Розробка
уроку літератури рідного краю
у 7 класі
вчителя української мови та літератури,
зарубіжної літератури та російської мови
Чечельницької ЗОШ І – ІІ ступенів
Цьомко Маріни Олегівни
Тема: Володимир Самійлович Бабляк – письменник Дунаєвеччини, співець вишневого саду. Новела «Реквієм» ( із роману «Жванчик») – пам'ять про полеглих героїв.
Мета: Розкрити красу художнього слова В.Бабляка, характер, долю, світосприймання письменника-земляка; возвеличити тих, хто став на боротьбу з фашизмом, хто віддав за сьогоднішній мир своє життя; виховувати священне почуття патріотизму.
Обладнання: Портрет письменника, виставка його творів, листи письменника.
Хід уроку
І. Організаційний момент.
Учні тримаються за руки і дарують один одному посмішки.
ІІ. Мотивація навчальної діяльності. Вступне слово вчителя.
Найстрашніше і найбезглуздіше у світі – це війна. Не злічити страшного невимовного горя у тих сім`ях, до яких прилетіла чорна звістка про загибель сина, брата, коханого, чоловіка. Посивіли до строку юні наречені і молоді дружини, чекання вибілило скроні батьків і коси матерів. І, здається, навіки крейдяний пил і пісок осіли в молодих чубах воїнів.
Володимир Бабляк – відоме ім'я на Дунаєвеччині, його творчість дедалі більше привертає увагу читачів. Письменник розповів правду про страшну війну, розвіявши будь-які ілюзії щодо її необхідності. І, напевно, не випадково сьогодні на уроці ми будемо говорити про творчість Володимира Бабляка, письменника – земляка, який не з чуток знав про страшне лихоліття війни.
III. Оголошення теми, мети уроку.
Учениця (зі свічкою) декламує поезію.
Очі туманить ядуча сльоза,
Руки скувала утома,
Палить їй душу війни страшної гроза —
Син не вернувся додому.
В неї він був ясночолий, як світ,
Сонячно так усміхався,
Ще й двадцяти не було йому літ,
Юним навік і зостався.
Ясеночки! Синочки! Сини!
Колосочки вкраїнського поля,
Скільки ж вас не вернулось з війни ?
Скільки гибіє ще у неволі?
...Роки летітимуть, мов журавлі,
Та не полегшає втрата,
Доки ходитиме по землі
Мати солдата.
Учитель.
Тема нашого уроку : Володимир Самійлович Бабляк – наш письменник-земляк, співець вишневого саду. Новела «Реквієм» ( із роману «Жванчик») – пам'ять про полеглих героїв. (Учні записують число, тему уроку в зошити. )
ІV. Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу.
Слово вчителя.
Володимир Бабляк – невтомний трудівник літератури, скромний письменник, який народився 18 квітня 1916 року в селі Жванчик Миньковецького району Хмельницької області. Після закінчення школи Володимир працював у колгоспі, а потім в газеті «Радянська Буковина». В дні Вітчизняної війни у лавах радянських воїнів Володимир Бабляк брав участь у боротьбі проти фашистів. Писати художні твори Володимир Самійлович почав ще перед війною.
Його найвизначніші твори, якими багато років насолоджуються читачі нашого краю : «Жванчик», «Вишневий сад», «Дорога до любові», збірки оповідань «З пісень життя», «Літопис горбатої ниви», роман «Білий світ».
Перегляд матеріалів про життя і творчість Володимира Бабляка.
Учні зачитують листи Сергія Кукурузи до Володимира Бабляка.
Слово вчителя.
Бабляк писав про своє село: « Я безмежно люблю мій Жванчик. Його погляд, його ліси, його річки й струмочки, жванчицьку пісню, подільський твердий говорочок, ласкаві погляди й сором`язливі обличчя.».
Учні ознайомлюються із виставкою творів письменника.
Презентація учнями заздалегідь підготовлених повідомлень.
Повідомлення учня.
