КЗО"Гімназія№1"ДМР

Науково-дослідницька робота з української мови

на тему:

"Займенник у сфері ділового мовлення"

Виконала:

учениця 4(8) класу

Чернова Мілена

Перевірила:

Шаломова Н.А

м. Дніпро

2018

Темою роботи обрано:

Використання займенника у сфері ділового мовлення.

Актуальність роботи полягає в тому, що сфера ділового мовлення завжди перебувала під пильною увагою лінгвістів. Особливо важливим є правильне, доречне вживання різних частин мови у ділових документах, їх співвідношення, взаємозамінність, стилістичне забарвлення та вмотивованість використання.

Мета дослідження:

Дослідити займенник як самостійну частину мови і його використання у сфері ділового мовлення.

Основним методом дослідження обрано реферативний.

ЗМІСТ

ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4
1.Розряди займенників за значенням . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5
2.Вживання особових займенників у документах . . . . . . . . . . 7
3.Присвійні займенники в документах . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10
4.Вживання інших видів займенників у ділових паперах . . . . 11
5.Вчені, які досліджували цю тему . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 14

ВИСНОВКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 15
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ . . . . . . . . . 16

Додаток №1

Додаток №2

Додаток №3

ВСТУП

Морфологія-це розділ мовознавства, який вивчає слово як частину мови.

Займенник-це самостійна частина мови, яка об’єднує слова, що вказують на предмети, ознаки, кількість, не називаючи їх, і відповідає на питання хто? що? який? чий? скільки?

Займенники не виражають конкретного значення, а виступають у ролі замінників членів речення, вказуючи на особу чи предмет, тому слід обережно вводити їх в текст. 

Займенники в мові вживаються часто для того, щоб уникнути повторення тих самих слів. При цьому їхню форму треба обов'язково узгоджувати з родом, числом, відмінком іменників, замість яких ці займенники вжито.  Це особливо стосується займенників третьої особи він, вона, воно і вказівних займенників цей, ця, це. Може виникнути неясність, якщо ці займенники співвідносяться за родом і числом з кількома іменниками. Найчастіше помилка полягає в тому, що з тексту не зрозуміло, якого слова стосується займенник, а це вносить у текст двозначність. Наприклад: 1) Коли Петренко познайомився з Степаненком, він (?) був уже начальником відділу. Хто був начальником відділу, Петренко чи Степаненко? Тому речення потрібно скласти так. Познайомившись з Петренком, Степаненко вже був начальником відділу. Або: Степаненко вже був начальником відділу, коли познайомився з Петренком.

Отже, правильно вжиті займенники допомагають пов'язати речення в тексті.

Розряди займенників за значенням

За значенням займенники поділяються на дев'ять розрядів:

1) особові – указують на особи: я, ми (1-ша особа), ти, ви (2-га особа), він, вона, воно, вони (третя особа);

2) зворотний себе – указує на ту особу, яка виконує дію;

3) присвійні – указують на належність предмета 1-й особі: мій, наш; 2-й особі: твій, ваш; 3-й особі множини: їхній; особі, яка виконує дію – свій; на належність предмета 3-й особі однини указують особові займенники в родовому відмінку його, її;

4) вказівні – указують на предмет: цей, той (оцей, отой); на ознаку: такий (отакий); на кількість:стільки;

5) означальні – весь (ввесь, увесь), всякий (усякий), кожний, інший, сам, самий;

6) питальні – являють собою запитання до іменника: хто?, що?; до прикметника: який?, чий?; дочислівника: скільки?, котрий?;

7) відносні – ті, що й питальні, але вживаються для приєднання підрядних речень до головних:Благословен же той, хто від грози не никне, і пісня, що летить до радісних небес (В. Сосюра);

8) неозначені – утворюються від питальних за допомогою часток аби-, де-, сь- (пишуться разом) та хтозна-, казна-, бозна-, будь-, небудь-, невідь- (пишуться через дефіс): абиякий, дехто, щось, хтозна-скільки, казна-яка, бозна-що, будь-хто, котрий-небудь, невідь-скільки та ін.;

9) заперечні – утворюються від питальних за допомогою частки ні- (пишуться разом): ніхто, ніщо, ніякий, нічий, ніскільки, нікотрий.

