Виховна година. « Ввічливі слова »
Мета: пригадати правила ввічливої поведінки та слова ввічливості; визначити, яку людину вважають ввічливою і вихованою; відповісти на запитання, чи є ми ввічливими і вихованими людьми.
Обладнання: роздавальний матеріал («Тест на ввічливість») плакати, з прикладами слів ввічливості, табличі слів, емблеми для заохочення активних учнів ( сонечко, зірочка, квітка).
Розповідь вчителя.
Індійська мудрість говорить, що ввічливість — найдорогоцінніший камінь. Що ж таке ввічливість?
Форми поведінки, в яких виявляється повага до людини (дотримання добрих манер, доброзичливість, уважність, чемність), дістали назву ввічливості. Це найбільш доцільні й ефективні форми взаємних контактів, розв'язання завдань, що стоять перед людьми.
· Загальні вимоги ввічливості деталізуються в ряді конкретних правил:
· Вітатися при зустрічі, виявляти інтерес до самопочуття, здоров'я людини.
· Уміти своєчасно запропонувати допомогу людині, якої вона потребує,— поступитися місцем, пропустити вперед і т. д.
· Виявляти готовність зробити людині послугу на її прохання.
· Прагнути не турбувати людину своїми діями, не відвертати її уваги, вибачатися за завдані клопоти, незручності, допущену помилку.
У свою чергу, кожне з цих правил також може бути деталізоване стосовно конкретних ситуацій і обставин. Наприклад, ввічливість у, розмові передбачає вимоги: не вдаватися до грубих слів і виразів, не обвинувачувати співрозмовника на основі особистих домислів і неперевіреної інформації, не допускати образливих характеристик людини і погроз на її адресу.
Ввічливість передбачає також відповідні традиції, мовні форми: побажання добра, вдячність, висловлення прохання, звернення до людини і т. д.
Вимога ввічливості зобов'язує до звернення на «ви», яке підкреслює зрілість людини, її гідність. Звернення на «ти» допускається в спілкуванні з дітьми молодшого і середнього шкільного віку та з дуже близькими людьми — друзями, родичами, приятелями.
Існує багато звернень до різноманітних груп людей: панове, громадяни, друзі, хлопці, дівчата; до окремої особи — пан, пані, друже, юначе, дівчино, мамо, тату, синок, донька та ін.
Особливого значення ввічливість набуває там, де виникають складні умови взаємодії людей, а також при фактичній нерівності осіб у віці, громадському становищі, виконуваних функціях. У подібних випадках ввічливість покликана запобігти небезпечній спокусі «вищої» особи підкреслити свою «перевагу» і проявити неповагу до іншої. Про необхідність уникнути порушення вимог ввічливості повинен пам'ятати насамперед той, хто уособлює «вищу» особу: керівник колективу, учитель або вихователь, староста, людина, фізично сильніша, ім'я якої стало популярним.
Дотримання перелічених правил благотворно впливає на контакти між людьми, застерігає їх від небажаних конфліктів, створює атмосферу взаємної поваги, чуйності. Засвоєння та дотримання правил поведінки позитивно позначається на моральній свідомості особи, розвитку її моральної культури.
Бесіда.
Ми вибачаємося, коли турбуємо іншу людину, дякуємо за послугу, висловлюємо співчуття тощо. Проте не слід надміру користуватися «ввічливими» словами. Наведіть приклади небажаного вживання таких слів. (При розмові у справах по телефону; в магазині, коли ми робимо покупки, тощо.)
Ви зайняті вирішенням складного завдання на уроці, а однокласник починає вибачатися за взятий без дозволу олівець. Усе, ви загубили думку! А олівець можна було так само тихо повернути, як він був узятий. Ввічливість в даному випадку виявиться шкідливою? Обґрунтуйте свою відповідь.
Коли ввічливі слова втрачають цінність? (Коли вони є недоречними.)
Слово вчителя.
Отже, вихованість — це сукупність об'єктивних і суб'єктивних факторів, сформованих у процесі розвитку особистості, що зумовлені законами суспільного життя. Виховання кожного з вас почалося з народження і триватиме весь час. При цьому ряд послідовних кількісних і якісних змін зумовлює індивідуальний розвиток кожного з вас.
Вправа «Мікрофон».
Чи містить вихованість таке поняття, як ввічливість? Яку людину ви б назвали вихованою?
Тест на ввічливість
Дайте відповіді на запитання, і кожний зможе визначити, наскільки він вихована людина. (Опитування анонімне, і все написане залишається в учнів.)