Тривалий час письменник працював над трилогією «Жванчик». Роман оригінальний за структурою: вісімнадцять новел-бувалиць, об’єднаних у три частини, про рідне село, дивовижних своїми вчинками людей. 1967 року закінчив і видав першу книгу під назвою «На війні», через два роки другу – «В мирі», й написав кілька розділів третьої, завершальної, яка, за його свідченням, мала бути про той Жванчик, що світиться йому голубим світанком, блиском молодих очей, і в ньому мала бути «жванчицька лірика, жванчицький пейзаж, жванчицький сміх і трохи автобіографічного». В.Бабляк у «Жванчику» немовби складав звіт перед пам’яттю незабутніх героїв, подавав художню сповідь сучасника перед прийдешніми поколіннями про невідшкодовані втрати і незбагненно величезну цінність миру на землі. Проза Бабляка відзначається поетичністю, багатством і виразністю мови.
20 листопада 1970 року в київській клініці вогник життя Володимира Самійловича Бабляка погас...
Остання частина трилогії виходить уже після його смерті.
Повідомлення учня.
Володимир Самійлович залишив цей світ, але читачам назавжди залишилася його творчість, яка продовжує жити та йти до шанувальника не тільки в літературі. Його «Вишневий сад» знайшов друге життя у виставі «Червоні маки» К. Артеменка і В. Беляєва, поставленій на сцені Чернівецького драматичного театру імені О. Кобилянської, «Жванчик» – у фільмі «Новосілля», знятому режисером В. Ілляшенком на Київській кіностудії художніх фільмів імені О.Довженка.
Повідомлення учня.
У Чернівцях встановлена меморіальна дошка з написом: „ В цьому будинку жив відомий український радянський письменник Володимир Самійлович БАБЛЯК. 1960 – 1970 рр.”. П Про славетного земляка розповідають експозиції літературного музею В. С. Бабляка у Великожванчицькому НВК, районного краєзнавчого та Хмельницького обласного літературного музеїв.
Слово вчителя.
В 1967 році вийшов у світ роман «Жванчик». Володимир Бабляк дуже палко любив своє рідне село . В одному із листів до своєї сестри він написав: «Якби у війну не стало Жванчика, як не стало Лідице, не зміг би я жити на білім світі без туги. Ти знаєш, як голуби й журавлі люблять? Один раз! Так і я…, думаю про Жванчик, серцем завжди здіймаюсь до високого пташиного польоту…».
Свій роман «Жванчик» письменник написав на життєвому матеріалі.
Читання учителем окремих епізодів новели «Реквієм».
Бесіда з учнями:
До кого автор звертається словами:
« Друзі мої, однокласники,
Пастушки-лукавчики
Жванчицькі!
Я читаю ваші святі імена…» ?
Як ви вважаєте, чому імена пастушків-однокласників письменник називає святими?
Чи можемо ми назвати героїв новели «люди незвичайної долі»? Хто ці люди?
Якими цінностями має бути наділена людина, що є відданою своїй Батьківщині?
Що ви найбільше цінуєте в людях?
До чого потрібно прагнути кожному із нас? Якими ми маємо бути?
Вправа «Квітка вражень»
Діти, ми прочитали новелу «Реквієм». Які враження на вас справила ця новела? Запишіть свої почуття на пелюстки і склейте квітку. ( Учні записують свої враження від прочитаного твору на пелюстках, озвучують відповіді та склеюють квітку.)
Учень зачитує уривок із новели «Реквієм»:
« Друзі мої, пастушки-лукавчики! Спадкоємці жовтневої героїки батьків! Лицарі Вітчизняної війни! Довічна пам’ять про вас! Немеркнуча нам ваша любов! Живі! Возвеличуйте мертвих!... Які прекрасні, незабутні ці люди! Багатьом із них сповнилось тоді 18-20 років, коли треба було вмерти за рідну землю, щоб знов життя шуміло, наче сад, і розцвіли весною сині гони. Спливуть літа, загоять рани роки, а в світлій пам’яті прийдешніх поколінь вони залишаться взірцем мужності і вірності обов’язку. Вічно юні герої! В грізні роки війни вони грудьми закрили від ворога рідну Батьківщину. І їхні імена в серці народному. Завжди і кожний їх згадає. Такий у нас закон. І коли проходите біля пам’ятника загиблим воїнам, постійте хвилину в світлій скорботі перед тими, хто завоював вам чисте небо, мир, сонце, спокій, щастя. Не залишилось на нашій землі невідомих могил, їх вінчають срібні обеліски та квіти, посаджені тими, за кого боролись герої.»
