Тема. Едгар По – засновник жанру детективу у світовій літературі. Детектив як жанр літератури, характерні ознаки жанру. Жанрове розмаїття детективів
Мета: знайомити учнів із жанром детективу, з особистістю засновника жанру Е.А.По; розвивати навички аналізу детективного твору, вміння робити спостереження над текстом та формулювати власні думки; виховувати інтерес до читання детективних творів.
Обладнання: таблиця «Розмаїття детективу», презентація «Клуб любителів детективу».
Перебіг уроку
І. Організаційний момент
ІІ. Аналіз контрольної роботи
ІІІ. Мотивація навчальної діяльності
Людина у всі часи прагнула до пізнання невідомого. Її вабили загадки побудови Всесвіту, таємниця людських стосунків, заплутані історії. Все це вимагало постійної напруженої розумової праці. Найкращими творами в історії зарубіжної літератури, де представлена дивовижна гра розуму, були і залишаються детективи. Автори детективних творів постійно переконують своїх читачів у безмежних можливостях людського розуму, який здатний розв’язати найзаплутанішу таємницю. Саме про це свідчать слова засновника детективного жанру американського письменника Едгара Алана По, які стали епіграфом до нашого уроку.
ІV. Оголошення теми й мети уроку
Епіграф
Навряд чи розуму однієї людини надано загадати таку загадку,
яку розум іншої, спрямований певним чином, не зміг би розкрити.
Едгар По
V. Основний зміст уроку
1. Слово вчителя
Сьогоднішній урок – подорож у дитинство детективного жанру, біля колиски якого стояв геніальний По. Сьогодні ніхто не може заперечити незвичайно стрімкого росту популярності детективного жанру. Це підтверджує і книговидавнича статистика кожна четверта книжка, що виходить на заході, увірвався не лише у велику літературу, але й у кіно та на телебачення. Він поширився на різні континенти земної кулі. В Англії історія розвитку жанру пов’язана з іменами Конан Дойла, А.Крісті, у Франції корифеєм жанру є
Ж.Сименон, біля джерел американської детективної оповіді стоять Д.Хеммет,
Р.Чандлер, Е.Куїн. У цій галузі успішно працювали О.Купрін, Г.Честертон,
Д.Прістлі, У.Фолкнер та багато інших видатних літераторів.
2. Літературний словник
Латинське detego, англійське detective – означає розкриваю, виявляю. Звідси і назва літературного жанру, в основі якого зображення процесу розкриття заплутаної таємниці, переважно злочину. Вперше цей особливий тип оповідної літератури був названий детективною історією американкою Е.К.Грін. Слово детектив також означає нишпорку, який розслідує злочин чи розгадує таємницю.
3. Літературознавча довідка
Вже в Біблії розповідається, як перша людина здійснила перший злочин – першородний гріх, а з міфів античності дізнаємося, що золотий вік був дуже швидко зруйнований насиллям і деградував у бронзовий. Пограбування, вбивство, зрада, шантаж мають місце в багатьох художніх творах. Про злочини і злочинців писали Софокл, Евріпід, Данте, Шекспір, Сервантес, Діккенс, Достоєвський. Злочин і його розкриття в цих творах – лише один із сюжетних мотивів. Інтерес читача не зайнятий єдиним запитанням – хто убив чи здійснив якийсь злочин. Важливіше дізнатися, яка людина стає злочинцем і що її на це штовхає. Не слід вважати детективним кожен твір, в якому злочин – лише окремий епізод для розвитку оповіді. Однак численна література про таємниці і злочини, яка існувала з давніх часів, не могла не наштовхнути письменників на пошуки оригінальної форми художнього твору, де проводилася одна сюжетна лінія – розкриття злочину. Цю лінію виокремив і утвердив у всесвітній літературі Едгар По.
4. Види детективу
Літературознавці виділяють таки види детективів:
психологічний,
історичний,
іронічний,
фантастичний,
політичний,
шпигунський,
кримінальний.
Для допитливих. Є інший поділ на види:
- американський, гангстерський (крутий) детектив (Р.Чандлер);
- французький «м’який” соціально-психологічний (Ж.Сименон);
- побутово-таємничий (Ч.Діккенс);
- авантюрно-поліцейський (М.Леблан);
- чорний детектив (Д. Чейз, К.Браун);
- радянський міліцейський (О.Марініна);
- судово-процесуальний та адвокатський (Е.С.Гарднер);
- іронічний чи пародійний ( І.Морен);
- інтелектуальний (Е.А.По, А.Крісті, А.Конан Дойл).
