1.У мужички руки чорні,

В пані рученька тендітна;

Леся Українка

(антитеза)

2. Сахається розгублена душа,

Почувши раптом тихі кроки щастя.(Л.Костенко)

(метафора)

3.Мріють крилами з туману

Лебеді рожеві. (В.Симоненко)

(епітет)

4.Так ніхто не кохав.

Через тисячі літ

Лиш приходить подібне кохання…

(В. Сосюра)

(гіпербола)

5.У цьому полі, синьому, як льон,

де тільки ти — і ні душі навколо…

(В.Стус)

(порівняння)

6. Душе моя обпалена!

І як ти ще жива? (Л. Костенко)

(риторичне звертання)

Учитель. Психологи відзначають , що люди, які звертаються до поезії, стають м’якше, добріше, емоційніше тих, хто до неї байдужий. Поезія може навіть відкрити таємниці нашої душі. Розкрити таємниці вашої душі, ваш поетичний нахил допоможе …

Третій конкурс «Поетична майстерня»

Учитель. Відновити текст поезії, дібравши правильну риму

(Кожна правильна відповідь – 1б. Максимально – 10.)

Настане час, прийде весна,

Чарівна, ніжна,… (осяйна, запашна)

Зрадіють всі ліси і села,

Що йде до них весна …(весела).

Іде весна, і все радіє,

Вона усіх людей… (зігріє).

Усі пташки весну стрічають,

Веселу пісеньку…(співають).

Хоч де-не-де ще сніг лежить,

Та вже дзвінкий струмок….(біжить).

І перша квітка вже розквітла.

Весна летить, прозора й… (світла).

Стає одразу білосніжна

І розквітає вишня …(ніжна).

Як прилетить зозуля сива,

То особливо вже…( красиво).

Як не любити нам її,

Коли співають…. (солов’ї ).

Всі радо весну зустрічають,

Вона ж бо душі (звеселяє)…

Учитель. Коли слова поезії досконалі, то нерідко вони стають піснями. Тому не дивно, що багато поетичних рядків українських поетів стали піснями. Чуючи знайомі поетичні рядки , ми часто намагаємося згадати твір. Зараз ви матимете таку нагоду: прозвучать мелодії і слова творів, які вивчалися на уроках української літератури. Вкажіть назву твору та автора.

Четвертий конкурс «Музично – поетичний»

(Кожна правильна відповідь – 1б. Максимально – 6)

1.«Синові».(«Лебеді материнства»)

В.Симоненка

2.«Пісня про рушник».А.Малишка

3.«Стежина». А.Малишка

4.«Засвіт встали козаченьки».

М.Чурай

5.«Пісня про матір». Б.Олійник

6.«Знаєш» («Чого являєшся мені…»)

І.Франко

Учитель. Поезії можуть лунати грізно і піднесено, а можуть бути ніжними і ліричними. Багато ліричних поезій оспівують красу природи, але найніжніші, найліричніше, звичайно ж, поезії про кохання. Всепереможне кохання до якоїсь єдиної на світі людини. Саме на шляху до краси народжуються поетичні шедеври, напоєні коханням. Тож нехай пролунають найкращі рядки про це почуття…. Учасники команд по черзі читають поезії про кохання

Пятий конкурс «Лірика кохання»

(Кожна відповідь – 2б. Максимально – по 6б.)

Василь Симоненко

***

Вона прийшла непрохана й неждана,

І я її зустріти не зумів.

Вона до мене випливла з туману

Моїх юнацьких несміливих снів.

Вона прийшла, заквітчана і мила,

І руки лагідно до мене простягла,

І так чарівно кликала й манила,

Такою ніжною і доброю була.

І я не чув, як жайвір в небі тане,

Кого остерігає з висоти...

Прийшла любов непрохана й неждана

Ну як мені за нею не піти.

Ліна Костенко

***

Не знаю, чи побачу Вас, чи ні. 

 А може, власне, і не в тому справа. 

 А головне, що десь вдалечині

 Є хтось такий, як невтоленна спрага. 

Я не покличу щастя не моє. 
Луна луни туди не долітає. 
Я думаю про Вас. Я знаю, що Ви є. 
 Моя душа й від цього вже світає

Олександр Олесь

***

Одну я любив за веселість,

Другу я за вроду кохав,

А третій за сонячний усміх

Квітками дорогу встилав.

Ти зовсім була не вродлива

І завжди, як вечір, смутна...

Чого ж ти з усіх моїх милих

У серці осталась одна?

Володимир Сосюра

***

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ

лиш приходить подібне кохання.

В день такий розцвітає весна на землі

І земля убирається зрання..

Дише тихо і легко в синяву вона,

простягає до зір свої руки...

В день такий на землі розцвітає весна

і тремтить од солодкої муки...

В'яне серце моє од щасливих очей,

що горять в тумані наді мною...

Розливається кров і по жилах тече,

ніби пахне вона лободою...

Гей, ви, зорі ясні!.. Тихий місяцю мій!..

Де ви бачили більше кохання?..

Я для неї зірву Оріон золотий,

я — поет робітничої рані...

Ліна Костенко

***

Спини мене, отямся і отям,

Така любов буває раз в ніколи,

Вона ж промчить над зламаним життям,

За нею ж будуть бігти видноколи.

Вона ж порве нам спокій до струни,

Вона ж слова поспалює вустами,

Спини мене, спини і схамени,

Ще поки можу думати востаннє.

Ще поки можу, але вже не можу,

Настала черга й на мою зорю.

Чи біля тебе душу відморожу,

Чи біля тебе полум'ям згорю...

