Тема: Паризька мирна конференція та її результати. Мирні угоди з переможеними країнами.
Мета: розкрити мету конференції та цілі держав-учасниць; аналізувати умови підписання мирних угод та їх зміст; з’ясувати значення створення Ліги Націй ; визначити моральний бік Версальської системи договорів;
Формувати вміння аналізувати й узагальнювати історичний матеріал, оцінювати хід подій і визначати роль особистості в історії;
Виховувати толерантність, почуття власної гідності, усвідомлення національних та загальнолюдських цінностей.
Очікувані результати: учень аналізує цілі держав, зміст угод; вміє показати на карті територіальні зміни у Європі, що сталися після Першої Світової війни та в результаті підписання мирних угод; дає власну оцінку історичним подіям, характеристику особистостей.
Ключові дати:
8 січня 1918 р. – публікація «14 пунктів» В. Вільсона;
18 січня – 28 червня 1919 р. – робота Паризької мирної конференції;
28 червня 1919 р. – підписання Версальської мирної угоди;
10 вересня 1919 р. – підписання Сен-Жерменської мирної угоди;
27 листопада 1919 р. – підписання Нейїської мирної угоди;
4 червня 1920 р. – підписання Тріанонської мирної угоди;
10 серпня 1920 р. – підписання Севрської мирної угоди;
20 листопада 1922р. – 24 липня 1923 р. – робота Лозаннської міжнародної конференції;
24 липня 1923 р. – підписання Лозаннської мирної угоди.
Ключові особистості: В. Вільсон; Ж. Клемансо; Д. Ллойд-Джордж.
Обладнання та ТЗН: карта «Територіальні зміни у Європі та світі після Першої Світової війни (1919 – 1923 рр.)»; підручник; презентація; мультимедійний проектор.
Тип уроку: вивчення нових знань.
СТРУКТУРА УРОКУ
І. Організаційний момент
ІІ. Актуалізація опорних знань та умінь
ІІІ. Мотивація навчальної діяльності
IV. Вивчення нового матеріалу
Паризька мирна конференція: мета конференції та цілі держав переможниць. Українське питання на конференції.
Укладення мирних угод з Німеччиною та її союзницями у Першій світовій: структура та основний зміст угод.
Ліга Націй: мета та структура.
V. Закріплення нових знань та умінь
VІ. Підсумки уроку
VІІ. Домашнє завдання
ХІД УРОКУ
І. Організаційний момент
Привітання, фіксація відсутніх, перевірка готовності учнів до уроку. Інформування про основні способи діяльності на уроці.
ІІ. Актуалізація опорних знань та умінь
Колективна робота за запитаннями (Слайд № 1):
Між якими військово-політичними союзами відбувалася Перша Світова війна?
Які країни входили до цих союзів?
Які зміни відбувалися в союзах на протязі війни?
Який з цих військово-політичних союзів програв у війні?
ІІІ. Мотивація навчальної діяльності
Представлення теми. ( Слайд №2)
Визначення завдань уроку. (Слайд №3)
IV. Вивчення нового матеріалу
Проблемне запитання: Як Версальська система договорів могла вплинути на післявоєнний розвиток країн Європи і світу? (Слайд № 4)
Паризька мирна конференція: мета конференції та цілі держав переможниць.
Розповідь вчителя.
Після завершення Першої Світової війни у Європі і в світі, загалом, відбулися значні політичні та територіальні зміни: зникли великі імперії, утворилися нові національні держави. Крім того необхідно було створити нову систему міжнародних, політичних та економічних відносин, які б унеможливлювали виникнення нових конфліктів у світі в майбутньому. Також необхідним було укладення мирних угод з країнами, що потерпіли поразку у Першій світовій війні.
Для цього була скликана міжнародна конференція, яка за пропозицією Франції, почала свою роботу в Парижі.
Отже головними завданнями Паризької мирної конференції були (Слайд № 5):
Розробка мирних угод з країнами, що програли війну;
Облаштування кордонів нових держав у Європі;
Створення міжнародної організації, покликаної підтримувати мир та запобігати війні у світі.
У роботі мирної конференції (18 січня 1919 р.) взяли участь 27 держав. Проте домінуючу роль на ній відігравали Франція, Велика Британія та США. Основні питання вирішувалися обмеженою групою країн: «Радою 4-рьох» (Франція, Велика Британія, США, Італія) та «Радою 10-ти» (Франція, Велика Британія, США, Італія, Японія). (Слайди № 6, № 7)
На конференцію не було допущено представників переможених країн, а делегацію Радянської Росії відверто бойкотували, тому вона залишила конференцію.(Слайд № 8)
Не зважаючи на те, що названі країни були союзниками у війні, на конференції між ними часто виникали гострі суперечки, через різні цілі, що ними переслідувались. Нерідко ці суперечки могли стати причиною припинення роботи конференції.
