ЗМІСТ

ВСТУП …………………………………………………………………….. 3

РОЗДІЛ 1. Болотні ґрунти …………………………………………….….. 4

    1. Типи болотних ґрунтів ………………………………….……. 4

    2. Будова болотних ґрунтів ………………………………….….. 4

    3. Властивості болотних ґрунтів …………………….………..... 6

ВИСНОВКИ ………………………………………………………….….... 7

ЛІТЕРАТУРА ……………………………………………………………... 8























ВСТУП

На Землі близько 90 % поверхні материків вкрито ґрунтом. Ґрунт – пухкий поверхневий шар суходолу земної кулі, якому властива родючість. У ґрунтознавстві ґрунти діляться на типи. У Світі відомо до 100 типів, в Україні найбільш розповсюджені такі типи: підзолисті, чорноземи, сірі-лісові, каштанові та болотні ґрунти. Болотні ґрунти поширені в тундрі, лісотундрі і в лісовій зоні, а також зустрічаються на півночі Євразії. На Україні їх можна зустріти на Поліссі та в заплавах річок у Волинській, Рівненській, Житомирській, Київській та Чернігівській областях. Болотні ґрунти підрозділяють на три підтипи: дерново-глеєві, торфово-глеєві та торфові ґрунти. Ці ґрунти утворюються в умовах застоювання води з переважанням анаеробного процесу.

Заболочені ґрунти у природному стані – малопродуктивні, їх використовують здебільшого як сіножаті. Але після осушення і проведення агромеліоративних заходів болотні ґрунти можуть перетворитися у високопродуктивні сільськогосподарські угіддя.


Мета: ознайомитися з поширенням, різноманітністю, будовою та властивостями болотних ґрунтів на території України.

Задачі:

  • Ознайомитися з літературними джерелами щодо болотних ґрунтів;

  • Дослідити поширення болотних ґрунтів на території України;

  • Вивчити будову та властивості болотних ґрунтів.






РОЗДІЛ 1. БОЛОТНІ ҐРУНТИ

1.1 Типи болотних ґрунтів

Болотні ґрунти є типовими для тундри, лісотундри і лісової зони, а також північної частини Євразії. На Україні ці ґрунти трапляються на Поліссі та в заплавах річок у Волинській, Рівненській, Житомирській, Київській та Чернігівській областях. Утворення їх пов’язане з надлишковим зволоженням ґрунтів в умовах застоювання води з переважанням анаеробного процесу або випаровування. Болотні ґрунти підрозділяють на три підтипи: дерново-глеєві, торфово-глеєві та торфові ґрунти [1].

Морфологія болотних ґрунтів дуже різноманітна. Тому різні вчені виділяють крім названих, ще деякі групи цих ґрунтів. Наприклад, цілком безструктурні, постійно дуже зволожені ґрунти називають мулувато-болотними, в заплавах рік виділяють лучно-болотні [3].


1.2 Будова болотних ґрунтів

Дерново-глеєві ґрунти характеризуються наявністю у верхньому шарі дернового горизонту, під яким безпосередньо розташований глейовий горизонт. Торфового шару немає в усьому профілі особливо в глейовому горизонті, є іржаві плями та прошарки, які свідчать про надлишкове зволоження ґрунту; трапляються залізисті конкреції різної форми [1].

Торфово-глеєві ґрунти мають на поверхні торфовий шар, під яким розташований глейовий горизонт. Потужність горизонту торфу (Т) не перевищує 50 см. Нерідко він розпадається на два підгоризонти: верхній коричнево-бурий торф, який менше розклався, і нижній темно-бурий, майже чорний, що складається з торфу, який більш розклався. Весь профіль ґрунту вкритий іржавими плямами. В горизонті торфу нерідко можна зустріти синьо-блакитні плями або конкреції вівіаніту, що окислився: Fe [PO4]2 * 8H2O. [1].