1. Чи знаєте ви більше п'яти «ввічливих» слів?
2. Ви вживаєте їх щодня?
3. Вам часто за щось дякують?
4. Чи вживаєте ви слова ввічливості при спілкуванні з друзями?
5. Вам говорили, що ви ввічлива людина?
Якщо ви чесно відповідали на запитання, підрахуйте, яких відповідей більше: більше «так» — ви ввічлива людина; більше «ні» — вам потрібно над собою працювати.
Колективне обговорення за запитаннями.
1. Чи існує зв'язок між дотриманням норми поваги до людини і моральною атмосферою даного колективу?
2. Чи згодні ви з такими висловлюваннями?
А. Поважати дорослу заслужену людину — будь ласка. Але чи варто поважати юнака або дівчину, які не тільки не внесли свого вкладу в громадське благо, але й як особи не сформувалися?
Б. Людину треба поважати з дитинства вже за те, що вона — людина, що від неї чекають суспільно корисних дій, хай авансом. Виявляти повагу до особи з дитинства необхідно ще й тому, що це — певна форма самоповаги (адже ніхто не минає цієї вікової стадії); головне ж, що в такій повазі люди самі проходять ніби школу добрих взаємовідносин.
3. Чому хуліганство вважається проявом крайньої неповаги до людини?
4. Жалість до людини моральна чи аморальна? Візьміть
участь в обміні думками щодо цих висловлювань:
А. Людину ніколи не можна жаліти. Хоч жалість втішає, але вона і розхолоджує її, демобілізує, примиряє з недоліками. Жаліти людину — значить не вірити в її сили, не поважати її.
Б. Жалість — загальнолюдська цінність. Вона говорить про увагу до людини, співчуття до її страждань. Вона — співпереживання. Хіба це погано? Жаліти іншу людину здатний лише той, хто може зрозуміти її страждання. Егоїст не здатний жаліти, він байдужий до всіх. Людина, яка не вміє жаліти,— жорстока. Людина ж, здатна жаліти, ніколи не стане мучителем інших.
В. Жалість — це важлива форма людинолюбства. До того, хто страждає, її виявляє кожна морально повноцінна людина. Вона негативна лише в одному випадку: якщо людині, яка страждає, не пропонують нічого, крім жалості, що є єдиною реакцією на страждання.
5. Чи завжди слід чекати, щоб людина звернулася до вас по допомогу і тоді вже подавати її?
Заключне слово вчителя.
Звичайно, усі відомі нам «ввічливі» слова: прошу, дякую, вибачте, мені шкода, прикро, на жаль, будь ласка тощо — не більше, ніж елементарна ввічливість, але і не пусті слова. Тому нехай вони назавжди ввійдуть до вашої лексики, і звучать не тільки у школі, але й у ваших домівках, і завжди будуть доречними і вчасними.
Наведений перелік поширених в українській мові формул ввічливості може бути продовжений.
Золоті правила ввічливості:
1.Завжди неси іншим світло добра і любові.
2.Поводься з іншими так, як хотів би, щоб поводилися з тобою.
3.Серед слів, які ми вживаємо, є чарівні слова ввічливості. Їх потрібно знати всім людям, це: дякую, спасибі, прошу, будь ласка, на здоров’я, вибачте, доброго ранку, доброго дня, добраніч, доброї ночі, здраствуйте, смачного, будьте здорові, на все добре, до побачення.
4.Шануй батька і матір.
5.Піклуйся про менших, допомагай стареньких і поважай їх.
6.Слідкуй за своїм зовнішнім виглядом, за своїм одягом, не забувай митися, чистити зуби.
7.На вулиці, вдома, у школі та в інших місцях дотримуйся певних правил поведінки.
8.Дотримуйся правил поведінки в транспорті.
9.Бережи природу, допомагай птахам та тваринам; пам’ятай - це наші менші брати.
10.Бережи свій час; тримай кожну річ на своєму місці; дотримуйся свого слова.
Якщо ти запам’ятав ці правила і тобі все зрозуміло, бо саме так ти поводишся - ти ввічлива людина!
Золоті правила спілкування.
Ставтеся один до одного і до всіх людей з повагою.
Поважай себе, бо ти – Людина.
Дотримуйся правил гарного тону при спілкуванні.
Дивись людині в очі, коли вітаєшся і розмовляєш з нею.
Говори чітко і спокійно, стеж за силою звуку, ніколи не підвищуй голос, не кричи – це негарно.
Вживай чарівні слова в мові, у звертанні до дорослих людей та однолітків.