Робота з таблицею та підручником.
Заповнити таблицю, користуючись інформацією з підручника - § 10, стор. 95-96 (Слайд № 9).
Цілі держав-переможниць на Паризькій мирній конференції | |
Країна | Мета країни на конференції |
Франція | |
Велика Британія | |
США | |
Італія | |
Японія | |
В ході опрацювання тексту підручника та заповнення таблиці вчитель допомагає узагальнювати відповіді учнів, характеризувати цілі держав.
Окремо можна зробити зупинку на характеристиці «14 пунктів» В. Вільсона. (Слайд № 10)
Українське питання на конференції. (Слайд № 11)
Розповідь вчителя.
Важливе місце в роботі конференції займали питання визнання держав, які перебували в процесі утворення. Покладаючи великі надії на справедливе післявоєнне вирішення національного питання на конференцію держав-переможниць, у Париж приїхали делегації з Прибалтики, Закавказзя і України. Українська делегація на конференції була спільною від Української Народної Республіки і Західної Області УНР, яку очолював Г. Сидоренко. В Парижі підтримку українській делегації надавали представники українців США та Канади.
Українська делегація отримала інструкції домагатися:
визнання незалежності УНР;
виводу з української території іноземних військ (польських, румунських та військ Антанти);
надання допомоги Антантою в боротьбі проти більшовицької Росії та Добровольчої Армії ген. А. Денікіна.
З самого початку роботи конференції впливові російські кола, в особі окремих міністрів колишнього Тимчасового Уряду, польська делегація провели антиукраїнську компанію, зображуючи представників України як колишніх австрійських союзників або пробільшовицьки настроєних політиків.
Найбільш непримиренну позицію щодо визначення української державності займала французька делегація на чолі з Ж. Клемансо. Його плани про створення в післявоєнній Європі держав, які б були складовою частиною «санітарного кордону» проти більшовизму і одночасно під егідою Франції стали майбутніми союзниками проти Німеччини, збігалися з намаганнями польської, чехо-словацької і румунської делегацій включити якнайбільше територій у склад своїх країн. Більш виважений підхід до вирішення українського питання, займала англійська делегація очолювана Ллойд-Джорджем, який різко виступав проти анексії українських земель Польщею. Американська делегація формально виступала за надання автономії українському народові в складі новоутворених держав.
Не зважаючи на окремі розходження в позиціях делегацій країн Антанти щодо вирішення українського питання, вони були єдиними в прагненні не допустити проникнення більшовизму в Європу. На їхню думку, протистояти цьому могли великі територіальні держави.
Це привело до прийняття 25.6.1919 рішення, згідно з яким Антанта визнавала за Польщею право окупувати Галичину, «щоб захистити цивільне населення від небезпеки більшовицьких банд». Поразка українських армій у війні з поляками і більшовиками в 1919-20 привела до ще більшого послаблення позицій української делегації в Парижі. Після укладення Ризького договору 1921 між Польщею і Радянською Росією, за яким західноукраїнські землі включались в склад Польської держави, український еміграційний уряд висловив протест у Лізі Націй. На неодноразові вимоги польського уряду Рада послів Антанти 14.3.1923 прийняла остаточне рішення про приєднання Галичини до Польщі з умовою надання українському населенню автономії. Умова країн Антанти була чисто декларативною і вона ніколи не виконувалась польським урядом.
За Сен-Жерменським мирним договором Буковина залишалась у складі Румунії, а Закарпаття за Тріанонським договором передавалося Чехо-Словаччині.
Укладення мирних угод з Німеччиною та її союзницями у Першій світовій: структура та основний зміст угод.
На середину квітня 1919 року основний зміст мирної угоди з Німеччиною було вже розроблено. Тому до Версалю (передмістя Парижу, колишня резиденція монархів Франції) було запрошено делегацію Німецької республіки. Спроби німців внести хоч якісь зміни в умови угоди було відхилено.
28 червня 1919 року Німецька делегація підписала умови мирної угоди.
Версальський мирний договір став зразком для мирних угод, підписаних пізніше країнами – союзницями Німеччини у Першій Світовій війні (Слайд № 12).
Він складався з 440 статей, містив Статут Ліги Націй та 4-ри типи постанов:
Політичні – стосувалися змін державного ладу;
Територіальні – змін територіального устрою держав, втрати ними частини територій (в тому числі й колоній);
Військові – спрямовувався на обмеження військової сили переможених держав;
Економічні – визначав обсяги репарацій.
Протягом 1919 – 1920 рр. було підписано мирні угоди з Австрією, Болгарією, Угорщиною, Османською імперією (з останньою мирну угоду було підписано двічі. Вчитель пояснює це окремо.) (Слайд № 13).
Робота з термінами: репарація; контрибуція; мандатні території, демілітаризована зона.
Робота в групах.