Метод « Проблемне запитання».
Діти, я вам пропоную дати відповідь на проблемне запитання:
Що таке війна, і чи має вона місце в житті людей?
( Учні озвучують свої думки.)
Ми робимо висновок, що життя є найвищою цінністю на Землі, а війна – це велика біда, тому треба жити мирно.
Слово вчителя.
Прочитавши новелу «Реквієм», присвячену нашим героям-землякам, які не повернулися із страшної війни, віддавши за нас з вами своє життя, ми багато чого переусвідомили, наші серця наповнилися різними почуттями – радощами, смутком, переживаннями. Трудно вмістити триста мертвих сердець в одному живому!
Мати… Найрідніша, наймиліша, найдобріша, найкраща … Цей прекрасний образ не обминув у своїй новелі В. С. Бабляк.
Письменник із глибинних джерел фольклору черпає барви для змалювання образу матері, яка ще й досі чекає своїх синів із війни… «..Так, спогад за спогадом, малюнок за малюнком, линуть перед очима давні дні, засотуючи радістю і смутком. Серед їхньої безлічі встає ще один образ, такий жаданий і гіркий…»
Учні читають уривок із новели «Реквієм»: « Це ти, мамо трьохсот загиблих… Їх давно нема…».
Слово вчителя.
Любовно вималюваний портрет матері за допомогою простих, але виразних епітетів: « Стоїть на дунаєвецькім шляху, на самім роздоріжжі, - суха, згорблена, маленька…».
Мати вічно заклопотана, завжди в турботах про своїх дітей. Мати-Вітчизна, це вона виряджала і зустрічала своїх синів із далеких доріг, це вона – вічна матір слов'янського народу, його берегиня. Це та старенька жванчицька матір, що вийшла на дорогу виглядати чи то жванчицьких діточок своїх, чи то усіх синів Вітчизни. Подвиг матерів в грізні роки війни важко виміряти, їх подвиг безсмертний… Очі матері мандрували за сином усю важку дорогу, та й сини не забували своїх матерів:
« Сниться мені мати в жовтому кожушку,
Вечори зимові, місяць у вікні…
І вмивають сльози вислану подушку,
І ятряться в серці спогади сумні.» .
Образ подільської матері створили у своїх творах й інші подільські поети та письменники: М.Магера – «Мати» , М.Мачківський – «Мати», «Пам'ять».
V. Підсумок уроку.
Метод « Мікрофон».
Продовжити речення:
На сьогоднішньому уроці я дізнався (дізналась)…
На сьогоднішньому уроці я зрозумів (зрозуміла)…
Слово вчителя.
Новела «Реквієм» глибоко лірична, від початку і до кінця пройнята болем автора за згаслі життя трьохсот своїх земляків – героїчного молодого покоління: «… Я побув наодинці з кожним і сказав йому рідне жванчицьке слово… Я роблю це для того, щоб вони жили…Живі! Возвеличуйте мертвих!..»
Ми маємо бути добрими та милосердними, жити у мирі та злагоді з іншими, адже від цього залежить світле майбутнє нашого народу. У наших серцях мають завжди панувати милосердя, сумління та чуйність, світла пам'ять про тих, хто зберіг нашу Батьківщину і нашу волю.
VІ. Оцінювання учнів.
VІІ. Домашнє завдання.
Написати твір-роздум за темою: « Від чого залежить світле майбутнє нашої Вітчизни?».
Розгадати ребус (вчитель роздає дітям роздруковані завдання із ребусами на аркушах паперу).
Додаток до уроку
Ребуси
(Сила миру не в зброї, а в людях доброї волі.)