До дорослих людей звертайся на Ви.
Ніколи не вживай у своїй мові нецензурних, брутальних слів, адже це не прикрашає людину,а,навпаки, принижує її мову та інтелект.
Ніколи не перебивай розмову людей, а дочекайся, коли розмову закінчать.
Коли розмовляють дорослі, не слід втручатися у їхню розмову і щось додавати своє, заперечувати чи стверджувати, коли тебе не питають.
Говорити треба завжди правду, бо брехня не робить тобі честі і вона завжди вилізе на поверхню. Недаремно народна мудрість каже: «Шила в мішку не сховаєш».
Золоті правила вітання.
Здоровий глузд підказує:першим вітається той, хто ввічливіший і вихованіший.
За сучасним етикетом, перший вітається молодший зі старшим, чоловік із жінкою, учень з учителем, дитина з дорослим.
Якщо ви прийшли у гості, спочатку привітайтеся з господинею дому, а потім з господарем.
Незалежно від статі, віку й посади першим вітається той, хто обганяє знайомого чи проходить повз нього.
Перш ніж звернутися до незнайомого із запитанням, слід з ним привітатися.
Якщо ви зустрілися зі своїми знайомими в кафе чи театрі, вам слід взаємно привітатися злегка кивнувши головою, якщо ви бачите один одного здалека.
Старшим за віком і жінкам вклоняються, трохи підвівшись із крісла.
З продавцями магазинів, кіосків слід вітатися, якщо ви маєте справу з ними постійно.
Великі ми чи ще малі, Усі ми в світ прийшли, щоб жити. Людина в світ прийшла – любити,
Добро творити на землі!
XXI століття повинно стати століттям гуманітарної культури або ж його не буде взагалі. Ці слова, сказані відомим академіком-гуманістом Д. С. Лихачовим, спонукають до всебічного піднесення людської культури, до гуманітаризації всіх сторін життя нашого суспільства.
Поняття гуманітарної культури досить об'ємне. Воно об'єднує в собі й такі регулятивні елементи, як ідеали, норми моралі, традиції, звичаї, що у своїй сукупності є соціальними нормами поведінки, дотримання яких є обов'язковою умовою збереження суспільства як єдиного цілого.
Вироблені суспільством норми поведінки і форми поводження об'єднується в цілій системі, яку прийнято називати етикетом (з фр. etiguette — ярлик, етикетка). Ці норми становлять собою категорію історічну, отже змінну. Крім того, в кожному суспільстві вони чітко детерміновані характером суспільних відносин.
Справді гуманні стосунки між людьми в суспільстві знаходять безпосереднє відображення в системі етикету.
Феномен людського спілкування є явищем складним, синкретичним. У ньому міцно переплетені соціальні, психологічні та мовні чинники. Тому вивчення комунікативного акту без комплексного підходу, тобто без постійного врахування всіх трьох складників неможливе.
Особливу роль у людському спілкуванні відіграє мова. Мова, а ще точніше мовлення (мовленнєва діяльність, що включає в себе і мовленнєву поведінку), є найуніверсальнішим засобом комунікації. Комунікативна функція мови є її первинною, основною функцією. Тим часом саме мовні характеристики акту комунікації вивчені ще дуже мало.
Мовознавці виділяють у комунікативному акті різну кількість структурних компонентів, пов'язуючи з останніми й різні нерівноцінні й ієрархічно організовані функції мови, підпорядковані, основній функції — комунікативній. Проте майже всі дослідники визнають у комунікативному акті наявність такого компоненту як контакт між співрозмовниками.
Мовний контакт, необхідний для досягнення комунікації (спілкування), реалізується спеціальними мовними засобами, скерованими на зав'язування, підтримання, припинення комунікації тощо. Іншими словами, встановлення і підтримання контакту обов'язково передбачав дотримання певних норм мовної поведінки (мовного етикету) співрозмовниками — уваги до партнера, врахування його потреб, доброзичливого ставлення, тобто дотримання загальних вимог ввічливості. Отже, ввічливість в провідною рисою мовного (і не мовного) спілкування.
Проблема форм ввічливості в мові поряд з практичною актуальністю становить і певний теоретичний інтерес, її дослідження допомагав виявити деякі особливості “мовного мислення”, окремі сторони взаємозв'язків між мовою і психологією людей, раси національно-культурної специфіки мовної поведінки та ін.