Серед болотних ґрунтів найбільш використовуються торф’яники. Вони утворились при надмірному зволоженні то відкладенні болотної рослинності на поверхні ґрунту. Гумусовий горизонт або торфово-гумусовий горизонт становить від 15-20 до 40-50 см, а нижче розташовані інші оторфовані горизонти або оглеєний горизонт з вохристими плямами і темними конкреціями. При анаеробних умовах відбувається відновний процес, коли окисні сполуки заліза переходять у закисні форми, в результаті чого утворюються вохристо-палеві конкреції [2].



Будова болотних ґрунтів (схема).

Ag

HE

E

Gl

Ag

HE

T

Gl

Ag

HE



T

Gl
0

5


20




до 50




дерново-глеєві торфово-глеєві

торфові






1.3 Властивості болотних ґрунтів

Болотні ґрунти звичайно безструктурні, мають кислу реакцію і рН яких становить 3-4 %, містять мало зональних елементів, необхідних для рослин (особливо калію і фосфору). Азоту в них міститься дещо більше. Проте основною перешкодою для вирощування на них культурних рослин є постійне надлишкове зволоження і, як наслідок анаеробіоз, що призводить до зниження доступу рослинам елементів живлення , утворення токсичних для них сполук. Тому, основним заходом підвищення родючості болотних ґрунтів є регулювання водного режиму і насамперед осушення їх. Також важливим заходом підвищення родючості болотних ґрунтів є застосування мінеральних добрив (особливо калійних і фосфорних). Болотні ґрунти бідні на мідь, що спричинює пустозерність зернових культур і знижує врожайність інших культур. Тому при освоєнні болотних ґрунтів, рекомендують вносити в них мідь. Дещо інакше розв’язується питання щодо використання торфовищ. Залежно від типу боліт склад торфу буває різний. Так торф низинних боліт, які формуються в умовах постійного підтоку мінералізованих ґрунтових вод, має високу зольність (5-25 % і більше), відносно невисоку кислотність (рН=5,5-6,0). Це дає змогу освоювати низинні торфовища для вирощування культурних рослин, а також використовувати низинний торф на добриво. Торф верхових боліт (сфагнових), які постачаються переважно вологою атмосферних опадів, характеризуються низькою зольністю (2-5 %), високою кислотністю (рН=3-4). У зв’язку з цим, торф верхових торфовищ переважно використовують на паливо.

Заболочені ґрунти у природному стані – малопродуктивні, їх використовують здебільшого як сіножаті. Але після осушення і проведення агромеліоративних заходів болотні ґрунти можуть перетворитися у високопродуктивні сільськогосподарські угіддя. На них вирощують високі врожаї овочів, картоплі, багаторічних трав, конопель, кормових культур [4].





ВИСНОВКИ

1. Болотні ґрунти - ґрунти з великою кількістю не розкладених і напіврозкладених рослинних решток (торфу), які нагромаджуються в них під впливом тривалого надмірного зволоження.

2. Болотні ґрунти за ступенем розвитку процесів торфоутворення і оглеєння, що є характерним для них, поділяють на дерново-глеєві, торфово-глеєві (шар торфу менше 50 см) та торфові (шар торфу більше 50 см) ґрунти.

3. Болотні ґрунти характеризуються значним вмістом азоту. Досить часто безструктурні, мають кислотність рН=3-4 % і містять мало зональних елементів – калію і фосфору.

4. При правильному застосуванні широкого комплексу агротехнічних заходів на осушених болотних ґрунтах і торфовищах можна одержати високі врожаї овочів, кормових і зернових культур.



















ЛІТЕРАТУРА

1. Польський Б. М., Стеблянко М. І., Чмир Р. Д., Яворський В. С., Основи сільського господарства. Навчальний посібник. – К.: Вища школа., 1991. 295 с.

2. Назаренко І., Ґрунтознавство з основами геології. Підручник. – Чернівці.: Книги ХХІ., 2006. 504 с.

3. Тихоненко Д. Ґрунтознавство., – К.: Вища школа., 2005. 703 с.

4. Полупан М. І., Соловей В., Визначник екологенетичного статуту та родючості ґрунтів України: Навчальний посібник. – К.: Колообіг., 2005. 304 с.















‹
›