Вживання особових займенників у документах

1.Якщо більшість документів оформляється офіційно від третьої особи і не містить займенника, то в особових документах чи при адресуванні певній особі вживається особовий займенник я (в автобіографіях, дорученнях, розписках).

2. У розпорядчих документах займенник я обминається. Ці документи розпочинаються дієсловами у першій особі однини (Пропоную... Наказую...).

3.Займенник я в офіційно-діловому, науковому та публіцистичному (крім тих випадків коли є відтінок автобіографічності) стилях замінюється авторським ми з метою залучити слухача (читача) до участі в міркуваннях, а також, коли є потреба пом’якшити категоричність висловленого ( ... у процесі дослідження ми прийшли до таких висновків). Наприклад: (...ми дійшли таких висновків).

4.Займенники третьої особи (він, вона, воно, вони) в орудному відмінку мають -н- і вживаються без прийменника: задоволений ними, керувати нею.

5.Після прийменників, що вимагають давального відмінка (завдяки, всупереч, наперекір, назустріч, вслід, на противагу), займенники вживаються без -н-: завдяки їм, всупереч йому.

6.Займенники він, воно у місцевому відмінку мають варіант – на ньому, а не (на нім).

7.Слід уникати двозначності, що може виникнути при співвіднесеності займенників він, вона, вони з будь-яким із слів: Ми дуже вдячні за можливість ознайомитись з рекламою продукції вашої фірми. Вона (?) справила на нас приємне враження. Економіст Іваненко В. П. внесла пропозицію. Головуючий з нею (?) не погодився.

8.Вживаючи особові займенники, слід уникати їх нагромадження: Він збирається вступити до університету. Він давно вже вирішив стати економістом.

9.Займенник ми у переважній більшості документів, які пишуться від імені установи, підприємства, організації – пропускається. Наприклад, ділові листи часто починаються словами у першій особі множини (Просимо... Надсилаємо...). Паралельно вживається форма третьої особи однини (Дирекція просить... Управління повідомляє...).

10.Для підкреслення поваги, ввічливості в усному й писемному професійному мовленні вживається займенник Ви (у заявах, запрошеннях, офіційних листах, приватних листах, адресованих старшій за віком особі): Прошу Вашого дозволу на поїздку…, Одержав Вашого листа. При займеннику Ви дієслово-присудок вживається у множині: Ви сказали, Ви повідомили.

11.Займенник Ви (Вам) (наприклад: Надсилаємо Вам для ознайомлення…) теж можна уникати, що створить загальне враження строгої об’єктивності викладу, типової для ділового стилю: Надсилаємо для ознайомлення ....

12.Проте бувають ситуації, в яких наявність чи відсутність займенників Ви, Вас, Вам, Вами змінює спрямування й тональність висловлювання. Так звороти типу: пропоную з’явитись, прошу уточнити, вимагаю притягти до… виражають більш категоричну й безапеляційну вимогу, ніж ці самі звороти з особовими займенниками Вам, Вас, Вами. Наприклад: Пропоную Вам з’явитись; Прошу Вас уточнити. Введення у текст особового займенника пом’якшує категоричність вимоги.

13.Дійова особа в реченні, виражена особовим займенником, повинна стояти у називному відмінку, а не в орудному: мною запроваджено – я запровадив, нами запропоновано – ми запропонували, вами доведено – ви довели.

14.Не слід використовувати особові займенники в присутності тих, про кого йде мова.

15. Не рекомендується використовувати у документах вказівний займенник це при переліку. Наприклад, у такому контексті: Доповідачі говорили і про недоліки, і про досягнення. Це слід врахувати в подальшій роботі (з протоколу). Незрозуміло, що слід врахувати: позитивне, чи негативне? Директор звільнив Петренка з займаної посади і призначив на його місце Остапенка. Це (?) рішення не схвалюють у колективі. Яке ж рішення не схвалюють у колективі, про призначення Остапенка чи про звільнення Петренка?