Різні мови світу виробили спеціальні (лексичні, морфологічні, синтаксичні, просодичні) засоби вираження ввічливості, спеціальні етикетні мовні формули, які утворюють у кожній конкретній мові цілу систему — мовний етикет1. Це насамперед такі усталені мовні формули, що вживаються при зав'язуванні контакту між комунікантами, як формули звертань і вітань: при підтриманні контакту — формули вибачення, прохання, подяки та ін.; при припиненні контакту — формули прощання, побажання тощо. Тобто, власне етикетні мовні формули. Сам же мовний етикет включав, крім власне етикетних мовних формул, ще й соціально-мовні символи етикетного рівня (наприклад, етикетні форми заперечення (незгоди) і ствердження (згоди), форми питань, що використовуються в певних соціально-культурних групах).
Мовний контакт, таким чином, повинен забезпечувати весь комунікативний акт від початку і до закінчення.
Відбором етикетних мовних формул у кожній ланці мовного контакту (зав'язування контакту, підтримання контакту, припинення контакту) створюється та чи інша тональність спілкування, тобто така соціальна якість ситуації спілкування, яку можна визначити як ступінь дотримання етичних норм взаємодії комунікантів,як показник культурності, інтелігентності співрозмовників.
У європейському культурному ареалі виділяють п'ять2 тональностей спілкування — високу, нейтральну, звичайну, фамільярну, вульгарну.
Високою тональністю спілкування характеризується сфера суто формальних суспільних структур (на урочистих зібраннях); нейтральною тональністю — сфера офіційних установ; звичайна тональність спілкування побутує в магазині, в транспорті та ін.; фамільярна — в сім'ї, в дружньому товаристві; вульгарна тональність, тобто вживання вульгаризмів — в соціальне неконтрольованих ситуаціях.
У нашому суспільстві етикет в цілому збігається з загальними вимогами ввічливості. Все, що в межах ввічливості, є етичним, неввічливість же — синонім неетичності.
Саме тому, аналізуючи мовні засоби вираження ввічливості, ми виходитимемо з триступеневої (високої, нейтральної, фамільярної) шкали тональностей, оскільки вульгарна тональність несумісна з ввічливістю, а звичайна тональність цілком вміщається в рамках нейтральної тональності.
Звертання, вітання, вибачення, подяка, прохання, прощання
як функціональні формули категорії ввічливості
Звертання і вітання — це ті елементи мовного етикету, які передусім сигналізують про соціальні відношення, що встановлюються в рамках комунікативного акту. Тому головним чинником, який впливає на вибір того чи іншого звертання, є соціальний статус комунікантів, ситуація спілкування.
Так, на урочистих зборах промовець, звертаючись до аудиторії, вживе звертання “Товариші!” з атрибутами шановні, вельмишановні, високоповажані або без них.
Звертання товарищ, функціонуючи в ролі власне звертання, в сучасній українській літературній мові реалізує одне із своїх значень, а саме — людина, громадянин нового соціалістичного суспільства. У такому значенні це слово функціонує як звертання і перед прізвищем людини для підкреслення приналежності її до свого середовища. Наприклад: “Слово для пропозиції має командир Таращанського полку товариш Боженко” (О.Довженко).
Офіційна конотативність цього слова-звертання у наш час є досить виразною. Тому в іншій тональності спілкування, скажімо, в нейтральній, це звертання сигналізує про наявність певної “відстані” між комунікантами.Так, звертаючись на вулиці чи в транспорті до незнайомої людини, ми цілком доречно вживемо слово-звертання товариш. А в тональності дружній звертання товариш (якщо не супроводиться яскраво вираженою просодичне емоцією) є неприродним, чужорідним.
Похідне від слова товариш слово-звертання Товариство! (шановне, дороге, любе... )з природнім як для нейтральної тональності, так і для дружньої (у колі близьких друзів).
Для високої тональності спілкування звертання Товариство! (з означенням чи без нього) є неприйнятним.
У системі дипломатичного етикету звертання товариш (і) теж функціонує із значенням людини-товариша по класу, по партії. До офіційних представників чи громадян інших країн звертаємося, вживаючи слово пан (панове).
Щодо використання звертання панове в інших ситуаціях спілкування останнім часом висловлювалися різні міркування, зокрема щодо правомірності його використання в нашому суспільстві. Аналіз семантичної структури слова пан показує, що близько двох третин його семного вмісту зводяться до позначення людини, яка займає привілейоване становище (матеріальне, соціальне). Третина його змісту — шанобливе ставлення до співрозмовника. З таким значенням це слово-звертання вживається в усній народній мові (як правило, з прикладкою): пане-господарю, пане-брате, панове-сватове. Наприклад: “Панове-браття, треба щось почати” (Леся Українка); “Прощайте, панове-сватове! Коли хочете, то справді випийте по чарці” (Квітка-Основ'яненко).
