Додатковий матеріал «Рекорди географії»

Опис документу:
Чемпіони є не тільки в спорті. Вони трапляються в науці, наприклад у географії. Ось найбільший з океанів — Тихий. Він займає майже стільки площі на Землі, скільки всі інші оке¬ани (Атлантичний, Індійський і Північний Льодовитий) разом. На його території (159 млн. кв. км) до¬сить вільно розмістилися б усі материки, причому, залишилося б місце ще й для другої Африки. Джерело: інтернет-ресурси.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

РЕКОРДИ В ГЕОГРАФІЇ

Чемпіони є не тільки в спорті. Вони трапляються в науці, наприклад у географії.

Ось найбільший з океанів — Тихий. Він займає майже стільки площі на Землі, скільки всі інші оке¬ани (Атлантичний, Індійський і Північний Льодовитий) разом. На його території (159 млн. кв. км) до¬сить вільно розмістилися б усі материки, причому, залишилося б місце ще й для другої Африки. Зрозуміло, що на таких неосяжних просторах бігають найбільші на земній кулі хвилі. Навесні 1972 р. у бурю зафіксовано" більш як 34-метрову їх висоту. Вони йдуть одна за одною через кожні 20 секунд з швидкістю 138 км за годину.

«Абсолютним чемпіоном» серед морів є Сарга- сове, розташоване в центрі Атлантичного океану, між Північною Америкою і Європою. Площа його до¬сягає 7 млн. кв. км, тобто майже така сама, як Авст¬ралії. До того ж це море є самим зовнішнім серед морів земної кулі. Лише морські течії утворюють його береги. Недарма ж Саргасове називають «мо¬рем без берегів». Найменшим морем є Мармурове, затиснуте між Балканським і Малоазіатським піво¬стровом. Це справжнє «кишенькове» море. Його пло¬ща (11,5 тис. кв. км) може майже тричі розміститися на території такої, наприклад, області, як Київська.

Азовське море серед усіх морів земної кулі найбіль¬ше врізується в глиб материка (Східно-Європейсь¬кої рівнини). Воно наймілкіше серед морів нашої планети. Середня глибина його досягає лише 8 м, а найбільша — не перевищує 14 м, тобто висоти 4-5- поверхового будинку. Тому капітани суден, що бо¬рознять води цього моря, під час осінніх штормів не стільки побоюються потонути в його пучинах, скільки розбитися об морське дно. Для глибокоси- дячих суден тут прориті морські канали.

Найбільший процент солі у воді в Червоному морі, розташованому між пустинями Африки і Аравійського півострова. Віл його води міститься близько 42 г солі, а в Суецькій затоці навіть 43,5 г. Найменш солоне море — Балтійське: віл його води міститься від 0,3 до 0,8 г солі.

Щодо температурного режиму окремих морів, тут важко виділити окремих «чемпіонів». Найхо- лоднішими (1,5°-1,8° взимку, що цілком законо¬мірно) є такі моря, як Східно-Сибірське і Бофорта в Північному Льодовитому океані, Берінгове та Охотське в Тихому океані, а також моря Росса і Уедделла біля берегів Антарктиди. Найвищою тем¬пературою поверхневих вод (35,6°) відзначаються Перська затока і південна частина Червоного моря. «Чемпіоном» щодо температури глибинних вод морів і океанів можна вважати Червоне море: на дні в південній його частині виявлено «озера» води з температурою + 72°.

Найпрозоріше серед морів — Середземне. І справді, металевий диск, опущений в його східній частині, видно на глибині 60 м.

Найбільшим серед численних озер на Землі є Каспійське море. Його площа (372 тис. кв. км) більша за такі європейські країни, як Італія, Бельгія і Нідерланди, разом узяті. «Найвищим» озером на земній кулі є Арпорт-Цо в Китаї. Воно розташова¬не в Тібеті на висоті 5465 м вище рівня океану.