Присвійні займенники в документах

1.Присвійні займенники прикметники в родовому і давальному відмінках мають форми: мого, твого, свого, моєму, твоєму, своєму. Форми мойого, твойого, мойому, твойому  властиві розмовному стилю.

2.Присвійні займенники в місцевому відмінку мають тільки нормативні форми: на моїм – на моєму, на твоїм – на твоєму, на їхнім – на їхньому, на вашім – на вашому.

3.Для уникнення зайвого паралелізму, у діловому мовленні вживається присвійний займенник їхній, а не (їх)(він – вони): їх обладнання – їхнє обладнання, надійшли їх пропозиції – надійшли їхні пропозиції.

4.Не слід зловживати займенником свій, бо він, як правило, дублює вже наявне в тексті слово:Петренко І. П. Не справився зі своїми обов'язками диспетчера. Він своїми руками відремонтував свою машину – він власноруч відремонтував особисту машину.

5.Вживання присвійного займенника свій може, деколи, спричинити двозначність у тексті, наприклад: Представник митниці наказав депутатові віддати свій паспорт. У даному реченні займенник свій може стосуватися як іменника представник, так і іменника депутат. Тому щоб внести ясність, речення слід змінити: Представник митниці наказав, щоб депутат віддав свій паспорт. 

Вживання інших видів займенників у ділових паперах.

1.У давальному і місцевому відмінках однини слід використовувати нормативні форми займенників: у чиїм – у чийому, був відсутній якийсь час – був відсутній деякий час, сі продукти – ці продукти, цеї домовленості – цієї домовленості, казна-який звіт – неводомо який звіт, котрогось із присутніх – декого із присутніх.

2.Займенники усякий (всякий), будь-який, кожний є близькими (синонімічними), але не тотожними за значенням. Займенник усякий вживається з відтінком узагальнення (У нашому класі є всякі учні); будь-який має значення такого, якому не віддається перевага у виборі, який завгодно на вибір (Мене влаштує будь-який квиток). Кожний (кожен) – означає виділення будь-якого предмета з кола однорідних. Наприклад: Кожний документ в кінці року здається в архів.

У деяких випадках займенники усякий (всякий), кожний, будь-який можуть заміняти один одного без будь-яких смислових змін, наприклад: Кожна (або всяка) людина прагне бути щасливою; Президент зможе відповісти на будь-яке (всяке) запитання (заміна можлива).

Паралельні форми означального займенника кожний і кожен використовуються в усіх стилях мови, але в офіційно-діловому мовленні надається перевага формі кожний.

Займенник усякий (всякий) вживається переважно у розмовному мовленні, та художньому стилі. Наприклад: У всякого своя доля і свій шлях широкий (Т.Шевченко).

Займенник будь-який вживається у публіцистичному і науковому стилях.

Наприклад: Сучасний Київ можна порівняти з будь-якою європейською

столицею.

Займенник будь-який дуже часто під впливом російської мови замінюється прикметником любий. Наприклад: Завтра ми надамо вам любу (треба будь-яку) інформацію з питань, що належать до нашої компетенції.

3.На означення особи перевага надається вживанню займенника який (-а, -і), а на означення предметів, дій, явищ – що: інженера-конструктора, який проживає..., економіста, який працює..., Зарубу Олега Гнатовича, який мешкає...контракт, що був підписаний.

4.Слід дотримуватися варіювання у використанні питальних займенників: Звичайно ухвали складаються із вступної частини, в якій зазначається стан питання, що розглядається, і розпорядчої, яка містить перелік заходів із зазначенням термінів виконання...

5.Двозначність виникає, якщо вказівний займенник це відноситься до двох явищ: Директор звільнив Бойка з обійманої посади і призначив на його місце Остапенка. Це (?) рішення не схвалюють у колективі.