Василь Симоненко

* * *

Коли б тобі бажав я сліз, і муки, 
І кари найстрашнішої бажав, 
Я б не викручував Твої тендітні руки 
І в хмурім підземеллі не держав.

Ні, я б не став тебе вогнем палити, 
З тобою б розквитався без жалю: 
Я б побажав тобі когось отак любити, 
Як я тебе люблю!

Ліна Костенко

***

Моя любове! Я перед тобою.

Бери мене в свої блаженні сни.

Лиш не зроби слухняною рабою,

не ошукай і крил не обітни!

Не допусти, щоб світ зійшовся клином,

і не присни, для чого я живу.

Даруй мені над шляхом тополиним

важкого сонця древню булаву.

Не дай мені заплутатись в дрібницях,

не розміняй на спотички доріг,

бо кості перевернуться в гробницях

гірких і гордих прадідів моїх.

І в них було кохання, як у мене,

і від любові тьмарився їм світ.

І їх жінки хапали за стремена,

та що поробиш,— тільки до воріт.

А там, а там... Жорстокий клекіт бою

і дзвін мечів до третьої весни...

Моя любове! Я перед тобою.

Бери мене в свої блаженні сни.

Леся Українка

***

Не жаль мені, що я тебе кохаю,

Та в нас дороги різно розійшлись.

Ні не кажи, що зійдуться колись!

Не зійдуться,мій друже,я те знаю.

Моє кохання--то для тебе згуба:

Ти наче дуб високий та міцний,

Я ж наче плющ похилий та сумний,--

Плюща обійми гублять силу дуба.

Та без притулку плющ зелений в'яне,

Я не зав'яну, я знайду руїни,

Я одягну обдерті, вбогі стіни,

Зелений плющ оздобою їм стане.

В країну смутку вітерець прилине

І принесе мені луну розмови

Від мого дуба любого з діброви,-

І спогад любих літ повік не згине.

Олександр Олесь

***

Сміються, плачуть солов'ї
І б'ють піснями в груди:
"Цілуй, цілуй, цілуй її, —
Знов молодість не буде!

Ти не дивись, що буде там,
Чи забуття, чи зрада:
Весна іде назустріч вам,
Весна в сей час вам рада.

На мент єдиний залиши
Свій сум, думки і горе —
І струмінь власної душі
Улий в шумляче море.

Лови летючу мить життя!
Чаруйсь, хмелій, впивайся
І серед мрій і забуття
В розкошах закохайся.

Павло Тичина

***

Ви знаєте, як липа шелестить

У місячні весняні ночі? —

Кохана спить, кохана спить,

Піди збуди, цілуй їй очі,

Кохана спить...

Ви чули ж бо: так липа шелестить.

Ви знаєте, як сплять старі гаї? —

Вони все бачать крізь тумани.

Ось місяць, зорі, солов'ї...

"Я твій",— десь чують дідугани.

А солов'ї!..

Та ви вже знаєте, як сплять гаї?

Учитель. Є поезії патріотичні, є поезії ліричні, а є ще й гумористичні. Гумор важливий для кожного народу, звичайно, важливий він і для нас, українців. На щастя, багато українців володіють гумором досконало, а тому всі з нас можуть застосовувати його як у повсякденному житті для різноманітності, так і в різних екстремальних ситуаціях. Гумор продовжує життя і вносить яскраві барви у  річку буденності. Тому наше наступне завдання….

Шостий конкурс «Поетично – гумористичний»

(Кожний використаний фразеологізм – 1б. Максимально – 10 б.)

Учитель. Скласти гумористичний вірш, використовуючи подані пари фразеологізмів :

очі витріщати - язиком теліпати

нюні розпускати - березової каші скуштувати,

п’ятами накивати - зуби вишкіряти

розвісити вуха - як в окропі муха

витрішки ловити - воду варити ( фразеологізми з пари можна міняти

місцями)

(Дружня порада школярам

Якщо любиш на уроці витрішки ловити,

Якщо любиш біля дошки воду ти варити,

Якщо любиш із сусідом зуби вишкіряти,

А ще можеш і п’ятами з школи накивати,

Доведеться тобі вдома нюні розпускати

Та березової каші гарно скуштувати .

Тож слухай учителя, розвісивши вуха,

Біля дошки ти крутися як в окропі муха.

На стороннє на уроці ти очей не витріщай

Й без потреби із сусідом язиком не теліпай.)

Учитель. Відкриваючи нову книгу, ми ще не знаємо ні її змісту, ні головних героїв. Та прочитавши цей твір, ми ніби піднімаємось на ще одну сходинку знань, мудрості, досвіду і вдосконалення власної душі. І художні твори надихають нас на творчість. Які ж поетичні твори, вивчені на уроках української літератури надихнули вас на створення ілюстрацій покаже наш останній конкурс. Учасники команд по черзі коментують свої малюнки

Сьомий конкурс «Малюнок до поетичного твору»

(Максимальна к-ть балів – по 5.)

Учитель. З дитинства і до похилого віку людину супроводжують твори, у яких знаходиться місце для почуттів і для пробудження уяви, і для розуміння свого покликання, і для філософського осмислення свого життя, і для відкриття власних істин. Художній твір здатен вчити, розважати , змінювати звички й характер, визначати мету і викликати бурхливі пристрасті. Тож не соромтесь прилучатись до художнього слова, як поетичного, так і прозового. І хай поряд з комп’ютером на вашому робочому столі знайде собі місце і художній твір.

Журі підводить підсумки гри