Учні об’єднуються в чотири групи та опрацьовують інформацію по мирним угодам за підручником та додатковими джерелами.
1-ша група: Політичні та територіальні постанови мирних угод (Слайд № 14).
Запитання:
Що закріплювали політичні постанови?
На користь яких країн відчужувалися території Німеччини, Австрії, Угорщини, Болгарії, Османської імперії?
Які території переходили під управління Ліги Націй?
ІІ-га група: Військові постанови мирних угод (Слайд № 15).
Запитання:
Які заборони встановлювали постанови?
Як обмежувалися збройні сили переможених країн?
ІІІ-тя група: Економічні (репараційні) постанови (Слайд № 16).
Запитання:
Які обсяги репарацій встановлювалися для країн?
Як розподілялися репараційні виплати між країнами переможцями?
ІV-та група: Ставлення політичних діячів провідних країн до повоєнного устрою Європи і світу (вислови політиків роздруковані на картках, які роздаються учням групи) (Слайд №17, № 18).
***
Ж. Клемансо: «У Європі 20 мільйонів зайвих німців!»
***
Ж. Клемансо: «Наступного дня, після підписання перемир’я, я знайшов у вашому лиці ворога Франції».
Д.Ллойд-Джордж: «Ну, що ж. Хіба це не було завжди нашою традиційною політикою?»
***
З меморандуму Д. Ллойд-Джорджа, Ж. Клемансо, В. Вільсона від 25 березня 1919 р.:
«Ви можете позбавити Німеччину її колоній, довести її армію до розмірів поліційної сили і її флот до рівня флоту держави п’ятого рангу. Зрештою, це байдуже: якщо вона вважатиме мирний договір 1919 р. несправедливим, вона знайде засоби помститися переможцям…»
***
Уїнстон Черчілль: «Територіальні статті Версальського договору залишали Німеччину фактично недоторканною. Вона, як і раніше, залишалася найбільшим національним масивом у Європі. Маршал Фош, почувши про підписання Версальського Мирного договору, напрочуд правильно сказав: «Це не мир. Це перемир’я на двадцять років». Економічні статті договору були злісними і дурними настільки, що ставали явно безглуздими.»
Запитання:
Про що, на вашу думку свідчать вислови політиків?
В процесі опрацювання завдань учні роблять опорний конспект.
Ліга Націй: мета та структура.
Робота з підручником.
Учні опрацьовують матеріал підручника щодо мети, структури та статуту Ліги Націй, дають відповіді на запитання, спочатку обговоривши їх у парах, потім у малих групах, всією групою (в останньому можна використати метод «Мікрофон»).
Завдання:
Мета утворення Ліги Націй.
Структура Ліги Націй (Слайд № 19).
Засоби запобігання війни та збереження миру, якими могла скористатись Ліга Націй.
V. Закріплення нових знань та умінь (Слайд № 20)
1. Результатом чого стала розробка мирних угод з переможеними країнами?
2. Опишіть структуру мирних угод.
3. З якими країнами були підписані мирні угоди?
4. Чи правильне твердження: країни-переможці були одностайними щодо повоєнної долі європейських країн. Поясніть свою думку.
5. Назвіть політичних діячів провідних країн світу після Першої Світової війни.
В ході бесіди відбувається остаточне вирішення проблемного запитання: Як Версальська система договорів могла вплинути на післявоєнний розвиток країн Європи і світу?
VІ. Підсумки уроку
Версальський договір став першоосновою нової системи міжнародних відносин. Однак він не ліквідував суперечності між країнами, а лише на деякий час згладив їх найбільш гострі грані. При цьому нова система не влаштовувала більшість її учасників, хоча, певним чином і на певний час стабілізувала політичну ситуацію.
VІІ. Домашнє завдання (Слайд № 21)
Опрацювати текст підручника § 10.
Групи учнів отримують випереджувальні завдання:
Група 1: Проблема репарацій. Рурський конфлікт.
Група 2: План Ч. Дауеса та О. Юнга.
Група 3: Російське питання.
Група 4: Конференції з питань кордонів та безпеки у Європі та їх результати.
Використані джерела:
Щупак І.Я. Всесвітня історія. Новітній Період (1900 – 1929) : підручник для 10 класу загальноосвітніх навчальних закладів / І.Я. Щупак, Л.В. Морозова. – Запоріжжя: Прем’єр, 2010.
История дипломатии: в 3 т. – Т. 3. – М. : ДГИЗ, 1945.
Воропаєва В.В. Всесвітня історія. Новітній період (1914 – 1939). Плани-конспекти уроків / В.В. Воропаєва, М.В. Татаринов. – Харків: Веста: вид-во «Ранок», 2004.
Гісем О.В. Всесвітня історія. Розробки уроків. 10 клас. / О.В. Гісем, О.О Мартинюк. - Харків: Веста: вид-во «Ранок», 2007.
http://uk.wikipedia.org