6.Прикметник окремий іноді вживається замість неозначеного займенника деякий (окремі підприємства, окремі студенти). Не можна забувати, що основне значення слова окремий – це «незалежний». Наприклад: Не виконали план окремі підприємства міста. Як зрозуміти цю фразу: деякі, певні чи самостійні, незалежні?

7.Російським прислівникам по-моему, по-вашему, по-нашему в українській мові відповідають особові займенники, що стоять у знахідному відмінку з прийменником на: На нашу думку, на Ваш розсуд, як на мене. Неозначені займенники, зокрема ті, у яких є частки аби-, казна-, хтозна: абихто, казна-хто, хтозна-що, абиякий вживається у розмовному мовленні. Займенники будь-хто, будь-який, будь-що зустрічаються у художньому і публіцистичному стилях.

8.Не вживаються у документах і архаїчні форми вказівних займенників: тая, тую, тії, цяя, ції, теє, такая, такеє, отакий та інші, що надають мові експресивного забарвлення: І там степи, і тут степи, та тут не такії (Т.Шевченко).

9.У документах вживаються тільки нормативні форми займенників: у чиїм – у чийому, мойого – мого, твойого – твого, сі – ці, цеї – цієї, сей – цей та ін. Перші приклади є розмовними, діалектними. 

Вчені, які досліджували тему використання займенників у сфері ділового мовлення.

Дослідники не раз аналізуваливикористаннязайменників у професійномумовленні, але їхрозвідкималипобіжний, поверхневий характер. Цестатті у підручниках і науковістатті таких лінгвістів, як Г. Волкотруб, М. Волощак, У. Зарицька, Г. Кацавець, З. Мацюк, В. Мозговий, Л. Паламар, Л. Погиба, Н. Станкевич, С. Шевчук та інші.

ВИСНОВКИ

Тож з усього, що було сказано вище, можна зробити наступні висновки:

1) Займенники не виражають конкретного значення, а виступають у ролі замінників членів речення, при цьому вказують на особу або предмет

2) Займенники в діловому мовленні вживаються часто для того, щоб уникнути повторення тих самих слів

3)Використання чи невикористання займенників змінює тональність ділових текстів, може посилювати або пом'якшувати категоричність наказу, вимоги, прохання, поради тощо.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1)Антисуржик / За ред. О.Сербенської. – Львів, 1994.

2)Антоненко-Давидович Б.Д. Як ми говоримо. – К., 1991.

3)Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. – Львів, 1990.

4)Безпояско О.К., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Граматика

5)української мови. Морфологія: Підручник. – К., 1993.

6)Ботвина Н.В. Офіційно-діловий та науковий стилі української мови. – К.,1998.

7)Волкотруб Г.Й. Практична стилістика сучасної української мови. – К.,1998.

8)Волкотруб Г.Й. Стилістика ділової мови. – К., 2002.

9)Гвоздев А. Очерки по стилистикерусскогоязыка. – М., 1965.

10)Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери. – К.,2000.

11)Головач А.С. Зразки оформлення документів. – Донецьк, 1997.

Додаток №1

Додаток №2

Додаток №3

Кросворд

По горизонталі:
1. Займенники, якi ми використовуємо найчастiше?
3. У реченнi займенник може виступати означеннями, додаткоми та …?
5. Займенник, яке вказує на першу особу множини
6. Скільки осiбзайменникiв ви знаєте?
7. Питальний займенник
9. Суфiкс, що вживається з займенниками ? (наприклад: хто-небудь, що-небудь та iнше)
10. Заперечний займенник?
12. Як називають займенники той, цей, такий,стiльки?

По вертикалі:
1. Один з вiдмiнкiв, за яким вiдмiнюються займенники ? 
2. Один з означальних займенникiв ?
3. Якi займенники вживаються для вираження запитань про особу, предмет, ознаку чи кiлькiсть? 
4. Вказiвний займенник?
8. До назви якої вiдмiнивiдносяться займенники такi, як абихто, казна-хто, хтось? 
11. Особовий займенник – однина, особа, орудний відмінок?

Відповіді