Особливості німецької мови:

Як і у будь-якій мові, у німецькій існують слова, які завжди пишуться з великої букви. Особливістю німецької мови є те, що крім власних імен з великої букви необхідно писати:

• іменники, тобто слова, які позначають предмети, стани, властивості, дії, поняття й відчуття;

• прикметники - слова, які позначають властивість, ознаку, якість предмета;

• займенники в офіційній мові: “Ви”, “Вам”.

Рід іменника визначається в німецькій мові не за закінченням, як в українській мові, а за артиклем. На відмінювання іменника також вказують артиклі, а не, як в українській мові, закінчення.

У німецькій мові існують три минулі часи й два майбутніх. Але в розмовах найчастіше використовують один минулий й один майбутній.

Особливістю німецької мови є те, що дієслова можуть вимагати використання слів у певному відмінку. Українська і німецька мови щодо цього схожі, так як в українській мові дієслова також часто вимагають керування.

Прикметник виконує допоміжну роль при відмінюванні іменника. У з'єднанні “артикль + прикметник + іменник” потрібно щоб було хоча б одне граматично виражене закінчення, що характеризує рід, число й відмінок іменника. Саме тому відмінювання прикметника найчастіше залежить від вживання з іменником артикля або займенника. В українській же мові закінчення приймають як прикметники, так й іменники, і при цьому вони часто співпадають.

У німецькій мові існують чотири відмінки:

• називний - називається Nominativ(номінатив). Даний відмінок відповідає на питання “хто? що?”;

• родовий - називається Genitiv (генітив). Цей відмінок відповідає на питання: “чий?” і вказує на приналежність;

• давальний - називається Dativ (датив) і відповідає на питання: “кому? чому? де?”;

• знахідний – називається Akkusativ (аккузатив) і відповідає на питання “кого? чого? ”.

В українській мові існує 7 відмінків: крім уже зазначених є ще орудний, місцевий і кличний. На вживання того або іншого відмінку впливають дієслова.

Прислівники (в українській мові це слова, які відповідають на запитання “як?”) у німецькій мові не відрізняються від прикметників.

У німецькій мові існують такі особисті займенники:

1 особа: однина Ich - іхь я, множина wir -вір ми;

2 особа: однина du - ду ти, множина ihr - ір ви;

3 особа: однина er - ер / sie - зі/ es - ес він / вона / воно, множина sie /Sie - зі вони / Ви.

У німецькій мові не існує ні подвійного, ні потрійного заперечення.

У німецькому реченні завжди дію виконує суб'єкт, а не об'єкт (що часто зустрічається в українському реченні).

Присвійні займенники (такі як: мій, твій, його й т.д.) у німецькій мові показують приналежність саме тій або іншій особі.

Сподіваємося, що після прочитання цієї статті Ви усвідомили для себе особливості німецької мови й тепер зможете граматично правильно будувати речення, розмовляти й писати на цій іноземній мові.