У такому ж самому значенні (шанобливості) це звертання ми знаходимо у Павла Тичини: “О люба Інно, панно-Інно! Я вас любив так ніжно, злотоцінно... ”
Однією з форм обертань до незнайомої людини в сучасній українській мові є слово громадянин (громадянка, громадяни). Проте сфера його функціонування вузька — правовий, юридичний контекст: “Громадянине, ей ви, громадянине без шапки! — авторитетно погукав його перонний охоронець порядку, вокзальний міліціонер” (І. Ле).
Таким чином, у сучасній українській літературній мові арсенал лексичних засобів вираження звертання до незнайомої людини дужа збіднений. Уникаючи прямих звертань до незнайомої людини, ми вдаємося до формул-замінників звертань, а саме до формул, головною функцією яких в функція підтримання мовного контакту, а не його зав'язування. Наприклад: Вибачте, як пройти до ...? Дозвольте звернутися... Можна вас запитати (попросити)...? Досить частотними є формули-замінники звертань, які будуються за моделлю “чи не + Р (дієсл.)? ”: “Чи не скажете, як пройти на зупинку таксі? ”...
Соціальна маркованість форм ввічливих звертань пане (пані), добродію (добродійко), що широко вживалися в дореволюційний час, ще досі не подолана. Щоправда похідне від слова добродій слово добродійний вже починає жити новим життям: Добродійний концерт, добродійний захід, добродійний збір коштів тощо.
В основі ввічливого поводження лежить доброзичливість, доброзичливе ставлення до співрозмовника. Тому морфема добр- є дуже продуктивною у формулах ввічливості. Досить поширена ця морфема і в прямих звертаннях, які функціонують переважно в дружній (фамільярній) тональності: Чоловіче добрий! Людино добра! Добра душа! Люда добрі!
Особливо продуктивною морфема добр- є у формулах привітань, які, до речі, часто використовуються і замість формул-звертань, компенсуючи дуже бідний набір останніх: доброго ранку, добрий день, добрий вечір та ін. Неважко помітити, що змістом вітань є добрі побажання. Фактично формули вітань є усіченими формами побажальних конструкцій:
(Я бажаю вам) доброго ранку! Доброго вечора! Доброї ночі!
Про тісний зв'язок названих формул (вітань і побажань) свідчить і той факт, що формули-побажання становлять тісну діалогічну єдність із формулами-вітаннями. Так, досить часто у відповідь на привітання Доброго ранку (дня), (вечора)! звучить Доброго здоров'я!
З-поміж названих вище формул-привітань лише формула Добрий день! може вживатися в усіх трьох тональностях — високій, нейтральній і дружній (фамільярній), причому в останніх двох тональностях активно вживаним є її варіант Добридень! Інші формули-вітання (Доброго ранку! Добривечір! і под. ) в офіційних сферах не вживаються. Щодо форми вітання Здрастуй! (Здрастуйте!), то її слід розглядати як менш поширену, стилістично позначену.
Гама формул-вітань, вживаних у нейтральній і особливо фамільярній тональності, значно розширюється завдяки просодично (інтонаційно) оформлюваним емоційним відтінкам, а також морфологічним засобам (суфіксам) та синтаксичним (зміною порядку слів) засобам. Пор.: Добрий день! і День добрий! Моє вам шануваннячко (вітаннячко)! і под. У високій тональності таке розширення неможливе.
Отже, нейтральна і фамільярна тональності характеризуються широкою варіативністю формул-звертань і формул-привітань. Для високої тональності варіативність вказаних формул дуже обмежена.
Формули вітання
Висока тональність | Нейтральна тональність | Фамільярна тональність |
Добрий день! | Доброго ранку! | Доброго ранку! |
Формули вибачення
Висока тональність | Нейтральна тональність | Фамільярна тональність |
Просимо (прошу)вибачити (вибачення)за... | Вибачте! | Вибач (те) мені! |
Формули подяки
Висока тональність | Нейтральна тональність | Фамільярна тональність |
Висловлюємо вдячність... | Спасибі! | Спасибо! |
Формули прохання
Висока тональність | Нейтральна тональність | Фамільярна тональність |
Просимо... | Будь ласка! | Будь ласка! |
Формули прощання
Висока тональність | Нейтральна тональність | Фамільярна тональність |
До побачення! | До побачення! | До побачення! |