Найглибше в світі місце (11034 м) — в Тихому океані поблизу Маріанських островів. Виявлене воно радянською експедицією в 1957 р. Отже, Ти¬хий океан не тільки найбільший за площею, а й най¬глибший. У Світовому океані відомо 19 западин, глибини яких перевищують 7000 м. З них 15 — саме в Тихому, три — в Атлантичному і лише одна — в Індійському океанах. Найглибше озеро земної кулі — це славнозвісний Байкал (1620 м).

Яка на Землі найдовша річка? Виявляється — африканський Ніл з Кагерою. Довжина його близь¬ко 6,5 тис. км. Щодо гговноводності, то тут пальма першості належить Амазонці. Площа, з якої вона збирає свою воду, досягає 7 млн. кв. км, а це майже дорівнює такому материку, як Австралія. В Ама¬зонку впадає понад 200 приток завдовжки до 3,5 тис. км кожна. А до Атлантичного океану річка вно¬сить 1/5 частину всієї води річок земної кулі. Кож¬ну секунду вона поповнює океан майже на 120 тис. кубічних метрів води.

Найбільша серед річок світу — дельта індій¬ської річки Ганг (майже 80 тис. кв. км). На цій площі можна розмістити три такі європейські держави, як Бельгія або Нідерланди.

На багатьох гірських річках земної кулі є водо¬спади. Який же з них найпотужніший у світі? Виявляється, це не загальновідомі африканська

Вікторія, чи американська Ніагара, а Сеті-Кедас

(або Гуайра) в Південній Америці. Він розташова¬ний на річці ГІарана, там, де її перетинає Півден¬

ний тропік (поблизу кордонів Бразілії та Парагваю), і складається із семи каскадів заввишки 40 м. Не¬

дарма ж назва Сеті-Кедас у перекладі з порту¬гальської означає «сім водоспадів». Гуайра скидає 13,31 тис. куб. м води за секунду, тобто 1150 млн. за добу! Це більш як удвічі перевищує потужність Ніагари. Вода Гуайри, як кажуть очевидці, має колір какао. Другий за потужністю водоспад зем¬ної кулі також розташований у цій місцевості на річці, назву якої носить, на відстані 26 км від її впа¬діння в Парану. Це водоспад Ігуасу, що мовою індіанців гуарані означає «велика вода». Він — най- ширший водоспад на земній кулі. Маючи ширину 2,7 км. Ігуасу скидає з 72-метрової висоти щосекун¬ди 12866 т води, тобто 766 т за хвилину чи 1103 млн. т за добу. Ігуасу — ціла система водоспадів. 275 во¬дяних лавин серед стрімчастих скель у нетрях тро¬пічного лісу справляють незабутнє враження. На третьому місці — африканський водоспад Аугра- біс — «місце шуму». Він розташований у важко до¬ступній пустинній місцевості на річці Оранжева. А на четвертому і п’ятому місцях загальновідомі Вікторія та Ніагара. Щодо висоти, то найвищий во¬доспад на Землі — Анхель на притоці Оріноко, у Венесуелі. Вода тут спадає з висоти 1054 м.

Найбільший гірський льодовик на земній кулі розташований в Антарктиді. Це льодовик Фільхне- ра. Довжина його 925 км, а товщина близько 4000 м.

Тепер познайомимося з деякими «чемпіонами» суші.

Найбільша частина світу — Азія, площа якої 43 млн. кв. км.

Найбільший материк земної кулі — Євразія. Її площа 54,4 млн. кв. км.

Найменший з материків—Австралія (7 млн. кв. км). Вона утримує за собою ще кілька «рекордів»: най- віддаленіший, найрівнинніший, найпосушливіший і, нарешті, найменш населений материк.

Найвищий материк земної кулі — Антарктида. Її середня висота 1350 м над рівнем океану.

Що стосується островів, за розмірами тут «переможець» — Гренландія. Своєю площею (2176 тис. кв. км) цей острів майже в 10 раз більший за Великобританію.

