агресивних — втихомирює. Під час занять та після них усі діти задоволені і виходять з бажанням зустрітися знову. І це, мабуть, найголовніше, що дають дітям ігри з піском.

     Немає нічого доступніше і простіше, ніж ігри з піском, і в той же час ці  ігри можуть дати  дитині дуже багато. Податливість піску дає кожному можливість відчути себе  творцем, програти, «прожити»,  вирішити індивідуальні проблеми та навчити взаємодії з однолітками.

 

 Казкотерапія

Дітям дошкільного віку казка дуже близька. Через неї діти пізнають навколишній світ . Казка має величезний емоційний , навіть лікувальний вплив на дитину. Відомо, що казкотерапія дає змогу здійснювати корекційно – відновлювальну та розвивальну роботу з дітьми, надавати їм психологічну допомогу.

Мудрі батьки, виховуючи дитину, не поспішають карати її, а розповідають історію, казку, з якої її дитина сама розуміє, у чому полягає її провина. Адже казка говорить до найсвітлішого, що є у дитячому серці, вона допомагає малюку пізнати закони природи, вчить співпереживати, розвиває здібності та фантазію. Робота з казкою сприяє емоційно – ціннісному розвитку вихованців.

У казках відсутні детальні описи природи, інтер’єру – все підпорядковане стрімкому розвитку подій. Казка, завдяки елементам ілюзорного і фантастичного відбиття світу, справляє глибоке емоційне враження на дитину, приводить у рух її уяву, духовні сили. Логічно послідовний виклад, чітка побудова, влучність у вживанні фразеологізмів викликають неусвідомлене задоволення, сприяють засвоєнню традицій народно-поетичного мовлення. Лексика казок точно відповідає особливостям предметно-образного мислення дитини.

Чудодійним методом розвитку мовлення дітей називав В.О. Су- хомлинський казку. За його словами, це «свіжий вітер, що роздуває вогник дитячої думки і мови». Завдяки казці дитина пізнає світ не тільки розумом, а й серцем, відкликається на події та явища навколишнього життя, висловлює ставлення до них. Початкове духовне виховання дитини відбувається також у казці.

У повсякденні слухання казок, їх розповідання та інсценування сприяють процесу соціалізації вихованців. Участь у інсценуванні казок дає дітям змогу вправлятися у спілкуванні як вербальними, так і невербальними засобами – мовою жестів, рухів, міміки. Тісне переплетення відповідної музики , пластики, емоційних та рухових етюдів сприяють формуванню невербальних засобів виразності. На «казкових заняттях» діти багато рухаються перевтілюючись у казкових героїв. Діти вчаться передавати різні емоційні стани героїв. Це сприяє накопиченню чуттєвого досвіду, спонукає дітей поділитися враженнями, що дуже важливо у роботі з розвитку мовлення дошкільників. Казка , що є невід’ємною частиною освітнього процесу, дає змогу педагогам ефективно розв’язувати розвивальні, навчальні та виховні завдання. Занурюючись у казковий світ , дитина занурюється у глибини своєї душі, вчиться оволодівати цим підсвідомим простором. Повернувшись із казкової подорожі до реального світу , вона почувається впевненіше , починає усвідомлювати власну спроможність упоратися з очікуваними труднощами.

Діти, які добре знають атрибути казкового світу, починають самостійно складати казки або вносити до них свої елементи, ставлячи персонажів у неймовірні , щойно вигадані ситуації. Так діти мають змогу відобразити свої хвилювання у казковому світі, опановуючи ті емоції. Які для них дійсно важливі. Саме казкові персонажі дають змогу дитині унаочнити всі переживання, зрозуміти їхнє призначення . Казковий світ якнайкраще пристосований для цього , оскільки антагоністичний характер персонажів уособлює абсолютне добро або абсолютне зло. Казкові персонажі виражають свої почуття у вчинках : якщо страшно – тікають, образливо – плачуть.

Мова казки проста і тому доступна. Сюжет прозорий, але загадковий і тим самим сприяє розвитку дитячої уяви. Казкові образи близькі за своїм характером образам уяви дітей. Казка, вводячи дошкільника у світ фантазії, пробуджує їх до активної діяльності. Спочатку до співтворчості, а у щасливому випадку – до творчості. Дитина через емоції і почуття, викликані казкою, сприймає колорит народності в передачі казкового образу, красу рідної мови. Бажання дошкільнят пізнати навколишнє життя, взяти в ньому активну участь, змінити його виявляється у їхньому фантазуванні. Саме тому діти дошкільного віку люблять не тільки слухати, а й самостійно складати казки. Крім того, жодна дитина не любить настанов, а казка не вчить безпосередньо. Вона дозволяє собі «натякнути на те, як краще вчинити в тій, чи іншій ситуації.» Різноманітність і напруженість дії у казці створюють у дітей постійний і неослабний інтерес. Казки гарні тим, що в них немає довгих і стомлюючих міркувань. 

У казці детально викладається певна схема дій, що послідовно виконуються. Це дуже важливо для дитини, для того, щоб засвоїти зв'язок між причи­ною і наслідками. Казка в ранньому та дошкільному віці повинна бути наглядною.

Казкотерапія сприяє розвитку у дошкільників:

• активності;

• самостійності;

• емоційності;

• творчості;

• зв'язного мовлення.

Казкотерапія — це метод, у якому казкова форма застосовується для інтеграції особистості, розвитку її творчих здібностей, удосконалення взаємодії з на­вколишнім світом. До казок у своїй творчості звертались відомі закордонні та вітчизняні психологи: Е. Фромм, Е. Берн, Е. Гарднер, А. Менегетті, М. Осоріна, Є. Лисіна, О. Петрова, Р. Азовцева, Т. Зінкевич- Євстигнєєва.

Саме шлях через гру та казкові фантастичні образи допомагає малюкові впевнено виражати себе, відкривати у собі чудову здатність самостійно творити та навчатись втілювати задуми. Саме через  гру фантазії маленька дитина відважно розпочинає довгий шлях  пізнання нового та невідомого світу, знаходить творчі способи адаптуватися, спілкуватися, справлятися зі сором’язливістю або агресивністю, сваритися, щоб відстоювати себе, та звичайно миритися і відкривати для себе дружбу та любов.

Можливості роботи з казкою

1. Використання казки як метафори. Текст і образи казок викликають вільні асоціації, які стосуються особистого життя клієнта, і потім ці метафори і асоціації можуть бути обговорені.

2. Малювання за мотивами казки. Вільні асоціації проявляються в малюнку, і далі може бути аналіз отриманого графічного матеріалу.

3. Обговорення поведінки і мотивів дій персонажа, що є приводом до обговорення цінностей поведінки людини, виявляє систему оцінок людини в категоріях: добре - погано.

4. Програвання епізодів казки. Програвання епізодів дає можливість дитині або дорослому відчути деякі емоційно значущі ситуації і програти емоції.

5. Використання казки як притчі-моралі. Підказка за допомогою метафори варіанту розв'язання ситуації.

6. Творча робота за мотивами казки (Дописування, переписування, робота з казкою).

Щоб казка мала виховний вплив на дитину педагогу слід дотримується такої послідовності:

1.Обирає героя, близького дитині за віком, статтю, характером.

2.Описує життя героя у казковій країні так, щоб дитина знайшла схожість зі своїм життям.

3.Вводить героя в проблемну ситуацію, відповідну до реальної, яку переживає дитина.

4.Пошук героєм шляхів розв’язання проблеми супроводжує коментарями, показом ситуації з різних точок зору.

5.Робить висновок, залучаючи до цього дитину.