5. Історико-літературний екскурс
У ХVІІІ-ХІХ століттях в найрозвинутіших буржуазних країнах формується поліцейський апарат для запобігання та розкриття злочинів. В Америці до 1845 року такої державної служби не існувало. (Можливо, в цьому – одна з причин того, що По обрав місцем дії свого детективного серіалу не батьківщину, а Францію, головним героєм – французького детектива-любителя). У Франції така служба вже була. В Англії з другої половини ХVІІІ століття теж з’явилися службові розшуки, так звані ходаки з Боу-стріт. Цю посаду заснував великий англійський романіст Генрі Філдінг, який був деякий час суддею в Лондонському районі Ковент-Гарден. Після смерті письменника його брат Джон зміцнив становище ходаків, потурбувавшись про постійну платню для них. Ходаків могли найняти і приватні особи, що, як правило, щедро оплачували їхні послуги, хоча це і не завжди служило торжеству справедливості. Але так бувало дуже рідко, тому в суспільній свідомості за ходаками закріпилася репутація людей відповідальних, хоробрих і порядних. Про їхні подвиги Едгар По міг прочитати в анонімному романі «Річмонд. Сцени з життя ходаків з Боу-стріт» (1827). Едгар По був знайомий із Мемуарами відомого французького детектива Відока. Згадаймо зневажливий відгук Дюпена з «Вбивства на вулиці Морг»: «Відок був дуже здогадливий і наполегливий, але у нього не було культури мислення, тому він постійно помилявся». Франсуа Відок (1775-1857) – одна з колоритних і дуже популярних постатей європейського життя п.п. ХІХ століття. Історія його життя могла б стати захоплюючим сюжетом для пригодницького роману: злодій, дуелянт, каторжник, втікач, таємний агент, своя людина в злочинному світі, Відок, зрештою, очолив паризьку кримінальну поліцію. За перші шість років перебування на цій посаді він ув’язнив сімнадцять тисяч закоренілих злочинців. Людина енергійна, смілива і розумна, він перший заговорив про необхідність профілактики злочинів. Кінець фантастичної кар’єри Відока настав досить швидко і був закономірний. Вершителі правосуддя не могли пробачити йому кримінального минулого, злочинці – поліцейських буднів. Відок пішов у відставку, знищивши багатотисячну картотеку злочинців. Через скандальну популярність Відока його мемуари мали великий громадський резонанс.
6. Знайомство з біографією Едгара Алана По
Життя видатного письменника було тяжким та недовгим. Народився він у Бостоні в родині мандрівних акторів. Йому не виповнилося ще й двох років, коли померли його батьки. Трьох дітей віддали у різні сім’ї. Едгара всиновив заможний купець Джон Аллан. В цій родині хлопець прожив 18 років. Отримав освіту. Мав досить глибокі знання з літератури, мистецтва, математики, біології, психології, знав класичні мови, вільно володів французькою, читав і писав німецькою й італійською мовами. По смерті прийомної матері місіс Аллан, яку він дуже любив, хлопець посварився зі своїм опікуном і назавжди пішов з його дому. Позбавлений спадку, існував на мізерну платню. Рано поховавши кохану дружину, Едгар страждав від самітництва й туги. Помер письменник за незрозумілих обставин прочитавши з великим успіхом лекцію в Річмонді та отримавши за неї великий гонорар, він приїхав до Балтімора, де через кілька днів його, непритомного, було знайдено на вуличній лавці. Смерть Е.По настала від крововиливу в мозок.
Перші оповідання Е.По з’явилися у р. Визнання прийшло з твором «Рукопис, знайдений у пляшці». Це оповідання мало містичне (тобто таємниче, загадкове, незбагненне для людського розуму) забарвлення. Сам Едгар По називав свої оповідання логічними, бо намагався показати в них невичерпні можливості людського розуму. Першим детективним твором письменника вважають «Убивство на вулиці Морг». Читаючи його твори, ми бачимо, як досконало письменник продемонстрував безмежну силу й глибину людської думки. Його твори без перебільшення можна назвати гімном інтелектові.
7. Бесіда
- Як вирозумієте слова Е.По, які ми взяли у якості епіграфа до уроку?
- Які детективи ви читали? Що там обов’язково має відбуватися?
- Які особливості детективу можна визначити?
8. Учні формують «Коло думок»
Загальні особливості детективного жанру:
- сюжет побудований навколо злочину;
- у центрі – інтелектуальний процес пошуку істини;
- дія відбувається у дуже обмеженому просторі;
- головний герой – єдиний, хто може досягти успіху, поруч із ним – друг-оповідач;
- жертва – «об’єкт роботи нишпорки»;
- детектива цікавлять найменші подробиці;
- читач має можливість стежити за розвитком думки слідчого;
- відсутність рухів та емоцій;
- увага сконцентрована на таємниці, а не на трагедії людей;
- злочин обов’язково буде розкритий за допомогою логічних інтелектуальних висновків, а не за рахунок випадковості, чи немотивованого зізнання;
- розгадка має дивувати.
VІ. Д/З. с. , опрацювати, прочитати Е.По «Золотий жук».
VІІ. Підсумок уроку
- Що таке детектив?
- Хто є засновником жанру детектива?
- Чи можна назвати детектив серйозною літературою?