Найвище на Землі нагір’я — Тібетське, а найдов¬ша гірська система — Кордільери. На 15 тис. км тяг¬нуться вони вздовж усього Тихоокеанського узбереж¬жя Америки. Зате висотою нікому не поступаються Гімалаї, їх Джомолунгма (8848 м над рівнем океа¬ну) — найвища гірська вершина земної кулі.

Найвищим вулканом земної кулі є Тупунгато (6800 м) у Південній Америці, на кордоні Чілі й Ар- гентіни. Найактивніший вулкан на Землі — Нірагон- го, на сході республіки Заїр. Він порівняно невисо¬кий (близько 3500 м), але у великому кратері цього вулкана постійно вирує і фонтанує чимале лавове озеро, що іноді навіть виходить із своїх берегів. Уже кілька тисяч років з ним поділяє перше місце «вул- кан-маяк» Стромболі в групі Ліпарських островів біля берегів Італії. Подібним «вулканом-маяком» є Ісалько на берегах республіки Сальвадор у Цент¬ральній Америці, але він значно молодший, йому менш як 200 років. Репутацію ж найспокійнішого вулкана здобув японський вулкан Фудзіяма на ост¬рові Хонсю. Його називають дрімаючим вулканом, тому що свою активність він виявляв всього один- два рази на 100 років. Район найбільшої кількості діючих вулканів — Великі і Малі Зондські острови Малайського архіпелагу. Тут 95 діючих вулканів. Відомо, що на Землі щороку відбувається в серед¬ньому 100 тис. землетрусів, з яких близько 100 руй¬нівної сили. Першість щодо кількості землетрусів «ділять» між собою Японія та південноамерикансь¬ка республіка Чілі. У кожній з цих країн щороку відбувається понад 1000 землетрусів, тобто по три землетруси на день! Недарма ці країни називають «гамаками земної кулі». На жаль, природні «гама¬ки» є дуже небезпечними і завдають населенню ба¬гато лиха. А от чемпіоном сейсмічного спокою є ма¬терик Антарктиди, що являє собою загадку для вчених, адже там є і молоді гори, і навіть вулкани.

Найбільшою з відомих печер світу визнано пів¬нічноамериканську об’єднану систему печер Флінт- Рідж-Мамонтову у штаті Кентуккі (США). Загальна довжина її ходів 471 км. На другому місті печера Оп¬тимістична (153,3 км), розташована у Борщівському районі на Тернопільщині. Вона є також найбільшим підземним «палацом», вирізьбленим природою у гіпсах. Третє місце займає печера Хьоллох у Швей¬царії (близько 135 км). За довжиною галерей з нею змагається інша українська печера — Озерна (104 км). Не виключено, що при дальшому дослідженні вони можуть помінятися місцями. Всього на материках на¬шої планети відомо 35 печер, довжина яких переви¬щує 10 км. Найглибша серед усіх відомих печер — провалля Жан-Бернар у французьких Альпах. Цей «чемпіон» безодні сягає під землею на глибину 1538 м.

Серед улоговин земної кулі найглибша зайнята Мертвим морем. (Південно-Західна Азія). Рівень його на 392 м нижчий від рівня океану.

Є «чемпіони» й кліматичні. ...Північна Африка. Біля лівійського міста Тріполі, в Ель-Азізії, термо¬метр показує в затінку + 58°! Це і є «полюс спеки». На другому місці північно-американська Долина Смерті. Тут зафіксована майже така сама темпера¬тура +57°. «Полюс холоду» — у центральній частині Антарктиди, на відстані 1260 км від берега, на ви¬соті близько 3500 м над рівнем океану. На розташо-ваній тоді тут радянській внутрішньоконтинен¬тальній станції «Восток» 24 серпня 1960 р. було зареєстровано найнижчу на земній кулі температу¬ру — 88,3°. Виходячи в цей час на «свіже повітря», полярники надягали особливі маски і дихали через шланг, кінець якого був захований під одягом, що підігрівався спеціальною електрогрілкою. Та навіть при такому спорядженні перебувати поза при-міщенням більш як 5 хвилин небезпечно. Трапля¬лося, що від сильних морозів у людей лопалася емаль на зубах, були випадки обмороження легень і рогівки очей. За 10 хвилин на такій холоднечі унти дубіють, спеціально зшиті костюми вже не гріють, а рідке паливо, наприклад бензин, загусає і вільно ріжеться ножем. Якщо запалений факел кинути в такий бензин, вибуху не станеться, факел погасне.

Гума розсипається на дрібні шматки. Метал стає крихким: залізний бачок, наприклад, можна легко розколоти звичайною сокирою або й навіть... поліном. А от лід в Антарктиді такий твердий, що його дуже важко розбити чи розпиляти. Цікаво, що при трива¬лому морозі шкіра людини втрачає чутливість і не реагує на біль. Невеликі операції там можна робити без наркозу.

Низькі температури, як правило, супроводжу¬ються сильними вітрами. За рік в Антарктиді бу¬ває до 300 днів з вітряною погодою. На Землі Вікторії міститься ще один «чемпіон» — «полюс віт¬рів». Швидкість вітру тут перевищує 80 м за секун¬ду. А от де розташований полюс безвітря, ще не встановлено. Та й чи є таке місце на Землі?

Наймокріше місце земної кулі — «полюс воло¬гості». У південному передгір’ї Гімалаїв є невелике індійське селище Черапунджі. Щороку його відвідує багато туристів. Що приваблює їх? Вияв¬ляється, дощі. Черапунджі і є «наймокрішим» місцем на земній кулі. Тут випадає щороку понад 12 тис. мм опадів. Більше 10 млн. відер на кожний гектар! А в «рекордний» 1961-й рік їх кількість ста¬новила 22987 мм, в той час, як, наприклад, у Киє¬ві — близько 600 мм. Якось за один день тут випала майже річна норма (2,3 м) для такого дощового рай¬ону, як Батумі (Аджарська автономія в Грузії). Що ж зумовлює таку велику кількість опадів у Чера¬пунджі? Селище розташоване біля підніжжя висо¬ких гір з дуже стрімкими схилами. Теплі, щедро напоєні океанічною вологою південно-західні мусо¬ни, натрапляючи на перешкоду, піднімаються вгору, охолоджуються і випадають на землю у вигляді дощу. Та найбільш дощове місце на земній кулі в південноамериканській країні Парагвай, в районі кордону з Бразілією. Дощ тут іде щодня. Причиною цьому є найбільший у світі водоспад Сеті-Кедас (Гуайра). Сильний вітер, що постійно дме тут в од¬ному напрямі, підхоплює водяний пил, який хма¬рою висить над водоспадом, і переносить його в глиб країни, де він конденсується і випадає на землю.

А от, мабуть, до своєрідних рекордів кліматич¬ної сталості слід віднести дощ, що регулярно випа¬дає в місті Уайсберг штату Огайо (США) 29 липня, як зафіксовано, починаючи з 1870 р. «Полюс посуш¬ливості» знаходиться в Африці. У Судані є місто Ваді-Хальфа. Хоч воно й розташоване на річці Ніл, але випадає там всього 1 мм опадів (800 відер води на гектар землі) за три роки! Разом з тим є на Землі місця, де людина під заливним дощем не намокає, бо і сам цей дощ... сухий. Парадоксально, але це так: через страшенну спеку і велику сухість повітря дощові краплі випаровуються, не досягнувши землі. У таких випадках ви бачите, як іде дощ, стоїте під ним, але не відчуваєте жаданої прохолоди й воло¬ги. Відбувається це явище в середньоазіатських та в інших пустинях земної кулі.

Підраховано, що на нашій планеті щороку відбу¬вається 16 млн. гроз. Найбільш грозове місце на земній кулі на острові Ява, поблизу міста Богор. Тут блис¬кавки крають небо 322 дні за рік. А от першість щодо кількості блискавок тримає так звана «Долина Блис¬кавок» у горах Піринського краю на півдні Болгарії, де бере початок річка Дам’яниця. Тут ростуть могутні ялиці, верхів’я яких обгоріли або посохли. Місцеве населення розповідає, що під час дощів, які тут ви¬падають досить часто, блискавки немов би з веле¬тенського рога сипляться в цю гірську долину. Тому в негоду «Долину Блискавок» обходять і люди, і звірі. Та, мабуть, ще небезпечнішою є ущелина Ужмуріс Хеві («нечиста сила») у північній Грузії. У людини, яка потрапила сюди після грози, починається лихо¬манка, підвищується температура. Виявляється, в грозу ущелина акумулює атмосферну електрику у таких великих розмірах, що «заряжає» все живе. Щоб урятувати потерпілого, необхідно своєчасно «розря¬дити» його за допомогою металевих речей і вугілля. У місті ж Санта-Марія, в штаті Каліфорнія (США), на¬впаки, майже зовсім не буває грози або не частіше одного разу у два роки. Звичайно, важко перелічити всіх, навіть «абсолютних географічних чемпіонів», не кажучи вже про «чемпіонів» окремих частин світу.

А чи можна «географічні рекорди» «побити», як у спорті? Хоч це й дивно, але можна. Правда, рідко, але й у природі відбуваються зміни «чемпіонів». Наприк¬лад, спочатку «полюсом холоду» вважали Оймякон в Якутії, а згодом виявилось, що він в Антарктиді, тоб¬то не тільки в іншій частині світу, айв іншій півкулі.

Що ж до полюсів, то, мабуть, найбільш «не¬посидючими» є магнітні полюси Землі, на які орієн¬тується стрілка компаса. Це вічні мандрівники. Так, вчені встановили, що південний магнітний полюс Землі переміщується з південного сходу на пів¬нічний захід (від Землі Вікторії до Землі Аделі) із середньою швидкістю 2 м за годину. Встановлено, що за п’ять років він перемістився на 80 км. За розрахунками геофізиків, у найближчий час півден¬ний магнітний полюс залишить Антарктиду і «пе¬реїде» на простори Індійського океану, а приблиз¬но через 200 років опиниться на півдні Африки! Не відстає від нього і його антипод — північний магні¬тний полюс. Лише за два роки він перемістився на 20 км в північному і на 6 км у східному напрямі до південного узбережжя канадського острова Ба- терст. Учені вважають, що ключ до розгадки цієї дивної непосидючості магнітних полюсів таїться в глибинах нашої планети.

Поступово переміщуються також і географічні полюси Землі. Як установили вчені, Північний гео¬графічний полюс за останні кілька десятків років «мандрував» із середньою швидкістю 11 см за рік у напрямі 75-го меридіана в бік Лабрадору. Вияв¬ляється, земна вісь не має незмінного положення: Північний полюс віддаляється від нас, а екватор на¬ближається. Правда, швидкість цього руху досить незначна. Так, навіть у жаркій пустині Сахарі ви¬явлені сліди льодовика, що вкривав цю місцевість приблизно 400 млн. років тому. Це відкриття цілком підтверджує думку вчених, що тут у ті часи знахо¬дився південний географічний полюс Землі.

Не застраховані від змін й інші географічні «чемпіони». Так, гори Гімалаї збільшуються у ви¬соту. Сталося це після землетрусу, що відбувся тут у 1965 р. Відтоді окремі гірські вершини піднялися майже на ЗО м.

А де гарантія, що вже остаточно визначені «чемпіони» океанічних глибин або підземних при¬родних порожнин?

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Воркшоп як інноваційна освітня технологія»
Швень Ярослава Леонідівна
36 годин
590 грн